Рішення

від 03.02.2023 по справі 910/10979/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

м. Київ

03.02.2023Справа № 910/10979/22

Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., розглянув в порядку спрощеного позовного провадження

справу №910/10979/22

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТА ДРУК» (ідентифікаційний код: 42540296, вул. Бойчука, 26, офіс, 100, м. Київ, 01103; листування: Пестеля,11-в, м. Київ, 02000, ел.пошта office@metadruck.com)

до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (ідентифікаційний код: 40720198, вул. Бутлерова, 1, м. Київ, 02090; листування проспект Тичини, 16, м. Київ, 02098)

про стягнення 563 681,44 грн,

без виклику представників учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕТА ДРУК» (далі - позивач, ТОВ «МЕТА ДРУК») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (далі - відповідач, Товариство) про стягнення заборговані в розмірі 480 121,46 грн та пені 39 610,02 грн за договором поставки від 04.09.2020 №7777Р (далі - Договір) за період з січня 2021 року по лютий 2022 року та 37 438,72 грн інфляційних втрат і 3% річних у сумі 6 511,24 грн за період 26.04.2022 - 07.10.2022

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем не виконані умови Договору в частині оплати отриманого товару.

Також зазначено про судові витрати зі сплати судового збору - 8 455,22 грн, та очікувані витрати на правову допомогу - 100 000 грн

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.10.2022 прийнято позовну заяву до розгляду; відкрито провадження у справі №910/10979/22; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.

10.11.2022 представником відповідача подано до суду клопотання про продовження строку подання відзиву, в якому, посилаючись на введення та продовження воєнного стану, загрози ракетних обстрілів, відключення енергопостачання.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.11.2022 продовжено відповідачеві строк подання відзиву до 25.11.2022 включно та встановлено позивачеві строк для подання відповіді на відзив протягом 10 днів з дня отримання відзиву.

29.11.2022 (надіслано поштою 25.11.2022) відповідач подав суду відзив на позовну заяву, в якому: Товариство повідомило про погашення основного боргу у розмірі 480 121,42 грн та просило закрити провадження у справі в цій частині; відмовити у задоволенні решти позовних вимог.

09.12.2022 позивач подав суду відповідь на відзив, в якому підтвердив оплату відповідачем основного боргу, заперечив проти доводів Товариства і просив позовні вимоги задовольнити повністю.

21.11.2022 позивач подав суду на виконання вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі оригінали документів, доданих до позовної заяви для огляду.

Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 №64/2022 (зі змінами, внесеними Указами №133/2022 від 14.03.2022, №259/2022 від 18.04.2022, №341/2022 від 17.05.2022, №573/2022 від 12.08.2022, №757/2022 від 07.11.2022, які затверджені відповідними Законами України), затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року та продовжено з 05 години 30 хвилин 21 листопада 2022 року строком на 90 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України.

З урахуванням режиму воєнного стану та можливості повітряної тривоги в місті Києві у Господарському суді міста Києва встановлено особливий режим роботи й запроваджено відповідні організаційні заходи.

Справу розглянуто у розумні строки, ураховуючи вищевказані обставини та факти.

Розглянувши подані позивачем і відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, відзив на позов, відповідь на відзив, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

04.09.2020 ТОВ «МЕТА ДРУК» (постачальник) і Товариством (покупець) укладено Договір, відповідно до умов якого:

- постачальник зобов`язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар відповідно до умов Договору та замовлення (пункт 1.1 Договору);

- оплата за товар здійснюється протягом 65 календарних днів від дати поставки за умови, що позивач належним чином виконав вимоги пунктів 2.9 та 4.7 Договору. В разі коли останній день строку платежу припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день банківської установи, днем виконання зобов`язання є перший за ним робочий день (пункт 2.10 Договору);

- Договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і діє протягом одного року, а в частині зобов`язань, що залишились не виконаними на вказану дату - до повного виконання таких зобов`язань сторонами. У тому, випадку, якщо сторони, у строк не менш ніж за 20 днів до закінчення строку дії Договору, не повідомлять одна одну про бажання розірвати Договір або укласти новий правочин, то Договір вважається продовженим строком на один рік на тих самих умовах (пункт 11.1 Договору).

Договір підписано уповноваженими особами та скріплено печатками; у встановленому порядку Договір не оспорений та не визнаний недійсним.

Таким чином, Договір є дійсним, укладеним належним чином та є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Отже, укладений сторонами Договір за своєю правовою природою є договором поставки.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини першої статті 691 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На виконання умов Договору позивач за період з січня 2021 року по лютий 2022 року поставив відповідачу товар на загальну суму 2 185 121,46 грн, що підтверджується видатковими накладними, належним чином засвідчені копії яких долучені до матеріалів справи.

У свою чергу, відповідач перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 1 705 000 грн, внаслідок чого заборгованість за отриманий товар склала 480 121,46 грн.

Відповідач 27.10.2022 перерахував позивачу грошові кошти у розмірі 200 000 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 27.10.2022 №7940194.

У подальшому Товариство 08.11.2022 перерахувало ТОВ «МЕТА ДРУК» грошові кошти у розмірі 280 121,42 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 08.11.2022 №7964169.

