Постанова

від 11.05.2023 по справі 910/17361/21

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2023 року

м. Київ

Справа № 910/17361/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я.,

за участю секретаря судового засідання Солоненко А. В.,

за участю представників:

Селянського фермерського господарства "Україна": Горащенкова М. О.,

Державної казначейської служби України: Олешка О. М.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Україна"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023

у складі колегії суддів: Ткаченка Б. О. - головуючого, Алданової С. О., Зубець Л. П.

у справі за позовом Селянського фермерського господарства "Україна"

до Державної казначейської служби України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся",

2. Приватне підприємство приватна агрофірма "Колос",

3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма "Зелений гай",

4. Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-Картель"

про стягнення безпідставно набутих коштів, ціна позову 5 273 500,00 грн

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Вступ

1. Фермерському господарству на виконання умов договору купівлі-продажу Товариством були перераховані кошти, які згодом за відсутності волевиявлення господарства перераховано невідомими особами на рахунки третіх осіб з якими у господарства відсутні будь-які господарські відносини та які не вчиняли жодних дій на відкриття рахунків, в тому числі дій щодо нарахування та виплати заробітної плати за рахунок цих коштів, включення зазначених коштів до фонду оплати праці.

2. Надалі зазначені кошти на підставі підроблених документів були отримані невстановленими особами в банківських установах готівкою як заробітна плата працівників третіх осіб, для чого з відкритих на ім`я третіх осіб рахунків на рахунки Державної казначейської служби України (далі - ДКС України, Казначейство) були сплачені суми податків та інших обов`язкових платежів.

3. Фермерське господарство стверджуючи, що треті особи з власної волі не відкривали рахунки, на які надходили належні йому кошти та зазначені кошти не використовували на фінансування фонду оплати праці їх працівників, вважає, що сплачена до бюджету за його рахунок сума коштів податків та інших обов`язкових платежів є перерахованою безпідставно, з урахування чого із посиланням на приписи статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) просить стягнути ДКС України зазначені кошти на його користь.

4. Суд першої інстанції позов Фермерського господарства задовольнив та стягнув на підставі статті 1212 ЦК України з ДКС України суму сплачених платежів, тоді як апеляційний господарський суд у задоволенні позову відмовив з мотивів відсутності доказів безпідставного набуття відповідачем спірних коштів.

5. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, розглядаючи касаційну скаргу, має вирішити питання:

- чи підлягають стягненню на підставі статті 1212 ЦК України на користь позивача, сплачені за рахунок належних йому коштів суми податків та інших обов`язкових платежів з рахунків третіх осіб, з якими у господарства відсутні будь-які господарські відносини та які не вчиняли жодних дій на відкриття рахунків банківських установах, в тому числі дій щодо нарахування та виплати заробітної плати за рахунок цих коштів, включення зазначених коштів до фонду оплати праці?

6. Верховний Суд не погоджується з апеляційним господарським судом щодо відмови у задоволенні позову та вважає правомірним й обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо наявності підстав для стягнення спірних коштів, але вважає помилковим їх стягнення з ДКС України, виходячи з такого.

Короткий зміст і підстави наведених у позові вимог та заперечень відповідача

7. У жовтні 2021 року Селянське фермерське господарство "Україна" (далі - СФГ "Україна", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду міста Києва із позовом до ДКС України про стягнення безпідставно набутих коштів у сумі 5 273 500,00 грн.

8. Позов СФГ "Україна" мотивований тим, що у вересні 2019 року під час укладення та виконання із ТзОВ СП "Нібулон" договору купівлі-продажу рапсу вартістю 16 487 929,68 грн невідомі йому особи шляхом шахрайства викрали з його рахунку № НОМЕР_1 у відділенні Публічного акціонерного товариства "МТБ Банк" (далі - АТ "МТБ Банк") 16 487 929,68 грн.

9. Як зазначає позивач, 24.09.2019 грошові кошти в сумі 16 487 929,68 грн поза його волею були перераховані на рахунки третіх осіб, а саме: Товариства з обмеженою відповідальністю "Агріс Полісся" (далі - ТзОВ "Агріс Полісся") у розмірі 3 726 000,00 грн з урахуванням ПДВ; Приватного підприємства приватна агрофірма "Колос" (далі - ПП ПА "Колос") у розмірі 3 546 000,00 грн з урахуванням ПДВ; Товариства з обмеженою відповідальністю "Зелений гай" (далі - ТзОВ "Зелений гай") у розмірі 4 776 000,00 грн з урахуванням ПДВ; Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Картель" (далі - ТзОВ "Агро-Картель") у розмірі 4 344 000,00 грн з урахуванням ПДВ.

10. За твердженням позивача, рахунки на користь третіх осіб були відкриті без їх волевиявлення з використанням підроблених документів про особи їх керівників ( ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ), ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ) та ОСОБА_4 (далі - ОСОБА_4 ) відповідно).

11. Згодом 25.09.2019 та 26.09.2019, як зауважує позивач, на підставі підроблених документів для зняття грошових коштів у ВАТ "Кристалбанк" на ім`я ОСОБА_3 , ПАТ "Банк Восток" на ім`я ОСОБА_4 , АТ "Банк Січ" на ім`я ОСОБА_2 , на підставі чекових книжок із зазначених рахунків були зняті готівкові кошти як заробітна плата працівників ТзОВ "Агрофірма "Зелений гай" у розмірі 3 150 000,00 грн, ТзОВ "Агро-Картель" у розмірі 2 900 000,00 грн, ПП ПА "Колос" у розмірі 2 385 000,00 грн.

12. Окрім того, зняттю коштів з відкритих на ім`я третіх осіб рахунків на рахунки ДКС України передувала сплата сум податків та інших обов`язкових платежів у загальному розмірі 5 273 500 грн, належних з них як податкових агентів їх працівників.

13. За фактом шахрайських дій в особливо великих розмірах Слідчим відділом Гребінківського відділу поліції Головного управління Національної поліції України в Полтавській області зареєстроване кримінальне провадження від 27.09.2019 № 12019170150000277 за частиною четвертою статті 190 Кримінального кодексу України (далі - КК України).

14. Посилаючись на те, що треті особи не відкривали рахунки, на які надходили належні йому кошти, а зазначені кошти не використовувалися ними на фінансування фонду оплати праці їх працівників та їм фактично не виплачувалися, позивач стверджує про відсутність виникнення у третіх осіб зобов`язань перед державою по сплаті податків та інших обов`язкових платежів в сумі 5 273 500,00 грн, з урахуванням чого вважає, що сума коштів в розмірі 5 273 500,00 грн сплачена до бюджету за рахунок позивача безпідставно.

15. Нормативно-правовим обґрунтуванням поданого позову визначено, зокрема, приписи статей 20, 27 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), статті 1212 ЦК України.

16. ДКС України щодо вимог позову заперечує, зазначаючи про відсутність у неї обов`язку з повернення заявленої позивачем суми коштів, оскільки згідно з Положенням про Державну казначейську службу України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 15.04.2015 № 215, Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів або боржників на підставі рішення суду. Однак, до органів Казначейства не надходило документів, на підставі яких можливо було б здійснити на користь позивача повернення або ж списання коштів, заявлених у позові.

Фактичні обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій

17. Станом на 24.09.2019 на рахунку позивача № НОМЕР_1 у АТ "МТБ Банк" знаходилися грошові кошти у розмірі 16 487 929,68 грн, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією банківської виписки з рахунку від 04.10.2019.

18. Як убачається з наведеної банківської виписки, 24.09.2019 з рахунку позивача на рахунки третіх осіб у справі були перераховані грошові кошти, а саме:

- ТзОВ "Агріс Полісся" (р/р НОМЕР_2 у відділенні АТ "Банк Альянс" м. Запоріжжя) у розмірі 3 726 000,00 грн з урахуванням ПДВ з призначенням платежу "оплата за насіння соняшника згідно рах. фак. № 000258 від 24 вересня 2019 р.";

- ПП ПА "Колос" (р/р НОМЕР_3 у АТ "Банк Січ" м. Запоріжжя) у розмірі 3 546 000,00 грн з урахуванням ПДВ з призначенням платежу "оплата за насіння пшениці згідно рах. фак. № 001478 від 23 вересня 2019 р.";

- ТзОВ "Зелений гай" (р/р НОМЕР_4 у відділенні № 17 АТ "Кристалбанк" м. Запоріжжя) у розмірі 4 776 000,00 грн з урахуванням ПДВ з призначенням платежу "оплата за насіння згідно рах. фак. № 0000985 від 23 вересня 2019 р.";

- ТзОВ "Агро-Картель" (р/р НОМЕР_5 у відділенні № 17 ПАТ "Банк Восток" м. Запоріжжя) у розмірі 4 344 000,00 грн з урахуванням ПДВ з призначенням платежу "оплата за насіння згідно рах. фак. № 00104 від 20 вересня 2019 р.".

19. Поясненнями позивача, третіх осіб, показаннями свідків ОСОБА_5 (директора СФГ "Україна"), ОСОБА_6 (директора ТзОВ "Агріс Полісся"), ОСОБА_7 (директора ПП ПА "Колос"), ОСОБА_3 (директора ТзОВ "Агрофірма "Зелений гай"), ОСОБА_4 (директора ТзОВ "Агро-Картель"), викладеними в адресованих суду нотаріально посвідчених заявах, листом ТзОВ "Агрофірма "Зелений гай" від 02.04.2020 № 105 стверджується, що між позивачем та третіми особами були відсутні господарські відносини, на підставі яких у нього виникли зобов`язання з оплати на користь останніх грошових коштів в зазначеному вище розмірі, позивач не мав волевиявлення на сплату від його імені грошових коштів третім особам, а останні їх одержувати.

