Ухвала

від 30.01.2023 по справі 569/20210/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

Іменем України

30 січня 2023 року

м. Київ

справа № 569/20210/21

провадження № 61-761ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Стрільчука В. А. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Мартєва С. Ю.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського фахового коледжу економіки та бізнесу про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив: скасувати наказ директора Рівненського фахового коледжу економіки та бізнесу від 06 вересня 2021 року № 46-од «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності»; скасувати наказ директора Рівненського фахового коледжу економіки та бізнесу від 06 вересня 2021 року № 48-к «Про реалізацію наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 », згідно з яким наказано розірвати із 07 вересня 2021 року безстроковий трудовий договір, укладений наказом від 06 червня 2019 року № З6-о з ним як слюсарем гуртожитку, за пунктом 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) за прогул без поважної причини; поновити його на посаді слюсаря гуртожитку Рівненського фахового коледжу економіки та бізнесу із 08 вересня 2021 року, про що зробити відповідний запис у трудовій книжці; стягнути з Рівненського фахового коледжу економіки та бізнесу на свою користь середній заробіток за час вимушеного прогулу; стягнути з Рівненського фахового коледжу економіки та бізнесу на свою користь 5 000 грн на відшкодування моральної шкоди.

Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що в період із 07 червня 2019 року по 06 вересня 2021 року він перебував у трудових відносинах з Державним вищим навчальним закладом «Рівненський коледж економіки та бізнесу», який змінив назву на Рівненський фаховий коледж економіки та бізнесу. 06 червня 2019 року згідно з наказом № 36-о його було прийнято на посаду завідуючого складом Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу». Наказом директора Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» від 18 березня 2021 року його було призначено на посаду слюсаря гуртожитку коледжу з 22 березня 2021 року. 12 серпня 2021 року за вказівкою завідуючої гуртожитком ОСОБА_2 він протягом дня разом з іншими працівниками коледжу здійснював завантаження розпилених дерев на 5 вантажних автомобілів. ОСОБА_2 о 14 год. 00 хв. повідомила йому про те, що о 16 год. 00 хв. буде ще один (шостий) вантажний автомобіль та працівникам коледжу необхідно його завантажити залишком розпилених дерев. Він сповістив ОСОБА_2 , що не зможе взяти участь у завантаженні автомобілів, оскільки о 14 год. 30 хв. в нього має відбутися зустріч зі слідчим. Фактично з приміщення гуртожитку він вийшов о 14 год. 30 хв. У зв`язку з тим, що завантаження дерев відбувалося з 09 год. 30 хв. без обідньої перерви, то після 14 год. 00 хв. він міг на власний розсуд використати належний йому час. Враховуючи його відсутність на робочому місці 12 серпня 2021 року після 14 год. 30 хв. його викликали 25 серпня 2021 року для ознайомлення з наказом в. о. директора коледжу ОСОБА_6 від 13 серпня 2021 року № 32 «Про проведення службового розслідування» на підставі доповідної записки від 13 серпня 2021 року № 332/1/01-10/04 завідуючої гуртожитком ОСОБА_2 27 серпня 2021 року він надав письмові пояснення заступнику директора коледжу ОСОБА_6, в яких вказав, що на робочому місці він був відсутній у зв`язку з викликом слідчим Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненський області Харкевичем П. М. в межах кримінального провадження № 12017180010004470 з правовою кваліфікацією за частиною четвертою статті 190, частиною другою статті 366 Кримінального кодексу України, в якому він є потерпілим. Тобто він був відсутнім на роботі з поважних причин. Крім цього, відповідач не отримав письмової згоди профспілкового комітету на його звільнення. Отже, його звільнення є незаконним, внаслідок чого йому також було завдано моральної шкоди, розмір якої він оцінив у 5 000 грн.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2022 року, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, в задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи в задоволенні позову суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач не довів, що в період часу з 14 год. 00 хв. до 17 год. 15 хв. 12 серпня 2021 року він був відсутній на робочому місці з поважних причин. Посилання позивача на присутність його на робочому місці до 14 год. 30 хв. та перебування його на особистій зустрічі зі слідчим Харкевичем П. М. спростоване матеріалами справи. Доводи позивача про неотримання відповідачем згоди профспілкового комітету на його звільнення відхилені судами у зв`язку з ліквідацією вказаного органу, з 01 вересня 2021 року по 09 лютого 2022 року проводилася процедура припинення юридичної особи.

12 січня 2023 року ОСОБА_1 подав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.

Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20, від 15 листопада 2021 року № 212/9516/19 зазначено, що прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу). Визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності. Суди попередніх інстанцій не врахували вказаних правових висновків Верховного Суду і не звернули увагу на поважність причин відсутності його на робочому місці 12 серпня 2021 року. В постановах Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року у справі № 21-319а13, від 25 березня 2014 року у справі № 21-44а14 вказано, що статтею 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» та статтею 252 КЗпП України передбачено, що однією з гарантій можливості здійснення такими особами своїх повноважень є заборона їх звільнення без попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки (об`єднання професійних спілок). Тобто, така згода є засобом захисту прав членів виборного профспілкового органу, і це право на захист не може бути обмежено. В постанові Верховного Суду України від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14 викладено такий висновок про те, що розглядаючи трудовий спір, суд повинен з`ясувати, чи містить рішення профспілкового органу про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору правове обґрунтування такої відмови, і не має права давати оцінку обґрунтованості самого рішення. І лише у разі відсутності в рішенні обґрунтування відмови в наданні згоди на розірвання трудового договору власник або повноважений ним орган має право звільнити працівника без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і таке звільнення суд визнає законним у разі дотримання інших установлених законодавством вимог для звільнення. В постанові Верховного Суду України від 01 липня 2015 року у справі № 6-119цс15 зазначено, що зміст поняття обґрунтованості рішення профспілкового органу закон не розкриває, тому така обґрунтованість повинна оцінюватись судом виходячи із загальних принципів права і засад цивільного судочинства. Юридичну особу первинної профспілкової організації працівників Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» було припинено 16 лютого 2022 року, тому відповідач повинен був отримати згоду профспілки на звільнення його з роботи.

Касаційне провадження не підлягає відкриттю з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої та абзацу 1 частини другої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно з пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Статтею 21 КЗпП України передбачено, що трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов`язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є розірвання трудового договору з ініціативи працівника (статті 38, 39), з ініціативи власника або уповноваженого ним органу (статті 40, 41) або на вимогу профспілкового чи іншого уповноваженого на представництво трудовим колективом органу (стаття 45).

Судами встановлено, що наказом директора Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» Романчука В. П. від 06 червня 2019 року № 36-0 ОСОБА_1 був прийнятий на роботу в зазначений начальний заклад до на посаду завідуючого складом з 07 червня 2019 року.

З наказу від 16 березня 2021 року № 16-од директора Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» Романчука В. П. вбачається, що за грубі порушення посадових обов`язків, які були допущені внаслідок халатного відношення до їх виконання, виявлену недостачу та залишки матеріальних цінностей оголошено догану завідуючому складом коледжу ОСОБА_1 .

Наказом директора Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» Романчука В. П. від 18 березня 2021 року № 17-к ОСОБА_1 було переведено на посаду слюсаря в гуртожитку коледжу у зв`язку зі скороченням посади завідувача складом згідно з наказом від 16 лютого 2021 року № 08-к та погодження ним на переведення на вказану посаду з 22 березня 2021 року.

З доповідної записки завідуючої гуртожитком ОСОБА_2 від 12 серпня 2021 року директору Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» вбачається, що що ОСОБА_1 (слюсар гуртожитку) 12 серпня 2021 року о 14 год. 00 хв. залишив робоче місце до кінця робочого дня, а саме - до 17 год. 15 хв.

Згідно з доповідною запискою прибиральниці гуртожитку ОСОБА_3 від 12 серпня 2021 року, вона ( ОСОБА_3 ) підтвердила те, що слюсар ОСОБА_1 залишив робоче місце 12 серпня 2021 року о 14 год. 00 хв. до кінця робочого дня, а саме - до 17 год. 15 хв.

З доповідної записки чергової гуртожитку ОСОБА_4 від 12 серпня 2021 року вбачається, що вона підтвердила факт залишення слюсарем ОСОБА_1 робочого місця 12 серпня 2021 року о 14 год. 00 хв. до кінця робочого дня, а саме - до 17 год. 15 хв.

В матеріалах справи наявна аналогічна доповідна записка фельдшера медпункту ОСОБА_5 .

Згідно частиною першою статті 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані роботодавцем лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20 викладено такі правові висновки:

Прогулом визнається відсутність працівника на роботі як протягом усього робочого дня, так і більше трьох годин безперервно або сумарно протягом робочого дня без поважних причин (наприклад, самовільне використання без погодження з власником або уповноваженим ним органом днів відгулів, чергової відпустки, залишення роботи до закінчення строку трудового договору чи строку, який працівник зобов`язаний пропрацювати за призначенням після закінчення вищого чи середнього спеціального учбового закладу).

Отже, визначальним для вирішення питання законності звільнення з роботи за прогул є не тільки встановлення самого факту відсутності працівника на роботі більше трьох годин протягом робочого дня, а й встановлення поважності причин відсутності.

Законодавством не визначено перелік поважних причин відсутності на роботі, тому, вирішуючи це питання щодо працівника на роботі, звільненого за пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України, суд повинен виходити з конкретних обставин і враховувати докази з числа передбачених ЦПК України.

Відповідно до частини першої статті 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 26 липня 2021 року у справі № 643/10816/17 та від 15 листопада 2021 року у справі № 212/9516/19 зазначено, що пояснення порушника трудової дисципліни є однією з важливих форм гарантій, наданих порушнику для захисту своїх законних прав та інтересів, направлених проти безпідставного застосування стягнення. Разом з тим правова оцінка дисциплінарного проступку проводиться на підставі з`ясування усіх обставин його вчинення, в тому числі з урахуванням письмового пояснення працівника. Невиконання власником або уповноваженим ним органом обов`язку зажадати письмове пояснення від працівника та неодержання такого пояснення не є підставою для скасування дисциплінарного стягнення, якщо факт порушення трудової дисципліни підтверджений наданими суду доказами.

Наказом в. о. директора Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» від 13 серпня 2021 року № 32-г створено комісію із службового розслідування за фактом відсутності на роботі слюсаря гуртожитку ОСОБА_1 12 серпня 2021 року. До складу комісії включені: голова - ОСОБА_6 (заступник директора по АГЧ), члени - ОСОБА_7 (інженер з ОП ); ОСОБА_8 (зав. господарством). Визначено провести розслідування у десятиденний термін, за результатами скласти акт розслідування. 25 серпня 2021 року ОСОБА_1 був ознайомлений із вказаним наказом.

На пропозицію заступника директора по АГЧ (голови комісії із службового розслідування) ОСОБА_6 надати пояснення щодо факту відсутності на роботі ОСОБА_1 пояснив, що він залишив гуртожиток Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» 12 серпня 2021 року о 14 год. 00 хв. у зв`язку з викликом слідчого Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненський області Харкевича П. М., який здійснює досудове розслідування кримінального провадження № 12017180010004470, в якому він є потерпілою особою. Також ОСОБА_1 просив продовжити службове розслідування та надати йому можливість ознайомитися з доповідною запискою ОСОБА_2 .

Наказом від 28 серпня 2021 року № 35-г директора Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» Романчука В. П. продовжено строк службового розслідування, призначеного наказом від 13 серпня 2021 року № 32-г, до 06 вересня 2021 року включно. 30 серпня 2021 року ОСОБА_1 був ознайомлений із вказаним наказом.

З довідки начальника Рівненського районного управління Головного управління Національної поліції в Рівненський області Штеби Р. від 31 серпня 2021 року вбачається, що згідно з журналами обліку доставлених, відвідувачів та запрошених Рівненського районного управління Головного управління Національної поліції в Рівненський області відсутні записи щодо перебування ОСОБА_1 .

Згідно з посадовою інструкцією слюсаря, затвердженою директором Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» Романчуком В. П. 22 березня 2021 року, слюсар повинен постійно знаходитися на робочому місці з 08 год. 00 хв. до 17 год. 00 хв. з обідньою перервою з 13 год. 00 хв. до 14 год. 00 хв., не залишати робоче місце без дозволу заступника директора по адміністративно-господарській частині, працювати в режимі нормованого робочого дня з 40-годинного робочого тижня.

Правилами внутрішнього трудового розпорядку для працівників Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» на 2020-2021 роки, затвердженими конференцією трудового колективу 01 вересня 2020 року, встановлено режим роботи столярів, слюсарів, слюсарів-сантехніків, електромонтера тощо з понеділка по четвер з 08 год. 00 хв. до 17 год. 15 хв., у п`ятницю з 08 год.00 хв. до 16 год.00 хв., обідня перерва з 13 год.00 хв. до 14 год. 00 хв.

З повістки про виклик слідчого Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненський області Харкевича П. М. вбачається, що ОСОБА_1 необхідно було з`явитися для його додаткового допиту як потерпілого о 14 год. 30 хв. 12 серпня 2021 року за адресою: АДРЕСА_1 . На вказаній повістці є помітка про її отримання ОСОБА_1 26 серпня 2021 року.

Згідно з листом слідчого від 15 вересня 2021 року за вих. № 224Аз\200/6-2021 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненський області Обоєнко О. Ю. 12 серпня 2021 року о 14 год.30 хв., за викликом слідчого дійсно перебував у приміщенні Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненський області, де проводився додатковий допит ОСОБА_1 як потерпілого.

