Рішення

від 26.01.2023 по справі 910/12823/20

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.01.2023Справа № 910/12823/20

Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Степанець Є.Ю., розглянувши за правилами загального позовного провадження матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексфер" до Відкритого акціонерного товариства "Давали" про стягнення 59 778,61 доларів США,

за участю представників:

Товариства: не з`явився;

Підприємства: не з`явися;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Ексфер" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з вказаним позовом, посилаючись на те, що на виконання укладеного 21 листопада 2018 року між ним та Відкритим акціонерним товариством "Давали" (далі - Підприємство) договору транспортного експедирування № 18-033-Э позивач надав відповідачу передбачені цією угодою послуги у період з 28 грудня 2018 року по 30 вересня 2019 року на суму 170 233,00 доларів США. Оскільки Підприємство взяте на себе за цим договором зобов`язання з оплати наданих йому послуг виконало лише частково, сплативши 155 382,00 доларів США та заборгувавши таким чином 26 141,00 доларів США, позивач, посилаючись на статті 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статтю 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України), просив суд стягнути з відповідача вищезазначену суму боргу, а також 3 000,19 грн доларів США трьох процентів річних та 30 637,42 доларів США пені, нарахованих у зв`язку з несвоєчасним проведенням розрахунків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28 серпня 2020 року позовну заяву залишено без руху та надано позивачу строк для усунення її недоліків протягом 5 днів з дня вручення даної ухвали.

2 вересня 2020 року через загальний відділ канцелярії суду позивачем на виконання вимог вказаної ухвали подано документи для усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 7 вересня 2020 року позовну заяву Товариства прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/12823/20, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 25 лютого 2021 року. Крім того, цією ухвалою провадження в справі було зупинено у зв`язку із направленням до Міністерства юстиції України документів для їх передачі дипломатичними каналами компетентному органу Республіки Азербайджан та вручення Підприємству.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25 лютого 2021 року провадження у справі було поновлено. Ухвалою від цієї ж дати підготовче провадження у справі закрито та призначено її до судового розгляду по суті на 2 вересня 2021 року, запропоновано позивачу здійснити переклад даної ухвали і судового доручення на азербайджанську або російську мову, а також у зв`язку із направленням до Міністерства юстиції України документів для їх передачі дипломатичними каналами компетентному органу Республіки Азербайджан та вручення Підприємству зупинено провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 2 вересня 2021 року провадження у справі було поновлено. Крім того, ухвалою від вказаної дати відкладено розгляд справи на 3 березня 2022 року. Запропоновано позивачу здійснити переклад даної ухвали суду і судового доручення на азербайджанську або російську мову, а також у зв`язку із направленням до Міністерства юстиції України документів для їх передачі дипломатичними каналами компетентному органу Республіки Азербайджан та вручення Підприємству зупинено провадження у справі.

Судове засідання, призначене на 3 березня 2022 року, не відбулося у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 воєнного стану.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 6 червня 2022 року поновлено провадження у справі № 910/12823/20 та призначено її розгляд на 22 вересня 2022 року. Крім того, цією ухвалою запропоновано позивачу здійснити переклад даної ухвали і судового доручення на азербайджанську мову, а також зупинено провадження в справі у зв`язку із направленням до Міністерства юстиції України документів для їх передачі дипломатичними каналами компетентному органу Республіки Азербайджан та вручення Підприємству.

28 червня 2022 року документи з перекладом направлено Міністерству юстиції України для їх передачі дипломатичними каналами компетентному органу Республіки Азербайджан та вручення Підприємству, місцезнаходження якого: AZ1012, Республіка Азербайджан, місто Баку, Ясамалський район, Алатава 2, будинок 212.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22 вересня 2022 року провадження у справі було поновлено. Крім того, ухвалою від вказаної дати відкладено розгляд справи на 26 січня 2023 року. Запропоновано позивачу здійснити переклад даної ухвали і судового доручення на азербайджанську мову, а також зупинено провадження в справі у зв`язку із направленням до Міністерства юстиції України документів для їх передачі дипломатичними каналами компетентному органу Республіки Азербайджан та вручення Підприємству.

