Рішення

від 02.02.2023 по справі 583/1845/22

ОХТИРСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 583/1845/22

2/583/186/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:

головуючого судді Ярошенко Т.О.

з участю секретаря судового засідання Алєксєєнко І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Охтирка за правилами спрощеного позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ДЕСНА» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, інфляційних збитків, 3 % річних,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

27.12.2022 року представник позивача адвокат Кутовий Я.А. звернувся до суду з вказаним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ОСОБА_1 отримав у спадщину за заповітом земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,0836 га, кадастровий номер 5920382000:01:003:0077 та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 0,4647 га, кадастровий номер 5920382000:01:004:0086. Обидві земельні ділянки розташовані на території Грінченківської сільської ради Охтирського району, Сумської області. 10.03.2015 року позивачем було укладено договір оренди земельної ділянки (паю), площею 3,0836 га, кадастровий номер - 5920382000:01:003:0077 з орендарем Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «ДЕСНА», строком на 10 років. Цього ж дня був укладений ще один договір оренди земельної ділянки (паю), площею 0,4647 га, кадастровий номер 5920382000:01:004:0086, з орендарем Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «ДЕСНА» строком на 10 років. Обидва договори були зареєстровані в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Представник позивача зазначає, що з 01.01.2019 року по 31.12.2022 року відповідач ПСП Агрофірма «ДЕСНА» використовувало у своїй господарській діяльності вищевказані земельні ділянки, однак не сплачували на користь позивача орендну плату за договором оренди, у зв`язку з чим позивач звернувся до суду та просить стягнути з Приватного сільськогосподарського підприємства агрофірма «ДЕСНА», код ЄДРПОУ - 23824270, на користь ОСОБА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 заборгованість по сплаті орендної плати за договором оренди від 10.03.2015 року за період з 01.01.2020 року по 31.12.2022 року у розмірі - 8908,50 гривень, інфляційні збитки у розмірі - 3031,85 гривень та три відсотки річних за час прострочення у сумі - 1625,80гривень. Розірвати договір оренди землі укладений 10.03.2015 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «ДЕСНА», код ЄДРПОУ - 23824270, земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею - 3,0836 га, кадастровий номер - 5920382000:01:003:0077, яка розташована на території Грінченківської сільської ради, Охтирського району, Сумської області, який зареєстрований 21.03.2015 року, номер запису про інше речове право: 9127205 (спеціальний розділ), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.03.2015 року, індексний номер: 20173009. Розірвати договір оренди землі укладений 10.03.2015 року між орендодавцем ОСОБА_1 та орендарем Приватним сільськогосподарським підприємством Агрофірма «ДЕСНА», код ЄДРПОУ - 23824270, земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею - 0,4647 га, кадастровий номер - 5920382000:01:004:0086, яка розташована на території Грінченківської сільської ради, Охтирського району Сумської області, який зареєстрований 21.03.2015 року, номер запису про інше речове право: 9127136 (спеціальний розділ), рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 21.03.2015 року, індексний номер: 20172811.

Процесуальні дії в справі та аргументи сторін.

Ухвалою Охтирського міськрайонного суду Сумської області від 28.12.2022 року, в якій виправлено описку ухвалою суду від 18 січня 2923 року, відкрито провадження в даній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, витребувано за клопотанням представника позивача копії реєстраційних справ про реєстрацію договорів оренди землі.

