Рішення

від 02.04.2007 по справі 11/20-07-1555

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/20-07-1555

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"02" квітня 2007 р.Справа  № 11/20-07-1555

За позовом: Державного підприємство “Миколаївський морський торговельний порт”.

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія МарШипінг”.

про стягнення 57721,59 дол. США

                                                                                                                  Суддя     Власова С.Г.

Представники:

Від позивача: Полубоярова К.В., Пустовой С.А. (за довіреністю);

Від відповідача: не з'явився;

В засіданні приймали участь:

від позивача: Полубоярова К.В. (за довіреністю);

від відповідача: Урсулов В.М. (за довіреністю);

Суть спору: 20.02.2007 р. за вх. № 1844 Державне підприємство “Миколаївський морський торговельний порт” (далі - Позивач) звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з ТОВ “ Компанія МарШипінг” (далі –Відповідач) заборгованості у розмірі 57721,59 дол. США.

Позивач на позовних вимогах наполягає, 29.03.2007 р. за вх. № 7270 надав письмові пояснення та додаткові документи у справі.                              

Відповідач проти позовних вимог заперечує, надав відзив на позовну заяву                         вх. № 5860 від 13.03.2007 р.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши представників позивача, суд встановив наступне:

24.01.2006 р. між ДП „Миколаївський морський торговельний порт” (далі - Позивач) і Товариством з Обмеженою Відповідальністю „Компанія МарШипінг” (далі - Відповідач) було укладено договір № 27/06 (далі - Договір) на перевалку та відвантаження вантажу.

Згідно п. 1.1 зазначеного Договору Позивач надає послуги з перевалювання і відвантаження вантажу згідно Додатку № 1 (який є невід'ємною частиною Договору), а Відповідач приймає ці послуги і сплачує їх згідно з рахунками Порту.

Позивач зазначає, що на виконання даного Договору в період 2006 р. Позивачем були надані послуги в тому числі і зі зберігання вантажу (вугілля бурого та кам'яного) в порту,  відвантаженого  на т/х  „Osogovo”,  „Linden”, „Norden”.

Пунктом 7.6 Додатку № 1 до Договору передбачено, що Відповідач сплачує порту за надані послуги, за відкрите зберігання вантажу (з моменту надходження вантажу): а) за кожну добу пільгового терміну зберігання протягом 60 діб (після чотирьох діб безоплатного технологічного зберігання) в розмірі 0,10 грн./т/добу; б) за кожну наступну добу після закінчення терміну пільгового зберігання в розмірі 1,00 грн./т/добу.

Також, Позивач вказує на те, що листами від 30.06.2006 р. № 85/1, від 07.07.2006 р. № 93, від 11.07.2006 р. № 94 ТОВ „Компанія МарШипінг", звернулася до Порту з проханням розглянути можливість зниження оплати за зберігання вантажу в порту у зв'язку з виникненням форс-мажорних обставин.

На підставі вищевказаних листів, портом були виставлені рахунки на адресу ТОВ „Компанія МарШипінг” № 06371235 від 22.06.2006 р. на суму 24812,85 дол. США, № 06961235 від 05.07.2006 р. на суму 48269,87 дол. США, № 07111235 від 17.07.2006 р. на суму 46916,83 дол. США зі скидкою за зберігання на 50%, всупереч вимог та внесення змін у вищевказаний Договір. Дані рахунки були сплачені Відповідачем, що підтверджується виписками з банку № 136 від 25.07.2006 р., № 114 від 21.06.2006 р. № 120 від 30.06.2006 р. № 127 від 12.07.2006 р.

Пунктом 8.2 зазначеного Договору передбачено, що в період дії Договору Сторони можуть внести в письмовій формі зміни та доповнення, які набувають чинності після їх підписання обома сторонами.

Позивач також зазначив, що беручи до уваги те, що сторонами не було внесено належним чином зміни та доповнення до Договору, і всупереч прохання Позивача, Відповідачем не були надані підтвердження щодо виникнення форс-мажорних обставин, портом були виставлені рахунки № 10571235 від 22.11.2006 р. на суму недоплати за зберігання в розмірі 21218,64 дол.США, № 10591235 від 22.11.2006г. на суму недоплати за зберігання в розмірі 15881,03 дол.США, № 10551235 від 22.11.2006р. на суму недоплати за зберігання в розмірі 20621,92 дол.США відповідно до вимог та тарифів, зазначених в Додатку № 1 до Договору.

Позивач вказує, що зазначені рахунки були ним направлені на адресу Відповідача, а листом № 3441 від 13.12.2006 р. Позивач нагадав про вищевказану заборгованість, але на теперішній час дані рахунки та лист залишені Відповідачем без розгляду.

28.12.2006р. Листом № ТЕК-10-10 Позивач направив на адресу Позивача Акт звіряння взаємних розрахунків від 26.12.2006р., який Відповідачем підписаний не був.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав викладених у відзиві на позовну заяву, та вказує, що 24.01.2006 р. між сторонами був укладений договір №27/06, за умовами якого Позивач зобов'язувався надавати Відповідачу послуги виключно з перевалки та відвантаження вантажу - відповідно до п.1 «Предмет договору», в п.2.1. «Порт зобов'язаний», де зафіксовані прямі обов'язки Позивача, така послуга як зберігання - відсутня.

Відповідач зазначає, що в пункті 1.1. Договору є посилання на Додаток №1 (невід'ємну частину Договору), в преамбулі якого зазначено: «у відповідності до п. 3.1. цього Договору відповідач ... сплачує послуги за приведеними у таблиці ставками та тарифами», а також зазначає, що п. 3 Договору регулює «порядок тільки розрахунків», і до послуг, які надає порт, відношення не має. Відповідач наполягає на тому, що в разі замовлення додаткових послуг, крім перевалки та відвантаження, сторони мали діяти згідно з вимогами п. 2.1.12 Договору №27/06 від 24.01.2006 p., з якого вбачається, що Позивач зобов'язан виконувати інші послуги за окремими заявками Відповідача.

Також, посилаючись на п. 2.1.15 Договору Відповідач вказує, що Позивач був зобов'язаний по закінченню відвантаження судової партії, в термін 2-х діб скласти «Акт виконаних робіт», після чого запропонувати Відповідачу його підписати. Але такі обов'язки порт не виконав.

Не зважаючи на вимоги ст. 33 ХПК України, Позивач не надав суду доказів відносно виконання своїх обов'язків згідно з договором, в обґрунтуванні своїх позовних вимог, які б засвідчили, що Відповідач замовляв послугу по збереженню вантажу в певний час, і така послуга фактично Позивачем надавалась.

Відповідач вказує, що з метою уточнення та корегування ставки, зазначеної у п.п. 7.6., 7.9. Додатку №1 до договору №27/06 від 24.01.2006 p., щодо послуги зі зберігання вантажу, звернувся листами № 94 від 11.07.2006 p., №85/1 від 30.06.2006 р. та №93 від 07.07.2006 р. безпосередньо до виконуючого обов'язки керівника ДП «Миколаївський морський торговий порт»з пропозицією зменшення платежів за зберігання вантажу. 14.07.2006 р. керівник порту, особисто, діючи відповідно до вимог: ст. ст. 77, 78 КТМ України, Уставу підприємства ДП «Миколаївський морський торговий порт», ст. ст. 202, 203, 205, 207 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 65 п. 5, 188 Господарського Кодексу України, а також п. 8.2. договору між сторонами - письмово погодився надати знижку у розмірі 50% від ставки, зазначеної в п.п. 7.6., 7.9 Додатку №1 до договору №27/06 від 24.01.2006 p., але й наполягав вважати звернення Відповідача, як Додаток до договору №27/06 від 24.01.2006.р.

Відповідач, отримавши від порту розглянуті по суті листи з пропозицією внести зміни в Договір № 27/06 від 24.01.2006 р. 17.07.2006 р. за вих. № 98, направив лист Позивачу, яким повідомив про згоду щодо внесення змін до Договору.

Таким чином після належного погодження уповноважених осіб від сторін внести зміни в договір №27/06 від 24.01.2006 р. - то такі зміни є обов'язковими до виконання сторонами на весь термін його дії, у відповідності до вимог ст.ст. 629, 631 ЦК України

Відповідач вказує, що Позивач надіслав на адресу Відповідача рахунки:

- №06371235 від 22.06.2006 р. на суму 24812,85 $

- №0691235 від 05.07.2006 р. на суму 48269,87 $

- №07111235 від 11.07.2006 р. на суму 46916,83 $

з урахуванням знижки 50% відповідно до змін у договорі, які Відповідач сплатив у повному обсязі, про що Позивач не заперечує.

Досліджуючи матеріали справи, аналізуючи  норми чинного законодавства, що стосується суті спору, суд дійшов наступних висновків.