8 листопада 2022 року документи з перекладом направлено Міністерству юстиції України для їх передачі дипломатичними каналами компетентному органу Республіки Азербайджан та вручення Підприємству, місцезнаходження якого: AZ1012, Республіка Азербайджан, місто Баку, Ясамалський район, Алатава 2, будинок 212.

25 січня 2023 року через систему "Електронний суд" позивач подав додаткові письмові пояснення, в яких зазначив про часткову сплату відповідачем основного боргу в розмірі 5 000,000 доларів США та надав відповідні докази.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26 січня 2023 року провадження у справі було поновлено.

Судове засідання 26 січня 2023 року не розпочалося вчасно у зв`язку з оголошенням о 7:45 год. повітряної тривоги, яка тривала до 12:08 год.

Розгляд справ, призначених на вказану дату, було проведено у порядку їх черговості через годину після закінчення повітряної тривоги, про що було повідомлено сторін на офіційному вебсайті Господарського суду міста Києва.

Сторони явку своїх уповноважених представників у судове засідання не забезпечили, проте 26 січня 2023 року на електронну адресу суду Товариство подало заяву про розгляд справи без участі його представника, а також додаткові письмові пояснення.

Враховуючи тривалий розгляд даної справи, наявність клопотання позивача про розгляд справи за відсутності його представника, а також враховуючи систематичну неявку в судові засідання представника відповідача, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для подальшого відкладення розгляду даного спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

21 листопада 2019 року між Підприємством та Товариством укладено договір транспортного експедирування № 18-033-Э, за умовами якого останнє зобов`язалося здійснити транспортно-експедиторське обслуговування експортно-імпортних та транзитних вантажів залізничним транспортом територією України, країнами СНД та інших держав, а Підприємство - здійснювати своєчасну оплату та відшкодовувати витрати позивача (пункти 1.1., 2.2.2. договору).

Даний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

Пунктом 2.1.6. договору передбачено, що за заявкою відповідача позивач може надавати послуги з організації та супроводження залізничних перевезень вантажів у залізничних вагонах, у тому числі надання вагонів для участі в процесі перевезення вантажів Підприємства.

Згідно з пунктом 3.1. договору відповідач здійснює 100 % передоплату в розмірі заявленого обсягу перевезення вантажів шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Товариства на підставі виставлених рахунків протягом 3 банківських днів з моменту отримання рахунку від позивача. Банківські витрати на перерахування коштів несе відповідач.

Оплата за цим договором здійснюється в доларах США (пункт 3.3. договору).

Відповідно до пункту 3.6. договору вартість послуг вказується Товариством у рахунках-фактурах, що є невід`ємною частиною цієї угоди, та складається, у тому числі, з винагороди й витрат експедитора. Вважається, що відповідач погодився з вартістю послуг, зазначеною в рахунках-фактурах, якщо останнім здійснено їх повну або часткову оплату, або передано вантаж до перевезення. Після фактичного отримання послуг (фактична доставка вантажу згідно з транспортною накладною) Підприємство не має права посилатися на неузгодження вартості наданих послуг. У разі, якщо відповідач не оплатив 100 % передоплати за послуги, то після отримання вантажу виставлений рахунок-фактура підлягає оплаті й будь-які заперечення Підприємства, окрім якості наданих послуг, не можуть братися до уваги.

Якщо згідно із законодавством надані послуги є об`єктом оподаткування ПДВ, то розмір ПДВ враховується по діючій податковій ставці і відображається у документах, що підтверджують вартість послуг (пункт 3.7. договору).

Згідно з пунктом 3.8. договору до 15 числа місяця, що слідує за звітним, Товариство надає повний пакет документів (акт виконаних робіт, податкові накладні).

