Рішення

від 24.01.2023 по справі 741/1440/21

НОСІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження номер 2/741/57/23

Єдиний унікальний номер 741/1440/21

РІШЕННЯ

іменем України

24 січня 2023 року м. Носівка

Носівський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого судді Крупини А.О.,

з участю секретаря судового засідання Багмута О.С.,

представника позивачів ОСОБА_1 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до приватного підприємства «Агропрогрес» про стягнення коштів,

УСТАНОВИВ:

У листопаді 2021 року представник позивачів адвокат Гутник В.П., діючи від імені та представляючи інтереси позивачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернувся до Носівського районного суду Чернігівської області з позовом до приватного підприємства «Агропрогрес» про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7423885500:02:001:0089, площею 2,13 га з цільовим призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯБ № 263568 від 4 липня 2005 року.

28 вересня 2007 року між ОСОБА_2 та відповідачем було укладено договір оренди землі, предметом якого була вказана земельна ділянка. Строк договору оренди становив 10 років та закінчився 20 січня 2019 року, оскільки сторонами угоди про його продовження укладено не було.

З огляду на необхідність завершення комплексу робіт до посівної кампанії 2019 року, визнаючи закінчення договору, відповідач звертався до ОСОБА_2 з проханням надати можливість провести такі роботи та гарантував відшкодування вартості за фактичне користування земельною ділянкою за цінами, які існують на момент відшкодування.

До закінчення строку дії договору оренди, відповідач пропонував розмір орендної плати - 8622 грн. 97 коп., що відповідає розміру орендної плати щодо інших орендодавців, та є ціною, яка існує на момент відшкодування.

Виходячи із зазначеного представник позивачів просив суд стягнути з приватного підприємства «Агропрогрес» на користь ОСОБА_2 8622 грн. 97 коп.

Позивачу ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка з кадастровим номером 7423885500:02:001:0299, площею 2,9065 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка розташована на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за законом від 20 липня 2017 року, видане державним нотаріусом Носівської державної нотаріальної контори Чернігівської області, за реєстровим номером 1442.

Попереднім власником указаної земельної ділянки був батько позивача - ОСОБА_4 , який 28 вересня 2007 року уклав з відповідачем договір оренди указаної земельної ділянки, строк дії якого становив 10 років та сплив 20 січня 2019 року.

Сторони не досягли згоди щодо продовження строку дії договору, ОСОБА_3 заперечував проти його продовження, а ПП «Агропрогрес» пропонувало укласти новий договір оренди, ураховуючи виконання ним комплексу робіт по підготовці до посівної кампанії 2019 року. При цьому, відповідач гарантував відшкодування вартості за фактичне користування (без укладення договору) земельною ділянкою за цінами, які існують на момент відшкодування, розмір якого на думку позивача ОСОБА_3 становить 8622 грн. 97 коп.

Саме тому представник позивачів просив судовим рішенням суд стягнути з приватного підприємства «Агропрогрес» на користь ОСОБА_3 8622 грн. 97 коп.

Ухвалою судді від 29 листопада 2021 року позовну заяву було залишено без руху та надано позивачам та їх представникові строк для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою судді від 08 грудня 2021 року відкрито позовне провадження в цивільній справі, постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання на 16 лютого 2022 року.

11 січня 2022 року до суду надійшов відзив представника відповідача приватного підприємства «Агропрогрес» на позов, в якому останній просив у задоволенні позову відмовити повністю. Зазначив, що орендна плата у розмірі 8622 грн. 97 коп. є унікальною пропозицією, для тих, хто готовий на тривалий термін укласти або ж продовжити дію договору оренди землі. Позивачі у справі на запропонований проєкт договору (оферту) не відповіли акцептом, тому за відсутності попиту розмір орендної плати в оферті орендаря може бути значно меншим. За виниклих обставин, орендна плата для позивачів мала б становити 3% від нормативно-грошової оцінки, і такий розмір мав би існувати для позивачів на момент відшкодування, що у грошовому виразі складало: для земельної ділянки з кадастровим номером 7423885500:02:001:0089 1881 грн. 38 коп., для земельної ділянки з кадастровим номером 7423885500:02:001:0299 2146 грн. 90 коп. Позивачу ОСОБА_3 ще 20 лютого 2020 року було сплачено 8875 грн. 09 коп. за орендну плату за користування земельними ділянками за 2019 рік (а. с. 61).

