Постанова

від 01.02.2023 по справі 243/7132/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/1734/23 Справа № 243/7132/21 Суддя у 1-й інстанції - Мінаєв І.М. Суддя у 2-й інстанції - Хейло Я. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2023 року м.Кривий Ріг

Справа № 243/7132/21

Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Хейло Я.В.,

суддів Мірути О.А., Тимченко О.О.,

секретар судового засідання: Тимофєєва В.О.,

сторони:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 на рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування заповіту, яке постановлено суддею Мінаєвим І.М. у місті Слов`янськ Донецької області та повне судове рішення складено 19 листопада 2021 року.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2021 року позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування заповіту.

Вобґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою вона мешкала однією сім`єю 20 років.

ОСОБА_1 поховала ОСОБА_3 як члена сім`ї, отримала свідоцтво про її смерть.

Після смерті ОСОБА_3 відкрилася спадщина на належний їй будинок АДРЕСА_1 , в якому вона була зареєстрована та проживала. Раніше ОСОБА_3 мешкала з чоловіком ОСОБА_4 , але сімейне життя у них не склалося, він виїхав до РФ і там помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

ОСОБА_1 вказує, що після виїзду чоловіка стала очевидною безпорадність ОСОБА_3 , вона потребувала сторонньої допомоги. ОСОБА_3 почала мешкати разом з позивачкою як член сім`ї, позивачка утримувала її. Протягом останніх 15 років поведінка ОСОБА_3 була явно неадекватною, але пройти лікування вона відмовлялася і тільки 12.06.2020 року вона з допомогою працівників поліції була доставлена до Слов`янської психіатричної лікарні, де перебувала на лікуванні до 07.07.2020 року з діагнозом Органічний маревний розлад.

Позивач зазначає, що вона, як єдиний спадкоємець четвертої черги, звернулася до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини, але згодом дізналася, що спадкодавцем складено заповіт на все майно на ім`я відповідача.

Посилаючись на психічний стан ОСОБА_3 , за яким на думку позивача, вона не усвідомлювала значення своїх дій, а також на наявність підстав вважати, що заповіт вона не підписувала або він був складений під впливом психічного чи фізичного насильства, а спадкодавець не розуміла своїх дій і не могла ними керувати, на підставі положень ст.ст.203, 225, 1257 ЦК України ОСОБА_1 просила суд визнати заповіт недійсним та скасувати його.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Слов`янськогоміськрайонного судуДонецької областівід 19листопада 2021рокупозовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання недійсним та скасування заповіту - залишено без задоволення.

Короткий зміст вимог апеляційних скарг

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог повністю. Просить провести посмертну судово-психіатричну експертизу у відношенні ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Узагальнення доводів особи, які подали апеляційних скарг

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

На думку позивача, у справі достовірно встановлено, що ОСОБА_3 була одинокою, хворою жінкою, потребувала догляду та утримання, отже позивач утримувала її, як члена своєї сім`ї.

Вказує, що ОСОБА_3 страждала розладами психіки та перебувала на лікуванні в Слов`янській психіатричній лікарні, відповідач достовірно знав про такий стан ОСОБА_3 , проте використав своє службове становище, як голова сільської ради, та вжив заходів щодо посвідчення оспорюваного заповіту.

Суд першої інстанції не надав належної оцінки свідченням свідків, які давали пояснення щодо стану здоров`я померлої та складання заповіту.

Не погоджується з відмовою суду першої інстанції щодо проведення експертизи, оскільки остання не відповідає фактичним обставина справи.

Узагальнення доводів та заперечень інших учасників справи

Відзив на апеляційну скаргу не надано.

Відповідно до частини 3 статті 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Сторони у судове засідання апеляційного суду не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином.

Неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи відповідно до частини 2 статті 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , про що Слов`янським районним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) складено відповідний актовий запис № 35 від 14.01.2021 року (а.с.6).

