Ухвала

від 01.02.2023 по справі 522/16890/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

01 лютого 2023 року

м. Київ

справа № 522/16890/20

провадження № 61-9743св22

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Фаловської І. М.,

суддів: Карпенко С. О., Мартєва С. Ю., Сердюка В. В., Стрільчука В. А. (суддя-доповідач),

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ,

відповідач - Казенне підприємство «Морська пошуково-рятувальна служба»,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Одеській області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року у складі судді Свяченої Ю. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій.

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (далі - КП «Морська пошуково-рятувальна служба»), третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Одеській області, про стягнення заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час затримки виплати належних сум під час звільнення, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах, зокрема в період з 18 травня 2016 року по 07 квітня 2019 року працювала на посаді першого заступника директора, а в період з 08 квітня 2019 року по 10 серпня 2020 року - на посаді заступника директора з операційної діяльності КП «Морська пошуково-рятувальна служба». В порушення вимог трудового законодавства її переведення на нищеоплачувану посаду заступника директора з операційної діяльності відбулося без збереження попереднього середнього заробітку протягом двох тижнів з дня такого переведення, затримка цієї виплати склала 362 робочі дні. Крім того, внаслідок некоректного ведення відповідачем табелю обліку робочого часу при звільненні їй не була виплачена заробітна плата за 03-05 лютого 2020 року. Також в день звільнення роботодавець не виплатив їй у повному обсязі допомогу у зв`язку з тимчасовою втратою працездатністю. Несплата всіх належних під час звільнення сум покладає на відповідача обов`язок виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Внаслідок незаконних дій КП «Морська пошуково-рятувальна служба» їй завдано моральної шкоди, оскільки вона залишилася без роботи і засобів для існування, втратила душевний спокій. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених вимог, просила стягнути з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на свою користь: суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (з 21 квітня 2019 року по 22 грудня 2020 року); суму заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн; суму компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за листками непрацездатності: серії АДН № 132983 (04 січня 2020 року - 17 січня 2020 року) в розмірі 1 179,87 грн (затримка оплати на 236 робочих днів з 14 лютого 2020 року по 25 січня 2021 року); серії АДН № 133456 (20 січня 2020 року - 24 січня 2020 року) в розмірі 347,62 грн (затримка оплати на 215 робочих днів з 14 лютого по 22 грудня 2020 року); серії АДН № 133456 (25 січня 2020 року - 29 січня 2020 року) в розмірі на дату оплати суми допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; середній заробіток за час затримки на 363 робочі дні (з 17 лютого 2020 року по 30 липня 2021 року) виплати належних сум під час звільнення в розмірі 1 230 780,54 грн, з перерахуванням його розміру на дату постановлення рішення суду; 80 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 : суму заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн; суму компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за листком непрацездатності серії АДН № 133456 (за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року) в розмірі 279,84 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що 22 грудня 2020 року КП «Морська пошуково-рятувальна служба» нарахувало та виплатило ОСОБА_1 доплату за переведення на іншу постійну нижчеоплачувану роботу в розмірі 3 636,64 грн, заробітну плату за 03, 04, 05 лютого 2020 року в сумі 5 878,20 грн (з урахуванням 20 % надбавки згідно з умовами колективного договору за вислугу років у розмірі 1 175,64 грн), а також - компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати при переведенні на іншу роботу в розмірі 137,59 грн та за несвоєчасну виплату заробітної плати за лютий 2020 року - 238,49 грн. Щодо вимоги про стягнення заборгованості за листками непрацездатності від 30 січня 2020 року серії АДН № 133456 та серії АДН № 132983, то 05 лютого 2020 року комісія із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» розпочала перевірку правильності видачі позивачу листків непрацездатності (комісією зроблені відповідні запити до Фонду соціального страхування в Одеській області, департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради, Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації), у зв`язку з чим питання про прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності було відкладено. 25 січня 2021 року ОСОБА_1 було виплачено допомогу з тимчасової непрацездатності за листком серії АДН № 132983 (за період з 04 січня по 17 січня 2020 року) в розмірі 23 134,72 грн, що свідчить про відсутність в цій частині порушень з боку роботодавця. Водночас за листком непрацездатності серії АДН № 133456 позивачу було виплачено допомогу лише за період з 20 січня по 24 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн, оскільки згідно з відповіддю Фонду соціального страхування в Одеській області від 06 березня 2020 року № 115/369 вказаний листок серії АДН № 133456 з 25 січня по 29 січня 2020 року продовжений необґрунтовано. Разом з тим неналежне виконання лікарем своїх обов`язків щодо ведення документації не є підставою вважати, що виданий листок непрацездатності не може підтверджувати тимчасову непрацездатність працівника, якщо працівником дотримані всі встановлені законом вимоги при отриманні такого листка, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постановах від 12 квітня 2019 року № 265/563/17, від 05 серпня 2019 року № 638/10227/17, від 24 лютого 2020 року № 361/7197/16-ц. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн, а також - сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за вказаним листком в розмірі 279,84 грн. При цьому місцевий суд не вбачав підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині, яка стосується виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, з огляду на наявність правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 25 липня 2018 року № 809/575/16, про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності не може бути віднесена до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки особливості проведення таких виплат врегульовані спеціальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким чітко регламентована «незалежність» останніх від дати звільнення. Позов у частині відшкодування моральної шкоди суд вважав необґрунтованим і недоведеним.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу КП «Морська пошуково-рятувальна служба» задоволено. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог і ухвалено в цій частині нову постанову. В задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн та про стягнення суми компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року в розмірі 279,84 грн - відмовлено. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що за рахунок коштів роботодавця здійснюється оплата лише перших п`яти днів тимчасової непрацездатності. У справі, яка переглядається, 18 грудня 2020 року комісія із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» прийняла рішення, оформлене протоколом № 40, яким призначила ОСОБА_1 допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 20 січня 2020 року по 24 січня 2020 року (за рахунок коштів підприємства). Таким чином, місцевий суд безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати допомоги з тимчасової непрацездатності за листком серії АДН № 133456 за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року та суми компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, оскільки залишив поза увагою те, що починаючи з шостого дня непрацездатності вказана допомога повинна виплачуватися працівнику за рахунок Фонду соціального страхування, а не роботодавця. Врешті висновки суду першої інстанції є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи.

