Рішення

від 25.01.2023 по справі 947/14919/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

Справа № 947/14919/22

Провадження № 2/947/459/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

25.01.2023 року

Київський районний суд м. Одеси у складі:

Головуючого - судді Куриленко О.М.,

секретаря Солтановської Ю.О.

за участю представника позивача - Байрамова О.В.,

відповідача ОСОБА_1 ,

представника відповідача адвоката Богданової-Пуфф Т.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про зверненнястягнення напредмет іпотеки,

В С Т А Н О В И В :

13 липня 2022 року позивач ТОВ "Альфа-Банк" звернувся до суду з позовом, вимоги якого в подальшому було зменьшено, та згідно з останньої редакціі від 28.10.2022 року, просив ухвалити рішення, яким: звернути стягнення на предмет іпотекм, а саме, двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 30/22-322/2012 від 29.03.2012 року, у сумі 205 804,96 грн. (Двісті п`ять тисяч вісімсот чотири гривні 96 копійок) з яких: - за кредитом: 1 411,96 (Одна тисяча чотириста одинадцять гривень 96 копійок) - по відсотках: 204 393,00 (Двісті чотири тисячі триста дев`яносто три гривні 00 копійок) на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_1 , шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки проведеної суб`єктом оціночної діяльності. Стягнути з Відповідача, яким (якою) є: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , Ідентифікаційний номер - НОМЕР_2 - на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», 03150, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, МФО 300346, код ЄДРПОУ 23494714, п/р № НОМЕР_3 - витрати по сплаті судового збору.

Свої вимоги мотивував тим, що з метою забезпечення належного виконання зобов`язання за Кредитним договором № 30/22-322/2012 від 29.03.2012 року між Кредитором та Іпотекодавцями, якими є - ОСОБА_1 було укладено Іпотечний договір, відповідно до якого останній передав Кредитору в іпотеку нерухоме майно, а саме: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

В подальшому, внаслідок укладення Договору факторингу відбулася заміна, а саме АТ «Альфа-Банк» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 30/22-322/2012 від 29.03.2012 року позичальником згідно якого є ОСОБА_1 .

Позивач зазначив, що Позичальник неналежно виконує взяті на себе зобов`язання, чим грубо порушує істотні умови Кредитного договору, в результаті чого станом на 21.09.2022 року має заборгованість 205 804,96 грн., з яких: за кредитом: 1 411,96 грн., по відсотках: 204 393,00 грн., у зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Ухвалою судді від 15 липня 2022 року провадження у справі відкрито та призначено підготовче судове засідання на 15.08.2022 року.

11 серпня 2022 року до канцелярії суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Богданової-Пуфф Тетяни Дмитрівни про залишення позову без розгляду, в якій було зазначено, що до позовної заяви не було додано квитанцію про сплату судового збору, а в матеріалах справи наявний лише меморіальний ордер № 1194312498 від 07 липня 2022 року платника АТ «Альфа-Банк» на суму 20 360,00 гривень, на якому не міститься печатки банку та підпису особи, яка проводила вказану операцію.

15 серпня 2022 року на електрону адресу суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Богданової-Пуфф Тетяни Дмитрівни про відвід судді Куриленко О.М.

В поданій заяві про відвід представник відповідача вказувала, що підставою для відводу судді є незгода із процесуальним рішенням судді ухвалою про відкриття провадження від 15 липня 2022 року, а відвід мотивований тим, що, як вважала представник відповідача, головуюча суддя Київського районного суду міста Одеси Куриленко О.М. здійснює правосуддя у даній справі із порушенням порядку, завдань та основних засад здійснення цивільного судочинства, норм матеріального та процесуального права, недотриманням верховенства права, не дотриманням рівності усіх учасників судового процесу перед законом та судом, відсутності змагальності сторін, диспозитивності та пропорційності.

Ухвалою суду від 15.08.2022 року у задоволенні заяви представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Богданової-Пуфф Тетяни Дмитрівни про залишення позову без розгляду та заяви про відвід судді було відмовлено.

В ході підготовчого судового засідання, яке відбулось 15.08.2022 року, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Богданова-Пуфф Тетяна Дмитрівна заявила відвід секретарю судового засідання.

Ухвалою суду від 15.08.2022 року у задоволенні заяви представника відповідача про відвід секретаря судового засідання було відмовлено.

17 серпня 2022 року до канцелярії суду надійшла заява представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Богданової-Пуфф Тетяни Дмитрівни, в якій вона просила забезпечити та проводити всі судові засідання по цивільній справі № 947/14919/22 за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, в режимі онлайн-трансляцїї державним підприємством «Інформаційні судові системи» на веб-сторінці суду веб-порталу «Судова влада України» із оприлюдненням анонсу та розміщення онлайн-трансляцій у вигляді банерів з посиланням на офіційний канал на YouTube «Судова влада України».

22 серпня 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Богданової-Пуфф Тетяна Дмитрівна до канцелярії суду надала відзив на позов АТ «Альфа-Банк», в якому просила: застосувати сплив позовної давності за заявою відповідача ОСОБА_1 та його представника - адвоката Богданової-Пуфф Т.Д. у цивільній справі № 947/14919/22 за позовом АТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки. Відмовити у задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 30/22-322/2012 від 29.03.2012 року у сумі 276 941.35 грн.: за кредитом: 74 889.77 грн., по відсотках: 202 051.58 грн. по цивільній справі № 947/14919/22; Стягнути із позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 всі судові витрати.

В ході підготовчого судового засідання, яке відбулось 20.09.2022 року, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Богданова-Пуфф Тетяна Дмитрівна підтримала своє клопотання від 17 серпня 2022 року та просила задовольнити, крім цього надала до суду клопотання, в якому просила зобов`язати позивача АТ «Альфа-Банк» надати до Київського районного суду м. Одеси для дослідження в судовому засіданні оригінали наступних документів: - оригінал Кредитного договору № 30/22-322/2012 від 29.03.2012 р., укладений між ПАТ «Банк Кіпру», код ЄДРПОУ 19358784, в особі начальника відділення №2 у м.Одеса Уварової Ірини Сергіївни, на підставі Довіреності, посвідченої Петровою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 29 вересня 2010 року за реєстровим номером № 2779 та громадянином ОСОБА_1 ; - оригінал Іпотечного договору, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є. 29 березня 2012 року за реєстровим № 285, укладений між ПАТ «Банк Кіпру» (далі - Іпотекодержатель), ідентифікаційний код 19358784 (місцезнаходження: 03035, м. Київ, вул.Урицького, 45), від імені якого на підставі довіреності, посвідченої Петровою С.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 29 вересня 2010 року за реєстровим № 2779, діє начальник відділення № 2 ПАТ «Банк Кіпру» у м. Одеса Уварова Ірина Сергіївна, з однієї сторони, та ОСОБА_1 (далі - Іпотекодавець); - оригінал договору факторингу між ПАТ «Неос Банк» (юридична особа, що знаходиться за адресою: Україна, 03035, м. Київ, вул. Митрополита Василя Липківського, буд. 45, код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України: 19358784), далі іменоване Клієнт, з однієї сторони, та ПАТ «Альфа Банк», код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України: 23494714, з місцезнаходженням за адресою: Україна, 01001, м.Київ, вул. Десятинна, 4/6) із оригіналами додатків; - оригінали усіх розрахунків заборгованості за кредитом, на які посилається позивач АТ «Альфа-Банк», в тому числі оригінал графіку погашення кредитної заборгованості (додаток № 1 до Кредитного договору № 30/22-322/2012 від 29.03.2012 р.), оригінал розрахунку сукупної вартості споживчого кредиту та реальної процентної ставки (додаток № 2 до Кредитного договору № 30/22-322/2012 від 29.03.2012 р.); - оригінал Додаткової угоди № 1 від 17.11.2014 р. до Кредитного договору № 30/22- 322/2012 від 29.03.2012 р.; - оригінал статуту АТ «Альфа-Банк»; - оригінал Наказу АТ «Альфа-Банк» № 2450-К від 18.09.2009 р.; - оригінал виписки АТ «Альфа-Банк»; - оригінал вимоги про усунення порушень та оригінали доказів направлення відповідачу ОСОБА_1 , а саме оригінал конверту, оригінал квитанції АТ «Укрпошта», оригінал опису поштового вкладення, оригінал Реєстру № 16 рекомендованих поштових відправлень, що пересилаються в межах України від 15.02.2022 р., оригінал Списку № 3947 та № 3949 згрупованих поштових відправлень листів рекомендованих, поданих в Чернігів-24; - оригінал висновку про вартість майна від 17.02.2022 р., виконаного ТОВ «Незалежна експертна компанія», код ЄДРПОУ 32050618; - оригінал довіреності № 001583/21 від 10.11.2021 року.

Ухвалою суду від 20.09.2022 року у задоволенні клопотання представника відповідача про транслювання судових засідань на офіційному каналі Youtube «Судова влада України» було відмовлено, а клопотання про витребування доказів - задоволено.

29 вересня 2022 року представник позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Байрамов Олександр Володимирович звернувся до суду з заявою, в якій просив: надати роз`яснення кожного пункту резолютивної частини ухвали Київського районного суду м. Одеси від 20.09.2022 року про витребування доказів.

28 жовтня 2022 року представником позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Байрамовим Олександром Володимировичем було надано уточнену позовну заяву до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки.

