Рішення

від 16.01.2023 по справі 757/35582/21-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35582/21-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 січня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г.О.

секретар судового засідання Музика В. П.

справа № 757/35582/21-ц

учасники справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕГЕТІС»

відповідач 1: ОСОБА_1

відповідач 2: ОСОБА_2

відповідач 3: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька Ольга Володимирівна,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГЕТІС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни про визнання недійсним договорів, скасування рішень про державну реєстрацію прав, припинення власності, -

представник позивача - адвокат Гаращенко І. В.

представник відповідача 1 - адвокат Дев`ятка О. Г.

В С Т А Н О В И В :

У липні 2021 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом до відповідача, в якому просить визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 738 від 03.07.2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою Ольгою Володимирівною; визнати недійсним договір купівлі- продажу нерухомого майна, серія та номер: 740 від 03.07.2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою Ольгою Володимирівною; скасувати рішення про державну реєстрацію прав №52955734 від 03.07.2020 року, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою Ольгою Володимирівною; скасувати рішення про державну реєстрацію прав №52956112 від 03.07.2020 року, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою Ольгою Володимирівною; припинити право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення 74/1 (загальною площею 127, 7 кв.м.) та 74/2 (загальною площею 217, 9 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 , та стягнути судові витрати.

В обґрунтування позову зазначено, що Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕГЕТІС» (далі - ТОВ «СЕГЕТІС»), код ЄДРПОУ 37035395, з 2011 року відповідно до договору купівлі-продажу є власником нежитлових приміщень з №1 по №19 (групи приміщень №99), загальною площею 274, 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі прав за №34851599 від 01.11.2011 року, реєстраційний номер БТІ: 34851599, номер запису 7137-П в книзі: 111п-64 від 01.11.2011 року.

Вказує, що нежитлові приміщення з №1 по №19 (групи приміщень №99) загальною площею 274, 1, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , не були оформлені в установленому порядку та не містились в Державному реєстрі речових прав та нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно. Зазначені нежитлові приміщення відслідковувались лише у спеціальному розділі щодо обтяжень, оскільки на них було зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна, зареєстрований 07.05.2015 року державним реєстратором: Томащук Олена Дмитрівна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, м. Київ, на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2015 року, що підтверджується Інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна.

Зазначає, що 11.02.2020 року позивачу стало відомо, що невідомими особами було проведено реєстраційні дії, на підставі яких утворилося два об`єкта нерухомого майна, а саме: реєстраційний номер об`єкта нерумого майна: 2002757080000, об`єкт нерухомого майна: нежилове приміщення, загальна площа (кв.м.): 127, 7, адреса: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер об`єкта нерумого майна: 2002766480000, об`єкт нерухомого майна: нежилове приміщення, загальна площа (кв.м.): 217,9, адреса: АДРЕСА_3 . Право власності на зазначені приміщення було зареєстровано за ОСОБА_2 , а в подальшому 03.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою Ольгою Володимирівною проведена державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення №74/1 та №74/2 за ОСОБА_1 .

При цьому при отриманні Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, за адресою: АДРЕСА_1 , приміщення №74/1 та №74/2 не відображаються. Зазначені приміщення відображаються в реєстрі виключно за реєстраційними номерами об`єкта нерухомого майна.

Відповідно до відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» №062/14-1016 (И-2021) від 28.01.2021, за даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення з №1 по №19 (групи приміщень №99), загальною площею 247, 1 кв.м., на праві приватної власності належать ТОВ «СЕГЕТІС». За даними реєстрових книг Бюро, реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення №74/1 (загальною площею 127, 7 кв.м.) та №74/2 (загальною площею 217,9 кв.м.) відсутня. В інвентаризаційних справах Бюро відсутні відомості щодо нежитлових приміщень №74/1 та №74/2 в буд. АДРЕСА_1 .

