Постанова

від 09.05.2023 по справі 380/10802/22

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

09 травня 2023 року

справа № 380/10802/22

адміністративне провадження № К/990/7317/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Ханової Р. Ф. (суддя-доповідач),

суддів: Бившевої Л. І., Хохуляка В. В.,

розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2023 року (судді: Шевчук С. М., Кухтей Р. В., Нос С. П.)

у справі №380/10802/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління ДПС у Львівській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

УСТАНОВИВ:

І. Рух справи

ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДПС у Львівській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), в якому просив визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДПС у Львівській області від 24 травня 2022 року №0123080-2412-1321, №0122271-2412-1321, №0123083-2412-1321, №0123079-2412-1321, №0123082-2412-1321, №0123081-2412-1321, з мотивів безпідставності їх прийняття.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 380/10802/22 (суддя Кузан Р. І.) адміністративний позов задоволено повністю, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2023 року апеляційну скаргу Головного управління ДПС у Львівській області задоволено, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у справі №380/10802/22 скасовано, ухвалено постанову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

01 березня 2023 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2023 року у справі №380/10802/22.

Ухвалою Верховного Суду від 16 березня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, справу витребувано з суду першої інстанції.

10 квітня 2023 року справа №380/10802/22 надійшла до Верховного Суду.

ВИСНОВКИ СУДІВ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ

Задовольняючи позовні вимоги, Львівський окружний адміністративний суд виходив з того, що нерухоме майно, яке належить позивачу на праві власності, не є об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, оскільки використовується ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції і відмовляючи в задоволенні позову, суд апеляційної інстанції зазначив, що зібраними у справі доказами не підтверджується приналежність об`єктів нерухомого майна, які стали об`єктом для справляння податку на нерухоме майно до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, що в свою чергу є перешкодою для застосування пільги передбаченої підпунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції вказав на відсутність достеменних доказів, які підтверджують факт безпосереднього використання позивачем об`єктів нерухомості у сільськогосподарській діяльності.

Таким чином суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованими висновки суду першої інстанції про те, що позивач підпадає під статус сільськогосподарського товаровиробника, а належні йому на праві власності нежитлові приміщення не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що ОСОБА_1 є засновником та головою Фермерського господарства «Промінь-М» (код ЄДРПОУ 20822655), яке зареєстроване 13 березня 1998 року. Основним видом господарської діяльності ФГ «Промінь-М» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. Вказане підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

Позивач є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,3774 га (кадастровий номер 4623086000:06:000:0252), площею 0,2113 га (кадастровий номер 4623086000:11:000:0089), площею 0,5477 га (КН4623086000:06:000:0088), площею 0,2354 га (кадастровий номер 4623086000:07:000:0052), що розташовані в на території Новосілки-Опарської сільської ради Миколаївського району Львівської області.

ОСОБА_1 також є власником наступних нежитлових будівель:

- зерносховище А-1. площею 874,00 кв.м. що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 21 вересня 2010 року);

- пилорама А-1 площею 190,00 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_2 від 12 грудня 2012 року);

- майстерня А-2 площею 424.30 кв.м. що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_3 від 12 грудня 2012 року);

- котельня А-1 площею 27.20 кв.м. що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 и (свідоцтво про право власності НОМЕР_4 від 21 вересня 2010 року);

- гараж для машин, А-1, площею 223.30 кв.м. що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_5 від 12 грудня 2012 року);

- нафтобаза А-1, площею 6.80 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_6 від 21 вересня 2010 року).

Вказані об`єкти нерухомості є комплексом будівель колективного сільськогосподарського підприємства Приватної агрофірми «Галичина», які передані позивачу співвласниками в рахунок викуплених майнових паїв, що не заперечується відповідачем та підтверджено актом приймання- передачі майна від 15 травня 2013 року.

ОСОБА_1 є засновником Фермерського господарства «Промінь-М», основною метою діяльності якого згідно з статутом є виробництво сільськогосподарської продукції, її переробка та реалізація з метою отримання прибутку.

Позивач, як засновник ФГ «Промінь - М», 15 травня 2013 року прийняв рішення №1/2013 про використання даного комплексу будівель в діяльності ФГ «Промінь - М» на праві господарського відання відповідно до статті 136 Господарського кодексу України.

Також до матеріалів справи позивач долучив податкові та фінансові звіти ФГ «Промінь - М» щодо частки сільськогосподарського товаро-виробництва за звітні періоди, а зокрема у 2020 році - 100 % та у 2021 рік 88,58%. Звіт про наявність с/г техніки у 2019 році.

