Постанова

від 09.05.2023 по справі 910/10979/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" травня 2023 р. Справа №910/10979/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Владимиренко С.В.

суддів: Ходаківської І.П.

Демидової А.М.

при секретарі судового засідання Нікітенко А.В.

за участю представників учасників справи:

від позивача: Крупський В.В.

від відповідача: Передереєв В.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд"

на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 (повний текст рішення складено 03.03.2023)

у справі №910/10979/22 (суддя Курдельчук І.Д.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Друк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд"

про стягнення 563 681,44 грн,

ВСТАНОВИВ:

За результатами розгляду справи №910/10979/22 Господарським судом міста Києва ухвалено рішення 03.02.2023, яким закрито провадження у справі №910/10979/22 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мета Друк" (далі - ТОВ "Мета Друк") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" (далі - ТОВ "Сільпо-Фуд") в частині стягнення основного боргу у розмірі 480 121,42 грн за відсутності предмету спору. Позов ТОВ "Мета Друк" до ТОВ "Сільпо-Фуд" задоволено. Стягнуто з відповідача на користь позивача 0,04 грн заборгованості; 39 610,02 грн пені; 6 511,24 грн трьох процентів річних; 37 438,72 грн інфляційних втрат та 8 455,22 грн судового збору.

10.02.2023 до Господарського суду міста Києва надійшла заява позивача про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, за якою останній просив суд першої інстанції стягнути з відповідача на його користь понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 125 000,00 грн.

Додатковим рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №910/10979/22 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Сільпо-Фуд" на користь ТОВ "Мета Друк" 85 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу. У задоволенні решти заяви відмовлено.

Суд першої інстанції при ухвалені вказаного рішення, врахувавши не надання відповідачем доказів з метою доведення завищення вартості понесених позивачем витрат на правову допомогу та не надання доказів на їх спростування, а також фактичне дублювання робіт, виходив з того, що розумними та справедливими є витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 85 000,00 грн.

Не погоджуючись з винесеним додатковим рішенням, ТОВ "Сільпо-Фуд" звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою в якій просить додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/10979/22 скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні заяви ТОВ "Мета Друк" про стягнення з ТОВ "Сільпо-Фуд" витрат на професійну правничу допомогу відмовити повністю.

В обґрунтування вимог та доводів апеляційної скарги позивач посилається на те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 є необґрунтованим та незаконним, ухваленим з неправильним застосуванням норм матеріального права.

Також апелянт зазначає про відсутність доказів надсилання ТОВ "Мета Друк" заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з усіма долученими доказами на адресу місцезнаходження відповідача, оскільки до наведеної заяви позивач долучив опис до цінного листа про відправлення заяви за адресою: місто Київ, проспект Павла Тичини, 16, що є ні місцезнаходженням відповідача, ні його представника чи будь-якого відокремленого підрозділу, чи адресою для листування.

Крім того, скаржник вказує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 85 000,00 грн не відповідає критеріям реальності ціни позову у розумінні приписів частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), а їх стягнення становитиме тягар для останнього, що не узгоджується з принципом розподілу таких витрат.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.03.2023, апеляційну скаргу ТОВ "Сільпо-Фуд" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/10979/22 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Владимиренко С.В., судді: Демидова А.М., Ходаківська І.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду 29.03.2023 витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/10979/22. Відкладено розгляд питання про відкриття, повернення, залишення без руху або відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Сільпо-Фуд" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/10979/22.

Матеріали справи надійшли на адресу Північного апеляційного господарського суду 05.04.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Сільпо-Фуд" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/10979/22. Учасникам справи надано право подати відзив на апеляційну скаргу, заяви, клопотання, пояснення до 21.04.2023. Розгляд апеляційної скарги ТОВ "Сільпо-Фуд" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/10979/22 призначено на 09.05.2023 о 12 год 15 хв.

Представник відповідача у судовому засіданні 09.05.2023 підтримав вимоги та доводи апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції її задовольнити, додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/10979/22 скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ТОВ "Мета Друк" у задоволенні заяви про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача у судовому засіданні 09.05.2023 заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив суд апеляційної інстанції відмовити у її задоволенні, а додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/10979/22 залишити без змін.

Розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Статтею 244 ГПК України визначено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

За приписами статті 16 ГПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

У статті 124 ГПК України визначено, що разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно до статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно з частинами 1-3 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги (частина 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Згідно зі статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу позивач надав суду договір про надання правової (правничої) допомоги від 05.09.2022, додатковий договір №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.09.2022, акт приймання-передачі від 06.02.2023, платіжні доручення від 24.01.2023 №25, від 23.01.2023 №740, від 30.01.2023 №743, від 06.02.2023 №745.

За умовами договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.09.2022, який укладено між ТОВ "Мета Друк" (клієнт) та Адвокатським об`єднанням "Присяжнюк, Коновалова та Партнери" (об`єднання), клієнт доручає, а об`єднання приймає на себе зобов`язання надати правову (правничу) допомогу клієнту, здійснити захист, представництво інтересів клієнта у судах будь-яких інстанцій під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного судочинства, а також в інших державних органах, підприємствах, установах, комісіях та організаціях будь-якої форми власності, перед фізичними та юридичними особами як на території України так і за її межами.

Згідно з пунктом 2.2 договору обсяг та вартість правової допомоги, що надається на підставі даного договору, визначається сторонами в додатковому договорі, якій є невід`ємною частиною даного договору.

05.09.2022 було укладено додатковий договір №1 до договору про надання правової (правничої) допомоги від 05.09.2022, відповідно до умов якого клієнт доручає об`єднанню вчиняти всі необхідні юридичні дії, захист та представництво інтересів клієнта, які пов`язані зі зверненням останнього до господарського суду з позовною заявою до ТОВ "Сільпо-Фуд" про стягнення заборгованості за договором поставки від 04.09.2020 №7777Р.

У пункті 3 додаткового договору сторони встановили, що замовник оплачує гонорар (винагороду) об`єднанню за надану правову (правничу) допомогу з розрахунку вартості однієї нормо-години правової (правничої) допомоги 5 000,00 грн.

За результатами надання правової (правничої) допомоги за цим додатковим договором складається акт приймання-передачі, що підписується представниками кожної зі сторін (пункт 6 додаткового договору).

Згідно з актом приймання-передачі від 06.02.2023 об`єднанням надано клієнту наступні послуги:

- ознайомлення з наданими матеріалами та проведення правового аналізу документів, розроблення та узгодження правової позиції - 5 годин (вартість 25 000,00 грн);

- складання позовної заяви про стягнення заборгованості (розрахунок пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних), засвідчення копій документів та подання позовної заяви (поштова відправка) до Господарського суду міста Києва - 10 годин (50 000,00 грн);

- ознайомлення з відзивом на позовну заяву, розроблення та узгодження правової позиції - 3 години (вартість - 15 000,00 грн);

- складання відповіді на відзив та подання її (поштова відправка) відповідачу та місцевому суду - 5 годин (вартість 25 000,00 грн);

- складання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та подання її (поштова відправка) відповідачу та місцевому суду - 2 години (вартість - 10 000,00 грн).

Загальна вартість наданої правничої (правової) допомоги об`єднання за цим актом складає 125 000,00 грн (пункт 3 акта).

Клієнт не має жодних претензій до якості та строкам надання об`єднанням правничої (правової) допомоги. Після завершення розрахунків в повному обсязі об`єднання не матиме жодних претензій до клієнта (пункт 4 акта).

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтями 76, 77 ГПК України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

При визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Отже, саме суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи був їх розмір обґрунтованим.

За приписами частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до частини 5 статті 126 ГПК України у разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 6 статті 126 ГПК України).

Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи. Вказаний правовий висновок викладено у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18.

У суді першої інстанції відповідач клопотання про зменшення розміру витрат на професійну допомогу не заявляв, отже останній своїм правом, наданим йому частиною 5 статті 126 ГПК України не скористався. Матеріали даної справи містять письмові заперечення відповідача на вимогу про стягнення витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 100 000,00 грн, викладені у відзиві на позовну заяву.

