Постанова

від 25.01.2023 по справі 820/4185/16

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 р.Справа № 820/4185/16Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Мінаєвої О.М.,

Суддів: Макаренко Я.М. , Кононенко З.О. ,

за участю секретаря судового засідання Пукшин Л.Т.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариство з обмеженою відповідльністю «ВЛАДА ОЙЛ» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 року, головуючий суддя І інстанції: Мар`єнко Л.М., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 08.11.21 року у справі № 820/4185/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідльністю «ВЛАДА ОЙЛ»

до Головного управління державної податкової служби у Львівській області , Головного управління ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЛАДА ОЙЛ», звернулось до суду з адміністративним позовом до Галицької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівськійобласті, Київськоїоб`єднаноїдержавної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило суд:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0002432201 від 01.09.2014 року, яке прийнято на підставі висновків акту перевірки №901/13-50-22-01-17/37123376 від 18.08.2014 року;

- зобов`язати відповідачів відновити суми податкового кредиту та податкових зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАДА ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 37123376) в електронній базі даних «Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України «Податковий блок», інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ «Аудит», а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті перевірки №901/13-50-22-01-17/37123376 від 18.08.2014.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.10.2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 15.02.2017 року, адміністративний позов задоволено частково. Скасовано податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 01.09.2014 року №0002432201. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Галицької об`єднаноїдержавної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівськійобласті за рахунок бюджетних асигнувань витрати по оплаті судового збору на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАДА ОЙЛ» у розмірі 1378,00 грн.

Постановою Верховного суду від 21 травня 2021 року постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року скасовано в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 01 вересня 2014 року № 0002432201. Справу в цій частині направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2016 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 15 лютого 2017 року залишено без змін.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 26.07.2021 року замінено відповідача Галицьку об`єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області на правонаступника Головне управління ДПС у Львівській області.

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 року у задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЛАДА ОЙЛ» до Головного управління ДПС у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішеннявідмовлено.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з`ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, та невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 року у справі № 820/4185/16 повністю, та ухвалити нове судове рішення яким:

- скасувати податкове повідомлення-рішення №0002432201 від 01.09.2014 року, яке прийнято на підставі висновків акту перевірки №901/13-50-22-01-17/37123376 від 18.08.2014 року;

- зобов`язати відповідачів відновити суми податкового кредиту та податкових зобов`язань ТОВ «ВЛАДА ОЙЛ» (код ЄДРПОУ 37123376) в електронній базі даних "Автоматизована система співставлення інформаційної системи Міністерства доходів та зборів України "Податковий блок", інформаційній базі результатів контрольно-перевірочної роботи АРМ "Аудит", а також в інтегрованій картці, зміни до яких були внесені на підставі відомостей, викладених в акті перевірки №901/13-50-22-01-17/37123376 від 18.08.2014 року.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на те, що вся аргументація відповідача, наведена в Акті перевірки та у відзиві на позовну заяву, ґрунтується на податковій інформації, яка суперечить фактичним обставинам справи, первинним документам, чинному законодавству, практиці Верховного Суду та Європейського суду з прав людини. Зазначає, що позивачем надано усі докази, які підтверджують придбання товару, його походження та подальше використання у господарській діяльності. Разом з тим зазначає, що відповідачем не надано жодного належного на допустимого доказу на підтвердження своєї позиції, тому позивач у даному випадку не повинен зазнавати негативних наслідків в результаті неналежного виконання свої процесуальних обов`язків відповідачем.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, колегія суддів апеляційної інстанції, переглядаючи судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги у відповідності до ч. 1 ст. 308 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЛАДА ОЙЛ» (далі - ТОВ «ВЛАДА ОЙЛ») зареєстровано як юридична особа, на час спірних відносин перебувало на обліку в ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (Галицькій ОДПІ ГУ ДФС у Львівській області), на теперішній час перебуває на обліку в Київській ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС у Харківській області, є платником податку на додану вартість (т.1 а.с.107).

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, основним видом економічної діяльності ТОВ «ВЛАДА ОЙЛ» є роздрібна торгівля пальним (т.1 а.с.108-109).

ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «ВЛАДА ОЙЛ» з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування ПДВ при здійсненні взаєморозрахунків з ТОВ «Праус» та ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» за квітень 2014 року.

За результатами позапланової виїзної перевірки складений Акт від 18.08.2014 року №901/13-50-22-01-17/37123376 за висновками якого встановлено порушення вимог п. 198.1, п.198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 2237193 грн. (т.1 а.с.20-40).

