Рішення

від 24.09.2007 по справі 26/297

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/297

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

24.09.07                                                                                           Справа№ 26/297

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Валвіт”, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми „Львівагросвіт”, м. Львів

про стягнення 33 014,88 грн.                                                                                               

Суддя Деркач Ю.Б.

при секретарі Боровець Я.

Представники:

від позивача Жмурко В.Г. –директор

від відповідача Лопадчак М.І. –директор

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки

передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України

Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю „Валвіт”, м. Львів звернувся до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми „Львівагросвіт”, м. Львів про стягнення 33 014,88 грн.

Ухвалою суду від 20.08.2007 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду в засіданні на 04.09.2007 р. Ухвалою суду від 04.09.2007 р. розгляд справи відкладався до 24.09.2007 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, проти позовних вимог у встановленому порядку не заперечив.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив наступне:

16.11.2005 р. між ПП „Ранчо” та відповідачем укладено договір купівлі-продажу № 1/11 (далі по тексту –договір купівлі-продажу).

Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу ПП „Ранчо” зобов'язалося передати у власність відповідача, а відповідач зобов'язався прийняти і оплатити очищене ядро соняшника в подальшому товар, на загальну вартість 50 000,00 грн.

На виконання умов договору купівлі-продажу ПП „Ранчо” по накладній № 4/11 від 16.11.2005 р. поставило відповідачу товар на загальну суму 12 715,32 грн.

Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.2. договору купівлі-продажу передбачено, що розрахунки проводяться протягом 5 календарних днів з моменту одержання товару покупцем.

В позовній заяві зазначено, що відповідач своїх зобов'язань по договору купівлі-продажу перед ПП „Ранчо” щодо оплати отриманого товару не виконав. Відповідачем не подано доказів, які б підтверджували протилежне.

14.11.2006 р. між ПП „Ранчо” та позивачем укладено договір уступки вимоги (далі по тексту –договір уступки вимоги).

Відповідно до п. 1 договору уступки вимоги в порядку та на умовах, визначених цим договором, ПП „Ранчо” передало позивачу, а позивач набув право вимоги, належне ПП „Ранчо”, і стає кредитором за договором № 1/11 від 16.11.2005 р. укладеного між ПП „Ранчо” і відповідачем.

Згідно п. 2 договору уступки вимоги, за цим договором позивач набув право вимагати від Боржника належного виконання наступник зобов'язань: оплати за ядро соняшника по накладній № 4/11; оплата пені згідно діючого законодавства.

Відповідно до п. 3 договору уступки вимоги позивачу належить право стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 9 000,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

31.01.2007 р. позивач надіслав відповідачу претензію № 1 з вимогою сплатити заборгованість, яка останнім залишена без відповіді та без задоволення.

Таким чином, як вбачається з матеріалів справи, відповідач зобов'язаний на підставі договору уступки вимоги сплати позивачу заборгованість, яка виникла на підставі договору купівлі-продажу, в сумі 9 000,00 грн.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до п. 4.2. договору купівлі-продажу, у випадку прострочки платежу відповідач оплачує ПП „Ранчо” пеню в розмірі 1% від неоплаченої вартості товару за кожний день прострочки платежу. Позивач, на підставі договору уступки вимоги та п. 4.2. договору купівлі-продажу, нарахував відповідачу пеню на загальну суму 23 400,00 грн.

Згідно ч. 3 ст. 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, суд, керуючись ст. 551 ЦК України, враховуючи суму основного боргу, вирішив зменшити розмір пені, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача до суми в розмірі 4 500,00 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Позивачем нараховано відповідачу інфляційні втрати на загальну суму 423,00 грн. та три проценти річних на загальну суму 191,88 грн.

Згідно ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позовні вимоги обгрунтовані, підставні та такі, що підлягають до задоволення частково.

Судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

З огляду на викладене, керуючись ст.ст. 526, 530, 551, 625 ЦК України, ст. 193 ГК України та ст.ст. 4, 33, 34, 35, 44, 49, 82, 83, 84, 85, 115, 116 ГПК України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.          Позов задоволити частково.

2.          Судові витрати покласти на обидві сторони пропорційно до задоволених позовних вимог.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробничої фірми „Львівагросвіт”, м. Львів, площа Петрушевича, 1/30 (р/р 2600801527 у ПФЛ АТ „Кредит Банк (Україна)”, МФО 325365, код ЄДРПОУ 13824990) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Валвіт”, м. Львів, вул. Пасічна, 141 (р/р 26007168 в ЛОД АППБ „Аваль” м. Львів, МФО 325570, код ЄДРПОУ 23274906) 9 000 грн. 00 коп. основного боргу, 4 500 грн. 00 коп. пені, 423 грн. 00 коп. інфляційних втрат, 191 грн. 88 коп. –3% річних, 141 грн. 15 коп. державного мита та 50 грн. 45 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

4.          Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

5.          В решті частин позовних вимог у задоволенні позову відмовити.

6.          Видати Товариству з обмеженою відповідальністю „Валвіт” довідку на повернення з державного бюджету 287,97 грн. державного мита як зайво сплаченого.

Суддя                                                                                             Деркач Ю.Б.