Ухвала

від 31.01.2023 по справі 921/369/17-г/13

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

31 січня 2023 року

м. Київ

cправа № 921/369/17-г/13

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Багай Н. О. - головуючого, Волковицької Н. О., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Письменна О. М.,

за участю представників:

позивача - Накельського Ю. Б. (адвоката),

відповідача-1 - не з`явилися,

відповідача-2 - не з`явилися,

відповідача-3 - Берегуляк О. В. (адвоката, в режимі відеоконференції),

третьої особи-1 - не з`явилися,

третьої особи-2 - не з`явилися,

третьої особи-3 - не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокмар"

про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019 (колегія суддів: Суховий В. Г. - головуючий, Берднік І. С., Міщенко І. С.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рокмар"

до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Новагрос", 2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуків Агро", 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Галичина",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: 1) приватного нотаріуса Тернопільського міського нотаріального округу Боднарчук Оксани Ігорівни, 2) приватного нотаріуса Козівського районного нотаріального округу Боднарук Наталії Миколаївни, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "РАЙЗ М",

про: 1) визнання права власності на нежитлові будівлі, 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.05.2017, 3) визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.05.2017, 4) витребування нежитлових будівель з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. У червні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Рокмар" (далі - ТОВ "Рокмар") звернулося до Господарського суду Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Новагрос" (далі - ТОВ "Новагрос"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Гуків Агро" (далі - ТОВ "Гуків Агро"), Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія Фармінг Галичина" (далі - ТОВ "Мрія Фармінг Галичина") про:

- визнання права власності на нежитлові будівлі, що розташовані за адресою: вул. І. Богуна, 8, смт Козова, Козівський район Тернопільська область (далі - спірне майно), придбані у ТОВ "Новагрос" на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2015;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Новагрос" і ТОВ "Гуків Агро", посвідченого 04.05.2017 приватним нотаріусом Тернопільського міського нотаріального округу Боднарчук О. І., запис у реєстрі № 2264;

- визнання недійсним договору купівлі-продажу, укладеного між ТОВ "Гуків Агро" і ТОВ "Мрія Фармінг Галичина", посвідченого 31.05.2017 приватним нотаріусом Козівського районного нотаріального округу Боднарук Н. М., запис у реєстрі № 577;

- витребування із чужого незаконного володіння ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" спірного майна та передачу його власнику - ТОВ "Рокмар".

1.2. Позовну заяву з посиланням на положення статей 258, 330, 328, 334, 346, 387, 388, 392 Цивільного кодексу України було обґрунтовано тим, що на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2015, укладеного з ТОВ "Новагрос", зареєстровано право власності ТОВ "Рокмар" на спірне майно. Однак згідно з наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2017 № 632/5 рішення про державну реєстрацію права власності позивача на спірне майно скасовано за результатами розгляду скарги ТОВ "Новагрос". ТОВ "Рокмар" стало відомо про продаж спірного майна ТОВ "Новагрос" за договором купівлі-продажу ТОВ Гуків Агро", а 13.06.2017 - про реєстрацію права власності на спірне майно за ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого нотаріусом 31.05.2017. ТОВ "Рокмар" зазначало, що його право власності на спірне майно виникло на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2015, який не розірвано та не визнано недійсним, а тому, на думку позивача, він не втратив свого правового статусу власника щодо спірного майна, а подальше відчуження і реєстрація цього майна порушують права позивача.

2. Короткий зміст судових рішень

2.1. Рішенням Господарського суду Тернопільської області від 13.12.2017, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 у справі № 921/369/17-г/13, відмовлено в повному обсязі у задоволенні позовних вимог ТОВ "Рокмар" до ТОВ "Новагрос", ТОВ "Гуків Агро", ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" про визнання права власності на нежитлові будівлі, визнання недійсними договорів купівлі-продажу, витребування нежитлових будівель з чужого незаконного володіння.

2.2. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.06.2018 скасовано постанову Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2018 та рішення Господарського суду Тернопільської області від 13.12.2017, а справу № 921/369/17-г/13 передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

2.3. За результатами нового розгляду рішенням Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2018 у справі № 921/369/17-г/13 позовні вимоги задоволено частково. Визнано за позивачем право власності на спірне майно. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

2.4. Рішення суду мотивовано тим, що факт скасування державної реєстрації за позивачем права власності на спірне майно не нівелює підстави такої реєстрації, тобто договір купівлі-продажу нерухомого майна від 03.11.2015, що є правовстановлюючим документом і який є чинним, не визнаний недійсним у встановленому законом порядку, а тому позовна вимога про визнання за позивачем права власності на спірне майно є обґрунтованою.

Водночас суд першої інстанції зазначив, що вимоги про визнання недійсними договорів купівлі-продажу нерухомого майна від 04.05.2017 та 31.05.2017 не можуть бути задоволені, оскільки для відновлення порушеного права власності позивача на спірне майно має бути застосований інший спосіб захисту, аніж визнання недійсними договорів купівлі-продажу, оскільки права особи, яка вважає себе власником майна, не підлягають захисту шляхом задоволення позову до добросовісного набувача з використанням правового механізму, передбаченого статтями 215, 216 Цивільного кодексу України.

Суд також зазначив, що вимога позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння не може бути задоволена з огляду на наявність спору стосовно визнання права власності за позивачем на нежитлові приміщення та відсутність остаточного рішення, яке набрало законної сили у цій справі, а тому заявлена позовна вимога про витребування майна у ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" є передчасною. Крім того, право власності на спірні нежитлові приміщення зареєстровано 17.09.2018 за ТОВ "Райз М", а тому, за висновком суду, спірне майно станом на дату прийняття рішення у справі у ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" відсутнє.

2.5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2018 в частині визнання за позивачем права власності на нежитлові будівлі площею 2 687,6 м2, що розташовані за адресою: Тернопільська область, Козівський район, смт Козова, вул. І. Богуна, 8, та в цій частині ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволенні цієї позовної вимоги.

2.6. Постанова апеляційного господарського суду мотивована тим, що на час звернення до суду позивач не був власником спірного майна, оскільки рішення про державну реєстрацію за ним прав на майно від 03.11.2015 № 25807226 скасовано наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2017 № 632/5, і такий наказ є чинним відповідно до судових рішень у справі № 826/10421/17. Крім того, станом на дату ухвалення рішення судом першої інстанції право власності на нерухоме майно зареєстровано за ТОВ "Райз М" і позивач не заявляє вимогу про припинення права власності зазначеної особи на майно, яке є предметом вимоги про визнання права власності за позивачем.

Апеляційний господарський суд зазначив, що суд першої інстанції дійшов висновку про необхідність захисту майнових прав позивача, незважаючи на той факт, що на момент розгляду ним справи право власності на майно було зареєстроване за іншою юридичною особою, яка навіть не була відповідачем у справі.

За висновком апеляційного господарського суду, визнавши право власності на нерухоме майно за позивачем, місцевий господарський суд фактично без досліджень та обґрунтувань заперечив правомірність набуття його у власність іншою юридичною особою. Рішенням суд першої інстанції встановив обмеження і перешкоди в реалізації ТОВ "Райз М" прав власника нерухомого майна, навіть не залучивши його як відповідача у справі, в той же час наведена ситуація стала наслідком обрання неправильного способу судового захисту, з яким позивач звернувся до суду.

2.7. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019 закрито касаційне провадження щодо перегляду рішення Тернопільської області від 26.12.2018 у справі № 921/369/17-г/13 в частині: 1) визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.05.2017, укладеного між ТОВ "Новагрос" та ТОВ "Гуків Агро"; 2) визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.05.2017, укладеного між ТОВ "Гуків Агро" та ТОВ "Мрія Фармінг Галичина"; 3) витребування з чужого незаконного володіння ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" нежитлових будівель, придбаних ТОВ "Рокмар" у ТОВ "Новагрос" на підставі договору купівлі-продажу від 03.11.2015.

Касаційну скаргу ТОВ "Рокмар" задоволено частково. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі № 921/369/17-г/13 змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції постанови Верховного Суду. В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі № 921/369/17-г/13 залишено без змін.

2.8. За висновком Верховного Суду апеляційний господарський суд, на відміну від суду першої інстанції, обґрунтовано приділив увагу та надав відповідну оцінку судовим рішенням у справі № 826/10421/17, якими відмовлено у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2017 № 632/5 про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 03.11.2015 № 25807226 щодо реєстрації за позивачем права власності на спірне майно.

З огляду на наведене, а також враховуючи положення статей 182, 334 Цивільного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та чинність наказу Міністерства юстиції України від 22.02.2017 № 632/5, яким скасовано рішення про державну реєстрацію за позивачем права власності на спірне нерухоме майно, колегія суддів Верховного Суду погодилася з висновком суду апеляційної інстанції про те, що позовна вимога про визнання за позивачем права власності на майно, заявлена на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, не може бути задоволена з підстав відсутності на час виникнення спірних правовідносин реєстрації за позивачем права власності на майно.

Водночас колегія суддів зазначила, що суд апеляційної інстанції помилково послався на те, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту права. За висновком Верховного Суду, обраний позивачем спосіб захисту права - визнання права власності на майно, - передбачений законодавством і такий спосіб захисту прав є належним.

За висновком Верховного Суду апеляційний господарський суд, зазначаючи, що належним способом захисту є вимога позивача про витребування майна з чужого незаконного володіння, не врахував, що позивачем було пред`явлено в межах цієї справи позовну вимогу про витребування майна на підставі статті 388 Цивільного кодексу України, але оскільки з урахуванням обставин справи суд другої інстанції, по суті, дійшов правильного висновку про те, що позивач не довів, що він є власником спірного майна і має право на пред`явлення позову в порядку статті 392 Цивільного кодексу України, колегія суддів Верховного Суду зробила висновок про те, що саме з цих підстав (за недоведеністю) належить відмовити позивачу в задоволенні його позовних вимог про визнання права власності на спірне майно.

3. Короткий зміст заяви про перегляд постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за виключними обставинами та заперечень на неї

3.1. Не погоджуючись із постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 921/369/17-г/13, до Верховного Суду звернулося ТОВ "Рокмар" із заявою про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019, в якій просить скасувати постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019, постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 та частково скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2018 у справі № 921/369/17-г/13, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

3.2. Зазначену заяву з посиланнями на положення пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України обґрунтовано тим, що 16.11.2022 Другий сенат Конституційного Суду України, розглянувши справу № 3-270/2019(6302/19) за конституційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Одесатеплокомуненерго" щодо відповідності Конституції України (конституційності) підпункту "а" пункту 2 частини 6 статті 37 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" від 01.07.2004 № 1952-IV зі змінами, прийняв Рішення, відповідно до якого визнав таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), припис пункту 1 частини 7 статті 37 Закону України від 01.07.2004 N 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції Закону України від 12.05.2022 N 2255-ІХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення механізму протидії рейдерству", а саме: "скасування рішення державного реєстратора".

3.3. ТОВ "Рокмар" наголошує на тому, що він є власником спірного нерухомого майна з урахуванням Рішення Другого сенату Конституційного Суду України від 16.11.2022 № 9-р(ІІ)/2022 у справі № 3-270/2019(6302/19). З огляду на викладене, на думку заявника, у цій справі наявні виключні обставини, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, для перегляду судових рішень

3.4. ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" у відзиві на заяву ТОВ "Рокмар" просить залишити без задоволення заяву про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 921/369/17-г/13. Крім того, ТОВ "Мрія Фармінг Галичина" звертає увагу на те, що відповідно до пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України встановлена Конституційним Судом України, зокрема, неконституційність закону чи його окремих положень, застосованих (не застосованих) судом при вирішенні справи, є підставою для перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у тому разі, якщо рішення суду ще не виконане. На думку ТОВ "Мрія Фармінг Галичина", судове рішення з підстав встановлення Конституційним Судом України, зокрема, неконституційності відповідного закону, застосованого судом при вирішенні справи, може бути переглянуто лише в тому разі, якщо це судове рішення фактично ще не було виконане, тобто коли наслідки, передбачені цим судовим рішенням, остаточно не настали.

4. Розгляд заяви та позиція Верховного Суду

4.1. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 14.12.2022 у справі № 921/369/17-г/13 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Волковицька Н. О., Уркевич В. Ю.

4.2. Ухвалою Верховного Суду від 19.12.2022 прийнято заяву ТОВ "Рокмар" про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 921/369/17-г/13, відкрито провадження за виключними обставинами та призначено розгляд заяви у судовому засіданні.

4.3. Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду від 12.01.2023 № 29.3-02/103 призначено проведення повторного автоматизованого розподілу справи № 921/369/17-г/13, оскільки згідно з рішенням зборів суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.12.2022 № 17 суддю Уркевича В. Ю. обрано до Великої Палати Верховного Суду.

4.4. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2023 у справі № 921/369/17-г/13 визначено колегію суддів у складі: Багай Н. О. - головуючий, Волковицька Н. О., Рогач Л. І.

4.5. Ухвалою Верховного Суду від 17.01.2023 відкладено розгляд заяви ТОВ "Рокмар" про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 921/369/17-г/13.

4.6. З урахуванням наявності підстав для зміни складу суду заява про перегляд постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду за виключними обставинами розглядається у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і дотримання прав та інтересів учасників справи.

4.7. За результатами розгляду заяви ТОВ "Рокмар" про перегляд постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 921/369/17-г/13 у зв`язку з виключними обставинами колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.

4.8. Відповідно до частини 1 статті 320 Господарського процесуального кодексу України рішення, постанови та ухвали господарського суду, Вищого суду з питань інтелектуальної власності, якими закінчено розгляд справи, а також ухвали у справах про банкрутство (неплатоспроможність), які підлягають оскарженню у випадках, передбачених Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими або виключними обставинами.

4.9. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України підставами для перегляду судових рішень у зв`язку з виключними обставинами є встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

4.10. Наведеним положенням процесуального законодавства запроваджено правовий механізм перегляду судового рішення, яке набрало законної сили, у зв`язку з виключними обставинами, якими є, зокрема, визнання Конституційним Судом України неконституційним закону або його окремих положень, застосованих судом під час розгляду справи.

4.11. Зі змісту положень пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що для його застосування необхідна сукупність таких умов: 1) встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи; 2) винятковість випадку, яка полягає в тому, що рішення суду ще не виконане, тобто коли наслідки, передбачені ним, остаточно не настали.

4.12. Колегія суддів зазначає, що встановлена Конституційним Судом України неконституційність (конституційність) закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого (не застосованого) судом при вирішенні справи, має значення, перш за все, як рішення загального характеру, яким визначається правова позиція для вирішення наступних справ, а не як підстава для перегляду справи із ретроспективним застосуванням нової правової позиції і зміни таким чином стану правової визначеності, вже встановленої остаточним судовим рішенням. Виняток встановлено нормою пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України для випадків, коли рішення суду ще не виконане, тобто коли наслідки, передбачені ним, остаточно не настали. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 14.01.2020 у справі № 910/4473/17, ухвалі Верховного Суду від 27.08.2019 у справі 910/24263/16, постановленій за результатами розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами.

4.13. Застереження щодо можливості перегляду судового рішення у зв`язку з виключними обставинами у разі, якщо воно ще не виконане, ґрунтується на принципі юридичної визначеності, який вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Суть цього принципу полягає в тому, що рішення суду, яке набрало законної сили, є обов`язковим, не може ставитися під сумнів та підлягає виконанню, тобто вирішення судом спірного питання визнається за істину.

4.14. Згідно з принципом res judicata або принципом остаточності судового рішення жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду та ухвалення нового рішення у справі. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії" від 24.07.2003). Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

4.15. Дія принципу res judicata передбачає встановлення у відносинах між сторонами спору, вирішеного остаточним і обов`язковим для сторін судовим рішенням, стану правової визначеності. Вирішуючи господарський спір, суд застосовує правовий акт, а у випадку, якщо дійде висновку, що правовий акт суперечить Конституції України, не застосовує його з дотриманням порядку, встановленого частиною 6 статті 11 Господарського процесуального кодексу України, і, вирішивши таким чином спір, встановлює стан правової визначеності у відносинах між сторонами. За судовим рішенням, яке не потребує виконання, такий стан і наслідки, передбачені судовим рішенням, встановлюються одразу з набранням рішенням сили. Разом з тим відповідно до статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусового виконання, зокрема, судових рішень. Наслідки, передбачені судовим рішенням, яке потребує виконання, остаточно настають після виконання цього судового рішення. Саме з виконанням судового рішення реально поновлюються права особи, яка зверталась з відповідним позовом до суду, і яка за наслідками виконання цього судового рішення отримує визначеність у правовому статусі, на який може покладатись, реалізуючи свої права та обов`язки.

