Рішення

від 26.01.2023 по справі 383/780/22

БОБРИНЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 383/780/22

Номер провадження 2/383/64/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2023 року Бобринецький районнийсуд Кіровоградськоїобласті вскладі головуючогосудді Бондаренко В.В.,

за участю:

секретаря судового засідання Кареліної Д.В.,

представника відповідачів адвоката Усатенка В.Ю.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні в місті Бобринець Кіровоградської області в залі судових засідань Бобринецького районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищевказаним позовом, у якому просив стягнути солідарно з ОСОБА_2 на його користь борг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у сумі 100197,34 грн. та солідарно з ОСОБА_3 на його користь борг з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних у сумі 100197,34 грн.

Позов мотивовано тим, що 02 грудня 2012 року ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_1 з пропозицією купити належну їй на праві приватної власності згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії 1-КР №035255, земельну ділянку площею 7,32 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Веселівської сільської ради.

За земельну ділянку, позивачем було передано ОСОБА_2 кошти та продукцію, насіння соняшника на загальну суму в еквіваленті 16000 доларів США. Факт отримання коштів підтверджується розпискою, підписаною ОСОБА_2 .

Розпискою було передбачено, що з моменту відкриття ринку землі в подальшому буде оформлено нотаріальний договір купівлі-продажу землі, але станом на сьогодні, не зважаючи, що ринок землі відкритий вже більше одного року, оформлення договору купівлі-продажу не відбулося та кошти за землю позивачу повернуті не були.

Таким чином, сума заборгованості ОСОБА_2 станом на 24 серпня 2022 року складає 140600 грн. При цьому, три відсотки річних від простроченої суми боргу складають 12665,56 грн., а також інфляційні витрати станом на 24.08.2022 року 47129,12 грн. Загальна заборгованість відповідача становить 200394,68 грн.

На момент укладення позики відповідач ОСОБА_2 перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_3 , який надавав згоду на отримання дружиною даних коштів у борг. Оскільки кошти позичені позивачем ОСОБА_2 були використані в інтересах сім`ї, у ОСОБА_3 теж виник обов`язок щодо повернення позивачу цих коштів.

Ухвалою суду від 08.09.2022 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження (а.с.24-25).

Ухвалою суду від 08.11.2022 року продовжено строк проведення підготовчого провадження у справі на тридцять днів (а.с.48).

Ухвалою суду від 13.12.2022 року закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с.90-91).

06.10.2022 року відповідач ОСОБА_2 подала відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у позові повністю, зазначивши, що 25 квітня 2012 року між нею та ОСОБА_4 було укладено договір оренди землі строком на сорок дев`ять років, відповідно до якого передала в оренду земельну ділянку площею 7,32 га., для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Веселівської сільської ради, що належить їй на праві приватної власності відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія І-КР №035255. Позивач суттєво порушував умови вказаного договору оренди землі щодо сплати орендної плати в строк до 30.12. поточного року (п.11) та щодо її перегляду раз в три роки (п.13). Після складання договору нею була підписана розписка-договір в якій зазначено, що отримала грошові кошти в сумі 70000 грн., та 20 тон насіння соняшника, що не відповідає дійсності, оскільки за свій пай отримала лише 36000 грн. та її чоловік ОСОБА_3 отримав 34000 грн., всього 70000 грн., При цьому, розписки написали про те, що отримали начебто 140000 грн., оскільки вважали, що отримали грошові кошти на загальну суму 70000 грн. на двох, а не кожен окремо. Розписку підписала не читаючи, так як на той час захворіла мати її чоловіка і грошові кошти йшли на лікування, про що знав позивач і скористався даною ситуацією. В 2019 році її чоловік ОСОБА_3 звернувся до позивача щодо перегляду умов договору, однак останній не пішов йому на зустріч. Лише після того як ОСОБА_3 повідомив позивача щодо розірвання договору ОСОБА_4 в 2021 році видав кошти в сумі 50855 грн. за 2021-2022 роки, що засвідчено в розписці від 03.04.2021 року та кошти в сумі 20000 грн. за 2023 рік, що засвідчено в розписці від 03.06.2021 року. При цьому, орендна плата в населеному пункті де знаходиться земельний пай за рік становить 35000 грн., тобто її чоловік недоотримав за 2021 рік 10000 тис. грн., за 2022 рік 10000 грн., за 2023 рік 15000 грн., всього 35000 грн. В 2020 році нею було надіслано лист позивачу про узгодження питань щодо порушення умов договору. 03.04.2021 року між нею та позивачем було підписано додаткову угоду до договору оренли землі від 25.04.2012 року. Посилаючись на викладене вказує, що позивач надав недостовірну інформацію про отримання нею грошових коштів в сумі 70000 грн. та 20 тон насіння соняшника, які не отримувала. Крім того, вказана розписка-договір не є договором позики та нотаріально не посвідчена (а.с.36-40).

