Постанова

від 02.02.2023 по справі 300/2813/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 300/2813/22 пров. № А/857/15501/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіКоваля Р.Й.,

суддівГуляка В.В.,

Ільчишин О.М.,

розглянувши у письмовому провадженні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року (прийняте за правилами спрощеного позовного провадження у м. Івано-Франківську суддею Чуприною О.В.) в адміністративній справі № 300/2813/22 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета позову на стороні позивача Приватна фірма «Кебель», Товариство з обмеженою відповідальністю «Траян», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета позову на стороні відповідача Івано-Франківська міська рада про визнання дій протиправними, скасування клопотання, стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В :

У липні 2022 року ОСОБА_1 (далі також позивач) звернувся до Івано-Франківського окружного адміністративного суду із вказаним позовом, у якому, з урахуванням заяви про зміну предмета позову, просив:

- визнати протиправними дії Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради (далі також відповідач) щодо проведення заходу самоврядного контролю у вигляді обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 на предмет дотримання ОСОБА_1 вимог земельного законодавства - наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку, згідно виданого повідомлення №14/34.3-02.35в від 12.01.2022;

- визнати протиправним і скасувати клопотання Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради від 21.02.2022 за №108/34.3-02/18в в частині необхідності вжиття ОСОБА_1 заходів реагування шляхом вчинення дій щодо укладення ним спільно з ПФ «Кебель» і ТзОВ «Траян» із Івано-Франківською міською радою договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 ;

- стягнути з Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у сумі 80000,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовував тим, що посадовими особами відповідача протиправно, в порушення вимог Земельного Кодексу України, Закону України «Про охорону земель», Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську, затвердженого рішенням Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 за №1508-47, із змінами, внесеними рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019 за №141-26 (надалі по текстуПоложення) проведено обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 на предмет дотримання ОСОБА_1 вимог земельного законодавства (наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку), за наслідком якого Департаментом комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради видано клопотання від 21.02.2022 за №108/34.3-02/18в, яким запропоновано ОСОБА_1 , ПФ «Кебель» і ТзОВ «Траян» укласти із Івано-Франківською міською радою спільний договір оренди земельної ділянки.

Зазначав, що відповідачем не дотримано порядок та способи здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську. Зокрема, у відповідача відсутня будь-яка інформація, передбачена пунктом 4.5. Положення, що є підставою визначення об`єкта обстеження по АДРЕСА_1 . Зокрема, для здійснення спірного обстеження відповідач не мав відповідних: звернень від фізичних та юридичних осіб; інформації від виконавчих органів міської ради; доручення міської ради, виконавчого комітету, міського голови та його заступників; моніторингу даних публічної кадастрової карти тощо. Окрім вказаного у посадових осіб Департаменту при здійсненні заходу самоврядного контролю були відсутні службові посвідчення, що на переконання позивача, не давало їм законних підстав проводити таке обстеження, а відповідно приймати (видавати) оскаржуване клопотання. Така обставина є свідченням порушення відповідачем пункту 4.12 Положення.

Наголошував на відсутності в акті, складеного за наслідками обстеження, конкретної площі земельної ділянки, у відношенні до якої відповідачем запропоновано позивачу разом із іншими власниками приміщень в будівлі укласти договір оренди із Івано-Франківською міською радою, та вказав на ненадання належної схеми місця розташування ділянки, що унеможливлює її ідентифікацію в частині меж та площі. А тому і виконати коментоване клопотання відповідача неможливо, що вкотре свідчить про його протиправність.

Позивач вважав проведений відповідачем захід самоврядного контролю таким, що мав особистий мотив посадових осіб Департаменту, з огляду на те, що таке безпідставне обстеження земельної ділянки проводиться не вперше і має на меті притягнення позивача до юридичної відповідальності (адміністративної чи кримінальної).

Такі дії Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради позивач розцінює як реальним знущанням над ним, як людиною і громадянином, такими, що спрямовані задля погіршення його здоров`я, приниження особистості і ділової репутацію, у зв`язку з чим просив також стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду у сумі 80000,00 грн.

Рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, його оскаржив ОСОБА_1 , який вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте за неправильного застосування норм процесуального та матеріального права, без з`ясування всіх обставин та оцінки доказів, за невідповідності фактичним обставинам справи. Тому просив скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.

Вимоги апеляційної скарги обґрунтовує тим, що обстеження земельної ділянки проведено безпідставно та з численними порушеннями. Вказує на те, що в працівників Департаменту під час обстеження були відсутні посвідчення. А відсутність в акті обстеження фактичної площі земельної ділянки та місця її розташування унеможливлює її ідентифікацію в частині меж та площі, що є необхідним при виконанні оскаржуваного клопотання. Зазначає, що акт складено не на місці обстеження, без його участі. А двоє з трьох працівників відповідача, які проводили обстеження в акті вже були записані свідками. Наведе виключає цей акт як належний та допустимий доказ при встановленні будь-яких обставин, які ним підтверджуються.

Зазначає, що клопотання Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради від 21.02.2022 за №108/34.3-02/18в в частині необхідності вжиття ОСОБА_1 заходів реагування шляхом вчинення дій щодо укладення ним спільно з ПФ «Кебель» і ТзОВ «Траян» із Івано-Франківською міською радою договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 є актом реагування на виявлене порушення та містить вимогу про їх усунення, що має ознаки акта індивідуальної дії суб`єкта владних повноважень та підлягає перевірці адміністративним судом.