За умовами пунктів 3.10., 3.11. цієї угоди Підприємство зобов`язане при отриманні копій документів, зазначених у пункті 3.7. договору, розглянути їх та в разі відсутності мотивованих заперечень підписати акт прийому-передачі наданих послуг. У випадку неотримання позивачем від відповідача підписаного акта або документів, що підтверджують заперечення Підприємства від підписання відповідного акта протягом 10 днів з моменту отримання, такі акти вважаються прийнятими без зауважень та підлягають оплаті в повному обсязі.

Відповідно до пункту 3.12. даної угоди Підприємство сплачує Товариству всі документально підтверджені та включені в акти прийому-передачі наданих послуг додаткові послуги, не передбачені цим договором, але понесені позивачем у ході виконання даної угоди.

За умовами пункту 7.1. договору він вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31 грудня 2018 року. Якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення строку дії цього договору не повідомить письмово іншу сторону про розірвання договору, він вважається автоматично поновленим на кожен наступний календарний рік.

З матеріалів справи вбачається, що Товариство сформувало та виставило Підприємству відповідні рахунки-фактури за надані послуги на загальну суму 181 523,00 доларів США (разом з ПДВ), копії яких містяться в матеріалах справи, а саме: від 28 грудня 2018 року № 306 на суму 11 300,00 доларів США, від 2 січня 2019 року № 3 на суму 10 900,00 доларів США, від 14 січня 2019 року № 6 на суму 11 690,00 доларів США, від 14 січня 2019 року № 7 на суму 6 900,00 доларів США, від 31 січня 2019 року № 20 на суму 5 845,00 доларів США, від 17 січня 2019 року № 12 на суму 16 860,00 доларів США, від 31 січня 2019 року № 19 на суму 11 240,00 доларів США, від 1 лютого 2019 року № 21 на суму 5 620,00 доларів США, від 7 лютого 2019 року № 24 на суму 5 620,00 доларів США, від 11 лютого 2019 року № 25 на суму 5 620,00 доларів США, від 25 лютого 2019 року № 38 на суму 12 440,00 доларів США, від 7 лютого 2019 року № 23 на суму 1 651,00 доларів США, від 8 квітня 2019 року № 59 на суму 5 806,00 доларів США, від 17 квітня 2019 року № 64 на суму 5 806,00 доларів США, від 20 червня 2019 року № 111 на суму 12 380,00 доларів США, від 25 червня 2019 року № 112 на суму 6 190,00 доларів США, від 2 липня 2019 року № 122 на суму 18 675,00 доларів США, від 1 липня 2019 року № 115 на суму 12 450,00 доларів США, від 21 серпня 2019 року № 156 на суму 2 380,00 доларів США, від 28 серпня 2019 року № 162 на суму 12 150,00 доларів США.

Судом встановлено, що на виконання укладеного між сторонами договору позивач у період його дії надав Підприємству послуги на загальну суму 181 523,00 доларів США (разом з ПДВ), що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями актів здачі-прийняття послуг: від 29 грудня 2018 року № 399 на суму 11 300,00 доларів США, від 31 січня 2019 року № 3 на суму 10 900,00 доларів США, від 31 січня 2019 року № 4 на суму 11 690,00 доларів США, від 31 січня 2019 року № 5 на суму 6 900,00 доларів США, від 31 січня 2019 року № 19 на суму 5 845,00 доларів США, від 31 січня 2019 року № 20 на суму 16 860,00 доларів США, від 31 січня 2019 року № 21 на суму 11 240,00 доларів США, від 28 лютого 2019 року № 37 на суму 5 620,00 доларів США, від 28 лютого 2019 року № 38 на суму 5 620,00 доларів США, від 28 лютого 2019 року № 39 на суму 5 620,00 доларів США, від 28 лютого 2019 року № 40 на суму 12 440,00 доларів США, від 28 лютого 2019 року № 41 на суму 1 651,00 доларів США, від 26 квітня 2019 року № 69 на суму 5 806,00 доларів США, від 26 квітня 2019 року № 70 на суму 5 806,00 доларів США, від 27 червня 2019 року № 110 на суму 12 380,00 доларів США, від 27 червня 2019 року № 111 на суму 6 190,00 доларів США, від 19 липня 2019 року № 125 на суму 18 675,00 доларів США, від 19 липня 2019 року № 126 на суму 12 450,00 доларів США, від 30 серпня 2019 року № 154 на суму 2 380,00 доларів США, від 30 серпня 2019 року № 187 на суму 12 150,00 доларів США.