20. Також, наявними у справі матеріалами кримінального провадження № 12019170150000277, а саме протоколами допиту свідків ОСОБА_6 (директора ТзОВ "Агріс Полісся"), ОСОБА_7 (директора ПП ПА "Колос"), ОСОБА_3 (директора ТзОВ "Агрофірма "Зелений гай"), ОСОБА_4 (директора ТзОВ "Агро-Картель"), копіями паспортів на ім`я зазначених фізичних осіб, із вклеєними до них фотографіями однієї й тієї ж особи, заяв на відкриття поточних рахунків, копіями договорів банківських рахунків між третіми особами та банками, висновком судової почеркознавчої експертизи від 09.09.2020 № 2031, проведеної Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2021 у справі № 904/5929/19, яке набрало законної сили, підтверджується, що треті особи не мали волевиявлення та не вчиняли жодних дій на відкриття від їх імені та на їх користь вище зазначених рахунків у банківських установах м. Запоріжжя, документи на відкриття рахунків та договори від імені керівників третіх осіб підписані не ними, а іншими особами.

21. Крім того наведеними доказами, а також копіями банківських виписок з рахунків третіх осіб ( НОМЕР_2 у відділенні АТ "Банк Альянс" м. Запоріжжя, НОМЕР_3 у АТ "Банк Січ" м. Запоріжжя, НОМЕР_4 у відділенні № 17 АТ "Кристалбанк" м. Запоріжжя, НОМЕР_5 у відділенні № 17 ПАТ "Банк Восток" м. Запоріжжя), грошових чеків підтверджується, що 25.09.2019 та 26.09.2019 на підставі підроблених документів для зняття грошових коштів у ВАТ "Кристалбанк" на ім`я ОСОБА_3 , АТ "Банк Восток" на ім`я ОСОБА_4 , АТ "Банк Січ" на ім`я ОСОБА_2 , на підставі чеків, які не видавалися третіми особами, із зазначених вище рахунків були зняті готівкові кошти як заробітна плата працівників ТзОВ "Агрофірма "Зелений гай" у розмірі 3 150 000,00 грн грошовий чек ЛІ 5599926, ТзОВ "Агро-Картель" у розмірі 2 900 000,00 грн грошовий чек МБ 4641403, ПП ПА "Колос" у розмірі 2 385 000,00 грн грошовий чек МА 6883976.

22. Для отримання коштів з відкритих на ім`я третіх осіб рахунків на рахунки ДКС України були сплачені суми податків та інших обов`язкових платежів у загальному розмірі 5 273 500,00 грн, належних з них як податкових агентів їх працівників. Зокрема, від імені ТзОВ "Агрофірма "Зелений гай" сплачено 55 500,00 грн військового збору, 646 000,00 грн ПДФО, 814 000,00 грн ЄСВ; ТзОВ "Агро-Картель" - 51 000,00 грн військового збору, 602 000,00 грн ПДФО, 748 000,00 грн ЄСВ; ПП ПА "Колос" - 42 000,00 грн військового збору, 494 000,00 грн ПДФО, 606 000,00 грн ЄСВ; ТзОВ "Агріс Полісся" - 45 000,00 грн військового збору, 510 000,00 грн ПДФО, 660 000,00 грн ЄСВ.

23. Поясненнями позивача, третіх осіб стверджується, що вони не нараховували та не виплачували своїм працівникам заробітну плату за рахунок та у розмірі коштів, отриманих від позивача на відкриті їм рахунки у банківських установах м. Запоріжжя. Зазначені грошові кошти не включені до фонду оплати праці їх підприємств та не стали частиною доходу їх працівників.

24. 17.12.2019 Гребінківський районний суд Полтавської області постановив ухвали у справі № 528/943/19, якими зняв арешт із залишків грошових коштів на вищезазначених рахунках третіх осіб та зобов`язав банки перерахувати зазначені кошти позивачу як їх власнику (АТ "Банк Альянс" - 2 510 824,00 грн, АТ "Банк Січ" - 2 148,58 грн, АТ "Кристал банк" - 85 100,00 грн, ПАТ "Банк Восток" - 13 644,00 грн).

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

25. 19.01.2022 Господарський суд міста Києва ухвалив рішення у справі № 910/17361/21, яким позов СФГ "Україна" задовольнив. Стягнув з ДКС України на користь СФГ "Україна" 5 273 500,00 грн безпідставно набутих коштів та 79 102,50 грн витрат по оплаті судового збору.

26. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сплачені від імені третіх осіб з рахунків у банківських установах м. Запоріжжя кошти на рахунки ДКС України у загальному розмірі 5 273 500,00 грн отримані державою безпідставно за рахунок відповідача, з урахуванням чого на підставі статті 1212 ЦК України підлягають стягненню на користь позивача.

Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції

27. Північний апеляційний господарський суд постановою від 19.01.2023 рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/17361/21 скасував, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю, стягнув з СФГ "Україна" на користь ДКС України 118 653,75 грн судового збору за подання апеляційної скарги.

