Постанова

від 20.03.2008 по справі 14/538-07

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 20 березня 2008 р.                                                                                   

№

14/538-07 

Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

головуючого

-судді

Дерепи

В.І.

суддів

:

Грека

Б.М. -(доповідача у справі) Стратієнко Л.В.

розглянувши

у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства

з обмеженою відповідальністю "ім.Щорса"

на

постанову

Харківського

апеляційного господарського суду від 18.12.07

у

справі

№

14/538-07

господарського

суду

Сумської

області

за

позовом

Товариства

з обмеженою відповідальністю "ім.Щорса"

до

Приватного

підприємства "Дунаєцьке"

про

про

стягнення 14210 грн.

за

участю представників від:

позивача

Оскорбін

А.Г. (ліквідатор)

відповідача

Кандюков

Г.Г. (дов. від 17.03.08)

В С Т А Н О В И В :

ТОВ

“ім. Щорса” звернулось до суду з позовом до ПП “Дунаєцьке” про визнання  правочину недійсним та стягнення 14 210

грн.  В обґрунтування позовних вимог

позивач зазначав, що Акт прийому -передачі від 27.05.05 є правочином, але зі

сторони позивача підписаний особами, які не мали необхідного обсягу цивільної

дієздатності  на його підписання.

Рішенням

господарського суду Сумської області  від  15.10.07 (суддя Миропольський С.О.) позов

задоволено: визнано недійсним правочин -акт приймання -передачі посівів у

користування  від 25.05.05, з відповідача

на користь позивача  стягнуто 14210 грн.

вартості витрат на посіви. Рішення мотивовані тим, що Акт прийому -передачі від

27.05.05, складений та підписаний працівниками підприємства позивача з одного

боку та засновником підприємства відповідача ОСОБА_1 з іншого боку, дійсно є

правочином, але укладений зі сторони позивача не уповноваженими особами, а тому

є недійсним.

За

результатом апеляційного перегляду справи Харківський апеляційний господарський

суд (колегія суддів у складі: головуючого-судді Олійника В.Ф., суддів: Гончара

Т.В., Кравець Т.В.) 18.12.07 прийняв постанову, якою рішення місцевого господарського

суду скасував, в позові відмовив. Постанова мотивована тим, що акт

приймання-передачі не є правочином, а для стягнення 14210 грн. відсутній склад

цивільного правопорушення.

Не

погоджуючись з постановою, позивач звернувся до Вищого господарського суду

України з касаційною скаргою, в якій просить її скасувати, рішення

господарського суду Сумської області від 15.10.07 залишити без змін з підстав

невірного застосування апеляційним судом ст. 202 Цивільного кодексу України.

Заслухавши

суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги,

перевіривши матеріали справи колегія суддів Вищого господарського суду України

вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як

слідує з матеріалів справи як встановлено в судових актах, постановою

господарського суду Сумської області № 8/347-06 від 13.07.06 позивача визнано

банкрутом, почата ліквідаційна процедура і призначено ліквідатором арбітражного

керуючого ОСОБА_2. При перевірці бухгалтерської документації ліквідатором

з'ясовано, та підтверджено в судовому засіданні, що 27.05.05 по акту

прийому-передачі позивач передав, а 

відповідач прийняв у користування посіви ярих культур площею 210 га, в

тому числі, зернових і зернобобових 160 га.

Акт

прийому-передачі від 27.05.05, складений та підписаний працівниками

підприємства позивача з одного боку та засновником підприємства відповідача

ОСОБА_1 з іншого боку. Від імені позивача даний акт дійсно підписаний особами,

які не мали на це відповідних повноважень. Будь-яких інших договорів про

передачу у користування посівів між сторонами не укладалось, а 27.05.05

складено лише Акт приймання-передачі посівів, по якому і настали для сторін

правові наслідки.

На

підставі цих обставин місцевий господарський суд дійшов висновку, що позов

підлягає задоволенню, оскільки правочин вчинено з боку позивача особами без

відповідних повноважень. Апеляційний суд, втім, відмовив в позові, зазначивши,

що даний акт не є правочином. Колегія суддів Вищого господарського суду України

погоджується з цією позицією, оскільки дійсно, за змістом ст. 202 Цивільного

кодексу України, такий акт сам по собі цивільні права не порушує, а лише може

бути за відповідних умов доказом такого порушення. Щодо стягнення 14 210 грн.,

то ці вимоги є похідними від вимог про визнання правочину недійсним, а отже,

також не підлягають задоволенню.

Отже,

доводи касаційної скарги не можуть бути підставою для скасування постанови у

справі, а тому, постанову апеляційного господарського суду слід залишити без

змін, так як вона ухвалена при повному з'ясуванні судами всіх обставин справи

та при вірному правозастосуванні.

На

підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119

Господарського процесуального кодексу України Вищий господарський суд України,

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну

скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ім.Щорса" залишити

без задоволення, постанову Харківського апеляційного господарського суду від

18.12.07 у справі № 14/538-07 залишити без змін.

Головуючий

- суддя                                     

                                В.

Дерепа

Судді                                                                                                   

Б. Грек

  Л. Стратієнко