Вказує на порушення судом першої інстанції процесуального права, в частині розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін і відмови в задоволенні заяви про відвід судді.

Щодо наведеного, колегія суддів зазначає таке.

Частинами другою, третьою статті 12 КАС України передбачено, що спрощене позовне провадження призначене для розгляду справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи.

Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

У той же час, згідно частин 1-3 статті 257 КАС України за правилами спрощеного позовного провадження розглядаються справи незначної складності.

За правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи за правилами спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:

1) значення справи для сторін;

2) обраний позивачем спосіб захисту;

3) категорію та складність справи;

4) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначати експертизу, викликати свідків тощо;

5) кількість сторін та інших учасників справи;

6) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес;

7) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини четвертої статті 12, частини четвертої статті 257 КАС України виключно за правилами загального позовного провадження розглядаються справи у спорах:

1) щодо оскарження нормативно-правових актів, за винятком випадків, визначених цим Кодексом;

2) щодо оскарження рішень, дій та бездіяльності суб`єкта владних повноважень, якщо позивачем також заявлено вимоги про відшкодування шкоди, заподіяної такими рішеннями, діями чи бездіяльністю, у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

3) про примусове відчуження земельної ділянки, інших об`єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності;

4) щодо оскарження рішення суб`єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів у сумі, що перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

5) щодо оскарження рішень Національної комісії з реабілітації у правовідносинах, що виникли на підставі Закону України "Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років";

6) щодо оскарження індивідуальних актів Національного банку України, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Міністерства фінансів України, Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, рішень Кабінету Міністрів України, визначених частиною першою статті 266-1 цього Кодексу.

У той же час, спірні правовідносини не відносяться до категорії справ, передбачених частини четвертої статті 12 КАС України.

Колегія суддів зазначає, що судом не встановлено обставин, які б свідчили про те, що характер спірних правовідносин та предмет доказування вимагають проведення судового засідання або посилань на обставини, які можливо встановити лише у такий спосіб.

Колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частин 1-3 ст. 44 КАС України учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки.

Учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Учасники справи мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, робити з них витяги, копії, одержувати копії судових рішень; подавати докази; брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом; брати участь у дослідженні доказів; ставити питання іншим учасникам справи, а також свідкам, експертам, спеціалістам; подавати заяви та клопотання, надавати пояснення суду, наводити свої доводи, міркування щодо питань, які виникають під час судового розгляду, і заперечення проти заяв, клопотань, доводів і міркувань інших осіб; ознайомлюватися з протоколом судового засідання, записом фіксування судового засідання технічними засобами, робити з них копії, подавати письмові зауваження з приводу їх неправильності чи неповноти; оскаржувати судові рішення у визначених законом випадках; користуватися іншими визначеними законом процесуальними правами.

За приписами частин п`ятої та сьомої статті 44 КАС України учасники справи зобов`язані: виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Документи (в тому числі процесуальні документи, письмові та електронні докази тощо) можуть подаватися до суду, а процесуальні дії вчинятися учасниками справи в електронній формі з використанням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.

Стаття 261 КАС України встановлює наступні особливості подання заяв по суті справи у спрощеному позовному провадженні.

Відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення відповідачу ухвали про відкриття провадження у справі;

Позивач має право подати до суду відповідь на відзив, а відповідач - заперечення протягом строків, встановлених судом в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Треті особи мають право подати пояснення щодо позову у строк, встановлений судом в ухвалі про відкриття провадження у справі, а щодо відзиву - протягом десяти днів з дня його отримання.

Колегія суддів зазначає, що розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін ніяким чином не обмежує процесуальні права учасників справи, а свої пояснення та докази у справі учасники справи мають можливість надати до суду за правилами, встановленими КАС України.

Згідно пункту 10 частини шостої статті 12 КАС України для цілей цього Кодексу справами незначної складності є інші справи, у яких суд дійде висновку про їх незначну складність, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.

Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08.12.1983 у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25.04.2002 «Varela Assalino contre le Portugal», заява №64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.

Отже, колегія суддів вважає, що справа підлягає розгляду в письмовому провадженні без виклику сторін, оскільки ця справа є справою незначної складності, а характер спірних правовідносин та предмет доказування не вимагають її розгляду в порядку загального позовного провадження, а тому у задоволенні зазначеного клопотання необхідно відмовити.

З цих же обставин, колегія суддів апеляційного суду не вбачає порушення судом першої інстанції процесуального права, в частині розгляду справи в спрощеному провадженні без виклику сторін.

Щодо доводів про те, що викладені ним обставини щодо упередженості судді були достатньо обгрунтованими, оскільки він вже на стадії прийняття позовної заяви вирішив питання стосовно одного доказу над іншим, і саме в користь відповідача, колегія суддів зазначає таке.

Підстави відводу судді визначені статями36,37 КАС України.

Згідно ізстаттею 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованихКонституцієюі законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною першоюстатті 7 цього Законувстановлено, що кожному гарантується захист його прав, свобод та інтересів незалежним, безстороннім і справедливим судом, утвореним відповідно до закону.

