Постанова

від 02.02.2023 по справі 904/9186/21

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02.02.2023 року м.Дніпро Справа № 904/9186/21

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Орєшкіної Е.В. (доповідач)

суддів Березкіної О.В., Чус О.В.

розглянувши в порядку письмового провадження без виклику (повідомлення) сторін матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 (суддя Назаренко Н.Г., повне рішення складено 07.02.2022) у справі №904/9186/21

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевелл-груп", м. Дніпро

про стягнення 52 515, 20 грн

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевелл-груп" на свою користь збитків в сумі 49 556, 85 грн, пені за несвоєчасну оплату вартості перевезення в сумі 463, 44 грн, 3 % річних за несвоєчасну оплату вартості перевезення в сумі 86,89 грн, інфляційних втрат за несвоєчасну оплату вартості перевезення в сумі 50, 34 грн, пені за несвоєчасну оплату завданих збитків в сумі 1 961,91 грн, 3% річних за несвоєчасну оплату завданих збитків в сумі 346,22 грн, інфляційних втрат за несвоєчасну оплату завданих збитків в сумі 49,56 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов транспортної заявки №1 від 07.05.2021 в частині своєчасної (протягом 14 банківських днів з дати отримання документів) оплати 50% послуг перевезення в сумі 50 343,54 грн, що стало підставою для нарахування пені, 3% річних, інфляційних втрат за несвоєчасну оплату вартості перевезення. Також позивач зазначає, що поніс збитки на суму 49 556,85 грн у зв`язку з понаднормативним простоєм автомобіля протягом 4 діб (складові збитків визначені в наданому розрахунку), які просить стягнути з відповідача разом з нарахованими на їх суму розміром пені, 3% річних та інфляційних втрат.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 у справі №904/9186/21 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано тим, що позивачем не надано належних доказів надіслання відповідачу претензії від 04.06.2021 та рахунку №476 від 07.06.2021, не підтверджено отримання ним цих документів, тому фактично не визначено дату пред`явлення відповідної вимоги та період прострочення виконання зобов`язання, у зв`язку з чим судом відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення збитків в сумі 49 556,85 грн та в похідних вимогах про стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму збитків. Судом першої інстанції також встановлено відсутність доказів отримання та підписання відповідачем акту приймання передачі робіт за транспортною заявкою №1 від 07.05.2021, у зв`язку з чим через неможливість встановлення прострочення оплати відповідачем відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період прострочення з 13.07.2021 по 03.08.2021 на суму 86.89 грн та інфляційних втрат за період прострочення липень 2021 року на суму 50,34 грн; в задоволенні вимог про стягнення пені за період з 13.07.2021 по 03.08.2021 на суму 463,44 грн відмовлено з огляду на відсутність в заявці умов щодо нарахування пені.

Не погодившись з рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" звернулося до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, якою просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 у справі №904/9186/21, прийняти нове рішення про задоволення позову.

Апеляційна скарга обґрунтована наступним:

-факт укладення транспортної заявки як разового договору перевезення вантажу відповідачем не заперечується, матеріалами справи підтверджується виконання зі сторони позивача перевезення вантажу та оплата вартості перевезення відповідачем;

-судом не з`ясовані обставини, що мають значення для справи;

-у графі 13 міжнародної товарно транспортної накладної СМR А №45280 від 28.05.2021, яка заповнюється відправником, відсутня будь-яка інформація щодо розмитнення вантажу, посилання на м. Дувр, в якому пізніше здійснено розмитнення, відсутнє;

-перекладення відповідачем відповідальності на водія позивача не відповідає п.1 ст. 7 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів з огляду на те, що відповідачем не було надано інструкцій, необхідних для виконання митних та інших формальностей, тому відповідач повинен відшкодувати позивачу всі витрати і збитки, завдані внаслідок недостатності інформації про митне оформлення вантажу;

-відповідно до п. 1 ст. 16 Конвенції про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів (надалі Конвенція) перевізник має право на відшкодування витрат, викликаних запитом про надання інструкцій чи виконанням таких інструкцій, якщо такі витрати не є наслідком його власних дій або недогляду;