4.16. ТОВ "Рокмар" у заяві про перегляд за виключними обставинами просить скасувати постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019, постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 та частково скасувати рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2018 у справі № 921/369/17-г/13, ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

4.17. Матеріали цієї справи свідчать про те, що позивач звернувся до суду з позовними вимогами про визнання права власності на нежитлові будівлі, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 04.05.2017, визнання недійсним договору купівлі-продажу від 31.05.2017, витребування нежитлових будівель з чужого незаконного володіння.

4.18. Разом з цим постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 скасовано рішення Господарського суду Тернопільської області від 26.12.2018 в частині визнання за позивачем права власності на нежитлові будівлі площею 2 687,6 м2, що розташовані за адресою: Тернопільська область, Козівський район, смт Козова, вул. І. Богуна, 8, та в цій частині ухвалено нове рішення, яким у позові відмовлено. Постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019 постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі № 921/369/17-г/13 змінено, викладено її мотивувальну частину в редакції постанови Верховного Суду. В іншій частині постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.06.2019 у справі № 921/369/17-г/13 залишено без змін.

4.19. Таким чином, ТОВ "Рокмар" у заяві про перегляд за виключними обставинами просить переглянути судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

4.20. Верховний Суд зазначає, що судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог не зумовлює виникнення, зміну чи припинення прав та обов`язків сторін спору, не призводить до зміни існуючих правовідносин, відтак не передбачає примусового виконання. У зв`язку з цим таке судове рішення встановлює стан правової визначеності у відносинах між сторонами та вважається виконаним з моменту набрання ним законної сили, тому його перегляд на підставі пункту 1 частини третьої статті 320 Господарського процесуального кодексу України суперечитиме принципу res judicata.

4.21. З урахуванням викладеного колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення заяви ТОВ "Рокмар" про перегляд за виключними обставинами постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 921/369/17-г/13, оскільки факт виконання судового рішення виключає можливість його перегляду на підставі пункту 1 частини 3 статті 320 Господарського процесуального кодексу України. Подібна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 27.08.2019 у справі 910/24263/16, постановленій за результатами розгляду заяви про перегляд за виключними обставинами.

4.22. Крім того, Верховний Суд враховує, що обставини, на які посилається заявник як на виключні, не можуть слугувати підставою для перегляду судового рішення у цій справі, оскільки спірні правовідносини існували до прийняття Конституційним Судом України Рішення від 16.11.2022 у справі № 3-270/2019(6302/19) та не є триваючими правовідносинами з огляду на сутність та особливості триваючих правовідносин.

4.23. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.11.2020 у справі № 4819/49/19 сформульовано правовий висновок про те, що аналіз норм розділу ХІІ Конституції України ("Конституційний Суд України") та Закону України "Про Конституційний Суд України" дає підстави дійти висновку про те, що рішення Конституційного Суду України має пряму (перспективну) дію в часі і застосовується щодо тих правовідносин, які тривають або виникли після його ухвалення. Якщо правовідносини тривалі і виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, однак продовжують існувати після його ухвалення, то на них поширюється дія такого рішення Конституційного Суду України. Тобто рішення Конституційного Суду України поширюється на правовідносини, які виникли після його ухвалення, а також на правовідносини, які виникли до його ухвалення, але продовжують існувати (тривають) після цього. Дія рішення Конституційного Суду України не може поширюватися на правовідносини, які виникли і закінчилися (припинилися) до його ухвалення. Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 27.09.2022 у справі № 924/57/19.

4.24. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 325 Господарського процесуального кодексу України за результатами перегляду судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд може відмовити в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами та залишити відповідне судове рішення в силі.

4.25. Частиною 4 статті 325 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови в задоволенні заяви про перегляд рішення, ухвали, постанови за нововиявленими або виключними обставинами суд постановляє ухвалу.

4.26. Зважаючи на викладене, підстав для задоволення заяви про перегляд судового рішення за виключними обставинами немає, тому в її задоволенні слід відмовити.

Керуючись статтями 234, 235, 320, 325 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В :

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Рокмар" у задоволенні заяви про перегляд постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 921/369/17-г/13 за виключними обставинами.

2. Постанову Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2019 у справі № 921/369/17-г/13 залишити в силі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Багай

Судді Н. О. Волковицька

Л. І. Рогач