Постанова

від 17.01.2023 по справі 523/4790/21

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2904/23

Справа № 523/4790/21

Головуючий у першій інстанції Кремер І. О.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.01.2023 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Таварткіладзе О.М., Заїкіна А.П.

за участю секретаря: Дубрянської Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Панфілової Олени Іванівни, Юридичного департаменту Одеської міської ради, третя особа яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні позивача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Героїв оборони 94» про визнання незаконним та скасування рішення, про усунення перешкод у здійсненні права володіння та розпорядженням майном, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси , постановлене під головуванням судді Кремер І.О. 21 лютого 2022 року у м. Одеса,

встановила:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Панфілової О.І., Юридичного департаменту Одеської міської ради, за участю третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Героїв оборони 94» про визнання незаконним та скасування рішення, визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 15.12.2020 року рішенням № 55709801 державного реєстратора прав на нерухоме майно юридичного департаменту Одеської міської ради Одеської області Панфілової О.І. було відмовлено ОСОБА_1 у державній реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , яке набуто позивачем на підставі правовстановлюючих документів, а саме - рішення співвласників багатоквартирного будинку, оформленого Протоколом загальних зборів співвласників № 4 від 23.05.2020 року та Акту приймання передачі нежитлового приміщення № 01н від 17.06.2020 року.

ОСОБА_1 зазначав, 23.05.2020 року власниками квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 було проведено загальні збори, на яких було прийнято відповідні рішення, зокрема про:

- зміну статусу «допоміжного приміщення» в багатоквартирному будинку АДРЕСА_2 підвального складського приміщення (бічний вхід), шляхом визнання факту відсутності необхідності використання даного приміщення за для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку за для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку, на статус «ізольованого нежитлового приміщення», що є частиною внутрішнього об`єму будівлі, має окремий вхід, та не належить до житлового фонду і є самостійним об`єктом цивільно правових відносин. Присвоєння назви № 01н. За вказане рішення проголосувало «За» загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень 2395,60 кв.м., що становить 84,9 %.

- передачу у власність «ізольованого нежитлового приміщення» № 01н з подальшою реєстрацією права власності на ОСОБА_1 . Офіційне визнання та підтвердження факту виникнення , переходу прав на нерухоме майно, шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, на користь ОСОБА_1 , що не порушить права співвласників, для подальшого ведення власної підприємницької діяльності. Головна умова після реєстрації прав на приміщення № 01н проведення за кошти ОСОБА_1 ремонту гідроізоляційних властивостей приміщення № 01н. За вказане рішення проголосувало «За» загальна площа квартир та/або нежитлових приміщень 2458,00 кв.м., що становить 87,15 %.

Оскільки право власності ОСОБА_1 на ізольоване нежитлове приміщення АДРЕСА_1 набуто на підставах, що не заборонені законом, є правомірним, іншими співвласниками не оспорюється та незаконність набуття такого права власності судом не встановлювалася, позивач просив суд задовольнити даний позов та ухвалити рішення, яким визнати незаконним та скасувати рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової О.І. № 55709801 від 15.12.2020 року про відмову ОСОБА_1 у державній реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , а також усунути перешкоди у здійсненні ОСОБА_1 права володіння та розпорядження своїм майном шляхом зобов`язання уповноважених осіб державних реєстраторів Юридичного департаменту Одеської міської ради зареєструвати право приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 .

Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2022 року позовну заяву ОСОБА_1 було задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно Юридичного департаменту Одеської міської ради Панфілової О.І. № 55709801 від 15.12.2020 року про відмову ОСОБА_1 у державній реєстрації права приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання державних реєстраторів Юридичного департаменту Одеської міської ради зареєструвати право приватної власності апелянта на нежитлове приміщення, та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.

Рішення суду в частині вимог позову про визнання незаконним та скасування рішення державного реєстратора до апеляційного суду не оскаржувалось, а тому перегляду в апеляційному порядку не підлягає.

Сторони про розгляд справи на 17.01.2023 рокубули сповіщені належним чином.

17.01.2023 року на адресу Одеського апеляційного суду від представника ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності позивача та його представника.

Частиною 2 статті 372 ЦПК України передбачено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Апеляційний суд, з метою дотримання строків розгляду справи, вважає можливим слухати справу за відсутності сторін, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга представника ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 заявлено позовні вимоги про зобов`язання державних реєстраторів Юридичного департаменту Одеської міської ради зареєструвати за позивачем право приватної власності на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 .

Згідно ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Згідно з частиною п`ятою статті 3 вказаного Закону державна реєстрація прав проводиться органом державної реєстрації прав.

Згідно ст. 11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Втручання, крім випадків, передбачених цим Законом, будь-яких органів влади, їх посадових осіб, юридичних осіб, громадян та їх об`єднань у діяльність державного реєстратора під час проведення реєстраційних дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно із законом.

Наведені приписи законодавства свідчать про те, що орган державної реєстрації прав має виключну компетенцію в питаннях встановлення відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства та відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами. До виключної компетенції цього органу належить і прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав, а тому суд не вправі втручатися у діяльність органу державної реєстрації прав, зобов`язуючи його приймати такі рішення.

Відповідна правова позиція була висловлена у постанові Верховного Суду України від 11.11.2015 року у справі 819/1849/13-а.

Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі в частині, що переглядається, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 про зобов`язання державних реєстраторів зареєструвати за позивачем право приватної власності на нежитлове приміщення.

Надаючи правову оцінку доводами апеляційної скарги колегія суддів зазначає, що, як вже вказувалось вище, державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав (ч.1 ст.11 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень»), тобто при проведенні державної реєстрації прав та їх обтяжень державний реєстратор відповідно до встановленого Законом порядку, відповідне рішення приймає на власний адміністративний розсуд, тобто має певні дискреційні повноваження.

Як випливає зі змісту Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 року на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями розуміються повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим з даних обставин.

Суд не може підміняти собою чи перебирати на себе функції суб`єктів владних повноважень у сфері адміністративного управління. Завдання цивільного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а у розгляді і вирішенні цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

За таких обставин, колегія суддів доходить до висновку, що обраний позивачем спосіб захисту в частині зобов`язання відповідача зареєструвати речове право (право власності) ОСОБА_1 на нежитлове приміщення № 01н у будинку АДРЕСА_2 , не відповідає нормам чинного законодавства та виходить за межі компетенції суду.

Інші доводи апеляційної скарги є аналогічними аргументам позовної заяви, які суд першої інстанції належним чином перевірив та, ухвалюючи рішення, спростував з наведенням відповідних обґрунтованих мотивів.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що пункт першийстатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободзобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2022 року в частині, що переглядається ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 21 лютого 2022 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про зобов`язання державних реєстраторів Юридичного департаменту Одеської міської ради зареєструвати за позивачем право приватної власності на нежитлове приміщення залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 01 лютого 2023 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе