Постанова

від 24.01.2023 по справі 910/10865/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 910/10865/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н.О., Краснова Є. В.,

секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,

за участю представників:

позивача - Іванова О. В. (адвокат),

відповідача - Пилипчук І. І. (у порядку самопредставництва),

третьої особи - не з`явилися,

розглянув касаційну скаргу Київської міської ради

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 (суддя Спичак О. М.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 (судді: Станік С. Р., Шаптала Є. Ю., Тищенко О. В.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой"

до Київської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації),

про розірвання договору.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. У серпні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" (далі - ТОВ "ІКЦ "Трансстрой", Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Київської міської ради про розірвання договору оренди.

2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, починаючи з 12.03.2011, позивач не проводить забудову відповідної земельної ділянки та не використовує її через завершення будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом. Позивач вважає, що оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 8000000000:75:214:0029 забудована житловим будинком на підставі проектної документації, що була розроблена та затверджена у передбачений законодавством спосіб, будинок переданий на баланс та обслуговування експлуатуючій організації та не використовується позивачем, наявні підстави розірвати договір оренди земельної ділянки, укладений позивачем з відповідачем.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Справа розглядалась судами неодноразово. За наслідками нового розгляду справи рішенням Господарського суду міста Києва від 11.01.2022, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022, позов задоволено.

4. Судові рішення мотивовано тим, що:

- право позивача як добросовісного орендаря на дострокове припинення дії договору оренди землі у зв`язку із завершенням будівництва та прийняттям об`єкта в експлуатацію на підставі частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі" шляхом його розірвання диспозитивно унормовано законом;

- відповідно до пункту а) частини 1 статті 141 Земельного кодексу України однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою визначено добровільну відмову від такого права;

- завершення будівництва та прийняття до експлуатації об`єкта будівництва є підставою для припинення на вимогу орендаря договору оренди земельної ділянки, на якій здійснювалось будівництво, що може бути вчинено також шляхом розірвання договору оренди в судовому порядку, у тому числі і в разі відсутності згоди на припинення договору з боку орендодавця;

- будівництво на орендованій згідно з договором оренди земельній ділянці є завершеним, об`єкт будівництва прийнятий до експлуатації, багатоповерховий житловий будинок переданий на баланс для обслуговування експлуатуючій організації, що підтверджується відповідними актами приймання-передачі;

- внаслідок припинення позивачем використання орендованої земельної ділянки для експлуатації та обслуговування комплексу житлового будинку та неможливості використання її позивачем, договір оренди підлягає розірванню;

- обраний позивачем спосіб захисту узгоджується з положеннями статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України;

- стосовно заявленого відповідачем до застосування строку позовної давності, то суди зазначили, що, враховуючи положення статті 257 Цивільного кодексу України та те, що позивач звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Київської міської ради про розірвання договору оренди від 12.08.2019, позивачем не було пропущено строк позовної давності.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі Київська міська рада просить рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 у справі № 910/10865/19 скасувати, прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 909/560/17 щодо застосування частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі", за змістом якої позивач як орендар земельної ділянки набуває право на припинення договору оренди шляхом його розірвання, якщо позивач отримав в строкове платне користування земельну ділянку для потреб будівництва.

Скаржник зазначає як підставу для касаційного оскарження згідно з приписами пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування положень частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі" до правовідносин, що склались при відведенні земельної ділянки для експлуатації та обслуговування об`єкта.

Крім того, скаржник посилається на те, що судами попередніх інстанції не виконано в повному обсязі вказівок Верховного Суду у цій справі, зокрема, не досліджено та не надано належної оцінки факту будівництва на земельній ділянці з урахуванням пункту 3.21 ДБН А.2.2-3:2014 щодо визначення терміну "реконструкція" та пункту 3.11 ДБН А.2.2-3:2014, що дає визначення терміна "нове будівництво" (пункт 4 частини 2 статті 287 ГПК України, пункт 1 частини 3 статті 310 ГПК України).

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. ТОВ "ІКЦ "Трансстрой" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Розгляд справи Верховним Судом

8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.12.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Київської міської ради на рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 у справі № 910/10865/19 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 24.01.2023.

Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.01.2023 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному визначено у справі № 910/10865/19 колегію суддів у складі: Чумак Ю. Я. - головуючий, судді Багай Н. О., Краснов Є. В.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. 12.08.1999 між ТОВ "ІКЦ "Трансстрой" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Владник" (продавець) укладено договір купівлі-продажу житлового будинку, за умовами якого продавець продав, а покупець купив належний продавцю на праві власності житловий будинок № 9 на вул. Івана Крамського у місті Києві (договір посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Селіверстовим В. О., зареєстрований в реєстрі за № 3354).

