Постанова

від 19.01.2023 по справі 910/17361/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" січня 2023 р. Справа№ 910/17361/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Алданової С.О.

Зубець Л.П.

за участю представників учасників справи згідно з протоколом судового засідання від 19.01.2023:

від позивача: Горащенков М.О.

від відповідача: Пальчик В.О.

від третіх осіб: не з`явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Державної казначейської служби України

на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 (повний текст складено 15.02.2022)

у справі №910/17361/21 (суддя Паламар П.І.)

за позовом Селянського фермерського господарства "Україна"

до Державної казначейської служби України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача:

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся"

2. Приватне підприємство Приватна агрофірма "Колос"

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зелений гай"

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Картель"

про стягнення безпідставно набутих коштів, ціна позову 5 273 500 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог та хід розгляду справи

У жовтні 2021 року Селянське фермерське господарство "Україна" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач, скаржник) про стягнення безпідставно набутих коштів, ціна позову 5 273 500 грн.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення з Державної казначейської служби України на користь Селянського фермерського господарства "Україна" 5 273 500 грн. безпідставно набутих коштів, 79 102,50 грн. витрат по оплаті судового збору.

В обґрунтування прийнятого рішення суд першої інстанції зазначив, що сплачені 25 та 26 вересня 2019 р. від імені третіх осіб на рахунки Державної казначейської служби України грошові кошти у загальному розмірі 5273500 грн. отримані державою безпідставно за рахунок позивача.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погодившись з прийнятим рішенням, Державна казначейська служба України звернулась до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/17361/21 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до того, що, що згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15.04.2015 Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду.

Водночас апелянт зазначив, що до органів Казначейства не надходило документів, на підставі яких можливо було б здійснити на користь позивача повернення або ж списання коштів, заявлених у позові.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.06.2022 сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Чорногуз М.Г., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.06.2022 апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста від 02.11.2021 залишено без руху колегією суддів у складі: головуючий суддя - Агрикова О.В., судді - Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.09.2022 апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста від 02.11.2021 повернуто апелянту колегією суддів у складі: головуючий суддя - Агрикова О.В., судді - Мальченко А.О., Чорногуз М.Г.

10.09.2022 на адресу Північного апеляційного господарського суду Державна казначейська служба України повторно подала апеляційну скаргу, в якій просить суд визнати поважними причини пропуску та поновити Казначейству строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 по справі № 910/17361/21. Звільнити Казначейство від сплати судового збору або відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення. Прийняти до розгляду апеляційну скаргу та відкрити апеляційне провадження у справі № 910/17361/21. Скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 по справі № 910/17361/21 та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволені позову у повному обсязі.

В обґрунтування клопотання про поновлення процесуального строку на апеляційне оскарження скаржник зазначає, що у зв`язку із введенням воєнного стану та проведенням заходів, спрямованих на забезпечення безпеки працівників Казначейства, відвідувачів, визначення чіткого алгоритму дій у раз загострення ситуації, Казначейство фактично було позбавлено можливості підготувати у двадцятиденний строк апеляційну скаргу на рішення суду.

Згідно протоколу автоматизованого розподіл судової справи між суддями від 19.09.2022, апеляційну скаргу Державної казначейської служби України передано колегії суддів у склад: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Гаврилюк О.М., Зубець Л.П.

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу № 910/17361/21 за апеляційною скаргою Державної казначейської служби України передано колегії суддів у складі: головуючий суддя - Ткаченко Б.О., судді - Алданова С.О., Зубець Л.П.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 клопотання Державної казначейської служби України про звільнення від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року у справі №910/17361/21 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 року у справі №910/17361/21 залишено без руху, надано скаржнику строк, не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали, для усунення недоліків апеляційної скарги, шляхом подання до суду доказів сплати судового збору у розмірі 118 653 грн. 75 коп. Попереджено Державну казначейську службу України, що у випадку не усунення у встановлений термін недоліків, дану апеляційну скаргу буде повернуто скаржнику.

