Рішення

від 28.05.2010 по справі 32/10

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 32/1028.05.10

За позовомЗаступника прокурора Голосіївського району міста Києва в інтересах держави в особі: 1. Міністерства охорони навколишнього природного середовища України 2. Державної екологічної інспекції в місті Києві

ДоВідкритого акціонерного товариства «Київпорядкомплект»

про стягнення 17 947 479,40 грн.

Суддя Хрипун О.О.

Представники сторін:

Від Прокуратури Баганець Н.В. -пом.прок., ОСОБА_1 -пом.прок.,

Від Позивача 1. Окулов А.В. -предст.

2. Іванченко О.В., Гробов А.І. -предст.

Від Відповідача Кулинич В.П., Якимчук С.М.-предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Заступник прокурора Голосіївського району міста Києва (далі -Прокурор) звернувся до Господарського суду міста Києва в інтересах держави в особі Міністерства охорони навколишнього природного середовища України (далі -Позивач-1), Державної екологічної інспекції в місті Києві (далі -Позивач-2) з позовом до відкритого акціонерного товариства «Київпорядкомплект»(далі -Відповідач), в якому просить суд стягнути з Відповідача 17 947 479,40 грн. спричиненої державі шкоди на користь позивачів.

Позовні вимоги обґрунтовані наступними обставинами: 29-31 липня 2008 року Позивачем-2 була проведена перевірка дотримання Відповідачем вимог природоохоронного законодавства, за результатами якої виявлені численні порушення, зокрема засмічення земельних ділянок; згідно з розрахунком спричиненої Відповідачем шкоди розмір відшкодування складає 17 947 479,40 грн.; Відповідач відмовився підписати акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства, не з'явився за викликом Позивача-2 для надання пояснень щодо виявлених правопорушень, будь-яких дій для відшкодування шкоди не вчинив.

В наданих до суду письмових поясненнях Позивач-1 та Позивач-2 повністю підтримали позовні вимоги, зазначивши, що перевірка додержання вимог природоохоронного законодавства Відповідачем була плановою та проведена згідно з частинами 1, 4 ст. 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Відповідач у поданому до суду відзиві заперечив проти задоволення позовних вимог, посилаючись на те, що Прокурор та позивачі не довели наявності причинно-наслідкового зв'язку між відходами на земельних ділянках Відповідача та забрудненням навколишнього середовища; вимірювання шару відходів було здійснене з порушенням вимог законодавства; складений Позивачем-2 акт перевірки містить лише перелік земельних ділянок різної площі, проте будь-які докази того, що ці ділянки знаходяться на території Відповідача, в акті перевірки відсутні.

25.02.2009 ухвалою Господарського суду міста Києва за клопотанням Відповідача провадження у справі було зупинено до остаточного вирішення адміністративної справи № 2а-460/09/2670 за позовом ВАТ «Київпорядкомлект»до Державної екологічної інспекції в місті Києві про визнання акту перевірки від 29-31 липня 2008 року недійсним.

12.03.2010 ухвалою Господарського суду міста Києва провадження у справі поновлено у зв'язку з припиненням дії обставин, що зумовили зупинення провадження у справі.

14.04.2010 розгляд справи відкладався з підстав, визначених у відповідній ухвалі; 28.04.2010, 14.05.2010 в судових засіданнях оголошувалася перерва згідно з ч. 3 ст. 77 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників осіб, що беруть участь у справі, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

25.06.2008 Позивачем-1 був затверджений план заходів з виконання покладених на Позивача-2 завдань на ІІІ квартал 2008 року, пунктом 22 якого передбачено проведення комплексної екологічної перевірки, зокрема, щодо Відповідача.

29-31.07.2008 Позивачем-2 був складений Акт перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства (далі -Акт перевірки), в якому зазначено, що державними інспекторами Позивача-2 проведена планова перевірка дотримання Відповідачем вимог природоохоронного законодавства.

З Акту перевірки вбачається, що Позивачем-2 було перевірено дотримання Відповідачем вимог законодавства з охорони атмосферного повітря, водопостачання та водовідведення, поводження з відходами, охорони земельних ресурсів.

З приводу охорони земельних ресурсів в Акті перевірки зазначено, що в ході проведення огляду території підприємства на острові Жуків (склад піску) встановлені факти засмічення земель будівельними відходами (залишки бетону, будівельних сумішей, деревини, тари з-під будівельних матеріалів, залишки асфальтового покриття) та твердими побутовими відходами, а саме: 10Ч15 м, h -3 м, 6 м Ч 6 м, h -2 м (вздовж зрізу води); 3 м Ч 4 м, h -1 м; 5 м Ч 6 м, h -1 м; 5 м Ч 5 м, h -1,2 м, 50 м Ч 5 м, h -1,5 м, що є порушенням ст. 35 Закону України «Про охорону земель». Виміри площ засмічення проводились трьохметровою рулеткою з. н. 80 з тавром від 04.2008 (фотоматеріали).

В Акті перевірки не міститься відомостей про те, яким приладом вимірювалась товщина засмічення земель відходами.

Акт перевірки підписаний трьома державними інспекторами, що проводили перевірку. Також в Акті зазначено, що в перевірці приймав участь директор Відповідача з виробництва Калина П.І., а голова правління Відповідача Пекалицький В.О. ознайомлений з актом та одержав його екземпляр. Проте, підписи Калиини П.І. та Пекалицького В.О. в акті відсутні.

В матеріалах справи знаходиться копія Розрахунку розміру шкоди, яка заподіяна в результаті засмічення земель будівельними та твердими побутовими відходами на території Відповідача за адресою: м. Київ, о. Жуків -склад піску (далі - Розрахунок), виконаного державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища в м. Києві О.В. Норенко, та перевірений старшим державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища О.Г. Хохловою.

Згідно з Розрахунком загальна сума відшкодування шкоди, завданої засміченням земель, складає 17 947 479,40 грн.

В Розрахунку зазначено, що він виконаний згідно з Методикою визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 25.04.2007 за № 149 та зареєстрована Міністерством юстиції України 25.04.2007 за № 422/13689.

Суд звертає увагу на те, що на момент складання Акту перевірки, Розрахунку, а також на дату прийняття даного рішення чинною є Методика визначення розмірів шкоди, зумовленої забрудненням і засміченням земельних ресурсів через порушення природоохоронного законодавства, затверджена наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 171 від 27.10.1997, зі змінами, внесеними згідно з наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища № 149 від 04.04.2007 (далі -Методика).

Згідно з п. 1.2 Методики ця Методика встановлює порядок розрахунку розмірів відшкодування шкоди суб'єктами господарювання та фізичними особами в процесі їх діяльності через забруднення земель хімічними речовинами, їх засмічення промисловими, побутовими та іншими відходами, і поширюється на всі землі України незалежно від форм їх власності.

Пунктом 3.5 Методики передбачено, що при виявленні засмічення визначаються на місці обсяги засмічення відходами та інші показники, які необхідні для визначення розмірів шкоди. Об'єм відходів (куб. м), що спричинили засмічення, встановлюють за об'ємними характеристиками цього засмічення через добуток площі засмічення земельної ділянки та товщини шару цих відходів. Товщину шару відходів ділянки визначають вимірюванням.

Судом встановлено вище, що в Акті перевірки не визначено, яким чином та за допомогою яких приладів вимірювалася товщина шару відходів.

Згідно з п. 5.1 Методики розміри шкоди обчислюються уповноваженими особами, що здійснюють державний контроль за додержанням вимог природоохоронного законодавства, на основі актів перевірок, протоколів про адміністративне правопорушення та інших матеріалів, що підтверджують факт забруднення земель, протягом шести місяців з дня виявлення порушення.

Суд звертає увагу на те, що в Розрахунку не визначена дата його складання, відтак не вбачається можливим визначити, чи були дотримані Позивачем-2 вимоги щодо шестимісячного строку обчислення розміру шкоди, завданої засміченням.

Основою розрахунків розміру шкоди від забруднення земель відповідно до п. 5.2 Методики є нормативна грошова оцінка земельної ділянки, яка зазнала забруднення.

Як вбачається з Розрахунку, при визначенні розміру шкоди, завданої засміченням земель, державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища була врахована грошова оцінка одного квадратного метра землі на о. Жуків, дані про яку взяті з довідки Головного управління земельних ресурсів Київської міської державної адміністрації від 04.09.2008 № 07-387/36501.

Пунктом 5.5 Методики передбачено, що розмір шкоди внаслідок засмічення земель визначається за формулою: Р = А x Б x Г x П x К x К x К,

ШЗ ОЗ ДЗ ЗЗ НВ ЕГ

де Ршз -розмір шкоди від засмічення земель, А -питомі витрати на ліквідацію наслідків засмічення земельної ділянки, значння якого дорівнює 0,5; Б -коефіцієнт перерахунку, що при засміченні земельної ділянки побутовими, промисловими та іншими відходами дорівнює 10, а небезпечними (токсичними) відходами -100; ГОЗ -нормативна грошова оцінка земельної ділянки, що зазнала засмічення, грн./кв.м; Пдз -площа засміченої земельної ділянки кв.м; КЗЗ -коефіцієнт засмічення земельної ділянки; КНВ -коефіцієнт небезпеки відходів, який визначається за НВ додатком 5; КЕГ -коефіцієнт еколого-господарського значення земель, що визначається за додатком 2.

При дослідженні Розрахунку, суд встановив, що в цілому він здійснений згідно з наведеною вище формулою та з урахуванням коефіцієнтів, визначених у відповідних додатках.

Проте, суд звертає увагу на те, що коефіцієнт КЕГ (коефіцієнт еколого-господарського значення земель) був визначений згідно з додатком 2 до Методики з максимальним значенням 5,5 (зона санітарної охорони навколо об'єктів, де є підземні та відкриті джерела водопостачання).

Водночас, згідно з п. 5.8.2 Методики довідку про віднесення земельної ділянки, що зазнала засмічення, до категорій за цільовим призначенням надають територіальні органи спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Будь-які посилання на факт одержання такої довідки та її реквізити в Розрахунку відсутні, відтак, використання коефіцієнта 5,5 при здійсненні розрахунку завданої засміченням шкоди, вбачається судом необгрунтованим, а зазначені в Розрахунку суми відшкодування такими, що визначені неналежним чином.

Також суд звертає увагу на те, що підрахунки розмірів відшкодування за Ршз1, Ршз5 та Ршз6 здійснені невірно.

За результатами розгляду справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Загальні засади відшкодування шкоди, завданої навколишньому природному середовищу встановлені в Конституції України, Цивільному Кодексі України, Законі України «Про охорону навколишнього природного середовища».

Так відповідно до ст. 66 Конституції України кожен зобов'язаний не заподіювати шкоду природі, культурній спадщині, відшкодовувати завдані ним збитки.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини (ч. 2 ст. 1166 ЦК України)

Особливості застосування цивільної відповідальності за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу, визначені в ст. 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», відповідно до ч. 1 якої шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів.

З наведених положень чинного законодавства слідує, що особа підлягає цивільно-правовій відповідальності за шкоду, завдану навколишньому природному середовищу, при наявності в сукупності таких умов: протиправність діяння (дії чи бездіяльності) такої особи, тобто порушення нею законодавства про охорону навколишнього природного середовища, вина цієї особи, суспільно-шкідливі наслідки у вигляді шкоди, заподіяної навколишньому середовищу, та причинно-наслідковий зв'язок між діянням (дією чи бездіяльністю) такої особи та шкідливими наслідками.

Водночас, суд звертає увагу на те, що обставини, які входять до предмету доказування в господарській справі, повинні доводитися з урахуванням вимог ст. 33 та 34 ГПК України.

Так згідно з ч. 1 ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 34 ГПК України) .

Позивач-2 за своїм правовим статусом є органом державної влади.

Таким чином, згідно з вимогами ч. 2 ст. 19 Конституції України Позивач-2 зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Проте, судом встановлено, що при складанні Акту перевірки Позивачем-2 були допущені істотні порушення вимг чинного законодавства.

Так згідно з ч. 4 ст. 11 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», норми якого поширюються на правовідносини в сфері контролю за дотриманням вимог природоохоронного законодавства, плановий чи позаплановий захід повинен здійснюватися у присутності керівника або його заступника, або уповноваженої особи суб'єкта господарювання.

Частиною 6 ст. 7 Закону України «Про основні засади дежавного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності»передбачено, що в останній день перевірки два примірники акта підписуються посадовими особами органу державного нагляду (контролю), які здійснювали захід, та суб'єктом господарювання або уповноваженою ним особою, якщо інше не передбачено законом. У разі відмови суб'єкта господарювання підписати акт посадова особа органу державного нагляду (контролю) вносить до такого акта відповідний запис.

Судом встановлено, що в Акті перевірки відсутні як підписи чи будь-які застереження уповноважених представників Відповідача, в присутності яких проводилася перевірка, так і запис працівників Позивача-2 про відмову представників Відповідача підписати акт.

Таким чином, Акт перевірки був складений з порушенням норм чинного законодавства, спрямованих на гарантування прав суб'єктів господарювання при проведені перевірок, а відтак, зазначений Акт не може бути визнаний належним та допустимим доказом в даній справі.

Також судом встановлено, що при складанні Розрахунку Позивачем-2 були допущені грубі порушення, як-то: невизначення дати проведення розрахунку, визначення коефіцієнту еколого-господарського призначення земель без одержання необхідної довідки у компетентного органу щодо дійсного еколого-господарського призначення ділянок; невірний розрахунок завданої шкоди; відсутність даних щодо способу та засобів вимірювання глибини шару засмічення землі.

Допущені порушення зумовили неможливість визначення точного, обгрунтованого та достовірного розміру шкоди, завданої засміченням земель.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що Прокурором та позивачами не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності визначених законом об'язкових умов для стягнення з Відповідача майнової шкоди.

Крім того, суд звертає увагу на необгрунтованість позовної вимоги Прокурора в частині стягнення суми завданої Відповідачем шкоди саме на користь позивачів.

Так пунктом (б) ч. 2 ст. 47 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища»передбачено, що місцеві фонди охорони навколишнього природного середовища утворюються у складі відповідного місцевого бюджету за місцем заподіяння екологічної шкоди за рахунок частини грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища в результаті господарської та іншої діяльності, згідно з чинним законодавством

Згідно з п. 49 ст. 6 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності надходить до спеціального фонду Державного бюджету України на 2010 рік.

Відповідно до п. 7 ст. 47 Закону України «Про Державний бюджет України на 2010 рік»70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, зараховуються до місцевих бюджетів на 2010 рік.

Відтак, за умови наявності правових підстав, грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища, повинні зараховуватися у визначеному співвідношенні до Державного бюджету України та відповідного місцевого бюджету, а не на рахунки органів, що встановили факти порушення природоохоронного законодавства.

З урахуванням наведеного вище суд приходить до висновку про необгрунтованість та недоведеність позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

У позові відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 02.06.2010