Постанова

від 04.05.2023 по справі 192/1543/20

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4046/23 Справа № 192/1543/20 Суддя у 1-й інстанції - Стрельников О. О. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 травня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Барильської А.П.,

суддів: Деркач Н.М., Куценко Т.Р.,

за участю секретаря Заворотного К.Я.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

представника ОСОБА_1 адвоката Теслі Алли Михайлівни,

на рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Солонянської селищної ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, який в подальшому уточненла до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Солонянської селищної ради, третя особа: Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування після чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , який, будучи працівником колгоспу ім. Петровського з 1966 року по 1995 рік, правонаступником якого було Аграрно-виробниче акціонерне товариство Петровське, що ліквідовано без правонаступників, був включений за №6 під час розпаювання колгоспних земель до списку до Державного акту на право колективної власності на землю від 19 січня 1994 року колишнього Аграрно-виробничого акціонерного товариства Петровське на території Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, однак сертифікат на право на земельну частку (пай) та Державний акт на ім`я ОСОБА_2 не виготовлявся. Оскільки позивач вступила у спадщину в іншому майні, однак права на земельний пай не увійшли до спадкової маси, про що державним нотаріусом видана постанова від 14 грудня 2019 року, якою позивачу відмовлено у вчиненні нотаріальної дії, що порушує її право, а тому вона вважає, що має право на земельний пай в порядку спадкування після ОСОБА_2 , як єдина його спадкоємиця та просить визнати за нею таке право на земельну частку (пай), площею 5,98 умовних кадастрових гектарів на території Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області.

Рішенням Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року, в задоволені позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено з підстав неналежності відповідачів у справі (а.с.44-52 Том ІІІ).

Не погодившись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 через свого представника - адвоката Теслі Алли Михайлівни, подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на те, що судом першої інстанції винесено рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права. (а.с.58-64, 80-86 том ІІІ).

Відповідач Дніпровська районна державна адміністрація Дніпропетровської області, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, 25 квітня 2023 року подала відзив на апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на відсутність видачі ОСОБА_2 сертифікату, який є основним документом про право на земельну частку (пай), згідно постанови №7 Пленуму Верховного суду України від 30 травня 2008 року Про судову практику у справах про спадкування, зазначила про відсутність і у позивача такого права на спадкування, вказавши, що за життя спадкодавець ОСОБА_2 не порушував питання щодо отримання відповідного сертифікату. До того ж зауважила, що землі АВАТ Петровське, яке ліквідовано, у комунальну власність територіальної громади Солонянської селищної ради не передавались, обставинам чого судом першої інстанції обґрунтовано та всебічно надано оцінку з відмовою у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. З цих підстав просив у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а рішення суду від 31 січня 2023 року залишити без змін.

Відповідач Солонянська селищна рада, своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористалась та відзиву не подавала, як і не висловило свою думку щодо обґрунтувань апеляційної скарги Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, відзиву Дніпровської районноїдержавної адміністраціїДніпропетровської областіна апеляційнускаргу,колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню із повним задоволенням позовних вимог, з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ст.ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів, що згідно свідоцтва про одруження, виданого 03 грудня 1960 року Сталінською сільською радою Старо-Бельського району Сталінськой області, позивач з 03 грудня 1960 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 та після укладання шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_3 . (т.1 а.с. 56, т.2 а.с. 176).

Відповідно до свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_1 , виданого 11 квітня 1996 року виконкомом Башмачанської сільської ради народних депутатів Солонянського району Дніпропетровської області, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 1 а.с. 57, т. 2 а.с. 175, 184).

З розпорядження Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області №512-р від 03 вересня 1996 року, виданого на підставі рішення конференції АВАТ «Петровське» від 12 серпня 1996 року, вбачається, що членам аграрно-виробничого акціонерного товариства «Петровське» видано сертифікати на право на земельну частку (пай) згідно списку, що додається, де затверджено розмір земельної частки (пай) площею 5,98 умовних кадастрових гектарів (т. 1 а.с. 183).

