Рішення

від 01.02.2023 по справі 755/391/22

СВІТЛОВОДСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КІРОВОГРАДСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.02.2023

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

копія

Справа № 755/391/22

Провадження № 2/401/75/23

01 лютого 2023 року м. Світловодськ

Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді Мельничика Ю.С.,

за участю секретаря судових засідань Рудської В.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос", треті особи, що не заявляють самостійних вимог - Компанія "Sebastians company LTD", Дніпровська районна в м.Києві державна адміністрація, про визнання припиненими трудових правовідносин, -

ВСТАНОВИВ:

Процедура (рух справи) :

У березні 2022 року від Дніпровського районного суду міста Києва, на підставі ухвали від 12 січня 2022 року, до Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області за підсудністю надійшла цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос", треті особи, що не заявляють самостійних вимог - Компанія "Sebastians company LTD", Дніпровська районна в м.Києві державна адміністрація, про визнання припиненими з 20 грудня 2021 року трудових правовідносин ОСОБА_1 з ТОВ "Фобос" у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпПУ, та зобовязання вчинити певні дії.

Ухвалою суду від 14 березня 2022 року вказану позовну заяву було залишено без руху, та надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви.

01 квітня 2022 року позивач подав до суду заяву про усунення недоліків.

Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.19, ч.ч. 1-4 ст.274 ЦПК України ухвалою суду від 06 квітня 2022 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та постановлено проводити розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Від позивача надійшла письмова заява про розгляд справи за його відсутності, в якій заявлені позовні вимоги підтримує в повному обсязі, позов просить задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечує. Відповідачі в судове засідання повторно не прибули.

Відповідно до вимог частини першої статті 280 ЦПК України, зі згоди позивача, суд ухвалив про проведення заочного розгляду справи на підставі доказів, які є у справі.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу судом в силу ч. 2 ст.247 ЦПК України не здійснюється.

Аргументи позивача, ОСОБА_1 :

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що його було призначено на посаду Директора ТОВ «ФОБОС», код ЄДРПОУ: 31801999, місце знаходження: 02002. місто Київ, вулиця Алма-Атинська. будинок 2/1, літера «Б». У зв?язку з тим, що ТОВ «ФОБОС» не здійснює будь-якої діяльності, відсутні наймані працівники, крім директора, позивач втратив матеріальну зацікавленість в перебуванні на посаді директора. Так, 12 листопада 2021 року позивачем було направлено на адресу учасників ТОВ «ФОБОС» засобами поштового зв? язку заяву про звільнення з посади за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України. Тому з метою вирішення питання про призначення/припинення повноважень директора позивачем 12 листопада 2021 року у відповідності до ст. ст. 31, 32 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» було надіслано учасникам ТОВ «ФОБОС» через засоби поштового зв`язку повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників на 20 грудня 2021 року з порядком денним звільнення та призначення нового Директора ТОВ «ФОБОС».

20 грудня 2021 року на позачергові Загальні Збори Учасників (надалі - Збори), скликані директором ТОВ «ФОБОС», код ЄДРПОУ: 31801999 у відповідності до ст. ст. 31, 32 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», призначені на «20» грудня 2021 року об 12:00 годині, за адресою Товариства: 02002, місто Київ, вулиця Алма-Атинська, будинок 2/1, літера «Б», не з`явилися. У відповідності до ч. 4 ст. 34 ЗУ «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» рішення загальних зборів учасників з усіх інших питань (в тому числі щодо звільнення та призначення Директора) приймаються більшістю голосів усіх учасників товариства (50%+1%), які мають право голосу з відповідних питань. Враховуючи, що на позачергові Загальні Збори Учасників не з`явились учасники ТОВ «ФОБОС» рішення щодо звільнення Директора та призначення нового Директора ТОВ «ФОБОС» прийняти неможливо у зв`язку з відсутністю необхідної кількості голосів.

20 грудня 2021 року у відповідності до ч. 1 ст. 38 КЗпП позивач видав наказ про звільнення ОСОБА_1 з посади Директора ТОВ «ФОБОС» та припинення повноважень з 20 грудня 2021 року за власним бажанням.

