Ухвала

від 25.01.2023 по справі 757/35941/22-к

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 11-cc/824/128/2023 Слідчий суддя в 1-й інстанції: ОСОБА_1

Категорія: ст. 183 КПК Доповідач: ОСОБА_2

Єдиний унікальний номер № 757/35941/22-к

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:

головуючого судді ОСОБА_2 ,

суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

при секретарі судового засідання ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року, -

за участю:

прокурора - ОСОБА_8 ,

підозрюваного - ОСОБА_7 ,

захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_9 ,

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12 грудня 2022 року задоволено клопотання заступника керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене прокурором другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з заставою та застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 09 лютого 2023 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 50 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 124 050 000 гривень, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, щодо:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Набутів, Корсунь-Шевченківського району Черкаської області, громадянина України, одруженого, заступника Голови Федерації профспілок України, на утриманні якого знаходиться двоє неповнолітніх дітей, зареєстрованого та проживаючого: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

який підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_6 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 апеляційну скаргу з доповненнями, в якій просив ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.12.2022 року скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання органу досудового розслідування.

Як вважає апелянт, оскаржувана ухвала постановлена без належної оцінки доводів сторони захисту та матеріалів клопотання, є необґрунтованою та підлягає скасуванню.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник зазначає, що слідчий суддя дійшов помилкового висновку про наявність обґрунтованої підозри, оскільки в діях ОСОБА_7 відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Мотивуючи апеляційні вимоги захисник стверджує, що сторона обвинувачення не посилається на жодний належний доказ на підтвердження неправомірності дій ОСОБА_7 , лише зазначає, що кожна процедурна дія ОСОБА_7 була вчинена для реалізації злочинного плану з невстановленими особами, що завдало збитків держави. На думку сторони захисту така позиція ґрунтується в тому числі на голослівному твердженні органу досудового розслідування, що об`єкт нерухомого майна щодо якого вчинялися дії щодо відчуження, перебував у державній власності. Крім того в матеріалах клопотання відсутні документи, які встановлювали або обґрунтовували розмір заподіяної матеріальної шкоди державі та не наведено належного обґрунтування щодо наявності умислу на вчинення інкримінованого кримінального правопорушення.

Захисник також звертає увагу суду, що стороною обвинувачення не доведено належним чином наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Зокрема щодо безпідставності доводів стосовно існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду зазначає, що з моменту повідомлення про підозру ОСОБА_7 не виїхав з країни, продовжував вести звичний спосіб життя. Крім того не вчиняв жодних дій, які б могли вказувати на те, що він вживає заходів, спрямованих на ухилення від слідства чи суду, а тяжкість інкримінованого кримінального правопорушення, на яку посилається сторона обвинувачення, не може бути причиною для застосування запобіжного заходу.

Сторона захисту зазначає, що ОСОБА_7 інкримінованого злочину не вчиняв, діяв в межах повноважень, визначених законодавством та установчими документами підприємств, однак слідчим суддею в ухвалі не зазначено обґрунтування вказаних ризиків, а підстави вважати, що ОСОБА_7 вчинить новий злочин або продовжить вчиняти кримінальне правопорушення є надуманими.

Заслухавши доповідь судді, доводи захисників та підозрюваного, які підтримали подану апеляційну скаргу і просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Як вбачається з ухвали слідчого судді та матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного державного реєстру досудових розслідувань за № 62019100000001170 від 20.08.2019 року, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 15, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 367, ч. 5 ст. 191, ч. 2 ст. 366 КК України.

12.12.2022 року ОСОБА_7 вручено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

12.12.2022 року заступник керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 за погодженням із прокурором другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про застосування щодо ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з заставою.

12.12.2022 року ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва задоволено клопотання органу досудового розслідування та застосовано щодо ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 09 лютого 2023 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 50 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 124 050 000 гривень, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто з метою запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді взяття під варту для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності зазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Застосовуючи відносно підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, слідчим суддею перевірено, що в матеріалах провадження є достатні дані, які підтверджують існування обґрунтованої підозри у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України. Вагомість даних щодо причетності підозрюваного до вчинення зазначеного кримінального правопорушення доведена прокурором та сумнівів щодо їх достатності не викликала.

Системний аналіз норм КПК України та практики ЄСПЛ свідчить про наявність в КПК України понять, які відповідають різним стандартам доказування (переконання) - достатніх підстав (доказів), обґрунтованої підозри, поза розумним сумнівом.

Стандарт достатніх підстав (доказів) використовується в широкому колі різноманітних ситуацій, що виникають в ході кримінального провадження, тому вони не є сталими, а залежать від конкретної ситуації, мети постановлення тих чи інших процесуальних рішень, вчинення процесуальних дій та їх правових наслідків. При цьому вони застосовуються як для прийняття процесуальних рішень слідчим суддею, судом (наприклад, статті 157, 163, ч. 5 ст. 234, 260 КПК України), так і слідчими, прокурорами (зокрема, статті 134, 271, 276 КПК України).

