Рішення

від 25.01.2023 по справі 915/243/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року Справа № 915/243/22

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Алексєєва А.П. при секретарі судового засідання Степановій І.С. розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовною заявою військової частини НОМЕР_1 «Військово-морська база « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (адреса для листування: АДРЕСА_1 , юридична адреса: АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ), яка пред`явлена до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю АВ-Нафта (54010, м. Миколаїв, вул. Морехiдна, 1-В/3, офiс 206, код ЄДРПОУ 39284118), про зобов`язання повернути нафтопродукти за договором зберігання.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 ,

від відповідача: адвокат Ремешевський Є.А.

16.08.2022 року ухвалою суду прийнято позов до розгляду та відкрите провадження у справі. Вирішено розглядати справу за правилами загального позовного провадження.

Зазначену ухвалу отримано позивачем 26.08.2022 року, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 5400500725113. Відповідач ухвалу не отримав, поштове відправлення 5400500724974 повернуто до суду в зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. З огляду на положення ч. 6 ст. 242 ГПК України відповідача про підготовче засідання було повідомлено належним чином.

15.09.2022 року ухвалою суду закрите підготовче провадження та призначене судове засідання із розгляду справи по суті.

11.10.2022 року судове засідання не відбулося у зв`язку із знаходження головуючого у справі у щорічній відпустці.

08.11.2022 року ухвалою суду сторін повідомлено про дату судового засідання.

16.11.2022 року протокольною ухвалою судове засідання відкладене на підставі п. 1 ч. 2 ст. 202 ГПК України.

25.11.2022 року у судовому засіданні оголошено перерву.

11.01.2023 року ухвалою суду сторін повідомлено про дату судового засідання.

25.01.2023 року суд повідомив про винесення рішення та підписання його вступної та резолютивної частини.

Позивач звернувся із позовом про зобов`язання відповідача повернути майно (нафтопродукти), яке було передане за накладними на безоплатне тимчасове зберігання на підставі укладеного з відповідачем договору.

07.09.2022 року до суду надійшло клопотання від представника позивача про ознайомлення з матеріалами справи, яке судом було задоволено.

03.10.2022 року надійшло клопотання від представника позивача про забезпечення доказів.

14.10.2022 року надійшло клопотання від представника позивача про перерозподіл справи.

17.10.2022 року надійшло клопотання представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.

31.10.2022 року надійшло клопотання від представника відповідача про повернення справи на стадію підготовчого провадження.

25.11.2022 року надійшла заява від представника позивача про неможливість виконати ухвалу суду у повному обсязі.

04.01.2023 року надійшла заява від представника позивача про виконання ухвали суду щодо витребування оригіналів доказів.

23.01.2023 року надійшла заява від представника відповідача про ознайомлення з матеріалами справи.

24.01.2023 року надійшла заява представника відповідача про витребування доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Як вказано у ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ч. 3 ст. 75 ГПК України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно ч. 1 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, 2, 3 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З огляду на представлені позивачем докази на підтвердження обставин викладених у позові, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, судом встановлено наступне.

На підтвердження існування правовідносин із відповідачем позивач послався на договір №15/2 про надання безоплатних послуг товариством з обмеженою відповідальністю АВ-НАФТА військовій частині НОМЕР_1 з приймання, тимчасового зберігання та відвантаження нафтопродуктів від 26.04.2022 року, додавши до позову його завірену копію.

На підтвердження передачі відповідачу нафтопродуктів на зберігання позивач послався на накладні №2/2 від 13.03.2022 року, №13/11 від 23.03.2022 року, №18/16 від 27.03.2022 року, №22/20 від 28.03.2022 року, №27/26 від 02.04.2022 року, №14/12 від 23.03.2022 року, №23/21 від 31.03.2022 року та акти приймання-передачі №38, №39 на тимчасове зберігання військового майна від 07.04.2022 року також додавши до позову завірені копії.

На підтвердження повернення частини майна позивач послався на накладну №49 від 14.04.2022 року, акт приймання-передачі №48 від 15.04.2022 року, накладну №326/91 від 02.06.2022 року та накладну №151/88 від 05.05.2022 року додавши до позову завірені копії.

Із змісту наданого позивачем договору №15/2 вбачається, що від імені відповідача його було підписано старшим оператором ОСОБА_2 .

Договір №15/2 складено у м. Миколаєві 26.04.2022 року.

Предметом цього договору є обов`язок виконавця (відповідач) по виконанню доручення замовника (позивач) надати послуги з приймання, тимчасового зберігання та відвантаження нафтопродуктів (товару) із несенням повної матеріальної відповідальності на час зберігання.

У пункті 13 договору Юридичні адреси та банківські реквізити сторін зазначені дані виконавця (відповідач), а саме: ТОВ АВ-НАФТА, код ЄДРПОУ 39284118, адреса: АДРЕСА_3 . У графі підпис договору наявний рукописний підпис виконаний від імені старшого оператора ОСОБА_3 .

Відповідно до ч. 1 ст. 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого на запит суду за кодом 145342725624 від 25.01.2023 року станом на дату підписання договору №15/2, тобто на 26.04.2022 року, керівником товариства з обмеженою відповідальністю АВ-НАФТА, код 39284118, адреса місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Морехідна, б. 1В/3, офіс 216, є ОСОБА_4 з 27.04.2021 року. Даних щодо наявності у старшого оператора ОСОБА_5 повноважень вчиняти дії від імені товариства з обмеженою відповідальністю АВ-НАФТА, в тому числі щодо підписання договорів, у витязі не міститься.

Довіреності або інших передбачених законодавством документів, якими підтверджуються повноваження старшого оператора Ковальчука Д., як представника відповідача, на підписання договору №15/2, позивачем не надано.

Відповідно до ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 181 ГК України господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно із ч. 1 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У ст. 203 ЦК України визначено, що волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документа, в якому втілюється правочин. Внаслідок цього підписання правочину здійснюється стороною (сторонами) або ж уповноваженими особами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на те, що докази наявності у старшого оператора ОСОБА_5 повноважень на підписання договору 15/2 у матеріалах справи відсутні, то відповідно, істотних умов цього договору сторона відповідача, в особі директора ОСОБА_4 , не погоджувала, що свідчить про відсутнє волевиявлення відповідача на укладення договору.

Якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов, такий договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини.

З огляду на вищевказане наданим позивачем договором №15/2 не підтверджується та обставина, що саме відповідач взяв на себе цивільно-господарські зобов`язання по прийманню та безоплатному зберіганню майна (нафтопродуктів) позивача.

Що стосується листів позивача №470/1/352 від 04.06.2022 року та №470/1/350 від 09.06.2022 року, які адресовані відповідачу та якими позивач просить повернути майно, то доказів їх направлення на адресу місцезнаходження відповідача поштою не надано, а відмітку про їх отримання на руки шляхом проставлення підпису виконано без зазначення прізвища, ім`я та по-батькові особи-підписанта та чи уповноважена ця особа приймати кореспонденцію від імені відповідача. Таким чином, суд дійшов висновку, що вручення під розписку вказаних листів особі, яку неможливо ідентифікувати, не може бути доказом належного сповіщення відповідача по суті викладених у листах питань.

Що стосується наданого позивачем листа підписаного від імені ОСОБА_6 , то з його змісту не вбачається наявності у відповідача зобов`язань перед позивачем щодо безоплатного тимчасового зберігання майна позивача. На це також вказує те, що зазначений лист взагалі не містить даних адресата.

Що стосується накладних та актів, які позивач надав на підтвердження обставин по прийманню та поверненню нафтопродуктів, то зазначені документи також підписані старшим оператором ОСОБА_2 , наявність повноважень у якого діяти від імені відповідача, як було встановлено вище, позивачем не підтверджено.

Таким чином, під час розгляду справи наданими позивачем доказами не підтверджено наявність між позивачем та відповідачем цивільно-господарських відносин із зберігання майна позивача та як наслідок наявність обов`язку відповідача по його поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 237, 238 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 03 лютого 2023 року.

Суддя А.П.Алексєєв