18 січня 2022 року представник позивачів надіслав до суду відзив на позовну заяву, у якому зазначив, що спір між сторонами у справі стосується стягнення з відповідача безпідставно збережених коштів за фактичне користування земельними ділянками, а відтак позивачі не є орендодавцями, а відповідач орендарем земельних ділянок. Підкреслює, що відповідач у справі своїми листами від 12 квітня 2019 року гарантував позивачам відшкодування вартості за фактичне користування (без укладення договору) земельними ділянками за цінами, які існують на момент відшкодування. Відповідач фактично визнає той факт, що на момент користування земельними ділянками без укладення договорів виплачував іншим особам (орендодавцям), які продовжили строк дії договорів оренди землі, орендну плату у розмірі 8622 грн. 97 коп. Позивачем ОСОБА_3 отримано від ПП «Агропрогрес» кошти у сумі 8875 грн. 09 коп. як заборгованість по орендній платі, яка накопичилась з моменту смерті його батька ОСОБА_4 за договором оренди, чинність якого закінчилась 20 січня 2019 року. Наведений відповідачем у відзиві альтернативний розрахунок коштів за користування земельними ділянками є неприйнятним, оскільки заснований на підставі договорів оренди землі, які на момент виникнення спірних правовідносин вже були припинені, а сам розрахунок не відповідає умові «ціна, яка існує на момент відшкодування» (а. с. 71, 72).

16 лютого 2022 року вказана цивільна справа не розглядалася у зв`язку з зайнятістю головуючого судді в іншому кримінальному провадження.

У зв`язку з цим підготовче судове засідання по справі було призначено на 16 березня 2022 року.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 на території України уведено воєнний стан.

Відповідно до розпорядження № 2/0/9-22 від 08 березня 2022 року голови Верховного Суду В. Князєва про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану було змінено територіальну підсудність судових справ Носівського районного суду Чернігівської області, яку відновлено з 05 травня 2022 року розпорядженням голови Верховного Суду від 04 травня 2022 року № 27/0/9-22.

Підготовче судове засідання по справі було призначено на 18 липня 2022 року.

Ухвалою суду від 18 липня 2022 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 27 жовтня 2022 року.

27 жовтня 2022 року протокольною ухвалою суду в судовому засіданні оголошено перерву до 24 січня 2023 року.

У судовому засіданні представник позивачів адвокат Гутник В.П. позов підтримав, пояснив, що предметом даного позову є спір саме про відшкодування коштів за фактичне (без укладення договору) користування земельними ділянками позивачів, а не про стягнення орендної плати. Сума 8622 грн. 97 коп., з урахуванням податків, це є базовий розмір орендної плати за землю, яка пропонувалась відповідачем позивачам як орендна плата у разі підписання ОСОБА_2 запропонованої ПП «Агропрогрес» додаткової угоди від 28 вересня 2007 року та ОСОБА_3 договору оренди землі, що також відповідає розміру орендної плати для інших орендодавців підприємства. Позивач ОСОБА_3 дійсно отримував від ПП «Агропрогрес» кошти у розмірі 8875 грн. 09 коп., які є орендною платою, що була нарахована та не виплачена за життя його батьку ОСОБА_4 . Оскільки позивачам починаючи з 2020 року підприємством виділено у натурі їх земельні ділянки, тому суми, які кожен з них просить суд стягнути стосуються відшкодування за 2019 календарний рік. Також просив стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 908 грн. та витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн. кожному.

Позивачі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 в судове засідання не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялися.

У судовому засіданні 27 жовтня 2022 року представник відповідача ПП «Агропрогрес» Недолуга Д.С. позов не визнав, пояснив, що сторони у справі не дійшли згоди з питання щодо продовження дії договорів оренди земельних ділянок позивачів. Не заперечував факту користування ПП «Агропрогрес» земельними ділянками позивачів упродовж 2019 року Указав, що підприємством запроваджено диференційований розмір орендної плати за землю в залежності від строку дії договору оренди, який може становити 3, 5 або 7 відсотків. Позивачі не обгрунтували суму 8622 грн. 97 коп., яку просять суд стягнути на свою користь. Позивачу ОСОБА_3 виплачено орендну плату за користування земельною ділянкою у розмірі 8875 грн. 09 коп., що підтверджується наявною у справі копією платіжного доручення № 1265 від 20 лютого 2020 року. При цьому, відсутня істотна різниця між призначенням платежу, що зазначений у вказаному платіжному дорученні та безпідставно збереженими коштами за користування землею. Відсутність чинного договору оренди у 2019 році з ОСОБА_3 не спростовує факту здійснення господарської операції по виплаті йому суми, яка є предметом позовних вимог, як орендної плати за земельну ділянку (пай).

У судове засідання 24 січня 2023 року представник відповідача ПП «Агропрогрес» не з`явився, про час, дату та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, про причини неявки до суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутність до суду не надходило.

Отже, відповідач на власний розсуд розпорядився своїми правами, а тому несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням ним процесуальних дій.

Суд приходить до висновку про відсутність передбачених у ч. 2 ст. 223 ЦПК України правових підстав до відкладення розгляду справи.

Суд, вислухавши пояснення представника позивачів, представника відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами та зібрані у справі докази, дійшов висновку про задоволення позовних вимог з огляду на наступне.

Так, згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 1 статті 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання (ч. 1 ст. 15 ЦК України).

На підставі ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно достатті 50 ЦПК Українипозов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно. Участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов`язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права та обов`язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов`язки.

Відповідно до державного акту на право власності на земельну ділянку ЯБ № 263568 від 4 липня 2005 року ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7423885500:02:001:0089, площею 2,13 га, яка розташована на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а. с. 5).

З інформації Державного земельного кадастру про право власності та речові права на земельну ділянку від 01 грудня 2021 року слідує, що ОСОБА_2 є власником земельної ділянки кадастровий номер 7423885500:02:001:0089, місце розташування: Чернігівська область, Носівський район, Софіївська сільська рада, площа 2,1251, вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (а .с. 45).

28 вересня 2007 року між ОСОБА_2 як орендодавцем та ПП «Агропрогрес» як орендарем був укладений договір оренди вказаної земельної ділянки на строк 10 років, який був зареєстрований у Носівському відділенні Чернігівської регіональної філії ДЗК, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 20 січня 2009 року за № 040985600129, що підтверджується копією договору (а. с. 6, 7).

Відповідно до листа від 13 вересня 2018 року ОСОБА_2 повідомив ПП «Агропрогрес» про відмову від продовження строку дії договору оренди щодо належної йому земельної ділянки, кадастровий № 7423885500:02:0016:0089 в запропонованій редакції додаткових угод (а. с. 8).

З копії листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі від 27 листопада 2018 року вбачається, що ПП «Агропрогрес» звернулось до позивача ОСОБА_2 про укладення договору оренди на новий строк, додавши скріплений підписом директора підприємства проєкт додаткової угоди до договору оренди землі від 28 вересня 2007 року. (а. с. 10-13).

Однак, не погоджуючись з окремими пунктам запропонованої редакції додаткової угоди, ОСОБА_2 повідомив відповідача про прийняте ним рішення щодо відмови у продовженні строку дії договору оренди землі від 28 вересня 2007 року, про що свідчить копія листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновлені договору оренди землі від 28 грудня 2018 року (а. с. 14-15).

Крім того, посилаючись на приписи частини 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року, ОСОБА_2 заперечував у поновленні договорів оренди землі від 28 вересня 2007 року, у зв`язку з чим просив ПП «Агропрогрес» звільнити земельну ділянку з кадастровим номером 7423885500:02:001:0089, що підтверджується копією листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору(ів) оренди землі від 08 лютого 2019 року (а. с. 16).

26 березня 2019 року адвокатом Гутником В., з огляду на відсутність прямого доступу до земельної ділянки, на адресу відповідача було надіслано письмову пропозицію обміну земельними ділянками ОСОБА_2 із зазначенням найбільш вдалого для цього варіанту, а у протилежному разі, забезпечення доступу до земельної ділянки з кадастровим номером 7423885500:02:0016:0089 (а. с. 18).