Листом від 20 червня 2022 року № 72Аз/200/02-22 Рівненського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Рівненський області повідомлено, що в матеріалах кримінального провадження, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12017180010004470, відсутній протокол проведення слідчих (розшукових) дій з громадянином ОСОБА_1 12 серпня 2021 року.

В додаткових поясненнях позивач зазначив, що виклик слідчого відбувся по телефону, а саме слідчий зателефонував йому о 13 год. 30 хв.

Інформацією, наданою Приватним акціонерним товариством «Київстар», не підтверджено вхідний телефонний дзвінок у проміжку часу з 13 год. 00 хв. до 13 год. 30 хв. на номер мобільного телефону НОМЕР_2 , який належить ОСОБА_1 .

З акта проведення службового розслідування від 06 вересня 2021 року вбачається, що, вивчивши всі матеріали службового розслідування, комісія дійшла висновку, що подана ОСОБА_1 копія повістки про виклик не може бути доказом поважності відсутності ОСОБА_1 на робочому місці з огляду на те, що її (повістку) отримано ОСОБА_1 26 серпня 2021 року, тобто не лише після дати його відсутності на робочому місці, а й на наступний день після повідомлення ОСОБА_1 про необхідність надання пояснень щодо відсутності його на роботі, а не до проведення слідчих дій для участі в яких викликався ОСОБА_1 . Також зазначено, що повістка про виклик позивача не містить відомостей про час його фактичного перебування в Рівненському районному управлінні поліції Головного управління Національної поліції в Рівненський області, що унеможливлює встановити, чи перебував ОСОБА_1 за вказаною повісткою в будь-який час в особи, яка здійснила виклик. На підставі цього було зроблений висновок, що подана ОСОБА_1 повістка про виклик є наміром штучного створення доказів на підтвердження поважності причин його відсутності на робочому місці. Також вказано, що залишення роботи ОСОБА_1 без поважних причин, без попередження керівника та відсутність на робочому місці понад три години вважається прогулом. За допущене ОСОБА_1 порушення трудової дисципліни, що виразилося у відсутності на робочому місці понад три години, а саме - в період з 14 год. 00 хв. по 17 год. 15 хв. 12 серпня 2021 року (прогул), рекомендовано накласти дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення та розірвати трудовий договір з ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Згідно з наказом від 06 вересня 2021 року № 46-од директора Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» Романчука В. П. «Про притягнення до дисциплінарної відповідальності» за допущене порушення трудової дисципліни ОСОБА_1 , що виразилося у відсутності на робочому місці понад три години, а саме в період з 14 год. 00 хв. до 17 год. 15 хв. 12 серпня 2021 року накладено дисциплінарне стягнення на слюсаря гуртожитку ОСОБА_1 у вигляді звільнення та розірвано з ним трудовий договір на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України.

Наказом від 06 вересня 2021 року № 48-к «Про реалізацію наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » розірвано безстроковий трудовий договір, укладений наказом від 06 червня 2019 року № 36-о, зі слюсарем гуртожитку ОСОБА_1 згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважної причини з 07 вересня 2021 року з виплатою компенсації.

Наказом від 06 вересня 2021 року № 48/1-к «Про внесення змін до наказу від 06 вересня 2021 року № 48-к «Про реалізацію наказу про притягнення до дисциплінарної відповідальності ОСОБА_1 » у зв`язку з технічною помилкою наказ на призначення на посаду слюсаря гуртожитку від 06 вересня 2019 року № 36-о змінено на наказ від 18 березня 2021 року № 17-к. У зв`язку з наведеним наказано розірвати безстроковий трудовий договір, укладений наказом від 18 березня 2021 року № 17-к, зі слюсарем гуртожитку ОСОБА_1 згідно з пунктом 4 частини першої статті 40 КЗпП України за прогул без поважної причини з 07 вересня 2021 року з виплатою компенсації.

Відповідно до частини першої статті 43 КЗпП України розірвання трудового договору з підстав, передбачених пунктами 1 (крім випадку ліквідації підприємства, установи, організації), 2-5, 7 статті 40 і пунктами 2 і 3 статті 41 цього Кодексу, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник, крім випадків, коли розірвання трудового договору із зазначених підстав здійснюється з прокурором, поліцейським і працівником Національної поліції, Служби безпеки України, Державного бюро розслідувань України, Національного антикорупційного бюро України чи органу, що здійснює контроль за додержанням податкового законодавства.