10. 31.10.2002 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "ІКЦ "Трансстрой" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З. (зареєстрований в реєстрі за № 2283) та зареєстрований Головним управлінням земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації, про що зроблено запис від 22.11.2002 за № 75-6-00036 у книзі записів державної реєстрації договорів, за умовами якого:

- орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 11.07.2002 за № 119/119 передає, а орендар приймає у довгострокову оренду на 25 років земельну ділянку, кадастровий номер 8000000000:75:214:0029, місце розташування якої вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі міста Києва, розміром 0,1464 га для експлуатації та обслуговування житлового будинку в межах, які перенесені в натуру (на місцевість) і зазначені на плані, що є невід`ємною частиною цього договору (пункт 1);

- орендар має право: приступити до використання земельної ділянки відповідно до її цільового призначення після набрання чинності цим договором; переважного придбання у власність земельної ділянки, а також за рівних інших умов на поновлення договору оренди після закінчення строку дії договору; за згодою орендодавця у порядку, передбаченому законодавством України, зводити будівлі і споруди без зміни цільового призначення земельної ділянки; вимагати відповідного зменшення орендної плати у випадках, якщо стан земельної ділянки погіршився не внаслідок дій чи бездіяльності орендаря; за згодою орендодавця у порядку, передбаченому законодавством України, передавати у суборенду земельну ділянку або її частину іншій особі (пункт 7.1);

- орендар зобов`язується використовувати земельну ділянку відповідно до її цільового призначення; у разі необхідності проведення реконструкції чи нового будівництва питання оформлення дозвільної та проектно-кошторисної документації вирішувати в порядку, визначеному нормативами забудови міста Києва (пункт 7.2);

- договір набуває чинності з дня його державної реєстрації (пункт 14).

11. 20.04.2005 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "ІКЦ "Трансстрой" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З., зареєстрований в реєстрі за № 303, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.2004 № 916/2326 "Про передачу земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" для влаштування гостьової автостоянки з підземним паркінгом, зони відпочинку у зв`язку з будівництвом житлового будинку на вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі м. Києва" за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором. Об`єктом оренди відповідно до цього договору (пункт 2.1) є земельна ділянка з такими характеристиками: місце розташування - вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі м. Києва; розмір - 347 м2; цільове призначення - для влаштування гостьової автостоянки з підземним паркінгом, зони відпочинку у зв`язку з будівництвом житлового будинку; кадастровий номер 8000000000:75:214:0031.

12. 20.04.2005 між Київською міською радою (орендодавець) та ТОВ "ІКЦ "Трансстрой" (орендар) було укладено договір оренди земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Щербаковим В. З., зареєстрований в реєстрі за № 304, відповідно до якого орендодавець на підставі рішення Київської міської ради від 23.12.2004 № 916/2326 "Про передачу земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" для влаштування гостьової автостоянки з підземним паркінгом, зони відпочинку у зв`язку з будівництвом житлового будинку на вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі м. Києва" за актом приймання-передачі передає, а орендар приймає в оренду (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим договором. Об`єктом оренди відповідно до цього договору (пункт 2.1) є земельна ділянка з такими характеристиками: місце розташування - вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі м. Києва; розмір - 523 м2; цільове призначення - для влаштування гостьової автостоянки з підземним паркінгом, зони відпочинку у зв`язку з будівництвом житлового будинку; кадастровий номер 8000000000:75:214:0008.

13. Розпорядженням Київської міської ради від 29.03.2006 № 570 "Про надання Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" дозволу на проектування та будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. І. Крамського, 9 у Святошинському районі" було:

1) надано дозвіл Товариству здійснити проектування та будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі міста Києва, за умови виконання пункту 2 цього розпорядження;

2) проектування та будівництво вирішено здійснити на земельних ділянках, які надані Товариству згідно з:

- пунктом 7 рішення Київської міської ради від 11.07.2002 № 119/119 "Про надання і вилучення земельних ділянок та припинення права користування землею" та право користування якою посвідчене договором оренди земельної ділянки, зареєстрованим 22.11.2002 за № 75-6-00036,

- рішенням Київської міської ради від 23.12.2004 № 916/2326 "Про передачу земельних ділянок Товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" для влаштування гостьової автостоянки з підземним паркінгом, зони відпочинку у зв`язку з будівництвом житлового будинку на вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі м. Києва" та право користування якими посвідчене договорами оренди земельних ділянок, зареєстрованими 29.04.2005 за № 75-6-00196 і № 75-6-00197.