14.11.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшло клопотання про продовження строків для сплати судового збору, визначених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 31.10.2022 у справі №910/17361/21.

17.11.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника надійшла заява про усунення недоліків апеляційної карги, відповідно до якої додано платіжне доручення №1288 від 14.11.2022 на суму 118 653, 75 грн.

21.11.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від скаржника повторно надійшла заява про усунення недоліків апеляційної карги, відповідно до якої додано платіжне доручення №1288 від 14.11.2022 на суму 118 653, 75 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 задоволено клопотання про поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/17361/21 та поновлено зазначений строк. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/17361/21. Зупинено дію рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021. Розгляд апеляційної скарги призначено на 13.12.2022.

13.12.2022 через відділ документального забезпечення суду надійшла заява першого заступника керівника Київської міської прокуратури про вступ прокурора у справу №910/17361/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.12.2022 розгляд апеляційної скарги Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 відкладено на 19.01.2023.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 відхилено заяву першого заступника керівника Київської міської прокуратури про вступ прокурора у розгляд справи № 910/17361/21.

Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання

В судове засідання 19.01.2023 з`явився представник позивача, який проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив суд апеляційної інстанції залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін як таке, що ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

В судове засідання 19.01.2023 з`явився представник відповідача (скаржник), який просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі №910/17361/21 та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю

Треті особи в судове засідання 19.01.2023 представників не направили, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги та справи повідомлялися належним чином, через канцелярію Північного апеляційного господарського суду заяв та клопотань від вказаних учасників справи - не надходило.

Ч.12 ст.270 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи

Суд апеляційної інстанції враховуючи те, що учасники справи про розгляд справи повідомлені належним чином, явка учасників обов`язковою не визнавалась, у зв`язку з чим неявка представників третіх осіб не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги.

Колегія суддів апеляційного господарського суду з урахуванням ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202, ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами, оскільки представники учасників справи, що не з`явилися, про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, участь представників сторін у судовому засіданні судом обов`язковою не визнавалась, суду не наведено обставин, за яких апеляційну скаргу не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Крім того, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що у випадку, коли представники сторін чи інші учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Відтак, неявка представників учасників справи у судове засідання за умови належного повідомлення сторін про час і місце розгляду справи, не є безумовною підставою для відкладення розгляду справи, у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що підстави для відкладення розгляду апеляційної скарги - відсутні.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вірно встановлено судом першої інстанції та перевірено колегією суддів, станом на 24.09.2019 на рахунку позивача № НОМЕР_1 у ПАТ "МТБ Банк" знаходилися грошові кошти у розмірі 16 487 929,68 грн.

Це підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківською виписки з цього рахунку від 04.10.2019.

Тим же доказом стверджується, що 24.09.2019 з указаного рахунку позивача на рахунки третіх осіб у справі були перераховані грошові кошти, а саме:

- ТОВ "Агріс Полісся" (р/р НОМЕР_2 у відділенні АТ "Банк Альянс" м. Запоріжжя) у розмірі 3726000 грн. з урахуванням ПДВ з призначенням платежу "оплата за насіння соняшника згідно рах. фак. № 000258 від 24 вересня 2019 р.";

- ПП ПА "Колос" (р/р НОМЕР_3 у АТ "Банк Січ" м. Запоріжжя) у розмірі 3546000 грн. з урахуванням ПДВ з призначенням платежу "оплата за насіння пшениці згідно рах. фак. № 001478 від 23 вересня 2019 р.";

- ТОВ "Агрофірма "Зелений гай" (р/р НОМЕР_4 у відділенні № 17 АТ "Кристалбанк" м. Запоріжжя) у розмірі 4776000 грн. з урахуванням ПДВ з призначенням платежу "оплата за насіння згідно рах. фак. № 0000985 від 23 вересня 2019 р.";

- ТОВ "Агро-Картель" (р/р НОМЕР_5 у відділенні № 17 ПАТ "Банк Восток" м. Запоріжжя) у розмірі 4344000 грн. з урахуванням ПДВ з призначенням платежу "оплата за насіння згідно рах. фак. № 00104 від 20 вересня 2019 р."

Поясненнями позивача, третіх осіб, показаннями свідків ОСОБА_1 - директора СФГ "Україна", ОСОБА_2 - директора ТОВ "Агріс Полісся", ОСОБА_3 - директора ПП ПА "Колос", ОСОБА_4 - директора ТОВ "Агрофірма "Зелений гай", ОСОБА_5 - директора ТОВ "Агро-Картель", викладеними в адресованих суду нотаріально посвідчених заявах, листом ТОВ "Агрофірма "Зелений гай" № 105 від 2 квітня 2020 р. стверджується, що між позивачем та третіми особами були відсутні господарські відносини, на підставі яких у позивача виникли зобов`язання з оплати на користь останніх грошових коштів в указаному розмірі, позивач не мав волевиявлення на сплату від його імені грошових коштів третім особам, а останні їх одержувати.

Наявними у справі матеріалами кримінального провадження № 12019170150000277, а саме протоколами допиту свідків ОСОБА_2 - директора ТОВ "Агріс Полісся", ОСОБА_3 - директора ПП ПА "Колос", ОСОБА_4 - директора ТОВ "Агрофірма "Зелений гай", ОСОБА_5 - директора ТОВ "Агро-Картель", копіями паспортів на ім`я зазначених фізичних осіб, із вклеєними до них фотографіями однієї й тієї ж особи, заяв на відкриття поточних рахунків, копіями договорів банківських рахунків між третіми особами та банками, висновком судової почеркознавчої експертизи № 2031 від 9 вересня 2020 р., проведеної Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2021 у справі № 904/5929/19, яке набрало законної сили, стверджується, що треті особи не мали волевиявлення та не вчиняли жодних дій на відкриття від їх імені та на їх користь вищевказаних рахунків у банківських установах м. Запоріжжя, документи на відкриття рахунків та договори від імені керівників третіх осіб підписані не ними, а іншими особами.

Тими ж доказами, а також копіями банківських виписок з рахунків третіх осіб ( НОМЕР_2 у відділенні АТ "Банк Альянс" м. Запоріжжя, НОМЕР_3 у АТ "Банк Січ" м. Запоріжжя, , НОМЕР_4 у відділенні № 17 АТ "Кристалбанк" м. Запоріжжя, НОМЕР_5 у відділенні № 17 ПАТ "Банк Восток м. Запоріжжя), грошових чеків підтверджується, що 25 та 26 вересня 2019 р. на підставі підроблених документів для зняття грошових коштів у ВАТ "Кристалбанк" на ім`я ОСОБА_4 , ПАТ "Банк Восток" на ім`я ОСОБА_5 , АТ "Банк Січ" на ім`я ОСОБА_6 , на підставі чеків, які не видавалися третіми особами, з указаних рахунків були зняті готівкові кошти як заробітна плата працівників ТОВ "Агрофірма "Зелений гай" у розмірі 3150000 грн. грошовий чек ЛІ 5599926, ТОВ "Агро-Картель" у розмірі 2900000 грн. грошовий чек МБ 4641403, ПП ПА "Колос" у розмірі 2385000 грн. грошовий чек МА 6883976.

Для цього з відкритих на ім`я третіх осіб рахунків на рахунки Державної казначейської служби України були сплачені суми податків та інших обов`язкових платежів у загальному розмірі 5273500 грн., належних з них як податкових агентів їх працівників.

Зокрема, від імені ТОВ "Агрофірма "Зелений гай" сплачено 55500 грн. військового збору, 646000 грн. ПДФО, 814000 грн. ЄСВ; ТОВ "Агро-Картель" - 51000 грн. військового збору, 602000 грн. ПДФО, 748000 грн. ЄСВ; ПП ПА "Колос" - 42000 грн. військового збору, 494000 грн. ПДФО, 606000 грн. ЄСВ; ТОВ "Агріс Полісся" - 45000 грн. військового збору, 510000 грн. ПДФО, 660000 грн. ЄСВ.

Поясненнями позивача, третіх осіб стверджується, що останні не нараховували та не виплачували своїм працівникам заробітну плату за рахунок та у розмірі коштів, отриманих від позивача на відкриті їм рахунки у банківських установах м. Запоріжжя. Зазначені грошові кошти не включені до фонду оплати праці їх підприємств та не стали частиною доходу їх працівників.

Таким чином, у третіх осіб як податкових агентів у силу положень ПК України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не виникло зобов`язань зі сплати з цих коштів сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування.

За твердженнями позивача, вищевикладені обставини свідчать, що вчинені від імені позивача та третіх осіб правочини, а саме відкриття на ім`я третіх осіб рахунків у банківських установах м. Запоріжжя, зарахування на них без відома позивача належних тому грошових коштів, зняття готівкових коштів з попередньою сплатою сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, спрямовані на незаконне заволодіння майном позивача, тобто є такими, що порушують публічний порядок.

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2 ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Ухвалами Гребінківського районного суду Полтавської області від 17.12.2019 у справі № 528/943/19 знято арешт із залишків грошових коштів на вищевказаних рахунках третіх осіб та зобов`язано банки перерахувати зазначені кошти позивачу як їх власнику (АТ "Банк Альянс" - 2510824 грн., АТ "Банк Січ" - 2148,58 грн., АТ "Кристал банк" - 85100 грн., ПАТ "Банк Восток" - 13644 грн).

За таких обставин позивач на підставі ст. 1212 ЦК України просив задовольнити позов та стягнути з відповідача на свою користь 5273500 грн. безпідставно набутих коштів, а також понесені ним по справі судові витрати.

Відповідач у відзиві на позовну заяву проти позову заперечував посилаючись на необґрунтованість та безпідставність заявлених вимог. Вказував, що згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 215 від 15 квітня 2015 р. Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Зазначав, що до органів Казначейства не надходило документів, на підставі яких можливо було б здійснити на користь позивача повернення або ж списання коштів, заявлених у позові.

Як зазначалось вище, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що сплачені 25 та 26 вересня 2019 р. від імені третіх осіб на рахунки Державної казначейської служби України грошові кошти у загальному розмірі 5273500 грн. отримані державою безпідставно за рахунок позивача.

Колегія суддів не погоджується із даними висновками суду першої інстанції та вважає їх передчасними з огляду на таке.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог законодавства Казначейство та його територіальні органи уповноважені, зокрема, здійснювати повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного бюджету (згідно з Порядком повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, далі - Порядок повернення коштів).

Так, пунктом 5 Розділу І Порядку повернення коштів, помилково або надміру врахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787, далі - Порядок повернення коштів) визначено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, а при поверненні судового збору (крім помилково зарахованого) - за ухвалою суду, яка набрала законної сили.

Подання на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету зборів, платежів та інших доходів бюджетів (крім зборів та платежів, контроль за справлянням яких покладено на органи Державної фіскальної служби України), подається до відповідного органу Казначейства за формою згідно з додатком 1 до Порядку повернення коштів.

Подання за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету.

Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов`язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника суб`єкта господарювання), код за ЄДРПОУ, місцезнаходження юридичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню.

Пунктом 10 Порядку повернення коштів передбачено, що заява та подання подається до відповідного органу Казначейства за місцем зарахування платежу до бюджету.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до Порядку повернення коштів саме платник податків, зборів та інших доходів бюджету має право звернутись до органу Казначейства із заявою щодо їх повернення.

