Постанова

від 02.02.2023 по справі 380/10802/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2023 рокуЛьвівСправа № 380/10802/22 пров. № А/857/16396/22

Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

судді-доповідача -Шевчук С. М.суддів -Кухтея Р. В.за участю секретаря судового засідання Носа С. П. Кахнич Г.П.розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 380/10802/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

місце ухвалення судового рішення м.ЛьвівРозгляд справи здійснено за правиламиспрощеного позовного провадженнясуддя у І інстанціїКузан Р.І.дата складання повного тексту рішенняне зазначена

ВСТАНОВИВ:

І. ОПИСОВА ЧАСТИНА

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.05.2022 №0123080-2412-1321, №0122271-2412-1321, №0123083-2412-1321, №0123079-2412-1321, №0123082-2412-1321, №0123081-2412-1321.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 380/10802/22 визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24.05.2022 №0123080-2412-1321, №0122271-2412-1321, №0123083-2412-1321, №0123079-2412-1321, №0123082-2412-1321, №0123081-2412-1321.

Стягнуто з Головного управління ДПС у Львівській області (місцезнаходження: 79003, вул. Стрийська, 35, м.Львів, код ЄДРПОУ 43968090) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 3446 (три тисячі чотириста сорок шість) грн. 68 коп.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. В обґрунтування апеляційної скарги вказує, згідно з відомостями Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за фізичною особою ОСОБА_1 обліковуються об`єкти нежитлової нерухомості. Рішеннями Новосілко-Опарської сільської ради на період 2019-2020 року встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості і класифікуються у класі 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення лісництва та рибного господарства» та 1251 «Будівлі промислові» у розмірі 1,5 відсотків від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Також, обумовленими рішеннями встановлена ставка податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, для фізичних осіб, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості і класифікуються у класі 1242 «Гаражі» на 2019-2020 роки в розмірі 0,5 відсотків та у податковий період 2021 року в розмірі 0,3 відсотки від розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року. Додатково зазначає, що розмір мінімальної заробітної плати станом на 01.01.2019 становив 4173,00 грн., станом на 01.01.2020 становить 4723,00 грн., станом на 01.01.2021 6000,00 грн. Також зазначає, що позивач експертного висновку щодо приналежності об`єктів нерухомості до певного класу будівель до податкового органу не надавав.

Доказів, які б свідчили про те, що позивач є сільськогосподарським виробником, який використовує свої будівлі та споруди безпосередньо у сільськогосподарській діяльності позивачем не надано. Вказує, що сам факт заняття позивачем підприємницькою діяльністю, в якій використовує спірні об`єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом «ж» пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, у якому заперечує проти задоволення апеляційної скарги та просить суд залишити рішення суду першої інстанції без змін, з мотивів аналогічних тим, що викладені судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.

Про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений під розписку, а позивач та його представник засобами телефонного зв`язку та на електронну пошту, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

В судовому засіданні представник відповідача Думич І.А. надала пояснення та підтримала доводи апеляційної скарги. Представник позивача Костків Н.С. в судовому засіданні надала пояснення та заперечила проти доводів апеляційної скарги.

ІІ. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ

Ухвалюючи судове рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.

ІІІ. ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ОСОБА_1 є засновником та головою Фермерського господарства «Промінь-М» (код ЄДРПОУ 20822655) яке зареєстроване 13.03.1998. Основним видом господарської діяльності ФГ «Промінь-М» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Вказане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,3774 га (кадастровий номер 4623086000:06:000:0252), площею 0,2113 га (кадастровий номер 4623086000:11:000:0089), площею 0,5477 га (КН4623086000:06:000:0088), площею 0,2354 га (кадастровий номер 4623086000:07:000:0052), що розташовані в на території Новосілки-Опарської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

ОСОБА_1 також є власником наступних нежитлових будівель:

- зерносховище А-1. площею 874,00 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 21.09.2010);

- пилорама А-1 площею 190,00 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 12.12.2012);

- майстерня А-2 площею 424.30 кв.м. що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_3 від 12.12.2012);

- котельня А-1 площею 27.20 кв.м. що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 и (свідоцтво про право власності НОМЕР_4 від 21.09.2010);

- гараж для машин, А-1, площею 223.30 кв.м. що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_5 від 12.12.2012);

- нафтобаза А-1, площею 6.80 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_6 від 21.09.2010).