24.01.2023 року від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, до якого додав витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, додаткову угоду до договору оренди землі від 02.01.2017 року, договір позики від 14.08.2015 року, розписку до договору позики грошей від 18.08.2015 року, заяву ОСОБА_1 від 02.01.2017 року, статут Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ДЕСНА». У відзиві зазначив про безпідставність позовних вимог виходячи з наступного. 15.08.2015 року ОСОБА_1 згідно договору позики від 14.08.2015 року отримав від ОСОБА_2 грошові кошти в розмірі 35000 грн., що підтверджується відповідною розпискою, які він повинен був повернути в строк до 13.08.2016 року. Однак у встановлений строк грошові кошти повернуті не були, у зв`язку з чим, 02.01.2017 року позивач уклав додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5920382000:01:003:0077, з ПСП АФ «ДЕСНА», в результаті чого було змінено термін оренди з 10 років на 49 років. Тому на даний час договір оренди землі від 10.03.2015 року, з урахуванням додаткової угоди від 02.01.2017 року діє до 10.03.2064 року, при цьому орендна плата вважається виплаченою згідно заяви ОСОБА_1 від 02.01.2017 року. Щодо земельної ділянки з кадастровим номером 5920382000:01:004:0086,то 02.01.2017року ОСОБА_1 уклав додатковуугоду додоговору орендиземлі зПСП АФ«ДЕСНА»,в результатічого зміненотермін орендиз 10років на49років.Вищевказані додатковіугоди булизареєстровані державним реєстратором Охтирської міської ради, у встановленому законом порядку. Стосовно стягнення 3 відсотків річних та інфляційних збитків, зазначив, що згідно договору позики від 14.08.2015 року ОСОБА_1 15.08.2015 року отримав грошові кошти в якості позики від ОСОБА_2 , який є засновником ПСП АФ «ДЕСНА», та позивач надав письмову заява про зарахування орендної плати, як платежу за його борговим зобов`язанням. Враховуючи, що сума орендної плати за договором становить 3% від грошової оцінки земельної частки, що складає 2 969,50 грн. за 1 рік, розмір позики становить 35000 грн., то з розрахунку вважається, що орендна плата без індексації виплачена на 11 років наперед, тобто до 2026 року. Крім того, зазначив, що позивач з 2015 року не звертався з вимогою про сплату орендної плати за користування земельними ділянками, бо знав, що вона виплачена наперед. Звернувшись до суду він просить стягувати за 2020-2022 року, що є обмеженням через позовну давність, що також вказує на обізнаність позивача їх угоди про взаємозалік. На підставі вищевикладеного просить в задоволенні позову відмовити.

26.01.2023 року начальник відділу з питань державної реєстрації надала до суду оригінали реєстраційних справ про реєстрацію договорів оренди землі(а.с.56).

Відповідь на відзив позивач суду не надав, однак, в день розгляду справи, про що сторони завчасно повідомлені, подав заяву про продовження часу для надання відповіді на відзив, яку суд розцінює як зволікання з розглядом справи, так як позивач та його представник мав достатньо часу, однак своїм правом не скористався, а жодних поважних причин для продовження такого строку не вказав.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвстановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Розумність тривалого судового розгляду має визначатися з огляду на обставини справи та наступні критерії: складність справи, поведінка заявника та компетентних органів.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» передбачив, що держави учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень п.1 ст. 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку. При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободщодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст якихне допустити судовий процес у безладний рух. Слід зазначити, що Європейський суд у своїх рішеннях наголошує на тому, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави. Кожна з сторін, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу цікавитись провадженням у її справі.

Відповідно дост. 19 Закону України «Про міжнародні договори України»,ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

З урахуванням конкретних обставин справи, суд не вбачає підстав для продовження строків для надання відповіді на відзив.

Враховуючи характер спірних правовідносин та предмет доказування у справі не вимагають проведення судового засідання з викликом сторін для повного та всебічного встановлення обставин справи, вказана справа відноситься відповідно до положень ст.19, ст.274 ЦПК України до малозначних справ, її розгляд визначено судом за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін, позивачем відповідно до положень ЦПК України надано в повному обсязі необхідні докази в обґрунтування позову, інших клопотань щодо надання чи витребування доказів сторонами не заявлялося, суд не знаходить підстав для переходу до розгляду справи в порядку загального провадження та вважає можливим розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження з повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами у відповідності до положень ст.ст.277-279 ЦПК України.

Оскільки, Охтирським міськрайонним судом Сумської області не приймалось рішення про виклик учасників справи для надання пояснень у справі, то справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи за наявними у ній матеріалами, а копія судового рішення у такому разі надсилається у порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 272 ЦПК України.

З огляду на те, що згідно із частиною першою статті 8 ЦПК України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи, така інформація оприлюднюється на офіційному веб-порталі судової влади України.

Наведене положення відповідає практиці Європейського суду з прав людини і не може автоматично вважатися порушенням п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Суд, проаналізував матеріали справи, дослідивши письмові докази, оцінивши їх в сукупності, дійшов наступного висновку.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Встановлено, що ОСОБА_1 є власним земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 3,0836 га, кадастровий номер 5920382000:01:003:0077, розташованої на території Грінченківської сільської ради Охтирського району, Сумської області та земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, загальною площею 0,4647 га, кадастровий номер 5920382000:01:004:0086, розташованої на території Грінченківської сільської ради Охтирського району, Сумської області, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом та витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі (а.с.10-13).

З ретельно досліджених судом реєстраційних справ № 03.3-17 про реєстрацію договору оренди землі встановлено, що 10.03.2015 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма «ДЕСНА» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 3,0836 га, кадастровий номер 5920382000:01:003:0077, строком на 10 років. Вказаний договір зареєстровано 21.03.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним номером 35251877.

