Постанова

від 19.01.2023 по справі 913/672/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 січня 2023 року м. Харків Справа № 913/672/21

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду у складі:

головуючий суддя Россолов В.В., суддя Шутенко І.А., суддя Хачатрян В.С.,

за участю секретаря судового засідання Беккер Т.М.,

за участю представника Харківської обласної прокуратури,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури (вх. №1462 Л/1) на рішення Господарського суду Луганської області від 09.11.2022 у справі №913/672/21

за позовом заступника керівника Луганської обласної прокуратури (вул.Б.Ліщини, 27, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93405) в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації (пр-т. Центральний, буд. 59, м. Сєвєродонецьк, Луганська область, 93400)

до відповідача Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області (вул.Каштанова, буд.79, смт.Нижня Дуванка, Сватівський район, Луганська область, 92612)

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державне підприємство "Білокуракинське лісомисливське господарство" (вул.Магістральна, буд. 2, смт. Білокуракине, Луганська область, 92200)

третя особ-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Держгеокадасту у Луганській області (просп.Центральний, буд.17, корп.2, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93404)

про витребування земельної ділянки,-

ВСТАНОВИЛА:

Заступник керівника Луганської обласної прокуратури звернувся до Господарського суду Луганської області з позовом в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово - цивільної адміністрації до Нижньодуванської селищної ради, в якому просить витребувати на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово - цивільної адміністрації з незаконного володіння Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 112,2850 га з кадастровим номером 4425486500:06:004:0130.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що земельна ділянка площею 114,2850 га кадастровий номер 4425486500:06:004:0123 незаконно вибула з володіння Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації та була передана у комунальну власність Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області на підставі незаконних наказів Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 4215-сг від 20.12.2019, № 3-ОТГ від 07.12.2020, акту приймання-передачі земельної ділянки сільськогосподарського призначення.

Прокурор посилається на неправомірність дій та рішень Головного управління Держгеокадасту у Луганській області щодо передачі земельних ділянок лісового фонду, і зокрема спірної, із державної у комунальну власність Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області та зміну цільового призначення - на сільськогосподарські угіддя, без згоди розпорядника вказаної категорії землі, а також Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство", яке є постійним користувачем земельної ділянки, оскільки передумовою виникнення права власності на земельну ділянку за певних обставин має бути рішення органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування, які діють від імені власника, про передання у власність земельної ділянки.

Ураховуючи положення ст.57 Земельного кодексу України, ст.31 Лісового кодексу України, з огляду на те, що спірна земельна ділянка знаходиться в комунальній власності, Луганська обласна державна адміністрація згідно зі ст.ст. 387, 388 Цивільного кодексу України має право на витребування її з незаконного володіння власника - Нижньодуванської селищної ради.

Рішенням Господарського суду Луганської області від 09.11.2022 у справі №913/672/21 в задоволенні позову заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації до Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області про витребування з незаконного володіння Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово - цивільної адміністрації земельної ділянки лісогосподарського призначення кадастровий номер 4425486500:06:004:0130, площею 112,2850 га, відмовлено, витрати зі сплати судового збору в сумі 10 543,51 грн покладено на прокуратуру.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам місцевий господарський суд визнав неможливість перебування спірної земельної ділянки у власності відповідача.

Поряд з цим судом відмовлено в задововоленні позову з тих підстав, що:

-спірна земельна ділянка перебуває у державній власності та право комунальної власності на неї відповідачем не було зареєстровано,

-матеріалами справи підтверджується накладення лише частини спірної земельної ділянки на землі державного лісового фонду, позаяк предмет позовних вимог полягає у поверенні земельної ділянки лісогосподарського призначення саме площею 112,2850 га,

-заявлений на підставі ст. ст. 377, 388 ЦК України віндикаційний позов про витребування на користь держави земельної ділянки з кадастровим номером 4425486500:06:004:0130 площею 112,2850 га у Нижньодуванської селищної ради не відповідає належному способу захисту прав позивача з огляду на те, що остання і так перебуває у державній власності т а право комунальної власності на неї відповідачем не було зареєстровано.

Харківська обласна прокуратура з відповідним рішенням суду не погодилась, звернулось з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати, прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

В обґрунтуванні апеляційної скарги вказує, що:

-спосіб, в який спірна земельна ділянка, вибула із володіння держави в особі законного володільця Луганської ОДА, свідчить про низку послідовних дій щодо незаконної передачі з державної власності у комунальну земель лісогосподарського призначення з одночасним вчиненням дій щодо віднесення їх до категорії сільськогосподарських земель та унеможливлення подальшого їх повернення законному розпоряднику (об?єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації),

-державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у складі,необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення такого права не має,

-прокурором обгрунтовано заявлено про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 4425486500:06:004:0130 площею саме 112,2850 га, оскільки ця земельна ділянка є сформованою, а отже виступає об?єктом цивільних прав, з чим пов?язується можливість матеріального об?єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

-неправильна юридична кваліфікація спірних правовідносин не звільняє суд від обов?язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 27.12.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Харківської обласної прокуратруи на рішення Господарського суду Луганської області від 09.11.2022 у справі №913/672/21, призначено розгляд апеляційної скарги Харківської обласної прокуратруи на рішення Господарського суду Луганської області від 09.11.2022 у справі №913/672/21 "19" січня 2023 р. об 11:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, в залі засідань №131, запрононовано учасникам справи подати відзиви на апеляційну скаргу, які повинні відповідати вимогам ч.2 статті 263 Господарського процесуального кодексу України, а також докази надсилання (надання) копії відзиву та доданих до нього документів апелянтові, роз`яснено учасникам справи, що в умовах дії режиму воєнного стану, з міркувань безпеки та враховуючи приписи ст.3 Конституції України, розгляд апеляційної скарги може бути перенесений на іншу дату, запропоновано учасникам справи заздалегідь визначитися із бажанням та можливістю взяти участь у судовому засіданні, про що письмово повідомити Східний апеляційний господарський суд, явку представників учасників справи визнано необов`язковою, запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи, надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" (за умов відповідної реєстрації) або скеровувати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua, витребувано у Господарського суду Луганської області матеріали справи №913/672/21.

У судове засідання, яке відбулось 19.01.2023, з?явився представник Харківської обласної прокуратури.

Проаналізувавши матеріали справи колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила такі обставини спору.

Розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області від 12 липня 2006 року № 477 надано згоду про передачу в постійне користування та розробку проекту відведення земельних ділянок під залісення загальною площею 883,80 га, в т.ч. по Тарасівській сільській раді площею 95,9 га пасовищ (контур №222 0,5 га, №227 11,6 га, №234 24,3 га, №261 0,3 га, №262 03, га, №257 32,7 га №247 10,9 га, №244 2,0 га, №339 1,8 га, №352 6,7 га, №343а 0,9 га, №345 3,9 га), які надаються в постійне користування Державному підприємству "Білокуракинське ДЛМК" із земель запасу на території (т.1, .а.с.65-66).

Прокурором долучено копію акта без зазначення дати складання про обстеження та передачу до складу державного лісового фонду на баланс Троїцького лісництва ДП "Білокуракинське ДЛМК" загальною площею 95,9 га згідно експлікації (т.1, а.с.67).

У 2009 році Харківською державною лісовпорядною експедицією розроблено "Проект організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство" Троїцького лісництва, згідно якого, як посилається прокурор, межі спірної земельної ділянки площею 112, 2850 га, кад.№ 4425486500:06:004:0130 частково включено до кварталу № 81 Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство". Згідно з матеріалами базового лісовпорядкування меж земельних ділянок відноситься до земель лісогосподарського призначення квартал № 81 виділи 1-4, 6-10 Троїцького лісництва (т.1, а. с. 68-69).

Листом за вих.№760 від 14.12.2021 ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" повідомила прокурора про те, що новий проект організації і розвитку лісового господарства ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" знаходиться на стадії погодження і затвердження, тому на дений час діє Проект минулого лісовпорядкування (т.2, а.с.36).

Як вбачається, у відповіді на запит прокурора за вих.№ 285/05 від 03.06.2021 ДП "Білокуракинське ЛМГ" повідомило Луганську обласну прокуратуру з посиланням на планово-картографічні матеріали та проект організації лісогосподарського призначення ДП "Білокуракинське ЛМГ", що земельна ділянка кад.№ 4425486500:06:004:0123, площею 114,2850 га, відноситься до земель лісового фонду, надавалася у постійне користування державному підприємству, однак у ДП "Білокуракинське ЛМГ" відсутня технічна документація із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право постійного користування вказаною земельною ділянкою (т.1, а.с.64).

Наказом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру № 59 від 21.02.2019 вирішено у 2019 році на території об`єднаних територіальних громад провести інвентаризацію несформованих земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, відомості про які відсутні у Державному земельному кадастрі, крім земель, які знаходяться в постійному користуванні державних підприємств, установ та організацій, враховуючи внесення змін наказом №129 від 13.05.2019 (т.2, а. с. 85-86).

Висновком Головного управління Держгеокадастру у Луганській області погоджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель та земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності (за межами населених пунктів) на території Троїцького району Луганської області з урахуванням Перспективного плану формування території Троїцької селищної об`єднаної територіальної громади, затвердженого розпорядженням КМУ № 833-р від 05.08.2015.

20.12.2019 наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №4215-сг "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" затверджено Технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель державної власності сільськогосподарського призначення (за межами населених пунктів) на території Тимонівської, Тарасівської сільських рад Троїцького району Луганської області. Доручено відділу у Троїцькому районі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області здійснити реєстрацію права державної власності від імені Головного управління Держгеокадастру у Луганській області на 9 земельних ділянок загальною площею 189, 7377 га (зокрема земельну ділянку кад.№ 4425486500:06:004:0123, площею 114,2850 га), які розташовані на території троїцького району Луганської області. Відділу у Попаснянському районі внести зміни в земельно-облікові документи (т.1, а.с.57-58).

Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 08.07.2020 на підставі вказаних наказів було зареєстровано право державної власності на земельну ділянку кад.№ 4425486500:06:004:0123, площею 114,2850 га (т.1 а.с. 70-71).

Наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області №539-УБД від 08.09.2020 (із змінами, внесеними наказом №1089-УБД від 18.11.2020) надано дозвіл гр. ОСОБА_1 на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність для ведення особистого селянського господарства, розташованої за межами населених пунктів на території Тарасівської сільської ради Троїцького району Луганської області.

У п.2 цього наказу зазначено, що земельна ділянка утворюється шляхом поділу земельної ділянки з кад.№ 4425486500:06:004:0123, який буде змінено в процессу поділу.

07.12.2020 наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 3-ОТГ вирішено передати Нижньодуванській селищній територіальній громаді в особі Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1026,5901 га, які розташовані за межами населених пунктів Нижньодуванської селищної ради (територіальної громади) Сватівського району Луганської області, згідно акта приймання- передачі (т.1, а.с.59).

Згідно п.42 додатку до акту приймання-передачі від 07.12.2020 вбачається, що у комунальну власність серед зазначеного переліку була передана також земельна ділянка площею 114,2850 га кад. №4425486500:06:004:0123 (т.1, а.с.60-63).

Рішенням Нижньодуванської селищної ради від 13.04.2021 №8/84 затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, яка передається у приватну власність гр. ОСОБА_1 .

Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру від 20.07.2021 земельну ділянку кад.№4425486500:06:004:0129 площею 2 га (яку було утворено в результаті поділу земельної ділянки кад. №4425486500:06:004:0123) було сформовано та зареєстровано право приватної власності на неї за гр. ОСОБА_1 26.01.2021, про що були внесені відповідні відомості до Державного земельного кадастру, а також 12.05.2021 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Матеріали справи свідчать про те, що в результаті поділу земельної ділянки площею 114,2850 га кадастровий номер 4425486500:06:004:0123 було створено 2 земельні ділянки, одна з яких земельна ділянка кад.№4425486500:06:004:0129 площею 2 га передана у приватну власність гр. ОСОБА_1 , а друга земельна ділянка з кад.№ 4425486500:06:004:0130, площею 114,2850 га.

Згідно витягу з Державного земельного кадастру від 20.07.2021 земельну ділянку кад.№ 4425486500:06:004:0130 було сформовано та 26.01.2021 зареєстровано.

Як вбачається із витягу з Державного земельного кадастру, вказана земельна ділянка кад.№ 4425486500:06:004:0130 належить до державної власності.

З дати державної реєстрації 26.01.2021 новоутворених в результаті поділу вказаних земельних ділянок земельна ділянка кад.№ 4425486500:06:004:0123 площею 114,2850 га була перенесена до архіву.

Згідно положень ч.13 ст.79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема поділу або об`єднання земельних ділянок.