30.11.2022 року представник відповідачів адвокат Усатенко В.Ю. подав додаткові пояснення у справі, згідно яких зазначив, що рішенням Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29.09.2021 року у справі №383/426/22 задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі. В апеляційній скарзі на вказане рішення суду ОСОБА_1 зазначив, що відповідно до розписки від 02.12.2012 року ОСОБА_2 отримала в рахунок орендної плати 70000 грн. Тобто, ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні позову в справі №383/426/22 на підставі розписки від 02.12.2012 року, як доказу отримання орендної плати, і одночасно в даній справі ОСОБА_1 просить стягнути з відповідачів грошові кошти за тією ж розпискою, як доказу отримання позики. Розписка-договір фактично є попереднім договором купівлі-продажу земельної ділянки, а не розпискою про отримання орендної плати наперед, як це зазначає позивач в апеляційній скарзі в справі №383/426/22, і також не розпискою про отримання позики, так як згідно вказаної розписки відповідач отримала 70000 грн. за земельну ділянку і зобов`язалась на момент зняття мораторію на продаж землі переоформити земельну ділянку. Вказана розписка-договір від 02.12.2012 року нотаріально не посвідчувалась, а тому є нікчемним правочином з моменту його вчинення. Крім того, позивач направляв на адресу відповідача лист вимогу від 17.08.2022 року у якому вимагав укласти договір купівлі-продажу земельної ділянки відповідно до розписки-договору від 02.12.2012 року або повернути отримані грошові кошти. Вказаним листом позивач підтвердив, що відповідач отримувала у 2012 році кошти в рахунок майбутнього оформлення договору купівлі-продажу, а не орендну плату наперед і не позику. Крім того, земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_2 , а тому у ОСОБА_3 не виникає обов`язку повертати грошові кошти, які ОСОБА_2 отримала у свою особисту власність. Також зазначив, що позивач просить стягнути кошти надані за нікчемним правочином у 2012 році, при цьому позов подав через десять років, тобто з пропуском строку позовної давності (а.с.62-64).

12.01.2023 року представник позивача адвокат Бем Ю.Ю. подав письмові пояснення, згідно яких зазначив, що факт укладення розписки-договору не заперечується відповідачем ОСОБА_2 , яка у відзиві на позов визнає факт написання даної розписки. З 01.07.2021 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо обігу земель сільськогосподарського призначення» від 31.03.2020 року №552-ІХ, який скасовує мораторій на продаж сільгоспземлі. З цього моменту виникло зобов`язання у відповідача по розписці, яке до цього часу не виконано, договір купівлі-продажу не укладався, гроші не повернуто. Також з цього часу необхідно відраховувати строк позовної давності (а.с.105-106).

Позивач та представник позивача в судове засідання не з`явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Представнк позивача адвокат Бем Ю.Ю. подав до суду заяву про проведення розгляду справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримують у повному обсязі (а.с.103).

Представник відповідачів адвокат Усатенко В.Ю. в судовому засіданні заперечив проти задоволення позову з пістав, викладених у відзиві та додаткових поясненнях.