В ходіпідготовчого судовогозасідання,яке відбулось01.11.2022року,представник позивачаАкціонерного товариства«Альфа-Банк»-Байрамов ОлександрВолодимирович звернувся до суду з клопотанням, в якому просив цивільну справу № 947/14919/22, відповідач: ОСОБА_1 , позивач: Акціонерне товариство "Альфа-Банк", про стягнення заборгованості та цивільну справу № 947/20159/22, відповідач: Акціонерне Товариство "Акціонерне Товариство "Альфа-Банк", позивач: ОСОБА_1 про припинення дії іпотечного кредиту, об`єднати в одне провадження, головуючий суддя Куриленко О.М.

Ухвалою суду від 01.11.2022 року у задоволенні клопотання представника позивача про об`єднання справ було відмовлено.

Окрім цього, представник позивача не підтримав своє клопотання про роз`яснення ухвали суду від 20.09.2022 року та просив залишити його без розгляду.

Ухвалою суду від 01.11.2022 року заяву представника позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Байрамова Олександра Володимировича про роз`яснення ухвали суду від 20.09.2022 року було залишено без розгляду.

16 листопада 2022 року представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Богданова-Пуфф Тетяна Дмитрівна надала до суду відзив на уточнену позовну заяву, в якому просила: застосувати строки позовної давності для позовних вимог Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 30/22-322/2012 від 29.03.2012 р. у сумі 205 804.96 грн., з яких: за кредитом 1 411.96 грн., та по відсотках: 204 393.00 грн. на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни за цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності; Відмовити в повному обсязі у задоволенні позову Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 30/22-322/2012 від 29.03.2012 р. у сумі 205 804.96 грн., з яких: за кредитом 1 411.96 грн. та по відсотках: 204 393.00 грн. на користь Акціонерного товариства «Альфа-Банк», шляхом проведення прилюдних торгів згідно ЗУ «Про виконавче провадження», за початковою ціною, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни за цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності; Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на користь ОСОБА_1 всі судові витрати.

21 листопада 2022 року від представника відповідача ОСОБА_1 адвокат Богданової-Пуфф Тетяни Дмитрівни надійшла заява про виправлення описок, в якій вона просила: виправити описку в ухвалі Київського районного суду міста Одеси у складі судді Куриленко Оксани Михайлівни від 15 липня 2022 року по цивільній справі № 947/14919/22 (провадження № 2/947/2514/22) про відкриття провадження у справі, замінивши в резолютивній частині ухвали невірне написання прізвища відповідача « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », зазначивши: «Відкрити провадження в цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки». Виправити описки в ухвалах Київського районного суду міста Одеси від 15 липня 2022 року, 20 вересня 2022, 01 листопада 2022 року, замінивши у вступній, описовій, мотивувальній та резолютивній частинах ухвали написання «представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_4 » та вказавши «представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Богданова-Пуфф Тетяна Дмитрівна».

Крім того, 06 грудня 2022 року від представника позивача Акціонерного товариства «Альфа-Банк» - Байрамова Олександра Володимировича надійшла заява про заміну сторони, в якій він просив замінити Позивача Акціонерне товариство «Альфа-Банк» на його правонаступника Акціонерне товариство «Сенс Банк», Ідентифікаційний номер 23494714, 03150, Україна, м. Київ, вулиця Велика Васильківська, 100, вказуючи на те, що відбулась зміна назви товариства.

Ухвалою суду від 22.12.2022 року заяву представника відповідача про виправлення описок в ухвалах суду від 15 липня 2022 року, 20 вересня 2022 та 01 листопада 2022 року та заяву представника позивача про заміну сторони було задоволено. Також було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті.

Особи, що беруть участь у справі, про час і місце судового розгляду сповіщені належним чином у порядку ст.ст. 128-130 ЦПК України

Представник позивача Акціонерного товариства «Сенс Банк» - Байрамов Олександр Володимирович у судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі, наполягав на його задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 та йогопредставник -адвокат Богданова-ПуффТетяна Дмитрівна усудовому засіданні протизадоволення позовузаперечували,просили відмовити тазастосувати строкпозовної давності.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову, виходячи з наступного.

Правовідносини між сторонами врегульовані Цивільним Кодексом України, зобов`язаннями щодо кредитного договору.

В судовому засіданні встановлено, що 29березня 2012року міжПАТ «БанкКіпру» та ОСОБА_1 булоукладено Кредитнийдоговір №30/22-322/2012,згідно п.1.1та п.1.1.4якого кредитодавецьнадав позичальнику грошові кошти (кредит) в сумі 260000 грн. на строк до 26 березня 2027 року включно.

Для забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором 29 березня 2012 року між ПАТ «Банк Кіпру» з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Харитоновою Т.Є за реєстровим № 285.

Згідно п.1.2 предметом Іпотечного договору є нерухоме майно: двокімнатна квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , що належить Іпотекодавцю на праві власності на підставі Свідоцтва про право власності серії НОМЕР_4 , виданого виконавчим комітетом Одеської міської ради 15 липня 2009 року та Витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, який видано Комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості» 01 вересня 2009 року за № 23730696.

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна, сформованої 31.10.2022 р., ОСОБА_1 є власником нерухомого майна - квартири АДРЕСА_2 .

21 липня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «НЕОС БАНК», яке є правонаступником усіх прав та обов`язків Публічного акціонерного товариства «БАНК КІПРУ», та Публічним акціонерним товариством «Альфа-Банк» укладено Договір факторингу. Відповідно до п.п.2.1, 2.2. Договору Клієнт (ПАТ «БАНК КІПРУ») відступає Фактору (ПАТ «Альфа-Банк») свої Права Вимоги Заборгованості по кредитних договорах," укладених з Боржниками, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації. З моменту відступлення Клієнтом Фактору Прав Вимоги Заборгованості від Боржників, всі гарантії, надані Боржниками щодо Заборгованостей, стають дійсними для Фактора та вважаються наданими йому. Разом з правами вимоги до Фактора переходять всі пов`язані з ними права, зокрема права грошової вимоги щодо нарахованих та несплачених Боржниками процентів, комісій, штрафних санкцій та інших обов`язкових платежів.

Отже, внаслідок укладення вказаного договору відбулася заміна кредитора, а саме ПАТ «Альфа-Банк» набуло статусу нового кредитора/стягувача за договором № 30/22-322/2012 від 29.03.2012 року, позичальником згідно якого є ОСОБА_1 .

Згідно із частиною першою статті 651 ЦК України зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

У разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо (частина перша статті 653 ЦК України).

За змістом частини першої статті 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Дане твердження також закріплене в п.9.3 та п.9.5 Іпотечного договору, згідно з якими зміни і доповнення до цього Договору підлягають нотаріальному посвідченню.

Відповідні відомості про зміну умов обтяження предмета Іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку

Відступлення своїх прав Іпотекодержателем за цим Договором здійснюється за правочином про відступлення прав, який підлягає нотаріальному посвідченню, а відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законом порядку та Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у 5-денний строку повідомити Іпотекодавця про відступлення прав за цим Договором і права вимоги за кредитним Договором.

Положенням п.9.6. Іпотечного договору передбачено, що всі повідомлення за цим договором будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони здійсненні у письмовій формі та надіслані рекомендованим листом, кур`єром, телеграфом, телеграмою або вручені особисто за адресою Сторін, зазначеними в ст.10 цього Договору або письмово повідомленими сторонами одна одній.

Датою отримання таких повідомлень буде вважатися дата їх особистого вручення або дата поштового штемпеля зв`язку отримувача (в залежності від випадку). В разі надання Іпотекодержателем повідомлень електронною поштою, такі повідомлення будуть вважатися зробленими належним чином у випадку, якщо вони відображені як відіслані в системі електронної пошти Іпотекодержателя, а в разі надіслання повідомлень засобами факсимільного зв`язку, - у разі наявності звіту про передачу повідомлень, що видається приладом факсимільного зв`язку Іпотекодержателя.

Однак, вищевказані положення були проігноровані Іпотекодержателем та Фактором, Іпотекодавця ОСОБА_1 не було повідомлено про зміну Іпотекодержателя жодним із перерахованих способів, не було укладено доповнень або ж інших угод про зміну Іпотекодержателя із нотаріальним посвідченням та реєстрацією.

Докази прав нового кредитора у зобов`язанні, закріплені ст.517 ЦК України, відповідно до ч.1 якої первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

У Вимозі про досудове врегулювання спору від 21 липня 2015 року за вих. № 62946-34-б/б ПАТ «Альфа-Банк» повідомило, що умови кредитного договору № 30/22-322/2012 від 29.03.2012 року, згідно якого боржником є ОСОБА_1 , не виконуються.

Станом на 21.06.2015 р. загальна сума заборгованості становить141 195.98 грн.(сто сорок одна тисяча сто дев`яносто п`ять гривень 98 коп.), а саме: за кредитом 126 268.02 грн.; за відсотками 14 927.96 грн.

Зважаючи на зазначене та положення Договору, Банк вимагав від Позичальника у строк до 30 (тридцяти) днів з дати отримання цієї вимоги, достроково повернути кредит, сплатити нараховані проценти за користування кредитом і нараховану неустойку, а у разі невиконання цієї вимоги, Банк розпочне судовий захист охоронюваного права кредитора на дострокове повернення кредиту.

Разом з цим, судом встановлено, що ОСОБА_1 у червні 2015 року звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом про визнання недійсним кредитного договору № 30/22-322/2012, укладеного 29.03.2012 року між ним та ПАТ «Банк Кіпру», про визнання факту припинення зобов`язань за кредитним договором та договором іпотеки, про визнання правомірними дій позивача щодо відмови виконувати зобов`язання за договором кредиту і договором іпотеки.

11 серпня 2015 року позивач ПАТ «Альфа-Банк» звернувся до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 30/22-322/2012 від 29.03.2012 року в сумі 141 195,98 грн., де борг за тілом кредиту 126 268,02 грн, заборгованість за відсотками 14 927,96 грн., у зв`язку з невиконанням позичальником досудової вимоги банку.

Відтак, суд встановив, що кредитор у порядку статті 1050 ЦК України звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про дострокове стягнення кредитної заборгованості, у зв`язку з чим змінив строк виконання основного зобов`язання.

22 жовтня 2015 року суддею Київського районного суду м.Одеси Калашніковою О.І. було винесено ухвалу, якою об`єднано в одне провадження цивільну справу № 520/8308/15-ц (Провадження №2/520/3932/15) за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Альфа Банк» та ПАТ «Кіпр Банк» про визнання кредитного договору недійсним та цивільну справу № 520/11104/15-ц (Провадження №2/520/4693/15) за позовом ПАТ «Альфа Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. Справі залишено номер № 520/8308/15-ц.

26 грудня 2017 року рішенням Київського районного суду міста Одеси, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 25.11.2019 року, позов ОСОБА_1 до Публічного Акціонерного товариства «Альфа-Банк» і Публічного Акціонерного товариства «НЕОС БАНК» про визнання договору недійсним, про визнання дій правомірними було залишено без задоволення, а позов Публічного Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором було задоволено.

Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства «Альфа-Банк» 141195,98 грн., борг за кредитом 126 268,02 грн, борг за відсотками 14 927,96 грн. Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Публічного Акціонерного товариства «Альфа-Банк» судовий збір в сумі 1 411,96 грн.

Відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

23 березня 2021 року Київський районний суд міста Одеси видав виконавчий лист № 520/8308/15-ц на примусове виконання рішення суду від 26 грудня 2017 року, яке набрало чинності 25.11.2019 року.

30 березня 2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Щербаковим Ю.С. при примусовому виконанні виконавчого листа № 520/8308/15-ц, винесено постанову серії ВП № 64998208 про відкриття виконавчого провадження.

15 серпня 2022 року приватним виконавцем Притуляком В.М. при примусовому виконанні виконавчого листа № 520/8308/15-ц було винесено постанову ВП № 64998208, якою виконавче провадження закінчено. Припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення. Припинено чинність арешту всього майна боржника, що накладено постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. № 64998208 від 30.03.2021 року. Припинено чинність арешту майна боржника, а саме: квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 70,9 кв.м., житловою площею: 41,5 кв.м., що накладено постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області Щербакова Ю.С. № 64998208 від 30.03.2021 року.

Враховуючи викладене,АТ «Альфа-Банк»вказані постановиприватного виконавцяпро закінченнявиконавчого провадженняне оскаржувало,фактично погодившисьіз повнимвиконанням боржникомосновних зобов`язаньза кредитнимдоговором,що єнаслідком припиненняакцесорного зобов`язання, яке встановлюється як правило з метою виконання основного зобов`язання. Вони не мають самостійного значення й автоматично припиняються з припиненням дії головного зобов`язання.

Акцесорний характер договору полягає в тому, що він вступає в дію лише за умови невиконання основного договору.

Викладене узгоджується із правовими висновками Верховного Суду, висловленими, зокрема у постановах від 27 червня 2022 року у справі № 344/8686/21 (провадження № 61-3353св22), від 07 липня 2021 року у справі № 629/4356/20 (провадження № 61-5667св21) та від 27 квітня 2022 року у справі № 477/33/20 (провадження № 61-2817св21).

Відповідно до п.9 ч.1 ст.39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Наслідки закінчення виконавчого провадження, повернення виконавчого документа врегульовані ст.40 Закону України «Про виконавче провадження».

Відтак, суд дійшов висновку про те, що АТ «Альфа-Банк» застосував процедуру дострокового виконання зобов`язань, використав право вимоги повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно достатті 1048 ЦК України, та пені за порушення умов договору, звернувшись 11 серпня 2015 року до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 30/22-322/2012 від 29.03.2012 року в сумі 141 195,98 грн.

Рішення Київського районного суду міста Одеси від 26 грудня 2017 року по цивільній справі № 520/8308/15-ц виконано ОСОБА_1 в повному обсязі 15 серпня 2022 року, що є підставою для припинення іпотеки із вилученням з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про іпотеку, скасування заборони на нерухоме майно.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд також бере до уваги, що тривалий час розгляду справи (4,5 роки) та непред`явлення позивачем виконавчого листа до виконання протягом 1,5 років не може ставитись у вину відповідачеві ОСОБА_1 .

Обумовлене частиною другою статті 625 ЦК України право АТ «Альфа-Банк» не реалізував.