28. Апеляційний господарський суд зауважив, що СФГ "Україна" не є платником сплачених сум військового збору, податку на доходи фізичних осіб і єдиного внеску, а тому немає права на повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів та єдиного внеску, сплачених третіми особами.

29. Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що відмовляючи в поверненні коштів позивачу Казначейство діяло в межах і спосіб визначений законодавством, оскільки позивачем не було надано документів, визначених Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 № 845 (далі - Порядок № 845), на підставі яких здійснюється повернення або стягнення коштів.

30. Також апеляційний господарський суд зазначив, що з матеріалів справи вбачається наявність відкритого кримінального провадження за фактом шахрайських дій в особливо великих розмірах від 27.09.2019 № 12019170150000277 за частиною четвертою статті 190 КК України. Проте, позивачем не надано належних та допустимих доказів щодо винесення вироку у зазначеній кримінальній справі, що позбавляє можливості стверджувати про отримання державою безпідставно за рахунок позивача на рахунки ДКС України грошових коштів у загальному розмірі 5 273 500,00 грн.

31. За наведеного, суд апеляційної інстанції визнав передчасним висновок місцевого господарського суду щодо стягнення з ДКС України безпідставно набутих коштів, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази безпідставного набуття відповідачем спірних коштів.

Короткий зміст наведених у касаційній скарзі вимог

32. 23.02.2023 СФГ "Україна" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі № 910/17361/21, в якій просить оскаржену постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі рішення суду першої інстанції від 19.01.2022.

Рух касаційної скарги

33. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/17361/21 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, Білоуса В. В., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.02.2023.

34. 02.03.2023 Верховний Суд постановив ухвалу, якою залишив касаційну скаргу СФГ "Україна" без руху, надавши скаржнику строк на усунення її недоліків.

35. У зв`язку з перебуванням судді Білоуса В. В. у відпустці, автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 910/17361/21 визначено колегію суддів Верховного Суду у складі: Банаська О. О. - головуючого, Пєскова В. Г., Погребняка В. Я., що підтверджується протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13.03.2023.

36. Ухвалою від 17.03.2023 Верховний Суд відкрив касаційне провадження у справі № 910/17361/21 за касаційною скаргою СФГ "Україна"; призначив скаргу до розгляду на 06.04.2023; надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу до 31.03.2023.

37. Ухвалою від 06.04.2023 Верховний Суд відклав розгляд справи за касаційною скаргою СФГ "Україна" до 11.05.2023.

38. У судове засідання 11.05.2023 з`явилися представники СФГ "Україна" та ДКС України, які надали усні пояснення щодо поданої касаційної скарги.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

(СФГ "Україна")

39. СФГ "Україна" в обґрунтування доводів касаційної скарги посилається на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права зазначаючи, зокрема, таке:

- апеляційний господарський суд необґрунтовано поновив ДКС України строки апеляційного оскарження рішення суду першої інстанції;

- суд апеляційної інстанції не врахував, що усі податки сплачені коштами СФГ "Україна", а керівники підприємств від імені яких вони сплачувалися не були обізнані про відкриття на ім`я їх підприємств рахунків в банках, що вони підтвердили, зазначивши, що заробітна плата із цих рахунків їх підприємствами не отримувалася та не сплачувалися податки на заробітну плату;

- апеляційний господарський суд залишив поза увагою вжитті СФГ "Україна" заходи задля повернення сплаченої суми податків;

- суд апеляційної інстанції помилково зазначив про неможливість надання оцінки безпідставного отримання державою спірних коштів за відсутності вироку суду за фактом шахрайських дій.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

(ДКС України)

40. ДКС України у поданому до суду відзиві на касаційну скаргу просить суд залишити касаційну скаргу СФГ "Україна" без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції без змін зазначаючи, зокрема, таке:

- апеляційний господарським судом під час дослідження подання апеляційної скарги ДКС України з`ясовано всі необхідні обставини щодо поновлення строків на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції;

- суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо винесення вироку у кримінальній справі за фактом шахрайських дій, з урахуванням чого стверджувати, що спірні кошти отриманні державою безпідставно наразі неможливо;

- ДКС України жодних прав та інтересів позивача не порушувало та не заподіювало йому жодної шкоди. Тому не повинно нести відповідальність за шкоду, яка заподіяна позивачу.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи й висновків судів попередніх інстанцій

41. Вирішуючи наведені в пункті 5 цієї постанови питання, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, беручи до уваги приписи статті 300 ГПК України, виходить з такого.

Щодо наявності підстав для стягнення на користь позивача спірної суми податків та інших обов`язкових платежів

42. Відповідно до частини першої статті 3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону про банкрутство, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

43. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист.

44. Статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

45. Звернення до господарського суду з позовною заявою є засобом захисту порушеного прав і охоронюваних законом інтересів.

46. Реалізуючи передбачене статтею 55 Конституції України, статтею 4 ГПК України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

47. Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

48. Основними елементами, що визначають сутність будь-якого позову (індивідуалізуючі ознаки позову) являються предмет і підстава.

49. Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить постановити судове рішення. Вона опосередковується спірними правовідносинами - суб`єктивним правом і обов`язком відповідача. Підставу позову складають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Такі обставини складають юридичні факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки. Фактична підстава позову - це юридичні факти, на яких ґрунтуються позовні вимоги позивача до відповідача. Правова підстава позову - це посилання в позовній заяві на закони та інші нормативно-правові акти, на яких ґрунтується позовна вимога позивача.

50. Позивач звертаючись до суду з позовом самостійно визначає у позовній заяві, яке його право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

51. Оцінка предмету заявленого позову, а відтак наявності підстав для захисту порушеного права позивача про яке ним зазначається в позовній заяві здійснюється судом на розгляд якого передано спір крізь призму оцінки спірних правовідносин та обставин (юридичних фактів), якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги (див. постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.09.2019 у справі № 924/831/17, від 28.11.2019 у справі № 910/8357/18, від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

52. У справі, що розглядається СФГ "Україна" в якості підстави заявлених вимог посилається на обставини перерахування з належного йому рахунку поза його волею внаслідок шахрайських дій невідомих осіб, за рахунок належних йому коштів спірної суми податків та інших обов`язкових платежів в розмірі 5 273 500,00 грн, які за його твердженням отримані державою безпідставно.

53. Згідно з частиною першою статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

54. Положення цієї глави застосовуються до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

55. Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

56. Отже предметом регулювання глави 83 ЦК України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права (висновки Великої Палати Верховного Суду викладені у постановах від 20.11.2018 у справі № 922/3412/17 (провадження № 12-182гс18) та від 13.02.2019 у справі № 320/5877/17 (провадження № 14-32цс19)).

57. Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

58. Зобов`язання з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави іменуються також зобов`язаннями з безпідставного збагачення.

59. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (див. mutatis mutandis рішення у справі "Воловік проти України" від 06.12.2007).

60. Функція роз`яснення та тлумачення положень національного закону належить насамперед національним судам (див. mutatis mutandis ЄСПЛ у справі "Озтюрк проти Туреччини" (Ozturk v. Turkey)).

61. Тлумачачи закон під час його застосування до конкретних правовідносин, суд повинен керуватися як завданням судочинства так і загальними засадами цивільного законодавства, серед яких, зокрема, засади визначені пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України такі як справедливість, добросовісність та розумність.

62. Аналіз змісту статті 1212 ЦК України свідчить, що цивільне законодавство що охоплюється безпідставно набутим майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки (частина перша статті 190 ЦК України).

63. Наприклад, у статті VII-3:101 Книги VII Модельних правил європейського приватного права (Draft Common Frame of Reference. Principles, Definitions and Model Rules of European Private Law, (далі - DCFR) щодо змісту збагачення зазначено, що особа вважається збагаченою у випадку: a) збільшення доходів або зменшення обов`язків; b) отримання послуги або результатів виконаної роботи; c) користування чужим майном.

64. У статті VII.-2:101 Книги VII DCFR вказано, що збагачення є безпідставним, за винятком таких випадків: 1) особа, яка збагатилася, має право на отримання збагачення за рахунок потерпілого в силу договору чи іншого юридичного акту, судового рішення або норми права; або 2) потерпілий вільно і без помилки погодився на настання невигідних для себе наслідків.

65. Поняття безпідставного збагачення, яке закріплене у статті 1212 ЦК України в цілому відповідає концепції, закріпленій у DCFR.

66. Таким збагаченням у розумінні статті 1212 ЦК України є збереження без достатніх правових підстав у себе виплати, яку згідно закону необхідно повернути особі з огляду на безпідставну (без наявних на те правових підстав) сплату за рахунок її коштів передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

67. Тлумачення статті 1212 ЦК України, із застосуванням телеологічного способу її інтерпретації, свідчить, що наведеною нормою до випадків безпідставного набуття та збереження майна віднесено також збереження без достатніх правових підстав податків та інших обов`язкових платежів, сплачених третіми особами за рахунок коштів потерпілої особи, що були перераховані поза її волею на рахунки третіх осіб (за відсутності господарських відносин між ними, волевиявлення третіх осіб та вчинення ними жодних дій на відкриття рахунків), з яких невідомими особами на підставі підроблених документів задля отримання готівки як заробітної плати працівників третіх осіб, яка не нараховувалася та не виплачувалася працівникам цих осіб, були сплачені зазначені суми податків, обов`язкових платежів.

68. Близький за змістом висновок щодо віднесення юрисдикції спору господарським судам та повернення на підставі статті 1212 ЦК України помилково сплачених до бюджету податків, зборів, обов`язкових платежів, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 05.02.2020 у справі № 910/15295/18.

69. У справі, яка переглядається, суд першої інстанції з наявних пояснень СФГ "Україна", третіх осіб, показань свідків ОСОБА_5 (директора СФГ "Україна"), ОСОБА_6 (директора ТзОВ "Агріс Полісся"), ОСОБА_7 (директора ПП ПА "Колос"), ОСОБА_3 (директора ТзОВ "Агрофірма "Зелений гай"), ОСОБА_4 (директора ТзОВ "Агро-Картель"), листа ТзОВ "Агрофірма "Зелений гай" від 02.04.2020 № 105 установив, що між позивачем та третіми особами були відсутні господарські відносини, на підставі яких у нього виникли зобов`язання з оплати на користь ТзОВ "Агріс Полісся", ПП ПА "Колос", ТзОВ "Зелений гай", ТзОВ "Агро-Картель" грошових коштів в розмірі 16 487 929,68 грн, позивач не мав волевиявлення на сплату від його імені грошових коштів цими особами, а останні їх одержувати.

70. Крім того, місцевий господарський суд на підставі наявних у справі матеріалів кримінального провадження № 12019170150000277, а саме протоколів допиту свідків ОСОБА_6 (директора ТзОВ "Агріс Полісся"), ОСОБА_7 (директора ПП ПА "Колос"), ОСОБА_3 (директора ТзОВ "Агрофірма "Зелений гай"), ОСОБА_4 (директора ТзОВ "Агро-Картель"), копій паспортів на ім`я зазначених фізичних осіб, із вклеєними до них фотографіями однієї й тієї ж особи, заяв на відкриття поточних рахунків, копій договорів банківських рахунків між третіми особами та банками, висновку судової почеркознавчої експертизи від 09.09.2020 № 2031, проведеної Полтавським науково-дослідним експертно-криміналістичним центром МВС України, рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 25.05.2021 у справі № 904/5929/19, установив, що треті особи не мали волевиявлення та не вчиняли жодних дій на відкриття від їх імені та на їх користь рахунків у банківських установах м. Запоріжжя, документи на відкриття рахунків та договори від імені керівників третіх осіб підписані не ними, а іншими особами.

71. Водночас із встановлених обставин справи вбачається, що 25.09.2019 та 26.09.2019 на підставі підроблених документів для зняття грошових коштів у АТ "Кристалбанк" на ім`я ОСОБА_3 , ПАТ "Банк Восток" на ім`я ОСОБА_4 , АТ "Банк Січ" на ім`я ОСОБА_2 та чеків, які не видавалися третіми особами, із зазначених вище рахунків були зняті готівкові кошти як заробітна плата працівників, для отримання яких на рахунки ДКС України сплачено суми податків та інших обов`язкових платежів у загальному розмірі 5 273 500,00 грн, належних з них як податкових агентів їх працівників.

72. Як установив суд першої інстанції, поясненнями позивача, третіх осіб підтверджується, що вони не нараховували та не виплачували своїм працівникам заробітну плату за рахунок та у розмірі коштів, отриманих від позивача на відкриті їм рахунки у банківських установах м. Запоріжжя, а зазначені грошові кошти не включені до фонду оплати праці їх підприємств та не стали частиною доходу їх працівників.

73. Отже, як свідчать встановлені місцевим господарським судом обставини справи, у третіх осіб як податкових агентів у силу положень Податкового кодексу України, Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" не виникли зобов`язань зі сплати з цих коштів сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а відкриття на їх ім`я рахунків у банківських установах м. Запоріжжя, зарахування на них без відома позивача належних йому коштів, зняття готівкових коштів з попередньою сплатою сум податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, вчинено задля незаконного (за відсутності правової підстави) заволодіння грошовим коштами позивача.

74. Тож за встановлених обставин справи спірні суми податків та інші обов`язкові платежі були безпідставно сплачені за рахунок коштів позивача.

75. Ухвалами від 17.12.2019 у справі № 528/943/19 Гребінківський районний суд Полтавської області зняв арешт із залишків грошових коштів на вищезазначених рахунках третіх осіб та зобов`язав банки перерахувати зазначені кошти позивачу як їх власнику (АТ "Банк Альянс" - 2 510 824,00 грн, АТ "Банк Січ" - 2 148,58 грн, АТ "Кристал банк" - 85 100,00 грн, ПАТ "Банк Восток" - 13 644,00 грн).

76. Суд звертає увагу, що за статтею 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

77. З огляду на імперативні приписи статті 300 ГПК України суд касаційної інстанції не вправі здійснювати переоцінку обставин, з яких виходили суди при вирішенні справи, а повноваження суду касаційної інстанції обмежуються виключно перевіркою дотримання судами норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених фактичних обставин справи та виключно в межах доводів касаційної скарги (див. висновок, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 925/698/16).

78. Ураховуючи наведене, суд погоджується з висновком місцевого господарського суду, що сплачені 25.09.2019 та 26.09.2019 від імені третіх осіб з наведених вище рахунків у банківських установах м. Запоріжжя на рахунки ДКС України грошові кошти у загальному розмірі 5 273 500 грн отримані державою безпідставно за рахунок позивача.