Вказані акти здачі-прийняття послуг підписані уповноваженими представниками сторін та скріплені їх печатками.

Про належне виконання позивачем своїх зобов`язань за наведеним договором також свідчить відсутність з боку замовника претензій та повідомлень про порушення виконавцем умов цього правочину.

Разом із цим, з наявних у матеріалах справи копій виписок за рахунками позивача в періоди: з 1 липня 2019 року по 31 липня 2019 року, з 18 червня 2019 року по 19 червня 2019 року, з 18 листопада 2019 року по 19 листопада 2019 року, з 1 вересня 2019 року по 30 вересня 2019 року, з 1 березня 2019 року по 5 березня 2019 року, з 1 травня 2019 року по 31 травня 2019 року, за 3 січня 2020 року, за 24 лютого 2020 року, з 3 квітня 2019 року по 4 квітня 2019 року, з 9 серпня 2020 року по 10 серпня 2020 року, - вбачається, що Підприємство лише частково сплатило вартість наданих послуг у розмірі 155 382,00 доларів США, у зв`язку з чим розмір непогашеної заборгованості на момент звернення з цим позовом становив 26 141,00 доларів США.

Судом встановлено, що в процесі розгляду даної справи на виконання умов даного договору відповідач 1 жовтня 2021 року додатково перерахував Товариству 5 000,00 доларів США.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, у разі відсутності предмету спору.

Оскільки Підприємство після звернення Товариства до суду з вказаним позовом частково погасило суму спірного основного боргу в розмірі 5 000,00 доларів США, суд дійшов висновку про відсутність предмету спору у даній справі в цій частині, у зв`язку з чим вважає за необхідне провадження у ній щодо вказаної суми закрити на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України.

Частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини 1 статті 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату (частина 1 статті 909 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 906 ЦК України за перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти стягується провізна плата у розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами. Якщо розмір провізної плати не визначений, стягується розумна плата.

Частиною 1 статті 929 ЦК України передбачено, що за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов`язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Згідно з частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства (частина 2 статті 530 ЦК України).

За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Оскільки заявлена до стягнення сума основного боргу, яка складає 21 141,00 доларів США, підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи, і Підприємство на момент прийняття рішення не надало доказів, які свідчать про погашення вказаної заборгованості перед позивачем, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимоги Товариства до відповідача про стягнення цієї суми основного боргу, у зв`язку з чим даний позов у цій частині підлягає задоволенню.

Також позивач просив суд стягнути з відповідача 3 000,19 доларів США трьох процентів річних, нарахованих у період з 30 грудня 2018 року по 13 серпня 2020 року на відповідні суми боргу відповідача в іноземній валюті.

За умовами частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене частиною 2 статті 625 ЦК України нарахування трьох процентів річних має компенсаційний, а не штрафний характер, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у отриманні компенсації від боржника.

При обрахунку трьох процентів річних за основу має братися прострочена сума, визначена у договорі чи судовому рішенні, а не її еквівалент у національній валюті України. Вказана компенсаційна виплата розраховуються з урахуванням простроченої суми, визначеної у відповідній валюті, помноженої на кількість днів прострочення.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16 та від 23 жовтня 2019 року в справі № 723/304/16-ц.

Оскільки заявлений Товариством до стягнення розмір трьох процентів річних є арифметично вірним, відповідає вимогам чинного законодавства та положенням договору, позовна вимога про стягнення з відповідача суми цієї компенсаційної виплати також підлягає задоволенню.

Крім того, у своїй позовній заяві Товариство просило суд стягнути з підприємства 30 637,42 доларів США пені, нарахованої у період з 30 грудня 2018 року по 13 серпня 2020 року на відповідні суми боргу відповідача.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Згідно з частиною 3 вищезазначеної статті пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання (частина 1 статті 550 ЦК України).

Відповідно до частини 2 статті 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Частиною 1 статті 552 ЦК України встановлено, що сплата (передання) неустойки не звільняє боржника від виконання свого обов`язку в натурі.

Приписами статті 230 ГК України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Згідно з пунктом 3.5. договору за прострочення платежу відповідач сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від невиплаченої суми за кожен день прострочення.

Преамбулою Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" передбачено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань. Суб`єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб`єкти підприємницької діяльності.

Згідно статей 1, 3 цього закону платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня. Аналогічне положення міститься в частині 2 статті 343 ГК України.

Аналіз наведених норм чинного законодавства та умов договору свідчить про те, що максимальний розмір пені, визначений Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" та погоджений сторонами у договорі, пов`язаний із розміром облікової ставки Національного банку України. Оскільки чинне законодавство не передбачає встановлення Національним банком України облікової ставки для іноземної валюти, пеня має обчислюватися та стягуватися за судовими рішеннями лише у національній валюті України - гривні.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 1 квітня 2015 року в справі № 909/660/14, а також у постановах Верховного Суду: від 13 червня 2018 року в справі № 905/1923/16, від 13 липня 2018 року в справі № 916/2393/17, від 6 березня 2019 року в справі № 916/4692/15.

Відповідно до частини 2 статті 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, з урахуванням умов договору пеня у цій справі має обчислюватися і стягуватися в національній валюті України - гривні. При цьому саме у гривні пеня повинна обчислюватися щоденно (на момент щоденного прострочення зобов`язання).

Аналогічна правова позиція викладена у постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду: від 18 вересня 2020 року в справі 916/4693/15, від 23 листопада 2018 року в справі № 922/4404/17 та постанові Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 6 березня 2019 року в справі № 916/4692/15.

Оскільки позивач у порушення приписів чинного законодавства та умов договору розрахував та просив стягнути пеню в іноземній валюті, суд дійшов висновку про необґрунтованість вказаної вимоги Товариства, у зв`язку з чим у задоволенні позову в цій частині слід відмовити.

Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, позов Товариства підлягає частковому задоволенню.

Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з частиною 4 статті 231 ГПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі, зокрема, закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Однак, зважаючи на відсутність у матеріалах справи клопотання позивача про повернення йому сплаченої суми судового збору, суд позбавлений можливості вирішити вказане питання по суті на час прийняття даного рішення.

Відтак, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір пропорційно задоволеним позовним вимогам у розмірі 9 889,44 грн.

Керуючись статтями 86, 129, 191, 231, 233, 236-238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Давали" (AZ1012, Республіка Азербайджан, місто Баку, Ясамалський район, Алатава 2, будинок 212; ідентифікаційний код 1300022781) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексфер" (08502, Київська область, місто Фастів, вулиця Козятинська, будинок 20, квартира 21; ідентифікаційний код 41869021) 21 141 (двадцять одну тисячу сто сорок один) долар США 00 центів основної заборгованості, 3 000 (три тисячі) доларів США 19 центів трьох процентів річних та 9 889 (дев`ять тисяч вісімсот вісімдесят дев`ять) грн 44 коп. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Провадження у справі в частині стягнення з Відкритого акціонерного товариства "Давали" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Ексфер" 5 000,00 доларів США основного боргу закрити.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 6 лютого 2023 року.

СуддяЄ.В. Павленко