-відповідач у поданому відзиві не заперечує факт отримання претензії від 04.06.2021 та рахунку №476 від 07.06.2021, зазначені документи були надіслані за експрес накладною №59000699902363 від 21.06.2021 та отримані 22.06.2021 за адресою місцезнаходження відповідача;

-судом першої інстанції не взято до уваги викладене, а також факт оплати відповідачем за надані послуги перевезення, що також підтверджує отримання документів, п. 11 транспортної заявки від 07.05.2021 про заборону відправлення кореспонденції Укрпоштою.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.07.2022 для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючий суддя Орєшкіна Е.В., судді Чус О.В., Березкіна О.В.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.07.2022 зазначеною колегією суддів витребувано з Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/9186/21; відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження до Центрального апеляційного господарського суду матеріалів справи №904/9186/21.

15.07.2022 справа №904/9186/21 надійшла до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 21.07.2022 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 у справі №904/9186/21 залишено без руху; Товариству з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" наданий десятиденний строк на подання до апеляційної інстанції доказів на обґрунтування заявленого клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення Дніпропетровської області від 07.02.2022 у справі №904/9186/21.

02.08.2022 від апелянта до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, обґрунтоване в тому числі зупиненням роботи позивача у період з 24.02.2022 до 20.06.2022, про що надано відповідні розпорядження.

04.08.2022 у зв`язку з відпусткою судді Березкіної О.В. для вирішення питання відкриття апеляційного провадження по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого справу передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Чус О.В., Кощеєва І.М.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.08.2022 зазначеною колегією суддів прийнято справу №904/9186/21 до свого провадження для вирішення питання відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 у справі №904/9186/21; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" строк на звернення з апеляційною скаргою; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 у справі №904/9186/21; зупинено дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 у справі №904/9186/21; визначено здійснювати розгляд апеляційної скарги в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

14.09.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевелл-груп" до Центрального апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач просить залишити рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 у справі №904/9186/21 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Поданий відзив на апеляційну скаргу обґрунтований наступним:

-апелянтом не спростовані висновки суду, викладені в оскаржуваному рішенні;

-з тексту претензії від 04.06.2021 вбачається, що обґрунтований розрахунок завданих збитків позивач не зробив, лише вимагав сплатити 1 500 євро як відшкодування;

-позивач не довів факт звернення до відповідача з грошовою вимогою про відшкодування збитків;

-відсутні фактичні підстави позову та його правове обґрунтування;

-пеня нараховується виключно на підставі договору про забезпечення виконання зобов`язання;

-збитки не є договірним зобов`язанням, тому пеня на них не нараховується;

-до суми збитків позивачем включений штраф за простій автомобіля тривалістю 4 доби, який не є збитками;

-на штраф не нараховуються пеня, 3 річних, інфляційні втрати;

-позивачем неправильно сформульовані позовні вимоги, оскільки стягнення плати за простій має бути окремою позовною вимогою про стягнення штрафних санкцій;

-позивачем не доведено вину відповідача у простої;

-у вантажній накладній відсутні відомості про те, коли авто перетнуло кордон Великої Британії, записи про прибуття у місце розвантаження 04.06.2021;

-заявлені позивачем збитки не підтверджені належними доказами;

-умовами заявки на спірне перевезення передбачено виконання митних процедур не в місці прибуття, а в дорозі;

-зміст графи 13 міжнародної вантажної накладної заповнюється на розсуд вантажовідправника;

-в апеляційній скарзі не наведено посилань на чинне законодавство, яким передбачена відповідальність замовника за недостатню обізнаність виконавця з умовами перевезень у міжнародному сполученні;

-додаткові витрати (збитки), на які посилається позивач, спричинені його власним недоглядом;

-щоб запобігти зайвим витратам службова особа позивача мала отримати інформацію з офіційного сайту британського уряду щодо місцезнаходження митниці прибуття до Великої Британії.

