Постанова

від 01.06.2023 по справі 915/243/22

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2023 рокум. ОдесаСправа № 915/243/22Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Савицького Я.Ф.

секретар судового засідання: Кратковський Р.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Хорошев В.В., довіреність №470/1/2127 від 29.12.2022;

від відповідача: Заливчий Я.В., ордер серія ВЕ №1063049 від 31.05.2023

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 «Військово-морська база « ІНФОРМАЦІЯ_1 »

на рішення Господарського суду Миколаївської області від „25 січня 2023р., повний текст якого складено та підписано від „03 лютого 2023р.

у справі №915/243/22

за позовом Військової частини НОМЕР_1 «Військово-морська база « ІНФОРМАЦІЯ_1 »

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта»

про зобов`язання повернути нафтопродукти за договором зберігання,

головуючий суддя Алексєєв А.П.

місце прийняття рішення: Господарський суд Миколаївської області

В судовому засіданні 01.06.2023 року відповідно до ст. ГПК України оголошено вступну та регулятивну частину постанови.

В С Т А Н О В И В :

У серпні 2022 року Військова частина НОМЕР_1 «Військово-морська база « ІНФОРМАЦІЯ_1 » (далі ВЧ НОМЕР_1 ) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта» (далі ТОВ «АВ-Нафта»), в якому просила суд зобов`язати відповідача повернути майно, а саме нафтопродукти АБ А-80ДЗ у кількості 28808 кг, ДП З-0,2-25 у кількості 59129 кг.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем свого обов`язку з повернення майна (нафтопродуктів), які були передані йому на підставі договору про надання безоплатних послуг ТОВ «АВ-Нафта» ВЧ НОМЕР_1 з приймання, тимчасового зберігання та відвантаження нафтопродуктів №15/2 від 26.04.2022.

Позивач зазначив, що така міра щодо передачі нафтопродуктів на зберігання відповідачу була вимушеною в умовах постійного ракетно-артилерійських обстрілів міста Миколаєва та реальної загрози наступу ворога.

В подальшому, після отримання від позивача листа щодо повернення паливно-мастильних матеріалів, відповідач повідомив, що вказане пальне було видане згідно з відомостями на потреби ЗСУ та іншої техніки, яка використовувалась в оборонній сфері.

Позивачем факт повернення відповідачем нафтопродуктів заперечується, у зв`язку із чим останній звернувся до суду із даним позовом.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2023 року у справі №915/243/22 (суддя Алексєєв А.В.) в задоволені позову відмовлено повністю.

Судове рішення мотивовано тим, що під час розгляду справи наданими позивачем доказами не підтверджено наявність між позивачем та відповідачем цивільно-господарських відносин із зберігання майна позивача, та як наслідок наявність обов`язку відповідача по його поверненню позивачу.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, ВЧ НОМЕР_1 звернулась до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2023 по справі №915/243/22 та постановити нове рішення, яким позов ВЧ НОМЕР_1 задовольнити в повному обсязі.

Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що оскаржуване рішення є необґрунтованим та незаконним та таким, що прийнято із порушенням норм матеріального та процесуального права.

За твердженням апелянта, працівником відповідача старшим оператором ОСОБА_1 вчинені юридично значимі дії від імені та в інтересах відповідача. Обсяг та специфіка вчинених дій відповідає посаді та функціональним обов`язкам даного працівника. В розпорядженні старшого оператора Ковальчука Д.В. була документація відповідача, печатка відповідача, доступ до приміщень та матеріальних цінностей відповідача. Діяв він від імені товариства свідомо та добросовісно.

Від імені відповідача старшим оператором ОСОБА_1 було прийнято від позивача 117 600 кг пального, які були завезені на територію об`єктів відповідача вантажним автомобільним транспортом (автоцистерною) DAF д/н НОМЕР_2 з причепом д/н ВЕ0463ХF кількістю рейсів 7 разів та відвантажені у ємності (сховища) відповідача, що підтверджується наданими накладними (вимогами) та актами.

Наведені обставини, на думку апелянта, свідчать про неможливість приховати таку значну операцію від відповідача. В свою чергу схваленням відповідачем дій ОСОБА_1 є прийняття та залишення пально-мастильних матеріалів на об`єктах відповідача, а згодом і його використання відповідачем в інтересах оборони м. Миколаєва.

Таким чином скаржник зазначає, що у нього не було сумнівів стосовно повноважень старшого оператора ОСОБА_1 діяти в інтересах ТОВ «АВ-Нафта». Судом таким обставинам справи належної оцінки надано не було, в той же час на такі обставини звертав увагу представник позивача під час судового засідання.

Також, апелянт вважає, що оскаржуваним рішенням порушується «презумпція правомірності правочину», передбачена ст. 204 ЦК України.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 18.04.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від „25 січня 2023р., повний текст якого складено та підписано від „03 лютого 2023р. у справі №915/243/22; призначено розгляд апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 до розгляду на 01 червня 2023 року о 10:00 год.