Рівень обґрунтованості, доведеності підозри має бути співмірним зі ступенем обмеження прав і свобод підозрюваного, що випливають та/бо можуть бути пов`язані із прийняттям відповідного процесуального рішення чи вчинення процесуальної дії. При цьому чим більшим є втручання в права, свободи і законні інтереси людини, тим більшою має бути «вага» і «якість» доказів, якими обґрунтовується її причетність до скоєння відповідного кримінального правопорушення. Отже стандарт доказування (переконання) поступово зростає з перебігом ефективного розслідування, а втручання у права і свободи особи потребує більш глибокого обґрунтування, що повною мірою узгоджується із об`єктивним розширенням можливостей сторони обвинувачення в цьому напрямку.

Поняття «обґрунтована підозра» не визначене в національному законодавстві. Кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики ЄСПЛ (частини 5 статті 9 КПК). Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ (наприклад, пункт 32 рішення у справі Fox, Campbell and Hartley v. the United Kingdom від 30.08.1990 (заяви № 12244/86, 12245/86; 12383/86) термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (пункт 175 рішення ЄСПЛ від 21.04.2011 у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» (заява № 42310/04).

Враховуючи, що стандарт достатніх підстав (доказів) є нижчим ніж стандарту обґрунтованої підозри, для цілей повідомлення особі про підозру він передбачає наявність доказів, які лише об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним кримінальним правопорушенням (демонструють причетність до його вчинення) і вони є достатніми, щоб виправдати подальше розслідування до висунення обвинувачення або спростування такої підозри.

Як вбачається з матеріалів, наданих до суду апеляційної інстанції, доказів, які пов`язують підозрюваного до кримінального правопорушення, достатньо аби виправдати подальше розслідування та застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії кримінального розслідування (Мюррей проти Сполученого Королівства).

У даному кримінальному провадженні зв`язок підозрюваного ОСОБА_7 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними доказами.

Зокрема причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому кримінального правопорушення на даному етапі досудового розслідування підтверджується: заявою народного депутата України ОСОБА_11 про вчинення кримінального правопорушення від 27.07.2020 року № 05/07/29-327; листом Фонду державного майна України від 31.03.2021 № 10-24-7181; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 від 06.04.2021 року; листом Фонду державного майна України від 22.08.2022 року № 10-24-11265; протоколами допиту свідка ОСОБА_13 від 26.05.2022 року та 06.06.2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 від 15.10.2020 та 22.02.2022 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_15 від 15.10.2020 року; протоколом допиту свідка ОСОБА_16 від 23.10.2020 року; актом передачі майна ФПСУ у власність АТ лікувально-оздоровчих закладів профспілок України «Укрпрофоздоровниця» від 24.01.1992 року; постановою Президії ФПСУ від 21.06.2018 року від П-15-10; рішенням від 15.06.2018 року № Р15-2 про визнанням недоцільним подальшого використання курортної бальнеолікарні; рішенням від 31.07.2018 року № Р19-1про погодження проекту рішення позачергових Загальних зборів акціонерів ПрАТ «Укрпрофоздоровниця»; рішенням від 26.12.2018 року № Р29-13; рішенням від 06.03.20119 року № Р7-44; рішенням від 26.04.2019 № Р20-4; рішенням від 11.07.2019 року № Р31-14; постановою президії Федерації професійних спілок України від 21.06.2018 року № П-15-10; рішенням позачергових Загальних зборах аукціонерів ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» від 10.09.2018 № 3б-36/3; наказом Голови правління ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» ОСОБА_17 ; протоколом від 18.04.2019 року № 3; попереднім договором від 26.07.2019 року між ПрАТ «Укрпрофоздоровниця» та ТОВ «Київінвест»; протоколом допиту в якості свідка ОСОБА_7 ; висновком експертів КНДІСЕ Міністерства юстиції України від 22.11.2022 року № 22917/21-42/29703-29706/22-42; протоколом огляду мобільного телефону ОСОБА_7 .

Сукупність цих доказів дають підстави вважати, що причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.

Таким чином, доводи захисника про те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б вказували на причетність ОСОБА_7 до вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є безпідставними та спростовуються наданими до суду матеріалами.

При цьому на даному етапі провадження колегія суддів не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, наявність чи відсутність в діях підозрюваного складу того чи іншого кримінального правопорушення, адже такі висновки опосередковано пов`язані з питанням винуватості особи у вчиненні злочину. Крім того, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій, їх кваліфікація та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час досудового розслідування. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Також, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України, на які вказує слідчий у клопотанні, існують та підтверджуються матеріалами провадження, а саме, що підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватись від органів досудового розслідування, незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у цьому провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, оскільки підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, покарання за вчинення якого передбачає позбавлення волі на тривалий термін, а відтак, залишаючись на волі, може уникати кримінальної відповідальності.

Крім того, перебуваючи на займаній посаді ОСОБА_7 має реальну можливість знищити чи підробити речі і документи, що мають значення для досудового розслідування, незаконними засобами впливати на свідків, які є підпорядкованими працівниками установи та інших учасників кримінального провадження або протиправно перешкоджати кримінальним провадженням іншим чином або ж продовжити протиправну поведінку.