Головним управлінням ДПС у Львівській області прийнято податкові повідомлення-рішення від 24 травня 2022 року № 1397878-2412-1321, якими позивачу визначено суму податкового зобов`язання за платежем - податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, за податковий період 2019, 2020 та 2021 роки, а саме:

- №0123080-2412-1321 - на суму 190 126,68 грн за нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 874,00 кв. м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- №0122271-2412-1321 - на суму 41 331,89 грн за нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 190,00 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- №0123083-2412-1321 - на суму 92 300,62 грн за нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 424,30 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- №0123079-2412-1321 - на суму 5916,98 грн за нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 27,20 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 и;

- №0123082-2412-1321 - на суму 13 512,36 грн за нерухоме майно (гаражі) площею 223,30 кв.м. що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ;

- №0123081-2412-1321 - на суму 1479,25 грн за нерухоме майно (нежитлова будівля) площею 6,80 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 .

ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Підставою для відкриття касаційного провадження у вказаній справі є пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції застосував норми підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України, без врахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №820/3706/17, від 01 квітня 2021 року у справі №820/6752/16, від 17 лютого 2021 року у справі №820/3707/17, від 24 квітня 2020 року у справі №540/2206/19.

Скаржником доведено, що зазначена касаційна скарга має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також має виняткове значення для учасника справи, який подає скаргу.

Посилаючись в касаційній скарзі на постанову Верховного Суду у постанові від 20 лютого 2020 року у справі № 820/3706/17, позивач акцентує увагу на тому, що підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме манно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі. Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Всупереч наведеному висновку, за позицією скаржника, суд апеляційної інстанції в цій справі, стверджує, що позивач не підтвердив функціонального призначення будівель експертним висновком. При цьому, посилається на постанови Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №822/2624/16 та від 23 вересня 2021 року у справі №640/32550/20. Однак у постанові Верховного Суду від 31 січня 2018 року у справі №822/2624/16 відсутній висновок про те, що віднесення будівлі до того чи іншого класу повинен підтверджуватися експертним висновком. Крім того, справа стосувалася будівель промисловості, отже справи не є подібними. Обставини справи, у якій ухвалена постанова від 23 вересня 2021 року у справі № 640/32550/20 є відмінними він даної справи. Більш того, у цій постанові суд зобов`язує саме контролюючий орган в цілях підтвердження правомірності застосування ставки податку представити експертний висновок про віднесення будівлі до іншого класу, аніж вказує власник.

Позивач зазначає, що жодним нормативним актом не передбачено обов`язку власника підтверджувати функціональне призначення будівлі виключно експертним висновком, якщо із документів про право власності (зокрема з долучених до позову свідоцтв про право власності на нерухоме майно) чітко вбачається призначення будівлі.

Позивач впродовж судового розгляду доводив, що всі будівлі використовуються в сільському господарстві, а саме зерносклад - для зберігання зерна, гаражі - для зберігання сільськогосподарської техніки, що необхідна для обробки полів, майстерня - для ремонту сільськогосподарської техніки, нафтобаза - для зберігання пального для власних потреб (заправки сільськогосподарської техніки), пилорама - для виконання робіт по монтажу ангарів на сільськогосподарську продукцію тощо. Зазначене підтверджується також довідкою, виданою старостою Новосілко-Опарського Старостинського округу Миколаївської міської ради Стрийського району Львівської області від 19 вересня 2022 року №609.

Скаржник наголошує, що в розумінні підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України право на пільгу зі сплати податку мають особи (як юридичні, так і фізичні), які безпосередньо займаються сільськогосподарською діяльністю, тобто, зайняті у процесі виробництва, переробки власно виробленої сільськогосподарської продукції та її подальшої реалізації. Такий висновок відображений у постановах Верховного Суду від 1 квітня 2021 року в справі № 820/6752/16, від 17 лютого 2021 року в справі № 820/3707/17, від 24 квітня 2020 року в справі №540/2206/19, від 10 квітня 2020 року в справі №823/1751/17, від 23 вересня 2021 в справі № 140/2700/19.

При цьому, в оскаржуваній постанові суд апеляційної інстанції не пояснює, чому фізична особа, яка є власником земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, зареєстрований та проживає в сільській місцевості, веде фермерське господарство, має в постійному користуванні земельну ділянку для ведення фермерського господарства, не може вважатися сільськогосподарським товаровиробником.

Скаржник просить скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2023 року, залишити в силі рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року у справі № 380/10802/22.

Відповідач 29 березня 2023 року надав суду відзив на касаційну скаргу позивача, в якому вказує на правильність висновків суду апеляційної інстанції, просить відмовити в задоволенні скарги в повному обсязі.

Касаційний розгляд справи проведено у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.

ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 10.1 статті 10 ПК України до місцевих податків належать податок на майно та єдиний податок.

Статтею 15 ПК України визначено, що платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з вказаним Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з вказаним Кодексом.

Згідно з статтею 265 ПК України податок на майно складається з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку та плати за землю.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 261 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об`єктом оподаткування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є житлова та нежитлова нерухомість, в тому числі її частка.

За змістом пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Відповідно до підпунктів 266.3.1, 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Відповідно до підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 ПК України сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу - це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власновиробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18 січня 2001 року № 2238-III, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власновиробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Згідно з абзацом другим статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - це юридичні особи всіх організаційно-правових форм господарювання та їх відокремлені підрозділи, фізичні особи (фізичні особи - підприємці, домогосподарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю, передбаченою класифікацією видів економічної діяльності, мають у володінні, користуванні або розпорядженні землі сільськогосподарського призначення чи сільськогосподарських тварин.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Застосування підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України передбачає наявність двох умов, перша з яких - власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником (юридичною та фізичною особою), друга - об`єкт нерухомості (будівля, споруда) віднесений до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здається їх власником в оренду, лізинг, позичку.

Як установив суд першої інстанції, позивач має у власності землі сільськогосподарського призначення, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями витягів з Реєстру речових прав на нерухоме майно та з Державного земельного кадастру. ОСОБА_1 є єдиним засновником Фермерського господарства «Промінь-М», предметом діяльності якого є вирощування та переробка сільськогосподарської продукції. Відповідно до пункту 6.9 Статуту ФГ «Промінь-М» для ведення господарської діяльності Господарство використовує майно, що належить йому на праві власності чи користування як юридичній особі, а також за рішенням Голови майно, що належить засновнику чи членам фермерського господарства на праві власності.

До матеріалів справи долучено рішення засновника ФГ «Промінь-М» від 15 травня 2013 року №1/2013, яким визначено, що майно ФГ «Промінь-М» складається у тому числі із об`єктів нерухомого майна, що належать засновнику на праві приватної власності, а саме: зерносховище А-1 площею 874,00 кв.м.; пилорама А-1 площею 190,00 кв.м,, майстерня А-2 площею 424.30 кв.м., котельня А-1 площею 27.20 кв.м., гараж для машин, А-1, площею 223.30 кв.м. та нафтобаза А-1, площею 6.80 кв.м. Це майно також використовується ФГ «Промінь-М» на праві господарського відання відповідно до статті 136 Господарського кодексу України.

Крім того, до матеріалів справи долучений акт приймання передачі майна від 15 травня 2013 року, згідно з яким ОСОБА_1 передає в господарське відання (без права відчуження) ФГ «Промінь-М» для використання у господарській діяльності наступні об`єкти нерухомого майна: зерносховище А-1. площею 874,00 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 (свідоцтво про право власності НОМЕР_1 від 21 вересня 2010 року); пилорама А-1 площею 190,00 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; майстерня А-2 площею 424.30 кв.м., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ; котельня А-1 площею 27.20 кв.м. що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 и; гараж для машин, А-1, площею 223.30 кв.м. що знаходяться за адресою АДРЕСА_1 ; нафтобаза А-1, площею 6.80 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що зазначені документи підтверджують факт передачі об`єктів нерухомості та використання таких у господарській діяльності.

Отже, належні позивачу на праві власності будівлі використовуються для ведення фермерського господарства, а саме зерносклад для зберігання зерна, гаражі - для зберігання сільськогосподарської техніки, що необхідна для обробки полів, майстерня - для ремонту сільськогосподарської техніки, нафтобаза - для зберігання пального для власних потреб (заправки сільськогосподарської техніки), пилорама - для виконання робіт монтажу ангарів на сільськогосподарську продукцію.

Суд першої інстанції також врахував, що позивач є єдиним засновником ФГ «Промінь-М», яке є сільськогосподарським виробником, видами економічної діяльності якого є: вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур, вирощування овочів і баштанних культур, кореноплодів і бульбоплодів.

Серед іншого, до матеріалів справи долучена податкова звітність, а саме податкові декларації Фермерського господарства «Промінь-М» як платника єдиного податку четвертої групи за 2019 - 2021 роки, за підписом керівника платника податку ОСОБА_1 .

Фермерське господарство, в розумінні частини першої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» від 19 червня 2003 року № 973-IV, є формою підприємницької діяльності громадян, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, здійснювати її переробку та реалізацію з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм у власність та/або користування, у тому числі в оренду, для ведення фермерського господарства, товарного сільськогосподарського виробництва, особистого селянського господарства, відповідно до закону.