Вказані об`єкти нерухомості є комплексом будівель колективного сільськогосподарського підприємства Приватної агрофірми «Галичина», які передані позивачу співвласниками в рахунок викуплених майнових паїв, що не заперечується відповідачем та підтверджено актом приймання- передачі майна від 15.05.2013 року.

ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства «Промінь-М», основною метою діяльності якого згідно з статутом є виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація з метою отримання прибутку.

Позивачем, як засновником ФГ «Промінь - М», 15.05.2013 прийнято рішення №1/2013 про використання даного комплексу будівель в діяльності ФГ «Промінь - М» на праві господарського відання відповідно до ст. 136 Господарського кодексу України.

Також до матеріалів справи позивач долучив податкові та фінансові звіти ФГ «Промінь - М» щодо частки сільськогосподарського товаро - виробництва за звітні періоди, а зокрема у 2020 році -100 % та у 2021 рік 88,58%. Звіт про наявність с/г техніки у 2019 році.

Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 24.05.2022 № 1397878-2412-1321, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2019, 2020 та 2021 роки, а саме:

- №0123080-2412-1321 - на суму 190126,68 грн за нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 874,00 кв.м., що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Новосілки Опарські, вул. Шевченка, 61 в;

- №0122271-2412-1321 - на суму 41331,89 грн. за нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 190,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- №0123083-2412-1321 - на суму 92300,62 грн. за нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 424,30 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Новосілки Опарські, вул. Шевченка, 61 д;

- №0123079-2412-1321 - на суму 5916,98 грн. за нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 27,20 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Новосілки Опарські, вул. Шевченка, 61 и;

- №0123082-2412-1321 - на суму 13512,36 грн. за нерухоме майно (гаражі) площею 223,30 кв.м. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- №0123081-2412-1321 - на суму 1479,25 грн. за нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 6,80 кв.м, що знаходиться за адресою: Львівська область, Миколаївський район, с. Новосілки Опарські, вул. Шевченка, 61 ж.

Позивач, вважаючи вищевказані податкові повідомлення-рішення, які стали підставою для виникнення податкового боргу зі сплати податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки протиправними, звернувся до суду із цим позовом.

ІV. ПОЗИЦІЯ АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ

Перевіривши за наявними у справі матеріалами доводи, викладені у апеляційній скарзі, правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права і правової оцінки обставин у справі у межах, визначених статтею 308 Кодексу адміністративного судочинства України (КАС України), колегія суддів встановила таке.

Згідно з підпунктом 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Об`єктом оподаткування є об`єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка (підпункт 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України), а базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток (підпункт 266.3.1 пункту 266.3 ст.266 ПК України).

За приписами статті 30 ПК України податкова пільга - це передбачене податковим та митним законодавством звільнення платника податків від обов`язку щодо нарахування та сплати податку та збору, сплата ним податку та збору в меншому розмірі за наявності підстав, визначених пунктом 30.2 цієї статті.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено перелік об`єктів нерухомості, які не є об`єктами оподаткування.

Так, підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин 2019-2021 рр) визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Тобто, законодавець уточнив з 01.01.2019р., що сільськогосподарським товаровиробником є як юридичні, так і фізичні особи.

Провівши правовий аналіз зазначеної вище норми права, суд дійшов висновку, що застосовуючи об`єктно-функціональний підхід до визначення податкової пільги у абз. «ж» пп. 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України, законодавець ключовими критеріями обрав сукупність дотримання трьох обов`язкових умов:

1) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;

2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності та віднесений до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000;

3) об`єкт нерухомості не здається їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