Із свідоцтва про право на спадщину за законом, серії ААА №119204, №119205, №119206, №119207, №119208 від 15 жовтня 1996 року, посвідченого державним нотаріусом Солонянської державної нотаріальної контори Супруненко А.М., зареєстрованого в реєстрі №2864, ОСОБА_4 отримала спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 , а саме: житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1 та інвестиційний сертифікат першого випуску №149, 152, виданого Першим Українським фондом приватизації м. Києва (Т. 2 а.с. 181, 182).

Відповідно до свідоцтва про одруження, виданого 15 березня 2002 року виконкомом Прядивської сільської ради Царичанського району Дніпропетровської області, 15 березня 2002 року, ОСОБА_5 уклав шлюб з ОСОБА_4 , яка після укладення шлюбу змінила прізвище на ОСОБА_6 1 а.с. 58, Т. 2 а.с. 191).

З повідомлення відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №97-4-0.33-1192/175-19 від 07 жовтня 2019 року вбачається, що ОСОБА_2 включений до списку до Державного акту на право колективної власності на землю, серії ДП Сл №000001 від 19 січня 1994 року колишнього Аграрно-виробничого акціонерного товариства «Петровське» на території Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та значиться за №6, але сертифікат на право на земельну частку (пай) та Державний акт не виготовлявся (т. 1 а.с. 71, т. 2 а.с. 183).

За інформацією, яка міститься в архівній довідці Комунальної установи «Трудовий архів Солонянського району» №К-142 від 04 листопада 2019 року встановлено, що по документах архівного фонду «Колгосп ім. Петровського» в книгах обліку трудового стажу та заробітку колгоспників з 1966 року по 1982 рік міститься запис - « ОСОБА_2 »; в книгах обліку заробітної плати з 1984 року по 1995 рік - « ОСОБА_7 », з чого судом вірно встановлено, що ОСОБА_2 працював з 1966 року по 1995 рік у колгоспі ім. Петровського (т. 1 а.с. 59).

Згідно повідомлення відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області №29-4-0.33-56-115-20 від 13 травня 2020 року вбачається, що ОСОБА_2 включений до списку до Державного акту на право колективної власності на землю, серії ДП Сл №000001 від 19 січня 1994 року колишнього Аграрно-виробничого акціонерного товариства «Петровське» на території Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області та значиться за №6, але сертифікат на право на земельну частку (пай) та Державний акт на його ім`я не виготовлявся.

Разом з цим у вищенаведеному документі зазначено, що станом на 12 травня 2020 року до компетенції та повноважень відділу у Солонянському районі Головного управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області надання земельної частки (паю) не відноситься (т. 1 а.с. 74).

Відповідно до архівної довідки архівного відділу №2 Дніпровської державної адміністрації Дніпропетровської області №П-113/2/04-22-22 від 21 грудня 2022 року, відповідно до документів фонду №1 «Виконавчий комітет Солонянської районної ради народних депутатів», рішенням виконкому Солонянської районної ради народних депутатів №134 від 17 липня 1991 року зареєстровано Статут Аграрно-виробничого акціонерного товариства (АВАТ) «Петровське», як правонаступника колгоспу ім.Петровського с.Башмачка Солонянського району (Т. 3 а.с. 24).

Постановою про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 14 грудня 2019 року нотаріуса Солонянської районної державної нотаріальної контори Супруненко А.М., відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку, надану для ведення товарного сільськогосподарського виробництва після смерті ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документа на майно померлого. (т. 1 а.с. 72, т. 2 а.с. 193, 194).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 суд першої інстанції виходив з того, що позивач, пред`являючи позов до визначених відповідачів, не надала доказів переходу землі ліквідованого АВАТ «Петровське» до відповідача Солонянської селищної ради, а до відповідача Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області позовних вимог не заявляється, як і не надавалось суду результатів банкрутства АВАТ «Петровське», яке ліквідовано в порядку банкрутства (т. 1 а.с. 154 зворот), оскільки за процедурою банкрутства питання про майно даного товариства повинно бути вирішено і затверджено ліквідаційний баланс, при цьому суд першої інстанції посилався на висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 30 листопада 2022 року по справі №192/1045/19.