14. Згідно з Актом готовності об`єкта до експлуатації від 11.02.2011, відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю від 04.06.2008 № 0416-Св/С, протягом 12.2007-02.2011 років здійснювалось будівництво на зазначених земельних ділянках житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом (нове будівництво).

15. Сертифікатом відповідності КВ000741 від 12.03.2011 Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві засвідчила відповідність закінченого будівництвом об`єкта "Будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Крамського, 9 у Святошинському районі міста Києва" проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил та підтвердила готовність об`єкта до експлуатації.

16. 10.05.2011 між ТОВ "ІКЦ "Трансстрой" (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" (виконавець) укладено договір № 02/20110510/Кр на утримання та технічне експлуатаційне обслуговування житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі міста Києва, за умовами якого замовник передає, а виконавець приймає безоплатно на баланс в повне господарче відання для утримання та експлуатаційного обслуговування житловий та нежитловий фонд і прибудинкову територію з підземним паркінгом з усіма внутрішньо будинковими мережами у складі житлово-офісного комплексу з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом на вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі міста Києва згідно з актами приймання-передачі.

17. За актом приймання-передачі житлового будинку з балансу на баланс для обслуговування та експлуатації позивач передав на баланс Товариству з обмеженою відповідальністю "Столичний комфорт" житловий будинок за адресою: м. Київ, вул. Івана Крамського, 9.

18. Позивач звернувся до відповідача із заявою від 17.07.2019 № 17-07/19-1, посилаючись на положення статті 19 Закону України "Про оренду землі" та зважаючи на введення об`єкта в експлуатацію, просив достроково припинити договір оренди земельної ділянки від 31.10.2002 № 75-6-00036.

19. Листом від 13.08.2019 вих. №05716-15162 Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) відмовив позивачу у розірванні договору оренди земельної ділянки від 31.10.2002 № 75-6-00036.

Позиція Верховного Суду

20. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

21. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що підстав для задоволення касаційної скарги не вбачається з огляду на таке.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України

22. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України мотивовано тим, що судами попередніх інстанцій не враховано висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 909/560/17 щодо застосування частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі".

23. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

24. При цьому на предмет подібності слід оцінити саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Встановивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін у справі та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їх змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність необхідно також визначати за суб`єктним і об`єктним критерієм відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими (пункт 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20).

25. Предметом спору у цій справі є питання наявності чи відсутності підстав для розірвання договору оренди земельної ділянки.

26. Встановлені судами попередніх інстанцій обставини (зокрема, умови пунктів 7.1 та 7.2 договору оренди земельної ділянки від 31.10.2002, наявність розпорядження Київської міської ради від 29.03.2006 № 570 "Про надання товариству з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-консалтинговий центр "Трансстрой" дозволу на проєктування та будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. І. Крамського, 9 у Святошинському районі", Акта готовності об`єкта до експлуатації від 11.02.2011, відповідно до дозволу на виконання будівельних робіт, виданого Інспекцією Державного архітектурно-будівельного контролю від 04.06.2008 № 0416-Св/С, а також сертифіката відповідності № КВ 000741, яким було засвідчено відповідність закінченого будівництвом об`єкта: будівництва житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом за адресою: вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі міста Києва, проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, та підтверджено його готовність до експлуатації) фактично свідчать про здійснення позивачем нового (передбаченого умовами зазначеного договору оренди земельної ділянки і погодженого відповідними органами) будівництва на орендованій земельній ділянці.

Такий висновок також узгоджується з правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 09.09.2021 у справі № 910/10865/19.

27. Відповідно до частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі" після завершення будівництва та прийняття об`єкта в експлуатацію добросовісний орендар земельної ділянки, наданої для потреб будівництва та обслуговування відповідного об`єкта, має право на першочергове укладення договору оренди землі на строк до 50 років або припинення дії договору оренди землі.

28. Так, у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 909/560/17, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, сформовано правовий висновок про те, що право позивача (як добросовісного орендаря) на дострокове припинення дії договору оренди землі у зв`язку із завершенням будівництва на підставі частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі" способом його розірвання диспозитивно унормовано законом.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 06.06.2018 у справі № 910/17652/17, від 12.06.2018 у справі № 910/18941/17, від 27.11.2019 у справі № 910/4540/19, від 27.03.2019 у справі № 925/315/18 і здійснене судами попередніх інстанцій у справі, що розглядається, правозастосування повністю узгоджується із зазначеною правовою позицією.

29. Отже, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про те, що у зв`язку із тим, що будівництво на орендованій за договором оренди земельній ділянці є завершеним, об`єкт будівництва прийнято до експлуатації, багатоповерховий житловий будинок переданий на баланс для обслуговування експлуатуючій організації, що підтверджується відповідним актами приймання-передачі, у позивача виникло право на дострокове розірвання договору оренди земельної ділянки від 31.10.2002 № 75-6-00036.