79. Апеляційний господарський суд наведених вище обставин не врахував і не зважаючи на встановлений факт безпідставної сплати за рахунок коштів СФГ "Україна" спірної суми податків й інших обов`язкових платежів та її неповернення позивачу, необґрунтовано відмовив у стягненні безпідставно набутих коштів у розмірі 5 273 500,00 грн.

Щодо застосування Порядку повернення коштів, помилково або надміру врахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787

80. Суд апеляційної інстанції зазначив, що для повернення заявленої суми коштів відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру врахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 № 787 має звернутися саме платник податків, зборів та інших доходів, а не позивач. Проте наведене, за встановлених обставин конкретної справи, зокрема перерахування поза волею позивача належних йому коштів на рахунок третіх осіб (за відсутності господарських відносин між ними, волевиявлення третіх осіб та вчинення ними жодних дій на відкриття рахунків) з подальшим їх отриманням невідомими особами на підставі підроблених документів готівкою як заробітної плати працівників третіх осіб та сплатою задля отримання готівки суми податків та інших платежів (предмет цього позову) за відсутності нарахування третіми особами та виплати заробітної плати за рахунок цих коштів, включення зазначених коштів до фонду оплати праці, жодним чином не спростовує безпідставного отримання державою спірної суми платежів за рахунок коштів позивача.

81. Теж саме стосується посилання апеляційного господарського суду на те, що СФГ "Україна" при зверненні до Казначейства, яке передувало пред`явленню позову до суду, не надало документів на підставі яких здійснюється повернення або стягнення коштів, оскільки зазначене не спростовує обставин безпідставної сплати податків та інших обов`язкових платежів за рахунок коштів СФГ "Україна" та відсутності наразі правових підстав для їх неповернення державою позивачу.

82. Частиною другою статті 2 ГПК України визначено, що суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням господарського судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

83. Проте відмова у задоволенні вимог позову з наведених підстав у подальшому фактично унеможливлює (достатньо ускладнює) відновлення порушеного права позивача, тоді як завданням господарського судочинства за частиною першою статті 2 ГПК України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Щодо необхідності наявності вироку суду за фактом вчинення шахрайських дій, як необхідної передумови задоволення позову

84. Неаргументованим є посилання суду апеляційної інстанції на те, що позивач не надав доказів винесення вироку у кримінальній справі за фактом вчинення відносно нього шахрайських дій, що позбавляє можливості стверджувати про отримання державою безпідставно за рахунок позивача спірної суми коштів, оскільки під час розгляду справи суд в силу наявних в нього процесуальних повноважень не обмежений правом та можливістю надати оцінку правомірності перерахування до бюджету за рахунок коштів позивача спірної суми коштів та наявності правових підстав для їх не повернення позивачу.

85. Суд самостійно встановлює наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, який став підставою для стягнення шкоди, оцінюючи надані сторонами докази (див. mutatis mutandis близький за змістом висновок щодо можливості суду самостійно встановлювати наявність складу правопорушення, викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17).

86. З огляду на викладене, висновок суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав для задоволення заявленого позову СФГ "Україна" є помилковим та таким, що не відповідає фактичним обставинам справи, якими позивач обґрунтовує заявлені вимоги.

Щодо належного формування резолютивної частини рішення суду

87. Верховний Суд вважає помилковим стягнення місцевим господарським судом спірної суми коштів з ДКС України.

88. Суд звертає увагу, що у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16 Велика Палата Верховного Суду виснувала, що кошти державного бюджету належать на праві власності державі з урахуванням чого боржником у зобов`язанні зі сплати коштів державного бюджету є держава Україна як учасник цивільних відносин (частина друга статті 2 ЦК України).

89. Відповідно до частини першої статті 170 ЦК України держава набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом.

90. Частиною четвертою статті 56 ГПК України визначено, що держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

91. Тобто відповідачем у наведених справах є держава, яка бере участь у справі через відповідний орган (органи) державної влади.

92. Відповідно до частини п`ятої статті 238 ГПК України відсутні вимоги про зазначення таких відомостей, як орган, через який грошові кошти мають перераховуватися, номера (види) рахунків, з яких має бути здійснено стягнення (списання) коштів, зокрема, за вимогами до держави Україна.

93. Тому резолютивні частини рішень у зазначених спорах не повинні містити відомостей про суб`єкта його виконання, номери та види рахунків, з яких буде здійснено безспірне списання, з огляду на положення частин п`ятої, шостої статті 236 ГПК України, яка не встановлює необхідності зазначення в резолютивній частині рішення суду таких відомостей як орган, через який грошові кошти мають перераховуватись, або номер чи вид рахунку, з якого має бути здійснено стягнення/списання, оскільки такі відомості не впливають ні на підстави, ні на обов`язковість відновлення права позивача в разі встановлення судом його порушення, та за своєю суттю є регламентацією способу та порядку виконання судового рішення, що має відображатися у відповідних нормативних актах, а не резолютивній частині рішення (див. висновки, викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12.06.2020 у справі № 906/775/17, від 14.12.2022 у справі № 551/1099/21).