Вважає, що фактично було протиправно утворено та зареєстровано нежитлові приміщення №74/1 та №74/2 за адресою: АДРЕСА_1 , які видають за нежитлові приміщення з №1 по №19 (групи приміщень №99), загальною площею 247, 1 кв.м., які на праві приватної власності належать ТОВ «СЕГЕТІС», що підтверджується висновком за результатами проведеного експертного будівельно-технічого дослідження від 16 квітня 2021 року №08/04-21, яким встановлено, що нежитлові приміщення №1-№19 фактично (дійсно) знаходяться в межах периментру групи приміщень №99, а периметри приміщень №74/1 та №74/2 разом співпадають з периметрами групи приміщень №99. Також підтверджено, що не можуть одночасно розташовуватись в будівлі нежитлові приміщення №74/1 та №74/2 з групою приміщень №99.

Оскільки право власності на нежитлові приміщення 74/1 (загальною площею 127, 7 кв.м.) та 74/2 (загальною площею 217, 9 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 , незаконно зареєстровано, вказані приміщення фактично співпадають із приміщеннями №1 по №19 (групи приміщень №99), належними позивачу, позивач вважає, що договори купівлі-провадажу нерухомого майна від 03.07.2020 року мають бути визанні недійсними, рішення про державну реєстрацію прав на вказане майно скасовані та припинено право власності за відповідачем 1 на нежитлові приміщення 74/1 (загальною площею 127, 7 кв.м.) та 74/2 (загальною площею 217, 9 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 , що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 13.07.2021 року відкрито провадження у справі та вирішено провести розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Запропоновано відповідачу не пізніше п`ятиденного строку подати заяву із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, роз`яснено відповідачу, що він має право не пізніше п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали про відкриття провадження, копії позовної заяви та додатків до неї, до початку розгляду справи по суті надіслати відзив на позовну заяву (а.с. 91).

Копію ухвали від 13.07.2021 року було направлено на адреси сторін, крім того відповідачу та третій особі було направлено копію позовної заяви з додатками (а.с. 92).

Відповідно до рекомендованого повідомлення, направленого на адресу відповідача 1, остання отримала копію ухвали та копію позовної заяви з додатками - 01.10.2021 року (а.с. 90).

До суду повернувся лист з копією ухвали та копією позовної заяви з додатками, направлений на адресу відповідача 2, із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 129-130).

До суду повернувся лист з копією ухвали, направлений на адресу позивача, із відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с. 128).

Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Судові повідомлення здійснюються судовими повістками-повідомленнями.

Судова повістка, а у випадках, встановлених цим Кодексом, разом з копіями відповідних документів надсилається на офіційну електронну адресу відповідного учасника справи, у випадку наявності у нього офіційної електронної адреси або разом із розпискою рекомендованим листом з повідомленням про вручення у випадку, якщо така адреса відсутня, або через кур`єрів за адресою, зазначеною стороною чи іншим учасником справи (ч. 6 ст. 128 ЦПК України).

За ч. 7 ст. 128 ЦПК України у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається юридичним особам та фізичним особам - підприємцям - за адресою місцезнаходження (місця проживання), що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань; фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Таким чином, сторони вважаються належно повідомленими про розгляд даної справи.

25.10.2021 року від відповідача 1 надійшов відзив на позов, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що ОСОБА_1 набула право власності на нежитлові приміщення №74/1, №74/2 у їх належного попереднього власника ОСОБА_2 , які є окремим об`єктом права власності від об`єкта права власності позивача, при цьому наданий позивачем висновок експертного дослідження відповідач 1 вважає неналежним доказом, а отже останній не може свідчити про те, що нежитлові приміщення 74/1 (загальною площею 127, 7 кв.м.) та 74/2 (загальною площею 217, 9 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 , фактично співпадають із приміщеннями №1 по №19 (групи приміщень №99). В тоже же час позивач набув право власності на нежитлові приміщення №1 по №19 (групи приміщень №99) на підставі договору купівлі-продажу від 20.10.2011 року, укладеногоз ТОВ «Фармконтинент», який в свою чергу набув право власності на ці приміщення за договором купівлі-продажу від 04.09.2009 року, що свідчить про набуття права власності позивачем на приміщення №1 по №19 (групи приміщень №99) пізніше ніж первісним власником приміщень №74/1, №74/2 (а.с. 103-120).

22.10.2021 року надійшла відповідь позивача на відзив відповідача 1, у якій зазначено, що відповідач 1 набула право власності на нежитлові приміщення №74/1, №74/2 у неналежного власника, оскільки право на вказані приміщення, як зазначає відповідач 1, не набувалося ні ОСББ «ПАРЛАМЕНТ», ні ОСОБА_3 . Також, вказані приміщення №74/1, №74/2 не існують фізично, вони були утворені тільки на папері, які відповідач 1 та відповідач 2 видають за нежитлові приміщення №1-№19 (групи приміщень №99), які належать ТОВ «СЕГЕТІС» (а.с. 95-102).

25.10.2021 року від представника відповідача 1 - адвоката Дев`ятки О. Г. надішла заява про розгляд справи з повідомленням сторін (а.с. 121).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25.10.2021 року відмовлено у задовленні клопотання (заяви) представника відповідача 1 ОСОБА_1 - адвоката Дев`ятки О. Г. про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін (а.с. 126).

08.11.2021 року надійшло клопотання представника відповідача 1 ОСОБА_1 - адвоката Дев`ятки О. Г. про зупинення провадження у справі №757/35582/21-ц (а.с. 131-139).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 08.11.2021 року у задоволенні клопотання представника відповідача 1 ОСОБА_1 - адвоката Дев`ятки О. Г. про зупинення провадження у справі - відмовлено (а.с. 140).

19.11.2021 року надійшли заперечення відповідача 1, у яких зазначено, що вимоги позивача є необґрунтованими та не підтверджуться належними доказами (а.с. 143-151).

30.05.2022 року надійшли додаткові пояснення позивача,у яких зазначено, що Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23.07.2004 року у справі №2-261/04, на підставі якого було проведено державну реєстрацію приміщень №74/1, №74/2 не стосується набуття права власності на нежитлові приміщення (а.с. 154-158).

17.01.2023 року надійшли додаткові пояснення позивача, якими долучено до матерілав справи постанову Київського апеляційного суду від 11.01.2023 року у справі №757/53069/21-ц (а.с. 161-187).

Відповідач 2 правом подати відзив на позов не скористалась.

Згідно з ч. 1 ст. 174 ЦПК України, при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом, що є правом учасників справи. Як встановлено, ч. 8 ст. 178 Кодексу, у разі ненадання учасником розгляду заяви по суті справи у встановлений судом або законом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч.ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судом встановлено, що ТОВ «СЕГЕТІС», код ЄДРПОУ 37035395, з 2011 року відповідно до договору купівлі-продажу є власником нежитлових приміщень з №1 по №19 (групи приміщень №99), загальною площею 274, 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстроване в Державному реєстрі прав за №34851599 від 01.11.2011 року, реєстраційний номер БТІ: 34851599, номер запису 7137-П в книзі: 111п-64 від 01.11.2011 року (а.с. 10-16).

Відповідно до Інформацієї з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на нажитлові приміщення з №1 по №19 (групи приміщень №99), загальною площею 274, 1, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано обтяження - арешт нерухомого майна, зареєстрований 07.05.2015 року державним реєстратором: Томащук Олена Дмитрівна, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві, м. Київ, на підставі ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 20.04.2015 року (а.с. 22-24).

Також, 02.01.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Оленою Олександравною відповідно до Рішень №№50558853, №50559160, проведено державну реєстрацію права власності на приміщення №74/1, №74/2 за адресою: АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 .

Державна реєстрація була проведена на підставі:

- Рішення Печерського районного суду міста Києва від 23.07.2004 року у справі №2-261/04, яким, зокрема, стягнуто з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАРЛАМЕНТ» на користь ОСОБА_4 збитків у вигляді грошового зобов`язання;

- відповіді Печерського районного суду міста Києва на запит приватного нотаріуса Кравець О. О. від 04.11.2019 року №2-261-1/04, у якій зазначено, що судове рішення постановлене 23.07.2004 року та набрало законної сили 27.08.2004 року;

- договору про відступлення права вимоги від 28.10.2015 року, укладеного між ОСОБА_4 і ОСОБА_3 , предметом якого є вимога виконання зобов`язання від боржника за судовим рішенням;

- угоди від 08.11.2005 року, укладеної в письмовій формі між ОСОБА_3 (кредитор) та ОСББ «ПАРЛАМЕНТ» (боржник), предметом якої передача боржнику в рахунок погашення боргу нежитлових приміщень №№74/1, 74/2;

- договору про відступлення права вимоги від 24.12.2019 року, укладеного між ОСОБА_3 (первісний кредитор) та ОСОБА_2 (новий кредитор), предметом якого є право вимоги на підставі судового рішення, договору 2005 року та угоди 2005 року;

- технічних паспортів на нежитлові приміщення №№74/1, 74/2, виготовлених Товариством з обмеженою відповідальністю «БТІ-СВРОФВСП» станом на 26.12.2019 року (а.с. 31-37, 42-49).

03.07.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлових приміщень №74/1 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 25-30).

03.07.2020 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було укладено договір купівлі-продажу нежитлового приміщення №74/2 за адресою: АДРЕСА_1 (а.с. 38-41).

03.07.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою Ольгою Володимирівною проведена державна реєстрація права власності на нежитлові приміщення №74/1 та №74/2 за адресою: АДРЕСА_1 , за ОСОБА_1 (а.с. 50-53).

Відповідно до відповіді Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» №062/14-1016 (И-2021) від 28.01.2021, за даними реєстрових книг Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлові приміщення з №1 по №19 (групи приміщень №99), загальною площею 247, 1 кв.м., на праві приватної власності належать ТОВ «СЕГЕТІС». За даними реєстрових книг Бюро, реєстрація права власності на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , нежитлове приміщення №74/1 (загальною площею 127, 7 кв.м.) та №74/2 (загальною площею 217,9 кв.м.) відсутня. В інвентаризаційних справах Бюро відсутні відомості щодо нежитлових приміщень №74/1 та №74/2 в буд. АДРЕСА_1 (а.с. 54-57).

Наказом Міністертва юстиції України від 09.06.2021 року №2069/5 було скасовано рішення від 02.01.2020 року №№50558853, №50559160, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Оленою Олександрівною. Рішення аргументовано тим, що оскаржувані рішення №№50558853, №50559160, є протиправними, оскільки право власності на нежитлові приміщення №№74/1, 74/2 зареєстовані за ОСОБА_2 без документів, які підтверджують виникнення таких прав (а.с.75-82).

За змістом ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною ( ч.ч. 1, 2 ст. 638 ЦК України).

Згідно з ч.ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Частинами 1, 3 ст. 215 ЦК України передбачено, щ підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1-3, 5, 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування ( ч. 1 ст. 216 ЦК України).

Статтею 229 ЦК України визначено: якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов`язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки. Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов`язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Стаття 230 ЦК України наголошує, що якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (ч. 1 ст. 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Сторона, яка застосувала обман, зобов`язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину.

У постанові від 05.09.2019 року, справа №638/2304/17, Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду зазначив, що недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікти порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси власне порушені, а учасники цивільного обороту використовують цивільне судочинство для такого захисту. Приватно-правовий інструментарій (зокрема, ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів) не повинен використовуватися учасниками цивільного обороту для невиконання публічних обов`язків, звільнення майна з під арешту в публічних відносинах або створення преюдиційного рішення суду для публічних відносин.

Згідно правового висновку, викладеному у постанові від 13.04.2006 року Верховним Судом України, справа № 6-2953цс15, вирішуючи спір про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Ураховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним з підстав, визначених статтею 229 ЦК України, повинна довести на підставі належних і допустимих доказів наявність помилки щодо обставин, які мають істотне значення.

У постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року, справа №759/17065/14-ц, провадження № 61-2779св18, в контексті застосування статті 229 ЦК України вказано, що під помилкою розуміється неправильне, помилкове, таке, що не відповідає дійсності уявлення особи про природу чи елементи вчинюваного нею правочину. Законодавець надає істотне значення помилці щодо: природи правочину; прав та обов`язків сторін; властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність; властивостей і якостей речі, які значно знижують можливість використання за цільовим призначенням. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним на підставі статті 229 ЦК України повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також те, що вона має істотне значення.

Тлумачення статті 230 ЦК України свідчить, що під обманом розуміється умисне введення в оману сторони правочину його контрагентом щодо обставин, які мають істотне значення. Тобто при обмані завжди наявний умисел з боку другої сторони правочину, яка, напевно знаючи про наявність чи відсутність тих чи інших обставин і про те, що друга сторона, якби вона володіла цією інформацією, не вступила б у правовідносини, невигідні для неї, спрямовує свої дії для досягнення цілі - вчинити правочин. Обман може стосуватися тільки обставин, які мають істотне значення (абз. 2 ч. 1 ст. 229 ЦК України).

Обман, що стосується обставин, які мають істотне значення, має доводитися позивачем як стороною, яка діяла під впливом обману. Отже, стороні, яка діяла під впливом обману, необхідно довести: по-перше, обставини, які не відповідають дійсності, але які є істотними для вчиненого нею правочину; по-друге, що їх наявність не відповідає її волі перебувати у відносинах, породжених правочином; по-третє, що невідповідність обставин дійсності викликана умисними діями другої сторони правочину.

У постанові Верховного Суду України від 29 квітня 2014 року, справа № 3-11гс14, зроблено висновок, що обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкоджати вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування. Виходячи із змісту зазначеної норми, правочин визнається вчиненим внаслідок обману у разі навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману. Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення. Суб`єктом введення в оману є сторона правочину як безпосередньо, так і через інших осіб за домовленістю.

Так, судом встановлено, що відповідач 2 ОСОБА_2 не була законним власником нежитлових приміщень №№74/1, 74/2 за адресою: АДРЕСА_1 , незаконною розпорядився цим майном шляхом передачі його у власність ОСОБА_1 вказане підтверджується Наказом Міністертва юстиції України від 09.06.2021 року №2069/5 було скасовано рішення від 02.01.2020 року №№50558853, №50559160, прийняті приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець Оленою Олександрівною, яким аргументовано тим, що оскаржувані рішення №№50558853, №50559160, є протиправними, оскільки право власності на нежитлові приміщення №№74/1, 74/2 зареєстовані за ОСОБА_2 без документів, які підтверджують виникнення таких прав.

При цьому, суд бере до уваги, що Наказ Міністертва юстиції України від 09.06.2021 року №2069/5 був оскаржений ОСОБА_2 до Печерського районного суду м. Києва, справі присвоєно №757/53069/21-ц. Разом з тим, постановою Київського апеляційного суду від 11.03.2023 року, справа №757/53069/21-ц, рішення Печерського районного суду м. Києва від 08 лютого 2022 року скасувано та прийнято нову постанову, якою відмовлено ОСОБА_2 у позові до Міністерства юстиції України, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Сегетіс», ОСОБА_1 , про визнання дій протиправними та скасування наказу Міністертва юстиції України від 09.06.2021 року №2069/5 (а.с. 166-183).

Також, відповідно до листа Печерського районного суду м. Києва від 22.02.2022 року вих. №743/22 на адвокатський запит №14/02/22-1 повідомлено, що у провадженні Печерського районного суду м. Києва перебувала справа №2-261/04 про захист авторських прав та відшкодування моральної шкоди, 12.03.2004 року судом постановлено рішення у справі №2-261/04, яким відмовлено в задоволенні позовних вимог (а.с. 157).

Так, судом встановлено та підтверджується матеріалами справи рвшення Печерського районного суду міста Києва від 23.07.2004 року у справі №2-261/04, на підставі якого було проведено державну реєстрацію приміщень №74/1, №74/2 не стосується набуття права власності на нежитлові приміщення чи стягнення з об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «ПАРЛАМЕНТ» на користь ОСОБА_4 збитків у вигляді грошового зобов`язання, як було зазначено в реєстраціних документах на нежитлові приміщення №74/1, №74/2.

Також, суд враховує висновок за результатами проведеного експертного будівельно-технічого дослідження від 16 квітня 2021 року №08/04-21, яким встановлено, що нежитлові приміщення №1-№19 фактично (дійсно) знаходяться в межах периментру групи приміщень №99, а периметри приміщень №74/1 та №74/2 разом співпадають з периметрами групи приміщень №99. Також підтверджено, що не можуть одночасно розташовуватись в будівлі нежитлові приміщення №74/1 та №74/2 з групою приміщень №99.

Відповідно до ст. 102 ЦПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань. Предметом висновку експерта не можуть бути питання права. Висновок експерта може бути підготовлений на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи. Суд має право за заявою учасників справи або з власної ініціативи викликати експерта для надання усних пояснень щодо його висновку. У висновку експерта повинно бути зазначено: коли, де, ким (ім`я, освіта, спеціальність, а також, за наявності, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж експертної роботи, науковий ступінь, вчене звання, посада експерта), на якій підставі була проведена експертиза, хто був присутній при проведенні експертизи, питання, що були поставлені експертові, які матеріали експерт використав. Інші вимоги до висновку експерта можуть бути встановлені законодавством. У висновку експерта має бути зазначено, що він попереджений (обізнаний) про відповідальність за завідомо неправдивий висновок, а у випадку призначення експертизи судом - також про відповідальність за відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків. Якщо експерт під час підготовки висновку встановить обставини, що мають значення для справи, з приводу яких йому не були поставлені питання, він має право включити до висновку свої міркування про ці обставини.

Слід наголосити, що відповідно до положень Закону України «Про судову експертизу» незалежність судового експерта та правильність його висновку забезпечуються процесуальним порядком призначення судового експерта, кримінальною відповідальністю судового експерта за дачу свідомо неправдивого висновку та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов`язків, можливістю призначення додаткової та повторної судової експертизи.

Висновок експерта є згідно до положень ст. 110 ЦПК України доказом, який не має для суду заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими ст. 89 ЦПК України.

Незгода сторони з висновком експертизи, неповні відповіді є підставою для пропозиції експертам дати усні пояснення до свого висновку, або для призначення додаткової експертизи чи повторної у межах справи, по якій призначалася судова експертиза, відповідно до вимог ЦПК України.

Так, суд не враховує посилання відповідача 1 на те, що наданий висновок за результатами проведеного експертного будівельно-технічого дослідження від 16 квітня 2021 року №08/04-21 не може бути належним доказом у справі, оскільки вказане твердження не аргументовано та ґрунтується лише на твердженнях останнього, при цьому відповідач 1 не скористався правом заявити клопотання про призначення додаткової експертизи чи повторної у межах справи.

Щодо задоволення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на нежилові приміщення №№74/1, 74/2 суд приходить до висновку про їх задоволення, виходячи із наступного.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому пунктом 1 частини сьомої статті 37 цього Закону, на підставі рішення Міністерства юстиції України, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування на підставі судового рішення документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, що мало наслідком державну реєстрацію набуття речових прав, обтяжень речових прав, відповідні права чи обтяження припиняються. У разі якщо в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, наявні відомості про речові права, обтяження речових прав, припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації, або якщо відповідним судовим рішенням також визнаються речові права, обтяження речових прав, одночасно з державною реєстрацією припинення речових прав чи обтяжень речових прав проводиться державна реєстрація набуття відповідних прав чи обтяжень. При цьому дата і час державної реєстрації набуття речових прав, обтяжень речових прав, що були припинені у зв`язку з проведенням відповідної державної реєстрації та наявні в Державному реєстрі прав, у тому числі в його невід`ємній архівній складовій частині, залишаються незмінними.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2018 року, справа №909/968/16, зазначено, що у разі визнання недійсним договору, що стало підставою для прийняття рішення про державну реєстрацію прав, слід одночасно заявляти вимогу про скасування вказаного рішення про державну реєстрацію прав. Такі вимоги є відповідним і законним способом судового захисту в даному випадку, оскільки за чинним ЦК України право власності виникає з моменту його реєстрації.

Враховуючи вищезазначене, а також те, що ОСОБА_2 набула право власності на нежилові приміщення №№74/1, 74/2 за адресою: АДРЕСА_1 , без законних на те підстав, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про скасування державної реєстрації права власності на вказану квартиру.

Щодо вимоги про припинення права власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення 74/1 (загальною площею 127, 7 кв.м.) та 74/2 (загальною площею 217, 9 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 , суд зазначає наступне.

Статтею 346 ЦК України передбачені підстави припинення права власності на майно, яке припиняється у разі: відчуження власником свого майна; відмови власника від права власності; припинення права власності на майно, яке за законом не може належати цій особі; знищення майна; викупу пам`яток культурної спадщини; примусового відчуження земельних ділянок приватної власності, інших об`єктів нерухомого майна, що на них розміщені, з мотивів суспільної необхідності відповідно до закону; звернення стягнення на майно за зобов`язаннями власника; реквізиції; конфіскації; припинення юридичної особи чи смерті власника. Право власності може бути припинене в інших випадках, встановлених законом.

Відповідно до постанови КГС ВС від 23.06.2020 року, справа №922/2589/19: «Так, відповідно до пунктів 1, 2, 3 частини 3 статті 26 Закону України № 1952 (в редакції, чинній з 16.01.2020) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню. У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав , державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом "а" пункту 2 частини 6 статті 37 цього Закону) проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону. Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

На підставі вищевикладеного, суд вважає за можливе припинити право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення 74/1 (загальною площею 127, 7 кв.м.) та 74/2 (загальною площею 217, 9 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 .

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі № 910/18036/17.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про задоволення позову у повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

У зв`язку із задоволенням позову судовий збір підлягає стягненню із відповідачів на користь позивача.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 203, 215, 216, 229, 230, 626, 627, 638 ЦК України, ст. ст. 2, 3, 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 102, 110, 141, 174, 258-259, 263-265, 267, 274-279, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГЕТІС» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни про визнання недійсним договорів, скасування рішень про державну реєстрацію прав, припинення власності - задовольнити.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 738 від 03.07.2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою Ольгою Володимирівною.

Визнати недійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна, серія та номер: 740 від 03.07.2020 року, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою Ольгою Володимирівною.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав №52955734 від 03.07.2020 року, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою Ольгою Володимирівною.

Скасувати рішення про державну реєстрацію прав №52956112 від 03.07.2020 року, прийняте державним реєстратором приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Комарницькою Ольгою Володимирівною.

Припинити право власності ОСОБА_1 на нежитлові приміщення 74/1 (загальною площею 127, 7 кв.м.) та 74/2 (загальною площею 217, 9 кв.м.) за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути солідарно із ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Комарницької Ольги Володимирівни на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СЕГЕТІС» судовий збір 11 350, 00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Ппозивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «СЕГЕТІС», адреса: вул. Мечнікова, 7, м. Київ, 01033, РНОКПП 37035395.

Відповідач 1: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач 2: ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_7 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач 3: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Комарницька Ольга Володимирівна, адреса: АДРЕСА_8 .

Суддя Г.О.Матійчук