Постанова

від 25.01.2023 по справі 464/5357/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

25 січня 2023 року

м. Київ

справа № 615/986/20

провадження № 61-12186св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І.,

суддів: Антоненко Н. О., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявники: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

заінтересовані особи: ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

особа, яка подала апеляційну та касаційну скарги - ОСОБА_6 ,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року у складі судді Борачок М. В. та постанову Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Цяцяка Р. П., Ванівського О. М.,

Шеремети Н. О.,

ВСТАНОВИВ:

Зміст вимог заяви

У липні 2021 року ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 звернулися до суду з заявою про забезпечення позову до пред`явлення ними позову до ОСОБА_4 та ОСОБА_5 шляхом накладення арешту на об`єкти нерухомого майна та корпоративні права, зареєстровані на ім`я ОСОБА_4 , та об`єкти нерухомого майна, зареєстровані на ім`я ОСОБА_5 .

Заява мотивована тим, що 25 квітня 2005 року між продавцем ОТВП у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарх» (далі - ТОВ «Ярмарх») та покупцями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_1 (у подальшому - «будівля магазину»), на підставі якого Львівським ОДКБТІ та ЕО зареєстровано за кожним із заявників право власності по 1/3 частині будівлі магазину, про що видано відповідні витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно. 18 травня 2005 року ОСОБА_4 звертався до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 04 листопада 1999 року, оформленого в простій письмовій формі, визнання за ним права власності на будівлю магазину та визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу цього приміщення від 25 квітня 2005 року. Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 14 серпня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_4 відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 12 травня 2008 року, рішення Галицького районного суду міста Львова від 14 серпня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову; визнано дійсним зазначений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 04 листопада 1999 року; визнано за ОСОБА_4 право власності на приміщення цілісного майнового комплексу (магазину); визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25 квітня 2005 року. Рішенням Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року в частині визнання дійсним укладеного 04 листопада 1999 року ОСОБА_4 з організацією торгово-виробничих процесів у формі ТОВ «Ярмарх» договору купівлі-продажу будівлі магазину, а також ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року в частині залишення без змін зазначеної частини рішення апеляційного суду скасовано. У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_4 про визнання договору від 04 листопада 1999 року дійсним відмовлено. В іншій частині рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня

2007 року та ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року залишено без змін. На підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року 21 серпня 2008 року ОСОБА_4 зареєстрував за собою право власності на приміщення цілісного майнового комплексу (будівлю магазину) і з цього часу ОСОБА_4 та ОСОБА_5 користуються цим нерухомим майном. Вироком Залізничного районного суду міста Львова від 14 травня 2018 року, який набрав законної сили, ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України. При цьому судом встановлено, що 24 лютого 2004 року засуджений ОСОБА_4 подав до Франківського районного суду міста Львова позовну заяву про стягнення боргу в розмірі 185 900,00 грн, а 15 червня 2004 року з метою підтвердження своїх позовних вимог подав у судовому засіданні завідомо підроблений договір від 04 листопада 1999 року купівлі-продажу приміщення магазину. З урахуванням встановленого вироком суду факту підробки ОСОБА_4 договору купівлі-продажу від 04 листопада 1999 року Верховний Суд переглянув за нововиявленими обставинами вищевказане рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року та постановою від 14 липня 2021 року скасував рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року, рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року та ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 14 серпня 2007 року залишив в силі. Заявники вважали встановленим факт вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, внаслідок чого він та його дружина ОСОБА_5 незаконно заволоділи належним заявникам майном - будівлею магазину і з вересня 2008 року до цього часу незаконно користуються майном, внаслідок чого заявникам заподіяно збитки у вигляді упущеної вигоди кожному в розмірі не менше 7 271 578,00 грн, а загальний розмір збитків становить 21 814 734 грн (7 271 578 грн х 3). ОСОБА_4 і ОСОБА_5 , розуміючи можливі правові наслідки скасування рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року, можуть відчужити усе належне їм на праві власності майно, що значно утруднить, а, зважаючи на суму збитків, найімовірніше взагалі зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення заподіяних заявникам збитків внаслідок протиправного використання їхнього майна протягом 13-ти років.

У зв`язку з наведеним просили накласти арешт на:

земельну ділянку площею 0,0194 га, кадастровий номер 4623310300:04:000:0375 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783400346233); земельну ділянку площею 0,0606 га, кадастровий номер 4623310300:04:000:0376 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783386246233); садовий будинок за адресою: АДРЕСА_2 ; нежитлове приміщення підвалу під індексом ІІ площею 19.2 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_3 ; частку в статутному капіталі Приватного підприємства «Фірма «Скорті» у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_4 ; частку в статутному капіталі Приватного підприємства «Бізнес» у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_4 ; частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Анаско Інк» у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_4 ; частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Анаско Айсел» у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_4 ; квартиру загальною площею 74,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 ; земельну ділянку площею 0,0482 га, кадастровий номер 4623686600:04:000:0745; квартиру загальною площею 50,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 ; квартиру площею 50,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 .

Короткий зміст ухвали суду першої інстанції

Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року заяву ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_4 : земельну ділянку площею 0,0194 га, кадастровий номер 4623310300:04:000:0375 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783400346233); земельну ділянку площею 0,0606 га, кадастровий номер 4623310300:04:000:0376 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783386246233); садовий будинок, що складається з 1-ї кімнати, кухні, холу, гардеробної, ванни, коридору та 2-х приміщень підвалу, розміщений за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна - 38759462; нежитлове приміщення підвалу під індексом ІІ площею 19,2 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1644139046101).

Накладено арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства - Фірма «Скорті», ідентифікаційний код юридичної особи - 19340170, місцезнаходження - 79066, місто Львів, вулиця Полуботка, 21, квартира № 47, у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_4 .

Накладено арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «Бізнес», ідентифікаційний код юридичної особи - 20819073, місцезнаходження - 79037, місто Львів, вулиця Хмельницького, 267, квартира № 107, у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_4 .

Накладено арешт на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Анаско Інк», ідентифікаційний код юридичної особи - 43248217, місцезнаходження - 79066, місто Львів, вулиця Полуботка, 21, квартира № 47, у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_4 .

Накладено арешт на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Анаско Айсел», ідентифікаційний код юридичної особи - 44002604, місцезнаходження - 79006, місто Львів, вулиця Конопницької, 8, у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_4 .

Накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_5 : квартиру загальною площею 74,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2227811146101); земельну ділянку площею 0,0482 га, кадастровий номер 4623686600:04:000:0745 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1935019146236); квартиру площею 50,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1042573246101); квартиру площею 50,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 665172346101).

Суд першої інстанції зазначив, що мотиви забезпечення позову, зазначені у заяві, дають підстави припускати, що у випадку задоволення позову невжиття заходів забезпечення позову можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Внаслідок цього законні права позивачів не будуть захищені, тому враховуючи вимоги співмірності та розумності заяву про забезпечення позову належить задовольнити.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_6 та апеляційну скаргу ОСОБА_5 залишено без задоволення, а ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року - без змін.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1 ,

ОСОБА_2 і ОСОБА_3 подали до суду позови до ОСОБА_4 ,

ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про стягнення збитків (упущеної вигоди), визнання недійсними договорів дарування та скасування державної реєстрації права власності. Крім того, позивач ОСОБА_1 також звернувся до суду із заявою про зміну заходів забезпечення позову, накладених ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року і яка є предметом апеляційного оскарження у цій справі. Ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 19 травня 2022 року вказане клопотання ОСОБА_1 задоволено і заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року, змінено. Постановою Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 19 травня 2022 року залишено без змін. Тобто з 04 жовтня 2022 року заходи забезпечення позовів ОСОБА_1 , ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 та ОСОБА_6 визначаються ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 19 травня 2022 року, яка залишається в законній силі. Заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року (яка оскаржується), були зміненими ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 19 травня 2022 року і є чинними в редакції саме останньої з ухвал. Ухвала Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року фактично втратила свою чинність, а законність та обґрунтованість чинних заходів забезпечення позову стверджується вищезазначеною постановою Львівського апеляційного суду від 04 жовтня 2022 року. За наведених обставин у їх сукупності колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для скасування ухвали, що оскаржується, чи внесення змін до неї, оскільки наявність такої покладено в основу іншої ухвали (від 19 травня 2022 року), яку вже залишено без змін судом апеляційної інстанції.

Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги

У грудні 2022 року до Верховного Суду від ОСОБА_6 надійшла касаційна скарга, у якій він, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу та постанову судів попередніх інстанцій, відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову; стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на його користь судовий збір за подання касаційної скарги.

У касаційній скарзі ОСОБА_6 зазначає, що 28 липня 2021 року припинилося право ОСОБА_4 на 2 земельні ділянки, на які накладено арешт і які начебто належали ОСОБА_4 . Власник об`єктів нерухомого майна, на які накладено арешт, ОСОБА_6 не був визначений у цій справі як відповідач. Тобто суди наклали арешт на майно особи, яка не є відповідачем у справі. суди не врахували, що наявність теоретичного обґрунтування можливості отримання доходу ще не є підставою для його стягнення. Заявники у передбачений законом строк не подали позов.

Зміст відзивів, відповіді на відзив

У січні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_1 надійшли відзиви, у яких він просить касаційну скаргу ОСОБА_6 залишити без задоволення, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржених судових рішень. Зазначає, що внаслідок недобросовісних дій відповідачів виникла ситуація, за якої ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року про забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно як таке, що належить відповідачу ОСОБА_4 , однак останній встиг його відчужити (що саме по собі є достатнім доказом обґрунтованості вжиття заходів забезпечення позову) ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на підставі договорів дарування. Оскільки ОСОБА_4 та ОСОБА_5 ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року про застосування заходів забезпечення позову до подання позовної заяви та постанову Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року в касаційному порядку не оскаржували, то за касаційною скаргою ОСОБА_6 зазначені судові рішення можуть бути предметом перегляду в касаційному порядку виключно в частині, що стосується прав та обов`язків ОСОБА_6 , тобто в частині, що стосується накладення арешту на квартиру загальною площею 50,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_6 .

У січні 2023 року до Верховного Суду від ОСОБА_6 надійшла відповідь на відзив, у якій він зазначає, що аргументи ОСОБА_1 є необґрунтованими. ОСОБА_4 задовго до подання заяви про забезпечення позову звернувся до суб`єкта оціночної діяльності з метою укладення договору дарування на користь ОСОБА_6 .

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 21 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 12 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Межі та підстави касаційного перегляду

Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).

Наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження (неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права).

Позиція Верховного Суду

Відповідно до статті 17 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

У статті 18 ЦПК України зазначено, що обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням вирішено питання про їхні права, свободи чи інтереси.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково (частина перша статті 352 ЦК України).

Суд апеляційної інстанції закриває апеляційне провадження, якщо після відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою особою з підстав вирішення судом питання про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося (пункт 3 частини першої статті 362 ЦПК України).

Аналіз указаних норм дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків. У разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 206/3232/20 (провадження № 61-8321св22) зазначено, що «у постанові Верховного Суду від 21 квітня 2021 року у справі № 659/954/18 (провадження № 61-15961св19) зазначено, що: «вирішуючи питання про те, чи стосується прав та інтересів заявника оскаржуване судове рішення, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що необхідною умовою для набуття особою, яка не брала у часті у справі, права касаційного оскарження судового рішення є вирішення цим судовим актом питання щодо її прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків. Питання про те, чи вирішено судовим рішенням питання щодо прав, свобод, інтересів та (або) обов`язків особи, яка не брала участі у справі, має вирішуватися виходячи з конкретних обставин справи та з урахуванням змісту судового рішення (ухвала Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі № 504/2457/15-ц (провадження № 14-726цс19)»; «отже, особа, яка звернулася з апеляційною скаргою, не є учасником спадкових правовідносин з приводу визначення спадкоємцю додаткового строку для прийняття спадщини. Відповідно, за апеляційною скаргою такої особи апеляційний суд не вправі був здійснювати апеляційний перегляд рішення суду першої інстанції, скасовувати таке рішення суду першої інстанції.

У зв`язку з наведеним помилковими є висновки суду апеляційної інстанції про скасування рішення суду першої інстанції у зв`язку з тим, що рішення суду першої інстанції стосується прав та інтересів ОСОБА_2. Взявши до уваги те, що Верховний Суд не вправі вирішувати процесуальне питання про закриття апеляційного провадження, справа підлягає направленню до апеляційного суду для вирішення такого питання та завершення розгляду цієї справи. Це відповідає принципу стадійності цивільного процесу та логіці його побудови. Даючи оцінку іншим доводам заявника щодо помилковості висновків суду апеляційної інстанції, Верховний Суд наголошує, що воно містить логічні та змістовні помилки, які полягають у наведенні двох взаємовиключних висновків. Верховний Суд врахував, що у разі, якщо б рішення суду першої інстанції стосувалося прав та інтересів особи, яка не брала участі у її розгляді, апеляційний суд був би зобов`язаний відмовити у задоволенні позову саме з тих підстав, що до участі у справі не залучено усіх учасників справи, зокрема належних відповідачів, не надаючи оцінку обґрунтованості позовних вимог по суті спору, оскільки питання про обґрунтованість позовних вимог у такому випадку мало б вирішуватися судом під час вирішення справи по суті за належного складу учасників справи».

У справі, що переглядається, ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції як особа, яка не брала участь у справі, посилаючись на вирішення судом питання про його права та обов`язки - арешт накладений на належне йому на праві власності майно.

Залишаючи без змін ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд зазначив, що заходи забезпечення позову, застосовані ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року, змінені іншою ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 19 травня 2022 року і є чинними в редакції саме останньої з ухвал, ухвала Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року фактично втратила свою чинність, а тому відсутні підстави для її скасування.

Суд апеляційної інстанції не врахував, що у разі подання апеляційної скарги особи, яка не брала участі у справі, і апеляційним судом встановлено, що судовим рішенням питання про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки такої особи не вирішувалося, апеляційне провадження підлягає закриттю, а рішення суду першої інстанції не має переглядатися по суті.

Апеляційний суд не перевірив, чи був на момент постановлення ухвали Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року ОСОБА_6 власником земельних ділянок, на які накладено арешт, чи був залучений ОСОБА_6 до участі у справі як відповідач, чи вирішив суд першої інстанції ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року питання про права та інтереси ОСОБА_6 .

За таких обставин, апеляційний суд зробив передчасний висновок про залишення без змін ухвали суду першої інстанції за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_6 . Тому касаційну скаргу ОСОБА_6 належить задовольнити частково та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції (частина четверта статті 411 ЦПК України).

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу належить задовольнити частково, оскаржену постанову апеляційного суду у частині залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу суду першої інстанції скасувати та передати справу у цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Висновки за результатами розподілу судових витрат

У постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції (підпункт «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України).

Порядок розподілу судових витрат вирішується за правилами, встановленими в статтях 141-142 ЦПК України. У частинах першій, тринадцятій статті 141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

У постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 травня 2020 року у справі № 530/1731/16-ц (провадження № 61-39028св18) зроблено такий висновок, що «якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Разом із тим, у випадку, якщо судом касаційної інстанції скасовано судові рішення з передачею справи на розгляд до суду першої/апеляційної інстанції, то розподіл суми судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат».

Тому розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, має здійснити той суд, який ухвалює остаточне рішення у справі, враховуючи загальні правила розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 400, 409, 411, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_6 задовольнити частково.

Постанову Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у частині залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_6 на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року скасувати, справу у цій частині передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

З моменту прийняття постанови суду касаційної інстанції постанова Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у скасованій частині втрачає законну силу.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат

Судді: Н. О. Антоненко

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков

М. М. Русинчук