Рішення

від 15.10.2007 по справі 14/538-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

14/538-07

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15.10.07           Справа № 14/538-07.

За позовом: товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Щорса»

Довідповідача: приватного підприємства «Дунаєцьке»

про визнання правочину недійсним та стягнення 14 210 грн. 00 коп.

                                                                                Суддя Миропольський С.О.

Представники:

Від позивача:  не з'явився

Від відповідача:  не з'явився

Суть спору: позивач просить суд визнати недійсним письмовий правочин укладений між сторонами - акт приймання-передачі посівів, та стягнути з відповідача на свою користь вартість витрат на посіви в сумі 14210 грн. 00 коп.

Відповідач відзиву на позовну заяву не подав і в судове засідання не з'явився, тому відповідно до ст. 75 ГПК України справа розглядається за наявними матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Постановою господарського суду Сумської області № 8/347-06 від 13.07.2006 товариства з обмеженою відповідальністю "ім. Щорса" (41456, Сумська область, Глухівський район, с. Дунаєц, код 30902506) визнано банкрутом, почата ліквідаційна процедура і призначено ліквідатором арбітражного керуючого Оскорбіна Артема Георгійовича (ліцензія арбітражного керуючого АБ № 216734   від 08.02.2005 року).

При перевірці бухгалтерської документації ліквідатором Оскорбіним А.Г. було з'ясовано, що 27 травня 2005 року по акту прийому-передачі позивач передав, а  відповідач прийняв у користування посіви, а саме посіви ярих культур площею 210 га, в тому числі зернових і зернобобових 160 га.

На думку ліквідатора Оскорбіна А.Г. акт прийому-передачі укладений 27.05.2005р. між сторонами є правочином, який порушує інтереси позивача, оскільки складений та підписаний не уповноваженими працівниками підприємства позивача, внаслідок чого позивач не набув за даним правочином цивільних прав та обов'язків. Спираючись на п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України ліквідатор Оскорбін А.Г. звернувся до суду з позовом, як заінтересована особа, про визнання недійсним письмового правочину укладеного між працівниками підприємства позивача та відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, які мають значення для вирішення справи по суті, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню виходячи з наступного:

У відповідності до положень Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків і не може суперечити нормам самого кодексу, іншим актам законодавства і моральним засадам суспільства. Правочин (договір) має бути спрямовано на реальне настання правових наслідків, обумовлених ним.

Ст. 207 Цивільного кодексу України закріплено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Враховуючи вищевказані положення цивільного законодавства суд дійшов висновку, що акт прийому-передачі від 27.05.2005р. складений та підписаний працівниками підприємства позивача з одного боку та засновником підприємства відповідача Єгоровою Р.Т. з іншого боку, дійсно є правочином, спрямованим на реальне настання цивільних прав та обов'язків, а саме виникнення у відповідача права на користування та розпорядження посівами переданим йому за актом прийому-передачі.

Даний правочин у відповідності до п. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин), якщо одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом.

Підставою для оспорювання даного правочину з боку заінтересованої особи ліквідатора Оскорбіна А.Г. є складення та підписання вказаного акту прийому-передачі працівниками підприємства позивача з перевищенням наданих їм повноважень.

У відповідності до абз. 2 п. 2 ст. 207 Цивільного кодексу України правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою.

Акт прийому-передачі від 27.05.2005р. підписаний з боку позивача головою ревізійної комісії Шляхтуном М.Ф., членом ревізійної комісії Васильченко В.М., бригадиром полеводческої бригади Мукорезом О.П. Дані особи у відповідності до Статуту позивача не є особами уповноваженими укладати договори та здійснювати інші юридичні дії без доручення директора товариства. Директором товариства на той час була Ониченко М.П., яка не уповноважувала вищевказаних осіб на укладення даного правочину, доручень їм видано не було. Директор акту прийому-передачі не підписувала, жодних резолюцій директора в ньому не зафіксовано.

Підставою недійсності правочину, у відповідності до п. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України, є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

У відповідності до п. 2 ст. 203 Цивільного кодексу України особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Враховуючи те, що особи яки підписали з боку позивача акт прийому-передачі від 27.05.2005р. не мали необхідного для вчинення такої дії обсягу цивільної дієздатності та те, що даний правочин оспорюється з боку заінтересованої особи, суд визнає недійсним правочин – акт приймання-передачі посівів у користування від 25.05.2005р.

Ст. 216 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно довідки №1 від 14.08.2007р. виданій підприємством позивача та підписаній ліквідатором Оскорбіним А.Г. вартість витрат на посіви, надані у користування відповідачу за актом приймання-передачі посівів від 25.05.2005р. становить 14210 грн. 00 коп.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Оскільки відповідач  не подав доказів добровільної сплати вартості посівів в сумі 14210 грн. 00 коп. або обґрунтованих заперечень проти позовних вимог, господарський суд вважає вимоги позивача в частині стягнення з відповідача суми вартості посівів в розмірі 14210 грн. 00 коп.  обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України на відповідача покладаються витрати позивача по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись ст. ст. 49, 82-85 Господарського  процесуального  кодексу  України,

суд -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним правочин – акт приймання-передачі посівів у користування від 25.05.2005р.

3.          Стягнути з приватного підприємства «Дунаєцьке» (41456, Сумська обл., Глухівський район, с. Дунаєць, вул. Сутиська, 13; код 33095864) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ім. Щорса» (41456, Сумська область, Глухівський район, с. Дунаєц, код 30902506) 14210 грн. 00 коп. вартості витрат на посіви, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу;  227  грн. 10 коп. витрат по сплаті державного мита.

4.          Видати наказ після набрання рішенням чинності.

Повний текст рішення підписано 20.10.2007 року

СУДДЯ                                                                                         С.О.МИРОПОЛЬСЬКИЙ