Постанова

від 02.02.2023 по справі 640/1884/19

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 640/1884/19

адміністративне провадження № К/9901/5807/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Яковенка М. М.,

суддів - Дашутіна І. В., Шишова О. О.,

розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 640/1884/19

за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт - К» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва (суддя Пащенко К. С.) від 25 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду (склад колегії суддів: Оксененко О. М., Лічевецький І. О., Шурко О. І.) від 06 жовтня 2020 року,

УСТАНОВИВ:

І. РУХ СПРАВИ

1. У лютому 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт - К» (далі - ТОВ «Престиж Продукт - К») звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року № 0095641406.

2. В обґрунтування позову позивач зазначає, що на підставі контракту з компанією «AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» (Туреччина) ним було перераховано зазначеному контрагенту кошти за товар (авансовий платіж). Притягнення позивача до відповідальності за порушення строків розрахунків в іноземній валюті є помилковим, так як частина розрахунків з вказаним контрагентом взагалі не проводилися, а сума коштів у розмірі 94 16,08 доларів США було відступлено іншим контрагентом.

3. Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року № 0095641406.

4. Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, 22 лютого 2021 року Головне управління ДПС у м. Києві звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, і ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ «Престиж Продукт - К» в задоволенні позову.

5. 22 лютого 2020 року касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду (склад колегії суддів: ОСОБА_1 - головуючий суддя, Гімон М. М., Усенко Є. А.).

6. Ухвалою Верховного Суду від 11 березня 2021 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, встановлено строк для подання відзиву. Витребувані матеріали справи.

7. 15 квітня 2021 року до Верховного Суду від ТОВ «Престиж Продукт - К» надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому позивач просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року - без змін.

8. Разом з відзивом на касаційну скаргу позивачем подано клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року, з огляду на те, що Верховний Суд вже викладав висновок щодо питання застосування норм права щодо можливості зарахування однорідних вимог впродовж дії постанови Правління НБУ від 20 серпня 2015 року № 515, зокрема у постанові від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18.

9. На підставі розпорядження в. о. заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду № 1760/0/78-21 від 20 вересня 2021 року призначено повторний автоматизований розподіл цієї справи, у зв`язку з ухваленням Вищою радою правосуддя рішення від 07 вересня 2021 року № 1942/0/15-21 «Про звільнення ОСОБА_1 з посади судді Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у зв`язку з поданням заяви про відставку».

10. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 21 вересня 2021 року, визначено склад колегії суддів: Яковенко М. М. - головуючий суддя, Дашутін І. В., Шишов О. О.

11. Ухвалою Верховного Суду справу прийнято до провадження, закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.

IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

12. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «Престиж Продукт-К» (код ЄДРПОУ 40641216) зареєстровано як юридична особа, та перебуває на обліку в Головному управлінні ДФС у м. Києві. Видом діяльності позивача за КВЕД є 46.36 оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

13. 25 жовтня 2016 року між позивачем (як покупцем) і компанією «AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» (Туреччина) (як постачальником) укладено зовнішньоекономічний контракт № 0001, предметом якого є поставка товару (кондитерських виробів) на територію України.

14. На підставі зазначеного контракту ТОВ «Престиж Продукт-К» перерахувало компанії «AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» авансовий платіж у розмірі 417 111,58 доларів США.

15. Водночас встановлено, що позивач мав несплачені грошові зобов`язання за договорами поставки з компаніями ISTANBUL GIDA DIS TICARET A.S. (Туреччина), SIMSEK BISKUVI VE GIDA SANAUI A.S. (Туреччина), MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI (Туреччина), а саме:

1) з ISTANBUL GIDA DIS TICARET A.S. за договором від 01 грудня 2016 року, та станом на 03 квітня 2018 року сума боргу позивача за поставлений товар складала 43 939,97 доларів США;

2) з SIMSEK BISKUVI VE GIDA SANAUI A.S за договором від 06 березня 2017 року, та станом на 04 квітня 2018 року сума боргу позивача за поставлений товар складала 36 871 доларів США;

3) з MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI за договором від 20 травня 2018 року, та станом на 18 червня 2018 року сума боргу позивача за поставлений товар складала 7 853 доларів США.

16. У подальшому, на суму сплачених компанії «AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» (Туреччина) 94 616,08 доларів США позивачем було укладено договори відступлення права вимоги за контрактом № 0001 з наступними компаніями:

1) з компанією ISTANBUL GIDA DIS TICARET A.S. (Туреччина) договір від 03 квітня 2018 року на суму 43 939,97 доларів США;

2) з компанією SIMSEK BISKUVI VE GIDA SANAUI A.S. (Туреччина) договір від 04 квітня 2018 року на суму 36 871 доларів США;

3) з компанією MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI (Туреччина) договір від 18 червня 2018 року на суму 7 853 доларів США.

17. Враховуючи, що вказані контрагенти мали однорідні зобов`язання, строк яких настав, у зв`язку з чим між ними здійснено взаємозалік зустрічних вимог, про що складено відповідні акти звірки взаєморозрахунків від 03 квітня 2018 року, 04 квітня 2018 року, 18 червня 2018 року.

18. У той же час, у період з 17 вересня 2018 року по 21 вересня 2018 року відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Престиж Продукт-К» з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за імпортним контрактом від 25 жовтня 2016 року № 0001 з компанією «AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» (Туреччина), за результатами якої складено Акт від 28 вересня 2018 року № 1197/26-15-1406-03/40641216, згідно якого відповідачем встановлено наступні порушення позивачем:

1) статті 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а саме: несвоєчасне надходження товару на територію України на суми 26 530,35 доларів США та 94 616,08 доларів США від компанії «AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» за контрактом від 25 жовтня 2016 року № 0001;

2) пункту 1 статті 9 Декрету Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року № 15-93, а саме: порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01 липня 2018 року.

19. У відповідності до Додатку 3 до вказаного Акта перевірки Головне управління ДФС у м. Києві навело наступний розрахунок пені у сфері ЗЕД: 57 986,35 доларів США (27 днів прострочення), пеня 123 148,05 грн; 45 499,40 доларів США (1 день прострочення), пеня 3 578,85 грн; 31 456,00 доларів США (107 днів прострочення), пеня 264 743,49 грн; 20 000 доларів США (125 днів прострочення), пеня 196 416,11 грн; 6 160,08 доларів США (109 днів прострочення), пеня 52 640,66 грн; 15 000 доларів США (101 день прострочення), пеня 118 567,64 грн; 22 000 доларів США (74 дні прострочення), пеня 128 203,80 грн.

20. На підставі висновків зазначеного акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року № 0095641406, яким позивачу нараховано пеню в розмірі 887 298,59 грн за прострочення по операціям за контрактом з компанією «AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» від 25 жовтня 2016 року № 0001.

21. Вважаючи зазначене податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.

IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

22. Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення не було враховано та не надано жодної оцінки тим обставинам, що дебіторська заборгованість компанії «AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» за контрактом від 25 жовтня 2016 року № 0001 у сумах 43 939,97 доларів США, 36 871 доларів США та 7853 доларів США (загальна сума 88 663,97 доларів США) була відступлена позивачем контрагентам «ISTANBUL GIDA DIS TICARET A.S.», «SIMSEK BISKUVI VE GIDA SANAUI A.S» та «MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI» та використана для погашення наявних у нього однорідних зобов`язань перед вказаними контрагентами за відповідними договорами поставки шляхом їх взаємозаліку.

23. Водночас, аналізуючи такі обставини, суди з посиланням на правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18 та від 12 лютого 2020 року у справі № 826/13613/17 зауважили, що жодних обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньо-економічними операціями законами України не передбачено. Разом з тим, чинним законодавством також не заборонено здійснення відступлення права вимоги за зовнішньоекономічними операціями, що, у свою чергу, припиняє перебіг відповідного пресічного 180-денного строку, регламентованого статтю 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

24. Щодо доводів відповідача (висновків акта перевірки) з приводу порушення позивачем розрахунків за сумою платежу 26 530,35 доларів США суди зазначили, що ані розрахунок до акта перевірки (Додаток 3 акта), ані розрахунок пені, нарахованої позивачу у спірному податковому повідомленні-рішенні, не містять жодних відомостей про її нарахування за вказаною сумою поставки товарів (26 530,35 доларів США). Тобто, спірні зобов`язання, визначені позивачу в оскаржуваному ним податковому повідомленні-рішенні, за вказаним фактом правопорушення взагалі не нараховувалися.

25. Також суди відхилили доводи відповідача про те, що позивачем не було подано до ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01 липня 2018 року, оскільки спірне податкове повідомлення-рішення нараховано за іншим складом правопорушення, про що зазначалося вище, а за таке порушення позивачу, як вбачається з матеріалів справи за результатами перевірки нараховано штраф, який ним не оскаржується, тобто не є предметом цього судового спору.

IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

26. Скаржник у своїй касаційній скарзі не погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що підлягають скасуванню, оскільки судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконних судових рішень у справі.

27. Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

28. Зокрема в доводах касаційної скарги відповідач зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми права у подібних правовідносинах, без урахування висновків, викладених Верховним Судом у постанові від 12 лютого 2020 року по справі № 826/13613/17, яка стосується припинення зобов`язань зарахуванням зустрічних однорідних вимог впродовж дії постанови Правління НБУ.

29. Скаржник наголошує, що судами першої та апеляційної інстанцій було проігноровано відсутність факту припинення зобов`язань позивача з компанією «AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» (Туреччина).

30. Окремо скаржник зауважує, що судом апеляційної інстанції справа була розглянута за відсутності представника відповідача, який у свою чергу не був повідомлений про дату, час та мічце розгляду справи.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

31. Верховний Суд, переглянувши оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування апеляційним судом норм матеріального та процесуального права у спірних правовідносинах, відповідно до частини першої статті 341 КАС України, виходить з такого.

32. Відповідно до частини першої статті 1 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакцій, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

33. За приписами частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

34. Отже, Закон України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» встановлює відповідальність за порушення строків розрахунку в іноземній валюті (надходження виручки) за наслідками виконання зовнішньо-економічних контрактів, і єдиною підставою до звільнення від такої відповідальності визнає наявність висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

35. Водночас, надходження валютної виручки на рахунок можливе лише за дійсним зобов`язанням і не очікується за припиненим.

36. Згідно із частиною четвертою статті 6 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.

37. Відповідно до статей 627, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

38. Статтею 601 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

39. Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

40. На можливість припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог прямо зазначено в пункті 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136 (чинною на момент виникнення спірних правовідносин), яким встановлено, що експортна, імпортна операції можуть бути зняті з контролю за наявності належним чином оформлених документів про припинення зобов`язань за цими операціями зарахуванням, якщо: вимоги випливають із взаємних зобов`язань між резидентом і нерезидентом, які є контрагентами за цими операціями; вимоги однорідні; строк виконання за зустрічними вимогами настав або не встановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги; між сторонами не було спору щодо характеру зобов`язання, його змісту, умов виконання тощо.

41. Чинним законодавством не заборонено та не обмежено законні форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями, що не передбачають, власне, надходження іноземної валюти на рахунок резидента. Так само, чинне на час виникнення спірних правовідносин законодавство не пов`язує застосування інституту зарахування однорідних зустрічних вимог з певними видами договорів як обов`язковою умовою припинення зобов`язання у такий спосіб, крім випадків, коли зарахування не допускається.

42. Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 31 січня 2020 року у справі № 1340/3649/18 виклав висновок щодо застосування наведених норм у правовідносинах щодо відповідальності резидента за ненадходження валютної виручки в разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Відповідно до правової позиції, сформованої в цій постанові, резидент є вільним у виборі форми розрахунків за зовнішньоекономічними операціями з-поміж тих, що не суперечать законам України, а тому перебування таких операцій на валютному контролі саме по собі не спричиняє наслідку у вигляді застосування штрафних санкцій (пені), передбачених статтею 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті». Припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог є складовою гарантованого Конституцією України права на свободу підприємницької діяльності та може бути обмежено виключно законами України.

43. У розвиток наведеної правової позиції щодо застосування норм частини першої статті 1, частини першої статті 4 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», пункту 1.11 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24 березня 1999 року № 136, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду в постанові від 29 липня 2021 у справі № 817/1200/15 сформулював такий висновок: у разі припинення зобов`язання за зовнішньоекономічним договором шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у строк, встановлений нормами Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» для розрахунків у іноземній валюті, підстави для притягнення резидента до відповідальності за порушення термінів розрахунків у іноземній валюті (за ненадходження валютної виручки) відсутні, незалежно від підстав виникнення зустрічних однорідних вимог та складу учасників зарахування зустрічних однорідних вимог. Обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічним договором підлягають встановленню судом з дослідженням належних щодо цього доказів.

44. Так, правила припинення зобов`язання сформульовані в главі 50 «Припинення зобов`язання» розділу І книги п`ятої «Зобов`язальне право» ЦК України. Норми цієї глави передбачають, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК України), зокрема зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України). Аналогічні положення закріплені також у статті 203 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з частиною третьою якої господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

45. При тлумаченні наведених норм слід виходити з того, що зустрічність вимог передбачає одночасну участь сторін у двох зобов`язаннях, де кредитор за одним зобов`язанням є боржником в іншому. Тобто, сторони одночасно беруть участь у двох зобов`язаннях, і при цьому кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, і навпаки. Що ж до однорідності вимог, то вона визначається їхньою правовою природою та матеріальним змістом (вираженням) і не залежить від підстав, що зумовили виникнення зобов`язань. Це означає, що вимоги вважаються однорідними, якщо зобов`язання сторін стосовно одна до одної мають бути виконані однаково, тоді як підстави виникнення зобов`язань можуть бути різними.

46. За змістом ухвалених у справі судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не встановили обставини щодо зарахування зустрічних однорідних вимог. Так, суди обмежилися фактично перерахуванням документів, які надав позивач на підтвердження факту зарахування.

47. Висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову вмотивовано тим, що контролюючий орган безпідставно встановив прострочену дебіторську заборгованість ТОВ «Престиж Продукт - К» з компанією «AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» (Туреччина), оскільки відповідно до угод про залік зустрічних однорідних вимог, узгоджених актами звірки взаєморозрахунків, позивач із вказаним контрагентом дійшли згоди про припинення грошової заборгованості, що не суперечить вимогам чинного законодавства.

48. Такий висновок судів першої та апеляційної інстанцій є передчасним з огляду на те, що поза увагою судів залишились наступні обставини.

49. Аналізуючи обставини щодо відступлення ТОВ «Престиж Продукт - К» грошових вимог до компанії «AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» (Туреччина) на користь фірм «ISTANBUL GIDA DIS TICARET A.S.», «SIMSEK BISKUVI VE GIDA SANAUI A.S» та «MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI», з метою подальшого зарахування зустрічних вимог між вказаними суб`єктами господарювання, суди попередніх інстанцій визнали цю обставину доведеною лише на підставі договорів про відступлення права вимоги. Однак, договорів про відступлення права вимоги як правочин не є достатнім доказом наявності заборгованості. Встановлення факту заборгованості, крім правової підстави виникнення зобов`язання, якою є правочин, вимагає також встановлення обставин щодо здійснення господарської операції, вчиненої на виконання зобов`язання за правочином, як фактичної підстави виникнення заборгованості (постачання товару (надання послуги) тощо).

50. Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 19 вересня 2022 року по справі № 420/5969/19.

51. Отже, встановлення факту заборгованості позивача перед «ISTANBUL GIDA DIS TICARET A.S.» в сумі 43 939,97 доларів США, «SIMSEK BISKUVI VE GIDA SANAUI A.S» в сумі 36 871 доларів США, та «MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI» в сумі 7 853 доларів США, вимагає дослідження первинних документів, які відображають господарські операції, за якими виникла заборгованість, зобов`язаною стороною за якою, як стверджує позивач, він став і яка зазначена в актах взаємозаліку з компанією «AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» (Туреччина).

52. Судами також не були встановлені й інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: чи настав строк виконання за зустрічними вимогами; чи були зустрічні вимоги однорідними.

53. Колегія суддів звертає увагу, що при встановленні обставин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічними договорами слід також з`ясувати, чи зміна боржника/кредитора за грошовими вимогами не завдала шкоди експортно-імпортному торговому балансу України, з метою захисту якого були введенні відповідні обмеження згідно із Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».

54. Враховуючи вищевикладене у своїй сукупності, колегія суддів касаційної інстанції не може погодити або спростувати висновки судів попередніх інстанцій щодо правомірності застосування до позивача фінансових санкцій за порушення граничних строків розрахунку за зовнішньо-економічними операціями на підставі податкового повідомлення-рішення від 17 жовтня 2018 року № 0095641406, оскільки ненадання правової оцінки таким, що мають істотне значення для вирішення справи, обставинам та входять до предмета доказування у справі, свідчить про недотримання судами вимог процесуального закону щодо всебічного, повного та об`єктивного дослідження усіх обставин справи у відповідній частині та, відповідно, вимагає скасування прийнятих у справі судових рішень з направленням останньої на новий розгляд до суду першої інстанції для усунення вказаних недоліків шляхом дослідження усіх обставин у справі.

55. За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

56. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

57. За правилами пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.

58. Частиною четвертою статті 353 КАС України визначено, що справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

59. Колегія суддів вважає, що судами не додержано норм процесуального права задля з`ясування усіх фактичних обставин справи, що мають значення для правильного її вирішення, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.

60. Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати всі фактичні обставини справи та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення із наведенням відповідного правового обґрунтування в частині прийняття чи відхилення доводів учасників справи.

На підставі викладеного, керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві задовольнити частково.

Рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 25 травня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 жовтня 2020 року у справі № 640/1884/19 скасувати, а справу направити до Київського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач М. М. Яковенко

Судді І. В. Дашутін

О. О. Шишов