Суд, заслухавши пояснення представника відповідачів, дослідивши зібрані в судовому засіданні докази в їх сукупності, приходить до висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1). Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії (ч.2). Договір, що підлягає нотаріальному посвідченню, є укладеним з дня такого посвідчення (ч.3).

Згідно ст.1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (частина перша стаття 1049 ЦК України).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Отже, за своїми правовими ознаками договір позики є реальною, односторонньою, оплатною або безоплатною угодою, на підтвердження якої може бути надана розписка позичальника, яка є доказом не лише укладення договору, але й посвідчує факт передання грошової суми позичальнику.

Отже, у разі пред`явлення позову про стягнення боргу позивач повинен підтвердити своє право вимагати від відповідача виконання боргового зобов`язання. Для цього, з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України суд повинен встановити наявність між позивачем і відповідачем правовідносин за договором позики, виходячи з дійсного змісту та достовірності документа, на підставі якого доказується факт укладення договору позики і його умов.

За змістом частин 1, 2 статті 207 і частини другої статті 1047 ЦК України дотримання письмової форми договору позики має місце у тому разі, якщо на підтвердження укладення договору представлена розписка або інший письмовий документ, підписаний позичальником, з якого вбачається сам факт отримання позичальником певної грошової суми в борг (тобто із зобов`язанням її повернення).

Таким чином, за своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики після отримання коштів, підтверджуючи як факт укладення договору, так і умови договору, а також засвідчуючи факт отримання боржником від кредитора певної грошової суми в борг.

Отже, досліджуючи боргові розписки чи інші письмові документи, суди для визначення факту укладення договору, його умов та його юридичної природи з метою правильного застосування статей 1046, 1047 ЦК України повинні виявляти справжню правову природу правовідносин сторін незалежно від найменування документа та залежно від установлених результатів робити відповідні правові висновки. Саме такий правовий висновок про застосування статей 1046, 1047 ЦК України міститься в постанові Верховного Суду України від 18 вересня 2013 року у справі № 6-63 цс13. (такі висновки Верховного Суду України викладені у постанові по справі №6-79цс14 від 2 липня 2014 року).

На обґрунтування позову позивачем надано розписку-договір від 02.12.2012 року, згідно якої ОСОБА_2 отримала гроші в сумі 70000 грн., що відповідає еквіваленту 8536 доларів США та 20 тон соняшникового насіння по ціні 3530 грн. за одну тону від ОСОБА_1 за земельну ділянку на території Веселівської сільської ради, державний акт КР №035255, кадастровий номер земельної ділянки 3520882800:02:000:2479 та зобов`язується на момент зняття мораторію на продаж землі переооформитти згідно чинного законодавства вищевказану земельну ділянку. У момент укладення цього договору усвідомлювала і усвідомлює значення своїх дій і могла керувати ними. Розуміє природу цього правочину, свої права та обов`язки за договором (а.с.5).

З аналізу ст.638, ч.2 ст.640, 1046 ЦК України, які передбачають, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору з моменту передання суми позики.

Умови розписки-договору від 02.12.2012 року свідчать про відсутність договірних правовідносин з договору позики між сторонами, а сума коштів отримана за переоформлення в майбутньому згідно чинного законодавства вище вказаної земельної ділянки на момент зняття мораторію на продаж землі, про що зазначено в самій розписці-договорі від 02.12.2012 року.

З розписки-договорувід 02.12.2012року,на підставіякого стороноюпозивача доказуєтьсяфакт укладеннядоговору позикиі йогоумов,судом виходячиіз дійсногойого змістувстановлено,що відповідач ОСОБА_2 отрималагрошові коштиі насіннясоняшника,однак розписка не містить умови щодо отримання позичальником коштів саме у борг, а також зобов`язання позичальника повернути кошти, що свідчить про те, що вказана істотна умова договору позики щодо обов`язку повернення грошових коштів відсутня, з чого суд приходить до висновку, що спірна розписка не є доказом укладення сторонами договору позики.