Згідно з копією листа від 12 квітня 2019 року адресоване на ім`я ОСОБА_1 ПП «Агропрогрес», посилаючись на виконання комплексу робіт по підготовці до посівної кампанії 2019 року, зокрема, внесенню мінеральних добрив, гарантувало ОСОБА_2 відшкодувати вартість за фактичне користування (без укладення договору) земельною ділянкою, за цінами, які існують на момент відшкодування, а після закінчення робіт - провести обмін ділянками (а. с. 19 на звороті).

Позивач ОСОБА_3 є власником земельної ділянки з кадастровим номером 7423885500:02:001:0299, площею 2,9065 га, яка розташована на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, про що свідчить копія свідоцтва про право на спадщину за законом від 20 липня 2017 року, після померлого ОСОБА_4 , який був попереднім власником указаної земельної ділянки, видане державним нотаріусом Носівської державної нотаріальної контори Чернігівської області, зареєстровано в реєстрі за № 1442 (а. с. 20).

За життя, 28 вересня 2007 року, ОСОБА_4 уклав з ПП «Агропрогрес» договір оренди указаної земельної ділянки на строк 10 років, який був зареєстрований у Носівському відділенні Чернігівської регіональної філії ДЗК, про що у Державному реєстрі земель було вчинено запис від 20 січня 2009 року за № 040985600018, що підтверджується копією договору (а. с. 21, 22).

Право власності позивача ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 7423885500:02:001:0299, площею 2,9065 га, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Чернігівська обл., Носівський р. с/рада Софіївська, яке виникло з 20 липня 2017 року, підтверджується копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав власності та їх обтяжень (а. с. 47).

ПП «Агропрогрес» повідомило ОСОБА_3 про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк у зв`язку з чим надало проєкт відповідної додаткової угоди. П. 9 розділу «Орендна плата» договору містив положення, відповідно до якого орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 11% від нормативно-грошової оцінки, що становить 8622 грн. 97 коп., що підтверджується копією листа повідомлення від 30 листопада 2018 року, копією договору оренди землі № АП0058823 (а. с. 23, 24).

З копії повідомлення про перехід права власності на земельні ділянки від 07 лютого 2019 року вбачається, що ОСОБА_3 письмово повідомив відповідача, що після смерті його батька ОСОБА_4 до нього перейшло право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 7423885500:02:001:0299, яка розташовна на території Софіївської сільської ради Носівського району Чернігівської області (а. с. 28).

Згідно з іншим листом-повідомленням від 08 лютого 2019 року ОСОБА_3 , на підставі ч. 6 статті 33 Закону України «Про оренду землі» № 161-XIV від 6 жовтня 1998 року повідомив ПП «Агропрогрес», що він заперечує у поновленні договору оренди землі від 28 вересня 2007 року щодо земельної ділянки з кадастровим номером 7423885500:02:001:0299, у зв`язку з чим просив її звільнити (а. с. 30).

26 березня 2019 року адвокатом Гутником В., який діяв у інтересах ОСОБА_3 , на адресу відповідача було надіслано письмову пропозицію обміну земельними ділянками ОСОБА_3 із зазначенням найбільш вдалого для нього варіанту (а. с. 32).

З копії листа від 12 квітня 2019 року адресоване на ім`я ОСОБА_1 вбачається, що ПП «Агропрогрес», не маючи можливості задовольнити указану вище пропозицію щодо обміну земельної ділянки через виконання комплексу робіт по підготовці до посівної кампанії 2019 року просив ОСОБА_3 надати можливість завершити цикл робіт з вирощування сільськогосподарської продукції (орієнтовний строк - вересень 2019 року), гарантувавши відшкодування вартості за фактичне користування (без укладення договору) земельною ділянкою за цінами, які існують на момент відшкодування (а. с. 33).

Таким чином, сторони у справі не досягли згоди щодо продовження строку дії договору. Позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 заперечували проти його продовження (укладання нового договору), а ПП «Агропрогрес» пропонувало укласти нові договори оренди земельних ділянок, гарантуючи відшкодування вартості за фактичне користування (без укладення договору) земельними ділянками за цінами, які існують на момент відшкодування.

Не виконавши взяті на себе зобов`язання щодо виплати коштів за користування земельними ділянками адвокат Гутник В., діючи в інтересах ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , подав до ПП «Агропрогрес» письмову вимогу виплатити кожному з позивачів по 8622 грн. 97 коп., що підтверджується копією вимоги про виплату коштів від 18 травня 2020 року № 20.05.18-1 (а. с. 34).

Статтею 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим законом, іншими нормативно правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до статті 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право власності є непорушним.

Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Частиною 1 статті 93 ЗК України встановлено, що право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності. Землекористувачі також зобов`язані своєчасно сплачувати орендну плату.

Відповідно до статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об`єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Відповідно до частин 1 та 2 зазначеної вище статті ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала (висновок, сформульований у постанові Верховного Суду України від 02 березня 2016 року у справі № 6-3090цс15).

Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини 2 статті 11, частини 1 статті 177, частини 1 статті 202, частин 1, 2 статті 205, частини 1 статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною 2 статті 11 ЦК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов`язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна.

У главах 82 і 83 ЦК України визначено, що для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних приріст майна у набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності у деліктних зобов`язаннях. Водночас, для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої.

Обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути лише майно, яке безпідставно набув (зберіг), або вартість цього майна. Під безпідставно збереженим майном мається на увазі грошові кошти в розумінні ст. ст. 179,190 ЦК України, оскільки відповідно до вимог ст. 206 Земельного Кодексу України використання землі в Україні є платним.

Відносини з фактичного користування земельною ділянкою без укладеного договору оренди та недоотримання її власником доходів у вигляді орендної плати є за своїм змістом кондикційними. Фактичний користувач земельної ділянки, який без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини 1 статті 1212 ЦК України (близькі за змістом висновки сформульовані у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17, від 13.02.2019 року у справі № 320/5877/17, від 21.01.2019 у справі № 902/794/17).

Судом встановлено, що упродовж 2019 року ПП «Агропрогрес» фактично використовувало земельну ділянку з кадастровим номером 7423885500:02:0016:0089, площею 2,13 га (власник ОСОБА_2 ), земельну ділянку з кадастровим номером 7423885500:02:001:0299, площею 2,9065 га (власник ОСОБА_3 ), та зберегло кошти, не сплативши позивачам гарантоване відшкодування вартості за користування (без укладення договору) земельними ділянками за цінами, які існували на момент відшкодування.

Отже, мав місце факт безпідставного збереження коштів ПП «Агропрогрес» за рахунок саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , які втратили належне їм майно (кошти за фактичне користування).

Внаслідок використання ПП «Агропрогрес» вищевказаних земельних ділянок, за відсутності укладених договорів оренди землі, їх власники ОСОБА_2 та ОСОБА_3 були позбавлені можливості отримати відповідний дохід, чим порушені охоронювані законом права та інтереси позивачів щодо неодержаних грошових коштів за таке використання.

Згідно з пунктом «д» частини 1 статті 156 ЗК України власникам землі відшкодовуються збитки, заподіяні внаслідок неодержання доходів за час тимчасового невикористання земельної ділянки.

Порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі і землекористувачам встановлюється Кабінетом Міністрів України (частина 3 статті 157 ЗК України). Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 19 квітня 1993 року № 284, із змінами (надалі - Порядок № 284).

Пунктом 1 Порядку 284 встановлено, що власникам землі та землекористувачам відшкодовуються збитки, заподіяні вилученням (викупом) та тимчасовим зайняттям земельних ділянок, встановленням обмежень щодо їх використання, погіршенням якості ґрунтового покриву та інших корисних властивостей земельних ділянок або приведенням їх у непридатний для використання стан та неодержанням доходів у зв`язку з тимчасовим невикористанням земельних ділянок.

На думку суду, норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, що виникли між сторонами у справі, не встановлюють обов`язку позивачів підтвердити свої вимоги виключно розрахунками, зробленими відповідно до вимог вказаної вище Методики, адже розмір безпідставно збережених коштів може бути встановлений з розумним ступенем достовірності і без застосування Методики.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивачі обґрунтовували фактичний розмір безпідставно збережених коштів у розмірі 8622 грн. 97 коп., тобто у розмірі орендної плати, визначеного самостійно відповідачем у додатковій угоді до договору оренди землі від 28 вересня 2007 року, яка не підписана ОСОБА_2 , у договорі оренди землі № АП0058823, що не підписаний ОСОБА_3 .