Таким чином, відповідач після порушення провадження у справі (21.10.2022) перерахував позивачу грошові кошти у загальному розмірі 480 121,42 грн (27.10.2022 - 200 000 грн та 08.11.2022 - 280 121,42 грн).

Вказані обставини підтверджуються позивачем і відповідачем.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення 480 121,42 грн основного боргу слід закрити, оскільки відсутній предмет спору у цій частині позовних вимог, внаслідок перерахування відповідачем позивачу 480 121,42 грн.

Що ж до решти основного боргу у розмірі 0,04 грн, то позовні вимоги в цій частині слід задовольнити.

Крім основного боргу позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 39 610,02 грн пені, 6 511,24 грн 3% річних і 37 438,72 грн інфляційних втрат.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статей 216, 218 Господарського кодексу України (далі - ГК України) порушення зобов`язання є підставою для застосування господарських санкцій в порядку, передбаченому законодавством та договором.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Штрафними санкціями у ГК України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (частина перша статті 230 ГК України).

Відповідно до частини першої статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених ГК України, іншими законами та договором.

Такий вид забезпечення виконання зобов`язання (та одночасно вид відповідальності за неналежне виконання/невиконання зобов`язання) як пеня та механізм її нарахування встановлено частиною третьою статті 549 ЦК України, частиною шостою статті 231 ГК України та частиною шостою статті 232 ГК України.

Відповідно до частини третьої статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною шостою статті 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відповідно до пункту 7.2 Договору у випадку порушення термінів оплати товару, передбачених Договором, покупець оплачує на користь постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідач заперечив проти задоволення пені, 3 % річних та інфляційних втрат, посилаючись на те, що строк оплати за товар не настав, оскільки позивачем не виконано пункт 2.9 Договору.

Так, видаткові накладні не містять номеру, дати Договору та дати замовлення.

Водночас відповідачем не подано жодного документального підтвердження того, що не зазначення такої інформації перешкоджала йому як покупцю ідентифікувати дату замовлення враховуючи наявність його номеру.

Що ж до реквізитів Договору, то суду не подано доказів того, що між сторонами існували інші правочини.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово посилався на принцип римського права venire contra factum proprium (заборона суперечливої поведінки), який базується ще на римській максимі "ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці" (постанови Верховного Суду у справах №910/19179/17, №914/2622/16, №914/3593/15, №237/142/16-ц, №911/205/18).

Так, протягом дії Договору позивач поставляв товар за такими ж видатковими накладними і у відповідача не виникало питань щодо їх оформлення та ним здійснювалася оплата без зауважень; доказів протилежного суду не подано.

Матеріалами справи підтверджується прострочення зі сторони відповідача, а тому є підстави для нарахування та стягнення пені, інфляційних втрат і 3 % річних.

Перевіривши здійснені позивачем розрахунки, Господарський суд міста Києва дійшов висновку, що вони правильні, а тому позовні вимоги щодо стягнення пені, 3 % річних та інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що ж до решти доводів і тверджень позивача та відповідача, які викладені у позові, відзиві на позов і письмових поясненнях, то слід вказати таке.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників процесу та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки до яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідачем не подано доказів в підтвердження заперечень проти задоволення позовних вимог.

За таких обставин, враховуючи подані докази, які оцінені судом у порядку статті 86 Господарського процесуального кодексу України, позов підлягає задоволенню в частині стягнення 0,04 грн основного боргу, 39 610,02 грн пені, 37 438,72 грн інфляційних втрат і 3% річних у сумі 6 511,24 грн.

Відповідно до частини дев`ятої статті 129 Господарського процесуального кодексу України у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на відповідача у розмірі 8 455,22 грн, оскільки, даний спір виник внаслідок його неправильних дій.

Що ж до витрат на правову допомогу, то позивачем було заявлено 100 000 грн, водночас на момент прийняття рішення доказі понесення вказаних витрат суду не подано.

Керуючись статтями 129, 231, 233, 236, 237, 238, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі №910/10979/22 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТА ДРУК» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» в частині стягнення основного боргу у розмірі 480 121,42 грн за відсутності предмету спору.

2. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТА ДРУК» до товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» задовольнити.

2. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Сільпо-Фуд» (ідентифікаційний код: 40720198; вул. Бутлерова, 1, м. Київ, 02090; листування: проспект Тичини, 16, м. Київ, 02098) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «МЕТА ДРУК» (ідентифікаційний код: 42540296; вул. Бойчука, 26, офіс, 100, м. Київ, 01103; листування: Пестеля,11-в, м. Київ, 02000, ел.пошта office@metadruck.com): 0 (нуль) грн 04 коп. заборгованості; 39 610 (тридцять дев`ять тисяч шістсот десять) грн 02 коп. пені; 6 511 (шість тисяч п`ятсот одинадцять) грн 24 коп. 3 % річних; 37 438 (тридцять сім тисяч чотириста тридцять вісім) грн 72 коп. інфляційних втрат і 8 455 (вісім тисяч чотириста п`ятдесят п`ять) грн 22 коп. судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 03.02.2023.

Суддя Ігор Курдельчук