В силу вимог підпункту 14.1.1291 пункту 14.1 статті 14 ПК України у нежитловій нерухомості виділяють, зокрема будівлі промислові та склади.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо. Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000 побудовано за ієрархічним методом класифікації з використанням послідовної системи кодування. Кожна позиція у ДК БС містить п`ятизначний цифровий код і назву відповідних класифікаційних угруповань. Загальна структура цифрового коду ДК БС відповідає такій схемі: X - розділ; XX - підрозділ; XXX - група; XXXX - клас; XXXX.X - підклас.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях (постанови від 31 січня 2018 року у справі №822/2624/16 та від 23 вересня 2021 року у справі № 640/32550/20) зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Державним класифікатором будівель та споруд ДК 018-2000, затвердженим наказом від 17 серпня 2000 року №507 установлено, що органом уповноваженим на ведення класифікатора, визначено Державне підприємство «Державний науково- дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві». Документом, що підтверджує приналежність об`єктів нерухомості до певного класу будівель за класифікатором є експертний висновок, виданий органом, уповноваженим на ведення Класифікатора.

На необхідність надання вказаного документу неодноразово вказував відповідач, як у відзиві на позовну заяву так і в доводах апеляційної скарги.

Натомість, позивач не зважаючи на вказані доводи відповідача не надав суду жодної із інстанцій відповідних експертних висновків, щодо приналежності об`єктів нерухомого майна до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд.

Як наслідок зібраними у справі доказами не підтверджується приналежність перелічених вище об`єктів нерухомого майна, які стали об`єктом для справляння податку на нерухоме майно до класу "Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства" (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що в свою чергу є перешкодою для застосування пільги передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Окрім цього, обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач зазначав про те, що він є засновником та власником ФГ «Промінь-М», яке є сільськогосподарським виробником, видами економічної діяльності якого є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, кореноплодів і бульбоплодів.

Тобто, позивач переконував, що здійснює сільськогосподарську діяльність (товаровиробництво) через утворену ним юридичну особу, яка, своєю чергою, використовує спірні об`єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності.

Поняття сільськогосподарський товаровиробник міститься у ст.1 Закону України Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років № 2238-III від 18.01.2001р., під яким законодавець визначає фізичну або юридичну особу, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

З метою визнання осіб такими, що займаються сільськогосподарською діяльністю, законодавцем вживається також поняття виробники сільськогосподарської продукції. Так, відповідно до приписів ст.1 Закону України Про сільськогосподарський перепис виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

Отже, сам факт створення позивачем юридичної особи, яка використовує спірні об`єкти нерухомості у межах провадження сільськогосподарської діяльності, за діючого правового регулювання, не впливає на можливість застосування пільги, визначеної підпунктом ж пп.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Разом із тим, при вирішенні питання щодо наявності у позивача пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, колегія суддів враховує, що позивачем не надано жодних достеменних доказів, які підтверджували факт безпосереднього використання ним вищезазначених об`єктів нерухомості у сільськогосподарській діяльності.

У вимірі наведених вище понять, колегія суддів вважає необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

При вирішенні наведеного спору колегія суддів враховує останню правову позицію, висловлену Верховним Судом по аналогічній категорії справ, зокрема, в постанові Касаційного адміністративного суду від 16.12.2021р. у справі № 160/9061/20, яка в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України та ч.6 ст.13 Закону України Про судоустрій і статус суддів враховується апеляційним судом під час вирішення наведеного спору.

Оцінюючи в сукупності наведене, колегія суддів приходить до переконливого висновку про те, що заявлений позов є необґрунтованим, через що останній не підлягає до задоволення.

В силу приписів ст.139 КАС України належить змінити розподіл судових витрат, при цьому понесені судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви не підлягають відшкодуванню позивачу.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права (незастосування закону, який підлягав застосуванню), що призвело до помилкового вирішення спору, через що рішення суду підлягає скасуванню із прийняттям постанови про відмову в задоволенні позову, з вищевикладених мотивів.

Керуючись ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задовольнити.

Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 380/10802/22 скасувати.

Ухвалити постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 24.05.2022 №0123080-2412-1321, №0122271-2412-1321, №0123083-2412-1321, №0123079-2412-1321, №0123082-2412-1321, №0123081-2412-1321- відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя С. М. Шевчук судді Р. В. Кухтей С. П. Нос Повне судове рішення складено 02 лютого 2023 року