Постанова

від 19.01.2023 по справі 500/3118/18

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/2602/23

Справа № 500/3118/18

Головуючий у першій інстанції Жигулін С.М.

Доповідач Гірняк Л. А.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.01.2023 року м. Одеса

Колегія судців судової палати у цивільних справах Одеського апеляційного суду в складі:

Головуючого- Гірняк Л.А.

Суддів - Комлевої О.С., Цюри Т.В.

За участю секретаря - Дерезюк В. В.

розглянула у судовому засідання м. Одеса апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» - Ягунова Дмитра Вікторовича на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 жовтня 2021 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Селянського (фермерського) господарства «Чебана Петра Григорійовича», районного спеціалізованого КП «Білгород-Дністровської районної ради «Білгород-Дністровський райбудгосп»

- про визнання договору недійсним та стягнення збитків,-

ВСТАНОВИЛА:

ПРОЦЕДУРА

Короткий зміст позовних вимог

В травні 2018 року позивач ТОВ «Злагода» звернулось до суду з вищезазначеними позовними вимогами в котрому просило суд:

-визнати недійсним договір оренди, укладений 18 квітня 2017 року між селянським (фермерським) господарством «Чебана Петра Григорійовича» та ОСОБА_1 щодо оренди земельної ділянки площею 4,326 гектари кадастровий номер 5122082900:01:004:0195;

-скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень індексний номер 34049258 від 27 лютого 2017 року внесеного в Державний реєстр речових прав на нерухоме майно районним спеціалізованим комунальним підприємством «Білгород-Дністровської районної ради «Білгород-Дністровський райбудгосп»;

-стягнути з відповідача неотриманий дохід в розмірі 106592,64 грн. і судовий збір.

Вимоги обґрунтовував тим, що 08 липня 2009 року, відповідно до реєстрації у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 24 травня 2011 року ТОВ «Злагода» уклало з ОСОБА_2 договір оренди земельної ділянки площею 4,3260 гектари, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з терміном дії на 10 років, тобто до 24.05.2021 року.

24.05.2021 року ТОВ «Злагода» зареєстрував договір оренди в Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі україни, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №512208294000236.

В подальшому, після смерті ОСОБА_2 , спадкоємцем стала ОСОБА_1 .

13.02.2017 року ОСОБА_1 , без попередження та наявності для цього правових підстав, уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки площею 4,326 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:0195 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з селянським (фермерським) господарством « ОСОБА_3 » , посилаючись на ЗУ «Про орегду землі» - Перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для змігни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі.

Водночас позивач зазначає, що саме ТОВ «Злагода» здійснило передпосівну підготовку земельних ділянок площею 417 га ( в цей масив входить і спірна земельна ділянка).

Середня врожайність соняшника за 2017 рік становила 22.4 ц за 1 га, а середня ціна реалізації становила 9140,80 грн за тону без врахування ПДВ, що становить 10 968,96 грн з ПДВ за 1т. соняшника.

12.01.2017 року позивач з АРК «Придунайська нива» уклали договір поставки соняшника в розмірі 1000 тон на загальну суму 11 000 000,00 грн.

У відповідності до п.1.1 цього Договору вартість однієї тони становила 11 000,00 грн з врахуванням ПДВ, таким чином позивач мав на меті отримати дохід в розмірі 106592 грн 64 коп., але неправомірні дії відповідача заподіяли шкоду у вигляді понесених надлишкових витрат та неотримання доходів.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

25.10.2021 року Ізмаїльський районний суд Одеської області визнав недійсним договір оренди, укладений 13 лютого 2017 року між селянським (фермерським) господарством « ОСОБА_3 » та ОСОБА_1 , як правонаступник ОСОБА_2 , щодо оренди земельної ділянки площею 4,326 гектарі кадастровий номер 5122082900:01:004:0195.

Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 34049258 від 27 лютого 2017 року, внесеного до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно районним спеціалізованим комунальним підприємством «Білгород-Дністровської районної ради «Білгород-Дністровський райбудгосп» скасував.

Стягнув з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» на судові витрати 1762 гривні.

У задоволенні позовних вимог в частині стягнення збитків відмовив.

Сторони повідомлені про дату, час і місце судового засідання належним чином.

Представник СФГ «Чебана Петра Григорійовича» - Р.І.Кобак надав до апеляційного суду заяву про розгляд справи за їх відсутності.

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Арнаута А.Г. надав до апеляційного суду заяву в якій просить розглядати справу за їх відсутності та просить у задоволенні апеляційної скарги відмовити в повному обсязі.

На підставі ст. 29 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів», у виконання рішень зборів суддів Одеського апеляційного суду від' 02.03.2022р. та 16.03.2022р., у зв`язку із введенням на території України воєнного стану відповідно до Указу Президента України №64/2022 від

24.02.2022р.,керуючисьстаттею 26 ЗУ «Про правовий режим воєнного стану», враховуючи рішення Ради суддів України №9від24.02.2022р. та рекомендації Ради суддів України від 02.03.2022р. щодо роботи судів в умовах воєнного стану, з метою вжиття невідкладних заходів для забезпечення безперебійного функціонування Одеського апеляційного суду, головою суду видано Розпорядження №1 від 02 березня 2022 року, до якого внесені зміни розпорядженням №2 від 16 березня 2022 року, відповідно до п.п. 3-4 якого:

Зважаючи на те, що велика кількість учасників судових процесів не завжди мають змогу подати заяву про відкладення розгляду справи через задіяння до функціонування критичної інфраструктури, вступ до лав Збройних сил України, підрозділів територіальної оборони, добровольчих воєнних формувань та інших форм протидії збройної агресії проти України, або не можуть прибути в суд у зв`язку з небезпекою для життя, розгляд цивільних справ продовжити без участі учасників провадження в приміщенні Одеського апеляційного суду.

Справи розглядаються без участі учасників провадження за наявності повідомлення про дату, час та місце розгляду справи та з відсутності заяви (заяв) про відкладення розгляду справи.

Згідно із ч. 2 ст.372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Сторони сповіщені належним чином, при цьому, явка сторін не визнавалась апеляційним судом обов`язковою.

Аргументи (доводи) апеляційної скарги

Представник ТОВ «Злагода» - Ягунова Д.В. звернувся з апеляційною скаргою в якій просить скасувати рішення та постановити нове рішення, яким:

-визнати недійсним договір оренди , укладений 13 лютого 2017 року з підстав викладених у мотивувальній частині апеляційної скарги та задовольнити позовні вимоги у повному обсязі щодо стягнення неотриманого догоду у розмірі 106592,64 грн посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Зокрема посилається на те, що суд не надав оцінки, що в лютому 2017 році створена в Ізмаїльському районі Одеської області злочинна організація, діяльність якої спрямована на здійснення рейдерських атак, які здійснили напади на 74 земельних ділянок, що перебували в оренді у ТОВ «Злагода», попередньо уклавши незаконні «паралельні» договори оренди на ті ж самі земельні ділянки з їх власниками.

Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права. Підставами для скасування судового рішення вважає неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи.

Усі зазначені «паралельні» договори оренди визнано незаконними численними судовими рішеннями.

Наряду з укладеними «подвійними» договорами оренди головним завданням їх було залякування керівництва та працівників ТОВ «Злагода» та позивач не мав доступу до земельної ділянки до закінчення строку оренди.

Апелянт наголошує, що починаючи з 2009 року ТОВ «Згагода» прибуток був прогнозований, стабільний та регулярний до моменту її захоплення та застосування фізичного та психологічного насильства, холодної та вогнепальної зброї, а також катувань керівництва та її працівників.

ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 захопили земельні ділянки та запустили свою техніку, котра вже була культивована та підготовлена до засівання ТОВ «Злагода».

Держава України не захистила позитивне зобов`язання з боку держави за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини, порушила розумні строки розгляду справи.

Упродовж майже 3-х років СФГ « ОСОБА_3 » безкарно користувались земельною ділянкою, якою міг користуватись позивач та отримувати стабільний, прогнозований та регулярний дохід.

Зазначає, що рішення суду винесено з грубим порушенням вимог ст.6, 13,18 Конвенції про захист прав людини та ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини, та ігнорування судової практики Європейського суду з прав людини.

Апелянт наполягає на тому, що дії відповідача та 3-ї особи є нічим іншим, як формою з організованого, планового та умисного зазіхання на повагу до майна ТОВ «Злагода», так як вони мали законні сподівання на набуття ефективного володіння речовим правом та «правомірне очікування» на отримання активу, що також підпадає під захист статті 1 Першого протоколу.

Зазначене судове рішення не відповідає усталеній судовій практиці за аналогічними позовами.

Також зазначили, що 12 січня 2017 року позивач уклав з АРК «Придунайська нива» договір поставки соняшника в розміні 1000 тон на загальну суму 11000 000,00 грн. Окрім вказаного довідкою Управління статистики в Ізмаїльському районі від 23 квітня 2018 року за № 17-15/325 середня врожайність соняшника за 2017 рік становила 22,4 центнера з 1 гектара, що становить 2,24 тони з 1 гектара зібраної площі, а середня ціна реалізації становила 9140,80 грн. за тонну без врахування ПДВ, що становить 10968,96 грн. з ПДВ за тону соняшника.

Просить визнати недійсним договір оренди, укладений 18 квітня 2017 року між селянським (фермерським) господарством « ОСОБА_3 » та ОСОБА_8 щодо оренди земельної ділянки площею 4,3094 гектари кадастровийномер 5122082900:01:004:0082 та стягнути з відповідача неотриманий дохід в розмірі 106592,64 грн. і судовий збір.

Відзив на апеляційну скаргу не надійшов.

ФАКТИЧНІ МАТЕРІАЛИ СПРАВИ та ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що заявлені позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи частково позовні вимоги районний суд виходив з того, що договір оренди земельної ділянки, укладений між відповідачем та ТОВ «Злагода», на момент укладення договору з СФГ « ОСОБА_3 » був діючим, а тому суд дійшов висновку, що зазначений договір оренди, укладено з порушеннями вимог ч. 1 ст. 203 ЦК України, та визнанав його недійсним.

При цьому суд першої інстанції виходив з правової позиції викладеної Верховним Судом України у постанові від 27 квітня 2017 року у справі № 6-422цс17.

Матеріалами справи встановлено, що 08 липня 2009 року з реєстрацією у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 24 травня 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю «Злагода» уклало з ОСОБА_9 договір оренди земельної ділянки площею 4,3260 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:0195 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з терміном дії на 10 років. В наступному спадкоємцем стала ОСОБА_1 .

13 лютого 2017 року відповідач ОСОБА_1 уклала договір оренди земельної ділянки площею 4,3094 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:0195 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва з селянським (фермерським) господарством « ОСОБА_3 ».

24.05.2021 року ТОВ «Злагода» зареєстрував договір оренди і Ізмаїльському районному відділі Одеської регіональної філії ДП ЦДЗК при Держкомземі України, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис №512208294000236.

В результаті цього виник спір з приводу правомірності укладення між ОСОБА_1 та СФГ «Чебана Петра Григорійовича» договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позовні вимоги в частині визнання договору оренди недійсним, суд першої інстанції виходив з того, що оспорюваний договір оренди земельної ділянки порушує права позивача, як орендаря, оскільки укдажений ним договір від 08.08.2009 року з ОСОБА_2 не припинився.

Згідно із частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси. Суд повинен встановити, чи були порушені, не визнані або оспорені права, свободи чи інтереси особи, і залежно від встановленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або про відмову в їх задоволенні.

Відповідно до частин першої, третьої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Частиною першою статті 48 ЦПК України визначено, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач.

Відповідач це особа, яка має безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, та, на думку позивача, порушила, не визнала або оспорила його права, свободи чи інтереси і тому притягується до участі у цивільній справі для відповіді за пред`явленими вимогами.

За результатами розгляду справи суд приймає рішення, в якому, серед іншого, робить висновок про задоволення позову чи відмову в задоволенні позову, вирішуючи питання про права та обов`язки сторін (позивача та відповідача).

Згідно зі статтю 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, тобто належного відповідача.

Статтею 175 ЦПК України встановлено, що викладаючи зміст позовної заяви, саме позивач визначає коло відповідачів, до яких він заявляє позовні вимоги.

У постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц Велика Палата Верховного Суду вказала, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.

Звертаючись до суду із вказаним позовом в травні 2019 року, позивач просив суд визнати недійсним договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером 5122082900:01:004:0195, укладеного 13.02.2017 року між ОСОБА_1 та СФГ « ОСОБА_3 ».

Очевидно, що за такого формулювання позовних вимог особами, питання про права та обов`язки яких вирішується судом у розглядуваній справі є насамперед сторони оспорюваних правочинів - ОСОБА_1 та СФГ « ОСОБА_3 ».

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Тобто сторонами договору оренди землі є орендодавець та орендар

Заявлені позивачем вимоги безпосередньо стосуються прав та обов`язків СФГ « ОСОБА_3 », як орендаря спірної земельної ділянки та сторони оспорюваного договору їх оренди.

