Постанова

від 23.10.2007 по справі 11/20-07-1555

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

11/20-07-1555

ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

23 жовтня 2007 р.                                                                                   № 11/20-07-1555  

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В. Овечкін  –головуючого,

Є. ЧерновВ. Цвігун

за участю представників:

ДП "Миколаївський морський торговельний порт"Полубоярова К.В. –(дор. від 27.09.2007 № 09/130)

розглянув касаційну скаргуДержавного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"

на постановуОдеського апеляційного господарського суду  від 26 червня 2007 року

у справі№ 11/20-07-1555 господарського суду Одеської області

за позовомДержавного підприємства "Миколаївський морський торговельний порт"

доТОВ "Компанія "Мар Шипінг"

простягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.04.2007 (суддя: С.Власова) в позові про стягнення заборгованості за послуги зберігання згідно договору про перевалку та відвантаження вантажу відмовлено.

Рішення суду мотивовано тими обставинами, що заявлені позивачем вимоги є необґрунтовані, відповідачем були сплачені пред'явлені йому рахунки з врахуванням 50% знижки, оскільки на пропозицію відповідача про зменшення плати за зберігання вантажу та штрафів за його не вивезення на 50% позивач погодився, про що свідчать резолюція керівника позивача на листах-пропозиціях позивача, які слід вважати доповненням до договору.

          Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 (судді: В.Тофан, О.Журавльов, М.Михайлов) рішення господарського суду першої інстанції залишено без змін з аналогічних мотивів та підстав.

Позивач просить в касаційній скарзі апеляційну постанову та рішення господарського суду скасувати, позовні вимоги задовольнити, так як рішення судів в порушення вимог ст. 43 ГПК України не ґрунтуються на обставинах, які мають значення для правильного вирішення спору.

          Скаржник вважає, що суди неправильно застосували ст. 181 ГК України, ст.ст. 202, 203, 654 ЦК України, які регулюють порядок внесення змін до договору, оскільки домовленість про надання знижки сторонами не було належним чином оформлено, а тому зміни до договору в  частині належних до сплати відповідачем платежів сторони не погоджували.

Вищий господарський суд України у відкритому судовому засіданні дослідив матеріали справи, доводи касаційної скарги та вважає, що скарга   підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено господарськими судами між сторонами було укладено договір         № 27/06 від 24.01.2006 про надання послуг з перевалки та відвантаження вантажу.

Господарськими судами також встановлено, що відповідач листами звернувся до позивача з проханням розглянути можливість зниження оплати за зберігання вантажу.

Із резолюцій позивача на відповідних листах суди дійшли висновку, що сторони договору № 27/06 від 24.01.2006 в порядку передбаченому ст. 188 ГК України досягли згоди внести зміни у договір.  

Згідно зі статтями 208, 638 Цивільного кодексу України договори між юридичними особами укладаються в письмовій формі і є укладеними, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу ст. 654 ЦК України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідно до п. 8.2 договору № 21/06 від 12.01.2006 у період дії договору сторони можуть внести в письмовій формі зміни і доповнення, що набувають чинності після їх підписання обома сторонами.  

Висновок про зміну договору сторонами зроблено господарськими судами без врахування вимог вищенаведених норм згідно яких зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється  або  розривається,  якщо  інше  не  встановлено  договором  або  законом, а також, що правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Крім того, оцінюючи пропозицію про зниження оплати за зберігання вантажу та її прийняття позивачем шляхом резолюції керівника, як зміни до договору, зокрема листи від 30.06.06 № 85/1, 07.07.06 № 93, суд не звернув увагу на ту обставину, що із змісту резолюції вбачається погодження позивача знизити суму штрафу, а не вартість наданих послуг в цілому (а.с. 17 т. 1).  

Відповідно до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, куруючись законом.

Господарські суди не встановили факт отримання відповіді позивача на пропозицію відповідача, яка підписана уповноваженою особою і скріплена його печаткою, що є суттєвим для правильного вирішення спору.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарським судом при розгляді справи та прийнятті судового рішення не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що  свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції.

Виходячи з викладеного, керуючись  ст.ст. 1115, 1117, 1118, 1119, 11111  ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити частково.

Постанову Одеського апеляційного господарського суду від 26.06.2007 та рішення господарського суду Одеської області від 02.04.2007 скасувати.

Справу передати на новий розгляд господарському суду Одеської області.

Головуючий                                                                                                                     В. Овечкін                              

судді                                                                                                                               Є. Чернов

                                             В. Цвігун