Тому, з метою забезпечення ефективного захисту порушених прав позивача ефективним способом захисту є визнання припиненими з 20 грудня 2021 року трудових правовідносин ОСОБА_1 з ТОВ "Фобос" у зв`язку із звільненням за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпПУ.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач надав до суду такі докази: копія свого паспорта та ІДН; - копія заяви про звільнення позивача та докази надсилання учасникам ТОВ «ФОБОС»; - копії повідомлення про скликання позачергових загальних зборів та докази надсилання учасникам; - копія реєстру присутніх учасників на позачергових зборах учасників від 20.12.2021 року; - копія протоколу позачергових зборів учасників від 20.12.2021 року; - копія наказу 2КК від 20.12.2021 року про звільнення з посади Директора; - витяг з ЄДРПОУ по ТОВ «Фобос»; - копія статуту ТОВ «Фобос»; - копія протоколу №23/04 позачергових Загальних зборів учасників ТОВ «Фобос» від 23.04.2010; - копія наказу ТОВ «Фобос» №2 від 24.04.2010.

Позиція відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос":

Відповідач про дату, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, проте, в судове засідання представник відповідача не з`явився повторно, причини своєї неявки суду не повідомив, відзив до суду не надав, заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не надходило.

Позиція третіх осіб:

Треті особи про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином, в судове засідання не з`явилися повторно, письмових пояснень щодо позовної заяви до суду не подавали.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши матеріали справи та зміст заяви позивача по суті справи, оцінивши у єдності та в сукупності надані позивачем докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, проаналізувавши норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов наступного висновку.

Встановлені судом обставини справи:

Відповідно до витягу з Єдиного реєстру юридичних осіб Фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Струць МиколаПетрович є директором Товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос" (код за ЄДРПОУ 31801999) (далі - Товариство) з 24 квітня 2010 року, що також підтверджується наказом ТОВ "Фобос" №2 від 24.04.2010.

Відповідно до п. 8.3.5 Статуту ТОВ "Фобос", затвердженого рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Фобос" (Протокол 1/06 від 25.06.2010), до компетенції загальних зборів належить обрання та відкликання Директора до закінчення терміну його посадових повноважень.

Рішенням позачергових загальних зборів учасників ТОВ "Фобос", оформленого протоколом №23/04 від 23.04.2010, вирішено призначити ОСОБА_1 на посаду директора Товариства.

Згідно п.10.1 Статуту, якщо Загальні збори учасників не визначили термін на який обирається Директор, то останній має виконувати свої повноваження до його відкликання Загальними зборами учасників.

12 листопада 2021 року ОСОБА_1 звернувся до учасників Товариства із заявою про звільнення його 20 грудня 2021 року з посади директора ТОВ "Фобос" за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

Крім того, 12 листопада 2021 року позивачем ОСОБА_1 направлено учасникам Товариства повідомлення про скликання позачергових загальних зборів учасників на 20 грудня 2021 року з порядком денним "звільнення та призначення нового Директора ТОВ «ФОБОС»".

Як вбачається із змісту позовної заяви, рішення за результатами розгляду заяви про звільнення ОСОБА_1 прийнято не було, оскільки Загальні збори не відбулися через неявку учасників Товариства.

20 грудня 2021 року у відповідності до ч. 1 ст. 38 КЗпП позивач видав наказ №2-К про звільнення ОСОБА_1 з посади Директора ТОВ «ФОБОС» та припинення повноважень з 20 грудня 2021 року за власним бажанням.

Вказані обставини справи підтверджуються належними та допустимими доказами.

Відповідач про можливі заперечення проти позовних вимог суд не повідомив.

Оцінка (джерела права) та висновок суду :

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Використання примусової праці забороняється.

Кодекс законів про працю встановлює загальні вимоги до порядку розірвання трудових відносин, не враховуючи специфіку становища керівника господарського товариства. По суті, директор об`єднує в собі і статус найманого працівника (який визначається на підставі норм трудового права) і статус виконавчого органу господарського товариства (який визначається на підставі норм корпоративного права). Ні норми трудового договору, ні положення Статуту не повинні погіршувати становище директора порівняно з тим обсягом гарантій, наданих йому трудовим законодавством. Тобто, директор завжди може скористатися ст. 38 КЗпП та ініціювати розірвання трудового договору за власним бажанням.

Відповідно до статті 3 КЗпП до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Згідно з частиною четвертою статті 65 ГК у разі найму керівника підприємства з ним укладається договір (контракт), у якому визначаються строк найму, права, обов`язки і відповідальність керівника, умови його матеріального забезпечення, звільнення його з посади, інші умови найму за погодженням сторін. За частиною шостою статті 65 ГК керівника підприємства може бути звільнено з посади достроково на підставах, передбачених договором (контрактом), відповідно до закону.

