Постанова

від 25.01.2023 по справі 359/5256/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №359/5256/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Муранова-Лесів І.В.

провадження №22-ц/824/1033/2023 Головуючий суддя: Олійник В.І.

ПОСТАНОВА

Іменем України

25 січня 2023 року м. Київ

Київський апеляційний суд в складі колегії суддів:

Головуючого судді: Олійника В.І.,

суддів: Сушко Л.П., Суханової Є.М.,

при секретарі: Лободі Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» на заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2017 року у справі за позовом керівника Бориспільської місцевої прокуратури до Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області, ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі Київської області, про визнання незаконними та скасування рішень, визнанні недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку, -

в с т а н о в и в :

У червні 2016 року позивач керівник Бориспільської місцевої прокуратури звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив:

визнати незаконними та скасувати рішення Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області №768-18-У від 26.10.2007 «Про надання дозволу на підготовку (перепогодження) проекту відведення земельної ділянки в зв`язку зі зміною цільового призначення» та рішення Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 856-21-У від 18.01.2008 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд с.Вишеньки громадянки ОСОБА_1 »;

визнати недійсним державний акт Серії ЯЕ №989591 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 6,2762 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 3220881300:03:005:0837, яка розташована в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району;

зобов`язати відповідачів відшкодувати понесені прокуратурою Київської області судові витрати.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що Бориспільською міжрайонною прокуратурою Київської області під час опрацювання правових актів органів місцевого самоврядування Бориспільського району виявлено порушення вимог земельного законодавства, а саме: встановлено, що рішенням Вишеньківської сільської ради Бориспільського району від 26.10.2007 року № 768-18-У «Про надання дозволу на підготовку (перепогодження) проекту відведення земельної ділянки в зв`язку зі зміною цільового призначення» та № 856-21-V від 18.01.2008 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок з розміщення господарських будівель і дворів на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд с.Вишеньки громадянки ОСОБА_1 ». На підставі вказаних рішень, управління земельних ресурсів у Бориспільському районі видало на ім`я ОСОБА_1 державний акт на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 3220881300:03:005:0837 загальною площею 6,2762га, серії ЯЕ № 989591.

Позивач також зазначав, що вказана земельна ділянка перебуває за межами села Вишеньки та розпорядження нею відноситься до компетенції Бориспільської районної держадміністрації Київської області. Прийняття будь-яких рішень відносно вказаної земельної ділянки не відноситься до компетенції Вишеньківської сільської ради, на підставі чого рішення сільради і підлягають скасуванню в судовому порядку. Разом з цим, підлягає визнанню недійсним виданий на ім`я відповідача державний акт на право власності на земельну ділянку.

Крім того, вважав, що строк позовної давності не пропущено, про факт незаконної зміни цільового призначення земельної ділянки їм стало відомо лише в листопаді 2015 року, отже початок перебігу позовної давності слід обраховувати з цього часу.

Заочним рішенням Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2017 року позов задоволено повністю.

Визнано незаконними та скасовано рішення Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 768-18-У від 26.10.2007 року «Про надання дозволу на підготовку (перепогодження) проекту відведення земельної ділянки в зв`язку зі зміною цільового призначення» та рішення Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області № 856-21-У від 18.01.2008 «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд с.Вишеньки громадянки ОСОБА_1 ».

Визнано недійсним державний акт Серії ЯЕ №989591 на право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 6,2762 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд із кадастровим номером 3220881300:03:005:0837, яка розташована в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради Бориспільського району.

Стягнуто з Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області судові витрати по сплаті судового збору на користь прокуратури Київської області в сумі

2 756 гривень.

Стягнуто з ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору на користь прокуратури Київської області в сумі 1 378 гривень.

В апеляційній скарзі АТ «Міжнародний резервний банк» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового, яким в позові відмовлено.

Скаргу обґрунтовував тим, що фактично позивач не довів належними та допустимими доказами підстав для задоволення позову, докази на які суд послався в оскаржуваному рішенні, як на підставу задоволення позову, не стосуються предмету доказування, принаймні, щодо періоду оскаржуваних дій, не дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування саме на час прийняття оскаржуваних рішень.

Отже, суд неправильно встановив, фактично не повністю з`ясував обставини справи, неправильно оцінив докази по справі, що призвело до ухвалення незаконного та необґрунтованого рішення.

При цьому суд, сам собі протирічить в оскаржуваному рішенні. Задовольняючи позов та визнаючи недійсним державний акт на земельну ділянку, посилаючись в мотивувальній частині рішення на перебування зазначеної земельної ділянки «за межами населеного пункту села Вишеньки», в абзаці третьому резолютивної частини суд визначає земельну ділянку, як таку, «яка розташована в адміністративних межах Вишеньківської сільської ради сільської ради Бориспільського району».

Також, звертає увагу, що суд фактично неправильно застосував положення ч.10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування» та висновки Верховного Суду, а також порушив вимоги ст.215 ЦПК України (в редакції, яка діяла на момент ухвалення оскаржуваного рішення)

Безпосередньо в рішенні не зазначено жодної статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі яких задоволено вимогу про визнання недійсним державного акту серії ЯЕ №989591 на право власності на вищезазначену земельну ділянку, а також мотивів, з яких суд вважав необхідним задовольнити саме цю вимогу.

Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили.

Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що земельна ділянка з кадастровим номером 3220881300:03:005:0837 перебуває за межами села Вишеньки та розпорядження нею відноситься до компетенції Бориспільської районної державної адміністрації Київської області, отже, рішення Вишеньківської сільської ради 26.10.2007 року №768-18-Y та 18.01.2008 року №856-21-V прийняті з порушенням, так як прийняття будь-яких рішень відносно даної земельної ділянки до компетенції Вишеньківської сільської ради не відноситься.

А оскільки державний акт Серії ЯЕ № 989591 був виданий на підставі цих рішень, то суд вважав, що його слід визнати недійсним.

Ухвалене судом рішення зазначеним вимогам відповідає.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

За п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Судом встановлено, що рішеннями Вишеньківської сільської ради Київської області від 26.10.2007 року №768-18-Y «Про надання дозволу на підготовку (перепогодження) проекту відведення земельної ділянки у зв`язку зі зміною цільового призначення та від 18.01.2008 року №856-21-V «Про затвердження проекту землеустрою щодо зміни використання земельних ділянок з розміщення господарських будівель і дворів на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд с.Вишеньки громадянки ОСОБА_1 » було затверджено проект землеустрою щодо зміни цільового призначення земельної ділянки з розміщення господарських будівель і дворів на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку ОСОБА_1 в межах с.Вишеньки Вишеньківської сільської ради Бориспільського району Київської області (т. 1 а.с. 8,9, 103-137).

На підставі зазначених рішень відповідачці ОСОБА_1 . Управлінням земельних ресурсів у Бориспільському районі було видано державний акт серії ЯЕ №989591 на право власності на земельну ділянку загальною площею 6,2762 га, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер 3220881300:03:005:0837, що розташована Бориспільський район, Вишеньківська сільська рада (т. 1 а.с.10).

За ст.14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Нормою статті 12 ЗК України (чинною на момент прийняття спірних рішень) визначено, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Згідно зі ст.21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси. Суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Статтею 20 ЗК України передбачено, зміна цільового призначення земель провадиться органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про передачу цих земель у власність або надання у користування, вилучення (викуп) земель і затверджують проекти землеустрою.

Встановлено, що відповідно до Генерального плану села Вишеньки, станом на 26.10.2007 року та 18.01.2008 року земельна ділянка з кадастровим номером 3220881300:03:005:0837 знаходилася за межами населеного пункту села Вишеньки, що підтверджується викопіюванням із Генерального плану села Вишеньки та листом Управління Держгеокадастру у Бориспільському районі №10-1006-99.2-122/2-16 від 27.01.2016 року.

Судом також встановлено, що віднесення земельної ділянки з кадастровим номером 3220881300:03:005:0837 загальною площею 6,2762 га, до меж населеного пункту села Вишеньки перебуває на стадії проекту, однак такі зміни не було внесено офіційно до Генерального плану села Вишеньки та не затверджено в установленому законом порядку, як станом на момент прийняття оспорюваних рішень, так і на даний час.

Земельна ділянка з кадастровим номером 3220881300:03:005:0837 перебуває за межами села Вишеньки та розпорядження нею відноситься до компетенції Бориспільської районної державної адміністрації Київської області.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується і апеляційний суд, що рішення Вишеньківської сільської ради 26.10.2007 року №768-18-Y та 18.01.2008року та №856-21-V прийняті з порушенням, так як прийняття будь-яких рішень відносно даної земельної ділянки до компетенції Вишеньківської сільської ради не відноситься.

Частиною 10 ст.59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Враховуючи зазначене, суд вірно вважав за необхідне визнати недійсним державний акт Серії ЯЕ №989591, виданий на підставі рішення Вишеньківської сільської ради 26.10.2007 року №768-18-Y та 18.01.2008 року №856-21-V, які були прийнятих з порушенням.

При цьому судом вірно враховано правові висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 22 травня 2013 року у справі №6-33цс13 про те, що державні акти на право власності на земельні ділянки є документами, що посвідчують право власності й видаються на підставі відповідних рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень. У спорах, пов`язаних із правом власності на земельні ділянки, недійсними можуть визнаватися як зазначені рішення, на підставі яких видано відповідні державні акти, так і самі акти на право власності на земельні ділянки. Визнання недійсними державних актів на право власності вважається законним, належним та окремим способом поновлення порушених прав у судовому порядку.

Згідно зі ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про порушення судом норм матеріального і процесуального права безпідставні, спростовуються матеріалами справи та висновками суду, викладеними в рішенні.

Інших доводів, які б спростовували висновки суду першої інстанції чи доводили б порушення ним норм цивільного або цивільно-процесуального законодавства, апеляційна скарга не містить.

Обґрунтовуючи судове рішення, колегія суддів приймає до уваги вимоги ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» відповідно до якої суди застосовують при розгляді справи Конвенцію та практику Суду як джерело права та висновки Європейського суду з прав людини, зазначені в рішенні у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія А, №303А, п.2958, згідно з яким Суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Перевіряючи законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та враховуючи, що обставини справи судом встановлені відповідно до наданих пояснень сторін та письмових доказів, що містяться в матеріалах справи, колегія суддів приходить до висновку, що рішення постановлене з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, а тому апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду залишити без змін.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.263, 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, суд, -

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Міжнародний резервний банк» залишити без задоволення.

Заочне рішення Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 22 лютого 2017 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складено 02 лютого 2023 року.

Головуючий:

Судді: