Ухвала

від 15.03.2023 по справі 522/16890/20

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

У Х В А Л А

15 березня 2023 року

м. Київ

Справа № 522/16890/20

Провадження № 14-15цс23

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача - Штелик С. П.,

суддів Британчука В. В., Власова Ю. Л., Григор`євої І. В., Єленіної Ж. М., Желєзного І. В., Катеринчук Л. Й., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Пількова К. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Чумаченко Т. А.,

перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду

цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Одеській області, про стягнення заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час затримки виплати належних сум під час звільнення, відшкодування моральної шкоди

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року у складі судді Свяченої Ю. Б. та постанову Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року у складі колегії суддів: Комлевої О. С., Гірняк Л. А., Цюри Т. В.,

ВСТАНОВИЛА:

У вересні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба» (далі - КП «Морська пошуково-рятувальна служба»), третя особа - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Одеській області, про стягнення заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час затримки виплати належних сум під час звільнення, відшкодування моральної шкоди, посилаючись на те, що вона перебувала з відповідачем у трудових відносинах, зокрема в період з 18 травня 2016 року по 07 квітня 2019 року працювала на посаді першого заступника директора, а в період з 08 квітня 2019 року по 10 серпня 2020 року - на посаді заступника директора з операційної діяльності КП «Морська пошуково-рятувальна служба». В порушення вимог трудового законодавства її переведення на нищеоплачувану посаду заступника директора з операційної діяльності відбулося без збереження попереднього середнього заробітку протягом двох тижнів з дня такого переведення, затримка цієї виплати склала 362 робочі дні. Крім того, внаслідок некоректного ведення відповідачем табелю обліку робочого часу при звільненні їй не була виплачена заробітна плата за 03-05 лютого 2020 року. Також в день звільнення роботодавець не виплатив їй у повному обсязі допомогу у зв`язку з тимчасовою втратою працездатністю. Несплата всіх належних під час звільнення сум покладає на відповідача обов`язок виплатити їй середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Внаслідок незаконних дій КП «Морська пошуково-рятувальна служба» їй завдано моральної шкоди, оскільки вона залишилася без роботи і засобів для існування, втратила душевний спокій. Враховуючи викладене, ОСОБА_1 , з урахуванням уточнених вимог, просила стягнути з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на свою користь: суму компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати (з 21 квітня 2019 року по 22 грудня 2020 року); суму заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн; суму компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за листками непрацездатності: серії АДН № 132983 (04 січня 2020 року - 17 січня 2020 року) в розмірі 1 179,87 грн (затримка оплати на 236 робочих днів з 14 лютого 2020 року по 25 січня 2021 року); серії АДН № 133456 (20 січня 2020 року - 24 січня 2020 року) в розмірі 347,62 грн (затримка оплати на 215 робочих днів з 14 лютого по 22 грудня 2020 року); серії АДН № 133456 (25 січня 2020 року - 29 січня 2020 року) в розмірі на дату оплати суми допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю; середній заробіток за час затримки на 363 робочі дні (з 17 лютого 2020 року по 30 липня 2021 року) виплати належних сум під час звільнення в розмірі 1 230 780,54 грн, з перерахуванням його розміру на дату постановлення рішення суду; 80 000 грн - на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з КП «Морська пошуково-рятувальна служба» на користь ОСОБА_1 : суму заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн; суму компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за листком непрацездатності серії АДН № 133456 (за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року) в розмірі 279,84 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення місцевого суду мотивоване тим, що 22 грудня 2020 року КП «Морська пошуково-рятувальна служба» нарахувало та виплатило ОСОБА_1 доплату за переведення на іншу постійну нижчеоплачувану роботу в розмірі 3 636,64 грн, заробітну плату за 03, 04, 05 лютого 2020 року в сумі 5 878,20 грн (з урахуванням 20 % надбавки згідно з умовами колективного договору за вислугу років у розмірі 1 175,64 грн), а також - компенсацію втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати при переведенні на іншу роботу в розмірі 137,59 грн та за несвоєчасну виплату заробітної плати за лютий 2020 року - 238,49 грн. Щодо вимоги про стягнення заборгованості за листками непрацездатності від 30 січня 2020 року серії АДН № 133456 та серії АДН № 132983, то 05 лютого 2020 року комісія із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» розпочала перевірку правильності видачі позивачу листків непрацездатності (комісією зроблені відповідні запити до Фонду соціального страхування в Одеській області, департаменту охорони здоров`я Одеської міської ради, Департаменту охорони здоров`я Одеської обласної державної адміністрації), у зв`язку з чим питання про прийняття рішення про призначення або відмову в призначенні допомоги по тимчасовій непрацездатності було відкладено. 25 січня 2021 року ОСОБА_1 було виплачено допомогу з тимчасової непрацездатності за листком серії АДН № 132983 (за період з 04 січня по 17 січня 2020 року) в розмірі 23 134,72 грн, що свідчить про відсутність в цій частині порушень з боку роботодавця. Водночас за листком непрацездатності серії АДН № 133456 позивачу було виплачено допомогу лише за період з 20 січня по 24 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн, оскільки згідно з відповіддю Фонду соціального страхування в Одеській області від 06 березня 2020 року № 115/369 вказаний листок серії АДН № 133456 з 25 січня по 29 січня 2020 року продовжений необґрунтовано. Разом з тим неналежне виконання лікарем своїх обов`язків щодо ведення документації не є підставою вважати, що виданий листок непрацездатності не може підтверджувати тимчасову непрацездатність працівника, якщо працівником дотримані всі встановлені законом вимоги при отриманні такого листка, що узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним в постановах від 12 квітня 2019 року № 265/563/17, від 05 серпня 2019 року № 638/10227/17, від 24 лютого 2020 року № 361/7197/16-ц. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн, а також - сума компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за вказаним листком в розмірі 279,84 грн. При цьому місцевий суд не вбачав підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в частині, яка стосується виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, з огляду на наявність правового висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 25 липня 2018 року № 809/575/16, про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності не може бути віднесена до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), оскільки особливості проведення таких виплат врегульовані спеціальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким чітко регламентована «незалежність» останніх від дати звільнення. Позов у частині відшкодування моральної шкоди суд вважав необґрунтованим і недоведеним.

Постановою Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу КП «Морська пошуково-рятувальна служба» задоволено. Рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року скасовано в частині задоволених позовних вимог і ухвалено в цій частині нову постанову. В задоволенні позову ОСОБА_1 про стягнення суми заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн та про стягнення суми компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків виплати за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року в розмірі 279,84 грн - відмовлено. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, що за рахунок коштів роботодавця здійснюється оплата лише перших п`яти днів тимчасової непрацездатності. У справі, яка переглядається, 18 грудня 2020 року комісія із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» прийняла рішення, оформлене протоколом № 40, яким призначила ОСОБА_1 допомогу у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 20 січня 2020 року по 24 січня 2020 року (за рахунок коштів підприємства). Таким чином, місцевий суд безпідставно задовольнив позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з відповідача заборгованості з оплати допомоги з тимчасової непрацездатності за листком серії АДН № 133456 за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року та суми компенсації втрати частини доходу у зв`язку з порушенням строків її виплати, оскільки залишив поза увагою те, що починаючи з шостого дня непрацездатності вказана допомога повинна виплачуватися працівнику за рахунок Фонду соціального страхування, а не роботодавця. В решті висновки суду першої інстанції є правильними, підтверджуються наявними у справі доказами, яким суд дав належну правову оцінку.

У жовтні 2022 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позов.

На обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), заявник вказала, що суди попередніх інстанцій не врахували правових висновків, викладених в постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 800/284/17, від 22 травня 2018 року у справі № 800/474/16, від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16, від 07 листопада 2018 року у справі № 214/2435/17, від 12 грудня 2018 року у справі № 703/1181/16-ц, від 26 червня 2019 року у справі № 716/9584/15-ц, від 03 липня 2019 року у справі № 127/2209/18, від 08 лютого 2022 року у справі № 755/12623/19, в постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 25 липня 2018 року у справі № 313/1028/15-ц, від 12 квітня 2019 року у справі № 265/563/17, від 05 серпня 2019 року у справі № 638/10227/17, від 18 вересня 2019 року у справі № 344/8219/16-ц, від 27 серпня 2020 року у справі № 207/2990/18, від 10 лютого 2021 року у справі № 761/24143/19, від 08 грудня 2021 року у справі № 536/1267/18, від 06 червня 2022 року у справі № 308/12811/19, від 17 серпня 2022 року у справі № 757/37126/18, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 03 червня 2020 року у справі № 806/298/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім цього, ОСОБА_1 зазначила, що: в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід з підстав, викладених в касаційній скаргзі; суди необґрунтовано відхилили її клопотання про витребування доказів; суди встановили обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 2 частини першої, пункти 3, 4 частини третьої статті 411 ЦПК України). Під належними звільненому працівникові сумами необхідно розуміти всі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо). Умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При цьому обов`язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто реальним виконанням цього обов`язку. Саме з цією обставиною пов`язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності. Суди залишили поза увагою те, що відповідач здійснив часткову виплату належних їй при звільненні сум лише під час розгляду цієї справи, тоді як непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені законом строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Відповідач умисно затягував вирішення питання щодо прийняття рішення про призначення їй допомоги по тимчасовій непрацездатності. Підставою для фінансування страхувальників робочими органами Фонду соціального страхування є оформлена за встановленим зразком заява-розрахунок, що містить інформацію про нараховані застрахованим особам суми матеріального забезпечення за їх видами. Робочі органи Фонду соціального страхування здійснюють фінансування страхувальників-роботодавців протягом десяти робочих днів після надходження заяви. Отримавши 30 січня 2020 року листок непрацездатності серії АДН № 133456, комісія із соціального страхування КП «Морська пошуково-рятувальна служба» зобов`язана була протягом десяти днів прийняти відповідне рішення, а роботодавець - виконати свій обов`язок щодо виплати їй матеріального забезпечення, чого зроблено не було (питання про виплату допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за вказаним листком за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року взагалі не вирішувалося). При цьому неналежне виконання лікарем своїх обов`язків щодо ведення документації не є підставою вважати, що виданий лікарем листок непрацездатності не може підтверджувати тимчасову непрацездатність працівника, якщо працівником дотримані всі встановлені законом вимоги при отриманні такого листка. За наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин, в даному випадку - невиплати належних при звільненні грошових сум, відшкодування моральної шкоди на підставі статті 237-1 КЗпП України здійснюється в обраний працівником спосіб, зокрема у вигляді одноразової грошової виплати.

У листопаді 2022 року КП «Морська пошуково-рятувальна служба» подало відзив на касаційну скаргу, в якому просило залишити її без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. Відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, суд першої інстанції, з рішенням якого в цій частині погодився апеляційний суд, правильно виходив з того, що допомога з тимчасової непрацездатності не може бути віднесена до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 КЗпП України, оскільки особливості проведення таких виплат врегульовані спеціальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким чітко регламентована «незалежність» останніх від дати звільнення, що узгоджується з правовими висновками Верховного Суду, викладеними в постановах від 25 липня 2018 року № 809/575/16, від 18 серпня 2022 року у справі № 640/23901/19. Крім того, підприємство не порушило строки виплати позивачу допомоги за листками непрацездатності від 30 січня 2020 року серії АДН № 133456 та серії АДН № 132983. Уточнюючи 30 липня 2021 року позовні вимоги, ОСОБА_1 визнала, що станом на вказану дату підприємство виплатило їй всі належні при звільненні суми (за винятком заборгованості з оплати допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю за листком непрацездатності серії АДН № 133456 за період з 25 січня 2020 року по 29 січня 2020 року в розмірі 8 276,76 грн), у зв`язку з чим суди правильно повністю відмовили в задоволенні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку на підставі статті 117 КЗпП України. Роботодавцем не були порушені права працівника у сфері трудових відносин, а тому стаття 237-1 КЗпП України, яка регулює відшкодування моральної шкоди, не підлягала застосуванню до спірних правовідносин.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18 жовтня 2022 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Приморського районного суду міста Одеси.

08 листопада 2022 року справа № 522/16890/20надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 17 січня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

01 лютого 2023 року ухвалою колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду постановлено ухвалу про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду з посиланням на частину третю статті 403 ЦПК України, оскільки колегія суддів вважає за необхідне відступити від висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів керувалася такими міркуваннями.

Звертаючись у вересні 2020 року до суду з цим позовом, ОСОБА_1 посилалася, зокрема на те, що відповідач здійснив часткову виплату належних їй при звільненні сум, в тому числі за листками непрацездатності, лише під час розгляду цієї справи, тоді як непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у визначені законом строки є підставою для покладення на роботодавця відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України (стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку).

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року № 809/575/16 (провадження № К/9901/12190/18), на яку посилався місцевий суд, відмовляючи в задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати допомоги з тимчасової непрацездатності, викладено правовий виснвок про те, що віднесення допомоги по тимчасовій непрацездатності до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 КЗпП України, відповідачем здійснено протиправно, оскільки дані виплати врегульовані спеціальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким чітко регламентована «незалежність» останніх від дати звільнення.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 18 серпня 2022 року у справі № 640/23901/19 (провадження № К/9901/40109/21) також міститься висновок про те, що допомога по тимчасовій непрацездатності не може бути віднесена до виплат при звільненні, передбачених статтею 116 КЗпП України, оскільки особливості проведення таких виплат врегульовані спеціальним Законом України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», яким чітко регламентована «незалежність» останніх від дати звільнення.

Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується з наведеними висновками Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, що сума допомоги у зв`язку з тимчасовою втратою працездатністю не належать до виплат, які підприємство повинне здійснити працівнику в день звільнення.

В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 07 квітня 2020 року у справі № 591/1079/19 (провадження № 61-20246св19) вказано, що у статті 116 КЗпП України йдеться про виплати всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, що не обмежується лише заробітною платою, а включає в себе також інші нарахування, у тому числі й допомогу у зв`язку із тимчасовою втратою працездатністю за перші п`ять днів тимчасової непрацездатності. Враховуючи те, що оплата перших п`яти днів тимчасової непрацездатності здійснюється за рахунок коштів роботодавця, тому такі кошти відносяться до виплат, які належать працівнику при звільненні та у разі несплати яких настає відповідальність, передбачена статтею 117 КЗпП України. Аналогічний висновок щодо застосування норми права у подібних відносинах зроблений Верховним Судом у постанові від 04 вересня 2019 року у справі № 404/3447/17.

В постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 758/14834/15-ц (провадження № 61-18501св19), від 15 липня 2020 року у справі № 263/14209/17 (провадження № 61-41922св18, від 19 серпня 2020 року у справі № 761/36549/18-ц (провадження № 61-4174св20), від 21 квітня 2021 року у справі № 306/930/19 (провадження № 61-13430св20), від 19 травня 2021 року у справі № 754/3434/19 (провадження № 61-13722св20), від 01 листопада 2022 року у справі № 953/4949/20 (провадження № 61-12959св21) зазначено, що відповідно до частини першої статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. Аналіз зазначених норм свідчить про те, що всі суми (заробітна плата, вихідна допомога, компенсація за невикористану відпустку, оплата за час тимчасової непрацездатності тощо), належні до сплати працівникові, мають бути виплачені у день звільнення цього працівника. Закон прямо покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать; при невиконанні такого обов`язку з вини власника або уповноваженого ним органу наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.

Таким чином, за однакових фактичних обставин і подібних правовідносин висновки судів касаційної інстанції щодо застосування положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та статей 116, 117 КЗпП України, які містяться у згаданих вище постановах, є протилежними.

З урахуванням викладеного колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вважає за необхідне передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду та з метою формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» та статей 116, 117 КЗпП України відступити від правових висновків Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, викладених в постановах від 25 липня 2018 року № 809/575/16 (провадження № К/9901/12190/18) та від 18 серпня 2022 року у справі № 640/23901/19 (провадження № К/9901/40109/21).

Вивчивши матеріали цивільної справи, мотиви, з яких справу передано для розгляду, Велика Палата Верховного Суду приймає справу до розгляду, оскільки колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду обґрунтувала мотиви відступу від правового висновку щодо застосування норм права, викладеного в постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 25 липня 2018 року № 809/575/16 (провадження № К/9901/12190/18) та від 18 серпня 2022 року у справі № 640/23901/19 (провадження № К/9901/40109/21).

Відповідно до частини тринадцятої статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (частина перша статті 402 ЦПК України).

Отже, Велика Палата Верховного Суду розглядатиме справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами та без проведення судового засідання (у письмовому провадженні).

Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення (частина одинадцята статті 272 ЦПК України).

Керуючись частиною тринадцятою статті 7, частиною першою статті 402, частиною п`ятою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Прийняти до розгляду справу за позовом ОСОБА_1 до Казенного підприємства «Морська пошуково-рятувальна служба», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування в Одеській області, про стягнення заробітної плати, компенсації та середнього заробітку за час затримки виплати належних сум під час звільнення, відшкодування моральної шкоди за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 серпня 2022 року.

Призначити справу до розгляду Великою Палатою Верховного Суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами на 26 квітня 2023 року у приміщенні Верховного Суду за адресою: м. Київ, вул. Пилипа Орлика, 8.

Надіслати учасникам справи копії цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. П. Штелик Судді: В. В. Британчук С. Ю. Мартєв Ю. Л. Власов К. М. Пільков І. В. Григор`єва О. Б. Прокопенко Ж. М. Єленіна О. М. Ситнік І. В. Желєзний І. В. Ткач Л. Й. Катеринчук В. С. Князєв О. С. Ткачук В. Ю. Уркевич Л. М. ЛобойкоТ. А. Чумаченко