Оскільки сума гарантованого відшкодування вартості за фактичне користування (без укладення договорів) земельними ділянками сторонами у справі не визначена і установити її не можливо, суд уважає за необхідне застосувати звичайну ціну, тобто у розмірі орендної плати за землю, що була самостійно установлена приватним підприємством «Агропрогрес» у договорі оренди землі № АП0058856, не підписаному орендодавцем ОСОБА_3 , та додатковій угоді до договору оренди землі від 28 вересня 2007 р., зареєстрованого Носівським відділом Чернігівської регіональної філії центру ДЗК 20 січня 2009 р. за № 040985600129, не підписаному ОСОБА_2 .

При цьому,суд виходитьз приписівч.1ст.7ЦК України, відповіднодо якоїцивільні відносиниможуть регулюватисязвичаєм,зокрема звичаємділового обороту. Звичаєм є правило поведінки, яке не встановлене актами цивільного законодавства, але є усталеним у певній сфері цивільних відносин. Звичай може бути зафіксований у відповідному документі.

Важливість ефективної реалізації даного принципу не тільки в Україні, а й на міжнародному рівні підтверджується Принципами міжнародних комерційних договорів, які слугують моделлю як для національного, так і міжнародного законодавства. У пункті 5.1.7. Принципів зазначено, якщо в договорі не встановлюється ціна і не передбачено порядок її визначення, вважається, що сторони, за відсутності вказівки на протилежне, мали на увазі ціну, яка на момент укладення договору зазвичай встановлювалась на таке виконання за схожих обставин у відповідній сфері підприємницької діяльності, якщо ж такої ціни немає то розумну ціну. Якщо ціна повинна бути визначена однією стороною, і таке визначення виявляється нерозсудливим, то, незважаючи на будь-які умови договору, вона має бути замінена розумною ціною.

Суд погоджується з доводами представника позивача про те, що розмір орендної плати за землю в сумі 8622 грн. 97 коп., пропонувалась ПП «Агропрогрес» позивачам як орендна плата у разі підписання ОСОБА_2 запропонованої відповідачем додаткової угоди від 28 вересня 2007 року та підписання ОСОБА_3 договору оренди землі № АП0058823 є звичайною і справедливою ціною відшкодування вартості за фактичне користування (без укладення договорів) земельною ділянкою. Протилежного указаному висновку матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду будь-яких інших доказів для визначення ціни для відшкодування вартості за фактичне користування земельними ділянками на момент такого відшкодування.

Суд відхиляє доводи представника відповідача, щодо виплати позивачу ОСОБА_3 8875 грн. 09 коп. тобто суми, яка є предметом позовних вимог у цій справі.

З наявної у справі копії платіжного доручення № 1265 від 20 лютого 2020 року убачається, що того дня ОСОБА_3 було виплачено кошти у розмірі 8875,09 грн. з призначенням платежу: виплата орендної плати зем. паїв за 2019 р. відом. 308. Податки сплачені 27.01.2020 (а. с. 62). Факт отримання ОСОБА_3 указаних коштів представник позивача не заперечував.

У судовому засіданні установлено, що договір оренди земельної ділянки ОСОБА_3 сплив 20 січня 2019 року, а тому суд приходить до висновку, що сплачена ПП «Агропрогрес» сума 8875 грн. 09 коп. як орендна плата за земельну ділянку (пай) за 2019 рік за своїм цільовим призначенням є відмінною від плати за користування землею (без укладення договору).

Вирішуючи питання про стягнення з ПП «Агропрогрес» витрат на професійну (правничу) допомогу суд виходить з такого.

Відповідно до частини 2 статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

При цьому, за приписами частини 3 наведеної статті, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Тобто, витрати на правову допомогу відшкодовуються лише у тому випадку, якщо правова допомога реально надавалася у справі тими особами, які одержали за це плату.