15.09.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Шевелл-груп" до Центрального апеляційного господарського суду надійшло клопотання, в якому відповідач просить відмовити позивачу у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу у справі №904/9186/21.

03.10.2022 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" до Центрального апеляційного господарського суду надійшла відповідь на відзив на апеляційну скаргу, в якій позивач зазначив наступне:

- транспортна заявка, з приводу якої виник спір, є разовим договором;

- здійснення другої частини оплати за надані послуги додатково підтверджує отримання відповідачем документів за експрес накладною № 59000699902363;

- відповідно до п. 2 транспортної заявки №1 від 07.05.2021 понаднормативний простій оплачується винною стороною в розмірі 50 євро за добу простою;

- в матеріалах справи наявна переписка представників позивача та відповідача, в якій представник відповідача просив надати додатковий час для надання інструкції щодо розмитнення, що є обов`язком відправника відповідно до чинного законодавства;

- факт оплати відповідачем за послуги перевезення по спірній заявці свідчить про відсутність порушень з боку позивача п. 8 транспортної заявки;

- відсутність штрафів, виставлених відповідачем по спірній заявці, підтверджує відсутність порушень п. 9 заявки позивачем;

- відповідно до ч. 1 ст. 7 Конвенції відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності даних, зазначених, зокрема, в п.п. j) п. 1 ст. 6;

- у графі 13 міжнародної товарно транспортної накладної СМR А №45280 від 28.05.2021 відсутня будь- яка інформація щодо розмитнення вантажу;

- відповідно до п. 1 ст. 16 Конвенції перевізник має право на відшкодування витрат, викликаних запитом про надання інструкцій чи виконанням таких інструкцій, якщо такі витрати не є наслідком його власних дій або недогляду;

- водій позивача ОСОБА_1 діяв у відповідності до умов транспортної заявки та прибув у місце розвантаження, але для розмитнення автомобіля необхідно було подолати відстань в 1 000,00 км, в результаті чого позивачем були понесені додаткові витрати на пальне та витратні матеріали (амортизацію), штрафні санкції за несвоєчасну подачу автомобіля наступному клієнту;

- доводи відповідача, що експедитор не зобов`язаний надавати перевізнику інформацію, яка є загальновідомою чи розміщується на урядових інтернет порталах, суперечать вимогам чинного законодавства України та Конвенції.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу справи №904/9186/21 від 02.02.2023 у зв`язку з виходом з відпустки судді Березкіної О.В. по справі здійснений повторний автоматизований перерозподіл, за результатами якого її передано на розгляд колегії суддів у складі головуючого судді Орєшкіної Е.В., суддів Чус О.В., Березкіної О.В.

Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

З матеріалів справи вбачається, що 07.05.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Шевелл-груп" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" (перевізник) укладено транспортну заявку № 1 до договору №1012 від 10.12.2018.

За даною заявкою позивач зобов`язався здійснити перевезення вантажу об`ємом 86 м.куб./ вага 22 тонн автомобілем Мерседес-Бенц НОМЕР_1 / НОМЕР_2 , водій ОСОБА_2 , за маршрутом м. Дніпро - Weeton, PR4 3NJ, United Kingdom; дата завантаження - 27.05.2021, адреса місця завантаження - м. Дніпро, вул. Автотранспортна, 12-А, замитнення по місцю; адреса місця розвантаження - Warmis LTD, Unit 11, Reams Hill Holiday Park, Mythop Road, Weeton Preston, PR4 3NJ, United Kingdom; дата розвантаження - 3-4.06.2021 року; сума фрахту та умови оплати - фрахт 3 100,00 євро по курсу НБУ на день розвантаження (50% по замитненню, 50% по отриманню документів 14 банківських днів).