Судами попередніх інстанцій також встановлено, що допитані як свідки завідувач кадрів ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повідомили, що на загальних зборах трудового колективу Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» 31 серпня 2021 року було прийнято рішення про ліквідацію профспілкового комітету вказаного навчального закладу.

ОСОБА_10 пояснив, що він очолював профспілковий комітет Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу», після 31 серпня 2021 року профспілковий комітет не здійснював статутної діяльності, а його ( ОСОБА_10 ) було призначено ліквідатором. Однак він не був наділений повноваженнями одноосібно вчиняти функції, притаманні колегіальному органу, яким є профспілковий комітет. Тому профспілковим комітетом не розглядалося питання надання згоди на звільнення позивача з роботи.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 15 постанови від 06 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів», суд, встановивши, що звільнення працівника проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до профспілкового органу, зупиняє провадження по справі, запитує згоду профспілкового органу і після її одержання або відмови профспілкового органу в дачі згоди на звільнення працівника розглядає спір по суті. Не буде суперечити закону, якщо до профспілкового органу в такому випадку звернеться власник чи уповноважений ним орган або суддя при підготовці справи до судового розгляду.

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 18 січня 2022 року задоволено клопотання представника відповідача, постановлено звернутися до Профспілкового комітету Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» щодо надання згоди виборного органу первинної профспілкової організації на звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 4 частини першої статті 40 КЗпП України. Провадження у справі зупинено.

Вказану ухвалу суду було повернуто без виконання з тих підстав, що 31 серпня 2021 року було проведено позачергові загальні збори Первинної профспілкової організації працівників Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу», на яких прийнято рішення про припинення діяльності первинної профспілкової організації. З 01 вересня 2021 року по 09 лютого 2022 року проводилася процедура припинення юридичної особи. 16 лютого 2022 року було припинено юридичну особу - Первинна профспілкова організація працівників Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу».

Ухвалою Рівненського міського суду Рівненської області від 20 квітня 2022 року поновлено провадження у справі.

Розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця без згоди виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) допускається у випадках: звільнення з підприємства, установи, організації, де немає первинної профспілкової організації (абзац 7 частини першої статті 431 КЗпП України.

Встановивши, що 12 серпня 2021 року ОСОБА_1 був відсутній на робочому місці протягом більше трьох годин без поважних причин, а відповідач як роботодавець дотримався визначеного чинним законодавством порядку звільнення його з роботи, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову.

При цьому висновки судів попередніх інстанцій, з урахуванням встановлених ними обставин, узгоджуються з вищенаведеними правовими висновками Верховного Суду щодо застосування статті 40 КЗпП України, зокрема і з тими, на які послався заявник у своїй касаційній скарзі (постанови від 09 листопада 2021 року у справі № 235/5659/20, від 15 листопада 2021 року № 212/9516/19).

Також не заслуговують на увагу доводи заявника, а також його посилання на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду України від 01 жовтня 2013 року у справі № 21-319а13, від 25 березня 2014 року у справі № 21-44а14, від 24 вересня 2014 року у справі № 6-104цс14, від 01 липня 2015 року у справі № 6-119цс15, щодо незаконності його звільнення з роботи у зв`язку з неотриманням відповідачем згоди профспілкової організації Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» на його звільнення, оскільки, як встановлено судами попередніх інстанцій, з 01 вересня 2021 року (тобто до моменту звільнення позивача з роботи) Первинна профспілкова організація працівників Державного вищого навчального закладу «Рівненський коледж економіки та бізнесу» перебувала у процесі припинення, у зв`язку з чим не здійснювала повноважень щодо розгляду питання про надання згоди на звільнення працівників з роботи, і була припинена як юридична особа 16 лютого 2022 року.

Інші доводи касаційної скарги щодо поважності причин відсутності заявника на роботі 12 серпня 2021 року з 14 год. 00 хв. зводяться до його незгоди з установленими судами обставинами і оцінкою доказів, що в силу вимог статті 400 ЦПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частина перша статті 89 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77-80, 89, 367 ЦПК України. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

Із змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень вбачається, що скарга є необґрунтованою, Верховний Суд вже викладав у своїх постановах висновки щодо питання застосування норм права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до таких висновків.

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду як касаційного суду процедура, яка застосовується у Верховному Суді, може бути більш формальною (пункт 45 рішення Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року у справі «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), пункти 37, 38 рішення Європейського суду з прав людини від 19 грудня 1997 року у справі «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Виходячи з викладеного, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись пунктом 5 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 29 вересня 2022 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 13 грудня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Рівненського фахового коледжу економіки та бізнесу про скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:В. А. Стрільчук С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв