Рішення

від 02.02.2023 по справі 910/13569/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

02.02.2023Справа № 910/13569/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронтрейд" (м. Київ)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівіес Цінник" (м. Київ)

про стягнення 251.240,95 грн,

Суддя Ващенко Т.М.

Секретар судового засідання Шаповалов А.М.

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Айронтрейд" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівіес Цінник" про стягнення 251.240,95 грн, з яких: 200.000,00 грн заборгованості за поставлений позивачем товар за договором поставки №07.02/22/1 від 07.02.22., 45.159,49 грн інфляційних втрат та 6.081,46 грн 3 % річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.12.22. відкрито провадження у справі №910/13569/22, постановлено її розгляд здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

05.01.23. від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

09.01.23. від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому він заперечує проти позовних вимог, посилаючись на необґрунтованість їх розміру та наявність форс-мажорних обставин.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 16.01.23. заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівіес Цінник" про розгляд справи в порядку загального позовного провадження залишено без задоволення.

Будь-яких інших заяв чи клопотань до суду від сторін не надходило.

Оскільки наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними у справі матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Розглянувши надані документи і матеріали, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення відповідача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

07.02.22. між позивачем (постачальник) та відповідачем (покупець) було укладено договір поставки №07.02/22/1 (далі - Договір), за умовами п. 1.1. якого постачальник зобов`язався поставити і передати у власність покупцю визначений цим Договором товар (далі - Товар), а покупець зобов`язався прийняти цей товар своєчасно здійснити за нього оплату.

Пунктом 1.2. Договору сторони погодили, що найменування, одиниця виміру, загальна кількість Товару, що піддягає поставці за ним Договором, піна за одиницю Товару, термін та умови поставки визначаються у рахунках фактурах та товарних накладних, або інших передбачених чинним законодавством документах на Товар, які є невід`ємною частиною Договору та остаточно узгоджується сторонами на кожну окрему партію товару.

Відповідно до п. 2.1. Договору погодження сторонами кількості, номенклатури, асортименту та ціни Товару відбувається за їх взаємною згодою шляхом переговорів та фіксується в рахунках на оплату або в накладних про відвантажування, шо є невід`ємними складовими даного Договору, а також в Специфікаціях до Договору, які є невід`ємною насінною цього Договору. Покупець, підписуючи документ про відвантаження (накладна, товарно-транспортна накладна), виявляє згоду на прийняття Товару відповідно до попередньої домовленості з постачальником. Уповноважуючи певну особу на прийняття Товару від постачальника, покупець автоматично уповноважує таку особу підписувати відповідні товаросупровідні документи на Товар.

Згідно з п. п. 2.2. - 2.5. Договору розрахунки за кожну поставлене партію Товару здійснюються в безготівковому порядку. Валюта розрахунку - гривня. Загальна сума Договору складається із сумарної вартості Специфікацій, складених на кожну партію Товару. Остаточна загальна сума Договору є сумою вартості партій Товару, замовлених покупцем та поставлених постачальником за умовами цього Договору. Оплата здійснюється покупцем шляхом перерахування на поточний рахунок постачальника грошових коштів на підставі рахунку-фактури. Оплата за поставлений товар в розмірі 100% (сто відсотків) здійснюється протягом 30 календарних днів з дня відвантаження товару постачальником. Зобов`язання по сплата за Товар вважається виконаним з дати надходження і грошових коштів у повному обсязі на

Цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін і діє до 31.12.22. У разі відсутності заяви однієї зі сторін про припинення або зміну договору після закінчення строку його дії договір вважається продовженим на той самий строк і на тих самих умовах, які передбачені даним договором (п. п. 8.1., 8.2. Договору).

За змістом ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За приписами ст. ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги Договір як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

Статтею 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

У частині 2 статті 712 ЦК України зазначено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

07.02.22. сторони підписали також специфікацію №1 до Договору, якою погодили поставку товару загальною вартістю 389.578,68 грн з ПДВ.

Як вбачається з матеріалів справи, 08.02.22 позивачем було поставлено відповідачу товар за Договором за видатковою накладною №81 від 08.02.22. та товарно-транспортною накладною №АТ000000026 від 08.02.22., на суму 389.578,64 грн. Отриманий Товар було прийнято покупцем без застережень щодо його комплектності, пакування, строків поставки, якості при прийнятті тощо.

Покупцем зобов`язання з оплати отриманого товару було виконано частково, що підтверджується копіями наданих позивачем платіжних доручень: №12434 від 06.06.22. на суму 100.000,00 грн, №12477 від 21.07.22. на суму 20.000,00 грн, №16 від 12.08.22. на суму 50.000,00 грн, №12516 від 07.09.22. на суму 19.578,64 грн.

Крім того, відповідачем до відзиву на позовну заяву додано копії платіжних доручень №12552 від 06.10.22. на суму 30.000,00 грн, та №12640 від 22.12.22. на суму 30.000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем при зверненні до суду з даною позовною заявою не було враховано здійснену відповідачем 06.10.22. оплату товару в розмірі 30.000,00 грн.

Отже, включення цієї суми до загальної суми боргу, зазначеної в позовній заяві, є необґрунтованим, тож суд дійшов висновку про відмову в позові в цій частині.

Ще 30.000,00 грн заборгованості було сплачено відповідачем під час розгляду справи.

Пунктом 2 ч. 1 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Оскільки відповідачем було сплачено позивачу заборгованість у розмірі 30.000,00 грн після звернення позивача до суду з даним позовом, суд дійшов висновку про те, що провадження у справі в цій частині слід закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Враховуючи вищевикладене, несплаченою залишається сума заборгованості відповідача в розмірі 140.000,00 грн, що ним не заперечується у відзиві на позовну заяву. Доказів сплати цієї суми до матеріалів справи сторонами не надано.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

У ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України зазначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст. ст. 525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За таких обставин, суд встановив обґрунтованість та доведеність позовних вимог про стягнення з відповідача 140.000,00 грн.

Крім того, у зв`язку з порушенням строків оплати товару позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення з відповідача 45.159,49 грн інфляційних втрат та 6.081,46 грн 3 % річних, нарахованих на суми заборгованості за період прострочення з 11.03.22 по 23.11.22.

Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційних втрат, суд встановив їх невірність, у зв`язку з неврахуванням здійсненої відповідачем 06.10.22. оплати.

За розрахунком суду, загальна сума 3 % річних складає 5.974,86 грн, яка і підлягає стягненню з відповідача. Натомість, сума інфляційних втрат за виконаним судом розрахунком є більшою, ніж пред`явлено до стягнення з відповідача, у зв`язку з чим суд задовольняє позовну вимогу про стягнення з відповідача 45.159,49 грн інфляційних втрат.

Відповідач у відзиві на позовну заяву заперечує проти позовних вимог про стягнення нарахувань за ч. 2 ст. 625 ЦК України, посилаючись на наявність форс-мажорних обставин, просить продовжити строк для подання відповідного сертифікату ТПП України.

З цього приводу суд зазначає, що обставини щодо збройної агресії рф проти України є загальновідомими та не потребують доведення відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 205 ГК України господарське зобов`язання припиняється неможливістю виконання у разі виникнення обставин, за які жодна з його сторін не відповідає, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до ст. 417 ГК України у період дії воєнного стану, введеного на території України або в окремих місцевостях, правовий режим господарської діяльності визначається на основі закону про оборону України, інших законодавчих актів щодо забезпечення обороноздатності держави та законодавства про режим воєнного стану.

Відповідно до статті 617 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

При цьому Торгово-промислова палата України з метою позбавлення обов`язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин, відповідно до якого ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Відтак ТПП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що сторона, яка не може виконати свої зобов`язання внаслідок визначених у п. 6.1. Договору форс-мажорних обставин, повинна повідомити про це письмово іншу сторону в термін 3 доби з моменту виникнення цих обставин. Невиконання цієї вимоги не дає стороні права посилатися в подальшому на вищенаведені обставини.

Суд зазначає, що наявність форс-мажорних обставин у зв`язку зі збройною агресією рф проти України є загальновідомим, проте, це не звільняє сторону від обов`язку повідомлення контрагента про неможливість виконання зобов`язань в порядку, встановленому Договором.

Доказів такого повідомлення позивача матеріали справи не містять.

Крім того, при дослідженні питання звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань за Договором істотним є не сам факт наявності форс-мажорних обставин, а взаємозв`язок між такими обставинами та неможливістю виконання зобов`язань.

За таких обставин, суд відхиляє доводи відповідача, що стосуються наявності форс-мажорних обставин, у зв`язку з відсутністю доказів їх впливу на прострочення виконання зобов`язань та невиконанням відповідачем обов`язку згідно з п. 6.2. Договору щодо повідомлення позивача про такі обставини.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. (ч. ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України).

Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ст. ст. 76, 77 ГПК України).

Положеннями ст. 86 ГПК України унормовано наступне. Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення з відповідача 140.000,00 грн заборгованості, 5.974,86 грн 3 % річних та 45.159,49 грн інфляційних втрат є обґрунтованими, доведеними та не спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак підлягають задоволенню. Провадження у справі в частині вимоги про стягнення 30.000,00 грн заборгованості належить закрити на підставі ст. 231 ГПК України. У задоволенні решти позовних вимог належить відмовити з наведених вище підстав.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" суд повертає суму судового збору в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

У зв`язку із відсутність відповідного клопотання, питання про повернення позивачу з Державного бюджету України судового збору в розмірі 450,00 грн (при закритті провадження у справі в частині стягнення 30.000,00 грн), судом не вирішується.

В іншій частині судовий збір покладається обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 219, 231, 232, 233, 236-238, 240, 241, 252 ГПК України, Господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронтрейд" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівіес Цінник" про стягнення 30.000,00 грн заборгованості.

2. Позов задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тівіес Цінник" (04114, місто Київ, вулиця Дубровицька, будинок 28; ідентифікаційний код 38556876) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Айронтрейд" (02099, місто Київ, вулиця Бориспільська, будинок 7; ідентифікаційний код 38348243) 140.000 (сто сорок тисяч) грн 00 коп. заборгованості, 45.159 (сорок п`ять тисяч сто п`ятдесят дев`ять) грн 49 коп. інфляційних втрат, 5.974 (п`ять тисяч дев`ятсот сімдесят чотири) грн 86 коп. 3 % річних та 2.867 (дві тисячі вісімсот шістдесят сім) грн 02 коп. судового збору.

4. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили у відповідності до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Т.М. Ващенко