Транспортною заявкою №1 від 07.05.2021 сторони погодили, зокрема, наступні умови:

-навантаження + митне оформлення = 48г. (Європа), 48 г. (Україна); розвантаження + митне оформлення = 48г. (Європа), 48 г. (Україна) (п. 1 заявки);

-понаднормативний простій оплачується винною стороною в розмірі 50 євро за добу простою (п.2 заявки);

-перевізник не має права вивантажувати/ передавати вантаж вантажоодержувачу без письмового підтвердження, завіреного підписом і печаткою замовника/ експедитора; у разі порушення даного пункту замовник/ експедитор має право не оплачувати послуги перевізника за даною заявкою (п. 8 заявки);

-заборонено відправляти кореспонденцію Укрпоштою, в разі відмови штраф 5 000,00 грн; перевізник відправляє кореспонденцію Новою поштою або іншою кур`єрською доставкою за свій рахунок (п. 11 заявки).

Як зазначає позивач, у квітні 2021 року на підставі зазначеної заявки перевізником виконано завантаження вантажу у м. Дніпро та автомобіль Мерседес-Бенц НОМЕР_1 / НОМЕР_2 вирушив по маршруту. У визначений транспортною заявкою строк (04.06.2021) автомобіль прибув за адресою місця розвантаження у м. Престон (Preston, United Kingdom), однак водія відмовились розвантажувати, посилаючись на те, що автомобіль не було розмитнено у м. Дувр після проходження кордону Франція - Англія (після сходження з парому). Одразу після виникнення проблеми з розмитненням автомобіля в м. Престон представник позивача Пламадяла Євгенія звернулась до представника відповідача Ольги та повідомила про проблему, яка виникла. Представник відповідача просила представника позивача, щоб водій автомобіля, який здійснює перевезення, повернувся до м. Дувр та надала адресу, запитувала вартість доплати за повернення з м. Престон в м. Дувр і знову в м. Престон, просила виставити відповідачу претензію.

Позивач зазначає, що для розмитнення автомобіля необхідно було подолати відстань в 1 000 км, в результаті чого позивачем були понесені додаткові витрати на пальне та витратні матеріали (амортизацію), штрафні санкції за несвоєчасну подачу автомобіля наступному клієнту (Eurologistics s.a згідно заявки №153.06.2021 від 01.06.2021).

Виконання заявки позивачем підтверджується міжнародною товарно-транспортною накладною СМR А №45280 від 28.05.2021, яка містить відмітки вантажоодержувача та вантажовідправника про отримання 08.06.2021 (п. 24 накладної).

Після виконання розмитнення позивачем було оформлено акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №26 від 04 06.2021.

21.06.2021 позивачем експрес накладною №59000699902363 (Нова пошта) були надіслані на адресу ТОВ «Шевелл Інк. Україна», як він зазначає, претензія від 04.06.2021 на суму 1 500 євро (штрафні санкції за понаднормативний простій автомобіля, штраф за зрив наступного завантаження та витрати за перепробіг) та рахунок №476 від 07.06.2021 на суму 49 595,25 грн (еквівалент 1 500 євро), а також два екземпляри акту здачі - прийняття робіт (надання послуг) №26 від 04.06.2021.

Згідно інформації з сайту «Нова пошта» посилка №59000699902363 видана в м. Дніпро, вул. Мечникова, 10Б 22.06.2021.

Претензія від 04.06.2021 відповідачем виконана не була, рахунок №476 від 07.06.2021 на суму 49 595,25 грн не оплачений, що стало однією з підстав позову у справі №904/9186/21 про стягнення з відповідача збитків в сумі 49 595,25 грн, а також нарахованих у зв`язку з їх неоплатою 22.06.2021 пені за 85 днів прострочення по 15.09.2021 в сумі 1 961,91, 3% річних в сумі 346,22 грн, інфляційних втрат за липень 2021 року в сумі 49,56 грн.

Також позивач вважає, що відповідачем не підписаний акт здачі - прийняття робіт (надання послуг) №26 від 04.06.2021 та прострочено оплату другої частини вартості перевезення за транспортною заявкою №1 від 07.05.2021 з урахуванням умов заявки та дати отримання документів відповідачем (22.06.2021). Так, згідно виписок з рахунку позивача 52 198,00 грн за транспорті послуги згідно рахунку №442 від 27.05.2021 були оплачені відповідачем 27.05.2021, 50 343,54 грн за транспорті послуги згідно рахунку №442 від 27.05.2021 - 03.08.2021.

