Постанова

від 19.04.2023 по справі 906/179/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

19 квітня 2023 року Справа № 906/179/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Петухов М.Г., суддя Гудак А.В. , суддя Маціщук А.В.

секретар судового засідання Приступлюк Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Північно-західного апеляційного господарського суду заяву представника Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області

про ухвалення додаткового рішення

у справі № 906/179/22

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Айс"

до Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області

про визнання укладеною Додаткової угоди про внесення змін до Договору оренди землі від 04.01.2022

за участю представників сторін:

від позивача - не з`явився;

від відповідача - не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Айс" звернулось до суду з позовом, згідно якого просить визнати укладеною додаткову угоду про внесення змін до договору оренди землі від 04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек Айс" та Хорошівською селищною радою Житомирського району Житомирської області, в редакції позивача.

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 у справі №906/179/22 відмовлено у задоволенні позову.

Додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.09.2022 у справі №906/179/22 задоволено заяву представника відповідача про ухвалення додаткового рішення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Айс" на користь Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області 15 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Не погоджуючись з рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 у справі №906/179/22 та додатковим рішенням Господарського суду Житомирської області від 20.09.2022 у справі № 906/179/22 із апеляційними скаргами до Північно-західного апеляційного господарського суду звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Айс", у якій просить зазначені рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову та здійснити зміну розподілу судових витрат у справі, за результатами розгляду судом апеляційної інстанції.

Відповідач у відзиві просив апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Айс" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 та додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 20.09.2022 - без змін.

Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі №906/179/22 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Айс" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 у справі №906/179/22 залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 у справі №906/179/22 - без змін. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Айс" на додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 20.09.2022 у справі №906/179/22 залишено без задоволення, а додаткове рішення Господарського суду Житомирської області від 20.09.2022 у справі № 906/179/22 - без змін.

В подальшому, на адресу суду апеляційної інстанції від представника Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої представник просить ухвалити додаткове рішення у справі №906/179/22, яким стягнути з позивача на користь відповідача витрати на правничу професійну допомогу, понесені у зв`язку із переглядом справи в суді апеляційної інстанції, у сумі 10 000 грн.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.12.2022 розгляд заяви представника Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про ухвалення додаткового рішення призначено на 21.12.2022 о 14:00 год.

У зв`язку із тимчасовою непрацездатністю судді члена колегії Маціщук А.В. у період з 12.12.2022 по 23.12.2022 включно судове засідання у справі № 906/179/22 21.12.2022 не відбулося.

22.12.2022 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла ухвала Верховного Суду від 21.12.2022 у справі № 906/179/22, якою відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Айс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 і рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 у справі №906/179/22. Призначено розгляд справи у відкритому судовому засіданні 24.01.2023 о 13:00 год. Установлено відповідачу строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 05.01.2023. Витребувано із Господарського суду Житомирської області / Північно-західного апеляційного господарського суду матеріали справи № 906/179/22.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 зупинено розгляд заяви представника Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про ухвалення додаткового рішення до закінчення розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного суду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Айс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 і рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 у справі №906/179/22. Матеріали справи №906/179/22 направлено до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

27.03.2023 до Північно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява представника Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про поновлення розгляду справи №906/179/22 у зв`язку із закінченням розгляду Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Айс" на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 і рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 у справі №906/179/22.

Судом встановлено, що постановою Верховного Суду від 24.01.2023 постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 і рішення Господарського суду Житомирської області від 05.09.2022 у справі № 906/179/22 залишено без змін.

Листом № 906/179/22/1936/23 від 28.03.2023 матеріали справи №906/179/22 витребувано з Господарського суду Житомирської області.

В подальшому, матеріали справи №906/179/22 надійшли до Північно-західного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 06.04.2023 поновлено провадження з розгляду заяви представника Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про ухвалення додаткового рішення. Розгляд заяви представника Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про ухвалення додаткового рішення призначено на 19.04.2023 о 14:00 год.

В судове засідання 19.04.2023 представники учасників справи не з`явилися.

Суд зауважує, що представник позивача в запереченнях на заяву просив провести розгляд заяви без участі позивача, представник відповідача в заяві про поновлення провадження, просила здійснити розгляд відповідної заяви без її участі (т. 1, а. с. 202-203; т. 2, а. с. 87).

Враховуючи приписи ч. 4 ст. 244 ГПК України, той факт, що учасники справи були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать списки розсилки поштової кореспонденції, довідки про доставку електронних листів, електронне листування (т. 2, а. с. 93-94), а також те, що явка представників учасників справи в судове засідання обов`язковою не визнавалася, прохання сторін про розгляд справи без участі їх представників, суд дійшов висновку про можливість розгляду заяви представника Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про ухвалення додаткового рішення за відсутності представників сторін.

Розглянувши заяву представника Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про ухвалення додаткового рішення, суд дійшов висновку про її часткове задоволення, з огляду на таке.

Частиною 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Суд звертає увагу на те, що додаткове судове рішення - це засіб виправлення неповноти основного судового рішення. Через незмінність судового рішення суд, який його ухвалив, не вправі його скасувати чи змінити, проте, він має право виправити деякі його недоліки, зокрема неповноту. Неповнота судового рішення може полягати в невирішеності деяких питань, що стояли перед судом.

Відповідно до ст.59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу.

Реалізація кожним права на правову допомогу не може залежати від статусу особи та характеру її правовідносин з іншими суб`єктами права. Правову позицію щодо цього висловив Конституційний Суд України у рішенні від 16.11.2000 №13-рп/2000 у справі про право вільного вибору захисника.

Зокрема, в абзаці п`ятому пункту 5 мотивувальної частини зазначеного рішення визначається, що "закріпивши право будь-якої фізичної особи на правову допомогу, конституційний припис "кожен є вільним у виборі захисника своїх прав" (ч. 1 ст. 59 Конституції України) за своїм змістом є загальним і стосується не лише підозрюваного, обвинуваченого чи підсудного, а й інших фізичних осіб, яким гарантується право вільного вибору захисника з метою захисту своїх прав та законних інтересів, що виникають з цивільних, трудових, сімейних, адміністративних та інших правовідносин".

Конституційне право кожного на правову допомогу за своєю суттю є гарантією реалізації, захисту та охорони інших прав і свобод людини і громадянина, і в цьому полягає його соціальна значимість.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 Господарського процесуального кодексу України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 Господарського процесуального кодексу України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 Господарського процесуального кодексу України).

У частині 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1-3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з частиною 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (подібну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18, від 21.01.2020 у справі №916/2982/16, від 07.07.2020 у справі № 914/1002/19).

У разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, загальне правило розподілу судових витрат передбачене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Проте у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу, та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення (подібна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі № 911/1512/13).

Зокрема, відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку (дії чи бездіяльність) обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони щодо розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Подібна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

Крім того, у постанові Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої прийнято рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

За змістом частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Колегія суддів зазначає, що у відзиві на апеляційну скаргу Хорошівською селищною радою було вказано, що орієнтовний розмір понесених відповідачем судових витрат у зв`язку з розглядом справи в суді апеляційної інстанції становить 15 000 грн витрат на правничу допомогу адвоката.

Як убачається із матеріалів справи, що між Хорошівською селищною радою Житомирського району Житомирської області (Клієнт) та адвокатом Ващук Юлією Сергіївною (Адвокат) було укладено Договір про надання правової допомоги № 202 від 20.10.2022 (далі Договір; т. 1, а. с. 187-188).

Згідно п.1.1. Договору Адвокат зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (Клієнту) по справі №906/179/22 на умовах і в порядку, що визначені Договором, а Клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до п. 3.1. Договору розмір гонорару Адвоката за надання правової допомоги в суді апеляційної інстанції складає 10 000 грн, які Клієнт зобов`язаний сплатити на розрахунковий рахунок Адвоката.

Згідно п. 3.3. Договору, грошові кошти, передбачені п. 3.1. Договору, сплачуються Клієнтом Адвокату з урахуванням положень постанови КМУ №590 від 09.06.2021 "Про затвердження Порядку виконання повноважень Державною казначейською службою в особливому режимі в умовах воєнного стану", але не пізніше ніж через 30 (тридцять) днів з моменту припинення воєнного стану.

18.11.2022 між сторонами було підписано Акт приймання - передачі виконаних робіт (наданої правової допомоги по Договору № 202 від 20.10.2022) на суму 10 000 грн, за змістом якого адвокат Ващук Юлія Сергіївна здає, а Клієнт приймає правову допомогу надану згідно Договору про надання правової допомоги №202 від 20.10.2022, яка полягає в наступному:

1.1. Вивчення матеріалів апеляційних скарг по справі №906/179/22 та судової практики (правових позицій ВС);

1.2. Підготовка відзиву на апеляційні скарги по справі №906/179/22 (т. 1, а. с. 189).

В свою чергу, Товариство з обмеженою відповідальністю "Блек Айс" подало заперечення на розмір судових витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до яких просить зменшити розмір таких витрат до 1 000 грн, з підстав тих підстав, що: справа не є резонансною, не викликає суспільного інтересу; апеляційна скарга залишена без задоволення, а судове рішення суду першої інстанції без змін, з огляду на наявність сталої судової практики; доводи відповідача викладені у відзиві на апеляційну скаргу є ідентичними тим, що зазначалися ним при обґрунтуванні своєї позиції у суді першої інстанції; адвокат Ващук Ю.П. не брала участі у судовому засіданні по справі у суді апеляційної інстанції, ні фізично, ні за допомогою засобів електронного зв`язку.

Вважає, що витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 10 000 грн є неспівмірними та несправедливими з обсягом наданої правової допомоги в конкретній справі, натомість враховуючи складність справи, обсяг та якість виконаних адвокатом робіт, витрачений час, значення цієї справи для осіб, які є іншими сторонами у справі, можливо дійти висновку, що заявлені витрати на правову допомогу в розмірі 1 000 грн є обґрунтованими та співмірними із складністю цієї справи.

Суд бере до уваги, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі №912/1025/20).

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою №58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п. п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

З матеріалів справи вбачається, що предметом спору є визнання укладеною додаткової угоди про внесення змін до договору оренди землі від 04.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Блек Айс" та Хорошівською селищною радою Житомирського району Житомирської області.

Спір виник через те, що між сторонами 04.01.2022 було укладено договір оренди землі земельної ділянки, умовами якого встановлено орендну плату в розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, однак позивач вказує, що на нього, як гірничодобувне підприємство розповсюджується встановлена ст.284 Податкового кодексу України пільга щодо обчислення розміру орендної плати, а тому річна сума платежу не може бути вище розміру земельного податку, встановленого для цієї категорії земельних ділянок: не може перевищувати 25% від 3% нормативної грошової оцінки.

Суд зауважує, що цей не відноситься до категорії складних спорів, судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

Також суд вказує, що обсяг матеріалів справи на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції (на момент виготовлення повного тексту постанови) становив 60 аркушів в 1 томі.

Тобто, в цьому випадку не можна стверджувати, що вивченню та дослідженню адвокатом в межах цієї справи підлягав значний обсяг документів, а спір у справі був нестандартним або нетиповим з юридичної точки зору та вимагав від адвоката вивчення значного обсягу джерел права.

Зокрема, безпосередньо відзив на апеляційну скаргу містить скопійовані із оскарженого рішення суду першої інстанції доводи.

Виходячи із встановлених у справі обставин, колегія суддів вважає, що фактичний обсяг наданих відповідачу послуг, який полягав у складанні одного процесуального документа по суті спору (відзив на апеляційну скаргу), не був значним, а характер та предмет спору не вимагав дослідження та ознайомлення адвоката із значним обсягом процесуальних документів та не становив виключної правової проблеми для кваліфікованого адвоката.

Зважаючи на викладене вище та приймаючи до уваги те, що стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000 грн буде суперечити принципу співмірності таких витрат, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необхідність покладення на відповідача за зустрічним позовом судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених позивачем за зустрічним позовом, в розмірі 5 000 грн, який, на думку суду апеляційної інстанції, враховує поведінку сторін, є обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у цій справі, наданими адвокатом послуг в суді апеляційної інстанції, а також відповідає критеріям розумності, пропорційності та співмірності.

Оскільки в постанові Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.11.2022 у справі №906/179/22 не було вирішено питання щодо розподілу цих витрат, керуючись статтею 244 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за необхідне ухвалити додаткову постанову у справі № 906/179/22.

Керуючись ст. ст. 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України, Північно-західний апеляційний господарський суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області про ухвалення додаткового рішення щодо витрат на професійну правничу допомогу задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Блек Айс" (10003, Житомирська обл., м.Житомир, вул. Трипільська, буд. 13а, офіс 32, код 42473340) на користь Хорошівської селищної ради Житомирського району Житомирської області (12100, Житомирська область, Житомирський район, смт.Хорошів, вул.Героїв України, 13, код 04344587) - 5 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

3. Господарському суду Житомирської області видати наказ на виконання цієї постанови.

4. Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у випадках, строках та порядку встановлених статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "20" квітня 2023 р.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гудак А.В.

Суддя Маціщук А.В.