Враховуючи, що ОСОБА_7 є службовою особою, яка постійно здійснює функції представника влади, він має об`єктивну можливість шляхом погроз, залякування та шантажу примусити свідків змінити показання, чим вчинити інше кримінальне правопорушення, оскільки більшість членів органів управління та працівників ФПУ, ПрАТ «Укроздоровниця» є прямо або опосередковано підлеглими заступника Голови ФДПСУ ОСОБА_7 .

Крім того перебуваючи на свободі до вирішення питання про виявлення майна з метою його конфіскації та накладення на нього арешту, існують підстави вважати, що підозрюваний може вчинити активні дії щодо приховання такого майна, перешкоджаючи таким чином виконанню завдань кримінального провадження.

Обґрунтовуючи свої висновки, слідчий суддя суду першої інстанції, в сукупності із зазначеним, врахував тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , а також обставину, що останній, усвідомлюючи тяжкість та реальність покарання за вчинене, в разі застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, може уникати виконання покладених на нього процесуальних обов`язків.

Отже, за результатами розгляду клопотання, як того вимагає закон, слідчий суддя встановив наявність достатніх підстав вважати, що прокурором під час судового розгляду доведено, що більш м`який запобіжний захід ніж тримання під вартою не зможе забезпечити виконання підозрюваним ОСОБА_7 покладених на нього процесуальних обов`язків.

З огляду на викладені обставини, колегія суддів вважає, що слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для застосування щодо підозрюваного ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки специфіка вчинення кримінального правопорушення та суворість можливого покарання за його вчинення навіть з урахуванням особи підозрюваного, який одружений та має на утриманні двох неповнолітніх дітей, не дає підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Згідно з положенням ст. 5 Конвенції про захист прав та основоположних свобод людини, а також практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

В кожному випадку, як підкреслює Європейський суд з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів.

Доводи захисника, за змістом апеляційної скарги, про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а також відсутність обставин, які свідчать про недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризикам, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки слідчий суддя прийняв рішення на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість застосування виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, при цьому дослідив належним чином всі матеріали провадження. Отже, твердження в апеляційній скарзі про незаконність висновків суду щодо необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_7 є безпідставними, оскільки суперечать наявним у матеріалах провадження доказам, які містять фактичні дані на підтвердження наведених слідчим суддею в ухвалі обставин.

Крім того, як встановлено колегією суддів апеляційного суду, обставини підозри судом з`ясовані в тій мірі, в якій закон на даному етапі кримінального провадження вимагає від слідчого судді. Так з положень п. 1 ч. 1 ст. 178 КПК України вбачається, що при обранні запобіжного заходу слідчий суддя перш за все має переконатися в наявності доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, в якому він підозрюється, закон не вимагає щоб докази були повними, але вони повинні бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений в обранні того чи іншого запобіжного заходу.

При цьому слідчий суддя місцевого суду не знайшов у висновках, які зробив орган досудового слідства, чогось очевидно необґрунтованого чи довільного. Не виявлено таких обставин і колегією суддів апеляційного суду.

Застосувавши до підозрюваного ОСОБА_7 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд на законних підставах визначив йому заставу у розмірі 50 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 124 050 000 гривень .

Такий розмір є відповідним і достатнім, у даному кримінальному провадженні.

Колегія суддів враховує дані про особу підозрюваного, який притягується до кримінальної відповідальності, конкретні обставини кримінального провадження, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_7 , наявність на утриманні у нього неповнолітніх дітей та наявність ризиків у даному кримінальному провадженні, а тому правильно визначив саме такий розмір застави, що відповідає вимогам ч. 5 ст. 182 КПК України та зможе утримати його від спроби вчинити інше кримінальне правопорушення, або переховуватись від органу досудового розслідування та суду, тобто забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Враховуючи наведене, доводи апеляційної скарги захисника є безпідставними.

За таких обставин, ухвала слідчого судді суду першої інстанції, відповідно до вимог статті 370 КПК України, є законною, обґрунтованою і вмотивованою, а тому підстав для її скасування та застосування підозрюваному іншого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, колегія суддів - не знаходить.

Істотних порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді постановити законне та обґрунтоване рішення, колегією суддів - не виявлено.

На підставі вищевикладеного колегія суддів приходить до висновку, що встановлені органами досудового розслідування обставини є виправданими та необхідними елементами, що визначають потребу у застосуванні відносно підозрюваного ОСОБА_7 .О запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Керуючись ст. ст. 176 - 178, 183, 194, 196, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 12.12.2022 року, якою задоволено клопотання заступника керівника відділу Головного слідчого управління Державного бюро розслідувань ОСОБА_10 , погоджене прокурором другого відділу першого управління процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Департаменту нагляду за додержанням законів органами Державного бюро розслідувань Офісу Генерального прокурора ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з заставою та застосовано щодо ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 діб, а саме до 09 лютого 2023 року із визначенням альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 50 000 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 124 050 000 гривень, із покладенням обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах підозрюваного ОСОБА_7 , - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення є остаточною і оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4