За інформацією Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об`єднання "Укрдержліспроект" від 07.07.2021 № 419 та доданою схемою перетину, земельна ділянка з кадастровим номером 4425486500:06:004:0130 (утворена за результатами поділу земельної ділянки площею 114,2850 га кадастровий номер 4425486500:06:004:0123) частково накладається на землі лісогосподарського призначення державного лісового фонду на території Нижньодуванської селищної ради Сватівського району, квартал 81 Троїцького лісництва, ДП "Білокуракинське ЛМГ", орієнтовна площа перетину становить 103,5310 га із загальної площі ділянки 112,2850 га.

Відповідно до вищевказаної інформації ДП "Харківська державна лісовпорядна експедиція" інша частина земельної ділянки (кадастровий номер 4425486500:06:004:0123), а саме земельна ділянка площею 2 га кадастровий номер 4425486500:06:004:0129 не накладається на землі лісогосподарського призначення і знаходиться за межами державного лісового фонду на території Нижньодуванської селищної ради Сватівського району, кв.81 Троїцького лісництва, ДП "Білокуракинське ЛМГ" (т.1, а.с.74-76) .

Прокурор вважає, що спірна земельна ділянка кад.№ 4425486500:06:004:0123 площею 114,2850 га (більша частина якої накладається на землі лісогосподарського призначення) була передана в комунальну власність з порушенням норм земельного та лісового законодавства за відсутності волі розпорядника земельної ділянки та постійного землекористувача, а також з порушенням діючого законодавства змінено фактично цільове призначення цієї земельної ділянки.

Не залежно від поділу та фактичного припинення існування земельної ділянки кад.№ 4425486500:06:004:0123, оскільки новостворена земельна ділянка кад.№ 4425486500:06:004:0130 площею 114,2850 (яка частково накладається на землі лісогосподарського призначення, орієнтовна площа перетину становить 103,5310 га із загальної площі ділянки 112,2850 га) незаконно вибула з державної власності та передана до комунальної власності, перебуває в незаконному володінні Нижньодуванської селищної ради, прокурор для відновлення права власності держави на незаконно вилучену земельну ділянку лісового фонду звернувся до суду із віндикаційним позовом до Нижньодуванської селищної ради та на підставі ст.ст.387, 388 ЦК України просить витребувати на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації обласної військово цивільної адміністрації з незаконного володіння Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 112,2850 га з кадастровим номером 4425486500:06:004:0130.

Аналізуючи наявність підстав для представництва прокуратурою інтересів держави у даній справі колегія суддів зазначає про таке.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст. 23 вказаного Закону України передбачено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Зазначене також відповідає вимогам ст.53 ГПК України. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

Виходячи з викладеного, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. При цьому, в кожному конкретному випадку прокурор при зверненні до суду з позовом повинен довести існування обставин порушення або загрози порушення інтересів держави.

Обгрунтовуючи підстави звернення до суду із відповідним позовом, прокурор зазначає, про порушення інтересів держави внаслідок неправомірної передачі земельної ділянки лісового фонду із державної у комунальну власність Нижньодуванській селищній раді Сватівського району Луганської області із цільовим призначенням - сільськогосподарські угіддя, без згоди розпорядника - Луганської обласної державної адміністрації та ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" - її постійного землекористувача.

Прокурор вважає, що органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є Луганська обласна державна адміністрація - обласна військово - цивільна адміністрація, як розпорядник земель лісогосподарського призначення у відповідності до положень ст.31 Лісового кодексу України.

Частиною 4 ст. 13 Конституції України визначено, що держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб`єкти права власності рівні перед законом.

У зв`язку з цим, уповноважені державні та інші органи зобов`язані вживати (реалізувати) комплекс організаційно-правових та інших заходів, спрямованих на створення умов для такого захисту прав.

Статтею 28 Закону України "Про центральні органи виконавчої влади" передбачено, що Міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи звертаються до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 16 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" місцеві державні адміністрації в межах, визначених Конституцією і законами України, здійснюють на відповідних територіях державний контроль за використанням та охороною земель, лісів, надр, води, атмосферного повітря, рослинного і тваринного світу та інших природних ресурсів.

Згідно з ч. 1 ст. 57 ЗК України земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства.

Відповідно до ч. 2 ст. 84 ЗК України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

Статтями 7, 8 ЛК України визначено, що ліси, які знаходяться в межах території України, є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника на ліси здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією України. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Пунктом 4 ч. 1 ст. 31 ЛК України визначено, що обласні державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

З аналізу зазначених норм законодавства вбачається, що землі лісогосподарського призначення, які за матеріалами лісовпорядкування знаходяться у користуванні державних лісогосподарських підприємств, належать до державної власності та перебувають у розпорядженні обласних державних адміністрацій.

У даному випадку Луганська обласна державна адміністрація - обласна військово-цивільна адміністрація є суб`єктом владних повноважень, наділена повноваженнями вживати заходи щодо усунення виявлених порушень.

Орган прокуратури зазначає про те, що суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо здійснення необхідного захисту інтересів держави допустив бездіяльність, свої права та обов`язки належно не виконує, що відповідно до ст.131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України Про прокуратуру покладає на органи прокуратури обов`язок здійснювати представництво інтересів держави в суді шляхом пред`явлення та підтримання даного позову.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Наразі орган прокуратури посилається на обізнаність уповноваженого органу, Луганської обласної державної адміністрації про виявлені прокурором порушення, про що свідчить додане до позову листування.

Зокрема, прокурором на адресу Луганської обласної державної адміністрації надіслано лист № 15/2-199вих-21 від 11.06.2021, в якому викладено обставини порушень інтересів держави щодо незаконної передачі земель лісогосподарського призначення у комунальну власність Нижньодуванській селищній раді, та надана можливість компетентному органу відреагувати на вказані порушення шляхом пред`явлення відповідного позову.

У відповідь на запит прокурора позивачем було направлено лист № 4/01.01.-13-3062 від 24.06.2021, яким повідомлено, що відповідно до даних Державного земельного кадастру та інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, земельні ділянки сільськогосподарського призначення за кадастровими номерами 4425486500:06:004:0129, 4425483500:06002:0100 перебувають у комунальній власності, а ділянка за кадастровим номером 4425486500:06:004:0123 перебуває в державній власності в особі Головного управління Держгеокадастру у Луганській області. Відомості щодо постійного землекористувача земельних ділянок в реєстрі речових прав та державному земельному кадастрі, відсутні. Інформація щодо зміни цільового призначення і віднесення запитуваних земельних ділянок до земель лісомисливського призначення відсутня. Враховуючи викладене, облдержадміністрація не має достатніх повноважень щодо порушення питання про витребування земельних ділянок сільськогосподарського призначення.