10.03.2015 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма «ДЕСНА» укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею - 0,4647 га, кадастровий номер 5920382000:01:004:0086, строком на 10 років. Вказаний договір зареєстровано 21.03.2015 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за індексним номером 35251529.

14.08.2015 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма «ДЕСНА» укладено договір позики, згідно якого ПСП Агрофірма «ДЕСНА» передає ОСОБА_1 безвідсоткову позику в розмірі 35000 грн. (а.с.49).

15.08.2015 року ОСОБА_1 надано розписку до договору позики грошей, згідно якої ОСОБА_1 зобов`язується повернути кошти на умовах вказаних в договорі. У випадку неповернення коштів, стягнення боргу позикодавцем може бути звернено стягнення на належне йому майно, а саме земельну частку (пай) (а.с.50).

02.01.2017 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма «ДЕСНА» укладено додаткову угоду до договору оренди землі, запис у Державному реєстрі від 21.03.2015 року № 9127205, якою зокрема, пункт 8 вищезазначеного договору викладено в новій редакції, а саме: «Договір укладено на 49 років»; пункт 9 викладено в новій редакції, а саме: «Річна орендна плата становить не менше 3 % від нормативної грошової оцінки», та доповнити словами: «За погодженням сторін, орендна плата може виплачуватися у вигляді авансу. Виплачена сума авансу індексації не підлягає» (а.с.45). Вказана угода зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.46).

02.01.2017 року між ОСОБА_1 та ПСП Агрофірма «ДЕСНА» укладено додаткову угоду до договору оренди землі, запис у Державному реєстрі від 21.03.2015 року № 9127136, якою зокрема, пункт 8 вищезазначеного договору викладено в новій редакції, а саме: «Договір укладено на 49 років»; пункт 9 викладено в новій редакції, а саме: «Річна орендна плата становить не менше 3 % від нормативної грошової оцінки», та доповнити словами: «За погодженням сторін, орендна плата може виплачуватися у вигляді авансу. Виплачена сума авансу індексації не підлягає» (а.с.47). Вказана угода зареєстрована в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно (а.с.48).

02.01.2017 року позивачем надана заява керівнику ПСП Агрофірма «ДЕСНА», згідно якої він просить кошти за договором позики від 14.08.2015 року в сумі 35000 грн. вважати виплаченою орендною платою за договором оренди землі від 10.03.2015 року, запис у Державному реєстрі про інше речове право від 21.03.2015 року №9127205 та № 9127136, з урахуванням змін і доповнень внесених додатковою угодою, за весь період дії вищезазначених договорів (а.с.51).

Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

У статті 11 ЦК України надано перелік підстав виникнення юридичних прав та обов`язків (юридичних фактів), які виникають як із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, так і з дій, що не передбачені такими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Однією з таких підстав є відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України договори та інші правочини.

Відповідно до частини першої статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог та умов - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно з частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина перша статті 627 ЦК України).

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

За частиною другою статті 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Закон України «Про оренду землі» визначає умови укладення, зміни, припинення і поновлення договору оренди землі.

Відповідно до статті 1 Закону «Про оренду землі», яка кореспондується з положеннями частини першої статті 93 ЗК України, оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 15 Закону України «Про оренду землі» істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частинами першою-третьою статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Згідно зі статтею 31 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.

На вимогу однієї із сторін договір відповідно до частини першої статті 32 Закону України «Про оренду землі» може бути достроково розірваний за рішенням суду у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

Положеннями статей 24, 25 Закону України «Про оренду землі» визначено права та обов`язки орендодавця і орендаря, а саме: орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати. Орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження та зобов`язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.

Статтею 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою, як систематична несплата земельного податку або орендної плати.

У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18) зроблено правовий висновок щодо підстав для розірвання договору оренди землі з урахуванням пункту «д» частини першої статті 141 ЗК України, а саме підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

В позовній заяві позивач як на підставу для дострокового розірвання договору оренди землі посилається на те, що відповідач не виплачує йому орендну плату за договором, чим порушив домовленість між сторонами.

Однак, як вбачається з його заяви від 02.01.2017 року, він просить кошти за договором позики від 14.08.2015 року в сумі 35000 грн. вважати виплаченою орендною платою за договором оренди землі від 10.03.2015 року, а також отримання грошей підтверджується його письмовою розпискою (а.с.50). Вказані письмові докази є належними, допустимими, переконливими та достатніми, які не спростовані відповідачем та не викликають у суду жодних сумнівів.