05.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника ВЧ НОМЕР_1 надійшло клопотання про долучення до матеріалів справи №915/243/22 рішення суду, що набрало законної сили у справі №915/287/22, у якій брали участь ті самі особи, зокрема постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 28.03.2023 по справі №915/287/22.

22.05.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від представника ТОВ «АВ-Нафта» надійшло клопотання, відповідно до якого останній просить витребувати з Миколаївського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Миколаївській області процесуальний документ про результати досудового розслідування по кримінальному провадженню №1202215203000886 від 19.06.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 191 КК України.

Розглянувши клопотання ТОВ «АВ-Нафта» щодо витребування доказів, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до 4. ст.74 ГПК України суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до ч.1,2 ст.81 ГПК України учасник справи у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування доказів судом. Таке клопотання повинно бути подане в строк, зазначений в частинах другій та третій статті 80 цього Кодексу. Якщо таке клопотання заявлено з пропуском встановленого строку, суд залишає його без задоволення, крім випадку, коли особа, яка його подає, обґрунтує неможливість його подання у встановлений строк з причин, що не залежали від неї. У клопотанні про витребування судом доказів повинно бути зазначено: 1) який доказ витребовується (крім клопотання про витребування судом групи однотипних документів як доказів); 2) обставини, які може підтвердити цей доказ, або аргументи, які він може спростувати; 3) підстави, з яких випливає, що цей доказ має відповідна особа; 4) заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно, докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цього доказу; 5) причини неможливості отримати цей доказ самостійно особою, яка подає клопотання.

З огляду на викладене вище колегія суддів зазначає, що право учасника судового процесу на звернення до суду із тим або іншим клопотанням повинно бути реалізоване з дотриманням положень процесуального законодавства, оскільки в іншому випадку суд залишає подане клопотання без розгляду.

Варто зауважити, що в процесі розгляду справи відповідачем також було подано до суду фактично аналогічне за змістом клопотання про витребування доказів, у задоволенні якого судом було відмовлено, крім того заявником не зазначено заходи, яких особа, яка подає клопотання, вжила для отримання цього доказу самостійно та докази вжиття таких заходів та (або) причини неможливості самостійного отримання цих доказів, а тому колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання ТОВ «АВ-Нафта» про витребування доказів.

У судовому засіданні 01.06.2023 представник скаржника підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти задоволення апеляційної скарги.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Суд апеляційної інстанції, у відповідності до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2022 року між Військовою частиною НОМЕР_1 (Замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АВ-Нафта" (Виконавець) було укладено Договір про надання безоплатних послуг ТОВ «АВ-Нафта» ВЧ НОМЕР_1 з приймання, тимчасового зберігання та відвантаження нафтопродуктів №15/2, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання щодо надання послуг з приймання, тимчасово зберігання та відвантаження нафтопродуктів (Товару) та несе повну матеріальну відповідальність на час зберігання (п1.1 Договору).

Пунктом 2.2. договору сторони передбачили, що Виконавець здійснює приймання, зберігання, відвантаження і контроль за якістю нафтопродуктів (товарів) Замовника. Він зберігає нафтопродукти, отримані від Замовника окремо від запасів Міністерства оборони України. Місце зберігання:м. Миколаїв, вул. Морехідна, 1- В/3; м. Миколаїв, вул. Озерна, 14.

Обсяг прийнятих на зберігання нафтопродуктів складає 150 тон. Зміна обсягів в сторону збільшення (зменшення) письмово узгоджується сторонами не пізніше ніж за 15 діб до поставки нафтопродуктів. Разова подача під злив або налив повинна складати не більше 2 автомобільних цистерн, загальною вагою 80 тон (п.2.3. Договору).

Відповідно до п.п.3.1, 3.2, 3.3, 3.4, 3.5 Договору приймання, зберігання, відвантаження, транспортування та облік нафтопродуктів здійснюється відповідно нормативних документів, діючих у Міністерстві оборони України. Датою приймання (відвантаження) перевантаження нафтопродуктів вважається: день зливання (наливання) автомобільних цистерн в пункті прийому здачі. Облік зданих на тимчасове зберігання нафтопродуктів ведеться в службі пального та мастильних матеріалів Замовника, окремою графою, але з основного обліку передана кількість не списується. Виконавець забезпечує контроль якості нафтопродуктів під час їх тимчасового зберігання. Разом з Виконавцем Замовник бере участь у прийманні поставлених нафтопродуктів вантажовідправником. Визначення маси продукту Виконавцем виконується в присутності Замовника, за прийнятою у Міністерстві оборони України технологією з приймання, зберігання та відвантаження (видачі) нафтопродуктів (об`ємно масовим способом статичним ГОСТ 26076-86). Після визначення маси продукту Замовник передає на тимчасове зберігання продукт Виконавцю по факту визначеної ваги та оформлює документи на передачу Виконавцю.

Відповідно до п. 4.1 договору виконавець здійснює тимчасове зберігання товару, прийнятого від замовника, на безоплатній основі, як благодійна допомога в умовах воєнного стану.