Статтею 38 Кодексу законів про працю України передбачено, що працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Звертаючись до суду з указаним позовом, позивач послався на те, що він позбавлений можливості реалізувати передбачене частиною першою статті 38 КЗпП України право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. Посилаючись на вказані обставини позивач просив припинити трудові відносини.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не виконав вимоги трудового законодавства, не здійснив будь-яких дій, спрямованих на вирішення питання про звільнення позивача з посади директора Товариства. Тобто, вбачається факт порушення права позивача на припинення трудових відносин.

Статтею 22 КЗпП України передбачено заборону будь-якого прямого або непрямого обмеження прав при укладенні, зміні та припиненні трудового договору.

Відповідно до статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно з частиною першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

У частині 19 ЦПК України передбачено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин

Згідно з частиною першою статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції.

Європейський суд з прав людини вказує, що приватне життя "включає право особи на формування та розвиток стосунків з іншими людьми, включаючи стосунки професійного або ділового характеру". Стаття 8 Конвенції "захищає право на особистий розвиток та право встановлювати та розвивати стосунки з іншими людьми та оточуючим світом". Поняття "приватне життя" в принципі не виключає відносини професійного або ділового характеру. Врешті-решт, саме у рамках трудової діяльності більшість людей мають значну можливість розвивати стосунки з оточуючим світом. Отже, обмеження, накладені на доступ до професії, були визнані такими, що впливають на "приватне життя" (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Олександр Волков проти України" (Oleksandr Volkov v. Ukraine, N 21722/11, § 165)).

З урахуванням положень частини першої статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та усталеної практики Європейського Суду з прав людини необхідно зробити висновок, що наявність у реєстрі інформації щодо позивача як про керівника товариства відноситься до професійної діяльності останнього та охоплюється поняттям "приватне життя".

У пункті 4 частини першої статті 36 КЗпП України визначено, що підставами припинення трудового договору, зокрема, є розірвання трудового договору з ініціативи працівника.

Згідно з частиною першою статті 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні. У разі, коли заява працівника про звільнення з роботи за власним бажанням зумовлена неможливістю продовжувати роботу (переїзд на нове місце проживання; переведення чоловіка або дружини на роботу в іншу місцевість; вступ до навчального закладу; неможливість проживання у даній місцевості, підтверджена медичним висновком; вагітність; догляд за дитиною до досягнення нею чотирнадцятирічного віку або дитиною з інвалідністю; догляд за хворим членом сім`ї відповідно до медичного висновку або особою з інвалідністю I групи; вихід на пенсію; прийняття на роботу за конкурсом, а також з інших поважних причин), власник або уповноважений ним орган повинен розірвати трудовий договір у строк, про який просить працівник.

Конституційний Суд України у рішеннях від 07 липня 2004 року N 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року N 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року N 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Це право передбачає як можливість самостійно займатися трудовою діяльністю, так і можливість працювати за трудовим договором чи контрактом.

Свобода праці передбачає можливість особи займатися чи не займатися працею, а якщо займатися, то вільно її обирати, забезпечення кожному без дискримінації вступати у трудові відносини для реалізації своїх здібностей. За своєю природою право на працю є невідчужуваним і по суті означає забезпечення саме рівних можливостей для його реалізації.

Враховуючи порушення права позивача на припинення трудового договору, обраний ним спосіб захисту направлений на відновлення його трудових прав, гарантованих Конституцією України.

Передбачений частиною першою статті 38 КЗпП України порядок розірвання трудового договору з ініціативи працівника передбачає попередження ним про це власника або уповноважений орган письмово за два тижні.

За встановлених у цій справі обставин положення закону щодо письмового попередження власника про бажання працівника звільнитись нівелюється, а іншого порядку звільнення з ініціативи працівника чинне законодавство не передбачає.

У постанові від 03 липня 2019 року в справі N 61-11768св 18 Верховний Суд виклав позицію з цього питання та зазначив, що недосконалість національного законодавства та прогалини у правовому регулюванні певних правовідносин не можуть бути підставою для позбавлення особи права на захист його порушених прав у обраний ним спосіб.

Елементом принципу верховенства права є принцип правової визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля. На думку Європейського суду з прав людини, поняття "якість закону" означає, що національне законодавство повинно бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatismutandispiшeння Європейського суду з прав людини у справах "C.G. та інші проти Болгарії" ("C. G. andOthersv. Bulgaria", заява N 1365/07, § 39), "Олександр Волков проти України" ("Oleksandr Volkovv. Ukraine", заява N 21722/11, § 170)).

Європейський суд з прав людини неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоб позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Кантоні проти Франції" ("Cantoni v. France", заява N 17862/91, § 31-32), "Вєренцов проти України" ("Vyerentsov v. Ukraine", заява " N 20372/11, § 65)).