Загальна декларація з прав людини (стаття 10) та Міжнародний пакт про громадянські і політичні права (частина перша статті 14) гарантує право кожної особи на розгляд її справи компетентним незалежним та неупередженим судом у встановленому законом порядку. Незалежне суддівство є відповідальним за належну реалізацію цього права. Незалежність суддів передбачає, що судді повинні приймати безсторонні рішення згідно з власною оцінкою фактів і знанням права, без будь-якого втручання, прямого або непрямого, з будь-якого боку і з будь-яких причин.

Відповідно до Бангалорських принципів поведінки суддів об`єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов`язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття.

Частина першастатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободмістить вимоги щодо неупередженості суду.

Зокрема, Європейський суд з прав людини розрізняє чи в конкретній справі існує яке-небудь переконання або особиста зацікавленість даного судді та вимоги чи суддя забезпечує достатню гарантію, щоб виключити підозру в цьому (рішення у справах Piersac vs Belgium, Grieves vs UK). Крім того, відповідно до принципу, який є стабільним та викладеним в Рішенні Європейського суду з прав людини по справі Le Comte, Van Leuven i De Meyere vs Belgium, суд має бути неупередженим і безстороннім.

Особиста безсторонність судді презюмується, поки не надано доказів протилежного, про що зазначено у пункті 43 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Веттштайн проти Швейцарії» та у пункті 50 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Білуха проти України».

При цьому, частиною четвертою статті 36 КАС України передбачено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Необхідно зазначити, що наведені у заяві позивача про відвід судді мотиви, за яких, на його думку, суддя підлягає відводу, а саме, щодо витребування та оцінки доказів, не можуть слугувати підставою для відведення судді, оскільки такі мотиви свідчать фактично про незгоду з процесуальними діями (рішеннями) судді, що, в свою чергу, не може бути підставою для відводу судді відповідно до частини четвертоїстатті 36 КАС України.

З урахуванням наведеного, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність обґрунтованих сумнівів у неупередженості та об`єктивності судді, а обставини, на які покликається позивач, не свідчать про його упередженість або певну зацікавленість у наслідках розгляду цієї справи, а тому не є підставою для задоволення заяви про відвід. Будь-яких інших підстав, які викликали б сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, судом не встановлено.

Відповідно до частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у зв`язку з розглядом справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів дійшла переконання, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 на підставі договору дарування квартири від 09.07.2009, посвідченого приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу Біланюк С.М. та зареєстрованого в реєстрі за №2882, належить квартира АДРЕСА_2 (а.с.8 том І). Вказана обставина підтверджується Витягом з Державного реєстру правочинів №7485236 від 09.07.2009, а також технічним паспортом на вказану квартиру від 18.11.1999, реєстраційний номер 7438/202 (а.с.9, 10, 11-12 том І).

Відповідно до пункту 12 додатку 1 рішення Івано-Франківської міської ради №258-7 від 19.08.2016 "Про розгляд клопотань фізичних і юридичних осіб із земельних питань" ОСОБА_1 і ПФ «Кебель», за заявою останніх, надано дозвіл на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки по АДРЕСА_1 для обслуговування квартири і нежитлових приміщень (а.с.156-162, 163 том ІІ).

12.01.2022 Департаментом комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради направлено, зокрема, на адресу ОСОБА_1 повідомлення від 12.01.2022 за №14/34.3-02/35в, яким доведено до відома останнього про проведення в період з 21.01.2022 по 31.01.2022 обстеження земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1 на предмет дотримання вимог земельного законодавства наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку (а.с.14 том І).

В свою чергу, позивач 17.01.2022 звернувся до Департаменту із запитом №17/01/2022/1-1/ІЗ про надання інформації щодо підстав проведення обстеження вказаної земельної ділянки. На запит листом від 21.02.2022 за №35/34.3-02/25 ОСОБА_1 надано відповідь про необхідність здійснення самоврядного контролю шляхом обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , на предмет дотримання вимог земельного законодавства наявності правовстановлюючих документів на земельну ділянку (а.с.15, 16 том І).

Інспектором із самоврядного контролю за використанням та охороною земель управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради Микулою Ольгою Валеріївною, в присутності двох свідків: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 проведено обстеження земельної ділянки комунальної форми власності за адресою: АДРЕСА_1 .

За наслідками здійснення вказаного самоврядного контролю, відповідачем складено акт обстеження земельної ділянки №433 від 28.01.2022, де зафіксовано обставину користування ОСОБА_1 , ПФ «Кебель» і ТзОВ «Траян» земельною ділянкою, яка використовується останніми для обслуговування нежитлових приміщень і квартири, без належних правовстановлюючих документів (а.с.27-28 том І).

Вказаний акт, серед іншого, містить інформацію про перебування у ОСОБА_1 на праві приватної власності нерухового майна, зокрема, однокімнатної квартири АДРЕСА_3 , загальною площею 57,1 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Без ідентифікації адреси знаходження в акті зафіксовані відомості про належність на праві приватної власності об`єктів нерухомого майна ТзОВ «Траян» (площею 34,7 м.кв.) та ПФ «Кебель» (площею 57,2 м.кв.).

В акті, після опису відомостей про вказаних вище трьох власників нерухомого майна, міститься запис наступного змісту:

- «Майно знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності, яка є несформованою, не надана у власність чи користування, кадастровий номер не присвоєний»;

- «На день проведення обстеження в Департаменті комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради відсутня інформація про наявність документів у ТзОВ «Траян», ПФ «Кебель» та гр. ОСОБА_1 на право користування земельною ділянкою».

ОСОБА_1 звертався до Івано-Франківської міської ради з інформаційними запитами від 28.01.2022 за №28/01/2022/1-1/ІЗ за №15/02/2022/1-2/ІЗ в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» стосовно наявності у ОСОБА_2 і ОСОБА_4 службового посвідчення працівника відділу контролю (самоврядного контролю) земельних відносин Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, та у разі їх наявності, ставив питання про необхідність надіслання позивачу завіреної копії таких посвідчень, а також копії розпоряджень міського голови про призначення на посаду вказаних посадових осіб. (а.с.17, 18 том І).

На вказаний запит, виконавчий комітет Івано-Франківської міської ради надав відповідь від 03.02.2022 за №ІЗ/25-22, за змістом якого у ОСОБА_2 наявне службове посвідчення, проте ОСОБА_4 службове посвідчення не отримувала (а.с.19 том І).

В подальшому, за результатами обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 та складання акту №433 від 28.01.2022, відповідачем направлено на адресу ОСОБА_1 , ПФ «Кебель» і ТзОВ «Траян» клопотання від 21.02.2022 за №108/34.3-02/18в, яким запропоновано останнім спільно укласти договір оренди земельної ділянки із Івано-Франківською міською радою (а.с.32 том І). Окрім вказаного цим клопотанням повідомлено ОСОБА_1 , ПФ «Кебель» і ТзОВ «Траян» про те, що у разі невжиття заходів реагування та не отримання повідомлення про результати розгляду клопотання, матеріали будуть направлені до відповідних контролюючих та правоохоронних органів у встановленому законодавством порядку.

Як свідчать матеріали справи, позивач неодноразово звертався й з іншими інформаційними запитами до Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради від 15.02.2022 за №28/01/2022/1-2/ІЗ і №28/01/2022/1-1/ІЗ від 21.02.2022 за №21/02/2022/1-1/ІЗ, з приводу проведення заходу самоврядного контролю, на що відповідач надавав письмові відповіді від 21.02.2022 за №35/34.1-03/113 і №35/34.1-03/112 і від 25.02.2022 за №35/34.3-02/130 (а.с.20-25 том І).

Позивач, вважаючи не дотримання відповідачем порядку і способу здійснення самоврядного контролю у вигляді обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , як наслідок протиправним клопотання Департаменту від 21.02.2022 за №108/34.3-02/18в в частині необхідності вжиття ОСОБА_1 заходів реагування шляхом вчинення дій щодо укладення спільного із Івано-Франківською міською радою договору оренди земельної ділянки, звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права, додатково ставлячи вимогу про стягнення моральної шкоди.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції мотивував це тим, що відповідач здійснив самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності відповідно до наданих повноважень та склав відповідний акт за результатами проведеного обстеження, а клопотання, яким запропоновано укласти договір оренди земельної ділянки не створює жодних обов`язків для позивача та не породжує, змінює чи припиняє його прав чи обов`язків, як наслідок не породжує нові правовідносини. Відтак, оцінивши і проаналізувавши викладені позивачем доводи, суд вказав на недоведеність позивачем того, що оскаржуваними діями (бездіяльністю) відповідача йому заподіяно моральну шкоду.

Такі висновки суду першої інстанції, на переконання колегії суддів апеляційного суду, відповідають нормам матеріального права, фактичним обставинам справи і є правильними з огляду на таке.

Відповідно достатті 19 Конституції Україниоргани державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Щодо підставності проведення самоврядного контролю за використанням земельної ділянки колегія суддів зазначає таке.

За змістом приписів статті 189 Земельного кодексу України та статті 20 Закону України «Про охорону земель» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснюється сільськими, селищними, міськими, районними та обласними радами.

Відповідно до підпункту 1 пункту «б» частини 1 статті 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать делеговані повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного та місцевого значення, відтворенням лісів.

Згідно пункту 2.1 Положення про Департамент комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, затвердженого рішенням міської ради від 26.11.2020 за №307-1, в редакції рішення Івано-Франківської міської ради від 11.12.2020 за №311-2 (надалі по тексту Положення про Департамент), основними завданнями діяльності Департаменту є здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною комунальних ресурсів громади і відшкодування громаді збитків, завданих внаслідок неправомірного використання комунальних ресурсів громади (а.с.143-144, 145-149 том І).

У відповідності до підпунктів 2.2.3.5., 2.2.3.6. пункту 2.2.3. розділу 2 коментованого Положення Департамент відповідно до покладених на нього завдань здійснює повноваження у сфері здійснення самоврядного контролю, зокрема, виявляє самостійно зайняті земельні ділянки та об`єкти комунального майна громади, що використовуються не за цільовим призначенням, не використовуються чи використовуються без правовстановлюючих документів; проводить обстеження (із застосуванням звукозапису, фото- і відео зйомки, як допоміжного засобу) комунальних ресурсів громади із складанням відповідних документів, та у разі виявлення порушень законодавства подає матеріали до відповідних органів для вжиття заходів.

Рішенням Івано-Франківської міської ради від 28.08.2014 за №1508-47, із змінами, внесеними рішенням Івано-Франківської міської ради від 07.06.2019 за №141-26, затверджено Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську (надалі по тексту також Положення), яке визначає порядок і способи здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель та спрямоване на забезпечення їх раціонального використання. Положення розроблене з врахуванням статей 12, 189 Земельного кодексу України та Законів України «Про охорону земель», «Про місцеве самоврядування в Україні».

Об`єктом самоврядного контролю за використанням та охороною земель є землі комунальної власності (пункт 1.2. Положення).

До земель комунальної власності належать усі землі, розпорядження якими належить до компетенції Івано-Франківської міської ради, крім земельних ділянок приватної та державної власності, а також земельні ділянки, на яких розташовані будівлі, споруди, інші об`єкти нерухомого майна комунальної власності незалежно від місця їх розташування.

Дія цього Положення поширюється на всі підприємства, установи та організації, суб`єктів підприємницької діяльності-фізичних осіб, а також громадян, у користуванні яких перебувають земельні ділянки, передбачені пунктом 1.2 цього Положення (пункт 1.3. Положення).

Згідно пункту 1.4. Положення, основними завданнями самоврядного контролю за використанням та охороною земель є:

- участь, у межах компетенції, в реалізації повноважень Івано-Франківської міської ради у сфері охорони та раціонального використання земель;

- забезпечення, у межах компетенції, додержання фізичними і юридичними особами вимог земельного законодавства.

Пунктами 1.5. і 3.1.-3.2. Положення регламентовано, що самоврядний контроль за використанням та охороною земель здійснює Управління самоврядного контролю Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради (надалі по тексту такожУправління) у порядку, визначеному цим Положенням. Посадові особи Управлінняінспектори з самоврядного контролю за використанням та охороною земель мають право, поряд з іншим, обстежувати земельні ділянки, вказані в пункті 1.2. цього Положення, на предмет дотримання умов їх використання та охорони відповідно до чинного законодавства України; складати Акти обстежень земельних ділянок (надалі по тексту такожАкти) та у разі виявлення порушень законодавства здійснювати підготовку матеріалів для вжиття необхідних заходів, відповідно до закону; проводити фотографування, звукозапис, кіно- і відео зйомку, як допоміжний засіб для запобігання порушень земельного законодавства України.

Згідно пункту 4.4. цього Положення проведення обстежень земельних ділянок є одним із методів самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності та здійснюється інспектором із самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності (надалі по тексту такожІнспектор).

В силу вимог пунктів 4.5. і 4.6. Положення, визначення об`єктів, що підлягають обстеженню здійснюється Управлінням на основі: звернень від фізичних та юридичних осіб; інформації від виконавчих органів міської ради; за дорученням міської ради, виконавчого комітету, міського голови та його заступників; моніторингу даних публічної кадастрової карти тощо.

Інспектор, якому доручено проводити обстеження земельної ділянки, не пізніше десяти днів до початку проведення обстеження належним чином повідомляє землекористувача про проведення обстеження, а саме вручає особисто або надсилає рекомендованим листом повідомлення про проведення обстеження (додаток 1) землекористувачу за підписом директора або виконуючого обов`язки директора Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради (надалі по тексту такожДепартамент). Повідомлення реєструється в журналі реєстрації матеріалів Управління щодо здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель (додаток 5). У повідомленні зазначаються дата початку проведення обстеження, об`єкт обстеження, юридична або фізична особа щодо якої проводиться обстеження, перелік питань, з яких буде проводитись обстеження, перелік документів, які необхідно надати Інспектору та визначається порядок їх надання. У разі відсутності інформації про землекористувача та за дорученням міського голови чи його заступників таке обстеження може проводитись без направлення письмового повідомлення.

З наведеного видно, що п. 4.5. Положення передбачає певні умови за яких можливе визначення об`єктів, що підлягають обстеженню, разом з тим перелік цих умов не є вичерпним.

Як видно з матеріалів справи, визначення земельної ділянки по АДРЕСА_1 , як об`єкта, що підлягає обстеженню шляхом проведення самоврядного контролю за використанням та охороною земель комунальної власності зумовлено наявністю іншого спору, під час розгляду якого виникла необхідність долучення додаткових доказів стосовно розташування земельної ділянки комунальної форми власності з кадастровим номером 2610100000:05:001:0180, яка була предметом спору в цій справі, та розташування частини домоволодіння по АДРЕСА_4 , що належної ОСОБА_1 .

Таким чином колегія суддів вважає, що відповідач провів обстеження земельних ділянок шляхом самоврядного контролю за використанням та охороною землі комунальної власності по АДРЕСА_1 у відповідності до наданих йому повноважень та у зв`язку із виниклою необхідністю і не потребував додаткових звернень від фізичних та юридичних осіб чи суб`єктів владних повноважень.

Щодо наявності у посадових осіб Департаменту при проведенні обстеження земельної ділянки службових посвідчень колегія суддів зазначає таке.

Згідно пунктів 4.12. і 4.13. Положення, при проведенні обстеження земельної ділянки Інспектор повинен мати при собі: посвідчення посадової особи органу місцевого самоврядування; матеріали та документи, необхідні для проведення обстеження.

Інспектор проводить обстеження в присутності користувачів земельних ділянок (в тому числі власників майна, що знаходиться на земельній ділянці) та свідків. У випадку відсутності землекористувачів, обстеження проводиться в присутності не менше ніж двох свідків.

Позивач зазначає, що обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 на предмет дотримання ОСОБА_1 вимог земельного законодавства, проводилась в присутності трьох посадових осіб Департаменту комунальних ресурсів та сільського господарства Івано-Франківської міської ради і за наявності тільки у ОСОБА_5 службового посвідчення працівника Департаменту.

Відповідач, при цьому, не заперечує обставину не представлення ОСОБА_2 та ОСОБА_6 своїх службових посвідчень працівника Департаменту.

З матеріалів справи видно, що обстеження земельної ділянки проведено посадовою особою відповідача ОСОБА_5 в присутності свідків - ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , та землекористувачів - представника ТзОВ «Траян» та ОСОБА_1 , про що був складений акт обстеження земельної ділянки №433 від 28.01.2022.

Дії інспектора Микули О.І. як посадової особи суб`єкта владних повноважень, викладені в Акті обстеження земельної ділянки за №433 від 28.01.2022 (письмовому документі), який підписаний таким інспектором та двома свідками ОСОБА_2 та ОСОБА_6 .

В коментованому акті зафіксовані дані про статус осіб, що проводили і були присутні при обстеження, зміст обставин та інші відомості.

Таким чином, за наявності у ОСОБА_5 при проведенні обстеження земельної ділянки службового посвідчення працівника Департаменту, суд вважає дії відповідача такими, що відповідають нормам Положення. А встановлення такої обставини в присутності двох свідків, що є посадовими особами Департаменту, на переконання суду, не є порушенням порядку здійснення самоврядного контролю.

Крім того, позивач не навів жодних обставин щодо не вірного, помилкового чи односторонньо висвітлення і фіксування в акті обстеження коментованих відомостей за участю ОСОБА_2 та ОСОБА_6 , які хоч і визначені в акті як свідки, але фактично являються посадовими особами Департаменту.

Щодо відсутності в акті обстеження відомостей щодо фактичної площі земельної ділянки і місце її розташування колегія суддів зазначає таке.

Виходячи із змісту пункті 4.14. Положення, при проведенні обстеження земельної ділянки Інспектор, серед іншого, встановлює суб`єктів, які використовують відповідну земельну ділянку (в тому числі власників майна, що знаходиться на земельній ділянці); перевіряє наявність документів, що посвідчують права на земельну ділянку або майно, що на ній знаходиться; визначає місце розташування земельної ділянки, її площу, тощо; вживає заходів щодо встановлення (уточнення) відповідності місця розташування та меж земельної ділянки, мір ліній, визначених у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, фактичним мірам ліній на місцевості; з`ясовує інші обставини; складає акт обстеження.

Відповідно до пунктів 5.1., 5.2., 5.3., 5.4., 5.5. Положення за результатами проведення обстеження Інспектори складають акти згідно з типовою формою, передбаченою цим Порядком (додаток 2).

Акт обстеження складається у двох (чи більше) примірниках та нумерується і реєструється в журналі реєстрації матеріалів здійснення Управлінням самоврядного контролю за використанням та охороною земель.

Журнал прошнуровується, нумерується та заповнюється в порядку встановленому правилами діловодства.

Примірники акта підписуються особами, які здійснили обстеження, землекористувачем (землекористувачами), а також іншими особами, присутніми при проведенні обстеження.

В акті обстеження Інспектор зазначає: номер акта обстеження; дату та місце складання акта; посаду, прізвище, ім`я та по батькові Інспектора, який (які) проводив (проводили) обстеження; посади та прізвища осіб, за участю яких проводилось обстеження; посаду, прізвище, ім`я та по батькові представника юридичної особи чи прізвище фізичної особи або її представника, які були присутні при обстеженні; реквізити юридичної чи фізичної особи, стосовно яких проводиться обстеження; інформацію про земельну ділянку, в тому числі стан її використання, фактичну площу (наприклад, відповідно до меж будівель, паркану, тощо), місце розташування, цільове призначення та інші наявні відомості; наявність документів, які посвідчують право на земельну ділянку та на об`єкти нерухомості (їх частини), які знаходяться на земельній ділянці; питання, з яких проводиться обстеження; обставини встановлені обстеженням; порушення законодавства (у разі виявлення), суть порушення з посиланням на норми законодавства, вимоги яких порушені; пояснення представника юридичної чи фізичної особи щодо виявлених порушень (в разі відмови від надання пояснень, в акті обстеження робиться відмітка про це); перелік документів та матеріалів, що додаються.

В акті обстеження наводиться (додається) план-схема місця розташування земельної ділянки (схематичний абрис чи викопіювання з картографічних матеріалів планів земельної ділянки з прив`язкою до місцевості).

Як видно з матеріалів справи нерухоме майно позивача і третіх осіб на стороні позивача ПФ «Кебель» і ТзОВ «Траян», знаходиться на земельній ділянці комунальної форми власності, яка не сформована, не надана у власність чи користування, кадастровий номер не присвоєно та відсутня інформація про наявність документів у вказаних осіб на право користування земельною ділянкою за адресою: АДРЕСА_1 .

Рішення сесії Івано-Франківської міської ради від 19.08.2016 за №258-7, яким надано дозвіл ОСОБА_1 і ПФ «Кебель» на складання проектів землеустрою щодо відведення земельної ділянки на АДРЕСА_1 "в межах існуючої забудови" для обслуговування квартири та нежитлових приміщень. Втім землевпорядна документація від вказаних осіб щодо затвердження проекту землеустрою зазначеної земельної ділянки "в межах існуючої забудови" для обслуговування квартири та нежитлових приміщень на розгляд сесії міської ради не надходила. Разом з тим, конкретну площу несформованої земельної ділянки без проведення робіт із землеустрою, встановити не можливо.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач при обстеженні земельної ділянки по АДРЕСА_1 , був позбавлений можливості зазначити конкретну фактичну площу земельної ділянки в одиницях вимірювання.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що службовою особою відповідача, в акті обстеження земельної ділянки №433 від 28.01.2022, зазначено відомостей щодо місця розташування земельної ділянки, а саме « АДРЕСА_1 », та відомостей щодо її фактичної площі, визначеної відносно інших суміжних земельних ділянок та розташованих на них будівель (приміщень).

Як слідує із змісту акта обстеження №433 від 28.01.2022 обстежувана земельна ділянка знаходиться в центральній частині міста, частково огороджена та межує:

«зі сходу - із земельною ділянкою приватної форми власності (кадастровий номер 2610100000:05:001:0254) для будівництва і обслуговування будівель ринкової інфраструктури;

з півдня - із земельною ділянкою комунальної форми власності (кадастровий номер 2610100000:05:001:0180) - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, не наданої у власність чи користування;

з півночі - із земельною ділянкою загального користування (тротуар) АДРЕСА_1 ;

із заходу - із земельною ділянкою приватної форми власності (кадастровий номер 2610100000:05:001:0395) для будівництва і обслуговування інших будівель громадської забудови (приміщення по АДРЕСА_5 ).».

Вказаний опис суміжних земельних ділянок із використанням публічних даних Державного земельного кадастру (вільних до використання і перевірки за кадастровим номером ділянки станом на січень 2022 року), в сукупності із зафіксованою адресою ( АДРЕСА_1 ), на переконання суду, дозволяє ідентифікувати «місце розташування» земельної ділянки, що була об`єктом спірного обстеження.

З урахуванням встановлених обставин, погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зазначені відповідачему акті обстеження земельної ділянки щодо місця розташування і фактичної площі такими, що відповідають вимогам пункту 5.4. Положення.

Щодо ведення відповідачем журналу реєстрації матеріалів щодо здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель за не встановленою та затвердженою формою колегія суддів зазначає таке.

Додатком 5 до Положення про здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель у м. Івано-Франківську затверджено форму журналу реєстрації матеріалів щодо здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель (надалі по тексту такожЖурнал реєстрації).

Така форма Журналу реєстрації передбачає внесення відомостей у семи колонках, а саме: «1. №п/п»; «2. Реєстраційний номер і дата повідомлення про проведення обстеження»; «3. Особа, щодо якої здійснюється обстеження, короткий опис земельної ділянки»; «4. Реєстраційний номер і дата акта обстеження»; «5. Реєстраційний номер і дата акта про недопущення до проведення обстеження. Інформація про подальші дії»; «6. Реєстраційний номер і дата клопотання»; «7. Інформація про складання доповідної записки та короткий опис подальших дій по виявленому порушенню» (а.с.25 том ІІ).

Згідно пунктів 4.6. і 4.7. Положення інспектор, якому доручено проводити обстеження земельної ділянки, не пізніше десяти днів до початку проведення обстеження належним чином повідомляє землекористувача про проведення обстеження, а саме вручає особисто або надсилає рекомендованим листом повідомлення про проведення обстеження (додаток 1) землекористувачу за підписом директора або виконуючого обов`язки директора Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради. Повідомлення реєструється в журналі реєстрації матеріалів Управління щодо здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель (додаток 5).

Тривалість заходів, пов`язаних із обстеженням земельної ділянки не повинна перевищувати десяти робочих днів. У разі виникнення обставин, що вимагають продовження (перенесення) терміну обстеження, начальник Управління готує директору Департаменту доповідну записку з пропозиціями щодо продовження або перенесення терміну обстеження на обґрунтований термін.

Відповідачем надано суду Журнал реєстрації матеріалів щодо здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель, ведення якого розпочато 13.09.2021 і закінчено 10.06.2022 (а.с.165-167 том І).

У вказаному Журналі містяться відомості щодо: «повідомлення про проведення обстеження від 12.01.2022 за №14/34.3-02/35в, №17/34.3-02/35в, №18/34.3-02/35в»; «осіб, щодо яких здійснюється обстеження, короткий опис земельної ділянки ОСОБА_1 , ПФ «Кебель», ТзОВ «Траян» м. Івано-Франківськ, вул. Дністровська, 6»; «реєстраційний номер і дата акта обстеження - №433 від 28.01.2022»; «реєстраційний номер і дата клопотання №108/34.3-02/18в від 21.02.2022».

З наведеного видно, що відповідачем ведеться Журнал реєстрації матеріалів щодо здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель в частині змісту спірних правовідносин за встановленою формою.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідач здійснив самоврядний контроль за використанням та охороною земель комунальної власності на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством.

Щодо клопотання Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради від 21.02.2022 за №108/34.3-02/18в про необхідність вжиття ОСОБА_1 заходів реагування шляхом вчинення дій щодо укладення ним спільно з ПФ «Кебель» і ТзОВ «Траян» із Івано-Франківською міською радою договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 , колегія суддів зазначає таке.

Згідно пунктів 5.6. і 5.7. Положення у разі встановлення використання земельних ділянок комунальної власності: за відсутності документів, що посвідчують право власності або право користування ними; за відсутності державної реєстрації на них; без здійснення плати за користування земельними ділянками в розмірах, встановленими законодавством, Інспектором, надсилається відповідне клопотання за підписом директора або виконуючого обов`язки директора Департаменту. Клопотання оформляється у двох (чи більше) примірниках, нумерується і реєструється в журналі реєстрації матеріалів Управління щодо здійснення самоврядного контролю за використанням та охороною земель.

Перший примірник акта і клопотання залишається в Управлінні, інші примірники вручаються або надсилаються (рекомендованим листом) землекористувачу (землекористувачам). На них робиться відмітка про відправку поштою або про отримання особою, якій вони адресовані.

Якщо після надсилання акта та клопотання землекористувач (землекористувачі) не вжив відповідних заходів, викладених в клопотанні, начальником Управління подається доповідна записка директору Департаменту з пропозиціями щодо вжиття заходів впливу у відповідності до вимог чинного законодавства України.

Як видно з матеріалів справи, оскаржуваним клопотанням Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради, складеного за результатами проведення обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , запропоновано ОСОБА_1 укласти спільно з ПФ «Кебель», ТзОВ «Траян» із Івано-Франківською міською радою договір оренди обстежуваної земельної ділянки. Поряд з вказаним повідомлено ОСОБА_1 про подальші дії відповідача у разі невжиття останнім заходів реагування та не отримання повідомлення про результати розгляду клопотання, а саме направлення відповідачем матеріалів до відповідних контролюючих та правоохоронних органів у встановленому законодавством порядку.

Надісланню позивачу такого клопотання передувало саме обстеження земельної ділянки по АДРЕСА_1 , за наслідками якого відповідачем встановлено обставину:

- відсутності в ОСОБА_1 оформлених у встановленому порядку документів, що засвідчують право користування земельною ділянкою по АДРЕСА_1 , в межах якої позивачу на праві власності належить квартири АДРЕСА_3 ;

- не нарахування і не сплата ОСОБА_1 плати за землю за період 2019-2021 роки по АДРЕСА_1 .

З наведеного видно, що відповідач формуючи і надсилаючи клопотання позивачу з метою вжиття останнім відповідних заходів, діяв в межах повноважень згідно вимог Положення.

Стосовно оскарження цього клопотання в судовому порядку колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.

Право на судовий захист гарантованестаттею 55 Конституції України.

Відповідно достатті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи чи законні інтереси, і просити про їх захист.

Згідно зістаттею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Так, статтею 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а статтею 13 зазначеної Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правовідношення.

В контексті завдань адміністративного судочинства звернення до суду є способом захисту порушених прав, свобод або законних інтересів позивача. Тому, особа повинна довести, а суд, своєю чергою встановити, що їй належать права, свободи або законні інтереси, за захистом яких вона звернулася до суду. Права, свободи та законні інтереси, які належать конкретній особі (особам) є предметом судового захисту.

Частиною першоюстатті 4 КАС Українивизначено, що рішення суб`єкта владних повноважень є нормативно-правовим або індивідуальним актом.

Нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування.

Індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

Визначальною особливістю нормативного акта є його спрямованість на врегулювання відносин множинної кількості суб`єктів відповідних правовідносин - двох чи більше учасників певного виду відносин. Тобто, об`єктом правового регулювання є встановлення загальних правил поведінки між декількома суб`єктами, що беруть на себе права чи обов`язки, що призводить до виникнення, зміни чи припинення відповідних правовідносин. Адресата юридичних приписів нормативного акта неможливо чітко ідентифікувати, оскільки ним потенційно може бути кожна особа, що зацікавлена у реалізації свого суб`єктивного права або охоронюваногозакономінтересу.

Водночас, ненормативні акти мають своїм предметом вплив на чітко визначеного суб`єкта права, якому надаються певні права або на якого покладається певні обов`язки, а об`єктом правового регулювання тут виступає потреба закріплення певної суб`єктивної волі щодо конкретної особи, що зумовлює виникнення певних змін у правовому статусі цієї особи. Тож адресат юридичних приписів ненормативного акта завжди чітко визначений і залежно від обставин ініціатором його видання може бути як адресат, так і видавник відповідного акта.

Враховуючи наведене колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку про те, що клопотання Департаменту комунальних ресурсів Івано-Франківської міської ради від 21.02.2022 за №108/34.3-02/18в про необхідність вжиття ОСОБА_1 заходів реагування шляхом вчинення дій щодо укладення ним спільно з ПФ «Кебель» і ТзОВ «Траян» із Івано-Франківською міською радою договору оренди земельної ділянки по АДРЕСА_1 не є рішенням суб`єкта владних повноважень, оскільки не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов`язків для осіб, а лише носить інформаційний характер.

Зважаючи на викладене, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову.

Враховуючи вищенаведене, відсутні й підстави для задоволення вимог щодо відшкодування моральної шкоди.

Решта доводів апеляційної скарги на законність додаткового рішення суду першої інстанції не впливають та висновків суду першої інстанції не спростовують, відтак не потребують додаткового аналізу та спростування.

Під час розгляду даної справи Суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою, і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, та погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Статтею 316 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням викладеного, рішення суду першої інстанції є законним, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують, тому підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.ст. 229, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року в адміністративній справі № 300/2813/22 без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя Р. Й. Коваль судді В. В. Гуляк Н. В. Ільчишин