Колегія суддів не погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Згідно з ч.1 ст. 125 ЗК України право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.

Право власності на земельну ділянку посвідчується державним актом, а також право власності на земельну ділянку, набуту у власність із земель приватної власності без зміни її меж, цільового призначення, посвідчується: цивільно-правовою угодою щодо відчуження земельної ділянки, укладеною у порядку, встановленому законом, у разі набуття права власності на земельну ділянку за такою угодою; свідоцтвом про право на спадщину (ч.1 і ч.2 ст. 126 ЗК).

Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства.

Відповідно до п. 2 Указу № 720/95 право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю.

Згідно з положеннями ч. ч. 9, 10 ст. 5 Земельного кодексу України, в редакції 1990 року, кожний член колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства у разі виходу з нього має право одержати свою частку землі в натурі (на місцевості), яка визначається в порядку, передбаченому частинами шостою і сьомою статті 6 цього Кодексу.

Частинами 6, 7 ст. 6 Земельного кодексу України, в редакції 1990 року передбачено, що при обчисленні розміру середньої земельної частки, що обчислюється сільською, селищною, міською Радою народних депутатів враховуються сільськогосподарські угіддя (у тому числі рілля), якими користуються підприємства, установи, організації та громадяни у межах території даної Ради, крім тих підприємств, установ і організацій, землі яких не підлягають приватизації.

Загальний розмір обчисленої площі поділяється на кількість осіб, які працюють у сільському господарстві, пенсіонерів, які раніше працювали у сільському господарстві і проживають у сільській місцевості, а також осіб, зайнятих у соціальній сфері на селі.

Частина друга статті 23 Земельного кодексу України, в редакції 1990 року визначала, що державний акт на право колективної власності на землю видається колективному сільськогосподарському підприємству, сільськогосподарському кооперативу, сільськогосподарському акціонерному товариству із зазначенням розмірів земель, що перебувають у власності підприємства, кооперативу, товариства і у колективній власності громадян. До державного акта додається список цих громадян. Право особи на земельну частку (пай) виникає за наявності трьох умов: одержання КСП державного акта на право колективної власності на землю, перебування такої особи в членах КСП на час передачі державного акта та включення до списку осіб, доданого до державного акта на право колективної власності на землю.

Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Як встановленосудом першоїінстанції,на часвидачі Державногоакту направо колективноївласності наземлю,серії ДПСл №000001від 19січня 1994року, ОСОБА_2 працював вАВАТ Петровськета буввключений досписку за№6,який єдодатком доДержавного акту,письмові доказичого наданіпредставником ОСОБА_1 в судовезасідання прирозгляді апеляційноїскарги,однак судомпершої інстанціїне враховано,що ст.23Земельного кодексуУкраїни,в редакції1990року установлюєправо особина земельнучастку (пай),а вданому випадкуправо ОСОБА_2 на 5,98умовних кадастровихгектарів натериторії Башмачанськоїсільської ради,у відповідностідо РозпорядженняГолови Солонянськоїрайонної державноїадміністрації Дніпропетровськоїобласті від03вересня 1996року,яке хочаі видановже післясмерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 ,однак набутогоним зажиття з1994року відповідногоречового права,яке єнепорушним таналежить спадкуванню,з чогоколегія суддівдоходить висновку,що ОСОБА_2 набув правона земельнийпай,а позивач,як йогодружина маєуспадкувати правопісля чоловікана земельнучастку (пай)на підставіяк ст.ст.1216, 1218 ЦК України, так і ст.ст.524, 525, 529, 548 України, тобто під час її звернення до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після чоловіка, враховуючи, що відповідачі правомірність включення ОСОБА_2 до списку осіб, які мають право на земельну частку (пай) не оспорюють, а право особи на власність підлягає захисту протягом усього часу наявності в особи титулу власника, внаслідок чого до позовних вимог ОСОБА_1 позовна давність не застосовується.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі Касаційного цивільного суду у своїй постанові від 03 листопада 2021 року у справі №540/1100/18 та ВС/КГС у справі №904/10673/16.

Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного кодексу України, в редакції від 25 жовтня 2001 року, сертифікати про право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року №7 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» визначено, що сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).

Законодавчі обмеження матеріально-правових способів захисту цивільного права чи інтересу підлягають застосуванню з дотриманням положень статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідно до яких кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом. Оскільки положення Конституції України та Конвенції мають вищу юридичну силу (статті 8, 9 Конституції України), а обмеження матеріального права суперечать цим положенням, порушення цивільного права чи цивільного інтересу підлягають судовому захисту і у спосіб відповідно до викладеної у позові вимоги, який не суперечить закону.

Згідно статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

У статті 16 ЦК України встановлено, що способом захисту цивільних прав та інтересів може бути, зокрема визнання права.

При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права. При цьому необхідно встановити чи порушується (не визнається або оспорюється) суб`єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.

Визначаючи характер спірних правовідносин, суд першої інстанції, вірно визначившись із доказовою базою, помилково вважав, що підстави позову ОСОБА_1 ґрунтуються на переході до Солонянської селищної ради земельних ділянок ліквідованого АВАТ Петровське, що не відповідає дійсному характеру спірних правовідносин, оскільки в даному випадку позивачем ставиться питання про визнання за нею самого права на спадкування, яке за життя мав її чоловік на земельну частку (пай), що має статус невитребуваних земель без її чіткого визначення, кадастрового номеру та знаходження на місцевості.

Позивач у цій справі пред`являє вимоги до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області та Солонянської селищної ради, які є розпорядниками невитребуваних земельних часток (паїв) як в межах населених пунктів, так і поза межами таких населених пунктів, та відповідальними за подальшу процедуру оформлення права власності на земельну ділянку за особою, яка має правовстановлюючий документ на земельну частку (пай), тому позовні вимоги стосуються прав та обов`язків з відповідними повноваженнями цих відповідачів.

Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні» внесено зміни до Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» та ст. 13 викладено в такій редакції - нерозподіленою земельною ділянкою є земельна ділянка, яка відповідно до проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв) увійшла до площі земель, що підлягають розподілу, але відповідно до протоколу про розподіл земельних ділянок не була виділена власнику земельної частки (паю). Невитребуваною є земельна частка (пай), на яку не отримано документа, що посвідчує право на неї, або земельна частка (пай), право на яку посвідчено відповідно до законодавства, але яка не була виділена в натурі (на місцевості).

Нерозподілені земельні ділянки, невитребувані частки (паї) після формування їх у земельні ділянки за рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради можуть передаватися в оренду для використання за цільовим призначенням на строк до дня державної реєстрації права власності на таку земельну ділянку, про що зазначається у договорі оренди земельної ділянки, а власники земельних часток (паїв) чи їх спадкоємці, які не взяли участі у розподілі земельних ділянок, повідомляються про результати проведеного розподілу земельних ділянок у письмовій формі цінним листом з описом вкладення та повідомленням про вручення або шляхом вручення відповідного повідомлення особисто, якщо відоме їх місцезнаходження

У разі якщо до 1 січня 2025 року власник невитребуваної земельної частки (паю) або його спадкоємець не оформив право власності на земельну ділянку, він вважається таким, що відмовився від одержання земельної ділянки.

Також зазначений Закон України доповнено ст. 141 такого змісту - у разі якщо власники земельних часток (паїв) після розподілу земельних ділянок, що підлягали паюванню, до 1 січня 2019 року не прийняли рішення про розподіл інших земель, що залишилися у колективній власності колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, що не було припинено як юридична особа, та якщо такі землі не передані у власність у порядку, визначеному законом, розподіл таких земель проводиться згідно з вимогами цієї статті за згодою більшості осіб, визначених абзацами другим - четвертим частини першої статті 1 цього Закону, яким були виділені земельні ділянки в розмірі земельної частки (паю). Організація розподілу земель, що залишилися у колективній власності, здійснюється сільською, селищною, міською радою, на території якої такі землі розташовані.

Розподіл між власниками земельних часток (паїв) та їх спадкоємцями земель, що залишилися у колективній власності після розподілу земельних ділянок, має бути здійснений до 1 січня 2025 року.

Відповідач є обов`язковим учасником цивільного процесу його стороною. Основною ознакою сторін цивільного процесу є їхня особиста і безпосередня заінтересованість; саме сторони є суб`єктами правовідносин, з приводу яких виник спір. Крім того, відповідач є тією особою, на яку вказує позивач як на порушника свого права.

Тобто, відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. При цьому неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі належному відповідачеві.

Як вбачається зі змісту позову позивачки, вона обґрунтовує свій позов саме до Солонянської селищної ради, як до правонаступника Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області, на території якої покійний ОСОБА_2 мав право на земельну частку (пай), та до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, як до правонаступника Солонянської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, оскільки саме на підставі рішень вказаних органів місцевого самоврядування може бути виділено в натурі земельна ділянка особі, яка має право на земельну частку (пай) із невитребуваних земель та земель резерву та запасу, які знаходяться як в межах населеного пункту, так і за межами населеного пункту (відповідальність Солонянської селищної ради), у відповідності до положень ст.ст. 5, 13 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)».

Законом України від 10 липня 2018 року №2498-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вирішення питання колективної власності на землю, удосконалення правил землекористування у масивах земель сільськогосподарського призначення, запобігання рейдерству та стимулювання зрошення в Україні», який набрав чинності 01 січня 2019 року, було внесено зміни, зокрема до статті 5 Закону №899-IV, за змістом якої повноваження щодо виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) були надані лише сільським, селищним, міським радам.

До 01 січня 2019 року повноваження передавати в оренду нерозподілені земельні ділянки/невитребувані паї за межами населених пунктів мали районні державні адміністраціїстрації, а з 01 січня 2019 року райдержадміністрації втратили такі повноваження та на даний час не має значення розташування такої земельної ділянки в межах чи поза межами населеного пункту.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 12 вересня 2019 року у справі №815/1415/16.

Крім того, за результатом розгляду заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) саме Селищна рада, реалізуючи надані їй повноваження, приймає рішення щодо виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості), що є підставою для звернення до землевпорядної організації та укладення договору на розробку технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості), отримання заявником Витягу з Державного земельного кадастру та здійснення ним реєстрації права власності на таку земельну ділянку.

У випадку ж, якщо заяви про виділення земельної частки (паю) у натурі (на місцевості) подані більшістю власників земельних часток (паїв) у межах одного сільськогосподарського підприємства (у даному випадку - колишнього КСП ім. Петровського), то прийняттю рішення передуватиме процедура, визначена у статтях 7-10 Закону №899-IV, а саме: прийняття Селищною радою рішення про розробку проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); погодження Селищною радою проекту землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв), розробленого суб`єктами господарювання, які мають у своєму складі сертифікованих інженерів-землевпорядників, і його затвердження на зборах більшістю власників земельних часток (паїв), оформлення цих дій відповідним протоколом; здійснення Селищною радою розподілу (за згодою не менш як двох третин власників земельних часток (паїв), а за її відсутності - шляхом жеребкування) земельних ділянок за місцем їх розташування на зборах власників земельних часток (паїв) згідно з проектом землеустрою щодо організації території земельних часток (паїв); оформлення результатів розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) відповідним протоколом і його затвердження Селищною радою.

Саме затверджений Селищною радою протокол про розподіл земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв) є підставою для прийняття рішення щодо виділення земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) та державної реєстрації права власності на земельну ділянку власникам земельних часток (паїв).

Таким же чином спірні правовідносини врегульовує й Порядок організації робіт та методика розподілу земельних ділянок між власниками земельних часток (паїв), затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 лютого 2004 року №122.

Зазначене вищевстановлено упостанові ВерховногоСуду ускладі колегіїсуддів Касаційногоадміністративного судувід 26лютого 2020року усправі №360/1498/19,чого судом першої інстанції досліджено не було, як і не було надано належної правової оцінки цьому, внаслідок чого суд дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.

Виходячи з встановлених конкретних обставин справи, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилалися як на підставу своїх вимог, так і заперечень, з урахуванням того, що відповідно до ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичної особи, колегія суддів доходить висновку про повне задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки остання має право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 та за нею належить таке речове право визнати по суду.

Апелянт обґрунтувала свої позовні вимоги та доводи апеляційної скарги, надавши суду докази на їх підтвердження, що колегією суддів прийнято до уваги та з якими вона погоджується у повному обсязі, а згідно із ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачений цим Кодексом випадках, а відповідно до ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана надати суду докази на підтвердження своїх вимог або заперечень.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи та неправильне застосування норм матеріального права.

Колегія суддів, приймаючи доводи апелянта за належні та обґрунтовані, наголошує ще і на тому, що відповідно доміжнародного таєвропейського праваз правлюдини поняттядоступу доправосуддя зобов`язуєдержави гарантуватиправо кожноїособи назвернення досуду (запевних обставин,до альтернативногооргану вирішенняспорів),з метоюотримання юридичногозахисту,у разіякщо праваособи булипорушені.Таким чином,це такожправо,яке допомагаєособі домогтисяреалізації своїхправ.

Доступ доправосуддя охоплюєнизку людськихправ,а саме:право насправедливий судзгідно зістаттями 6ЄКПЛ та47Хартії основнихправ ЄСі правона ефективнийзасіб правовогозахисту згіднозі статтями13ЄКПЛ та47Хартії.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції не в повному обсязі з`ясовані обставини справи, не вірно надано правову оцінку як викладеним у позові обставинам та письмовим доказам, так і встановленим обставинам в судовому засіданні з письмовими доказами, які надані на виконання ухвал суду щодо витребування доказів у справі, що призвело до помилкового висновку у цій справі та порушенню норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування рішення суду та ухвалення нового із повним задоволенням позовних вимог позивача.

У відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України, та враховуючи результат розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 , колегія суддів вважає, що на користь останньої з Солонянської селищної ради Дніпропетровської області (код 40204292), належить стягнути судовий збір за подання позову у розмірі 840 грн. 80 коп., за подання апеляційних скарг у загальному розмірі 1716 грн., а всього 2 556 грн. 80 коп..

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Теслі Алли Михайлівни задовольнити.

Рішення Солонянського районного суду Дніпропетровської області від 31 січня 2023 року скасувати та прийняти нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Дніпровської районної державної адміністрації Дніпропетровської області, Солонянської селищної ради, третя особа Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , право на земельну частку (пай), площею 5,98 умовних кадастрових гектарів, розташованих на території Солонянської селищної ради Дніпропетровської області (Башмачанської сільської ради Солонянського району Дніпропетровської області) із невитребуваних земель та земель резерву та запасу, в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з Солонянської селищної ради Дніпропетровської області (код 40204292) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , судовий збір за подання позову у розмірі 840 грн. 80 коп., за подання апеляційних скарг у загальному розмірі 1716 грн., а всього 2 556 грн. 80 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 09 травня 2023 року.

Головуючий: А.П.Барильська

Судді: Н.М.Деркач

Т.Р.Куценко