Зазначене спростовує висновок суду апеляційної інстанції, що позивач не надав жодних достеменних доказів, які підтверджують факт безпосереднього використання ним вищезазначених об`єктів нерухомості у сільськогосподарській діяльності.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17 серпня 2000 року №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Відповідно до названого Державного класифікатора будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності (будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо) віднесено до підрозділу «Будівлі нежитлові» (група 127 «Будівлі нежитлові інші» клас 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства»).

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 «Будівлі для тваринництва»; 1271.2 «Будівлі для птахівництва»; 1271.3 «Будівлі для зберігання зерна»; 1271.4 «Будівлі силосні та сінажні»; 1271.5 «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 «Будівлі тепличного господарства»; 1271.7 «Будівлі рибного господарства»; 1271.8 «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва»; 1271.9 «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

Отже, як правильно зазначив суд першої інстанції, правовою підставою для застосування до особи пільги зі сплати податку на нерухоме майно у вигляді звільнення від його сплати є правовий статус будівлі.

Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

Суд першої інстанції установив, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, за вимогами ДК 018-2000 віднесені до класу (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», використовуються ним безпосередньо у сільськогосподарській діяльності, як сільськогосподарським товаровиробником.

Враховуючи те, що в документах, що підтверджують право власності позивача на об`єкти нерухомості, відсутні дані щодо віднесення будівель до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» або будь-якого іншого класу відповідно до ДК 018-2000, суд першої інстанції виходив з оцінки функціонального призначення об`єктів нерухомості, зокрема, як було зазначено вище, зерносклад використовується для зберігання зерна, гаражі - для зберігання сільськогосподарської техніки, що необхідна для обробітку полів, майстерня - для ремонту сільськогосподарської техніки, нафтобаза - для зберігання пального для власних потреб (заправки сільськогосподарської техніки), пилорама - для виконання робіт монтажу ангарів на сільськогосподарську продукцію.

Норми податкового законодавства не покладають на платника податку обов`язок отримати від Державного підприємства «Державний науково-дослідний інститут автоматизованих систем у будівництві» експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000, проте такі дії платника могли б спростити процес податкового адміністрування податку на нерухомість.

Колегія суддів Верховного Суду звертає увагу на те, що обов`язок доказування правомірності свого рішення в адміністративних справах про протиправність рішень суб`єкта владних повноважень положеннями частини другої статті 77 КАС України покладається на відповідача.

Відповідач в межах спірних правовідносин не довів, що будівлі нерухомості, які належать позивачу на праві власності, не є будівлями сільськогосподарського призначення. Здійснюючи донарахування податку контролюючий орган не довів наступне: чим він керувався при визначенні позивачу розміру податкового зобов`язання, який документ щодо класифікації будівель і споруд використав, чому на стадії податкового адміністрування (контролю) не отримав інформацію щодо класифікації будівель від компетентної установи, що вказує на не дотримання відповідачем як суб`єктом владних повноважень пунктів 1, 2, 3, 5, 6, 8 частини другої статті 2 КАС України при прийнятті рішень.

Враховуючи зазначене, колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що нежитлові будівлі, які належать позивачу на праві власності, не є об`єктами оподаткування, відповідно до пункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України.

Відповідач не довів, що позивач впродовж 2019, 2020 та 2021 років використовував належні йому на праві власності об`єкти нерухомості у будь-якій іншій, відмінній від сільськогосподарської діяльності спосіб.

Колегія суддів Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0123080-2412-1321, №0122271-2412-1321, №0123083-2412-1321, №0123079-2412-1321, №0123082-2412-1321, №0123081-2412-1321 від 24 травня 2022 року винесені відповідачем без дотримання вимог закону, а тому є наявними правові підстави для їх скасування.

Застосування судом апеляційної інстанції до правовідносин висновків, висловлених Верховним Судом у постанові від 16 грудня 2021 року у справі №160/9061/20 колегія суддів визнає помилковим, оскільки в межах зазначеної справи суди установили, що позивач не надав жодних доказів фактичного використання ПП «Агропромислова фірма «Довіра» у сільськогосподарській діяльності об`єктів нерухомості, не надав доказів передачі таких об`єктів до складу майна ПП «Агропромислова фірма «Довіра». Отже обставини справи №160/9061/20 є відмінними від справи, що розглядається.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

Суд касаційної інстанції скасовує або частково і залишає в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону (частина перша статті 352 Кодексу адміністративного судочинства України).

З огляду на встановлені обставини справи в сукупності та враховуючи правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та залишення в силі рішення суду першої інстанції, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 341, 345, 349, 352, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 2 лютого 2023 року у справі №380/10802/22 скасувати, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2022 року залишити в силі.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Р. Ф. Ханова

Судді Л. І. Бившева

В. В. Хохуляк