Відповідно до частини 3 статті 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 ГПК України. Проте, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Відтак, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення.

При цьому, у судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 11.02.2021 у справі № 920/39/20.

До того ж, у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Як встановлено судом першої інстанції, у складання позовної заяви входить ознайомлення з наявними матеріалами та проведення правового аналізу документів, розроблення та узгодження правової позиції, а у складання відповіді на відзив - ознайомлення із відзивом на позовну заяву, розроблення та узгодження правової позиції.

Суд апеляційної інстанції погоджується із висновком місцевого господарського суду, що розумними та справедливими є такі витрати:

- ознайомлення з наявними матеріалами та проведення правового аналізу документів, розроблення та узгодження правової позиції, складання позовної заяви про стягнення заборгованості (розрахунок пені, інфляційних втрат, трьох процентів річних), засвідчення копій документів та подання позовної заяви (поштова відправка) до Господарського суду міста Києва - 10 годин (вартість 50 000,00 грн);

- ознайомлення із відзивом на позовну заяву, розроблення та узгодження правової позиції, складання відповіді на відзив та подання її (поштова відправка) відповідачу та місцевому суду - 5 годин (вартість 25 000,00 грн);

- складання заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу та подання її (поштова відправка) відповідачу та місцевому суду - 2 години (вартість 10 000,00грн).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення заяви позивача про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу та стягнення з ТОВ "Сільпо-Фуд" на користь ТОВ "Мета Друк" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 85 000,00 грн.

Доводи відповідача щодо відсутності доказів надсилання ТОВ "Мета Друк" заяви про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу з усіма долученими доказами відхиляються судовою колегією, оскільки у матеріалах справи наявні докази направлення позивачем ТОВ "Сільпо-Фуд" наведеної заяви на адресу: 02098, місто Київ, проспект Павла Тичини, 16, яка в укладеному між сторонами договорі поставки від 04.09.2020 №7777Р визначена як - адреса для листування.

Крім того, Верховний Суд неодноразово звертав увагу, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини 4 статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України (постанова Верховного Суду від 01.09.2021 у справі №910/13034/20).

За таких обставин, суд апеляційної інстанції не знайшов підстав для зміни чи скасування додаткового рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/10979/22.

У справі "Салов проти України" від 06.09.2005 Європейський Суд з прав людини наголосив на тому, що згідно зі статтею 6 Конвенції рішення судів достатнім чином містять мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя (рішення від 27.09.2001 у справі "Hirvisaari v. Finland"). У рішенні звертається увага, що статтю 6 параграф 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення, може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи (рішення від 09.12.1994 у справі "Ruiz Torija v. Spain").

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін, однак, це не означає, що суди мають давати оцінку кожному аргументу та детальну відповідь на нього. Тобто мотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною, залежно від характеру рішення.

У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод.

В пункті 53 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федорченко та Лозенко проти України" від 20.09.2012 зазначено, що при оцінці доказів суд керується критерієм доведення "поза розумним сумнівом". Тобто, аргументи сторони мають бути достатньо вагомими, чіткими та узгодженими.

Судом апеляційної інстанції у даній постанові надано вичерпні відповіді на доводи апелянта, викладені в апеляційній скарзі, із застосування норм матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню.

Відповідно до статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів Північного апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/10979/22 прийняте з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає.

Враховуючи те, що судовий збір за прийняття додаткового рішення не сплачується, то відповідно судовий збір згідно з приписами статті 129 ГПК України розподілу не підлягає.

Керуючись статтями 129, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сільпо-Фуд" на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/10979/22 залишити без задоволення.

2. Додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2023 у справі №910/10979/22 залишити без змін.

3. Матеріали справи №910/10979/22 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у господарських справах в порядку і строки, визначені в статтях 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 10.05.2023.

Головуючий суддя С.В. Владимиренко

Судді І.П. Ходаківська

А.М. Демидова