Частиною другою статті 5 ЦПК України встановлено, що у випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини постійно підкреслює цінність та важливість дотримання формалізованих норм цивільного процесу, за допомогою яких сторони забезпечують вирішення спору цивільного характеру, оскільки завдяки цьому може обмежуватися обсяг дискреції, забезпечуватися рівність сторін, запобігатися свавілля, забезпечуватися ефективне вирішення спору та розгляд справи судом упродовж розумного строку, а також забезпечуватися правова визначеність та повага до суду. В той же час "надмірний формалізм" може суперечити вимозі забезпечення практичного та ефективного права на доступ до суду відповідно до пункту першого статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод. Це зазвичай відбувається у випадку особливо вузького тлумачення процесуальної норми, що перешкоджає розгляду позову заявника по суті із супутнім ризиком порушення його чи її права на ефективний судовий захист (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини у справах "Белеш та інші проти Чеської Республіки" (Beles and Others v. the Czech Republic, заява N 47273/99, § 50-51, 69); "Волчі проти Франції" (Walchli v. France, заява N 35787/03, § 29).

При проведенні оцінювання Європейський суд з прав людини часто наголошує на питаннях "правової визначеності" та "належного здійснення правосуддя" як на двох основних елементах для проведення розмежування між надмірним формалізмом та прийнятим застосуванням процесуальних формальностей. Зокрема, Європейський суд з прав людини виходить з того, що є порушенням права на доступ до суду, коли норми не переслідують цілі правової визначеності та належного здійснення правосуддя та утворюють свого роду перепону, яка перешкоджає вирішенню справи учасників судового процесу по суті компетентним судом (див., наприклад, рішення у справах "Карт проти Туреччини" (Kart v. Turkey [ВП], заява N 8917/05, § 79 (в кінці); "Ефстатіу та та інші проти Греції" (Efstathiou and Others v. Greece, заява N 36998/02, § 24 (в кінці); "Ешим проти Туреччини" (Esim v. Turkey, заява N 59601/09, § 21).

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач просить суд визнати припиненими трудові відносини між ним, як директором, та ТОВ "Фобос", як роботодавцем.

Однак вирішення питання про звільнення директора Товариства відноситься до виключної компетенції загальних зборів Товариства, які не можуть відбутися у звязку із неявкою учасників Товариства.

Разом з тим, відповідно до вимог частини другої статті 5 ЦПК України, з урахуванням встановлених обставин справи та виходячи з того, що пред`явлення позову по суті спрямоване на припинення трудових правовідносин між сторонами, суд вважає, що ефективним і таким, що не суперечить закону, у даному випадку буде такий спосіб захисту як припинення трудових відносин з відповідачем ТОВ "Фобос" на підставі частини першої статті 38 КЗпП України.

У частині першій статті 25 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" визначено, що державна реєстрація та інші реєстраційні дії проводяться на підставі документів, що подаються заявником для державної реєстрації та судових рішень, що набрали законної сили та тягнуть за собою зміну відомостей в Єдиному державному реєстрі.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про порушення прав позивача, які підлягають захисту шляхом визнання трудових відносин припиненими, а тому позов слід задовольнити у повному обсязі.

Рішення суду є підставою внесенням змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, з відповідача слід стягнути судовий збір на користь позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 10-13, 76-81, 83, 89, 141, 223, 264, 265, 268, 274, 279, 280-282 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос", треті особи, що не заявляють самостійних вимог - Компанія "Sebastians company LTD", Дніпровська районна в м.Києві державна адміністрація, про визнання припиненими трудових правовідносин, - задовольнити.

Визнати припиненими з 20 грудня 2021 року трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фобос" (код ЄДРПОУ: 31801999, місцезнаходження : 02002, м. Київ, вул.Алма-Атинська, буд.2/1, літера "Б") та директором ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), у зв`язку зі звільненням за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фобос" на користь ОСОБА_1 судові витрати у виді судового збору у розмірі 1816 грн.

Рішення суду є підставою внесенням змін у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Найменування сторін:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фобос", код ЄДРПОУ: 31801999, місцезнаходження : 02002, м. Київ, вул.Алма-Атинська, буд.2/1, літера "Б".

Третя особа: Компанія "Sebastians company LTD", місцезнаходження: Пасея Естейт, 958, Тортола, Роад Таун, Британські Віргинські Острови.

Третя особа: Дніпровська районна в м.Києві державна адміністрація, місцезнаходження: 02094, м.Київ, бульвар Праці, буд.1/1, код ЄДРПОУ 37203257.

Суддя Світловодського

міськрайонного суду Ю.С. Мельничик

Згідно з оригіналом