На підставі висновків, викладених у вищевказаному акті перевірки, ДПІ у Сихівському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення-рішення від 01.09.2014 року №0002432201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з ПДВ у розмірі - 3355790 грн., в т.ч. за основним платежем -2237193 грн., та штрафними (фінансовими) санкціями -118597 грн. (т.1 а. с.19).

Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним,позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, керуючись висновками Верховного Суду у цій справі, дійшов висновку про те, що податковий орган приймаючи оскаржуване податкове повідомлення-рішення, діяв правомірно.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду справи, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Так, колегія суддів зазначає, що у відповідності до п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України (далі ПК України, в редакції, що діяла на час спірних відносин), для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно п.198.3 ст. 198 ПК України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно достатті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом193.1 статті 193цьогоКодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Виходячи з вимог п.198.1 ст. 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв`язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

У відповідності до п. 198.6 ст. 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом201.11 статті 201цьогоКодексу.

Згідно пункту201.6 ст. 201 ПК України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов`язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця.

Згідно пункту201.7 статті 201 ПК України податкова накладна складається на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

Відповідно до пункту201.10 статті 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податкупродавець товарів/послуг зобов`язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних. Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов`язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов`язань за відповідний звітний період.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 №996-XIV (далі Закон №996-XIV) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливобезпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За приписами ч. 2 ст. 9 Закону №996-XIV первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженогоНаказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88передбачено, що первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Аналізуючи наведенні правові норми, колегія судді приходить до висновку про те, що формування податкового кредиту з податку на додану вартість допускається за умови підтвердження відповідних сум належним чином оформленими документами. Такими документамиПодатковий кодекс Українивизначає податкові накладні.

Відповідно до положень п. 7.5.6 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуск і обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, яка затверджена наказом Міністерством палива та енергетики України, Міністерством економіки України, Міністерством транспорту та зв`язку України, Державним комітетом України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2008 N 281/171/578/155 (далі Інструкція) визначено, що відпуск нафти і нафтопродуктів до мір повної місткості та нафтопродуктів, розфасованих до тари, оформлюється ТТН у чотирьох примірниках, з яких: перший - залишається у товарного оператора вантажовідправника і є первинним документом складського обліку з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; другий - використовується водієм як перепустка під час виїзду з підприємства, а після виїзду - залишається в охорони підприємства з подальшим здаванням до бухгалтерської служби підприємства; третій та четвертий - засвідчені підписом представника вантажоодержувача та відміткою про час виїзду з підприємства - передаються перевізнику. При цьому третій примірник є супровідним документом вантажу і після його здавання передається вантажоодержувачу. Четвертий примірник передається експедитору (водію) і є підставою для обліку транспортної роботи. Бланки ТТН на підприємстві є документами суворої звітності.

Згідно п. 7.5.7 вищевказаної Інструкції, ТТН на вивезення нафти або нафтопродуктів автотранспортом вантажоодержувача оформлюється на підставі довіреності вантажоодержувача, а під час постачання вантажовідправником - на підставі подорожнього листа автотранспортного підприємства.

У відповідності до пункту 7.5.8 Інструкції, відпуск нафти або нафтопродуктів здійснюється в день оформлення ТТН за наявності усіх її примірників. У ТТН оператор зазначає номер резервуара, з якого відпущено нафту або нафтопродукт, розписується в ній і здає для оформлення. У ТТН зазначаються найменування, марка та вид нафти або нафтопродукту, об`єм, маса, густина і температура, за якої визначалась густина, а також дата і час виїзду автоцистерни з підприємства.

Як встановлено з матеріалів справи, між ТОВ «ВЛАДА ОЙЛ» (покупець) та ТОВ «Праус» (постачальник), укладено декілька договорів поставки нафтопродуктів: від 01.04.2014 року №01/6, №01/49; від 05.04.2014 року №05/10; від 10.04.2014 року №10/12; від 15.04.2014 року №15/1, №15/7; від 22.04.2014 року №22/35 (т. 2 а.с. 59-62, 67-69, 75-77, 83-85, 91-95, 100-103, 108-110).

Згідно п. 1.1 вищевказаних договорів поставки нафтопродуктів, постачальник зобов`язався передати у власність покупцю, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити нафтопродукти, в подальшому товар, згідно умов договору.

Також п.п.4.2 вказаних договорів поставки нафтопродуктів визначено, що товар постачається покупцю партіями, протягом поточного місяця, в кількості та за ціною, визначеними у кожній додатковій угоді до договору, на умовах: EXW - резервуари нафтобаз ПАТ «Дніпронафтопродукт» і інших нафтобаз, що належать ПАТ «Дніпронафтопродукт» на правах власності або використовуються ним на підставі цивільно-правових договорів (Інкотермс-2010).

На виконання умов вказаних договорів поставки позивачем прийнято нафтопродукти (бензин автомобільний підвищеної якості А-95 - Євро виду ІІ класу D) та сплачено за поставку ПММ, що підтверджується актом приймання-передачі нафтопродуктів, платіжними дорученнями (т. 2 а.с. 63-65, 70-73, 78-81, 86-89, 96-98, 104-106, 111-113), а ТОВ «Праус» виписано податкову накладну (т. 2 а.с. 66, 74, 82, 90, 99, 107, 114).

Для забезпечення виконання умов вказаних договорів поставки нафтопродуктів між ТОВ «ВЛАДА ОЙЛ» (поклажодавець) та ПАТ «Дніпронафтопродукт» (зберігач) укладено договір зберігання від 02.08.2010 року №0208/10-22 (т. 2 а.с. 229-131), у відповідності до п.1.1 якого, визначено, що в порядку та на умовах, визначених цим договором, зберігач зобов`язується прийняти та зберігати нафтопродукти та інші товарно-матеріальні цінності (ТМЦ), які передаються поклажодавцем, і повернути їх поклажодавцеві у схоронності за першою його вимогою.

На підтвердження здійснення господарської операції між позивачем ПАТ «Дніпронафтопродукт» стосовно зберігання придбаного товару у ТОВ «Праус» позивачем надано до матеріалів справи платіжні доручення, акти приймання-передачі наданих послуг, податкові накладні (т. 2 а.с. 123-136).

При цьому, фізичне переміщення придбаного товару позивачем у ТОВ «Праус» не здійснювалось, оскільки придбаний позивачем у його контрагентів товар фізично вже знаходився на складі ПАТ «Дніпронафтопродукт», з яким позивач уклав договір зберігання.

Також, між ТОВ «ВЛАДА ОЙЛ» (покупець) та ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» (постачальник), укладено декілька договорів поставки: від 27.03.2014 року №5/14-П; від 13.04.2014 року №72/14-П; від 22.04.2014 року №103/14-П (т. 2 а.с. 115-117, 120-122, 124-125).

Відповідно до п.п.1.1 вказаних договорів поставки, постачальник зобов`язується передати (поставити) у власність покупця, а покупець зобов`язується прийняти і оплатити газ вуглеводневий скраплений марки СПБТ, надалі по договору - товар. Одиниця виміру товару - метрична тонна. також відповідно до п.п. 3.1 вказаних договорів поставки - умови поставки - склад покупця (АЗС). Допускається постачання товару кількома партіями. Місця поставки для кожної партії товару узгоджується за домовленістю сторін.

На виконання умов договорів поставки позивачем прийнято товаргаз вуглеводневий скраплений марки СПБТ та сплачено за нього, що підтверджується актами приймання-передачі нафтопродуктів, (т. 2 а.с. 118, 123, 126), оборотно-сальдовими відомостями, а ТОВ «Київ Ліквід Петролеум» виписані податкові накладні(т. 2 а.с. 119, 127, 128).

На підтвердження транспортування зазначених ПММ на АЗС позивачем надано договір про перевезення вантажів автомобільним транспортом від 01.03.2014 року №01/03/14, укладений між позивачем та ТОВ «Форлана» (т. 2 а.с. 137-138). Також надано відповідні податкові накладні, акти наданих послуг, платіжні доручення, товарно-транспортні накладні (т. 2 а.с. 139-250, т. 3 а.с. 1-85).

Також, на підтвердження оприбуткування придбаних нафтопродуктів, позивачем до матеріалів справи надано обігово-сальдові відомості (т.3 а.с. 98-154). На підтвердження якості придбаних ПММ позивачем до матеріалів справи надано сертифікати відповідності (т.3 а.с. 86-88).

При цьому, до суду надано договори оренди АЗС, акти приймання-передачі та протоколи угоджених цін за оренду тощо (т.1 а.с.110-250, т.2 а.с.1-58, т.4 а.с.111-250, т.5-7, т.8 а.с.1-46).

Також позивачем на підтвердження подальшої реалізації придбаного товару шляхом оптової торгівлі надано до матеріалів справи відповідний договір купівлі-продажу, податкові та видаткові накладні (т. 3 а.с. 89-94).

Колегія суддів зазначає, що скасовуючи рішення судів попередній інстанцій в частині задоволення позову про скасування податкового повідомлення-рішення від 01 вересня 2014 року № 0002432201, та направляючи справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, Верховний Суд у постанові від 21 травня 2021 року у цій справі зазначив, що реальність, зокрема, потребує з`ясування того факту, чи справді відповідні товарно-матеріальні цінності отримано від указаних у первинних документах контрагентів. Для цього варто встановити, за яких обставин і в який спосіб налагоджено господарські зв`язки між позивачем та його задекларованими постачальниками, хто персонально брав у цьому участь, допитати відповідних осіб як свідків.

Також Верховним Судом зазначено про те, що варто встановити, ким приймалися придбані в Товариства з обмеженою відповідальністю «Праус» нафтопродукти зі встановленням посадових осіб постачальника і покупця, задіяних у такому процесі, а також перевірити обставини щодо дотримання платником порядку приймання нафтопродуктів від зазначеного контрагента з урахуванням вимог Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України, затвердженої спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства транспорту та зв`язку України, Міністерства економіки України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155.

Верховний Суд у цій справі дійшов висновку про те, що судовими інстанціями не досліджено і технічну можливість Товариства з обмеженою відповідальністю «Праус» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Київ Ліквід Петролеум» виконати спірні поставки з урахуванням їх фактичних господарських ресурсів, понесення витрат, пов`язаних з реальним здійсненням господарської діяльності (на оренду приміщень, оплату комунальних платежів та електроенергії, виплату заробітної плати).

Колегія суддів зазначає, що судом першої інстанції встановлено, що також підтверджується матеріалами справи, що під час нового розгляду цієї справи, позивачем ТОВ «ВЛАДА ОЙЛ» будь-яких інших документів, окрім тих, яким надано оцінку Верховним Судом, до суду не надано, та судовим розглядом не встановлено.

Колегія суддів зазначає, що доводи апеляційної скарги також зведені до того, що позивачем надано усі докази, які підтверджують придбання товару, його походження та подальше використання у господарській діяльності, та до висновку про те, що обов`язок надання доказів у даному випадку покладений виключно на відповідача, з боку якого відсутня відповідна ініціатива.

З приводу наведеного, колегія суддів зазначає, що при вирішенні спорів щодо правомірності формування платниками податків своїх даних податкового обліку, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України обов`язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб`єктом владних повноважень покладається на суб`єкта владних повноважень.

Проте, у разі надання контролюючим органом доказів, які свідчать, що платником податків не було відображено у податковому обліку та задекларовано отриманий прибуток, або документи, на підставі яких платник податків задекларував свої податкові зобов`язання, у тому числі сформував податковий кредит, містять інформацію, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 71 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Таким чином, на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, враховуючи специфіку таких операцій та договорів, що їх регламентують, товариство повинно мати відповідні належно оформлені первинні документи, які в сукупності мають свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій, що є підставою для формування платником податкового обліку. Аналогічна правова позиція була наведена Верховним Судом зокрема у постанові від 05 січня 2021 року у справі № 820/1124/17.

У висновках, наведених Верховним Судом у постанові від 06 жовтня 2022 року у справі № 400/1693/19 також зазначено, що довести правомірність своїх дій чи бездіяльності відповідно до принципу офіційності в адміністративному судочинстві зобов`язаний суб`єкт владних повноважень. Водночас, відповідно до принципу змагальності (частина перша статті 77 КАС України) позивач у справі має спростувати доводи суб`єкта владних повноважень, якщо їх обґрунтованість заперечує.

Усупереч наведеному, документів, які б свідчити про беззаперечний факт реального вчинення господарських операцій з названими контрагентами, позивачем не надано, та висновки податкового органу про допущення ТОВ «ВЛАДА ОЙЛ» порушення вимог п. 198.1, п.198.6 ст. 198 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 2237193 грн., не спростовано.

Враховуючи вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку про недоведеність протиправності оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення №0002432201 від 01.09.2014 року.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів зазначає про безпідставність вимог апеляційної скарги, та погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ТОВ «ВЛАДА ОЙЛ».

Згідно з ч. 1 ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи, що при прийнятті рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 року у справі № 820/4185/16 суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариство з обмеженою відповідльністю «ВЛАДА ОЙЛ» залишити без задоволення.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 28.10.2021 року у справі № 820/4185/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.М. МінаєваСудді Я.М. Макаренко З.О. Кононенко Повний текст постанови складено 02.02.2023 року