Рішення

від 31.01.2023 по справі 192/1543/20

СОЛОНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 192/1543/20

Провадження № 2/192/5/23

РІШЕННЯ

Іменем України

31 січня 2023 року Солонянський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Стрельникова О.О.

за участю: секретаря судового засідання - Петровської О.Д.,

представника позивачки - адвоката Тесля А.М.,

представника відповідача - Лисенка С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Солонянської селищної ради, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка звернулася до суду з позовом до відповідачів про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом.

На обґрунтування своїх вимог посилається на те, що вона перебувала у шлюбі з ОСОБА_2 з 03 грудня 1960 року до дня його смерті.

З 1966 року по 1995 рік ОСОБА_2 працював в колгоспі ім. Петровського, правонаступником якого було Аграрно-виробниче акціонерне товариство «Петровське», яке на теперішній час ліквідоване без правонаступників.

Під час розпаювання колгоспних земель ОСОБА_2 був включений до списку до Державного акту на право колективної власності на землю серії ДП Сл №000001 від 19 січня 1994 року колишнього Аграрно-виробничого акціонерне товариство «Петровське» на території Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та значиться в цьому списку за №6, але сертифікат на право на земельну частку (пай) та Державний акт на ім`я ОСОБА_2 не виготовлялися.

Саме колгосп ім. Петровського включив ОСОБА_2 до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай), а потім цим же підприємством були порушені його права та права спадкоємиці на отримання земельної частки (паю).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер, у зв`язку з чим 18 вересня 1996 року ОСОБА_1 , на той час ОСОБА_3 , подала заяву про прийняття спадщини після смерті свого чоловіка та частково оформила свої спадкові права, отримавши свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 15 жовтня 1996 року державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Супруненко А.М.

Однак позивачка на даний час позбавлена можливості оформити свої права на земельну ділянку, оскільки постановою державного нотаріуса від 14 грудня 2019 року відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з відсутністю документів, які посвідчують право власності.

При цьому, ОСОБА_1 є єдиною спадкоємицею першої черги за законом, інших спадкоємців першої та другої черги, які б мали право прийняти спадщину немає.

ОСОБА_2 за життя мав право на земельну частку (пай), але не встиг отримати сертифікат та Державний акт у зв`язку зі смертю.

В даний час позивачка вступила у спадщину та управління іншою частиною спадщини. Також, їй як спадкоємиці після смерті чоловіка повинна належати земельна частка (пай) на території Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, площею 5,98 умовних кадастрових гектарів, тому позивачка просила суд визнати за нею право на земельну частку (пай) у розмірі 5,98 умовних кадастрових гектарів, яка розташована на території Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області в порядку спадкування за законом, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 .

Представник позивачки в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити з підстав викладених в позовній заяві.

Представник відповідача Солонянської селищної ради в судовому засіданні позов не визнав, підтримав відзив на позовну заяву відповідно до якого просив суд застосувати строк позовної давності, також зазначив, що землі, які були виділенні колгоспі ім. Петровського, правонаступником якого було Аграрно-виробниче акціонерне товариство «Петровське» та які розташовані на території Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області до Солонянської селищної ради не передавалися, у зв`язку з чим просив відмовити задоволенні позову в повному обсязі (Т. 3 а.с. 1-3).

Представник відповідача Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та представник третьої особи Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, які повідомлені належними чином про час та місце розгляду справи в судове засідання не з`явилися, причини своєї неявки суду не повідомили.

Суд, заслухавши представника позивачки, представника відповідача Солонянської селищної ради, дослідивши докази, що маються у справі, приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до положень ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках, а кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Частиною 6 ст. 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України - цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.

В судовому засіданні встановлено, що згідно свідоцтва про одруження виданого 03 грудня 1960 року, мовою оригіналу: Сталинским сельским советом Старо-Бельского района Сталинской области, 03 грудня 1960 року, ОСОБА_4 уклав шлюб з, російською мовою, ОСОБА_5 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на - ОСОБА_6 1 а.с. 56, Т.2 а.с. 176).

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 виданого 11 квітня 1996 року виконкомом Башмачанської сільської ради народних депутатів Солонянського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (Т. 1 а.с. 57, Т. 2 а.с. 175, 184).

Як вбачається з розпорядження Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №512-р від 03 вересня 1996 року, на підставі рішення конференції АВАТ «Петровське» від 12 серпня 1996 року, видано членам аграрно-виробничого акціонерного товариства «Петровське» сертифікати на право на земельну частку (пай) згідно списку, що додається, затверджено розмір земельної частки (пай) площею 5,98 умовних кадастрових гектарів (Т. 1 а.с. 183).

Із свідоцтва про право на спадщину за законом серії ААА №119204, №119205, №119206, №119207 від 15 жовтня 1996 року, посвідчене державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Супруненко А.М., зареєстроване в реєстрі №2864, ОСОБА_3 отримала спадщину, а саме житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться в АДРЕСА_1 (Т. 2 а.с. 181).

Згідно свідоцтва про право на спадщину за законом серії ААА №119208 від 15 жовтня 1996 року, посвідчене державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Супруненко А.М., зареєстроване в реєстрі №2864, ОСОБА_3 отримала спадщину, а саме інвестиційний сертифікат першого випуску №149, 152, виданого першим Українським фондом приватизації м. Києва (Т. 2 а.с 182).

Відповідно до свідоцтва про одруження виданого 15 березня 2002 року виконкомом Прядивської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, 15 березня 2002 року, ОСОБА_7 уклав шлюб з ОСОБА_3 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на - ОСОБА_8 1 а.с. 58, Т. 2 а.с. 191).

Як вбачається з повідомлення відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №97-4-0.33-1192/175-19 від 07 жовтня 2019 року, ОСОБА_2 включений до списку до Державного акту на право колективної власності на землю серія ДП Сл №000001 від 19 січня 1994 року колишнього Аграрно-виробничого акціонерного товариства «Петровське» на території Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та значиться за №6, але сертифікат на право на земельну частку (пай) та державний акт не виготовлявся (Т. 1 а.с. 71, Т. 2 а.с. 183).

З архівної довідки Комунальної установи «Трудовий архів Солонянського району» №К-142 від 04 листопада 2019 року вбачається, що по документах архівного фонду «Колгосп ім. Петровського» в книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспників з 1966 року по 1982 рік значиться - « ОСОБА_9 »; в книгах обліку заробітної плати з 1984 року по 1995 рік - « ОСОБА_4 » - так в документах. По наявних документах працював з 1966 року по 1995 рік (Т. 1 а.с. 59).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 грудня 2019 року нотаріуса Солонянської районної державної нотаріальної контори Супруненко А.М., відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на майно померлого (Т. 1 а.с. 72, Т. 2 а.с. 193, 194).

Згідно повідомлення відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №29-4-0.33-56-115-20 від 13 травня 2020 року вбачається що, ОСОБА_2 включений до списку до Державного акту на право колективної власності на землю серія ДП Сл №000001 від 19 січня 1994 року колишнього Аграрно-виробничого акціонерного товариства «Петровське» на території Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та значиться за №6, але сертифікат на право на земельну частку (пай) та державний акт не виготовлявся, станом на 12 травня 2020 року до компетенції та повноважень відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надання земельної частки (паю) не відноситься (Т. 1 а.с. 74).

Відповідно до архівної довідки архівного відділу №2 Дніпровської державної адміністрації Дніпропетровської області №П-113/2/04-22-22 від 21 грудня 2022 року, відповідно до документів фонду №1 «Виконавчий комітет Солонянської районної ради народних депутатів», рішенням виконкому Солонянської районної ради народних депутатів №134 від 17 липня 1991 року зареєстровано Статут Аграрно-виробничого акціонерного товариства (АВАТ) «Петровське», як правонаступника колгоспу ім. Петровського с. Башмачка Солонянського району (Т. 3 а.с. 24).

Суд не враховує в якості доказів повідомлення Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №1-28-613/0/290-21 від 07 червня 2021 року, угоди оренди земельної частки (паю) від 08 листопада 1996 року, повідомлення Аграрно-виробничого акціонерного товариства «Петровське» №335 від 21 серпня 1996 року, розрахунок вартості паю та архівний витяг №561/07/03-21 від 30 червня 2021 року, оскільки дані документи не є належними доказами в частині заявлених позовних вимог щодо визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом за ОСОБА_1 після померлого ОСОБА_2 , враховуючи, що дані докази відносяться до права на пай самої позивачки, а не її чоловіка. (Т. 2 а.с. 154, 155, 184-186).

Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини.

У статті 524 ЦК Української РСР визначено, що спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

За змістом статті 525 ЦК Української РСР часом відкриття спадщини визнається день смерті спадкодавця.

Згідно з частиною першою статті 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.

Статтею 548 ЦК Української РСР встановлено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до статті 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).

За змістом статей 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року) особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: перебування в членах КСП на час паювання; включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; одержання КСП цього акта.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акта про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».

Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Громадянин, якого помилково (безпідставно) не внесено до списку чи виключено з нього - додатку до державного акта на право колективної власності на землю, має до проведення розпаювання і видачі сертифікатів звернутися до загальних зборів членів КСП з питанням щодо внесення його до списку. Якщо землі вже розпайовані, то за згодою всіх власників сертифікатів має бути проведено перепаювання; у разі ж недосягнення згоди спір розглядається в судовому порядку.

Відповідно до Указу Президента України №720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям» - установити, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

Статтею 5 ЗК України (в редакції станом на час спірних правовідносин) передбачено, що суб`єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств.

У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» внесено зміни до у Законі України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» ст. 13 викладено в такій редакції - нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження.