Згідно акту б/н від 06.04.2021 року, складеному депутатом Святогірської міської ради, в ході обстеження житлового будинку АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 , встановлено, що ОСОБА_3 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , з 13.04.1985 року по 10.01.2021 року проживала за адресою: АДРЕСА_1 , зі ОСОБА_1 , що підтверджують сусіди ОСОБА_5 та ОСОБА_6 (а.с.7).

За відомостями КНП Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янськ від 02.07.2021 року, наданими у відповідь на адвокатський запит, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебувала у КНП Обласна психіатрична лікарня м. Слов`янськ з 12.06.2020 року по 07.07.2020 року з діагнозом: органічний маревний розлад (а.с.8).

Зі свідоцтва про смерть НОМЕР_1 від 15.01.2019 вбачається, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у с. Туруханськ Красноярського краю, РФ (а.с.10).

Згідно лікарського свідоцтва про смерть № 2 від 11.01.2021 ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померла ІНФОРМАЦІЯ_1 вдома, за адресою: АДРЕСА_1 , причина смерті - хронічна судинно-мозкова недостатність, церебральний атеросклероз (а.с.14).

Відповідно до квитанції № 4 від 10.01.2021 року, виданої салоном ритуальних послуг ФОП ОСОБА_7 , було придбано речі для поховання на суму 2000 грн. (а.с.15).

З матеріалів спадкової справи № 43/2021, заведеної приватним нотаріусом Слов`янського районного нотаріального округу Зубковою А.О. щодо майна померлої ОСОБА_3 , вбачається, що із заявою про прийняття спадщини 08.04.2021 року звернулася ОСОБА_1 , але спадкодавцем залишений заповіт, за змістом якого все належне їй майно заповіла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . 25.06.2021 року ОСОБА_2 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 (а.с.29-60).

Позиція апеляційного суду

Апеляційну скаргу позивача ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2021 року залишити без змін.

Мотиви з яких виходив апеляційний суд та застосовані норми права

Відповідно до частин 1, 3 статті 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з частиною першою, другою та п`ятою стаття 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повного і всебічного з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з відсутності порушених, оспорюваних чи невизнаних прав позивача, оскільки станом на день звернення до суду із позовом та ухвалення рішення судом, позивачка не є спадкоємцем ані за законом, ані за іншим заповітом після смерті ОСОБА_3 , вона не є відказоодержувачем, тобто жодні її права не порушені заповітом, отже позивач не має права оспорювати заповіт, який є одностороннім правочином та особистим розпорядженням на випадок своєї смерті. Суд першої інстанції дійшов висновку про те, що ОСОБА_1 є неналежним позивачем у цьому спорі, а єдиним наслідком подання позову неналежним позивачем є відмова у його задоволенні, оскільки оспорюваний заповіт не стосується її прав та інтересів, посилаючись на схожий за змістом висновок КЦС ВС у постанові № 204/5527/16-ц від 16.09.2019 року.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду, так як їх суд першої інстанції дійшов на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилались, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтвердженими тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до частини першої статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

За змістом статті 1233 та частини першої статті 1235 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

В силу положень статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно з частиною першою статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі (частина перша та друга статті 1257 ЦК України).

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу (стаття 1258 ЦК України).

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 обґрунтовувала позовні вимоги тим, що вона має право на спадщину за законом у четверту чергу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачці під час звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини були надані відповідні роз`яснення щодо необхідності надання рішення суду про встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадшини (а.с.43), також, в прохальній частині позову відповідні вимоги позивачкою не заявлені.

Відповідно до чинного законодавства, у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини.

Колегія суддів, перевіряючи рішення суду першої інстанції щодо законності його і обґрунтованості, дійшла висновку, що суд першої інстанції, вирішуючи питання обґрунтованості звернення позивача до суду з відповідним позовом, вірно визначив про відсутність порушених, оспорюваних чи невизнаних прав позивача, оскільки станом на день звернення до суду із цим позовом та ухвалення рішення судом, позивачка не є спадкоємцем ані за законом, ані за іншим заповітом після смерті ОСОБА_3 , тобто жодні її права не порушені заповітом, отже позивач не має права оспорювати заповіт, який є одностороннім правочином та особистим розпорядженням на випадок своєї смерті.

Відповідно до частини першої статті 48 ЦПК України сторонами у цивільному процесі є позивач і відповідач.

Суд, розглядаючи справу, повинен вирішити питання про правильність визначення процесуальної правосуб`єктності сторін, зокрема, що позивач дійсно є суб`єктом тих прав, законних інтересів та юридичних обов`язків, які становлять зміст спірних правовідносин і з приводу яких суд повинен ухвалити судове рішення.

Нормами ЦПК України не передбачено можливості заміни позивача чи залучення особи як співпозивача.

Якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем, відмовити йомуу задоволенні позову.

Отже, в справі, що переглядається, оспорюваний заповіт не стосується прав та інтересів позивачки, отже єдиним наслідком подання позову неналежним позивачем є відмова у його задоволенні.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає, що позивачка не довела порушення її права чи безпосереднього інтересу, а тому вона є неналежним позивачем у цій справі. Це є самостійною підставою для відмови в позові. Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 (провадження № 12-175гс19, пункт 7.17), від 08 жовтня 2019 року у справі № 916/2084/17 (провадження № 12-77гс19, пункт 8.9).

У пункті 114 постанови Великої Палати верховного суду від 28 вересня2021 року у справі № 761/45721/16-ц (провадження № 14-122цс20) зазначено: «Велика Палата Верховного Суду погоджується з позивачкою в тому, що кожна особа, чиї права чи інтереси було порушено, має право звернення до суду для їх захисту. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Водночас зазначені норми не означають, що кожний позов, поданий до суду, має бути задоволений. Якщо позивач не довів порушення його права чи безпосереднього інтересу, в позові слід відмовити».

Отже, позивач не довела порушення її права чи безпосереднього інтересу,а тому висновок суду першої інстанції про те, що вона є неналежним позивачем у цій справі є правильним.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в рамках справи № 607/14378/21 від 25.10.2022 року.

Колегія суддів зазначає, що встановивши те, що оспорюваний правочин не порушує прав і законних інтересів позивача, суд не повинен вдаватись до перевірки ефективності обраного позивачем способу захисту та правової оцінки по суті спору, встановлення обставин наявності чи відсутності ідентифікуючих ознак, оскільки вказане є самостійною, достатньою підставою для відмови в позові ( аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 04.12.2019 року у справі №910/15262/18, від 03.03.2020 року у справі № 910/6091/19, від 16.10.2020 року № 910/12787/17).

Таким чином, якщо позов пред`явила особа, якій не належить право вимоги, суд повинен відкрити провадження, встановити дійсні обставини і, переконавшись у тому, що вимоги пред`явлено неналежним позивачем відмовити йому у задоволені позову.

Подібні правові висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2020 року у справі № 910/10647/18, від 08.10.2019 року, у справі № 916/2084/17.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують встановлені у справі фактичні обставини та висновки, які обґрунтовано викладені у мотивувальній частині рішення суду першої інстанції, та зводяться до переоцінки доказів, незгоди заявника з висновками щодо їх оцінки та містять посилання на факти, що були предметом дослідження суду.

Доводи апеляційної скарги зводяться до власного тлумачення норм матеріального права, непогодження із встановленими судом обставинами справи та ухваленим рішенням.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права

Отже, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального законодавства, у зв`язку із чим апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду - залишенню без змін.

Розподіл судових витрат

Відповідно до підпунктів "б" та "в" пункту 4 частини першої статті 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, у випадку скасування або зміни судового рішення та у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Відповідно до частин 1, 13 статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи висновки апеляційного суду за результатами розгляду справи, судові витрати новому розподілу не підлягають.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргупозивача ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 19 листопада 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 01 лютого 2023 року.

Головуючий:

Судді: