Постанова

від 09.05.2023 по справі 464/5357/21

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 464/5357/21 Головуючий у 1 інстанції: Борачок М.В.

Провадження № 22-ц/811/496/23 Доповідач в 2-й інстанції: Левик Я. А.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 травня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі:

головуючого-судді: Левика Я.А.,

суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М.,

секретарка: Гай О.О.,

за участі в судовому засідання апелянта ОСОБА_1 , представника заявників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду м.Львова від 28 липня 2021 року у справі за заявою ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову, -

в с т а н о в и л а :

ухвалою Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року заяву ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_6 : земельну ділянку площею 0,0194 га, кадастровий номер 4623310300:04:000:0375 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783400346233); земельну ділянку площею 0,0606 га, кадастровий номер 4623310300:04:000:0376 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783386246233); садовий будинок, що складається з 1-ї кімнати, кухні, холу, гардеробної, ванни, коридору та 2-х приміщень підвалу, розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна - 38759462; нежитлове приміщення підвалу під індексом ІІ площею 19,2 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_2 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1644139046101).

Накладено арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства - Фірма «Скорті», ідентифікаційний код юридичної особи - 19340170, місцезнаходження - 79066, місто Львів, вулиця Полуботка, 21, квартира № 47, у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_6 .

Накладено арешт на частку в статутному капіталі Приватного підприємства «Бізнес», ідентифікаційний код юридичної особи - 20819073, місцезнаходження - 79037, місто Львів, вулиця Хмельницького, 267, квартира № 107, у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_6 .

Накладено арешт на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Анаско Інк», ідентифікаційний код юридичної особи - 43248217, місцезнаходження - 79066, місто Львів, вулиця Полуботка, 21, квартира № 47, у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_6 .

Накладено арешт на частку в статутному капіталі Товариства з обмеженою відповідальністю «Анаско Айсел», ідентифікаційний код юридичної особи - 44002604, місцезнаходження - 79006, місто Львів, вулиця Конопницької, 8, у розмірі 100 %, що належить ОСОБА_6 .

Накладено арешт на об`єкти нерухомого майна, що належать на праві власності ОСОБА_7 : квартиру загальною площею 74,0 кв. м за адресою: АДРЕСА_3 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 2227811146101); земельну ділянку площею 0,0482 га, кадастровий номер 4623686600:04:000:0745 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1935019146236); квартиру площею 50,7 кв. м за адресою: АДРЕСА_4 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1042573246101); квартиру площею 50,4 кв. м за адресою: АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 665172346101).

Вказану ухвалу оскаржив ОСОБА_1 .

Постановою Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 28 липня 2021 року - без змін.

Постановою Верховного Суду від 25 січня 2023 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Львівського апеляційного суду від 07 листопада 2022 року у частині залишення без задоволення апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року скасовано, справу у цій частині передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_8 від 24.07.2021 року про забезпечення позову.

Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою та такою, що постановлена з порушенням норм процесуального права. Стверджує, що є власником ряду об`єктів нерухомості, на які оскаржуваною ухвалою накладено арешт, а саме:- земельної ділянки кадастровий номер 4623310300:04:000:0375;- земельної ділянки кадастровий номер 4623310300:04:000:0376;- садового будинку. Наголошує, що «не перебуває в жодних стосунках з заявниками», а тому вважає неправомірним накладення арешту на майно, яке належить на праві власності саме йому. Вказує, що його мати ОСОБА_7 ніколи не користувалася спірним приміщенням за адресою АДРЕСА_6 , не отримувала жодних доходів від цього, будь-які докази цього відсутні. Вказує, що судом не було взято до уваги, що його батьки ОСОБА_6 та ОСОБА_7 вже тривалий час не перебувають у шлюбних стосунках та спільно не проживають. Частиною нерухомого майна, арештованого ухвалою суду помилково вказане, як власність ОСОБА_6 . Вказує, що таке майно є особистою приватною власністю його матері ОСОБА_7 або його приватною власністю. Зазначає, що нежитлове приміщення підвалу під індексом II, площею 19,2 кв.м., розміщене за адресою АДРЕСА_2 , на день винесення ухвали не було власністю ОСОБА_6 , є особистою приватною власністю ОСОБА_7 . Заявники не надали судові достовірної інформації щодо власника вказаного об`єкту. Зазначає, що інше нерухоме майно, зазначене судом в ухвалі як власність ОСОБА_6 , на яке накладається арешт (вищевказані садовий будинок та дві земельні ділянки) є його особистою приватною власністю, що також підтверджується відповідними документами. Арештоване судом належне ОСОБА_7 нерухоме майно було набуте нею або поза шлюбом, або в спосіб, що виключає спільну власність подружжя. Зокрема, арештовану квартиру, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_5 , було приватизовано 24.06.2015 року нею та апелянтом на праві спільної сумісної власності, що підтверджує свідоцтво про право власності серія НОМЕР_1 , видане реєстраційною службою Львівського міського управління юстиції. Також, суд не взяв до уваги ту обставину, що накладеним арештом на цю квартиру порушується його право власності.

В судове засідання окрім апелянта ОСОБА_1 , представника заявників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , решта учасників справи, їх представники - не з`явилися, однак суд вважав заможливе проводити розгляд справи у їх відсутності (відсутності їх представників) зважаючи на те, що учасники справи повідомлялись про час та місце судового розгляду належним чином, обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи від них до суду не надходило, доказів поважності причин неявки (неявки представників) суду представлено не було, зважаючи на вимоги ч.2 ст. 372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення апелянта на підтримання апеляційної скарги, представника заявників -в заперечення скарги, дослідивши виділені матеріали справи, оцінивши мотиви учасників справи в межах доводів заяви про забезпечення позову, апеляційної скарги, - колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Із змісту оскаржуваної ухвали вбачається, що суд першої інстанції, посилаючись, зокрема, на ст.ст. 149, 151, 152, 153 ЦПК України задовольняючи заяву про забезпечення позову виходив з того, що позивачі мають намір звернутися до суду із позовом про відшкодування завданих збитків. Як вбачається з договору купівлі-продажу від 25.04.2005 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купили у організації торгівельно-виробничих процесів «Ярмарх» у рівних частках, тобто по 1/3 частці кожен, будівлю магазину, позначену в технічному паспорті літерою «А-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 1041,9 кв.м. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно приміщення цілісного майнового комплексу (магазину) за адресою: АДРЕСА_6 належить ОСОБА_6 . Підставою виникнення права власності є рішення Апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007. Разом з тим, Постановою Верховного Суду від 14.07.2021 рішення апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007, ухвалу Верховного Суду України від 12.05.2008 скасовано, рішення Галицького районного суду м.Львова від 14.08.2007 залишено без змін. Згідно рішення Галицького районного суду м.Львова від 14.08.2007, у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , організації торговельно-виробничих процесів «Ярмарх», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу по АДРЕСА_6 від 04.11.1999, укладеного між ОТВП ТзОВ «Ярмарх» та ОСОБА_6 , про визнання та реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на приміщення магазину по АДРЕСА_6 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.04.2005, укладеного між ОТВП ТзОВ «Ярмарх» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про усунення перешкод у здійсненні права власності на майно, відмовлено. Постановляючи ухвалу суд виходив з того, що мотиви забезпечення позову, зазначені у заяві, дають підстави припускати, що у випадку задоволення позову невжиття заходів забезпечення позову можуть утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду. Внаслідок цього законні права позивачів не будуть захищені, тому враховуючи вимоги співмірності та розумності заяву про забезпечення позову належить задовольнити.

Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції частково не відповідають обставинам, що мають значення та вимогам закону а тому рішення суду підлягає частковому скасуванню.

Згідно ч.1 ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до ч.2 ст. 149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливитивиконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно ст. 150 ЦПК України, позов забезпечується:

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Не допускається забезпечення позову шляхом накладення арешту на заробітну плату, пенсію та стипендію, допомогу по загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню, яка виплачується у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю (включаючи догляд за хворою дитиною), вагітністю та пологами, по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, на допомогу, яка виплачується касами взаємодопомоги, благодійними організаціями, а також на вихідну допомогу, допомогу по безробіттю, на майно (активи) або грошові кошти неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), а також на майно (активи) або грошові кошти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Ця вимога не поширюється на позови про стягнення аліментів, про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, про відшкодування збитків, заподіянихкримінальним правопорушенням.

Не може бути накладено арешт на предмети, що швидко псуються.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення тимчасової адміністрації або ліквідації банку, заборони або встановлення обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його посадовим особам, у тому числі уповноваженим особам Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, при здійсненні тимчасової адміністрації чи ліквідації банку, а також зупинення дії рішень Кабінету Міністрів України про участь держави у виведенні неплатоспроможного банку з ринку, індивідуальних актів Міністерства фінансів України, прийнятих на виконання таких рішень Кабінету Міністрів України, індивідуальних актів Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, прийнятих у процесі виведення неплатоспроможного банку з ринку, а також шляхом встановлення для Кабінету Міністрів України, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, їх посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій, що випливають з таких рішень/актів.

Не допускається забезпечення позову шляхом зупинення дії рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів) Національного банку України, а також встановлення для Національного банку України, його посадових та службових осіб заборони або обов`язку вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій.

Не допускається забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти певні дії, обов`язку утримуватися від вчинення певних дій за позовами власників або кредиторів неплатоспроможного банку, банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), дотаких банків або Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Майно (активи) або грошові кошти клієнта неплатоспроможного банку або банку, щодо якого прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), на які судомнакладено арешт до дня віднесення банку до категорії неплатоспроможних або дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку з підстав, визначених статтею 77 Закону України "Про банки і банківську діяльність" (крім ліквідації банку за рішенням його власників), можуть бути передані приймаючому або перехідному банку у встановленому законодавством про систему гарантування вкладів фізичних осіб порядку з письмовим повідомленням Фондом гарантування вкладів фізичних осіб особи, в інтересах якої накладено арешт. При цьому передані майно (активи) або грошові кошти залишаються обтяженими відповідно до ухвали суду про накладення арешту.

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Зазначене обмеження не поширюється на забезпечення позову шляхом зупинення рішень, актів керівника або роботодавця про застосування негативних заходів впливу до позивача (звільнення, примушування до звільнення, притягнення до дисциплінарної відповідальності, переведення, атестація, зміна умов праці, відмова в призначенні на вищу посаду, відмова в наданні відпустки, відсторонення від роботи чи посади, будь-яка інша форма дискримінації позивача тощо) у зв`язку з повідомленням ним або його близькими особами про можливі факти корупційних або пов`язаних з корупцією правопорушень, інших порушень Закону України "Про запобігання корупції".

Не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або маютьнаслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб`єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру.

Відповідно до змісту п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи після відкриття провадження у ній (за винятком випадку, передбаченого ч.4 ст.151 ЦПК), якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що:

-між сторонами дійсно виник спір та

-існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову;

-з`ясувати обсяг позовних вимог,

-дані про особу відповідача, а також

-відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Колегія суддів, відповідно до вказаних вище вимог закону та роз`яснень схожих за змістом правовідносин, перевіряючи: чи дійсно між сторонами виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; обсяг позовних вимог; дані про особу відповідача; відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам; а також беручи до уваги інтереси інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів, - вважає, що оскаржувана ухвала підлягає до часткового скасування.

26 липня 2021 року ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 звернулися в суд з заявою про забезпечення позову до пред`явлення ними позову до ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , у якому просили:

?накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, зареєстровані на ім`я ОСОБА_6 :

- земельну ділянку площею 0,0194 га, кадастровий номер 4623310300:04:000:0375 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783400346233);

- земельну ділянку площею 0,0606 га, кадастровий номер 4623310300:04:000:0376 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783386246233);

- садовий будинок, що складається з 1-ї кімнати, кухні, холу, гардеробної, ванни, коридору та 2-х приміщень підвалу, розміщений за адресою - АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна - 38759462;

- нежитлове приміщення підвалу під індексом ІІ площею 19.2 кв. м, розміщене за адресою: АДРЕСА_2 .

?Накласти арешт на корпоративні права, зареєстровані на ім`я ОСОБА_6 :

- 100% статутного фонду Приватного підприємства «Фірма «Скорті»;

- 100% статутного фонду Приватного підприємства «Бізнес»;

- 100% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Анаско Інк»;

- 100% статутного фонду Товариства з обмеженою відповідальністю «Анаско Айсел»;

?Накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, зареєстровані на ім`я ОСОБА_7 :

- квартиру загальною площею 74,0 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_3 ;

- земельну ділянку площею 0,0482 га, кадастровий номер 4623686600:04:000:0745;

- квартиру загальною площею 50,7 кв. м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_4 ;

- право спільної сумісної власності на квартиру площею 50,4 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 .

Заява мотивована тим, що 25 квітня 2005 року між продавцем ОТВП у формі Товариства з обмеженою відповідальністю «Ярмарх» (далі - ТОВ «Ярмарх») та покупцями ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 укладено нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу будівлі магазину за адресою: АДРЕСА_6 (у подальшому - «будівля магазину»), на підставі якого Львівським ОДКБТІ та ЕО зареєстровано за кожним із заявників право власності по 1/3 частині будівлі магазину, про що видано відповідні витяги про реєстрацію права власності на нерухоме майно. 18 травня 2005 року ОСОБА_6 звертався до суду з позовом про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 04 листопада 1999 року, оформленого в простій письмовій формі, визнання за ним права власності на будівлю магазину та визнання недійсним вказаного договору купівлі-продажу цього приміщення від 25 квітня 2005 року. Рішенням Галицького районного суду міста Львова від 14 серпня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_6 відмовлено. Рішенням Апеляційного суду Львівської області від 24грудня 2007 року, залишеним без змін ухвалою Верховного Суду України від 12 травня 2008 року, рішення Галицького районного суду міста Львова від 14 серпня 2007 року скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову; визнано дійсним зазначений договір купівлі-продажу цілісного майнового комплексу від 04 листопада 1999 року; визнано за ОСОБА_6 право власності на приміщення цілісного майнового комплексу (магазину); визнано недійсним договір купівлі-продажу від 25 квітня 2005 року. Рішенням Верховного Суду України від 20 лютого 2012 року рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року в частині визнання дійсним укладеного 04 листопада 1999 року ОСОБА_6 з організацією торгово-виробничих процесів у формі ТОВ «Ярмарх» договору купівлі-продажу будівлі магазину, а також ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року в частині залишення без змін зазначеної частини рішення апеляційного суду скасовано. У задоволенні позовної вимоги ОСОБА_6 про визнання договору від 04 листопада 1999 року дійсним відмовлено. В іншій частині рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року та ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року залишено без змін. На підставі рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року 21 серпня 2008 року ОСОБА_6 зареєстрував за собою право власності на приміщення цілісного майнового комплексу (будівлю магазину) і з цього часу ОСОБА_6 та ОСОБА_7 користуються цим нерухомим майном. Вироком Залізничного районного суду міста Львова від 14 травня 2018 року, який набрав законної сили, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 358 КК України. При цьому судом встановлено, що 24 лютого 2004 року засуджений ОСОБА_6 подав до Франківського районного суду міста Львова позовну заяву про стягнення боргу в розмірі 185 900,00 грн, а 15 червня 2004 року з метою підтвердження своїх позовних вимог подав у судовому засіданні завідомо підроблений договір від 04 листопада 1999 року купівлі-продажу приміщення магазину. З урахуванням встановленого вироком суду факту підробки ОСОБА_6 договору купівлі-продажу від 04 листопада 1999 року Верховний Суд переглянув за нововиявленими обставинами вищевказане рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року та постановою від 14 липня 2021 року скасував рішення Верховного Суду України від 22 лютого 2012 року, рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року та ухвалу Верховного Суду України від 12 травня 2008 року, а рішення Галицького районного суду міста Львова від 14 серпня 2007 року залишив в силі. Заявники вважали встановленим факт вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, внаслідок чого він та його дружина ОСОБА_7 незаконно заволоділи належним заявникам майном - будівлею магазину і з вересня 2008 року до цього часу незаконно користуються майном, внаслідок чого заявникам заподіяно збитки у вигляді упущеної вигоди кожному в розмірі не менше 7 271 578,00 грн, а загальний розмір збитків становить 21 814 734 грн (7 271 578 грн х 3). ОСОБА_6 і ОСОБА_7 , розуміючи можливі правові наслідки скасування рішення Апеляційного суду Львівської області від 24 грудня 2007 року, можуть відчужити усе належне їм на праві власності майно, що значно утруднить, а, зважаючи на суму збитків, найімовірніше взагалі зробить неможливим виконання рішення суду про стягнення заподіяних заявникам збитків внаслідок протиправного використання їхнього майна протягом 13-ти років.

З заяви про забезпечення позову та доданих до неї матеріалів вбачається, що позивачі мають намір звернутися до суду із позовом до ОСОБА_6 і ОСОБА_7 про відшкодування завданих збитків.

Як вбачається з договору купівлі-продажу від 25.04.2005 ОСОБА_4 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 купили у організації торгівельно-виробничих процесів «Ярмарх» у рівних частках, тобто по 1/3 частці кожен, будівлю магазину, позначену в технічному паспорті літерою «А-1», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , загальною площею 1041,9 кв.м.

Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно приміщення цілісного майнового комплексу (магазину) за адресою: АДРЕСА_6 належить ОСОБА_6 . Підставою виникнення права власності є рішення Апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007.

Разом з тим, Постановою Верховного Суду від 14.07.2021 рішення апеляційного суду Львівської області від 24.12.2007, ухвалу Верховного Суду України від 12.05.2008 скасовано, рішення Галицького районного суду м.Львова від 14.08.2007 залишено без змін.

Згідно рішення Галицького районного суду м.Львова від 14.08.2007, у задоволенні позову ОСОБА_6 до ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , організації торговельно-виробничих процесів «Ярмарх», ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , ОСОБА_4 про визнання дійсним договору купівлі-продажу майнового комплексу по АДРЕСА_6 від 04.11.1999, укладеного між ОТВП ТзОВ «Ярмарх» та ОСОБА_6 , про визнання та реєстрацію права власності за ОСОБА_6 на приміщення магазину по АДРЕСА_6 , про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 25.04.2005, укладеного між ОТВП ТзОВ «Ярмарх» та ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 , про усунення перешкод у здійсненні права власності на майно, відмовлено.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 24.06.2015 року, квартира за адресою АДРЕСА_5 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_1 та ОСОБА_7 .

Вказане, також, вбачається і з Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.07.2021 року (Т.1 а.с. 52-53).

Із заяви про забезпечення позову до пред`явлення позову вбачається, що відповідачами у справі будуть ОСОБА_6 та ОСОБА_7 .

Відповідно ОСОБА_1 , який є співвласником згаданої квартири та, на яку оскаржуваною ухвалою накладено арешт, не був вказаний відповідачем, відповідно вимог до нього при пред`явленні заявниками позову не заявлялось.

Тому, у суду були відсутні підстави для вжиття заходу забезпечення про накладення арешту на квартиру за адресою АДРЕСА_5 вцілому, що належить на праві спільної сумісної власності, зокрема, і ОСОБА_1 , оскільки вжиттям такого заходу порушуватимуться права та законні інтереси особи, яка не є учасником даної справи.

Що ж стосується земельної ділянки площею 0,0194 га, кадастровий номер 4623310300:04:000:0375 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783400346233), земельної ділянки площею 0,0606 га, кадастровий номер 4623310300:04:000:0376 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783386246233) та садового будинку, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна - 38759462 то слід вказати, що згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 23.07.2021 року такі належали відповідачу ОСОБА_6 .

Окрім цього, з витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 28.07.2021 року вбачається, що 28.07.2021 року вказані вище земельні ділянки та садовий будинок були подаровані ОСОБА_1 .

Також, з листа Сихівського районного суду м. Львова від 8.05.2023 року №04/12/2023 на запит апеляційного суду, - вбачається, що оскаржувана ухвала була винесена 28 липня 2021 року та така була занесена до автоматизованої системи документообігу Сихівського районного суду м. Львова 28 липня 2021 року о 14 год. 52 хв. Відповідно з цього часу підлягала виконанню, так як була приведена до негайного виконання.

Натомість державна реєстрація права власності на садовий будинок та земельні ділянки була вчинена приватним нотаріусом Пилипенком Ю.П. після 17 год. 30 хв. 28.07.2021 року.

Відтак, на момент постановлення оскаржуваної ухвали земельна ділянка площею 0,0194 га, кадастровий номер 4623310300:04:000:0375 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783400346233), земельна ділянка площею 0,0606 га, кадастровий номер 4623310300:04:000:0376 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1783386246233) та садовий будинкок, розміщений за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер майна - 38759462 апелянту ОСОБА_1 не належали та відповідно оскаржуваною ухвалою в цій частині не могли бути порушено його права та законні інтереси.

Натомість на момент реєстрації права власності на вказані об`єкти нерухомості за ОСОБА_1 вже існувала ухвала про забезпечення позову, яка набрала законної сили.

Враховуючи вказане, права ОСОБА_1 на момент накладення арешту на земельні ділянки та садовий будинок порушено не було, оскільки такий не був їх власником.

Що стосується решти доводів скарги і об`єктів нерухомості, які ОСОБА_1 не стосувалися, то в цій частині колегія суддів вважає апеляційну скаргу необґрунтованою, оскільки, окрім згаданих вище чотирьох об`єктів нерухомості, оскаржувана ухвала не могла стосуватися апелянта, впливати чи тим більше порушувати його права та законні інтереси.

Враховуючи вказане слід вважати, що існує та на час розгляду заяви судом першої інстанції існувала реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Крім цього, частина заходів забезпечення, про вжиття яких просили заявники, слід вважати співмірними позовним вимогам та такими, що не порушуватимуть прав апелянта, оскільки стосуються виключно майна відповідачів та забезпечуватимуть майбутні заявлені позовні вимоги про стягнення збитків.

Тому, слід вважати доводи апеляційної скарги частково обґрунтованими та таку слід задовольнити частково, ухвалу ж Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року в частині накладення арешту на квартиру загальною площею 50.4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 665172346101)слід скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру загальною площею 50.4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 665172346101) слід відмовити. В решті ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року слід залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374 ч.1 п.2, 376 ч.1 п.2-4, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, -

п о с т а н о в и л а :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року в частині накладення арешту на квартиру загальною площею 50.4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 665172346101)- скасувати та постановити в цій частині нову ухвалу, якою в задоволенні заяви ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про забезпечення позову в частині накладення арешту на квартиру загальною площею 50.4 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_5 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 665172346101) - відмовити.

В решті ухвалу Сихівського районного суду міста Львова від 28 липня 2021 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови безпосередньо до Верховного Суду.

Повний текст постанов складено 17 травня 2023 року.

Головуючий : Я.А. Левик

Судді: Н.П. Крайник

М.М. Шандра