Відповідно до п. 5.1 договору замовник зобов`язався: а) брати участь у прийманні нафтопродуктів, що надходять; б) узгоджувати обсяги приймання, зберігання і відвантаження нафтопродуктів; в) дотримуватись строку зберігання нафтопродуктів; г) надавати Виконавцю документи та інформацію, що необхідні для надання послуг (за необхідності); д) забезпечувати приймання, зберігання ,відвантаження та перевантаження та облік нафтопродуктів у відповідності до керівних документів МОУ, а також ознайомлювати з ними Виконавця за його вимогою.

Пунктом 5.2 договору виконавець зобов`язався: а) виконувати послуги, передбачені цим договором в обумовлені строки; б) забезпечувати постійну готовність обладнання до приймання, зберігання і відвантаження нафтопродуктів; д) не пізніше 5 діб, з моменту встановлення наднормативних втрат Товару, компенсувати Замовнику збитки в розмірі фактичних втрат відображені в Акті підписаному Сторонами (Замовник і Виконавець) за винятком нормативних природних втрат.

Пунктом 6.1 договору сторони погодили, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань, передбачених цим договором, Сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством.

За змістом п. 6.2 договору Виконавець не несе відповідальність за несвоєчасне і неповне відвантаження нафтопродуктів через їх недопостачання Замовником.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що сторони звільняються від відповідальності за повне або часткове невиконання обов`язків за цим договором, якщо воно трапилось внаслідок обставин непереборної сили.

Згідно з п.7.4 договору, сторони можуть бути звільнені від відповідальності за часткове чи повне невиконання обов`язків за цим договором, якщо доведуть, що воно було викликане перешкодою поза їх контролем, якому навіть уважна сторона не могла б запобігти і воно виникло після укладення цього договору.

Відповідно до п.п. 9.1., 9.2 договору сторонами погоджено, що даний договір вступає в силу з моменту першої передачі мана на тимчасове зберігання. Після вступу цього договору в силу всі попередні переговори, документи та листування стосовно нього будуть вважатись недійсними.

Вищевказаний договір від імені ТОВ «АВ-Нафта» підписано старшим оператором ОСОБА_1 .

В матеріалах даної справи також містяться:

1) накладна (вимога) № 2/2 від 13.03.2022 про передачу:

- АБ А-80Д3 у кількості 31876 (42276) кг за ціною 37,2744 грн. за одиницю;

В графі «Склад відправника» зазначено: в/ч НОМЕР_1 .

В графі «Отримувач» зазначено: Таксопарк (вул.. Морехідна, 1в/3, Миколаїв, Миколаївська область).

2) накладна (вимога) № 13/11 від 23.03.2022 про передачу:

- ДП З-0,2-25 у кількості 17235 (20276) кг за ціною 27,36414 грн. за одиницю;

В графі «Склад відправника» зазначено: в/ч НОМЕР_1 .

В графі «Отримувач» зазначено: Таксопарк (вул.. Морехідна, 1в/3, Миколаїв, Миколаївська область).

3) накладна (вимога) № 18/16 від 27.03.2022 про передачу:

- ДП З-0,2-25 у кількості 12319 (14493) кг за ціною 27,36414 грн. за одиницю;

В графі «Склад відправника» зазначено: в/ч НОМЕР_1 .

В графі «Отримувач» зазначено: Таксопарк (вул.. Морехідна, 1в/3, Миколаїв, Миколаївська область).

4) накладна (вимога) № 22/20 від 28.03.2022 про передачу:

- АБ А-80Д3 у кількості 17549 (23275) кг за ціною 37,2744 грн. за одиницю;

В графі «Склад відправника» зазначено: в/ч НОМЕР_1 .

В графі «Отримувач» зазначено: Таксопарк (вул.. Морехідна, 1в/3, Миколаїв, Миколаївська область).

5) накладна (вимога) № 27/26 від 02.04.2022 про передачу:

- ДП З-0,2-25 у кількості 8820 (10500) кг за ціною 27,36414 грн. за одиницю;

В графі «Склад відправника» зазначено: в/ч НОМЕР_1 .

В графі «Отримувач» зазначено: Таксопарк (вул.. Морехідна, 1в/3, Миколаїв, Миколаївська область).

Актом приймання-передачі військового майна № 38 від 07.04.2022 встановлено, що було передано АБ А-80Д3 у кількості 49425 кг та ДП З-0,2-25 38374 загальною кількістю 87799 кг., вантажовідправником є в/ч НОМЕР_3 , вантажоодержувачем - Таксопарк (вул.. Морехідна, 1в/3, Миколаїв, Миколаївська область); дата початку передачі 13.03.2022, дата закінчення передачі 02.04.2022; в графі «Підстава (мета) передачі» зазначено: Розпорядження ОКП ТГр «Миколаїв» від 22.03.2022 №124.

Вищевказані документи (накладні № 2/2, № 13/11, № 18/16, № 22/20 , № 27/26 та акт № 38) підписані представником ТОВ «АВ-Нафта» старшим оператором Ковальчуком Д.В.

Також в матеріалах справи містяться:

1)накладна (вимога) № 14/12 від 23.03.2022 про передачу:

- ДП З-0,2-25 у кількості 18987 (22338) кг за ціною 27,36414 грн. за одиницю;

В графі «Склад відправника» зазначено: в/ч НОМЕР_1 .

В графі «Отримувач» зазначено: АЗС «Штрассе» (вул.. Озерна, 14, Миколаїв, Миколаївська область).

2)накладна (вимога) № 23/21 від 31.03.2022 про передачу:

- ДП З-0,2-25 у кількості 10814 (12722) кг за ціною 27,36414 грн. за одиницю;

В графі «Склад відправника» зазначено: в/ч НОМЕР_1 .

В графі «Отримувач» зазначено: АЗС «Штрассе» (вул.. Озерна, 14, Миколаїв, Миколаївська область).

Актом приймання-передачі військового майна №39 від 07.04.2022 встановлено, що було передано ДП З-0,2-25 29801 загальною кількістю 29801 кг., вантажовідправником є в/ч НОМЕР_3 , вантажоодержувачем - АЗС «Штрассе» (вул.. Озерна, 14, Миколаїв, Миколаївська область); дата початку передачі 13.03.2022, дата закінчення передачі 28.03.2022; в графі «Підстава (мета) передачі» зазначено: Розпорядження ОКП ТГр «Миколаїв» від 22.03.2022 №124.

Накладна №14/12 підписана представником ТОВ «АВ-Нафта» старшим оператором Ковальчуком Д.В.; на накладній 23/21 та акті №39 міститься лише підпис та печатка ТОВ «АВ-Нафта».

Як зазначає позивач, в подальшому частину нафтопродуктів було повернуто позивачу, зокрема: згідно накладної (вимоги) №49 від 14.04.2022 року з АЗС «Таксопарк» було повернуто товар АБ-А-80ДЗ у кількості 20000 кг (26666 л) про що було складено акт приймання-передачі №48 від 15.04.2022 року; згідно накладної №326/91 від 02.06.2022 року з АЗС «Таксопарк» було повернуто товар АБ-А-80ДЗ у кількості 617 кг та згідно накладної №151/88 від 05.05.2022 року з АЗС «Штрассе» було повернуто товар ДП З-0,2-25 у кількості 9046 кг.

Позивач стверджує, що товар (нафтопродукти), що залишились на зберіганні у відповідача на АЗС «Таксопарк» за адресою: вул.. Морехідна, 1в/3, м. Миколаїв складає АБ-А-80ДЗ у кількості 49425 кг 20000 кг 617 кг = 28808 кг; ДП З-0,2-25 у кількості 38374 кг.

Товар (нафтопродукти), що залишились на зберіганні у відповідача на АЗС «Штрассе» за адресою м. Миколаїв, вул.. Озерна, 14 складає ДП З-0,2-25 у кількості 29801 кг 9046 кг = 20755 кг.

09.06.2022 позивач направив на адресу відповідача лист за вих. № 470/1/352, в якому зазначено, що у зв`язку із проведенням аудиту окремих питань діяльності військової частини НОМЕР_1 старшим інспектором відділу аудиту використання і збереження активів тилового забезпечення південного територіального управління внутрішнього аудиту підполковником В.Чуб прошу вас повернути у термін до 13.06.2022 пальне, яке відповідно до договору 15/2 від 26.04.2022 зберігається на тимчасовому зберіганні для потреб ЗСУ. У разі відмови від повернення пального у вказані строки, командування ВЧ НОМЕР_1 буде вимушене звернутись до господарського суду у встановленому законодавством України порядку.

На вищевказаному листі міститься підпис представника відповідача з датою отримання вказаного листа 09.06.2022р.

У відповідь на вказаний лист директор Щедров К.М. повідомив, що ДП З-0,2-25 у кількості 64129 кг на суму 1618014.23 грн., А-80Д3 в кількості 28808 кг на суму 720450,02 грн. був виданий згідно з відомостями на потреби ЗСУ та іншої техніки, яка використовувалась в оборонній сфері.

На вищевказаному листі містить підпис директора та печатка ТОВ «АВ-Нафта».

Предметом спору у даній справі є вимоги ВЧ НОМЕР_1 зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта» повернути майно, а саме нафтопродукти АБ А-80ДЗ у кількості 28808 кг, ДП З-0,2-25 у кількості 59129 кг.

Відмовляючи у задоволені позову, місцевий господарський суд виходив з того, що відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, сформованого на запит суду за кодом 145342725624 від 25.01.2023 року станом на дату підписання договору №15/2, тобто на 26.04.2022 року, керівником товариства з обмеженою відповідальністю АВ-НАФТА, код 39284118, адреса місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Морехідна, б. 1В/3, офіс 216, є ОСОБА_2 з 27.04.2021 року. Даних щодо наявності у старшого оператора Ковальчука Д. повноважень вчиняти дії від імені товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-НАФТА», в тому числі щодо підписання договорів, у витязі не міститься. Довіреності або інших передбачених законодавством документів, якими підтверджуються повноваження старшого оператора Ковальчука Д., як представника відповідача, на підписання договору №15/2, позивачем не надано. З огляду на вищевказане наданим позивачем договором №15/2 не підтверджується та обставина, що саме відповідач взяв на себе цивільно-господарські зобов`язання по прийманню та безоплатному зберіганню майна (нафтопродуктів) позивача.

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ВЧ НОМЕР_1 , з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також з дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини (п. 1. ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 144 Господарського кодексу України (далі ГК України) майнові права та майнові обов`язки суб`єкта господарювання можуть виникати з угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 4 ст. 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом (ч. 4 ст. 203 ЦК України). У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо -, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

За умовами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Частиною 1 ст. 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого ст. 181 цього Кодексу, відповідно до якої господарський договір укладається в порядку, встановленому ЦК України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

В обґрунтуванням позовних вимог ВЧ НОМЕР_1 зазначала, зокрема, що передала спірне майно (паливно-мастильні матеріали) відповідачу саме на зберігання.

Правове регулювання відносин з передачі майна на зберігання визначено главою 66 «Зберігання» підрозділу І «Договірні зобов`язання» розділу ІІІ «Окремі види зобов`язань» ЦК України.

Згідно з ч. 1 ст. 936 ЦК України за договором зберігання одна сторона (зберігач) зобов`язується зберігати річ, яка передана їй другою стороною (поклажодавцем), і повернути її поклажодавцеві у схоронності.

Договір зберігання укладається у письмовій формі у випадках, встановлених статтею 208 цього Кодексу. Договір зберігання, за яким зберігач зобов`язується прийняти річ на зберігання в майбутньому, має бути укладений у письмовій формі, незалежно від вартості речі, яка буде передана на зберігання (ч. 1 ст. 937 ЦК України).

Отже, за загальним правилом, договір зберігання є реальним, тобто вважається укладеним з моменту передачі поклажодавцем речі зберігачу.

Особливість реальних договорів визначена ч. 2 ст. 640 ЦК України, за умовами якої якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії.

Тож метою визначення наявності між сторонами правовідносин за договором зберігання, належить виходити з дійсного змісту документа, на підставі якого доказується факт укладення такого договору, та наявності виникнення за ним правовідносин між сторонами.

Частинами 2, 3 ст. 937 ЦК України встановлено, що прийняття речі на зберігання при пожежі, повені, раптовому захворюванні або за інших надзвичайних обставин може підтверджуватися свідченням свідків. Прийняття речі на зберігання може підтверджуватися видачею поклажодавцеві номерного жетона, іншого знака, що посвідчує прийняття речі на зберігання, якщо це встановлено законом, іншими актами цивільного законодавства або є звичним для цього виду зберігання.

Письмова форма договору вважається дотриманою, якщо прийняття речі на зберігання посвідчене розпискою, квитанцією або іншим документом, підписаним зберігачем (абз. 3 ч. 1 ст. 937 ЦК України).

Тлумачення абз. 3 ч. 1 ст. 937 ЦК України свідчить, що нею закріплено орієнтовний перелік конкретних письмових документів, що підтверджують факт укладення договору зберігання, який не є вичерпним.

Чинним законодавством не встановлено обмежень щодо укладення договору зберігання у спрощений спосіб. Визначальним в оцінці дотримання письмової форми договору зберігання є наявність документа, який підтверджує передачу поклажодавцем та прийняття зберігачем речі на зберігання.

Одержання поклажодавцем згідно абз. 3 ч. 1 ст. 937 ЦК України від зберігача розписки, квитанції чи іншого підписаного ним документа слугує належним доказом укладення договору, а врешті достатньою гарантією для захисту прав сторін договору від можливих порушень.

Враховуючи наведене, колегія суддів зазначає, що письмова форма договору зберігання вважається дотриманою у разі його вчинення відповідно до вимог ст. 207 ЦК України та підтвердження прийняття речі на зберігання зберігачем розписками, квитанціями або іншим документами, підписаними зберігачем, перелік яких не є вичерпним.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 01.12.2022 у справі № 922/2810/21.

Позивач, звертаючись до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача, про яке ним зазначається в позовній заяві, здійснюється судом, на розгляд якого передано спір, крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (постанови Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17 та від 26.05.2022 у справі № 910/17717/20).

Згідно з ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ст. 76 ГПК України). Як вже зазначалось, в матеріалах даної справи містяться:

-договір №15/2 про надання безоплатних послуг товариством з обмеженою відповідальністю «АВ-НАФТА» військовій частині НОМЕР_1 з приймання, тимчасового зберігання та відвантаження нафтопродуктів від 26.04.2022 року, відповідно до умов якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов`язання щодо надання послуг з приймання, тимчасово зберігання та відвантаження нафтопродуктів (Товару) та несе повну матеріальну відповідальність на час зберігання;

- накладна (вимога) № 2/2 від 13.03.2022 про передачу:- АБ А-80Д3 у кількості 31876 (42276) кг за ціною 37,2744 грн. за одиницю; В графі «Склад відправника» зазначено: в/ч НОМЕР_1 . В графі «Отримувач» зазначено: Таксопарк (вул.. Морехідна, 1в/3, Миколаїв, Миколаївська область).

-накладна (вимога) № 13/11 від 23.03.2022 про передачу:- ДП З-0,2-25 у кількості 17235 (20276) кг за ціною 27,36414 грн. за одиницю;В графі «Склад відправника» зазначено: в/ч НОМЕР_1 . В графі «Отримувач» зазначено: Таксопарк (вул.. Морехідна, 1в/3, Миколаїв, Миколаївська область).

-накладна (вимога) № 18/16 від 27.03.2022 про передачу:- ДП З-0,2-25 у кількості 12319 (14493) кг за ціною 27,36414 грн. за одиницю;В графі «Склад відправника» зазначено: в/ч НОМЕР_1 . В графі «Отримувач» зазначено: Таксопарк (вул.. Морехідна, 1в/3, Миколаїв, Миколаївська область).

- накладна (вимога) № 22/20 від 28.03.2022 про передачу:- АБ А-80Д3 у кількості 17549 (23275) кг за ціною 37,2744 грн. за одиницю;В графі «Склад відправника» зазначено: в/ч НОМЕР_1 . В графі «Отримувач» зазначено: Таксопарк (вул.. Морехідна, 1в/3, Миколаїв, Миколаївська область).

-накладна (вимога) № 27/26 від 02.04.2022 про передачу:- ДП З-0,2-25 у кількості 8820 (10500) кг за ціною 27,36414 грн. за одиницю;В графі «Склад відправника» зазначено: в/ч НОМЕР_1 . В графі «Отримувач» зазначено: Таксопарк (вул.. Морехідна, 1в/3, Миколаїв, Миколаївська область).

Актом приймання-передачі військового майна №38 від 07.04.2022 встановлено, що було передано АБ А-80Д3 у кількості 49425 кг та ДП З-0,2-25 38374 загальною кількістю 87799 кг., вантажовідправником є в/ч НОМЕР_3 , вантажоодержувачем - Таксопарк (вул.. Морехідна, 1в/3, Миколаїв, Миколаївська область); дата початку передачі 13.03.2022, дата закінчення передачі 02.04.2022; в графі «Підстава (мета) передачі» зазначено: Розпорядження ОКП ТГр «Миколаїв» від 22.03.2022 №124.

Вищевказані документи (накладні № 2/2, № 13/11, № 18/16, № 22/20 , № 27/26 та акт № 38) підписані представником ТОВ «АВ-Нафта» старшим оператором Ковальчуком Д.В.

- накладна (вимога) № 14/12 від 23.03.2022 про передачу: - ДП З-0,2-25 у кількості 18987 (22338) кг за ціною 27,36414 грн. за одиницю;В графі «Склад відправника» зазначено: в/ч НОМЕР_1 . В графі «Отримувач» зазначено: АЗС «Штрассе» (вул.. Озерна, 14, Миколаїв, Миколаївська область).

- накладна (вимога) № 23/21 від 31.03.2022 про передачу:- ДП З-0,2-25 у кількості 10814 (12722) кг за ціною 27,36414 грн. за одиницю;В графі «Склад відправника» зазначено: в/ч НОМЕР_1 . В графі «Отримувач» зазначено: АЗС «Штрассе» (вул.. Озерна, 14, Миколаїв, Миколаївська область).

Актом приймання-передачі військового майна №39 від 07.04.2022 встановлено, що було передано ДП З-0,2-25 29801 загальною кількістю 29801 кг., вантажовідправником є в/ч НОМЕР_3 , вантажоодержувачем - АЗС «Штрассе» (вул.. Озерна, 14, Миколаїв, Миколаївська область); дата початку передачі 13.03.2022, дата закінчення передачі 28.03.2022; в графі «Підстава (мета) передачі» зазначено: Розпорядження ОКП ТГр «Миколаїв» від 22.03.2022 №124.

Накладна №14/12 підписана представником ТОВ «АВ-Нафта» старшим оператором ОСОБА_1 ; на накладній 23/21 та акті №39 міститься лише підпис та печатка ТОВ «АВ-Нафта».

Колегія суддів зазначає, що вищевказані накладні та акти приймання-передачі військового майна є належними та допустимими доказами, які фактично підтверджують передачу позивачем та отримання відповідачем паливно-мастильних матеріалів, а саме: а саме нафтопродукти АБ А-80ДЗ у кількості 28808 кг, ДП З-0,2-25 у кількості 59129 кг.

Матеріали справи не місять жодних належних та допустимих доказів на підтвердження попередніх домовленостей між позивачем та відповідачем з приводу саме купівлі-продажу паливно-мастильних матеріалів.

Відповідачем також не надано суду жодного доказу щодо правової підстави, на якій ВЧ НОМЕР_1 повинна була здійснити передачу належного їй на праві оперативного управління майна на виконання державних контрактів, так і самих контрактів в рамках виконання державного оборонного замовлення в інтересах Міністерства оборони України.

Колегією суддів враховується, що 09.06.2022 позивач направив на адресу відповідача лист за вих. № 470/1/352, в якому зазначено, що у зв`язку із проведенням аудиту окремих питань діяльності військової частини НОМЕР_1 старшим інспектором відділу аудиту використання і збереження активів тилового забезпечення південного територіального управління внутрішнього аудиту підполковником В.Чуб прошу вас повернути у термін до 13.06.2022 пальне, яке відповідно до договору 15/2 від 26.04.2022 зберігається на тимчасовому зберіганні для потреб ЗСУ. У разі відмови від повернення пального у вказані строки, командування ВЧ НОМЕР_1 буде вимушене звернутись до господарського суду у встановленому законодавством України порядку.

На вищевказаному листі міститься підпис представника відповідача з датою отримання вказаного листа 09.06.2022р.

У відповідь на вказаний лист директор Щедров К.М. повідомив, що ДП З-0,2-25 у кількості 64129 кг на суму 1618014.23 грн., А-80Д3 в кількості 28808 кг на суму 720450,02 грн. був виданий згідно з відомостями на потреби СУЦ та іншої техніки яка використовувалась в оборонній сфері.

Також колегією суддів враховується, що з інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень, вбачається, що в провадженні Господарського суду Миколаївської області перебували справи:

- № 915/244/22 за позовом ВЧ НОМЕР_1 до ТОВ «АЗС «Статус» про зобов`язання повернути майно за укладеним між ними договором від 26.04.2022 за № №11/2 про надання безоплатних послуг з приймання, тимчасового зберігання та відвантаження нафтопродуктів.

- № 915/287/22 за позовом ВЧ НОМЕР_1 до Державного підприємства «Миколаївський бронетанковий завод» за участю третіх осіб: Міського комунального підприємства «Миколаївводоканал»; Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта»; Державного концерна «Укроборонпром» про зобов`язання повернути майно (паливно-мастильні матеріали), а саме: автомобільний бензин.

При цьому, ТОВ «АВ-Нафта» було залучено до участі у справі №915/277/22 в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, оскільки вказане підприємство є вантажовідправником паливно-мастильних матеріалів (А-80ДЗ у кількості 20000 кг) згідно накладної № 49 та акту приймання-передачі військового майна № 48.

Статтею 79 ГПК України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту вищевказаної статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи.

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

Враховуючи вищевикладені норми чинного законодавства та оцінивши в сукупності наявні в матеріалах даної справи докази, колегія суддів приходить до висновку, що між сторонами виникли правовідносини щодо безоплатного зберігання військового майна за договором, укладеним сторонами у спрощений спосіб.

При цьому, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, про те, що спірне майно (нафтопродукти) передавались відповідачу на підставі Договору №15/2 від 26.04.2022, оскільки з наявних в матеріалах справи доказах підтверджується, що передача відповідачу нафтопродуктів на зберігання здійснювалась за накладними №2/2 від 13.03.2022 року, №13/11 від 23.03.2022 року, №18/16 від 27.03.2022 року, №22/20 від 28.03.2022 року, №27/26 від 02.04.2022 року, №14/12 від 23.03.2022 року, №23/21 від 31.03.2022 року та актами приймання-передачі №38, №39 на тимчасове зберігання військового майна від 07.04.2022 року, які укладені раніше ніж Договір.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи позивача, про те, що спірне майно (нафтопродукти) передавались відповідачу на виконання розпоряджень Миколаївської ОВА та Тактичної групи «Миколаїв», оскільки зі змісту актів приймання-передачі військового майна № 38 та № 39 вбачається, що передача розпочалась 13.03.2022, в той час, як розпорядження Миколаївської ОВА та Тактичної групи «Миколаїв» датовані 22.03.2023.

Разом з тим, це не жодним чином не спростовує висновки суду апеляційної інстанції щодо виникнення між позивачем та відповідачем правовідносин з безоплатного зберігання військового майна за договором, укладеним у спрощений спосіб.

Також, колегія суддів вважає безпідставними доводи відповідача, з якими помилково погодився суд першої інстанції, про те, що наданим позивачем договором №15/2 не підтверджується та обставина, що саме відповідач взяв на себе цивільно-господарські зобов`язання по прийманню та безоплатному зберіганню майна (нафтопродуктів) позивача, оскільки відповідачем не подано позов про визнання недійсним даного договору, тобто він до сьогодні є діючим та всі зобов`язання за ним є чинними.

Відповідно до ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постановах Верховного Суду від 04.03.2019 у справі № 5015/6070/11, від 14.11.2018 у справі № 910/8682/15, від 14.11.2018 у справі № 2-1383/2010 викладено правовий висновок про те, що стаття 204 ЦК України закріплює презумцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватись, а створені обов`язки підлягають виконанню.

Спростування презумпції правочину має місце тільки тоді:

- коли неправомірність, а отже і недійсність правочину встановлена прямим приписом закону.

У цьому випадку правочин є недійсним тому, що визначений як такий у законі. Він неправомірний і не створює правових наслідків, будучи недійсним вже в момент вчинення, оскільки припис закону існує і забороняє такі дії зараз і на майбутнє. Такий правочин є нікчемним і спеціальне визнання його недійсним у судовому порядку не потребується.

- якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили.

У цьому випадку презумпція правомірності правочину діє в момент укладення правочину, оскільки він не порушує заборони конкретної норми закону (або в момент укладення правочину порушення закону залишається прихованим, невідомим іншим особам).

Проте, правомірність правочину може бути оспорена однією зі сторін або іншою заінтересованою особою, а відтак правочин може бути визнаний судом недійсним. Варто звернути увагу на те, що відповідно до ч. 3 ст. 215 ЦК України суд може визнати правочин недійсним на підставах, встановлених законом. Тобто, і в цих випадках презумпція правомірності може бути спростована лише за наявності припису закону, що забороняє такі дії.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції зазначає, що станом на час прийняття судом рішення у справі №915/243/22, договір №15/2 від 26.04.2022 був чинним, та не був скасований, в тому числі у судовому порядку, а тому колегія суддів вважає вказані висновки суду безпідставними.

Як вже зазначалось, наявні в матеріалах даної справи докази, зокрема, накладні та акти приймання-передачі військового майна фактично підтверджують факт передачі позивачем та отримання відповідачем товару (нафтопродуктів), а спільні дії позивача та відповідача свідчать про укладення та виконання ними умов договору безоплатного зберігання товару.

При цьому, колегією суддів враховується, що незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обґрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові, оскільки суд згідно з принципом jura novit curia («суд знає закони») під час розгляду справи має самостійно здійснити правову кваліфікацію спірних правовідносин.

Отже помилкове визначення позивачем правової природи заявленої у позові вимоги не може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Оскільки відповідач отримав пальне на підставі укладеного у спрощений спосіб договору зберігання, відповідне майно підлягає поверненню в силу положень ЦК України, що регулюють відносини зберігання.

Частиною 2 ст. 938 ЦК України встановлено, що якщо строк зберігання у договорі зберігання не встановлений і не може бути визначений виходячи з його умов, зберігач зобов`язаний зберігати річ до пред`явлення поклажодавцем вимоги про її повернення.

Зберігач зобов`язаний на першу вимогу поклажодавця повернути річ, навіть якщо строк її зберігання не закінчився (ст. 957 ЦК України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правомірними вимоги позивача про зобов`язання відповідача повернути йому майно, а саме нафтопродукти АБ А-80ДЗ у кількості 28808 кг, ДП З-0,2-25 у кількості 59129 кг.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Рішення суду має прийматися у цілковитій відповідності з нормами матеріального та процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних та допустимих доказів у конкретній справі.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 277 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: нез`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Приймаючи до уваги вищенаведені обставини справи в їх сукупності, судова колегія вважає, що аргументи, викладені в апеляційній скарзі, знайшли свої підтвердження під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення, оскаржуване рішення прийнято судом першої інстанції без належного з`ясування всіх обставин, що мають значення для справи, що призвело до прийняття судом першої інстанції невірного висновку про задоволення позовних вимог в повному обсязі, з огляду на що рішення суду підлягає скасуванню з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

За таких обставин Південно-західний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга Військової частини НОМЕР_1 на рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2023 року у справі №915/243/22 підлягає задоволенню, а рішення суду скасування з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись статтями 129,269, 270, 275,277, 281-284

Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 «Військово-морська база « ІНФОРМАЦІЯ_1 » - задовольнити.

2.Рішення Господарського суду Миколаївської області від 25.01.2023 року у справі №915/243/22 - скасувати.

Позовні вимоги Військової частини НОМЕР_1 «Військово-морська база « ІНФОРМАЦІЯ_1 » задовольнити в повному обсязі.

Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта» повернути Військовій частині НОМЕР_1 «Військово-морська база « ІНФОРМАЦІЯ_1 » нафтопродукти АБ А-80ДЗ у кількості 28808 кг, ДП З-0,2-25 у кількості 59129 кг.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта» на користь Військової частини НОМЕР_4 -морська база « ІНФОРМАЦІЯ_1 » судовий збір в розмірі 2481,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВ-Нафта» на користь Військової частини НОМЕР_4 -морська база « ІНФОРМАЦІЯ_1 » судовий збір за апеляційний перегляд справи в розмірі 3 721,50 грн.

Доручити Господарському суду Миколаївської області видати наказ із зазначенням повних реквізитів сторін.

Відповідно до ст.284 ГПК України постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом 20 днів, які обчислюються у відповідності до ст.288 ГПК України.

Повний текст постанови

складено та підписано

„05 червня 2023 року

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Разюк

Суддя Я.Ф. Савицький