У зв`язку з несвоєчасною оплатою відповідачем другої частини вартості перевезення в сумі 50 343,54 грн позивач нарахував за період прострочення з 13.07.2021 по 03.08.2021 пеню в сумі 463,44 грн, 3% річних в сумі 86,89 грн, інфляційні втрати за період прострочення липень 2021 в сумі 50,34 грн.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (стаття 174 Господарського кодексу України).

Матеріалами справи підтверджується та визнається сторонами, що спірні господарські відносини виникли на підставі транспортної заявки №1 від 07.05.2021, яка за своєю правовою природою є разовим договором перевезення вантажу у міжнародному сполученні. Докази укладення договорів №1012 від 10.12.2018 та №1707/1 від 17.07.2020, на які посилається позивач, в матеріалах справи відсутні.

Статтею 628 Цивільного кодексу України визначено зміст договору, який становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З огляду на викладене, для сторін у справі №904/9186/21 були обов`язковими умови, визначені транспортною заявкою №1 від 07.05.2021, які судом встановлені вище.

Перевезення вантажу відповідно до частини 1 статті 908 Цивільного кодексу України здійснюється за договором перевезення.

Відповідно до частини 2 статті 908 Цивільного кодексу України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу (стаття 909 Цивільного кодексу України).

До будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачене для доставки, знаходяться у двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін застосовується Конвенція про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів, вчинена в м. Женеві 19.05.1956 (далі - Конвенція), до якої Україна приєдналась 01.08.2006 (ч. 1 ст. 1 Конвенції).

Відповідно до ст. 4 Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції.

Згідно п.п. j) п.1 ст. 6 Конвенції вантажна накладна містить дані про інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей.

Відповідно до п.п. а) п. 1 ст. 7 Конвенції відправник несе відповідальність за всі витрати, шкоду і збитки, заподіяні перевізнику внаслідок неточності або недостатності: даних, зазначених у підпунктах b), d), e), f), g), h) та j) пункту 1 статті 6.

Згідно п. 1 ст. 9 Конвенції вантажна накладна є первинним доказом укладання договору перевезення, умов цього договору і прийняття вантажу перевізником.

Відповідно до ст. 11 Конвенції для цілей митних та інших формальностей, які повинні бути здійснені до доставки вантажу, відправник додає до вантажної накладної необхідні документи або надає їх в розпорядження перевізника, і забезпечує його всією інформацією, якої він може потребувати. Перевізник не зобов`язаний перевіряти вірність і адекватність цих документів та інформації. Відправник несе відповідальність перед перевізником за будь-які збитки, заподіяні відсутністю, недостатністю чи невірністю таких документів та інформації, за винятком випадків незаконних дій або недбалості перевізника. Перевізник несе відповідальність як представник за наслідки втрати чи невірного використання документів, зазначених у вантажній накладній і доданих до неї або наданих в його розпорядження; сума відшкодування, яка сплачується перевізником, не повинна, однак, перевищувати ту, яка підлягала б сплаті у випадку втрати вантажу.

Згідно п. 1 ст. 15 Конвенції якщо виникають обставини, що перешкоджають здачі вантажу після його прибуття на місце, призначене для здачі, перевізник запитує інструкції у відправника. Якщо одержувач відмовляється прийняти вантаж, відправник має право розпорядитися вантажем без пред`явлення першого примірника вантажної накладної.

Перевізник несе відповідальність за повну чи часткову втрату вантажу або за його ушкодження, що сталися з моменту прийняття вантажу для перевезення і до його доставки, а також за будь-яку затримку доставки (ч. 1 ст. 17 Конвенції).

Однак, перевізник звільняється від відповідальності, якщо втрата вантажу, його ушкодження чи затримка його доставки стались внаслідок дій або недогляду позивача, внаслідок інструкцій позивача, не викликаних діями або недоглядом з боку перевізника, внаслідок дефекту вантажу чи внаслідок обставин, уникнути яких перевізник не міг і наслідки яких він не міг відвернути (ч. 2 ст. 17 Конвенції).