Судом встановлено, що надаючи заяву від 02.01.2017 року позивач діяв добровільно та з власної волі, оскільки у встановлений строк кошти за договором позики в сумі 35000 грн. ним не були повернуті ПСП АФ «ДЕСНА».

Відповідно до правового висновку викладеного в Постанові Верховного Суду від 27.06.2018 року, доказами отримання коштів позивачем у рахунок сплати орендної плати можуть бути лише письмові докази.

За таких обставин, суд приймає до уваги розписку від 15.08.2015 року та заяву ОСОБА_1 від 02.01.2017 року, як належний доказ отримання ним орендної плати за договорами оренди землі від 10.03.2015 року.

Згідно із частиною першоюстатті 76 ЦПК Українидоказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина першастатті 77 ЦПК України).

Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина першастатті 80 ЦПК України).

Відповідно до положень частини третьої статті12, частини першої статті81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостоюстатті 81 ЦПК Українидоказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У частинах першій та другійстатті 89 ЦПК Українивизначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

На переконання суду у контексті одного із основоположних принципів цивільного судочинства - принципу змагальності сторін - вирішальним фактором є обов`язок сторін у доказуванні, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, суд робить висновок про її недоведеність.

Відповідно до ст. ст. 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Висновок суду.

Таким чином, аналізуючи приведені докази, даючи їм оцінку в їх сукупності, з урахуванням вищевказаних обставин, оцінюючи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінюючи у справі докази в цілому, так і кожний доказ, який міститься у справі, з урахуванням принципів розумності, пропорційності, виваженості, справедливості, балансу інтересів сторін, меж дозволеного втручання, вирішуючи справу в межах заявлених вимог, з урахуванням наданих доказів, суд приходить до висновку, що позивачем не надано належних, допустимих, достовірних, переконливих, а також достатніх доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні його позовних вимог, з вищевикладених підстав.

Щодо судових витрат.

По справі маються судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору, які відповідно до положень ст. 141 ЦПК України залишаються за позивачем.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За приписами ч.ч. 1, 3 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справ . Довитрат,пов`язаних зрозглядом справи,належать витрати: напрофесійну правничудопомогу; пов`язанііз залученнямсвідків,спеціалістів,перекладачів,експертів тапроведенням експертизи; пов`язаніз витребуваннямдоказів,проведенням оглядудоказів заїх місцезнаходженням,забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем по справі понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 4500 грн., на підтвердження чого надано ордер про надання правничої допомоги від 10.01.2023 року, квитанцію на оплату виконаних адвокатом робіт в сумі 4500 грн., звіт про виконані адвокатом роботи (надані послуги) та час, витрачений на їх реалізацію (а.с. 54-55).

Від позивача в цій частині жодних заперечень до суду не надійшло.

Згідно вимогст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За приписами ст.30Закону України«Про адвокатурута адвокатськудіяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд у ці правовідносини не втручається.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вказаний висновок відповідає правовій позиції щодо наявності підстав для стягнення витрат, пов`язаних з оплатою професійної правничої допомоги викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі№ 910/12876/19, а також у постанові Верховного Суду від 01.12.2021 року у справі № 607/14338/19-ц.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплатівідповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витратна оплатупослуг адвокатамає бутиспівмірним із: 1)складністю справита виконанихадвокатом робіт(наданихпослуг); 2)часом,витраченим адвокатомна виконаннявідповідних робіт(наданняпослуг); 3)обсягом наданихадвокатом послугта виконанихробіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Матеріали справи не містять клопотання позивача про зменшеннявитрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, а підстави для самостійного вирішення судом питання про зменшення цих витрат відсутні.

Суд вважає розмір гонорару в даній категорії справи є розумним, співмірним, таким, що відповідає складності категорії справи, кількості витраченого часу для надання правничої допомоги.

З урахуванням наведеного, критеріїв співмірності, реальності адвокатських витрат та розумності їхнього розміру, суд вважає за необхідне стягнути з позивача на користь відповідача понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 4500 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст.12,13,76, 81,263-265, 274-279 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ДЕСНА» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості по орендній платі, інфляційних збитків, 3 % річних відмовити за необгрунтованістю.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного сільськогосподарського підприємства Агрофірма «ДЕСНА» (код ЄДРПОУ 23824270) понесені судові витрати в сумі 4500 грн.

Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Сумського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення. В разі проголошення вступної та резолютивної частини або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, в той же строк з дня складання повного судового рішення.

До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено 02.02.2023 року.

Суддя Охтирського

міськрайонного суду Т. О. Ярошенко