Водночас, як вбачається із матеріалів справи, що від ТОВ «Агрофірма «Зелений гай» сплачено 55500 грн. військового збору, 646000 ПДФО, 814000 ЄСВ; ТОВ «Агро-Картель» - 51000 грн. військового збору, 602000 ПДФО, 748000 ЄСВ; з ПП ПА «Колос» - 42000 грн. військового збору, 602000 грн. ПДФО, 748000. ЄСВ, ТОВ «Агріс Полісся» - 45000 військового збору, 510000 грн. ПДФО, 660000. ЄСВ.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів констатує, що СФГ «Україна» не є платником сплачених сум військового збору, податку на доходи фізичних осіб і єдиного внеску, а тому, на переконання колегії суддів, немає права на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів та єдиного внеску, сплачених третіми особами.

Відповідно до Порядку виконання рішень існує декілька категорій рішень, які виконуються органами Казначейства, зокрема:

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету (механізм виконання зазначеної категорії рішень, регламентований пунктами 16-23 розділу «Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету» Порядку).

Органи Казначейства за судовими рішеннями про стягнення надходжень бюджету здійснюють безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів:

- для повернення надмірно та/або помилково сплачених податків і зборів та інших доходів бюджету.

Стягувані, на користь яких прийняті судові рішення про стягнення надходжень бюджету, подають до органу Казначейства, на рахунки в якому зараховані надходження бюджету, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку, крім випадків, передбачених пунктом 23 цього Порядку.

Під час виконання виконавчого документа суду про стягнення надходжень бюджету, крім бюджетного відшкодування податку на додану вартість та/або пені, нарахованої на заборгованість державного бюджету з відшкодування такого податку, орган Казначейства повідомляє протягом п`яти робочих днів після надходження такого документа відповідному органові, що контролює справляння надходжень бюджету (в разі безспірного списання коштів місцевого бюджету - також відповідному фінансовому органу), про надходження зазначеного виконавчого документа.

У разі потреби орган Казначейства звертається до органу, що контролює справляння надходжень бюджету, за інформацією про підтвердження зарахування коштів до державного та місцевих бюджетів або встановлення залишку неповернутих з державного та місцевих бюджетів коштів чи узгодження реквізитів рахунків, на яких обліковуються надходження бюджету, кодів бюджетної класифікації тощо та визначає строк її подання, який становить не більш як 15 робочих днів.

Орган, що контролює справляння надходжень бюджету, до закінчення зазначеного строку подає органові Казначейства таку інформацію в письмовій формі.

У разі неподання зазначеної інформації орган Казначейства вживає заходів до виконання виконавчого документа про стягнення надходжень бюджету на підставі наявних даних.

Безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення виходжень бюджету або у заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

У разі необхідності здійснення безспірного списання коштів державного бюджету або боржників, стягнення коштів здійснюється органами Казначейства виключно на підставі виконавчих документів відповідно до Порядку виконання рішень.

Проте, як зазначено самим позивачем, до Казначейства від позивача надійшла заява про повернення коштів, на що Казначейство повідомило позивача, що ним не надано документів, на підставі яких здійснюється повернення або стягнення коштів.

Таким чином, на переконання колегії суддів, Казначейство діяло в межах і спосіб визначений законодавством.

Відповідно до положень статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідні висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду України від 03.06.2015 № 6-100цс15, постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17, постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 № 668/7704/15-ц та від 16.10.2019 № 332/731/17.

Водночас колегія суддів зазначає, що з матеріалів справи вбачається про відкрите кримінальне провадження і за фактом шахрайських дій в особливо великих розмірах Слідчим відділом Гребінківського відділу поліції ГУНП України в Полтавській області зареєстроване кримінальне провадження №12019170150000277 від 27.09.2019 р за ч. 4. ст. 190 КК України.

Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо винесення вироку по зазначеній кримінальній справі, у зв`язку із чим стверджувати, що на рахунки Державної казначейської служби України грошові кошти у загальному розмірі 5273500 грн. отримані державою безпідставно за рахунок позивача, на даний момент не вбачається за можливе.

Окремо, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч.1 ст.128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред`явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.

Цивільний позов - це заявлена у кримінальному провадженні вимога фізичної або юридичної особи про відшкодування їй матеріальної чи компенсацію моральної (немайнової) шкоди, завданої безпосередньо кримінальним правопорушенням чи іншим суспільно небезпечним діянням до підозрюваного, обвинуваченого або до особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінально-протиправними діяннями підозрюваного, обвинуваченого або суспільно небезпечними діяннями малолітньої, неосудної чи обмежено осудної особи. Розгляд цивільного позову в кримінальному провадженні сприяє більш швидкому відшкодуванню заподіяної кримінальним правопорушенням чи іншим суспільно небезпечним діянням шкоди, полегшує цивільному позивачу доказування підстав і розміру цивільного позову, оскільки вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, є одним із обов`язкових елементів предмета доказування (п. З ч 1 ст. 91 КПК), звільняє його від сплати державного мита, дає значну процесуальну економію, усуваючи окремий розгляд цивільного позову в порядку цивільного судочинства.

Підставою цивільного позову є факт завдання потерпілому безпосередньо кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, що є предметом кримінального провадження, майнової та/або моральної шкоди. Обов`язковим тут є наявність прямого причинного зв`язку між вчиненим діянням та шкодою. Тому цивільними позивачами у кримінальному провадженні можуть бути фізичні особи, яким вказаними діяннями завдано майнової та/або моральної шкоди, а з-поміж юридичних осіб лише ті, які зазнали майнової шкоди (ч. 1 ст. 61 КПК). Якщо цивільний позов подається не з наведених підстав чи не вказаними особами, а, наприклад, у порядку регресу (ч. 1 ст. 1191 ЦК), слідчий або прокурор виносять вмотивовану постанову, а суд постановляє ухвалу про повернення цивільного позову.

Особа вправі пред`явити цивільний позов у будь-який момент кримінального провадження шляхом подання позовної заяви органу досудового розслідування або суду, але до початку судового розгляду. Останнє правило зумовлене необхідністю доказування підстав та розміру цивільно-правових вимог саме під час судового розгляду.

Особа набуває статусу цивільного позивача з моменту подання позовної заяви (ст. 61 КПК). Винесення слідчим або судом про це процесуального рішення закон не передбачає. У випадку пред`явлення цивільного позову потерпілим він поєднує обидва процесуальні статуси і використовує права як цивільного позивача, так і потерпілого (ст. 55 КПК).

Таким чином, підсумовуючи все вищевикладене, колегія суддів зазначає про передчасність висновку суду першої інстанції щодо стягнення з Казначейства безпідставно набутих коштів в розмірі 5 273 500,00 грн., оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази безпідставності набуття Державною казначейською службою України спірних коштів, у зв`язку із чим в задоволенні позову слід відмовити.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно з ч.ч.1-3 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з`ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Приписами ст. ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України визначено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України визначено, що підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є:

1) нез`ясування обставин, що мають значення для справи;

2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими;

3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, встановленим обставинам справи;

4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

З огляду на викладене, Північний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі та доповненнях до неї, знайшли своє підтвердження під час розгляду справи в апеляційному порядку, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено при нез`ясуванні обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права (ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України), у зв`язку з чим на підставі п. 1-4 ч. 1 статті 277 Господарського процесуального кодексу України оскаржуване рішення підлягає скасуванню в апеляційному порядку з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Розподіл судових витрат

Судовий збір розподіляється відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст. 129, 240, 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної казначейської служби України на рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/17361/21 - задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 02.11.2021 у справі № 910/17361/21 - скасувати.

3. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю.

4. Стягнути з Селянського фермерського господарства "Україна" (37432, Полтавська область, Гребінківський район, с. Слободо-Петрівка, провулок Садовий, 18-А, код 21061081) на користь Державної казначейської служби України (01601, м. Київ, вул. Бастіонна, 6, код 37567646) 118 653 (сто вісімнадцять тисяч шістсот п`ятдесят три) грн. 75 коп. судового збору за подання апеляційної скарги.

5. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

6. Матеріали справи №910/17361/21 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 287 та 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст підписано 06.02.2023.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді С.О. Алданова

Л.П. Зубець