Разом з цим, слід також відмітити, що ПАТ «Альфа Банк» також застосовував стягнення на предмет іпотеки за Іпотечним договором на підставі Виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича від 07 вересня 2015 року, який зареєстрований в реєстрі № 11454, та ПАТ «АльфаБанк» було запропоновано звернути стягнення на квартиру АДРЕСА_3 , що належить на праві власності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) на підставі Свідоцтва про право власності, виданого 15 липня 2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, право власності зареєстровано 01 вересня 2009 року комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості».

Так,03жовтня 2016року головнимдержавним виконавцемКиївського відділуДВС містаОдеса ГТУЮв Одеськійобласті ПоляковимО.Г.на підставівиконавчого написуприватного нотаріуса№11454Київського міськогонотаріального округуЧуловського В.А.,виданого 07.09.2015року,було винесеноПостанову провідкриття виконавчогопровадження серіїВН №52462989 про звернення стягнення на спірну квартиру, що належить ОСОБА_1 , з метою задоволення вимог стягувача ПАТ «Альфа-Банк».

13 листопада 2018 року Київський районний суд м. Одеси, ухвалив рішення, яким позовну заяву ОСОБА_1 до ПАТ «Альфа Банк», приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича, третя особа ПАТ «АЛЬТБАНК», про визнання виконавчого напису незаконним та таким, що не підлягає виконанню задовольнив частково.

Визнано виконавчий напис приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича від 07 вересня 2015 року, що зареєстрований в реєстрі № 11454 щодо звернення стягнення на квартиру у АДРЕСА_1 , що належить на праві власності ОСОБА_1 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 15 липня 2009 року виконавчим комітетом Одеської міської ради, яке зареєстровано 01 вересня 2009 року комунальним підприємством «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об`єктів нерухомості», - незаконним та таким, що не підлягає виконанню.

В частині позовних вимог ОСОБА_1 до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Чуловського Володимира Анатолійовича відмовлено. Рішення набрало законної сили: 14.12.2018 р оку.

Частиною 1 статті 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Виконання зобов`язання може забезпечуватися заставою (частина перша статті 546 ЦК України).

Іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи (частина перша статті 575 ЦК України).

Поняття іпотеки деталізується у статті 1 Закону України «Про іпотеку», якою визначено, що іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Договір діє до виконання іпотекодавцем основного зобов`язання чи настання одного з випадків передбачених ст. 17 Закону України «Про іпотеку».

За змістом положень статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст.598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.

Однією з таких підстав припинення зобов`язання, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України).

Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (ч.5 ст.3 Закону України «Про іпотеку»).

Іпотека припиняється у разі припинення основного зобов`язання або закінчення строку дії іпотечного договору (пункт 1 частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку").

За змістом пункту 1 частини першої статті 593 ЦК України та частини першої статті 17 Закону України «Про іпотеку» право застави (іпотека) припиняється у разі припинення зобов`язання, забезпеченого заставою.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Право позивача АТ «Альфа-Банк» нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припинилося після пред`явлення до позичальника ОСОБА_1 вимоги про дострокове стягнення заборгованості та з ухваленням рішення з цього приводу, а тому зобов`язання за кредитним та іпотечним договорами є припиненими.

У зв`язку з невиконанням судового рішення про стягнення кредитної заборгованості права відповідача в спірних правовідносинах підлягають захисту шляхом пред`явлення до боржника вимог у порядку частини другої статті 625 ЦК України, які іпотекою не обтяжені.

Припинення зобов`язань за кредитним договором його повним виконанням є підставою для задоволення вимог про зняття заборони відчуження нерухомого майна та виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та з Державного реєстру іпотек. Відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

За системним аналізом зазначених норм права іпотека припиняється, зокрема, в разі припинення основного зобов`язання на підставі виконання. При цьому, законодавець не вимагає від іпотекодавця будь-яких дій, пов`язаних з припиненням іпотеки, оскільки іпотека за відсутності іншої обґрунтованої заборгованості припиняється за фактом припинення виконання основного зобов`язання.

За положеннями ч. 1 ст. 593 ЦК України, припинення права іпотеки в разі належного виконання основного зобов`язання презюмується.Встановлення факту припинення основного зобов`язання належним його виконанням, є свідченням припинення додаткових (акцесорних) зобов`язань за договорами іпотеки.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року по справі № 263/8216/20 (провадження № 61-9100св21) звернуто увагу, що відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12-ц (провадження № 14-10цс18) зроблено висновок, що "припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання".

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18) відступлено від правових висновків Верховного Суду України, викладених у постановах: від 23 вересня 2015 року у справі № 6-1206цс15, від 21 вересня 2016 року у справі № 6-1252цс16, і зроблено висновок, що "звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту незалежно від способу такого стягнення змінює порядок, умови і строк дії кредитного договору.

На час звернення з таким позовом вважається, що настав строк виконання договору в повному обсязі. Рішення суду про стягнення заборгованості чи звернення стягнення на заставлене майно засвідчує такі зміни. Право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється у разі пред`явлення до позичальника вимог згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Наявність судового рішення про дострокове задоволення вимог кредитора щодо всієї суми заборгованості, яке боржник виконав не в повному обсязі, не є підставою для нарахування процентів та пені за кредитним договором, який у цій частині змінений кредитором, що засвідчено в судовому рішенні. Якщо за рішенням про звернення стягнення на предмет застави заборгованість за кредитним договором указана в такому рішенні у повному обсязі, кредитор має право на отримання гарантій належного виконання зобов`язання відповідно до частини другої статті 625 ЦК України".

Цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання.

На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність. Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно.

Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року по справі № 263/8216/20 (провадження № 61-9100св21) процитовано судову практику із постанови Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 лютого 2022 року в справі №344/17498/20 (провадження № 61-17813св21), в якій зазначено, що: "Встановивши, що позичальник виконав свої зобов`язання за кредитним договором шляхом повного виконання судового рішення про дострокове стягнення з нього всієї суми заборгованості за цим договором, суд першої інстанції, з яким у цій частині погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку, що зобов`язання за кредитним договором припинилися на підставі статті 599 ЦК України в день остаточного погашення заборгованості, стягнутої судовим рішенням. Оскільки основне зобов`язання припинилося виконанням 26 жовтня 2020 року, також обґрунтованим є висновок суду апеляційної інстанції про визнання припиненою з 26 жовтня 2020 року іпотеки та задоволення позовних вимог про зняття обтяження з об`єкта нерухомого майна. У справі, яка переглядається, банк не визнавав факт закінчення строку дії кредитного договору та продовжував здійснювати нараховування відсотків і пені. Обумовлене частиною другою статті 625 ЦК України право банк не реалізував. Матеріали справи не містять доказів пред`явлення кредитором вимог до позичальника відповідно до частини другої статті 625 ЦК України. Кредитор має право порушувати питання про стягнення з позичальника коштів на підставі статті 625 ЦК України за період невиконання рішення суду. Однак таке право кредитора виникає в силу Закону, а не договору. Визнання судами у цій справі припиненими зобов`язань за кредитним договором та іпотеки за іпотечним договором не припинило правовідносин сторін кредитного договору і не припинило зобов`язання в цілому та не позбавило кредитора права на отримання сум, визначених статтею 625 ЦК України, однак вказані правовідносини та зобов`язання продовжують існувати в силу Закону, а не договору, тоді як договірні зобов`язання є припиненими, що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19)".

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 25 травня 2022 року по справі № 263/8216/20 (провадження № 61-9100св21) зазначено, що встановивши факт припинення зобов`язання за договором кредиту внаслідок його повного виконання, а також те, що права кредитора в спірних правовідносинах підлягають захисту в порядку пред`явлення вимог на підставі статті 625 ЦК України, які виникають на підставі закону, а не договору та, відповідно, не забезпечені іпотекою, суд першої інстанції зробив правильний висновок про визнання зобов`язань за договором іпотеки припиненими.

Колегія суддів Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2022 року по справі № 263/8216/20 (провадження № 61-9100св21) також процитувала висновки Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 26 січня 2022 року в справі № 127/26402/20 (провадження № 61-12159св21) з посиланням на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, (провадження № 14-88цс19), якими зроблено наступний висновок, що: "Іпотека має похідний характер від основного зобов`язання і є дійсною до припинення основного зобов`язання або до закінчення строку дії іпотечного договору (частина п`ята статті 3, абзаци другий і сьомий частини першої статті 17 Закону України "Про іпотеку", пункт 1 частини першої і речення друге цієї частини статті 593 ЦК України). Зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України). Однією з таких підстав, встановлених законом, є виконання, проведене належним чином (стаття 599 ЦК України). Обмеження речових прав на нерухоме майно (обтяження нерухомого майна) - це обмеження або заборона розпорядження нерухомим майном, установлена відповідно до правочину (договору), закону або актів органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових осіб, прийнятих у межах повноважень, визначених законом (абзац п`ятий частини першої статті 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" в редакції, чинній на час укладення іпотечного договору). Верховний Суд виходить з того, що записи про державну реєстрацію обтяжень нерухомого майна, а також іпотеки за належного виконання у повному обсязі забезпеченого іпотекою основного зобов`язання за кредитним договором є перешкодами в реалізації власником права розпорядження відповідним майном. Враховуючи те, що суд першої інстанції правильно встановив, що свої зобов`язання за договором про іпотечний кредит боржник виконав в повному обсязі та належним чином, що підтверджується постановою державного виконавця про закінчення виконавчого провадження, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про те, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, що є предметом іпотеки. Крім того, суди правильно врахували, що на момент звернення до суду із цим позовом відповідачем так і не було вчинено дій щодо припинення іпотеки у зв`язку із повним погашенням боргу за основним зобов`язанням, забезпеченим іпотекою, а обов`язок в іпотекодавця щодо безпосереднього звернення до іпотекодержателя із заявою про припинення обтяження відсутній".

При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 711/4556/16-ц, (провадження № 14-88цс19) міститься висновок про те, що зняття обтяження з нерухомого майна здійснюється безпосередньо судом, який розглядає спір про припинення іпотеки, а не шляхом покладення відповідного зобов`язання на державного реєстратора.

Як вбачається зі змісту Постанови Верховного Суду від 14.11.2018 року у справі №500/4127/16-ц (провадження №61-22142св18), правильним є висновок про те, що основне зобов`язання за кредитним договором виконано у зв`язку з повним виконанням судового рішення про дострокове стягнення з боржників всієї суми заборгованості за цим договором, отже, таке зобов`язання припинилось на підставі ст. 559 ЦК України, внаслідок чого припинилось право застави (іпотеки).

Отже, пропуск позивачем строку, передбаченогостаттею 257 ЦК України, є самостійною підставою для відмови у позові.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства та судочинства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання за договором таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом його визнання на підставі п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 та ст. 319 ЦК України, власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Діяльність власника може бути обмежена лише у випадку і порядку, встановлених законом. Всім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав.

Як визначено ч.1 ст. 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно зі ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Запис про заборону на відчуження об`єктів нерухомого майна, що є власністю ОСОБА_1 , у Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та запис у Державному реєстрі іпотек, порушує право позивача на розпорядження своїм майном.

Відповідно до ч. 3 ст. 17 Закону України «Про іпотеку», відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Тому, виходячи із загальних засад цивільного законодавства, у разі невизнання кредитором права боржника на припинення зобов`язання повністю або частково таке право підлягає захисту судом за позовом боржника шляхом припинення правовідношення повністю або частково на підставі пункту 7 частини другої статті 16 ЦК України.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття5 ЦПК України).

У відповідностідо ч.ч.1-3ст.13ЦПК Українисуд розглядаєсправи неінакше якза зверненнямособи,поданим відповіднодо цьогоКодексу,в межахзаявлених неювимог іна підставідоказів,поданих учасникамисправи абовитребуваних судому передбаченихцим Кодексомвипадках. Збираннядоказів уцивільних справахне єобов`язком суду,крім випадків,встановлених цимКодексом.Суд маєправо збиратидокази,що стосуютьсяпредмета спору,з власноїініціативи лишеу випадках,коли ценеобхідно длязахисту малолітніхчи неповнолітніхосіб абоосіб,які визнанісудом недієздатнимичи дієздатністьяких обмежена,а такожв іншихвипадках,передбачених цимКодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно дост..76ЦПК України доказамиє будь-якідані,на підставіяких судвстановлює наявністьабо відсутністьобставин (фактів),що обґрунтовуютьвимоги ізаперечення учасниківсправи,та іншихобставин,які маютьзначення длявирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами :письмовими,речовими іелектронними доказами; висновкамиекспертів; показаннями свідків.

Статтею 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування .Предметом доказуванняє обставини,що підтверджуютьзаявлені вимогичи запереченняабо маютьінше значеннядля розглядусправи іпідлягають встановленнюпри ухваленнісудового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Згідно ст..80ЦПК Українидостатніми єдокази,які усвоїй сукупностідають змогудійти висновкупро наявністьабо відсутністьобставин справи,які входятьдо предметадоказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною 1 ст. 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно дост.2 Цивільного процесуального кодексу Українизавданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно достаті 5 Цивільного процесуального кодексу Україниздійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно дост. 89 Цивільного процесуального кодексу Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ст.263 ЦПК Українисудове рішенняповинно ґрунтуватисяна засадахверховенства права,бути законнимі обґрунтованим. Законнимє рішення,ухвалене судомвідповідно донорм матеріальногоправа іздотриманням нормпроцесуального права. Судоверішення маєвідповідати завданнюцивільного судочинства,визначеному цимКодексом. Привиборі ізастосуванні нормиправа доспірних правовідносинсуд враховуєвисновки щодозастосування відповіднихнорм права,викладені впостановах ВерховногоСуду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Зважаючи на викладене вище, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів в їх сукупності, враховуючи те, що обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову не знайшли свого підтвердження у судовому засіданні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись На підставі викладеного, керуючись ст. ст.11, 256,257, 258, 261, 262, 317, 346, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 527, 575, 585, 624, 625,651, 654, 1048, 1050, ЦК України, ст.ст. 6, 12, 33, 38, 39 Закону України "Про іпотеку", ст.ст. 2, 4, 6-13,19, 82, 89, 133, 137, 141, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 279, 352, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позову Акціонерного товариства «Сенс Банк» до ОСОБА_1 про зверненнястягнення напредмет іпотеки відмовити в повному обсязі.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до апеляційного суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Куриленко О. М.

Повний текст рішення складено 02.02.2023 року