Європейський суд з прав людини при розгляді справ «Баришевський проти України» від 26.02.2015, «Пмайдуліна і інших проти України» від 10.12.2009, «Двойних проти України» від 12.10.2006, «Меріт проти України» від 30.03.2004 зазначав, що заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.

Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (стаття 30) визначає, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Відповідно до частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 3 статті 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до частини 8 статті 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

15 листопада 2021 року між адвокатом Гутником Валерієм Петровичем та ОСОБА_2 , Ющенком Валерієм Миколайовичем укладені договори про надання правової допомоги (а. с. 118, 119).

Матеріали цивільної справи містять ордери на надання правничої (правової) допомоги ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на підставі договорів про надання правової допомоги від 18 листопада 2021 року ( а. с. 36, 37).

Представником позивачів адвокатом Гутником В.П. на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу надано суду детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних та здійснення ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги по вказаній справі (а.с. 122).

З квитанцій № 13 та 14 від 10 грудня 2021 року убачається, що адвокат Гутник В.П. прийняв від ОСОБА_2 та ОСОБА_3 грошові кошти у сумі 5000 грн. з кожного за надання правової допомоги згідно з договорами про надання правової допомоги від 15 листопада 2021 року (а. с. 120, 121).

На адресу відповідача представником позивачів надсилась заява про стягнення судових витрат по справі, що підтверджується накладною № 1400606576007 Укрпошти ( а. с. 123 на звороті), однак відповідач не скористався правом на подання до суду клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відсутність клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, від іншої сторони виключає можливість суду самостійно (без указаного клопотання) зменшувати розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Таку позицію викладено в постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 910/4881/18, від 08.04.2019 у справі № 922/619/18.

Суд вважає, що понесені кожним з позивачів витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п`ять тисяч) грн. 00 коп. є співмірними із складністю цієї справи, наданим адвокатом обсягом послуг, затраченим ним часом на надання таких послуг, які відповідають критерію реальності таких витрат, розумності їхнього розміру.

Ураховуючи встановлені обставини та вищенаведені правові норми, суд робить висновок про наявність підстав для стягнення з приватного підприємства «Агропрогрес» на користь ОСОБА_2 та ОСОБА_3 по 8622 (вісім тисяч шістсот двадцять дві) грн. 97 коп. безпідставно збережених коштів та 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на правову допомогу кожному.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При зверненні до суду позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 сплатили судовий збір у сумі по 908 грн. кожний, що підтверджується відповідними квитанціями (а.с. 4), який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачів.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16,22, 1212 Цивільного кодексу України, ст. ст. 4, 12-13, 76-78, 81-82, 89, 141, 258-259, 263-266, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до приватного підприємства «Агропрогрес» про стягнення коштів задовольнити.

Стягнути із приватного підприємства «Агропрогрес» (17412, вул. Молодіжна, буд. 15, с. Горбачі Ніжинського району Чернігівської області, код згідно з ЄДРПОУ 31174509) на користь ОСОБА_2 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) 14530 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять) грн. 97 коп., з яких:

- 8622 (вісім тисяч шістсот двадцять дві) грн. 97 коп. безпідставно збережених коштів;

- 908 (дев`ятсот вісім) грн. судового збору;

- 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

Стягнути з приватного підприємства «Агропрогрес» (17412, вул. Молодіжна, буд. 15, с. Горбачі Ніжинського району Чернігівської області, код згідно з ЄДРПОУ 31174509) на користь ОСОБА_3 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) 14530 (чотирнадцять тисяч п`ятсот тридцять) грн. 97 коп., з яких:

- 8622 (вісім тисяч шістсот двадцять дві) грн. 97 коп. безпідставно збережених коштів;

- 908 (дев`ятост вісім) грн. судового збору;

- 5000 (п`ять тисяч) грн. витрат на правову допомогу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Чернігівського апеляційного суду на протязі тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено тільки вступну і резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Учасники справи:

позивач: ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

позивач: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач: приватне підприємство «Агропрогрес», код згідно з ЄДРПОУ 31174509, адреса місця знаходження: 17412, вул. Молодіжна, буд. 15, с. Горбачі Ніжинського району Чернігівської області.

Повний текст судового рішення складено 02 лютого 2023 року.

Суддя Анатолій КРУПИНА