Таким чином, вказана розписка-договір від 02.12.2012 року, не є письмовим документом на підтвердження укладення спірного договору позики та його умов у розумінні статті 207 та частини другої статті 1047 ЦК України.

За правилами ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За змістом ст.ст. 77, 78, 79 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Однак, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч.1 ст.13 ЦПК України).

Таким чином, обставини, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги (які є підставою позову), а саме те, що сторонами укладено договір позики, не доведено позивачем належними та допустимими доказами в розумінні статей 77, 78 ЦПК України на підтвердження підстав позову, адже спростовується самими умовами вказаного договору.

З огляду на вище викладене та оскільки при розгляді справи суд встановивши дійсну правову природу договору та спірних правовідносин позбавлений можливості змінювати підставу позову, адже її визначає лише позивач, суд приходить до висновку, що позов із вказаних підстав задоволенню не підлягає, у зв`язку з чим у його задоволенні слід відмовити.

Отже, стороною позивача в судовому засіданні не надано належних та допустимих доказів в розумінні статей 77, 78 ЦПК України на підтвердження підстав позову.

Стороною відповідача надано копію рішенння Бобринецького районного суду Кіровоградської області від 29.09.2022 року по справі №383/426/22, яким позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про розірвання договору оренди землі задоволено частково та розірвано договір оренди землі, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 25.04.2012 року, зареєстрований у відділі Держкомзему у Бобринецькому районі 07.05.2012 року за №352088284001914 (а.с.66-69). Частково задовольняючи позовні вимоги судом відхилено посилання ОСОБА_1 на розписку від 02.12.2012 року про отримання грошових коштів ОСОБА_2 , як доказ сплати орендної плати, оскільки не містить відомостей про отримання коштів в рахунок орендної плати, а сам ОСОБА_1 в своїх поясненнях вказував, що мав намір купити земельну ділянку у позивача та заплатив обумовлену сторонами ціну вказаної земельної ділянки. Однак оскільки сторони не надали доказів набрання вказаним судовим рішенням законної сили на час ухвалення рішення по даній справі (26.01.2023 року), суд його до уваги не приймає, адже на даний час не став обов`язковим для сторін.

Згідно ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст.357 ЦК України).

Згідно ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (ч.5 ст.261 ЦК України).

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Однак, відмова у позові за пропуском строку позовної давності можлива тоді, коли порушене право підлягає захисту, але пропущено строк позовної давності і підстави для його поновлення відсутні.

У випадку безпідставності позовних вимог, суд відмовляє саме з цих підстав, а не з підстав пропуску строку позовної давності.

Отже, заява представника відповідача про застосування строку позовної давності, викладена в додаткових поясненнях, не підлягає задоволенню, оскільки поданий позов є безпідставним, а порушення прав позивача із вказаних в позові підстав не доведено.

Враховуючи вищевикладене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд приходить до остаточного висновку про необґрунтованість і недоведеність позовних вимог із вказаних підстав позову та необхідності відмови у їх задоволенні.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю, понесені позивачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

26.01.2023 року представник позивачів ОСОБА_5 подав заяву, в якій зазначив, що на професійну правничу допомогу відповідачі планують витратити по 10000 грн. кожний та докази на підтвердження розміру витрат будуть подані до суду протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду відповідно до ч.8 ст.141 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 207, 256, 261, 267, 638, 640, 1046, 1047, 1049 ЦК України, ст.ст. 13, 76-82, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за договором позики відмовити повністю.

Встановити відповідачам ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та їх представнику адвокату Усатенку В.Ю. строк до 31 січня 2023 року для подання доказів щодо розміру понесених судових витрат та призначити судове засідання для вирішення питання про судові витрати на 15 лютого 2023 року, 08 год. 10 хв.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса реєстрації: с. Веселівка Кропивницького району Кіровоградської області, п.і. 27603, адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: с. Веселівка Кропивницького району Кіровоградської області, п.і. 27603, адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_2 .

Повне судове рішення складено 01.02.2023 року.

Суддя В.В. Бондаренко