Судом враховується, що звертаючись до компетентного органу до подання позову, прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом вчинення дій необхідних для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення, чи повідомити про заплановані заходи та строки їх вчинення.

Критерій "розумності", який наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, має визначатися з урахуванням великого кола чинників. До таких чинників відноситься, зокрема, але не виключно, обізнаність позивачів про наявність правопорушення та вжиті ними заходи з моменту такої обізнаності спрямовані на захист інтересів держави. Схожі за змістом висновки сформовані у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 20.01.2021 у справі №927/468/20, від 23.02.2021 у справі № 923/496/20.

Надаючи оцінку поведінці позивача на предмет здійснення ним належного захисту інтересів держави у даній ситуації, суд виходить із того, що у наданій відповіді на звернення прокурора позивачем не було взагалі наведено відомостей про те чи плануються вживатися відповідні заходи з метою відновлення порушених інтересів держави, і якщо планується, то коли; натомість повідомлено про відсутність достатніх повноважень.

На виконання вимог ст.23 Закону України "Про прокуратуру" органом прокуратури також було спрямовано лист від 21.09.2021 №15/2-325вих-21 до Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації, в якому повідомлено позивача про намір органу прокуратури звернутися до господарського суду в їх інтересах із відповідним позовом.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з доводами прокурора про те, що у нього були достатні підстави, вбачаючи порушення інтересів держави, та отримавши на свої звернення зазначену відповідь, вважати, що уповноважений орган держави у спірних правовідносинах, будучи обізнаним з такими порушеннями не вживає тривалий час та не планує вживати заходів до їх усунення з метою захисту інтересів держави, адже не повідомив прокурора про намір та строки вжиття таких заходів.

Відтак, наявні підстави для представництва заступником керівника Луганської обласної прокуратури інтересів держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово-цивільної адміністрації при зверненні з відповідним позовом.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам колегія суддів зазначає про таке.

Відповідно до ст.14 Конституції України, земля є основним національним багатством, що знаходиться під особливою охороною держави.

Згідно зі ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 3 ЗК України земельні відносини, що виникають зокрема, при використанні лісів, регулюються цим Кодексом, нормативно-правовими актами, в т. ч. про ліси, якщо вони не суперечать цьому Кодексу.

Відповідно до абз. 2, 3 ст. 1 ЛК України ліси України є її національним багатством і за своїм призначенням та місцерозташуванням виконують переважно водоохоронні, захисні, санітарно-гігієнічні, оздоровчі, рекреаційні, естетичні, виховні, інші функції та є джерелом для задоволення потреб суспільства в лісових ресурсах.

Усі ліси на території України, незалежно від того, на землях яких категорій за основним цільовим призначенням вони зростають, та незалежно від права власності на них, становлять лісовий фонд України і перебувають під охороною держави.

Відповідно до ст. ст. 4, 5 ЛК України, до лісового фонду України належать лісові ділянки, в тому числі захисні насадження лінійного типу, площею не менше 0,1 гектара.

До лісового фонду України не належать: зелені насадження в межах населених пунктів (парки, сади, сквери, бульвари тощо), які не віднесені в установленому порядку до лісів; окремі дерева і групи дерев, чагарники на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

До земель лісогосподарського призначення належать лісові землі, на яких розташовані лісові ділянки, та нелісові землі, зайняті сільськогосподарськими угіддями, водами й болотами, спорудами, комунікаціями, малопродуктивними землями тощо, які надані в установленому порядку та використовуються для потреб лісового господарства.

Віднесення земельних ділянок до складу земель лісогосподарського призначення здійснюється відповідно до земельного законодавства.

Згідно зі ст. ст. 18, 19 ЗК України, землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, які мають особливий правовий режим.

Статтею 55 ЗК України визначено, що до земель лісогосподарського призначення належать землі, вкриті лісовою рослинністю, а також не вкриті лісовою рослинністю, нелісові землі, які використовуються для потреб лісового господарства. До земель лісогосподарського призначення не належать землі, зайняті: зеленими насадженнями у межах населених пунктів, які не віднесені до категорії лісів; окремими деревами і групами дерев, чагарниками на сільськогосподарських угіддях, присадибних, дачних і садових ділянках.

За змістом статтей 45, 47, 48, 54 ЛК України, облік лісів включає збір та узагальнення відомостей, які характеризують кожну лісову ділянку за площею, кількісними та якісними показниками. Основою ведення обліку є матеріали лісовпорядкування.

Лісовпорядкування включає комплекс заходів, спрямованих на забезпечення ефективної організації та науково обґрунтованого ведення лісовпорядного господарства, охорони, захисту, раціонального використання, підвищення екологічного та ресурсного потенціалу лісів, культури ведення лісового господарства, отримання достовірної і всебічної інформації про лісовий фонд України.

Лісовпорядкування є обов`язковим на всій території України та ведеться державними лісовпорядними організаціями за єдиною системою в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади з питань лісового господарства.

У матеріалах лісовпорядкування дається якісна і кількісна характеристика кожної лісової ділянки, комплексна оцінка ведення лісового господарства, що є основою для розроблення на засадах сталого розвитку проекту організації та розвитку лісового господарства відповідного об`єкта лісовпорядкування

Проект організації та розвитку лісового господарства передбачає екологічно обґрунтоване ведення лісового господарства і розробляється відповідно до нормативно-правових актів, що регулюють організацію лісовпорядкування.

Матеріали лісовпорядкування затверджуються в установленому порядку органом виконавчої влади з питань лісового господарства Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань лісового господарства за погодженням відповідно з органом виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища Автономної Республіки Крим, територіальними органами центрального органу виконавчої влади з питань охорони навколишнього природного середовища.

Затверджені матеріали лісовпорядкування є обов`язковими для ведення лісового господарства, планування і прогнозування використання лісових ресурсів.

Основою ведення обліку лісів є матеріали лісовпорядкування.

При вирішенні питання щодо перебування земельної ділянки, якій за результатами проведеної інвентаризації було присвоєно кад.№4425486500:06:004:0123 в постійному користуванні ДП "Білокуракинське ЛМГ" за висновком суду необхідно враховувати п. 5 Р.VIII Прикінцевих положень ЛК України в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 5 Р.VIII Прикінцевих положень ЛК України (в редакції чинній на час видачі розпорядження №487 від 07.11.2011, проведення інвентаризації земель) було передбачено, що до одержання в установленому порядку державними лісогосподарськими підприємствами державних актів на право постійного користування земельними лісовими ділянками, документами, що підтверджують це право на раніше надані землі, є планово-картографічні матеріали лісовпорядкування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2018 у справі №707/2192/15-ц, у постанові Великої Палати Верховного Суду №488/402/16а від 23.10.2019.

Планово-картографічні матеріали лісовпорядкування складаються на підставі натурних лісовпорядних робіт та камерного дешифрування аерознімків, містять детальну характеристику лісу. Перелік планово-картографічних лісовпорядкувальних матеріалів, методи їх створення, масштаби, вимоги до змісту та оформлення, якості виготовлення тощо регламентується галузевими нормативними документами. Зокрема, за змістом пункту 1.1 Інструкції про порядок створення і розмноження лісових карт, затвердженої Держлісгоспом СРСР 11 грудня 1986 року, планшети лісовпорядкування відносяться до планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування, а частина друга зазначеної Інструкції встановлює процедуру їх виготовлення.

Землі лісогосподарського призначення можуть перебувати у державній, комунальній та приватній власності (ч. 1 ст. 56 ЗК України).

Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом (ч. 2 ст. 84 ЗК України).

Згідно зі ст. 8 ЛК України у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності. Право державної власності на ліси набувається і реалізується державою в особі Кабінету Міністрів України, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих державних адміністрацій відповідно до закону.

Земельні ділянки лісогосподарського призначення за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування надаються в постійне користування спеціалізованим державним або комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим державним і комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані підрозділи, для ведення лісового господарства (ч. 1 ст. 57 ЗК України).

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 31 ЛК України міські державні адміністрації у сфері лісових відносин у межах своїх повноважень на їх території передають у власність, надають у постійне користування для ведення лісового господарства земельні лісові ділянки, що перебувають у державній власності, на відповідній території.

Матеріали справи свідчать про те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4425486500:06:004:0130 частково накладається на землі лісогосподарського призначення державного лісового фонду на території Нижньодуванської селищної ради Сватівського району, квартал 81 Троїцького лісництва, ДП "Білокуракинське ЛМГ", орієнтовна площа перетину становить 103,5310 га із загальної площі ділянки 112,2850 га.

Вказана земельна ділянка перебувала у постійному користуванні ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство" на підставі Проекту організації і розвитку лісового господарства Державного підприємства "Білокуракинське лісомисливське господарство" Троїцького лісництва та планово-картографічних матеріалів лісовпорядкування (лісовпорядний планшет №28 Троїцького лісництва ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство").

Зазначене підприємство, як постійний землекористувач, не надавало погодження на вилучення з постійного користування вказаної земельної ділянки лісогосподарського призначення та передачу земельної ділянки з кадастровим номером 4425486500:06:004:0123 в комунальну власність Нижньодуванської селищної ради (лист від 03.06.2021 за вих.№285/05).

Луганська обласна державна адміністрація як розпорядник цієї земельної ділянки у своєму листі № 4/01.01-13-3062 від 24.06.2021 повідомила, що звернення щодо погодження передачі запитуваної земельної ділянки сільськогосподарського призначення з державної до комунальної власності до облдержадміністрації не налходило.

З приводу доводів Головного управління Держгеокадастру у Луганській області про те, що розпорядження голови Троїцької районної державної адміністрації Луганської області від 12 липня 2006 року № 477 (про надання згоди на розробку проекту відведення земельних ділянок під залісіння, які надаються в постійне користування Білокукинському ДЛМГ) було скасовано розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації №487 від 07.11.2011, суд зауважує наступне.

Згідно ч.3 ст.43 Закону України "Про місцеві державні адміністрації" розпорядження голови державної адміністрації, що суперечать Конституції України, законам України, рішенням Конституційного Суду України, іншим актам законодавства або є недоцільними, неефективними за очікуваннями чи результатами, скасовуються Президентом України, головою місцевої державної адміністрації вищого рівня або в судовому порядку.

Крім того, Конституційний Суд України у рішенні №7-рп/2009 від 16.04.2009 у справі щодо офіційного тлумачення положень частини другої статті 19, статті 144 Конституції України, статті 25, частини чотирнадцятої статті 46, частин першої, десятої статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування)зазначив, що органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни. Ненормативні правові акти місцевого самоврядування є актами одноразового застосування, вони вичерпують свою дію фактом їх виконання.

За вказаних обставин суд погоджується з доводами прокурора про те, що розпорядженням голови Троїцької районної державної адміністрації №487 від 07.11.2011 є таким, що не відповідає закону, відповідно не створює юридичних наслідків, на які воно спрямоване.

Відповідні висновки, також наведені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 01.02.2020 у справі №922/614/19.

Положеннями ст.ст.8, 9 ЛК України визначено, що у державній власності перебувають усі ліси України, крім лісів, що перебувають у комунальній або приватній власності.

У комунальній власності перебувають ліси в межах населених пунктів, крім лісів, що перебувають у державній або приватній власності.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі спірного наказу Головного управління Держгеокадастру від 07.12.2020 №3-ОТГ було вирішено передати зокрема земельну ділянку кад.№ 4425486500:06:004:0123, площею 114,2850 га у комунальну власність територіальній громаді в особі Нижньодуванської селищної ради, частина якої належить до земель лісогосподарського призначення та які розташовані за межами населених пунктів Нижньодуванської селищної ради.

Відтак, заволодіння відповідачем всупереч вимог ЗК України, ЛК України, земельною ділянкою лісогосподарського призначення є неможливим, її розташування (за межами населеного пункту) вказує на неможливість виникнення права комунальної власності та нового власника на таку земельну ділянку.

Згідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно 08.07.2020 Головним управлінням Держгеокадастру у Луганській області було зареєстровано право державної власності на сформовану земельну ділянку кад.№ 4425486500:06:004:0123, площею 114,2850 га (т.1 а.с. 70-71).

Як встановлено вище, 07.12.2020 наказом Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 3-ОТГ було вирішено передати Нижньодуванській селищній територіальній громаді в особі Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області у комунальну власність земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності загальною площею 1026,5901 га, які розташовані за межами населених пунктів Нижньодуванської селищної ради (територіальної громади) Сватівського району Луганської області, згідно акта приймання- передачі, зокрема земельну ділянку кад.№ 4425486500:06:004:0123 (т.1, а.с.59).

В результаті поділу земельної ділянки площею 114,2850 га кадастровий номер 4425486500:06:004:0123 було створено зокрема земельну ділянку з кад.№ 4425486500:06:004:0130, площею 112,2850 га, яку згідно витягу з Державного земельного кадастру від 20.07.2021 було сформовано та 26.01.2021 зареєстровано, вказана земельна ділянка кад.№ 4425486500:06:004:0130 належить до державної власності.

Суд першої інстанції, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, також визнав неможливість перебування спірної земельної ділянки у власності відповідача.

Поряд з цим судом відмовлено в задововоленні позову з тих підстав, що спірна земельна ділянка перебуває у державній власності т а право комунальної власності на неї відповідачем не було зареєстровано.

Колегія суддів Східного апеляційного господарського суду не погоджується з відповідною правовую позицією місцевого господарського суду з огляду на таке.

Як вбачається, Нижньодуванською селищною радою, якій було передано у комунальну власність за актом приймання-передачі земельну ділянку площею 114,2850 га кадастровий номер 4425486500:06:004:0123 не було проведено державну реєстрацію права комунальної власності на цю земельну ділянку.

Відповідна земельна ділянка згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного земельного кадастру залишилася в державній власності.

Новоутворена земельна ділянка кад.№ 4425486500:06:004:0130 площею 112,2850 га в результаті поділу земельної ділянки площею 114,2850 га кад.№ 4425486500:06:004:0123, також належить до державної власності.

За відповідним актом приймання-передачі відповідачу - Нижньодуванській селищній раді, у комунальну власність ця земельна ділянка не передавалася, відповідне рішення щодо її передачі до комунальної власності відповідним органом також не приймалося.

Відповідно право комунальної власності Нижньодуванською селищною радою на земльну ділянку кад.№ 4425486500:06:004:0130 площею 112,2850 га зареєстровано не було.

У поясненнях Нижньодуванська селищна рада повідомила про те, що нею не було здійснено державну реєстрацію права комунальної власності на земельну ділянку кад.№ 4425486500:06:004:0130 площею 112,2850, оскільки згідно акту примання-передачі від 07.12.2020 до наказу Головного управління Держгеокадастру у Луганській області № 3-ОТГ їй було передано земельну ділянку кад.№ 4425486500:06:004:0123 площею 114,2850 (яка наразі припинила своє існування як об`єкт цивільних прав та реєстрація якої вважається скасованою згідно положень ст.79-1 ЗК України), а не новоутворену земельну ділянку кад.№ 4425486500:06:004:0130 площею 112,2850.

Поряд з цим за змістом ст. ст. 317, 319 ЦК України право володіння, поряд з правом користування та розпоряджання майном, належить власнику майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним та є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Право володіння виникає на підставі договору з власником або особою, якій майно було передане власником, а також на інших підставах, встановлених законом (ст. 398 ЦК України).

Як зазначалося вище, законним власником і розпорядником спірної земельної ділянки державної власності лісогосподарського призначення з кадастровим номером 4425486500:06:004:0130 площею 112,2850 га, яка утворилась в результаті поділу, а також первинної земельної ділянки з кадастровим номером 4425486500:06:004:0123 площею 114,2850 га в силу положень ст. 122 ЗК України є саме Луганська обласна державна адміністрація - обласна військово- цивільна адміністрація, оскільки зазначені земельні ділянки більшою частиною своєї площі накладаються на землі державного лісового фонду.

Таким чином, спірна земельна ділянка лісогосподарського призначення державної власності (у складі первинної) вперше незаконно вибула з володіння держави в особі законного володільця - Луганської ОДА, на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 20.12.2019 N4215-сг, яким вказану земельну ділянку всупереч вимог земельного та лісового законодавства віднесено до земель сільськогосподарського призначення.

Поза увагою суду першої інстанції залишилось те, що внаслідок державної реєстрації 08.07.2020 права державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4425486500:06:004:0123 площею 114,2850 га за ГУ Держгеокадастру у Луганській області саме як за розпорядником земель сільськогосподарського призначення, земельна ділянка хоча і залишилась в державній власності (оскільки станом на той час землі сільськогосподарського призначення могли перебувати в державній власності і в розпорядженні органів Держгеокадастру), проте її категорію (цільове призначення) змінено з земель лісогосподарського призначення незаконно, в результаті чого вона вибула із володіння законного власника і розпорядника - Луганської ОДА

У подальшому на підставі наказу від 07.12.2020 №3-ОТГ та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення спірну земельну ділянку (у складі первинної) переданої з державної власності у комунальну, а розпоряджання цими землями здійснювала Нижньодуванська селищна рада.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з позицією апелянта, що спосіб, в який спірна земельна ділянка, вибула із володіння держави в особі законного володільця Луганської ОДА, свідчить про низку послідовних дій щодо незаконної передачі з державної власності у комунальну земель лісогосподарського призначення з одночасним вчиненням дій щодо віднесення їх до категорії сільськогосподарських земель та унеможливлення подальшого їх повернення законному розпоряднику (об?єднання та поділ земельних ділянок з метою присвоєння нових кадастрових номерів, зміна їх конфігурації).

Близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 справі Ne 367/2022/15-ц, при цьому відповідно до висновків Великої Палати формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об?єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб, у тому числі права власника земельних ділянок, які були поділені та/або об?єднані, на їх витребування (п. 56).

Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Cуду від 01.10.2019 у справі №922/2723/17 та Верховного Суду від 10.12.2021 у справі № 924/454/20

Таким чином, колегія суддів визнає обгрунтованою позицією апелянта, що відповідні розпорядчі акти є свідченням незаконного відчуження ГУ Держгеокадастру у Луганській області спірної земельної ділянки на праві власності на користь Нижньодуванської селищної ради, та її фактичне перебування у власності останньої.

Твердження місцевого господарського суду щодо обовязковості реєстрації відповідачем права власності на спірну земельну ділянку, як передумови задоволення позовних вимог не відповідають в повній мірі положенням законодаства та обставинам спору.

Згідно до положень ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", який регулює відносини, що виникають у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, і спрямований на забезпечення визнання та захисту державою таких прав, встановлює, що державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17 зроблено висновок, про те що сама собою державна реєстрація права власності за певною особою не є безспірним підтвердженням наявності в цієї особи права власності, але створює спростовувану презумпцію права власності такої особи.

З системного аналізу практики Верховного Суду вбачається, що володіння нерухомими речами може бути підтверджене, зокрема (але не виключно) фактом державної реєстрації права власності на це майно в установленому законом порядку (наприклад, п. 60 постанови Верховного Суду від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-ц).

Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у складі,необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення такого права не має.

Наведені висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у cnpaві №916/2791/13, від 21.01.2021 y справі №910/27779/14.

Судом першої інстанції безпідставно не враховано доведення прокурором факту реєстрації права власності на спірну земельну ділянку лісогосподарського призначення за іншим суб?єктом, аніж законним власником (право власності на спірну земельну ділянку 08.07.2020 зареєстровано за ГУ Держгеокадастру у Луганській області).

Крім того, матеріалами справи повністю підтверджено, що у подальшому спірна земельна ділянка незаконно вибула з державної власності та передана до комунальної власності і перебуває у незаконному володінні Нижньодуванської селищної ради, яка здійснювала розпорядження нею, не зважаючи на відсутність державної реєстрації права власності територіальної громади відповідно до ч. 1ст. 28 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, що унеможливлює ототожнення факту набуття права власності з фактом його державної реєстрації. До інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить.

При дослідженні судом обставин існування в особи права власності необхідним перш за все встановлення підстави, на якій особа набула таке право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Аналогічні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі №911/3594/17, а також у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.02.2018 у справі №925/1121/17, від 17.04.2019 y cnpaвi №916/675/15.

Зазначене виключає підстави для відмови в задоволенні позовних вимог прокурора, оскільки останнім належними і допустимими доказами доведено факт вибуття спірної земельноїділянки з володіння позивача, що повністю відповідає принципу реєстраційного підтвердження володіння нерухомими речами.

Одночасно відмовляючи в задоволенні позовних вимог місцевий господарський суд зазначив, що матеріалами справи підтверджується накладення лише частини спірної земельної ділянки на землі державного лісового фонду, позаяк предмет позовних вимог полягає у поверенні земельної ділянки лісогосподарського призначення саме у площею 112,2850 га.

З приводу зазначеного, слід зазначити, що за інформацією Державного підприємства "Харківська державна лісовпорядна експедиція" Українського державного проектного лісовпорядного виробничого об?єднання "Укрдержліспроект" від 07.07.2021 № 419 та доданою схемою перетину, спірна земельна ділянка з кадастровим номером 4425486500:06:004:0130 частково накладається на землі лісого сподарського призначення державного лісового фонду квартал 81 Троїцького лісництва ДП "Білокуракинське ЛМГ", площа перетину становить 103,5310 га із загальної площі ділянки 112,2850 га.

До вказаного листа додано фрагмент кадастрової карти України з нанесеними межами Троїцького лісництва, а саме меж 81 кварталу, що також дозволяє візуально визначити розташування кварталу.

Викладене свідчить, що земельна ділянка з кадастровим номером 5486500:06:004:0130 знаходиться на землях державного лісового фонду, наданих в постійне користування ДП "Білокуракинське лісомисливське господарство".

Варто наголосити, що відповідно до ч. 1 ст. 79-1 Земельного кодексу України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об?єкта цивільних прав.

Формування земельної ділянки передбачає визначення ї площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру.

При цьому слід звернути увагу, що об?єктом цивільних прав земельна ділянка стає після її формування.

Таким чином, прокурором обгрунтовано заявлено про витребування земельної ділянки з кадастровим номером 4425486500:06:004:0130 площею саме 112,2850 га, оскільки ця земельна ділянка є сформованою, а отже с об?ектом цивільних прав, з чим пов?язується можливість матеріального об?єкта (майна) перебувати в цивільному обороті та судового захисту права власності на нього.

Разом з тим, у разі задоволення позову та виконання судового рішення, державної реєстрації права власності за Луганською ОДА, остання матиме можливість, за наявності підстав, у повному обсязі розпоряджатися вказаною земельною ділянкою, у т.ч. здійснювати дії щодо ї поділу, зміни цільового призначення земель, які не належать до державного лісового фонду, надання їх у власність або користування іншим особам тощо.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції визначив, що заявлена позовна вимога на підставі ст.ст.377, 388 ЦК України, тобто віндикаційний позов про витребування земельної ділянки кад.№ 4425486500:06:004:0130, площею 112,2850 у Нижньодуванської селищної ради, право комунальної власності на яку відповідачем зарєстровано не було, наразі не відповідає належному способу захисту прав позивача.

Втім колегія суддів не погоджується з такою правовою аргументацією суду першої інстанції враховуючи таке.

Під захистом цивільних прав розуміють передбачений законодавством засіб, за допомогою якого може бути досягнуте припинення, запобігання, усунення порушення права, його відновлення і (або) компенсація витрат, викликаних порушенням права.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду звимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.

Для визначення предмета позову як способу захисту права чи інтересу важливим є перелік способів захисту цивільного права та інтересу, наведений у статті 16 ЦК України. Обраний спосіб захисту має безпосередньо втілювати мету, якої прагне досягти суб?єкт захисту, тобто мати наслідком повне припинення порушення його прав та охоронюваних законом інтересів.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, необхідно зважати і на його ефективність з точки зору положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Так, у рішенні від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об?єднаного Королівства" Європейський суд з прав людини наголосив, що зазначена норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, передбачених Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені у правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дали би змогу компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції та надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов?язань. Крім того, ЄСПЛ акцентував, що за деяких обставин вимоги статті 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, передбачених національним правом

Стаття 13 Конвенції вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов?язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згідно із цією статтею, повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема його застосування не повинно бути ускладнено діями або недоглядом органів влади відповідної держави (рішення ЄСПЛ у справі "Афанасьєв проти України" від 05.04.2005).

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" ЄСПЛ зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає не лише запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Таким чином, обов?язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, ефективний засіб повинен забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обгрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Тобто зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких грунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається (наведену правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Cudy від 25.06.2019 у справі No 924/1473/15).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Зазначені висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі N 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №905/1926/16, від 22.08.2018 у справі №925/1265/16, від 12.12.2018 у справі №570/3439/16-4, від 27.11.2018 у справі №905/2260/17 та від 30.01.2019 у справі №569/17272/15-ч, а також у постанові Верховного Суду від 11.08.2021 y cnpaві №914/1049/18.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі №917/1739/17 зроблено висновок, що правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обгрунтовує свої вимоги. При цьому незгода суду з наведеним у позовній заяві правовим обгрунтуванням щодо спірних правовідносин не є підставою для відмови у позові. Суд, з?ясувавши при розгляді справи, що сторона або інший учасник судового процесу на обгрунтування своїх вимог або заперечень послався не на ті норми права, що фактично регулюють спірні правовідносини, самостійно здійснює правильну правову кваліфікацію останніх та застосовує для прийняття рішення ті норми матеріального і процесуального права, предметом регулювання яких є відповідні правовідносини. Зазначення позивачем конкретної правової норми на обгрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору.

Згідно до висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постановах від 16.05.2018 у справі №925/378/17, від 26.02.2020 у справі №210/5659/18, суд зобов?язаний з?ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність/ відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення/захисту в обраний позивачем спосіб. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, відповідно до викладеної у позові вимоги такої особи суд може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (ч. 2 ст. 5 ГПК України).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 26.06.2019 у справі №587/430/16-4, від 04.12.2019 у справі №917/1739/17, від 23.11.2021 у справі №359/3373/16-4 та від 26.10.2022 усправі №229/1026/21 сформувала висновок, що оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Отже, неправильна юридична кваліфікація сторонами спірних правовідносин не звільняє суд від обов?язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд, розглядаючи справи за позовами прокурора про витребування земельних ділянок лісогосподарського призначення на користь держави, та встановив підстави для задоволення позовів прокурора у зв?язку з тим право державної власності на спірну земельну ділянку не могло припинитися внаслідок прийняття рішення органом місцевого самоврядування, який відповідно до своєї компетенції не був наділений повноваженнями щодо розпорядження земельними ділянками лісового фонду (лісами), не зважаючи на неправильну, на думку Верховного Суду, юридичну кваліфікацію цих позовів.

Зазначена позиція викладена у постановах Верховного суду від 04.02.2020 у справах №№911/3523/17, 911/3897/17, 911/3579/17, 911/3577/17, 911/3738/17, 911/3148/17 911/3574/17, 911/3311/17.

Ураховуючи викладене, з огляду на доведений прокурором факту порушення інтересів держави, юридична кваліфікація прокурором позовної вимоги про витребування з незаконного володіння спірної земельної ділянки лісогосподарського призначення як вимоги, до якої слід застосувати положення статей 330, 387 і 388 ЦК України, з огляду на обставини справи не призвела до неправильного його вирішення, тому не може бути достатньою підставою для відмови в задоволенні позову лише формальних міркувань.

У постановах від 07.11.2018 у справі №488/5027/14-ц та від 14.11.2018 y справі № 183/1617/16 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що у спорах стосовно земель лісогосподарського призначення, прибережних захисних смуг, інших земель, які перебувають під посиленою правовою охороною держави, вона, втручаючись у право мирного володіння відповідними земельними ділянками з боку приватних осіб, може захищати загальні інтереси у безпечному довкіллі, непогіршенні екологічної ситуації, у використанні власності не на шкоду людині та суспільству (ч. 3 ст. 13, ч. 7 ст. 41, ст. 50 Конституції України).

Ці інтереси реалізуються, зокрема, через цільовий характер використання земель (ст. ст.18, 19, п. "а" .ч 1ст. 91 ЗК України), які набуваються лише згідно із законом (ст. 14 Конституції України). Заволодіння приватними особами такими ділянками всупереч чинному законодавству, без належного дозволу уповноваженого на те органу може зумовлювати конфлікт між гарантованим ст. 1 Першого протоколу до Конвенції правом цих осіб мирно володіти майном і правами інших осіб та всього суспільства на безпечне довкілля.

Піддаючи аналізу пропорційність втручання з дотриманням основоположних принципів ст. 1 Першого протоколу Конвенції у своєму рішенні у справі "Хамер проти Бельгії" ЄСПЛ вперше зазначив, що навколишнє середовище, не будучи безпосередньо зазначеним у Конвенції, тим не менш являє собою цінність, в збереженні якої зацікавлені як суспільство, так і публічна влада, і економічні імперативи та навіть деякі основні права не повинні превалювати над екологічними міркуваннями, особливо якщо держава прийняла законодавство з цього питання.

Ураховуючи вищевикладене, ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції безпідставно не визнав незаконним перебування спірної земельної ділянки державної власності лісогосподарського призначення у статусі сільськогосподарських земель комунальної власності, що прямо суперечить принципам пріоритету використання лісогосподарських земель за цільовим призначенням, основним засадам охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Наведене в свою чергу свідчить про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Аналізуючи дотримання судом першої інстанції вимог матеріального та процесуального права колегія суддів Східного апеляційного господарського суду зазначає про неповне дослідження судом усіх обставин справи, надання неналежної правової оцінки матеріалам справи а саме наказу ГУ Держгеокадастру у Луганській області від 20.12.2019 N4215-сг, наказу від 07.12.2020 №3-ОТГ та акту приймання-передачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення, як свідченням незаконного відчуження ГУ Держгеокадастру у Луганській області спірної земельної ділянки на праві власності на користь Нижньодуванської селищної ради, та її фактичне перебування у власності останньої,що призвело до неправильного вирішення спору.

Приймаючи до уваги вищевикладене, судова колегія вважає, що апеляційна скарга Харківської обласної прокуратури підлягає задоволенню, а рішення Господарського суду Луганської області від 09.11.2022 у справі №913/672/21 скасуванню з прийняттям нового рішення про задоволення позовних вимог.

Щодо судових витрат, які складаються з судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги, то колегія суддів дійшла висновку про їх розподіл відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 129, 240, 269, 270, п.2, ч.1 статті 275, п.1 п.3 статті 277, статтями 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Східного апеляційного господарського суду,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Харківської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Господарського суду Луганської області від 09.11.2022 у справі №913/672/21 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким позов заступника керівника Луганської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово - цивільної адміністрації до Нижньодуванської селищної ради, про витребування на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово - цивільної адміністрації з незаконного володіння Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області земельної ділянки лісогосподарського призначення площею 112,2850 га з кадастровим номером 4425486500:06:004:0130 задовольнити.

Витребувати з незаконного володіння Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області на користь держави в особі Луганської обласної державної адміністрації - обласної військово - цивільної адміністрації земельну ділянку лісогосподарського призначення площею 112,2850 га з кадастровим номером 4425486500:06:004:0130.

Стягнути з Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області (код ЄДРПОУ 04335683, вул.Каштанова, буд.79, смт.Нижня Дуванка, Сватівський район, Луганська область, 92612) на користь Луганської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02909921, вул.Б.Ліщини, 27, м.Сєвєродонецьк, Луганська область, 93405) витрати за подання позовної заяви в розмірі 10 543,51 грн.

Стягнути з Нижньодуванської селищної ради Сватівського району Луганської області (код ЄДРПОУ 04335683, вул.Каштанова, буд.79, смт.Нижня Дуванка, Сватівський район, Луганська область, 92612) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, вул. Б. Хмельницького, 4 м. Харків, 61001) витрати за подання апеляційної скарги в розмірі 15 815,26 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення її повного тексту.

Повний текст постанови складено 30.01.2023.

Головуючий суддя В.В. Россолов

Суддя І.А. Шутенко

Суддя В.С. Хачатрян