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Також зазначений Закон України добавлено ст. 141 такого змісту - у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.

За змістом статей 22, 23 ЗК України (у редакції від 22 червня 1993 року) право власності на землю або право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право.

Приступати до використання земельної ділянки, в тому числі на умовах оренди, до встановлення меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або право користування землею, забороняється.

Право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів. Державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Форми державних актів затверджуються Верховною Радою України.

Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» членство в підприємстві ґрунтується на праві добровільного вступу до членів підприємства і безперешкодного виходу із складу членів.

З огляду на зазначене, особа набуває право на земельний пай за наявності зокрема таких умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акта.

Вказаний висновок узгоджується із висновками Верховного Суду, висловленими у постановах від 02 березня 2020 року у справі № 573/813/19-ц (провадження № 61-1543св20), від 13 травня 2020 року у справі № 627/66/17 (провадження № 61-42431св18), від 20 травня 2020 року у справі № 384/642/17 (провадження № 61-37931св18), від 02 вересня 2020 року у справі № 530/311/19 (провадження № 61-18113св19), від 22 жовтня 2020 року у справі № 149/2978/18 (провадження № 61-4932св19), від 16 грудня 2020 року у справі № 637/672/19-ц (провадження № 61-553св20), від 23 грудня 2020 року у справі № 609/1117/18 (провадження № 61-5685св19), від 16 червня 2021 року у справі № 137/1642/19 (провадження № 61-13243св20).

За таких обставин паюванням земель є визначення розміру земельної частки (паю) виключно у колективній власності на землю кожного члена колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства без виділення земельних ділянок в натурі (на місцевості).

У пункті 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» судам роз`яснено, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).

Разом із тим, відповідно до роз`яснень, наданих судам, що містяться у пункті 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Враховуючи, вказані норми, а також підстави позову позивачки суд зауважує таке.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу - його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідношення, з приводу якого виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві.

Як вбачається зі змісту позову позивачки, вона обґрунтовує свій позов саме до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та Солонянської селищної ради, оскільки саме до Солонянської селищної ради перейшли земельні ділянки ліквідованого АВАТ «Петровське». Будь-якого обґрунтування вимог саме до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області позов не містить.

При цьому, будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що землі ліквідованого АВАТ «Петровське» перейшли відповідачу Солонянської селищної ради позивачка суду не надала.

В судовому засіданні представник відповідача Солонянської селищної ради повідомив суду, що землі АВАТ «Петровське» їм не передано і хто саме володіє чи користується землями, що належали АВАТ «Петровське» йому не відомо.

При цьому суд зауважує, що АВАТ «Петровське» було ліквідовано в порядку банкрутства (Т. 1 а.с. 154 зворот), тобто за процедурою банкрутства питання про майно даного товариства повинно бути вирішено і затверджено ліквідаційний баланс.

Позивачка результатів банкрутства АВАТ «Петровське» суду не повідомила і доказів яким чином проведено процедуру ліквідації товариства суду не надала.

Тому суд вважає, що ні позивачкою, ні її представником не доведено суду в судовому засіданні належність відповідача Солонянської селищної ради за вимогами позивачки.

Такими чином, враховуючи зазначене, суд вважає, що оскільки позивачкою та її представником належним чином не обґрунтовано позовні вимоги до відповідача Солонянської селищної ради, не повідомлено суду всіх обставин по справі, тому суд вважає, що вимоги позивачки є безпідставними і такими, що не підлягають задоволенню, у зв`язку з чим в задоволені позову слід відмовити.

Дані висновки суду узгоджується з висновками Верховного Суду викладені в постанові від 30 листопада 2022 року по справі №192/1045/19.

Що стосується вимог позивачки до відповідача Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, представник позивачки не змогла повідомити в судовому засіданні, які саме позовні вимоги пред`явленні до вказаною юридичної особи, у зв`язку з чим в задоволенні позовних вимог до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, також слід відмовити.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Таким чином, у зв`язку з відмовою в задоволенні позову, судові витрати по справі, відповідно до ст. 141 КПК України, покладаються на позивачку.

На підставі викладеного, ст. 5 ЗК України (станом на час спірних правовідносин, ст.ст. 22, 23 ЗК України (в редакції 1990 року), Указу Президента України №720/95 від 08 серпня 1995 року «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам та організаціям», Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)», ст.ст. 1216, 1218 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволені позову ОСОБА_1 , яка мешкає: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, яка розташована: смт Слобожанське, Дніпровського району, Дніпропетровської області, вул. Теплична, буд. 5, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04052264, Солонянської селищної ради, яка розташована: смт Солоне, Солонянського району, Дніпропетровської області, вул. Гагаріна, буд. 7, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04339652, третя особа - Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, яке розташовано: м. Дніпро, вул. Філософська, буд. 39А, ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 39835428 про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом - відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивачку.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено 03 лютого 2023 року.

Головуючий: суддя Стрельников О.О.