30. Таким чином, доводи скаржника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій відповідних висновків, наведених у постанові Верховного Суду від 22.03.2018 у справі № 909/560/17, не отримали підтвердження.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України

31. Так, згідно з пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

32. Зміст зазначеної процесуальної норми свідчить про те, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.

Таким чином, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.

33. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність висновку Верхового Суду щодо питання застосування положень частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі" до правовідносин, що склались при відведенні земельної ділянки для експлуатації та обслуговування об`єкта.

34. Верховний Суд зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях виходили з того, що протягом 12.2007- 02.2011 років позивачем здійснювалось будівництво на орендованих земельних ділянках житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями та підземним паркінгом (нове будівництво).

35. Оскільки земельна ділянка за кадастровим номером 8000000000:75:214:0029 мала цільове призначення для експлуатації та обслуговування житлового будинку, що відповідно до норм Земельного кодексу України відносилось до категорії земель "землі житлової та громадської забудови", розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 29.03.2006 № 570 "Про надання ТОВ "ІКЦ "Трансстрой" дозволу на проектування та будівництво житлового будинку з вбудовано-прибудованими приміщеннями і підземним паркінгом на вул. Івана Крамського, 9 у Святошинському районі", дозволено ТОВ "ІКЦ "Трансстрой" здійснювати будівництво, за умови виконання пункту 2 цього розпорядження.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що комплексний аналіз матеріалів справи свідчить про отримання позивачем земельної ділянки, кадастровий номер 8000000000:75:214:0029, саме для містобудівних потреб.

Будівництво на орендованій за договором оренди земельній ділянці є завершеним, об`єкт будівництва прийнято в експлуатацію, багатоповерховий житловий будинок переданий на баланс для обслуговування експлуатуючій організації, що підтверджується відповідним актами приймання-передачі, що свідчить про припинення використання орендарем орендованої земельної ділянки для будівництва, експлуатації та обслуговування багатоповерхового житлового будинку та неможливість використання її позивачем, у зв`язку з чим договір оренди підлягає розірванню на підставі положень частини 2 статті 19 Закону України "Про оренду землі".

36. Наведене у сукупності свідчить, що скаржник не довів необхідності формування Верховним Судом відповідного висновку, про який зазначено у пункті 6 цієї постанови. Доводи скаржника в цій частині свідчать про незгоду останнього зі встановленими у справі фактичними обставинами, а також з висновками судів попередніх інстанцій, які стали підставою для задоволення позовних вимог. Проте відповідні доводи не є належним обґрунтуванням необхідності формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах.

37. При цьому скаржник не конкретизував (з посиланням на особливості фактичних обставин справи) змісту правовідносин, в яких висновок щодо застосування цих норм відсутній, яким чином ці норми мають бути застосовані до спірних правовідносин, не обґрунтував необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування цих норм для правильного вирішення спору у подібних правовідносинах. Касаційна скарга за своїм змістом фактично зводиться до незгоди з наданою судами попередніх інстанцій оцінкою встановлених обставин справи, доводи скаржника зводяться до необхідності надання судом касаційної інстанції переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що з огляду на визначені в статті 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не є компетенцією суду касаційної інстанції.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України

38. Київська міська рада, оскаржуючи судові рішення з підстави, передбаченої пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, з посиланням на пункт 1 частини третьої статті 310 ГПК України, зазначає про те, що судами попередніх інстанції не виконано в повному обсязі вказівок Верховного Суду у цій справі, зокрема, не досліджено та не надано належної оцінки факту будівництва на земельній ділянці з урахуванням пункту 3.21 ДБН А.2.2-3:2014 щодо визначення терміна "реконструкція" та пункту 3.11 ДБН А.2.2-3:2014, що дає визначення терміна "нове будівництво".

39. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

40. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина 2 статті 300 ГПК України).

41. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

42. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.

43. За таких обставин недостатніми є доводи скаржника про неповне дослідження судами попередніх інстанції зібраних у справі доказів за умови непідтвердження підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1- 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

44. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень з цієї підстави.

Висновки Верховного Суду

45. Згідно зі статтею 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до статті 300 цього Кодексу суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

46. Відповідно до положень статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

47. Звертаючись із касаційною скаргою, скаржник в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, не спростував наведених висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування останнім норм матеріального і порушення норм процесуального права як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного господарського суду - без змін.

Розподіл судових витрат

48. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.01.2022 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.09.2022 у справі № 910/10865/19 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Н. О. Багай

Є. В. Краснов