Натомість СФГ « ОСОБА_3 »,до участі у справі залучений в якості третьої особи, який не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, а позивач заяв чи клопотань про залучення їх в якості співвідповідача не заявляв, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову.

Процесуальний статус відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмета спору відрязняється за обсягом прав та обов`язків.

Висновки суду по суті вирішення спору про обґрунтованість або необґрунтованість позовних вимог мають бути зроблені за належного суб`єктного складу її учасників.

Верховний Суд у постанові від 28 жовтня 2020 року в справі № 761/23904/19 вказав, що визначення позивачем у позові складу сторін у справі (позивача та відповідача) має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах та має на меті ефективний захист порушених прав (свобод, інтересів) особи, яка вважає, що вони порушені, із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом. Незалучення до участі у справі особи як співвідповідача за умови наявності обов`язкової процесуальної співучасті є підставою для відмови у задоволенні позову через неналежний суб`єктний склад.

Районний суд на зазначене не звернув уваги та вирішив спір без залучення до участі в справі співвідповідача СФГ « ОСОБА_3 », що в силу ст. 376 ч.1 п.4 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення звинесенням нової постанови.

Розглядаючи позови про відшкодування шкоди, необхідно встановити, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Згідно із ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, доказується кредитором. Збитки визначаються з урахуванням ринкових цін, що існували на день добровільного задоволення боржником вимоги кредитора у місці, де зобов`язання має бути виконане, а якщо вимога не була задоволена добровільно, - у день пред`явлення позову, якщо інше не встановлено договором або законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків за порушення договірних зобов`язань та/або відшкодування позадоговірної шкоди, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення:

- протиправна поведінка,

- збитки,

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками кредитора,

- вина боржника.

Відсутність хоча б одного із вказаних елементів, що утворюють склад правопорушення, не дає підстави кваліфікувати поведінку боржника як правопорушення та, відповідно, не може бути підставою застосування відповідальності за порушення у сфері цивільних відносин.

Судом встановлено, що відповідачка ОСОБА_1 , після смерті ОСОБА_2 , прийняла спадщину на спірну земельну ділянку та уклала договір оренди з СФГ « ОСОБА_3 ».

Матеріалами справи встановлено, що відповідно до акту обстеження земельних ділянок на території Кислицької сільської ради від 27.04.2017 року, комісією проведено обстеження земельних ділянок на території Кислицької сільської ради, поля № 7, № 9, №6, № 10, № 8, загальною площею 417 га. В результаті обстеження було виявлено, що земельні ділянки загальною площею 417 га засіяні сільськогосподарськими культурами, а саме соняшника 410,6 гектари, горох 6,4 гектари. Також в акті зазначено, що зі слів директора ТОВ «Злагода» ОСОБА_10 , поле № 7 було засіяно СФГ « ОСОБА_11 », поле № 9,6,10,8 СФГ « ОСОБА_12 ».

У вказаному акті не визначено, що до складу земельних ділянок загальною площею 417 га., обстеження якої проведено, включена земельна ділянка відповідача, загальною площею 4,3260 гектари, кадастровий номер 5122082900:01:004:00195.

Відповідно до наданого позивачем договору №1 для надання послуг по збиранню врожаю 2017 року від 20 червня 2017 року, фізичною особою-підприємцем на виконання умов договору з ТОВ «Злагода», зібрано врожаю ячменя з 20 гектарів, озимої пшениці з 30 гектарів, люцерни з 124 гектарів та соняшника з 114 гектарів.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 травня 2021 року по справі № 500/175/19, яке набрало законної сили 06 липня 2021 року визнано недійсним (фіктивним) договір поставки, який датовано 03 січня 2017 року та укладено між товариством з обмеженою відповідальністю «Злагода» та аграрно-рибогосподарським кооперативом «Придунайська Нива». У вказаному рішенні, зокрема, визначено, що представник АРК «Придунайська Нива» надав письмову заяву, в якій зазначив, що аналіз наявних в АРК «Придунайська Нива» документів дозволяє припустити, що договір поставки між ТОВ «Злагода» та АРК «Придунайська Нива» у січні 2017 року не укладався, оскільки ніяких підтверджень такої операції бухгалтерські та інші документи не містять. До того ж придбання такої кількості соняшнику у ТОВ «Злагода» було недоцільним, так як це не відносилося до видів діяльності АРК «Придунайська Нива».

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог позивача в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Злагода» неодержаного доходу в розмірі 106728,16 грн, районний суд зазначив, що позивачем в якості представника ТОВ «Злагода» не було надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження засіяння земельної ділянки відповідачем чи іншою особою, неможливості засіяння земельної ділянки позивачем та неможливості отримання врожаю з площі вказаної земельної ділянки.

Районний суд вважав, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження обґрунтованості розміру неодержаного доходу. Вказаний розрахунок здійснений на підставі середньої врожайності та середньої ціни реалізації соняшника по сільськогосподарських підприємствах Ізмаїльського району, що зазначена у довідці Управління статистики в Ізмаїльському районі № 17-15/325 від 23 квітня 2018 року, тобто є абстрактним та не може бути доказом за предметом даного спору.

Колегія суддів повністю погодитись з таким висновком не може з наступних підстав.

Відповідно до ст.ст.15-16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд першої інстанції розглядає справу в межах заявлених позивачем з відповідних підстав вимог; апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах позовних вимог, підстав позову, доводів , вимог апеляційної скарги, за наявними в справі та додатково поданими доказами; докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин що об`єктивно не залежали від нього (от 13 ч. 1, ст. 83 ч. 8, ст. 367 ч.ч. 1, 3, 6 ЦПК України).

Статтею 22 ЦК України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Таким чином, збитки є наслідками неправомірної поведінки, дії чи бездіяльності особи, яка порушила права або законні інтереси іншої особи, зокрема невиконання або неналежне виконання установлених вимог щодо здійснення господарської діяльності, господарське правопорушення, порушення майнових прав або законних інтересів інших суб`єктів тощо.

Відповідно до частин 1, 2 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Згідно з частиною 2 статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Отже, відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок порушення земельного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Системний аналіз наведених норм цивільного та земельного законодавства свідчить, що для застосування такої міри відповідальності як відшкодування позадоговірної шкоди потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка, шкода, причинний зв`язок між протиправною поведінкою заподіювача та шкодою кредитора, вина заподіювача.

Відсутність хоча б одного з перелічених елементів, утворюючих склад цивільного правопорушення, звільняє боржника від відповідальності за порушення у сфері господарської діяльності, оскільки його поведінка не може бути кваліфікована як правопорушення.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи. Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо). Причинний зв`язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов`язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наведена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.12.2018 у справі № 902/320/17).

Згідно зі статтею 10 Закону України "Про оренду землі" передача в оренду земельної ділянки не є підставою для припинення або зміни обмежень (обтяжень) та інших прав третіх осіб на цю земельну ділянку.

Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Новий договір з іншим орендарем може бути укладено лише після припинення дії попереднього договору. Договір оренди від 08.08.2009 не передбачає припинення договору у зв`язку зі смертю орендодавця. Не зазначено такої підстави припинення договору оренди земельної ділянки і у статті 31 Закону України "Про оренду землі" та у статті 141 ЗК України. Разом з тим відповідно до статей 1216, 1218 ЦК України до спадкоємця перейшли право власності на земельну ділянку та права й обов`язки орендодавця за договором оренди. Оскільки у спірний період строк дії договору оренди від 08.08.2009 не закінчився, правові підстави для припинення цього договору не зазначені та не доведені, а сторони не дійшли згоди про його розірвання, орендодавець не мав законних підстав укласти договір оренди цього ж предмета з іншою особою орендарем упродовж часового проміжку, протягом якого був чинним договір оренди (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.08.2019 у справі № 193/11/17).

При цьому одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам закону, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, та призводить до порушення прав позивача як орендаря (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 587/2331/16-ц).

Виконуючи вміщені у постанові Верховного Суду від 11.05.2018 вказівки щодо необхідності встановлення обізнаності/необізнаності Підприємця як орендаря за договором оренди від 13.02.2017 про наявність іншого договору оренди стосовно цієї ж земельної ділянки, укладеного раніше з ТОВ ?Злагода?, який недійсним не визнавався, ТОВ ?Злагода? мала переважне право оренди спірної земельної ділянки.

Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину враховуються загальні приписи статей 3, 15, 16 ЦК України. За результатами розгляду такого спору вирішується питання про спростування презумпції правомірності правочину і має бути встановлено не лише наявність підстав недійсності правочину, передбачених законом, але й визначено, чи було на час пред`явлення позову порушено цивільне право особи, за захистом якого позивач звернувся до суду, яке саме право порушено та в чому полягає його порушення, оскільки залежно від цього визначається необхідний та ефективний спосіб захисту порушеного права, якщо таке порушення відбулося.

Матеріали справи не місять доказів того, що саме ОСОБА_1 зайняла спірну земельну ділянку та перешкоджала позивачу ТОВ «Злагода» в її користуванні.

Крім того, передумовою для відшкодування збитків, завданих Товариству як орендарю внаслідок тимчасового зайняття ОСОБА_1 спірної земельної ділянки, є комісійний акт визначення розміру збитків, затверджений відповідним органом державної влади чи місцевого самоврядування, проте матеріали справи не свідчать та суди не встановили складання та затвердження такого акта щодо спірної земельної ділянки.

Водночас, з огляду на встановлені районним судом визнані факти, що саме СФГ « ОСОБА_3 » засіяв соняшник на спірній земельній ділянці, що перешкодило ТОВ «Злагода» використати її до закінчення строку оренди, проте до участі у справі в якості співвідповідача СФГ « ОСОБА_12 » не залучений.

Апеляційний суд вважає таким, що суперечить фактичним обставинам справи, так як вимоги про стягнення збитків заявлені до ОСОБА_1

У вигляді упущеної вигоди відшкодовуються тільки ті збитки у розмірі доходів, які б могли бути реально отримані. Пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на кредитора обов`язок довести, що ці доходи (вигода) не є абстрактними, а дійсно були б ним отримані. Позивач повинен довести також, що він міг і повинен був отримати визначені доходи, і тільки неправомірні дії відповідача ОСОБА_1 стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток (наведену правову позицію викладено у постанові Великої палати Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 750/8676/15-ц і постанові Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18 зі спору про відшкодування збитків, що виник з подібних правовідносин).

Отже, саме ТОВ "Злагода" як позивач та особа, яка стверджує обставину завдання йому неправомірними діями ОСОБА_1 збитків у виді упущеної вигоди, мало довести належними та допустимими доказами як реальність отримання вигоди у вигляді доходу від збору урожаїв соняшника так і розміру цього доходу та неправомірні дії відповідача внаслідок її незаконного зайняття земельної ділянки.

Відповідно до частини 4 статті 623 ЦК України при визначенні неодержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Відсутність доказів незаконного зайняття земельної ділянки ОСОБА_1 не свідчить про те, що саме її неправомірними діями ненасена шкода позивачу .

Доводи апелянта про незаконне захоплення земельної ділянки злочинним угрупуванням не є підставою для задоволення позову, оскільки ним позовні вимоги не заявлені до СФГ « ОСОБА_12 », як сторони оспорюваного правочину.

Щодо стягнення судового збору

Ухвалою Одеського апеляційного суду від 03.05.2022 року заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» про відстрочення або розстрочення сплати судового збору до ухвалення судового рішення задоволено та відстрочено сплату судового збору до ухвалення судового рішення по цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Селянського (фермерського) господарства «Чебана Петра Григорійовича», районного спеціалізованого КП «Білгород-Дністровської районної ради «Білгород-Дністровський райбудгосп» про визнання договору недійсним та стягнення збитків.

Відповідно до вимог п.2 ч.2 ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, то понесені судові витрати, покдлаждаються на ТОВ «Злагода» в розмірі 7929 грн. в дохід держави.

З огляду на викладене колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та необхідність скасувати рішення суду першої інстанції в частині визнання договору оренди земельної ділянки недійсною.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» задовольнити часково.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 25 жовтня 2021 року скасувати та прийняти нову постанову.

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Злагода» до ОСОБА_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Селянського (фермерського) господарства «Чебана Петра Григорійовича», районного спеціалізованого КП «Білгород-Дністровської районної ради «Білгород-Дністровський райбудгосп» про визнання договору недійсним та стягнення збитків залишити без задоволення.

Стягнути з Товариства зобмеженою відповідальністю«Злагода» (адреса: 68655, Одеська область, Ізмаїльський район, с. Кислиця, вул. Кірова, 76-А, код ЄДРПОУ - 31774735)на користь держави судовий збір і розмірі 7929 (сім тисяч дев`ятсот двадцять девять) гривень.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 03/02/2023 року у зв`язку з тим, що з 26.01.2023 ро 31.01.2023 року була знеструмлена будівля суду, а з 31.01.2023 по 03.02.2023 року суддя Гірняк Л.А. перебуває у щорічній оплачуваній відпустці. (Наказ №15-в від 30.01.2023 року).

Головуючий суддя - Л.А. Гірняк

Судді Т.В.Цюра

О.С.Комлева