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказала, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 800/284/17, від 22 травня 2018 року у справі № 800/474/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 716/9584/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 127/2209/18, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у справі № 313/1028/15-ц, від 12 квітня 2019 року у справі № 265/563/17, від 05 серпня 2019 року у справі № 638/10227/17, від 18 вересня 2019 року у справі № 344/8219/16-ц, від 27 серпня 2020 року у справі № 207/2990/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 761/24143/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 536/1267/18, від 06 червня 2022 року у справі № 308/12811/19, від 17 серпня 2022 року у справі № 757/37126/18, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі № 806/298/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім цього, ОСОБА_1 зазначила, що: в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід з підстав, викладених в касаційній скаргзі; суди необґрунтовано відхилили її клопотання про витребування доказів; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 2 частини першої, пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо). Умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. Саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Суди залишили поза увагою те, що відповідач здійснив часткову виплату належних їй при звільненні сум лише під час розгляду цієї справи, тоді як непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені законом строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Відповідач умисно затягував вирішення питання щодо прийняття рішення про призначення їй допомоги по тимчасовій непрацездатності. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду соціального страхування є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду соціального страхування здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви. Отримавши 30 січня 2020 року листок непрацездатності серії АДН № 133456, комісія із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» зобов`язана була протягом десяти днів прийняти відповідне рішення, а роботодавець - виконати свій обов`язок щодо виплати їй матеріального забезпечення, чого зроблено не було (питання про виплату допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за вказаним листком за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року взагалі не вирішувалося). При цьому неналежне виконання лікарем своїх обов`язків щодо ведення документації не є підставою вважати, що виданий лікарем листок непрацездатності не може підтверджувати тимчасову непрацездатність працівника, якщо працівником дотримані всі встановлені законом вимоги при отриманні такого листка. За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, в даному випадку - невиплати належних при звільненні грошових сум, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

У листопаді 2022 року КП «Морська пошуково-рятувальна служба» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, суд першої інстанції, з рішенням якого в цій частині погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що допомога з тимчасової непрацездатності не може бути віднесена до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 КЗпП України, оскільки особливості проведення таких виплат врегульовані спеціальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким чітко регламентована «незалежність» останніх від дати звільнення, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 липня 2018 року № 809/575/16, від 18 серпня 2022 року у справі № 640/23901/19. Крім того, підприємство не порушило строки виплати позивачу допомоги за листками непрацездатності від 30 січня 2020 року серії АДН № 133456 та серії АДН № 132983. Уточнюючи 30 липня 2021 року позовні вимоги, ОСОБА_1 визнала, що станом на вказану дату підприємство виплатило їй всі належні при звільненні суми (за винятком заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн), у зв`язку з чим суди правильно повністю відмови в задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі статті 117 КЗпП України. Роботодавцем не були порушені права працівника у сфері трудових відносин, а тому стаття 237-1 КЗпП України, яка регулює відшкодування моральної шкоди, не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

Рух справи в суді касаційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду міста Одеси.

08 листопада 2022 року справа № 522/16890/20надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

Позиція та висновки Верховного Суду.

Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини третьої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

За приписами частин першої та четвертої статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу із викладенням мотивів необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у рішенні, визначеному в частинах першій-четвертій статті 403 цього Кодексу, або із обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про наявність правових підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з огляду на таке.

Судами в цій справі встановлено, що ОСОБА_1 перебувала з відповідачем у трудових відносинах, зокрема в період з 18 травня 2016 року по 07 квітня 2019 року вона працювала на посаді першого заступника директора, а в період з 08 квітня 2019 року по 10 серпня 2020 року - на посаді заступника директора з операційної діяльності КП «Морська пошуково-рятувальна служба».

Посада заступника директора з операційної діяльності є нижчеоплачуваною роботою, ніж посада першого заступника директора КП «Морська пошуково-рятувальна служба».

Згідно з пунктом 4.1.9 Колективного договору, укладеного між адміністрацією КП «Морська пошуково-рятувальна служба» і трудовим колективом на 2016-2019 роки та затвердженого 22 липня 2016 року профспілковою конференцією, сторони домовилися компенсувати працівникам втрату частини зарплати у зв`язку з порушенням строків її виплати за індексом росту цін на споживчі товари й послуги в порядку, визначеному законом.

22 грудня 2020 року КП «Морська пошуково-рятувальна служба» нарахувало та виплатило ОСОБА_1 доплату за переведення на іншу постійну нижчеоплачувану роботу в сумі 3 636,64 грн, а також - компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати в розмірі 137,59 грн.

Цього ж дня, 22 грудня 2020 року, КП «Морська пошуково-рятувальна служба» нарахувало та виплатило позивачу: заробітну плату за 03, 04 та 05 лютого 2020 року в сумі 5 878,20 грн; надбавку за вислугу років в розмірі 20 % (згідно з умовами колективного договору) за 3-5 лютого 2020 року - 1 175,64 грн; компенсацію за несвоєчасну виплату заробітної плати за лютий 2020 року - 238,49 грн.

Судами також встановлено, що 30 січня 2020 року позивач надала відповідачу листки непрацездатності серії АДН № 132983 (період непрацездатності визначений з 04 січня по 17 січня 2020 року) та серії АДН № 133456 (період непрацездатності визначений з 20 січня по 29 січня 2020 року), про що свідчить акт приймання-передачі.

05 лютого 2020 року комісія із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» направила до Фонду соціального страхування лист № 1/57/197-20, в якому просила перевірити обґрунтованість видання ОСОБА_1 вищезгаданих листків непрацездатності.

14 лютого 2020 року комісія із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» прийняла рішення, оформлене протоколом № 4, про відкладення вирішення питання про призначення ОСОБА_1 матеріальної допомоги з тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності серії АДН № 132983 та серії АДН № 133456 - до отримання відповіді від Фонду соціального страхування.

19 лютого 2020 року комісія із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» звернулася до директора Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради із запитом, в якому просила провести перевірку законності дій сімейного лікаря ОСОБА_2 щодо видачі ОСОБА_1 листків непрацездатності серії АДН № 132983 та серії АДН № 133456 з огляду на те, що за наявною в підприємства інформацією позивач перебуває у близьких зв`язках із зазначеним лікарем.

13 березня 2020 року на адресу КП «Морська пошуково-рятувальна служба» надійшла відповідь Фонду соціального страхування від 06 березня 2020 року № 115/369, згідно з якою вищевказані листки непрацездатності були видані правомірно, однак непрацездатність позивача з 25 січня по 29 січня 2020 року за листком серії АДН № 133456 продовжена необґрунтовано.

20 березня 2020 року комісія із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» прийняла рішення, оформлене протоколом № 9, про відкладення вирішення питання щодо призначення ОСОБА_1 матеріальної допомоги з тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності серії АДН № 132983 та серії АДН № 133456 - до отримання від Департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради результатів перевірки законності дій сімейного лікаря ОСОБА_2 щодо видачі вказаних листків.

Крім того, 15 червня 2020 року комісія із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» прийняла рішення, оформлене протоколом № 17, про відкладення вирішення питання щодо призначення ОСОБА_1 матеріальної допомоги з тимчасової непрацездатності за листками непрацездатності серії АДН № 132983 та серії АДН № 133456 - до отримання відповіді щодо законності видачі та правильності заповнення цих листків згідно із запитами, направленими 19 травня 2020 року в Департамент охорони здоров`я Одеської міської ради та 29 травня 2020 року - в Департамент охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації.

Протягом березня-грудня 2020 року комісією із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» неодноразово піднімалося питання щодо призначення позивачу матеріальної допомоги, обговорювалися правильність видачі їй листків непрацездатності та надані на запити відповіді, в тому числі й остання відповідьДепартаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації за вих. № 08- 09-4935/5179, яку підприємство отримало 11 грудня 2020 року.

18 грудня 2020 року комісія із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» прийняла рішення, оформлене протоколом № 40, згідно з яким призначила позивачу допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 20 січня по 24 січня 2020 року (за рахунок коштів підприємства). При цьому за період з 25 січня по 29 січня 2020 року, тобто починаючи з шостого дня непрацездатності, виплата допомоги, яка має здійснюватися за рахунок коштів Фонду соціального страхування, ОСОБА_1 не призначалася з огляду на те, що згідно з листом в. о. начальника управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Одеській області від 06 березня 2020 року № 115/369 непрацездатність позивача з 25 січня по 29 січня 2020 року за листком серії АДН № 133456 продовжена необґрунтовано, тому оплаті не підлягає.

За листком серії АДН № 133456 позивачу було оплачено період непрацездатності з 20 січня по 24 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн, що не заперечується сторонами.

За листком непрацездатності серії АДН № 132983 КП «Морська пошуково-рятувальна служба» 25 січня 2021 року повністю виплатило ОСОБА_1 допомогу з тимчасової непрацездатності за період з 04 січня по 17 січня 2020 року в сумі 23 134,72 грн, що підтверджується платіжним дорученням та меморіальним ордером.

Звертаючись у вересні 2020 року до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася, зокрема на те, що відповідач здійснив часткову виплату належних їй при звільненні сум, в тому числі за листками непрацездатності, лише під час розгляду цієї справи, тоді як непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені законом строки є підставою для покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року № 809/575/16 (провадження №К/9901/12190/18), на яку посилався місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, викладено такі правові висновки.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно зі статтею 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, вирішуючи питання про покладення на власника або уповноважений орган відповідальності за несвоєчасну виплату належних працівникові сум при звільненні суд повинен встановити наявність підстав для проведення таких виплат у день звільнення працівника, а також наявність вини відповідної установи.

Як вже зазначалось вище, відповідач дійшов висновку про порушення позивачем вимог статей 116, 117 КЗпП України, внаслідок непроведення при звільненні вантажника та касира торговельного залу виплати всіх сум, що належать їм від підприємства, у день звільнення.

Так, згідно з наказом від 11 березня 2016 року № 111/МЗ154к вантажника звільнено за статтею 38 КЗпП України, однак виплату всіх сум, що належать йому від підприємства, проведено в день звільнення лише частково в сумі 2 025,92 грн, решта виплат були проведені 21 березня 2016 року в сумі 292,69 грн та 28 березня 2016 року в сумі 2 056,07 грн.

Також згідно з наказом від 11 березня 2016 року № 109/М3154к касира торговельного залу звільнено за статтею 38 КЗпП України з 11 березня 2016 року, а виплату коштів за розрахунковим листком за березень 2016 року проведено частково 11 березня 2016 року в сумі 426,72 грн та 21 березня 2016 року в сумі 2 159,72 грн.

В ході судового розгляду справи судами було встановлено, що грошові кошти у сумі 2 056,07 грн були сплачені вантажнику після звільнення на підставі листків непрацездатності серії АГЧ № 323134 від 21 грудня 2015 року та серії АГЧ № 322625 від 24 грудня 2015 року, які попередньо були повернені працівнику на дооформлення.

Після їх належного оформлення, листки непрацездатності були передані до бухгалтерії товариства та Фонду соціального страхування тимчасової втрати працездатності. Фактично грошові кошти у сумі 2 056,07 грн були сплачені працівнику (вантажнику) 28 березня 2016 року.

В контексті наведених вище обставин, колегія зазначає наступне.

Згідно з пунктами 1, 2 частини другої статті 16 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» застраховані особи зобов`язані: надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону та своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг.

Відповідно до частини другої статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що віднесення допомоги по тимчасовій непрацездатності до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 КЗпП України, відповідачем здійснено протиправно, оскільки дані виплати врегульовані спеціальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким чітко регламентована «незалежність» останніх від дати звільнення.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі № 640/23901/19 (провадження № К/9901/40109/21), на яку посилалося КП «Морська пошуково-рятувальна служба» у відзиві на касаційну скаргу, також міститься висновок про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності не може бути віднесена до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 КЗпП України, оскільки особливості проведення таких виплат врегульовані спеціальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким чітко регламентована «незалежність» останніх від дати звільнення.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з наведеними висновкамиВерховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, що сума допомоги у зв`язку з тимчасовою втратою працездатністю не належать до виплат, які підприємство повинне здійснити працівнику в день звільнення.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2020 року у справі № 591/1079/19 (провадження № 61-20246св19)вказано, що частиною другою статті 22 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що допомога по тимчасовій непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві та професійним захворюванням, виплачується Фондом застрахованим особам починаючи з шостого дня непрацездатності за весь період до відновлення працездатності або до встановлення медико-соціальною експертною комісією інвалідності (встановлення іншої групи, підтвердження раніше встановленої групи інвалідності) незалежно від звільнення застрахованої особи в період втрати працездатності, у порядку та розмірах, встановлених законодавством. Оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності внаслідок захворювання або травми, не пов`язаної з нещасним випадком на виробництві, здійснюється за рахунок коштів роботодавця у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Згідно з частиною третьою статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) рішення про призначення матеріального забезпечення та надання соціальних послуг приймається комісією (уповноваженим) із соціального страхування, що створюється (обирається) на підприємстві, в установі, організації, до складу якої входять представники адміністрації підприємства, установи, організації та застрахованих осіб (виборних органів первинної профспілкової організації (профспілкового представника) або інших органів, які представляють інтереси застрахованих осіб), або фізичною особою-підприємцем, особою, яка провадить незалежну професійну діяльність. Комісія (уповноважений) із соціального страхування здійснює контроль за правильним нарахуванням і своєчасною виплатою матеріального забезпечення, приймає рішення про відмову в його призначенні, про припинення виплати матеріального забезпечення (повністю або частково), розглядає підставу і правильність видачі листків непрацездатності та інших документів, які є підставою для надання матеріального забезпечення та соціальних послуг. Комісія (уповноважений) із соціального страхування виконує свої функції відповідно до положення про комісію (уповноваженого) із страхування у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, яке затверджується правлінням Фонду. Колегія суддів не може погодитися із висновком апеляційного суду про те, що сума допомоги у зв`язку із тимчасовою втратою працездатністю за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності не належать до виплат, які повинне здійснити працівнику підприємство у день звільнення. У статті 116 КЗпП України йдеться про виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, що не обмежується лише заробітною платою, а включає в себе також інші нарахування, у тому числі й допомогу у зв`язку із тимчасовою втратою працездатністю за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності. Враховуючи те, що оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця, тому такі кошти відносяться до виплат, які належать працівнику при звільненні та у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України. Аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних відносинах зроблений Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 404/3447/17.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 758/14834/15-ц (провадження № 61-18501св19), від 15 липня 2020 року у справі № 263/14209/17 (провадження № 61-41922св18, від 19 серпня 2020 року у справі № 761/36549/18-ц (провадження № 61-4174св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 306/930/19 (провадження № 61-13430св20), від 19 травня 2021 року у справі № 754/3434/19 (провадження № 61-13722св20), від 01 листопада 2022 року у справі № 953/4949/20 (провадження № 61-12959св21) зазначено, що відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Таким чином, за однакових фактичних обставин і подібних правовідносин висновки судів касаційної інстанції щодо застосування положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та статей 116, 117 КЗпП України, які містяться у згаданих вище постановах, є протилежними.

Однакове застосування закону забезпечує його загальнообов`язковість, рівність усіх перед законом та правову визначеність у державі, яка керується верховенством права, поліпшує громадське прийняття справедливості та правосуддя, а також довіру до суду. Загальновизнаний принцип правової визначеності передбачає стабільність правового регулювання і виконуваність судових рішень. Надана судам роль в ухваленні судових рішень і полягає в розвіюванні тих сумнівів щодо тлумачення, які існують.

Європейський суд з прав людини пов`язує дотримання принципу правової визначеності із забезпеченням єдності судової практики. Однак він не наполягає на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Разом з тим наявність глибоких та довгострокових розходжень в судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

З урахуванням викладеного колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду та з метою формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та статей 116, 117 КЗпП України відступити від правових висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в постановах від 25 липня 2018 року № 809/575/16 (провадження №К/9901/12190/18) та від 18 серпня 2022 року у справі № 640/23901/19 (провадження № К/9901/40109/21).

Керуючись статтями 260, 403, 404 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Справу № 522/16890/20 за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Одеській області, про стягнення заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час затримки виплати належних сум під час звільнення, відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийІ. М. Фаловська Судді:С. О. Карпенко С. Ю. Мартєв В. В. Сердюк В. А. Стрільчук