Тягар доказу того, що втрата вантажу, його ушкодження чи затримка доставки викликані обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17, лежить на перевізникові (ч. 1 ст. 18 Конвенції).

Вважається, що мало місце прострочення доставки, якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін або якщо вантаж не був доставлений в узгоджений термін, фактична тривалість перевезення з урахуванням обставин справи, і зокрема, у випадку часткового завантаження транспортного засобу, часу, необхідного при звичайних умовах для комплектації вантажів для повного завантаження, перебільшує час, який був би необхідний сумлінному перевізнику (ст. 19 Конвенції).

Згідно п. п. 3,4 ст. 30 Конвенції прострочення в доставці вантажу може призвести до сплати компенсації лише в тому випадку, якщо заява перевізнику була зроблена у письмовій формі протягом двадцяти одного дня від дня передачі вантажу у розпорядження одержувача. При обчисленні термінів, що передбачені цією статтею, відповідно день видачі вантажу, день перевірки, або день передачі вантажу у розпорядження одержувача до терміну не зараховується.

Позивач стверджує, що авто з вантажем прибуло у місце розвантаження 04.06.2021, де перевізнику було відмовлено у прийняті вантажу з тих підстав, що він не виконав митне оформлення при в`їзді на територію Великої Британії у м. Дувр. Внаслідок відмови вантажоодержувача, за твердженням позивача, водій був змушений повернутися з Престона до м. Дувра, виконати митні процедури та знову повернутися до Престона, при цьому витратив 4 календарні дні.

Разом з тим, як правильно зазначає відповідач, у вантажній накладній СМR А №45280 від 28.05.2021 відсутні відомості про те, коли авто перетнуло кордон Великої Британії, записи про прибуття у місце розвантаження 04.06.2021; докази на підтвердження цих обставин, а також прямування авто до м. Дувра та у зворотньому напрямку, проходження митних процедур у м Дувр позивачем не надані, а наявна в матеріалах справи розпечатка переписки сторін з соцмереж не є належним і допустимим доказом.

Апеляційний господарський суд зазначає, що враховуючи дату розвантаження, погоджену сторонами у транспортній заявці №1 від 07.05.2021 (3 4.06.2021), та дату одержання вантажу згідно СМR А №45280 від 28.05.2021 (08.06.2021) мало місце прострочення доставки вантажу; вантажна накладна не містить даних про інструкції, необхідні для виконання митних та інших формальностей відповідно до п.п. j) п.1 ст. 6 Конвенції, відповідачем не доведено надання позивачу інформації для цілей митних та інших формальностей відповідно до ст. 11 Конвенції, водночас позивачем не доведено, що затримка доставки викликана обставинами, зазначеними в пункті 2 статті 17 Конвенції (внаслідок інструкцій позивача), оскільки позивачем не надані докази на підтвердження викладених обставин щодо прибуття вантажу до місця призначення вчасно, відмови в його прийнятті вантажоотримувачем з підстав нерозмитнення, прямування до м. Дувр, проходження митних процедур в м. Дуврі тощо.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України збитками визнаються витрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно зі статтею 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

За змістом статті 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності як стягнення збитків необхідною є наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками, вини. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

На позивача покладається обов`язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків і причинний зв`язок такої поведінки із заподіяними збитками. У свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях немає вини у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, яких завдано особі, - наслідком такої протиправної поведінки.

Відповідно до частини 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

З огляду на те, що позивачем не доведено, що прострочення доставки вантажу сталося з вини відповідача, підстави для застосування такого виду відповідальності як стягнення збитків відсутні, як і підстави для стягнення плати за понаднормативний простій автомобіля відповідно до п. 2 транспортної заявки №1 від 07.05.2021 в сумі 6 292,54 грн (еквівалент 200 євро), яка включена позивачем до складу збитків.

Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить стягнути з відповідача на скою користь пеню за несвоєчасну оплату збитків за 85 днів прострочення по 15.09.2021 в сумі 1 961,91, 3% річних в сумі 346,22 грн, інфляційні втрати за липень 2021 року в сумі 49,56 грн.

Згідно частини третьої статті 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. В силу статті 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Таким чином, пеня нараховується виключно на підставі договору забезпечення виконання зобов`язання, збитки не є договірним зобов`язанням, тому пеня на суму збитків не нараховується, як і 3% річних та інфляційні втрати.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань з оплати послуг перевезення в сумі 50 343,54 грн позивач нарахував відповідачу пеню за період прострочення з 13.07.2021 по 03.08.2021 на суму 463,44 грн, 3% річних за період прострочення з 13.07.2021 по 03.08.2021 на суму 86,89 грн, інфляційні втрати за період прострочення липень 2021 на суму 50,34 грн.

Враховуючи відсутність в транспортній заявці № 1 від 07.05.2021 пункту щодо умов нарахування пені, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені за період прострочення з 13.07.2021 по 03.08.2021 на суму 463,44 грн.

Згідно умов транспортної заявки № 1 від 07.05.2021 сума фрахту та умови оплати - фрахт 3 100,00 євро по курсу НБУ на день розвантаження (50% по замитненню, 50% по отриманню документів 14 банківських днів).

Позивач зазначає, що акт здачі - прийняття робіт №26 від 04.06.2021 разом з іншими документами ( претензією від 04.06.2021 та рахунком № 476 від 07.06.2021) був надісланий відповідачу експрес накладною № 59000699902363 від 21.06.2021 (Нова пошта) та отриманий ним 22.06.2021, тому відповідач мав оплатити другу частину вартості перевезення в сумі 50 343,54 грн до 13.07.2021, втім оплатив 03.08.2021, що стало наслідком нарахування 3% річних та інфляційних втрат.

Дослідивши експрес накладну № 59000699902363 від 21.06.2021, судом встановлено, що одержувачем направлених документів є Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевелл Інк. Україна", вул. Мечникова, 10Б, м. Дніпро, відповідачем у справі є Товариство з обмеженою відповідальністю "Шевелл-груп", вул. Мечникова, 10Б, офіс 602, м. Дніпро.

Таким чином, документи були направлені іншій особі, тому суд першої інстанції правомірно не прийняв експрес накладну № 59000699902363 від 21.06.2021 як належний доказ направлення відповідачу в тому числі акту здачі - прийняття робіт №26 від 04.06.2021.

Апеляційний господарський суд також зазначає, що з відправлення №59000699902363 від 21.06.2021 також не вбачається, які саме документи були надіслані, та що вони отримані, як зазначає апелянт, саме Бецьким Олексієм Леонідовичем (директором відповідача), номер мобільного телефону якого вказаний у відправленні.

Враховуючи відсутність доказів отримання та підписання відповідачем акту приймання-передачі робіт за транспортною заявкою № 1 від 07.05.2021, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про недоведеність прострочення виконання зобов`язання відповідачем, у зв`язку з чим у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних за період прострочення з 13.07.2021 по 03.08.2021 на суму 86,89 грн та інфляційних втрат за період прострочення липень 2021 на суму 50,34 грн відмовив.

Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються викладеним.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 у справі №904/9186/21 таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення Господарського суду Дніпропетровської області у даній справі відсутні.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по розгляду апеляційної скарги відносяться на апелянта.

З огляду на те, що позивачем під час розгляду справи заява про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу подана не була, апеляційний господарський суд не надає оцінку заявленому відповідачем клопотанню від 14.09.2022 про відмову у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 282-284, 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України, Центральний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 у справі №904/9186/21 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 у справі №904/9186/21 залишити без змін.

Поновити дію рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 07.02.2022 у справі №904/9186/21.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покласти на апелянта Товариство з обмеженою відповідальністю "Еконо ЛТД".

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право, порядок та строк касаційного оскарження визначені ст. ст. 287 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Е.В. Орєшкіна

Суддя О.В. Чус

Суддя О.В. Березкіна