Постанова

від 24.01.2023 по справі 906/179/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 906/179/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Краснова Є. В., Чумака Ю. Я.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників сторін:

позивача - Евіна А. К. (адвоката, в режимі відеоконференції),

відповідача - Ващук Ю. С. (адвоката, в режимі відеоконференції),

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Айс"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 (колегія суддів: Петухов М. Г. - головуючий, Гудак А. В., Маціщук А. В.) і рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 (суддя Вельмакіна Т. М.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Айс"

до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області

про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 04.01.2022,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Айс" (далі - ТОВ "Блек Айс") звернулося до суду з позовом до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (далі - Хорошівська селищна рада) про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 04.01.22 між ТОВ "Блек Айс" та Хорошівською селищною радою в редакції позивача.

1.2. Позовні вимоги обґрунтовані необхідністю внесення змін до договору оренди землі від 04.01.2022 в частині визначення розміру орендної плати. ТОВ "Блек Айс" зазначало, що відповідно до вимог чинного законодавства позивач є гірничодобувним підприємством і на нього розповсюджується встановлена статтею 284 Податкового кодексу України пільга щодо обчислення розміру орендної плати. Позивач звертався до відповідача з пропозицією внести зміни до чинного договору оренди, проте відповідач відповіді не надав. Тому позивач відповідно до положень статті 188 Господарського кодексу України звернувся із цим позовом.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 у справі № 906/179/22 у задоволенні позову ТОВ "Блек Айс" відмовлено.

2.2. Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.09.2022 у справі № 906/179/22 заяву представника Хорошівської селищної ради про ухвалення додаткового рішення задоволено. Вирішено стягнути з ТОВ "Блек Айс" на користь Хорошівської селищної ради 15 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі № 906/179/22 рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 20.09.2022 у справі № 906/179/22 залишені без змін.

2.2. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що з 01.01.2018 встановлено спеціальні ставки орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин. Суд зазначив, що за змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною; з урахуванням умов укладеного сторонами спору договору оренди підставою для перегляду розміру орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку у період дії договору. Суд звернув увагу на те, що спірний договір оренди землі було укладено сторонами через тривалий час після набрання чинності змінами до Податкового кодексу України (щодо плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам), за типовою формою, на підставі вільного волевиявлення сторін шляхом узгодження всіх його істотних умов, у тому числі й розміру орендної плати. З урахуванням наведеного суд дійшов висновку про відсутність підстав, з якими наведені положення чинного законодавства пов`язують можливість внесення змін до спірного договору оренди за рішенням суду, тому відмовив у задоволенні позовних вимог.

3. Короткий зміст касаційної скарги та заперечень на неї

3.1. ТОВ "Блек Айс" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі № 906/179/22, ухвалити нове рішення про задоволення позовних вимог ТОВ "Блек Айс", яким визнати укладеною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 04.01.2022 між ТОВ "Блек Айс" та Хорошівською селищною радою в редакції, викладеній у касаційній скарзі.

3.2. Обґрунтовуючи доводи касаційної скарги, скаржник зазначає про порушення судами норм матеріального та процесуального права та обґрунтовує необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 905/83/21, на який послався суд апеляційної інстанції.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2022 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Блек Айс" та встановлено відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.01.2023. Хорошівська селищна рада подала до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу 19.01.2023, тобто поза межами строку, визначеного в ухвалі Верховного Суду. Відповідач просить визнати поважними причини пропуску процесуального строку для подання відзиву на касаційну скаргу та поновити строк для подання відзиву. Обґрунтовуючи причини пропуску процесуального строку для подання відзиву на касаційну скаргу, Хорошівська селищна рада зазначає про неможливість подання відзиву у встановлений строк у зв`язку з відсутністю юриста в селищній раді та укладенням договору про надання правової допомоги з адвокатом у справі лише 18.01.2023.