Згідно ст. 901 Цивільного Кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ст. 193 Господарського Кодексу України, ст. 526 Цивільного Кодексу України  передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається, крім випадків, передбачених законом. (ч.ч.1,7 ст. 193).

01.02.1998 р. Державне підприємство “Миколаївський морський торговельний порт” уклало з ТОВ „Компанія МарШипінг” договір № 27/06 від 24.01.2006 р. відповідно до п. 1.1. якого „Порт” надає послуги з перевалки та відвантаженню вантажу згідно з Додатком № 1 (який є невід'ємною частиною Договору), а генекспедитор (ТОВ „Компанія МарШипінг” приймає ці послуги та оплачує їх згідно з рахунками порту.

Відповідно до ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 8.2. Договору встановлено, що у період дії договору сторони можуть внести у письмовій формі зміни і доповнення, що набувають чинності після їх підписання обома сторонами.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. (п.п. 2, 3 ст. 188 Господарського кодексу України).

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, а саме:

- зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

- особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

- волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

- правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

- правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

- правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Так, Відповідач листами вих. № 94 від 11.07.2006 р. (а.с.19, 90), вих. № 85/1 від 30.06.2006 р. (а.с. 17, 91), вих. № 93 від 07.07.2006 р. (а.с.18, 92) звернувся до Позивача з проханням розглянути можливості про зниження оплати за зберігання вантажу та штрафів за його невивіз за рахунками № 07111235 э від 11.07.2006 р., № 06371235 э від 22.06.2006 р. та № 06961235 э від 05.07.2006 р. відповідно.

Всі зазначені листи були отримані Позивачем, про що свідчать штампи позивача, а також надання Позивачем їх до позовної заяви (п. 5 додатків до позовної заяви, а.с.4). На всіх зазначених листах міститься резолюція начальника порту Капуцина В.П. наступного змісту: „Вважати звернення ТОВ „Компанія МарШипінг”, як доповнення до Договору з портом, з наданням 50% знижки, у зв'язку з викладеними обставинами”. На виконання вищезазначених резолюцій портом були виставлені рахунки на адресу ТОВ „Компанія МарШипінг" № 06371235 від 22.06.2006 р. на суму 24812,85 дол. США, № 06961235 від 05.07.2006 р. на суму 48269,87 дол. США, № 07111235 від 17.07.2006 р. на суму 46916,83 дол. США зі знижкою за зберігання на 50%, які були сплачені Відповідачем у повному обсязі.

Відповідно до п. 6.1. Статуту Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт” управління портом здійснює начальник порту.

Начальник порту в межах своєї компетенції видає накази, розпорядження, інструкції і дає вказівки обов'язкові до виконання для всіх відокремлених та структурних підрозділів порту, а також затверджує плани їх виробничо-фінансової діяльності (п.п.11 абз.2 п. 6.3. Статуту).

Аналізуючи приписи ст. 181 Господарського кодексу України, ст.ст. 202, 203 цивільного кодексу України, вищезазначене листування між сторонами, враховуючи, що начальник порту діяв у межах повноважень, наданих йому статутом Державного підприємства „Миколаївський морський торговельний порт”, суд дійшов висновку, щодо внесення доповнень до п. 7.6. Додатку № 1 до Договору № 27/06 від 24.01.2006 р., який є його невід'ємною частиною,  у спрощений спосіб, тобто внаслідок звернення Відповідача з пропозицією щодо надання знижок і фактичного прийняття Позивачем рішення з цього приводу (накладення резолюції щодо надання 50% знижки та виставлення рахунків із 50 % знижкою). Більш того Відповідач листом вих. № 98 від 17.07.2006 р. надав згоду до залучення вищезазначених листів, як доповнення до договору № 27/06 від 24.01.2006 р., чим підтвердив свою згоду на отримання знижки у розмірі 50 % та здійснив оплату за виставленими рахунками.

Слід також зазначити, що наявні матеріали справи не містять доказів надіслання Відповідачу рахунків щодо додаткової оплати 50% вартості наданих послуг.

Згідно ст. 33 Господарсько процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарсько процесуального кодексу України Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Державного підприємства “Миколаївський морський торговельний порт”  про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія МарШипінг” про стягнення заборгованості у розмірі 57721,59 дол. США грн. задоволенню не підлягають, як незаконні, необґрунтовані та такі, що протирічать наявним матеріалам справи.

Судові витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу віднести на позивач, згідно ст.ст. 44, 49 ГПК України.

                    Керуючись ст.ст.44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального Кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити.

Рішення суду набуває законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Суддя                                                                                                           Власова С.Г.