Рішення

від 28.11.2024 по справі 640/1884/19

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 листопада 2024 року № 640/1884/19

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лапій С.М., розглянувши в м. Києві у порядку письмового провадження за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт-К» до Головного управління ДПС у м. Києві про скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт-К» з позовом, в якому просить суд: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 № 0095641406.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020, позовні вимоги задоволено.

Постановою Верховного Суду від 02.02.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 скасовано, а справу направлено до Київського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.09.2023 справу прийнято до провадження та призначено розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21.02.2024 закрито підготовче провадження та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку письмового провадження.

На обґрунтування позову позивач зазначає, що на підставі контракту з компанією AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI (Туреччина) ним було перераховано зазначеному контрагенту кошти за товар (авансовий платіж). Відповідно до матеріалів перевірки, проведеної контролюючим органом, а саме акта, спірного податкового повідомлення-рішення та розрахунку нарахованої у ньому пені, ТОВ Престиж Продукт-К притягнуто до відповідальності за порушення строків розрахунків в іноземній валюті (180-ти календарних днів) на суми у доларах США 57986,35, 45 499,40, 31 456,00, 20 000,00, 6160,08, 15000,00, 22000,00, однак, за твердженням позивача, розрахунки на суми 57986,35, 45 499,40 доларів США ним з вказаним контрагентом взагалі не проводилися, що на його думку свідчить про помилковість нарахування пені в цій частині, а щодо решти сум, які в сукупності складають 94 616,08 доларів США, ним було укладено договори відступлення права вимоги з трьома іншими контрагентами (нерезидентами), що зумовило припинення перебігу відповідного строку для повернення валюти/товару на територію України за операціями з первинним контрагентом в частині зобов`язань на відповідну суму, але безпідставно не було враховано відповідачем.

Крім того, позивачем подано заяву про доповнення підстав позову, в якій він, окрім наведених доводів, також звертає увагу суду на те, що на момент прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення відбулися зміни у валютному законодавстві, а саме Закон України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, який установлював 180-денний строк розрахунків в іноземній валюті та на підставі якого позивача притягнуто до відповідальності, втратив чинність у зв`язку з прийняттям Закону України Про валюту та валютні операції, яким вказаний строк збільшено до 365-ти днів.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та наполягає на тому, що позивачем порушено вимоги статті 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті через те, що його контрагентом компанією AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI за контрактом від 25.10.2016 № 0001 порушено строки поставки товару на суму 26 530,35 доларів США та не поставлено товар на суму 94 616,08 доларів США, що на момент проведення перевірки позивача у нього існувала відповідна дебіторська заборгованість і він не отримував висновок центрального органу виконавчої влади з питань економічної політики про продовження термінів розрахунків за вказаним контрактом.

Крім того, у своєму відзиві на позовну заяву відповідач також зазначає, що позивачем не було подано до ДПІ у Печерському районі ГУ ДФС у м. Києві декларацію про валютні цінності, доходи та майно, що належать резиденту України та знаходяться за її межами станом на 01.07.2018.

Судом встановлено, що у період з 17.09.2018 по 21.09.2018 відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ Престиж Продукт-К з питань дотримання вимог валютного законодавства України при розрахунках за імпортним контрактом від 25.10.2016 № 0001 з компанією AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI (Туреччина), за результатами якої складено акт від 28.09.2018 № 1197/26-15-1406-03/40641216.

У зазначеному акті перевірки відповідачем установлено порушення позивачем:

1) ст. 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті, а саме несвоєчасне надходження товару на територію України на суми 26 530,35 доларів США та 94 616,08 доларів США від компанії AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI за контрактом від 25.10.2016 № 0001;

2) п. 1 ст. 9 Декрету КМУ від 19.02.1993 № 15-93, а саме порушення строків декларування валютних цінностей та іншого майна, яке перебуває за межами України, станом на 01.07.2018.

У Додатку 3 до вказаного акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві навело розрахунок пені у сфері ЗЕД, в якому вказало, наявність у позивача наступних заборгованостей за вищевказаним контрактом, на які має бути нарахована пеня:

1) 57 986,35 доларів США (27 днів прострочення), пеня 123 148,05 грн.;

2) 45 499,40 доларів США (1 день прострочення), пеня 3 578,85 грн.;

3) 31 456,00 доларів США (107 днів прострочення), пеня 264 743,49 грн.;

4) 20 000,00 доларів США (125 днів прострочення), пеня 196 416,11 грн.;

5) 6 160,08 доларів США (109 днів прострочення), пеня 52 640,66 грн.;

6) 15 000,00 доларів США (101 день прострочення), пеня 118 567,64 грн.;

7) 22 000,00 доларів США (74 дні прострочення), пеня 128 203,80 грн.

На підставі висновків зазначеного акту перевірки від 28.09.2018 № 1197/26-15-1406-03/40641216 відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 №0095641406, яким позивачу нараховано пеню в розмірі 887 298,59грн. за прострочення по операціях за контрактом з компанією AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI від 25.10.2016 №0001.

Позивач, вважаючи протиправним рішення відповідача, звернувся до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України (далі ПК України).

При цьому, у ст. 1 ПК України також передбачено, що цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

У п.п. 41.1, 41.3 ст. 41 ПК України передбачено, що контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Повноваження і функції контролюючих органів визначаються цим Кодексом, Митним кодексом України та законами України.

Розмежування повноважень і функціональних обов`язків контролюючих органів визначається законодавством України.

Статтею 11 Закону України Про валюту і валютні операції від 21.06.2018 № 2473-VIII, який був чинним на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин, повноваження, зокрема, щодо здійснення нагляду та контролю за своєчасністю розрахунків в іноземній валюті покладено на податкові органи.

Згідно з п.п. 44.3, 44.4, 44.6, 44.7 ст. 44 ПК України у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

Якщо документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, пов`язані з предметом перевірки, проведенням процедури адміністративного оскарження прийнятого за її результатами податкового повідомлення-рішення або судового розгляду, такі документи повинні зберігатися до закінчення перевірки та передбаченого законом строку оскарження прийнятих за її результатами рішень та/або вирішення справи судом, але не менше строків, передбачених пунктом 44.3 цієї статті.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності. 44.7. У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Відповідно до частини першої пункту 85.2 статті 85 ПК України платник податків зобов`язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов`язані з предметом перевірки. Такий обов`язок виникає у платника податків після початку перевірки.

Цьому обов`язку кореспондує право контролюючого органу при проведенні перевірок вимагати і отримувати у платників податків первинні фінансово-господарські, бухгалтерські та інші документи (в тому числі, засвідчені підписом платника податків або його посадової особи та скріплені печаткою (за наявності) їх копії), що вказують на порушення вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи. Таке право закріплене нормою пункту 85.4 статті 85 ПК України.

Отже, законодавством, чинним на момент проведення відповідачем перевірки позивача та винесення оскаржуваного в цій справі податкового повідомлення-рішення, було регламентовано відповідні повноваження податкових органів щодо здійснення заходів контролю з питань дотримання суб`єктами господарювання вимог валютного законодавства.

Разом з тим, статтею 2 Закону України Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті від 23.09.1994 № 185/94-ВР (далі Закон № 185/94-ВР), який втратив чинність 07.02.2019, було передбачено, що імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Відповідальність за порушення наведеної вище вимоги Закону № 185/94-ВР передбачена статтею 4 вказаного Закону, яка встановлює, що порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Закон України Про валюті і валютні операції від 21.06.2018 № 2473-VIII набрав чинності 07.07.2018.

Статтею 16 вказаного Закону передбачено, що він вводиться в дію через сім місяців з дня набрання ним чинності.

07.02.2019 Закон України Про валюті і валютні операції від 21.06.2018 № 2473-VIII введено в дію.

Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що законодавством, чинним на момент виникнення спірних у цій справі правовідносин (вересень-жовтень 2018 року), було передбачено імперативний термін для здійснення розрахунків за зовнішньоекономічними операціями 180 календарних днів, який стосується як перерахування коштів за товар (оплати), так і поставки товару контрагентом-нерезидентом.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ТОВ Престиж Продукт-К (код ЄДРПОУ 40641216) зареєстровано як юридична особа, перебуває на обліку в ГУ ДФС у м. Києві.

Видом діяльності позивача за КВЕД є 46.36 оптова торгівля цукром, шоколадом і кондитерськими виробами.

Між позивачем (як покупцем) і компанією AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI (Туреччина) (як постачальником) 25.10.2016 укладено зовнішньоекономічний контракт №0001, предметом якого є поставка товару (кондитерських виробів) на територію України.

На підставі зазначеного контракту ТОВ Престиж Продукт-К перерахувало компанії AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI авансовий платіж у розмірі 417 111,58 доларів США.

У наступному на суму сплачених вказаному контрагенту 94 616,08 доларів США позивачем було укладено договори відступлення права вимоги за вказаним контрактом з наступними компаніями:

1) з компанією ISTANBUL GIDA DIS TICARET A.S. (Туреччина) договір від 03.04.2018 на суму 43939,97 доларів США;

2) з компанією SIMSEK BISKUVI VE GIDA SANAUI A.S. (Туреччина) договір від 04.04.2018 на суму 36871,00 доларів США;

3) з компанією MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI (Туреччина) договір від 18.06.2018 на суму 7 853,00 доларів США.

Разом з тим, позивач мав несплачені грошові зобов`язання за договорами поставки з вказаними контрагентами, а саме:

1) ISTANBUL GIDA DIS TICARET A.S. за договором від 01.12.2016. Станом на 03.04.2018 року сума боргу позивача за поставлений товар складала 43939,97 доларів США;

2) SIMSEK BISKUVI VE GIDA SANAUI A.S за договором від 06.03.2017 року. Станом на 04.04.2018 сума боргу позивача за поставлений товар складала 36871,00 доларів США;

3) MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI за договором від 20.05.2018. Станом на 18.06.2018 сума боргу позивача за поставлений товар складала 7853,00 доларів США.

Таким чином, позивач та зазначені контрагенти мали однорідні зобов`язання, строк яких настав, у зв`язку з чим між ними здійснено взаємозалік зустрічних вимог, про що складено відповідні акти звірки взаєморозрахунків від 03.04.2018, 04.04.2018, 18.06.2018.

Перевіряючи доводи сторін та аналізуючи зібрані у справі докази, суд звертає увагу на те, що висновки акта перевірки ГУ ДФС у м. Києві, на підставі яких прийнято оскаржуване позивачем податкове повідомлення-рішення, а також доводи відповідача, викладені в його відзиві на позовну заяву, ґрунтуються на тому, що позивачем порушено строки розрахунків в іноземній валюті (поставка товару позивачу його контрагентом за відповідними платежами):

1) компанією AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI не було поставлено позивачу за контрактом від 25.10.2016 № 0001 у межах вказаного 180-денного строку товар на суму сплачених ним коштів у розмірі 94 616,08 доларів США;

2) компанією AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI поставлено позивачу за контрактом від 25.10.2016 № 0001 з порушенням вказаного 180-денного строку товар на суму сплачених ним коштів у розмірі 26 530,35 доларів США.

1. Щодо нарахування відповідачем позивачу пені в порядку Закону № 185/94-ВР за сумою платежу 94 616,08 доларів США суд зазначає наступне.

Як вбачається з обставин, що були встановлені вище, сума 94 616,08 доларів США, складається з платежів за поставки на суми (у доларах США) 31 456,00; 20 000,00; 6 160,08; 15 000,00; 22 000,00, на які позивачу нараховано пеню в порядку ст. 4 Закону № 185/94-ВР за порушення 180-денного строку, визначеного у ст. 2 вказаного Закону.

Разом з тим, відповідачем при винесенні спірного податкового повідомлення-рішення не було враховано та не надано жодної оцінки тим обставинам, що дебіторська заборгованість компанії AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI за контрактом від 25.10.2016 № 0001 у сумах 43 939,97 доларів США, 36 871,00 доларів США та 7853,00 доларів США (загальна сума 88 663,97 доларів США) була відступлена позивачем контрагентам ISTANBUL GIDA DIS TICARET A.S., SIMSEK BISKUVI VE GIDA SANAUI A.S та MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI та використана для погашення наявних у нього однорідних зобов`язань перед вказаними контрагентами за відповідними договорами поставки шляхом їх взаємозаліку.

Водночас, аналізуючи такі обставини, суд звертає увагу на те, що статтею 42 Конституції України регламентовано, що кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Відповідно до пункту 8 частини 1 статті 92 Конституції України правові засади і гарантії підприємництва визначаються виключно Законами України.

Отже, конституційно-правова норма, яка декларує право на підприємницьку діяльність, також містить застереження, що сферою його реалізації є тільки ті види діяльності, що не заборонені законом. Законодавець вказав і на засоби обмеження - пряму заборону шляхом відсилання до поточного законодавства, в першу чергу Господарського та Цивільного кодексів України.

Так, Цивільний кодекс України (далі ЦК України) у статті 3 констатує свободу підприємницької діяльності з-поміж загальних засад цивільного законодавства, а Господарський кодекс України (надалі також ГК України) визначає її одним із загальних принципів господарювання.

Загальні принципи підприємницької діяльності, сформульовані у статті 44 ГК України, відповідно до якої підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; вільного найму підприємцем працівників; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд.

Наведений вище принцип вільного вибору і самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, перш за все, встановлює можливість для суб`єктів підприємницької діяльності України підтримувати відносини з іноземними суб`єктами господарської діяльності з урахуванням положень Конституції та законів України, а також міжнародних норм і правил. Правове регулювання такої діяльності, а також обмеження щодо її здійснення встановлені Законом України Про зовнішньоекономічну діяльність (далі - Закон № 959-ХІІ у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин).

Закріплення принципу використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд надає право підприємцям самостійно вирішувати питання про долю належної їм частки валютної виручки, тобто прибутку, отриманого від здійснення ними зовнішньоекономічної діяльності.

Проте, цей принцип також діє з певними обмеженнями, що встановлені Законом № 185/94-ВР (чинним на момент виникнення спірних правовідносин), яким визначено пресічний термін виконання зобов`язань за валютними розрахунками.

Водночас, поставка товару в межах зовнішньоекономічних операцій можлива лише за дійсним зобов`язанням, а не за припиненим.

Разом з тим, за своїм обсягом поняття виконання є дещо вужчим, ніж поняття припинення, оскільки останнє охоплює всі випадки ліквідації зобов`язально-правового зв`язку, незалежно від виконання раніше досягнутих домовленостей.

Відповідно до статей 627, 628 ЦК України сторони вільні у виборі виду договору та його умов, а згідно зі статтею 629 цього Кодексу укладений договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Наведені вище норми цивільного законодавства в контексті спірних правовідносин кореспондуються із положеннями частини 4 статті 6 та частини 1 статті 14 спеціального Закону № 959-ХІІ, якими передбачено, що суб`єкти ЗЕД мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних договорів (контрактів), крім прямо або у винятковій формі заборонених законами України. Крім того, всі суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право самостійно визначати форму розрахунків по зовнішньоекономічних операціях з-поміж тих, що не суперечать законам України та відповідають міжнародним правилам.

Так, одним із способів припинення зобов`язань у цивільному праві є зарахування, при якому погашаються зустрічні однорідні вимоги, строк виконання яких настав, або невстановлений, або визначений моментом пред`явлення вимоги (стаття 601 ЦК України).

Аналогічні положення містяться в частині третій статті 203 Господарського кодексу України, згідно з якою господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Не допускається зарахування вимог, щодо яких за заявою другої сторони належить застосувати строк позовної давності і строк цей минув, а також в інших випадках, передбачених законом.

Отже, залік (або зарахування) зустрічних однорідних вимог контрагентів є одним із законних засобів врегулювання сторонами своїх взаємних зобов`язань. Водночас, для проведення зарахування необхідна сукупність певних умов, а саме: вимоги повинні бути зустрічними (тобто такими, що випливають зі взаємних зобов`язань між двома особами) та однорідними (як правило, йдеться про взаємні вимоги грошових сум в одній і тій самій валюті); має настати строк виконання за всіма зустрічними вимогами.

Зарахування є односторонньою операцією, для якої достатньо заяви однієї сторони. Проте, воно може здійснюватися за згодою обох сторін - у разі підписання ними угоди про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог. Відповідно, зарахування вважається вчиненим із дати підписання заяви однією стороною або угоди - обома.

Аналіз наведених вище правових норм дає підстави для висновку, що випадки, в яких суб`єктам господарювання забороняється припиняти зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, мають бути визначені виключно в законах України.

При цьому, таких обмежень на використання такого способу розрахунку за зовнішньо-економічними операціями законами України не передбачено.

Аналогічні правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 31.01.2020 у справі № 1340/3649/18 та від 12.02.2020 у справі № 826/13613/17.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з підпунктом 14.1.255 пункту 14.1 статті 14 ПК України відступлення права вимоги є операцією з переуступки кредитором прав вимоги боргу третьої особи новому кредитору з попередньою або наступною компенсацією вартості такого боргу кредитору або без такої компенсації.

Разом з тим, суд звертає увагу на те, що чинним законодавством також не заборонено здійснення відступлення права вимоги за зовнішньоекономічними операціями, що, у свою чергу, припиняє перебіг відповідного пресічного 180-денного строку, регламентованого статтю 2 Закону № 185/94-ВР.

Аналогічні правовий підхід викладено в постанові Верховного Суду від 20.03.2020 у справі № 826/11054/15 та від 12.02.2020 у справі № 826/13613/17.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що відповідачем при нарахуванні позивачу пені за прострочення розрахунків у зовнішньоекономічній валюті на вищевказані суми не було встановлено наявності у нього відповідного права вимоги перед контрагентом компанією AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI за контрактом від 25.10.2016 № 0001, моменту та підстав його припинення.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, під час перевірки такі обставини були доведені позивачем до відома контролюючого органу і в наступному були надані відповідні підтверджуючі документи.

При цьому, під час розгляду цієї справи представником відповідача також не було наведено жодних обґрунтованих доводів з цього приводу.

2. Щодо доводів відповідача (висновків акта перевірки) з приводу порушення позивачем розрахунків за сумою платежу 26 530,35 доларів США суд зазначає, що ані розрахунок до акта перевірки (Додаток 3 акта), ані розрахунок пені, нарахованої позивачу у спірному податковому повідомленні-рішенні, не містять жодних відомостей про її нарахування за вказаною сумою поставки товарів (26 530,35 доларів США). Тобто, спірні зобов`язання, визначені позивачу в оскаржуваному ним податковому повідомленні-рішенні, за вказаним фактом правопорушення взагалі не нараховувалися.

Тому, посилання відповідача на ці обставини суд вважає необґрунтованими і такими, що не стосуються предмета даного судового спору.

3. Щодо складових пені, нарахованої ГУ ДФС у м. Києві позивачу у спірному податковому повідомленні-рішенні, за сумами 57 986,35 доларів США та 45 499,40 доларів США, суд зазначає, що матеріалами справи не підтверджується ані факт наявності у позивача відповідної дебіторської заборгованості, ані факт прострочення 180-денного терміну розрахунків/поставки за зовнішньоекономічним контрактом у відповідних сумах.

При цьому, акт перевірки також не містить відповідних даних, і відповідач під час розгляду цієї справи, зокрема у своєму відзиві, не навів жодного обґрунтування, взагалі не вказав відповідних порушень позивачем та не пояснив, на підставі чого та яким чином на такі суми позивачу нараховано пеню.

У той же час, Верховний Суд, скасовуючи рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.05.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 06.10.2020 та направляючи до суду першої інстанції на новий розгляд зазначену справу, вказав наступне: «Аналізуючи обставини щодо відступлення ТОВ «Престиж Продукт - К» грошових вимог до компанії «AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» (Туреччина) на користь фірм «ISTANBUL GIDA DIS TICARET A.S.», «SIMSEK BISKUVI VE GIDA SANAUI A.S» та «MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI», з метою подальшого зарахування зустрічних вимог між вказаними суб`єктами господарювання, суди попередніх інстанцій визнали цю обставину доведеною лише на підставі договорів про відступлення права вимоги. Однак, договорів про відступлення права вимоги як правочин не є достатнім доказом наявності заборгованості. Встановлення факту заборгованості, крім правової підстави виникнення зобов`язання, якою є правочин, вимагає також встановлення обставин щодо здійснення господарської операції, вчиненої на виконання зобов`язання за правочином, як фактичної підстави виникнення заборгованості (постачання товару (надання послуги) тощо).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові від 19 вересня 2022 року по справі № 420/5969/19.

Отже, встановлення факту заборгованості позивача перед «ISTANBUL GIDA DIS TICARET A.S.» в сумі 43 939,97 доларів США, «SIMSEK BISKUVI VE GIDA SANAUI A.S» в сумі 36 871 доларів США, та «MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI» в сумі 7 853 доларів США, вимагає дослідження первинних документів, які відображають господарські операції, за якими виникла заборгованість, зобов`язаною стороною за якою, як стверджує позивач, він став і яка зазначена в актах взаємозаліку з компанією «AYGE DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» (Туреччина).

Судами також не були встановлені й інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, а саме: чи настав строк виконання за зустрічними вимогами; чи були зустрічні вимоги однорідними.

Колегія суддів звертає увагу, що при встановленні обставин щодо зарахування зустрічних однорідних вимог та припинення внаслідок цього зобов`язань за зовнішньоекономічними договорами слід також з`ясувати, чи зміна боржника/кредитора за грошовими вимогами не завдала шкоди експортно-імпортному торговому балансу України, з метою захисту якого були введенні відповідні обмеження згідно із Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті».».

Так, як встановлено судом та вбачається з наданих позивачем пояснень та доказів, 25.10.2016 між ТО В «Престиж Продукт-К» (як покупцем) і компанією «AYGE DIS TIC. GІDA SAN.LTD.STI» (Туреччина) (як постачальником) укладено зовнішньоекономічний контракт від 25.10.2016 №0001 (далі - Основний контракт), предметом якого є поставка товару (кондитерських виробів) на територію України (далі - Товару).

Пунктом 3.1 Основного контракту передбачено, що оплата відбувається у вигляді відстрочки на 90 днів від вартості Замовлення, відповідно виставленою продавцем рахунку (invoice), який включає вартість Товару.

Пунктом 3.2 Основного контракту встановлено, що поставка Товару відбувається протягом 30 календарних днів з моменту надходження замовлення від покупця.

В рамках Основного контракту укладено додаткову угоду від 08.09.2017 №3, якою пункт 3.1 Основного контракту доповнено наступним: «оплата відбувається як у вигляді відстрочки на 90 днів від вартості Замовлення, так і у вигляді передплати відповідно інвойсу, виставленого Продавцем.».

Додатковою угодою від 08.09.2017 №3/1 до Основного контракту п. 3 Основного контракту доповнено підпунктами:

« 3.5. У випадку непоставки товару Продавець повертає суму авансового платежу не пізніше 90 днів від дня отримання авансу»;

« 3.6. У випадку виникнення заборгованості по недопоставленому товару сторони мають право робити зарахування зустрічних одноразових вимог між іншими контрагентами на підставі угоди про зарахуванні зустрічних одноразових вимог.».

На підставі Основного контракту позивачем надіслано компанії «AYGE DIS TIC. GІDA SAN.LTD.STI» замовлення та перераховано зазначеному контрагенту кошти у розмірі 417 111,58 доларів США, за поставлені та замовлені до поставки товари (авансові платежі).

Згідно акту перевірки від 28.09.2018 №1197/26-15-1406-03/40641216 ГУ ДПС у м. Києві встановлено, що Товар на суму 94 616,08 доларів США не було поставлено на територію України.

Зокрема, у період з 10.11.2017 по 09.01.2018 позивачем згідно виставлених інвойсів було здійснено авансових платежів на суму 153 160,08 доларів США, що підтверджується платіжними дорученнями від 10.11.2017 №34, від 17.11.2017 №35, від 06.12.2017 №38, від 14.12.2017 №39, від 09.01.2018 №44, товар по яким мав бути поставлений до 27.01.2018 (відповідно до останнього інвойсу).

Додатком 2 до акту перевірки підтверджено, що за рахунок здійснення платежу у розмірі 90 000 доларів США на рахунок компанії «AYGE DIS TIC. GІDA SAN.LTD.STI» була погашена попередня заборгованість ТОВ «Престиж Продукт-К» у розмірі 32 013,65 доларів СІІІА, а залишок від різниці у розмірі 57 986,35 доларів США зараховано в якості переплати. В подальшому, за вантажно-митними деклараціями від 05.06.2018 №UA 100010/2018/136062 та від 06.06.2018 № UA100010/2018/136120 на територію України надійшли товари на загальну суму 26 530,35 доларів США. (12 486,95 +14 043,4).

Саме тому сума передоплати за товари, здійснена позивачем компанії «AYGE DIS TIC. GІDA SAN.LTD.STI», за результатами перевірки визначена у розмірі:

153 160,08 - (32 013,65 + 12 486,95 + 14 043,4) = 94 616,08 доларів США.

Таким чином, оскільки компанією «AYGE DIS TIC. GІDA SAN.LTD.STI» не було поставлено товарів на загальну суму 94 616,08 доларів США, на підставі підпункту 3.5 пункту 3 Основною контракту (в редакції додаткової угоди від 08.09.2017 №3/1) у компанії «AYGE DIS TIC. GІDA SAN.LTD.STI» перед TOB «Престиж Продукт-К» виникла заборгованість, у вигляді суми авансових платежів за непоставлений Товар, розмір якої складає 94 616,08 доларів США.

З матеріалів справи вбачається, що по інвойсах №3113 від 01.11.2017 кінцевий строк поставки є 02.12.2017, а кінцевий строк повернення авансу 31.01.2018; за інвойсом №3183 від 03.11.2017 кінцевий строк поставки є 04.12.2017, а кінцевий строк повернення авансу 02.02.2018; за інвойсом №3243 від 07.11.2017 кінцевий строк поставки є 08.12.2017, а кінцевий строк повернення авансу 05.02.2018; за інвойсом №0001114 від 14.11.2017 кінцевий строк поставки є 15.12.2017, а кінцевий строк повернення авансу 13.02.2018; за інвойсом №АYG2017000000057 від 01.12.2017 кінцевий строк поставки є 01.01.2018, а кінцевий строк повернення авансу 02.03.2018; за інвойсом №201700059 від 10.12.2017 кінцевий строк поставки є 10.01.2018, а кінцевий строк повернення авансу 11.03.2018; за інвойсом №20170112 від 27.12.2017 кінцевий строк поставки є 27.01.2018, а кінцевий строк повернення авансу 28.03.2018.

Отже, у позивача станом на 28.03.2018 виникло право вимоги до компанії «AYGE DIS TIC. GІDA SAN.LTD.STI» щодо повернення грошової заборгованості з авансових платежів на загальну суму в розмірі 94 616,08 доларів США за товар, який не було поставлено та строк поставки якого минув.

Щодо наявності у позивача протермінованої заборгованості, суд зазначає наступне.

Так, між «ISTANBUL GIDA DIS TICARKЕT A.S.» (як продавець) та позивачем (як покупець) укладено міжнародний контракт від 01.12.2016 №0002, відповідно до пп. 1.1 якого продавець зобов`язується поставити покупцю кондитерські вироби (далі разом - Товар), відповідно кожної партії Товару, який є невід`ємною частиною контракту.

Підпунктом 1.2 відповідного контракту передбачено, що покупець зобов`язується оплачувати та приймати Товар, фрахт і страховий поліс, перерахований в кожній проформі інвойсі окремо, в порядку та на умовах передбачених цим контрактом.

В рамках наведеного контракту продавцем виставлено інвойси від 20.09.2017 №2010672, від 25.10.2017 №20171007 та від 10.11.2017 №20171160 на загальну суму 45 353,33 доларів США, а в подальшому поставлено на адресу ТОВ «Престиж Продукт-К» відповідні Товари, що підтверджується вантажно-митними деклараціями, копії яких наявні в матеріалах справи.

Відповідно до підпункту 3.1 вищенаведеного контракту оплата відбувається у вигляді відстрочки на 90 днів від вартості замовлення, відповідно до виставленого продавцем рахунку, який включає вартість Товару.

Виходячи з наведеного, у позивача перед «ISTANBUL GIDA DIS TICARKЕT A.S.» за контрактом від 01.12.2016 №0002 виникла заборгованість, загальна сума якої станом на 09.02.2018 склала 45 353,33 доларів США.

Крім того, судом встановлено, що Між «SIMSЕK BISKUVI VЕ GIDA SANАUІ A.S» (як продавець) та TOВ «Престиж Продукт-К» (як покупець) укладено міжнародний контракт від 06.03.2017 №0004, відповідно до пп. 1.1. якого продавець зобов`язується поставити покупцю кондитерські вироби (далі разом Товар), відповідно кожної партії Товару, який є невід`ємною частиною контракту.

Підпунктом 1.2 відповідного контракту передбачено, що покупець зобов`язується оплачувати та приймати Товар, фрахт і страховий поліс, перерахований в кожній проформі інвойсі окремо, в порядку та на умовах передбачених цим контрактом.

В рамках наведеного контракту продавцем виставлено інвойси від 24.03.2017 №42250, від 08.03.2017 №42175 на загальну суму 36 871 доларів США, а в подальшому поставлено на адресу ТОВ «Престиж ІІродукт-К» відповідні Товари, що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 3.1 вищенаведеного контракту оплата відбувається у вигляді відстрочки на 90 днів від вартості замовлення, відповідно до виставленого продавцем рахунку, який включає вартість Товару.

Так, по інвойсу від 24.03.2017 №42250 дата виникнення заборгованості 22.06.2017, а по інвойсу від 08.03.2017 №42175 дата виникнення заборгованості 06.06.2017.

Виходячи з наведеного, у ТОВ «Престиж Продукт-К» перед «SIMSЕK BISKUVI VЕ GIDA SANАUІ A.S» за контрактом від 06.03.2017 №0004 виникла заборгованість, загальна сума якої станом на 23.06.2017 склала 36 871,00 доларів США.

Також, між «MARKЕTSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.ST1» (як продавець) та ТОВ «Престиж Продукт-К» (як покупець) укладено міжнародний контракт від 20.05.2018 №200518/1, відповідно до пп. 1.1. якого продавець зобов`язується поставити та передати покупцю в його власність кондитерські вироби (далі разом Товар), відповідно до інвойсу, який є невід`ємною частиною дійсного контракту.

Підпунктом 1.2 відповідного контракту передбачено, що покупець зобов`язується оплачувати та приймати Товар, фрахт і страховий поліс, перерахований в кожній проформі інвойсі окремо, в порядку та на умовах передбачених цим контрактом.

В рамках наведеного контракту продавцем виставлено інвойси від 25.05.2018 №004364, від 08.06.2018 №004389 на загальну суму 7 853 доларів США, а в подальшому поставлено на адресу ТОВ «Престиж Продукт-К» відповідні Товари, що підтверджується вантажно-митними деклараціями.

Відповідно до підпункту 3.1 вищенаведеного контракту оплата відбувається у вигляді відстрочки на 90 днів від вартості замовлення, відповідно до виставленого продавцем рахунку, який включає вартість Товару.

Однак, до контракту від 20.05.2018 №'200518/1 укладено додаткову угоду від 21.05.2018 б/н, якою внесено зміни до п.3.1 і викладено в наступній редакції:

« 3.1. Оплата відбувається на підставі виставленого продавцем інвойсу, однак не пізніше дати надходження товару на митну територію країни покупця».

Тобто, згідно з умовами контракту у редакції додаткової угоди від 21.05.2018 б/н, останнім днем для оплати Товару є день його надходження на митну територію України, а відповідно наступний день, який слідує за днем надходження Товару на митну територію України, є уже фактично першим днем заборгованості.

Так, по інвойсу від 25.05.2018 №004364 дата виникнення заборгованості 31.05.2018, а по інвойсу від 08.06.2018 №004389 16.06.2018.

Виходячи з наведеного, у ТОВ «Престиж Продукт-К» перед «MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI» за контрактом від 20.05.2018 №200518/1 виникла заборгованість, загальна сума якої станом на 16.06.2018 склала 7 853,00 доларів США.

Таким чином, станом на дати укладення угод про зарахування зустрічних вимог у позивача були наявні зобов`язання щодо погашення заборгованості перед «ISTANBUL GIDA DIS TICARKЕT A.S.», «SIMSЕK BISKUVI VЕ GIDA SANАUІ A.S» та «MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI» на загальну суму 90 077,33 доларів США, строк виконання якої настав.

Щодо однорідності зустрічних вимог, суд зазначає наступне.

Судом встановлено, що компанією «AYGL DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» не було поставлено позивачу за контрактом від 25.10.2016 №0001 товарів на суму сплачених ним коштів у розмірі 94 616,08 доларів США та сума авансу, на яку товари не були поставлені, підлягають поверненню на підставах, про які було зазначено вище. Отже, компанія «AYGL DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» мала фактичну заборгованість перед ТОВ «Престиж Продукт-К» у грошовому вимірі 94 616,08 доларів США, строк погашення якої настав 28.03.2018.

У свою чергу, позивач мав непогашену грошову заборгованість в розмірі 90 077,33 доларів США перед «ISTANBUL GIDA DIS TICARKЕT A.S.», «SIMSЕK BISKUVI VЕ GIDA SANАUІ A.S» та «MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI».

У зв`язку з цим, дебіторська заборгованість компанії «AYGL DIS TIC. GIDA SAN.LTD.STI» за контрактом від 25.10.2016 №0001 у сумах 43 939,97 доларів США, 36 871,00 доларів США та 7 853,00 доларів США (загальна сума 88 663,97 доларів США) була відступлена позивачем контрагентам «ISTANBUL GIDA DIS TICARKЕT A.S.», «SIMSЕK BISKUVI VЕ GIDA SANАUІ A.S» та «MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI» та використана для погашення наявних у нього однорідних зобов`язань перед вказаними контрагентами за відповідними договорами поставки шляхом їх взаємозаліку шляхом укладення договорів відступлення права вимоги за вказаним контрактом з наступними компаніями:

- з компанією «ISTANBUL GIDA DIS TICARKЕT A.S.» (Туреччина) договір від 03.04.2018 на суму 43 939,97 доларів США;

- з компанією «SIMSЕK BISKUVI VЕ GIDA SANАUІ A.S» (Туреччина) договір від 04.04.2018 на суму 36 871,00 доларів США;

- з компанією «MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI» (Туреччина) договір від 18.06.2018 на суму 7 853,00 доларів США.

Виходячи з того, що факт заборгованості позивача перед «ISTANBUL GIDA DIS TICARKЕT A.S.», «SIMSЕK BISKUVI VЕ GIDA SANАUІ A.S» та «MARKETSTAR TOPTAN GIDA TIC.LTD.STI» підтверджується матеріалами справи, та беручи до уваги те, що за контрактами від 01.12.2016 №0002, від 06.03.2017 №0004 та від 20.05.2018 №200518/1 на момент укладення договорів відступлення була наявна заборгованість, строк виконання якої настав та відповідно зустрічні вимоги були однорідними, враховуючи їх грошовий вимір, позивачем повністю правомірно укладено відповідні договори та проведено зарахування зустрічних однорідних вимог.

Таким чином, викладені в акті перевірки висновки податкового органу є необґрунтованими та такими, що не відповідають дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 № 0095641406 є безпідставним та неправомірним, а тому підлягають скасуванню.

Отже, з урахуванням вищевикладеного суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт-К».

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням норм ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 13309,48грн. з бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві.

Керуючись ст. ст. 241-246, 255, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, Київський окружний адміністративний суд, -

в и р і ш и в :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 17.10.2018 № 0095641406.

Cтягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Престиж Продукт-К» за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві сплачений судовий збір у розмірі 13 309,48грн. (тринадцять тисяч триста дев`ять гривень, 48 копійок).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лапій С.М.