Перевіривши вказані доводи колегія зазначає, що відзив на касаційну скаргу підписано представником Хорошівської селищної ради адвокатом Ващук Юлією Сергіївною, проте відповідач не надав доказів неможливості укладення договору про надання правової допомоги з адвокатом у справі у строк, встановлений судом для подання відзиву на касаційну скаргу. Крім того, адвокат Ващук Юлія Сергіївна здійснювала представництво відповідача як у місцевому господарському суді, так і в апеляційному господарському суді, що підтверджується відзивами, наявними в матеріалах справи на позовну заяву (а. с. 43-51), на апеляційну скаргу (а. с. 155-160), протоколом судового засідання від 09.08.2022 № 809771 (а с. 71-73). З урахуванням наведеного, оскільки відзив на касаційну скаргу поданий поза межами строку, встановленого Верховним Судом для подання відзиву, а доводи відповідача щодо поважності причин пропуску процесуального строку для подання відзиву є необґрунтованими, доводи Хорошівської селищної ради, викладені у відзиві на касаційну скаргу, не можуть бути враховані Судом.

3.4. Водночас Хорошівська селищна рада заявила, що орієнтовний розмір понесених відповідачем судових витрат у зв`язку з розглядом справи в суді касаційної інстанції становить 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу адвоката в фіксованому розмірі; докази на підтвердження понесених витрат на правову допомогу будуть надані суду з відповідним клопотанням у встановлений Господарським процесуальним кодексом України строк.

4. Обставини справи, встановлені судами

4.1. Господарські суди попередніх інстанцій установили, що 20.12.2021 Хорошівською селищною радою 10-ої сесії 9-го скликання прийнято рішення № 837 "Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земельної ділянки та укладення договору оренди земельної ділянки "Блек Айс".

4.2. 04.01.2022 орендодавець Хорошівська селищна рада та орендар - ТОВ "Блек Айс" уклали договір оренди землі (далі - договір), який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 46214360 13.01.2022 13:45:59.

4.3. Відповідно до пункту 1 договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 4,5400 га, кадастровий номер 1821184000:09:003:1606, яка знаходиться на території Рижанського старостинського округу.

4.4. Відповідно до пункту 5 договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить згідно з витягом із технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки 7 185 458,00 грн.

4.5. Договір укладено строком на 5 років зі щорічною індексацією орендної плати згідно з визначеними коефіцієнтами (пункт 8 договору).

4.6. У пункті 9 договору сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі за земельну ділянку у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки і становить у грошовому вираженні 359 273,00 грн в рік.

4.7. Обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексів інфляції (пункт 10 договору).

4.8. Орендна плата вноситься орендарем у розмірі 1/12 частини орендної плати до 30 числа місяця, наступного за звітним (пункт 11 договору).

4.9. Розмір орендної плати переглядається у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, нормативної грошової оцінки землі, підвищення цін, тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; в інших випадках, передбачених законом (пункт 12 договору).

4.10. Відповідно до пунктів 14, 15 договору визначено, що земельна ділянка передається в оренду для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами. Цільове призначення земельної ділянки: 11.01 - для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами.

4.11. Згідно з пунктом 34 договору зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір вирішується у судовому порядку.

4.12. 04.01.2022 сторонами складено акт приймання-передачі об`єкта оренди, відповідно до якого орендодавець - Хорошівська селищна рада передає, а орендар - ТОВ "Блек Айс" приймає в оренду строком на 5 років зі щорічною індексацією орендної плати згідно з визначеними коефіцієнтами земельну ділянку площею 4,5400 га, в тому числі землі під відкритими розробками, шахтами, кар`єрами, торфорозробками та відповідними спорудами, кадастровий номер 1821184000:09:003:1606, яка знаходиться на території Рижанського старостинського округу. Земельна ділянка з цільовим призначенням - 11.01 для розміщення та експлуатації основних, підсобних і допоміжних будівель та споруд підприємствами, що пов`язані з користуванням надрами, передається в оренду для розробки родовища "Невирівське".

4.13. Суди попередніх інстанцій зазначили, що з метою внесення змін до розміру орендної плати позивач звертався до відповідача з листом-пропозицією від 31.01.2022, в якому просив привести умови договору оренди землі від 04.01.2022 у відповідність до вимог чинного законодавства України шляхом укладення додаткової угоди, та надав проект додаткової угоди на підписання.

Зокрема, відповідно до пунктів 1, 2 додаткової угоди запропоновано внести зміни до договору оренди землі від 04.01.2022, який зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права за № 46214360 13.01.2022 13:45:59, виклавши пункт 9 договору у новій редакції: "9. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі та у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статті 274 Податкового кодексу України, на рік". Усі інші умови залишаються незмінними.

4.14. Зазначений лист-пропозицію вручено відповідачу 03.02.2022 вх.№ 101.

4.15. Суди встановили, що, не отримавши відповіді від Хорошівської селищної ради щодо зміни умов договору оренди землі в добровільному порядку, позивач звернувся з вимогою про визнання укладеною додаткової угоди в судовому порядку.

4.16. Крім того, суди зазначили, що на підтвердження того, що ТОВ "Блек Айс" є гірничодобувним підприємством, до матеріалів справи надано спеціальний дозвіл Державної служби геології та надр України на користування надрами від 20.02.2019 № 6321, акт Державної служби України з питань праці від 26.09.2019 № 3518 про надання гірничого відводу ТОВ "Блек Айс" з метою розробки південної частини Невирівського родовища лабрадориту та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 06.08.2018.

4.17. Спір виник у зв`язку з наявністю чи відсутністю підстав для визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 04.01.2022 в редакції позивача.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Ухвалою Верховного Суду від 21.12.2022 (у складі колегії суддів Багай Н. О. - головуючий, Дроботова Т. Б., Чумак Ю. Я.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Блек Айс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 і рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 у справі № 906/179/22, розгляд справи призначено у відкритому судовому засіданні на 24.01.2023.

Згідно з розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.01.2023 № 29.3-02/181 у зв`язку з перебуванням судді Дроботової Т. Б. на лікарняному призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №906/179/22.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено колегію суддів для розгляду справи № 906/179/22: Багай Н. О. - головуючий, Краснов Є. В., Чумак Ю. Я.

5.2. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу належить залишити без задоволення з огляду на таке.

5.3. Предметом позову у справі, що розглядається, є матеріально-правові вимоги ТОВ "Блек Айс" про визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 04.01.22 між ТОВ "Блек Айс" та Хорошівською селищною радою в редакції позивача. Підставами позовних вимог є необхідність врахування положень статті 284 Податкового кодексу України.

5.4. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що з 01.01.2018 встановлено спеціальні ставки орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної форми власності, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин. Суд зазначив, що за змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною; з урахуванням умов укладеного сторонами спору договору оренди підставою для перегляду розміру орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку в період дії договору. Суд звернув увагу на те, що спірний договір оренди землі було укладено сторонами через тривалий час після набрання чинності змінами до Податкового кодексу України (щодо плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам), за типовою формою, на підставі вільного волевиявлення сторін шляхом узгодження всіх його істотних умов, у тому числі й розміру орендної плати. Тому суд дійшов висновку про відсутність підстав, з якими наведені положення чинного законодавства пов`язують можливість внесення змін до спірного договору оренди за рішенням суду, тому відмовив у задоволенні позовних вимог.

Щодо підстав касаційного оскарження, передбачених пунктом 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України

5.5. Касаційну скаргу з посиланням на положення пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України мотивовано тим, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з порушенням норм матеріального права, оскільки, за твердженням скаржника, невідповідність граничного розміру ставки орендної плати за земельну ділянку вимогам закону є підставою для перегляду розміру орендної плати (ціни договору) в судовому порядку в силу закону. Скаржник зазначає про необхідність відступити від висновків щодо застосування положень статей 632, 651 Цивільного кодексу України, статті 30 Закону України "Про оренду землі", викладених у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 905/83/21, на яку послався суд апеляційної інстанції.

5.6. Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, зокрема, якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні.

5.7. Відступленням від висновку слід розуміти або повну відмову Верховного Суду від свого попереднього висновку на користь іншого, або ж конкретизацію попереднього висновку із застосуванням відповідних способів тлумачення юридичних норм (пункт 45 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16).

5.8. Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання. Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.09.2018 у справі № 823/2042/16.

5.9. Основним завданням Верховного Суду відповідно до положень частини 1 статті 36 Закону "Про судоустрій і статус суддів" є забезпечення сталості та єдності судової практики.

Отже, для відступу від правової позиції, раніше сформованої Верховним Судом, необхідно встановити, що існує об`єктивна необхідність такого відступу саме у конкретній справі.

5.10. Колегія суддів зазначає, що принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема, їх передбачуваності (прогнозованості) та стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom) Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

5.11. Суд апеляційної інстанції у справі, яка розглядається, встановив, що позивач є гірничодобувним підприємством, що здійснює діяльність з добування декоративного та будівельного каменю, вапняку, гіпсу, крейди та глинистого сланцю (код КВЕД 08.11), а здійснення ним гірничої діяльності на спірній земельній ділянці підтверджується наявними у справі документами: спеціальним дозволом Державної служби геології та надр України на користування надрами від 20.02.2019 № 6321; актом Державної служби України з питань праці від 26.09.2019 № 3518. Тому суд дійшов висновку, що умови укладеного сторонами договору не відповідають в цій частині вимогам законодавства, зокрема, пункту 284.4 статті 288 Податкового кодексу України.

5.12. Проте суд зазначив, що договір оренди земельної ділянки було укладено 04.01.2022, а положення пункту 284.4 статті 288 Податкового кодексу України набули чинності та діяли вже 4 роки, а тому були доступні та повинні були бути відомі як орендарю, так і орендодавцю за договором.

5.13. Разом із тим, як установив суд апеляційної інстанції, сторони договору спочатку погодили умови договору оренди земельної ділянки, в тому числі істотні умови щодо орендної плати із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату, а потім орендар, звернувшись до орендодавця з пропозицією про внесення змін до договору та не отримавши позитивну відповідь, звернувся до суду з позовною вимогою про внесення змін до договору у запропонованій позивачем редакції.

5.14. Суд апеляційної інстанції врахував, що за змістом статей 632, 651 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі" зміна умов договору, в тому числі у частині розміру орендної плати, здійснюється за взаємною згодою сторін, а за відсутності такої згоди договір може бути змінено за рішенням суду лише у випадках, передбачених за умовами договору або в силу закону. Суд зазначив, що визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності здійснюється за згодою сторін договору оренди земельної ділянки із закріпленням такого розміру орендної плати в договорі оренди.

5.15. Суд апеляційної інстанції встановив, що відповідно до умов договору оренди розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) державної та комунальної власності; в інших випадках передбачених законом (пункт 12 договору).

5.16. Враховуючи, що спірний договір оренди землі було укладено сторонами через тривалий час після набрання чинності змін до Податкового кодексу України (щодо плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам), за типовою формою, на підставі вільного волевиявлення сторін шляхом узгодження всіх його істотних умов, у тому числі й орендної плати, а позивачем не доведено наявності підстав, з якими законодавство пов`язує можливість внесення змін до спірного договору оренди за рішенням суду, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що подібна позиція була викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 905/83/21, ухваленій у подібних правовідносинах.

5.17. Колегія суддів зазначає, що відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України). Крім того, положення умов договору мають відповідати засадам цивільного законодавства, зокрема, зазначеним у статті 3 Цивільного кодексу України.

5.18. Згідно із частиною 3 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, а частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.19. За змістом частин 2 та 3 статті 6 та статті 627 Цивільного кодексу України встановлено, що сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

5.20. Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

5.21. Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

5.22. Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

5.23. Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

5.24. За загальними правилами договори укладаються сторонами цивільних правовідносин, різновидами яких є правовідносини, що виникають з договорів оренди землі, на принципах рівності сторін, свободи договору та урахування обов`язкових вимог щодо такого виду договорів із зазначенням його істотних умов та у відповідній формі.

Аналогічні правові висновки викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19.

5.25. У статті 13 Закону України "Про оренду землі" вказано, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

5.26. За змістом статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

5.27. У частині 1 статті 30 Закону України "Про оренду землі" передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору оренди землі спір вирішується в судовому порядку.

5.28. У пункті 288.1 статті 288 Податкового кодексу України передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

5.29. У пункті 288.4 статті 288 Податкового кодексу України вказано, що розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем.

5.30. Згідно з положеннями підпункту 288.5.2 пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може перевищувати 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

5.31. Отже, при визначенні розміру орендної плати у випадку передачі в оренду земель комунальної власності має враховуватися нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до законодавства, а річна сума платежу не може бути меншою від розміру земельного податку, встановленого для відповідної категорії земельних ділянок на відповідній території, однак її розмір не може перевищувати 12 % нормативної грошової оцінки.

5.32. Пунктом 284.4 статті 284 Податкового кодексу України встановлено, що плата за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам для видобування корисних копалин та розробки родовищ корисних копалин, справляється у розмірі 25 відсотків податку, обчисленого відповідно до статей 274 і 277 цього Кодексу (статтю 284 було доповнено пунктом 284.4 згідно із Законом від 07.12.2017 № 2245-VIII із змінами, внесеними згідно із Законом від 23.11.2018 № 2628-VIII).

5.33. Таким чином, Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів" від 23.11.2018 (набрав чинності з 01.01.2019) внесено зміни, в тому числі до пункту 284.4 статті 288 Податкового кодексу України.

5.34. При цьому суди попередніх інстанцій установили, що договір оренди було укладено 04.01.2022. У договорі сторони погодили, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі за земельну ділянку у розмірі 5 % від нормативної грошової оцінки і становить у грошовому вираженні 359 273,00 грн у рік. Правові підстави для внесення змін до договору оренди за умов недосягнення згоди з відповідачем у судовому порядку визначені статтями 651, 652 Цивільного кодексу України. Проте у справі № 906/179/22, що розглядається, як установили суди, позивач не довів наявності підстав (законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру орендної плати), з якими законодавство пов`язує можливість внесення змін до договору оренди за рішенням суду.

5.34. У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 905/83/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Великоанадольський вогнетривкий комбінат" до Донецької обласної державної адміністрації, Мар`їнської районної державної адміністрації Донецької області про визнання укладеною додаткової угоди та внесення змін до договору позовні вимоги були обґрунтовані тим, що договором та законом передбачена можливість зміни розміру орендної плати, оскільки плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, і передбачені Податковим кодексом України особливості оподаткування платою за землю (зменшений розміру такої плати), є підставою для внесення відповідних змін до укладеного між сторонами договору оренди землі від 14.08.2020 у запропонованій позивачем редакції за додатковою угодою № 1, умови якої повністю відповідають положенням пункту 274.1 статті 274, пункту 284.4 статті 284 і пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України. У зазначеній постанові Верховний Суд сформулював такий висновок:

"5.46. З огляду на те, що за змістом пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України та статті 21 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, то з урахуванням наведених умов договору оренди, укладеного сторонами спору, підставою для перегляду розміру орендної плати має бути саме законодавча зміна граничного (мінімального чи максимального) розміру такої плати або зміна розміру земельного податку.

Аналогічну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19, від 14.12.2021 у справі № 910/1344/21.

5.47. При цьому колегія суддів звертає увагу, що оскільки спірний договір оренди землі було укладено сторонами вже через тривалий час після набрання чинності змін до Податкового кодексу України (щодо плати за землю за земельні ділянки, надані гірничодобувним підприємствам), за типовою формою, на підставі вільного волевиявлення сторін шляхом узгодження всіх його істотних умов, у тому числі і орендної плати та, з огляду на відсутність наведених Позивачем та встановлених судами попередніх інстанцій інших підстав для внесення змін до договору, посилання як Позивача, так і судів на відповідну практику Верховного Суд не є релевантним враховуючи відмінні обставини встановлені судами у справі, що розглядається та наведеній практиці Верховного Суду.

З цих же підстав, Суд зазначає про необґрунтованість доводів Скаржника щодо необхідності відступу від зазначених позицій Верховного Суду викладених у постановах від 10.04.2019 у справі № 904/3714/18, від 18.09.2019 у справі № 904/3712/18, від 27.11.2019 у справі № 904/5627/18 та № 904/5631/18, від 11.12.2019 у справі № 904/1763/19, від 17.12.2019 у справі № 904/1770/19, від 19.12.2019 у справі № 904/1762/19 щодо застосування норм статті 6 Цивільного кодексу України, пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України".

5.35. Верховний Суд у справі № 905/83/21, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову, зазначив, що за наведених обставин висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову не відповідають положенням статей 651, 652 Цивільного кодексу України та статей 284, 288 Податкового кодексу України; позивачем не доведено, а господарськими судами попередніх інстанцій не встановлено наявності підстав, з якими вищенаведені положення чинного законодавства пов`язують можливість внесення змін до спірного договору оренди за рішенням суду, а отже, за відсутності відповідного договірного чи законодавчого обґрунтування внесення відповідних змін у договір у судовому порядку та за відсутності згоди іншої сторони позовні вимоги задоволенню не підлягають..

5.36. Колегія суддів зазначає, що правовідносини у справі № 906/179/22 та у справі № 905/83/21 є подібними за предметом, підставами позову та нормативно-правовим регулюванням спірних правовідносин. У справі № 905/83/21, як і у справі № 906/179/22, що розглядається, суди встановили факт укладення договору оренди земельної ділянки комунальної власності після набрання чинності змінами до Податкового кодексу України щодо плати за землю за земельні ділянки, які надані гірничодобувним підприємствам; неврахування сторонами договору вимог пункту 284.4 статті 284 Податкового кодексу України під час укладення договору оренди та звернення орендаря у подальшому до суду з вимогами про визнання додаткової угоди до договору оренди укладеною з посиланням на невідповідність умов договору (в частині розміру орендної плати) на положення пункту 274.1 статті 274, пункту 284.4 статті 284 і пункту 288.5 статті 288 Податкового кодексу України.

5.37. Водночас скаржник у касаційній скарзі не навів умотивованого обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування положень статей 629, 632, 651, 652 Цивільного кодексу України та статті 30 Земельного кодексу України, викладеного у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 905/83/21 та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові.

За таких обставин колегія суддів вважає, що підстави для відступу від висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 905/83/21, відсутні, оскільки господарський суд апеляційної інстанції застосував норми чинного законодавства правильно, з урахуванням існуючої правової позиції Верховного Суду щодо внесення змін до договору в судовому порядку.

5.38. Оскільки під час здійснення касаційного провадження у цій справі Верховним Судом не було встановлено наявності підстав для відступлення від висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 905/83/21, тому підстав для зміни чи скасування оскаржуваних у справі судових рішень немає.

5.39. Інші доводи, викладені в касаційній скарзі, стосуються з`ясування обставин, уже встановлених господарськими судами попередніх інстанцій, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі, тому суд касаційної інстанції не може взяти їх до уваги згідно з положеннями частини 2 статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до частин 1- 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

6.2. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачених пунктами 1, 3, 4, 8 частини 1 статті 310, частиною 2 статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

6.3. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін, а скаргу - без задоволення.

6.4. За змістом статті 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

6.5. Оскільки наведені скаржником підстави касаційного оскарження не підтвердилися під час касаційного провадження, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

6.6. Ураховуючи межі перегляду справи у касаційній інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не підтвердилися під час касаційного провадження, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, тому касаційну скаргу належить залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

7. Судові витрати

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку, передбаченому статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, необхідно покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Айс" залишити без задоволення.

2. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 і рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 у справі № 906/179/22 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Є. В. Краснов

Ю. Я. Чумак