94. За наведеного, абзац другий резолютивної частини рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/17361/21 слід викласти в такій редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Селянського фермерського господарства "Україна" (пров. Садовий, 18-А, с. Слободо-Петрівка, Гребінківський район, Полтавська область, 37432, ідентифікаційний код - 21061081) 5 273 500,00 грн безпідставно набутих коштів та 79 102,50 грн витрат по оплаті судового збору", що відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду викладеного у постанові від 19.06.2018 у справі № 910/23967/16.

Щодо доводів скаржника про безпідставного поновлення строку та відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ДКС України

95. Доводи скаржника в цій частині є необґрунтованими, з огляду на таке.

96. Частиною третьою статті 256 ГПК України визначено, що строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 261 цього Кодексу.

97. Згідно із частиною першою статті 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

98. Тлумачення норм частин другої, третьої статті 256 ГПК України у взаємозв`язку з частиною першою статті 119 ГПК України свідчить, що законодавець пов`язує можливість поновлення строку на апеляційне оскарження судового рішення з наявністю поважних причин пропуску, оцінка яких здійснюється судом апеляційної інстанції виходячи з конкретних обставин пропуску, наведених в обґрунтування поновлення строку.

99. Тобто визначальними у поновленні строку з підстав визначених частиною третьою статті 256 ГПК України є конкретні обставини його пропуску, які оцінюються судом із урахуванням критеріїв оцінки доказів передбачених статтею 86 ГПК України, що в цьому разі було враховано судом апеляційної інстанції, який в ухвалі від 21.11.2022 про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ДКС України на ухвалене у цій справі рішення Господарського суду міста Києва під час вирішення питання поновлення ДКС України пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції зважив на обставини, викладені у клопотанні скаржника про поновлення строку на апеляційне оскарження, щодо неможливості ДКС України підготувати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції в межах строку визначеного ГПК України з огляду на введення воєнного стану в Україні, його неодноразове продовження у зв`язку з триваючою широкомасштабною агресією російської федерації проти України, проведення заходів на забезпечення безпеки працівників Казначейства, відвідувачів тощо.

100. З огляду на наведене, доводи скаржника щодо безпідставного поновлення строку та відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ДКС України не знайшли свого підтвердження в ході перегляду оскаржуваної постанови в касаційному порядку.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

101. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

102. Відповідно до статті 312 ГПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

103. З огляду на наведене вище, касаційна скарга СФГ "Україна" підлягає задоволенню судом частково, постанова Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 - скасуванню, а резолютивна частина рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/17361/21 зміні з викладенням її абзацу другого в такій редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Селянського фермерського господарства "Україна" (пров. Садовий, 18-А, с. Слободо-Петрівка, Гребінківський район, Полтавська область, 37432, ідентифікаційний код - 21061081) 5 273 500,00 грн безпідставно набутих коштів та 79 102,50 грн витрат по оплаті судового збору". В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/17361/21 слід залишити без змін.

Висновки щодо застосування норм права

104. Безпідставним збагаченням у розумінні статті 1212 ЦК України є збереження без достатніх правових підстав у себе виплати, яку згідно закону необхідно повернути особі з огляду на безпідставну (без наявних на те правових підстав) сплату за рахунок її коштів передбачених законом податків та інших обов`язкових платежів.

105. Тлумачення статті 1212 ЦК України, із застосуванням телеологічного способу її інтерпретації, свідчить, що наведеною нормою до випадків безпідставного набуття та збереження майна віднесено також збереження без достатніх правових підстав податків та інших обов`язкових платежів, сплачених третіми особами за рахунок коштів потерпілої особи, що були перераховані поза її волею на рахунки третіх осіб (за відсутності господарських відносин між ними, волевиявлення третіх осіб та вчинення ними жодних дій на відкриття рахунків), з яких невідомими особами на підставі підроблених документів задля отримання готівки як заробітної плати працівників третіх осіб, яка не нараховувалася та не виплачувалася працівникам цих осіб, були сплачені зазначені суми податків, обов`язкових платежів.

На підставі викладеного та керуючись статтями 286, 300, 301, 308, 312, 314, 315, 317, 326 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Селянського фермерського господарства "Україна" задовольнити частково.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.01.2023 у справі № 910/17361/21 скасувати повністю, змінити резолютивну частину рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/17361/21, виклавши абзац другий в такій редакції: "Стягнути з Державного бюджету України на користь Селянського фермерського господарства "Україна" (пров. Садовий, 18-А, с. Слободо-Петрівка, Гребінківський район, Полтавська область, 37432, ідентифікаційний код - 21061081) 5 273 500,00 грн безпідставно набутих коштів та 79 102,50 грн витрат по оплаті судового збору".

3. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 19.01.2022 у справі № 910/17361/21 залишити без змін.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. О. Банасько

Судді В. Г. Пєсков

В. Я. Погребняк