Рішення

від 01.02.2023 по справі 381/2279/22

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

2/381/125/23

381/2279/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 лютого 2023 року Фастівський міськрайонний суд Київської області в складі: головуючого судді Ковалевської Л.М.,

секретаря судових засідань Омельчук С.А.,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження в м. Фастові Київської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційного агентства «Поліфаст» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку,

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернулася до Фастівського міськрайонного суду Київської області з позовом до Комунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційного агентства «Поліфаст» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку в розмірі 248442,62 грн., а саме: нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 43848,72 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 30 червня 2020 року по 23 лютого 2022 року в сумі 184710,40 грн. та заборгованість з виплати винагороди (гонорару) за надані послуги згідно укладених договорів, яка складає 19883,50 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначає, що у період з 30 березня 2017 року по 30 листопада 2019 року позивач перебувала в трудових відносинах з Комунальним підприємством Київської обласної ради «Поліфаст» (на даний час назву змінено на Комунальне підприємство Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст»), обіймаючи посаду старшого інспектора з кадрів. При звільненні з нею не було проведено повного розрахунку, позивач неодноразово зверталась до відповідача з вимогами щодо виплати заборгованості по заробітній платі, але до сьогоднішнього дня нараховану заробітну плату так і не виплачено. Тому позивач змушена звернутися з даним позовом до суду.

Ухвалою судді від 09 серпня 2022 року у справі відкрито провадження для розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.

06 жовтня 2022 року представник позивача ОСОБА_1 адвокат Дьячук Н.В. подала до канцелярії суду заяву про зменшення позовних вимог, в якій просила стягнути з відповідача нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 43848,72 грн., середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 01 грудня 2019 року по 31 травня 2020 року в сумі 42879,20 грн. та заборгованість з виплати винагороди (гонорару) за надані послуги згідно укладених договорів, яка складає 19883,50 гривень.

08 грудня 2022 року відповідачем подано до канцелярії суду письмові пояснення, в яких зазначено про те, що ОСОБА_2 призначена на посаду директора КП КОР «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» з 28.07.2021, і з урахуванням того, що ні вказані договори ні бухгалтерська документація по заробітним платам їй не передавалась, то вона не може підтвердити достовірність сум визначених як борг підприємства перед ОСОБА_1 , за виключенням Договору №21/21-02.08 від 02.08.2021 наявного на підприємстві та підписаного особисто ОСОБА_2 , тому вважає суму визначену у позові не обґрунтованою та такою, що не підтверджується.

20 січня 2023 року представником позивача адвокатом Дьячук Н.В. до канцелярії суду подано письмове пояснення, в якому просила стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 38848,72 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 01 грудня 2019 року по 31 травня 2020 року в сумі 41881,84 грн. Також, стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати винагороди (гонорару) за надані послуги згідно укладених договорів № 01/12-19.18 від 01 грудня 2019 року, № 1/20-02/01 від 02 січня 2020 року, № 3/20-02/03 від 02 березня 2020 року, №7/20-01/04 від 01 квітня 2020 року, № 11/20-04/05 від 04 травня 2020 року, № 15/20-01/06 від 01 червня 2020 року, № 19/20-01/07 від 01 липня 2020 року, № 24/20-03/08 від 03 серпня 2020 року, №29/20-01/09 від 01 вересня 2020 року, № 34/20-01/10 від 01 жовтня 2020 року, № 40/20-02/11 від 02 листопада 2020 року, № 41/20-01/12 від 01 грудня 2020 року, № 2/21-02.01 від 02 січня 2021 року, № 6/21-01.02 від 01 лютого 2021 року, № 8/21-01.03 від 01 березня 2021 року, № 10/21-01.04 від 01 квітня 2021 року, № 12/21-05.05 від 05 травня 2021 року, №15/21-01.06 від 01 червня 2021 року, № 18/21-01.07 від 01 липня 2021 року, №22/21-02.08 від 02 серпня 2021 року в загальній сумі 21 976,50 грн.

В судове засідання позивач та її представник не з`явилися, про день та час розгляду справи повідомлені належним чином, 01.02.2023 до канцелярії суду представник позивача подала письмову заяву про розгляд справи в їх відсутності, позовні вимоги, з урахуванням письмових пояснень просила задовольнити.

Відповідач, який належним чином повідомлений про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, не скористався своїм правом подати відзив на позовну заяву, тому в силу ч. 8 ст. 178 ЦПК України, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Дослідивши письмові докази у справі, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з урахуванням позиції щодо їх зменшення, виходячи з наступного.

Статтею 43 Конституції Українипередбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов"язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

Судом встановлено, що згідно копії трудової книжки серії НОМЕР_1 та копії наказів №22-к від 17 травня 2019 року, №61-к від 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 працювала у період з 30 березня 2017 року по 19 листопада 2019 року у Комунальному підприємстві Київської обласної ради «Поліфаст» (на даний час назву змінено на Комунальне підприємство Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст») на посаді старшого інспектора (а.с.13-21).

Наказом від 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 була звільнена з займаної посади 30 листопада 2019 року за власним бажанням, на підставі ст. 38 КЗПП України, що підтверджено копією Наказу КП Київської обласної ради «Поліфаст» (а.с.21).

Згідно ч. 1ст. 94 КЗпП Українизаробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

З дослідженої судом довідки про доходи виданої КП Київської обласної ради «Поліфаст» №37 від 07.07.2021 виданої ОСОБА_1 , про те, що КП КОР «Поліфаст» має заборгованість з виплати їй заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, яка складає 43848,72 грн. (а.с.24).

Згідно з приписами ч. 1 ст. 116 КЗпП У країни, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться вдень звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст.116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 КЗпП стягує накористь працівникасередній заробітокза весьперіод затримкирозрахунку,а принепроведенні йогодо розглядусправи -по деньпостановления рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно з п.32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку в зв`язку з затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Відповідно до п. 2, п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Як вбачається з довідки Комунального підприємства Київської обласної ради «Поліфаст» № 37 від 7 липня 2021 року заробітна плата ОСОБА_1 за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню, становить 9895,40 грн. (4947,70 грн. за вересень 2019 року + 4947,70 грн. за жовтень 2019 року).

Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 08.08.2018 № 78/0/206-18 «Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік», у розрахунковому періоді з 01 вересня 2019 року по 31 жовтня 2019 року - 43 робочі дні (21 р/д у вересні + 22 р/д в жовтні), відтак її середньоденна заробітна плата у вказаний період склала 230,12 грн. (9895,40 грн./43 днів).

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, і непроведения з вини власника або уповноваженого ним органу своєчасного розрахунку з працівником, є підставою для відповідальності, передбаченої ст.117 КЗпП України тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Зважаючи на те, що відповідач вимог закону при звільненні позивача не виконав, заборгованість по заробітній платі не погасив і виплату всіх сум, що належать ОСОБА_3 від Комунального підприємства Київської обласної ради «Поліфаст» в день її звільнення не провів, та безпідставно не здійснив цього і досьогодні, вона має право на стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців.

Судом встановлено, що станом на 31 травня 2020 року середній заробіток ОСОБА_1 за час затримки розрахунку, що підлягає стягненню з відповідача, становить 41881,84 грн. (230,12 грн. х 182 дні).

Окрім цього, з липня 2020 року по серпень 2021 року між позивачкою та комунальним підприємством Київської обласної ради «Поліфаст» існували договірні відносини на підставі укладених між нами цивільно-правових договорів (договорів про надання послуг) № 01/12-19.18 від 01 грудня 2019 року, № 1/20-02/01 від 02 січня 2020 року, № 3/20-02/03 від 02 березня 2020 року, №7/20-01/04 від 01 квітня 2020 року, № 11/20-04/05 від 04 травня 2020 року, № 15/20-01/06 від 01 червня 2020 року, № 19/20-01/07 від 01 липня 2020 року, № 24/20-03/08 від 03 серпня 2020 року, №29/20-01/09 від 01 вересня 2020 року, № 34/20-01/10 від 01 жовтня 2020 року, № 40/20-02/11 від 02 листопада 2020 року, № 41/20-01/12 від 01 грудня 2020 року, № 2/21-02.01 від 02 січня 2021 року, № 6/21-01.02 від 01 лютого 2021 року, № 8/21-01.03 від 01 березня 2021 року, № 10/21-01.04 від 01 квітня 2021 року, № 12/21-05.05 від 05 травня 2021 року, №15/21-01.06 від 01 червня 2021 року, № 18/21-01.07 від 01 липня 2021 року, №22/21-02.08 від 02 серпня 2021 року.

Відповідно до п.п.1.2 договорів позивач надавала відповідачеві послуги з нарахування заробітної плати працівникам, ведення бухгалтерського обліку, складання звітів та інше. Згідно з п.п. 3.1. відповідач повинен здійснювати щомісячну винагороду за надані послуги в сумі 1300 грн., підставою для оплати є двосторонній акт прийому-передачі виконаних робіт (а.с.46-85).

У період з 1 грудня 2019 року по 30 серпня 2021 року відповідач Комунальне підприємство Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» свої обов`язки щодо щомісячної виплати винагороди не виконував, внаслідок чого виникла заборгованість з виплати винагороди (гонорару) за надані послуги в сумі 19883,50 гривень.

Згідно із статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно із частиною першою статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

За змістом частин першої та другої статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

З огляду на викладене, між позивачем та відповідачем Комунальним підприємством Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст» у період з грудня 2019 року по серпень 2021 року існували змішані договірні правовідносини, за якими позивач виконувала щомісяця конкретну роботу, а відповідач будучи зобов`язаним сплатити винагороду (гонорар), не виконав своїх обов`язків, що і підлягає стягненню в судовому порядку.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають до задоволення.

Наданий позивачем розрахунок відповідачем спростований не був, а тому він приймається судом, як достовірний.

Відповідно до ч. 1ст. 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з вимогами статей 124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.

Враховуючи вищевикладені обставини у їх сукупності суд вважає, що позивачем обраний вірний спосіб захисту праві та інтересів, заявлені вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають до задоволення.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.10,12,141,263,264,265,268,273,354 ЦПК України, ст.ст.47,115,116,117 КЗпП України, суд,-

У х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до Комунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційного агентства «Поліфаст» про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку задовольнити.

Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст», код ЄДРПОУ 13723220, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Соборна, 40 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 , нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 38 848,72 грн. (тридцять вісім тисяч вісім сорок вісім грн. сімдесят дві коп.) та середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 1 грудня 2019 року по 31 травня 2020 року в сумі 41 881,84 грн. (сорок одна тисяча вісімсот вісімдесят одна гривня вісімдесят чотири копійки).

Стягнути з Комунального підприємства Київської обласної ради «Рекламно-інформаційне агентство «Поліфаст», код ЄДРПОУ 13723220, місцезнаходження: Київська область, м. Фастів, вул. Соборна, 40 на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , прож. за адресою: АДРЕСА_1 , заборгованість з виплати винагороди (гонорару) за надані послуги згідно укладених договорів № 01/12-19.18 від 01 грудня 2019 року, № 1/20-02/01 від 02 січня 2020 року, № 3/20-02/03 від 02 березня 2020 року, №7/20-01/04 від 01 квітня 2020 року, № 11/20-04/05 від 04 травня 2020 року, № 15/20-01/06 від 01 червня 2020 року, № 19/20-01/07 від 01 липня 2020 року, № 24/20-03/08 від 03 серпня 2020 року, №29/20-01/09 від 01 вересня 2020 року, № 34/20-01/10 від 01 жовтня 2020 року, № 40/20-02/11 від 02 листопада 2020 року, № 41/20-01/12 від 01 грудня 2020 року, № 2/21-02.01 від 02 січня 2021 року, № 6/21-01.02 від 01 лютого 2021 року, № 8/21-01.03 від 01 березня 2021 року, № 10/21-01.04 від 01 квітня 2021 року, № 12/21-05.05 від 05 травня 2021 року, №15/21-01.06 від 01 червня 2021 року, № 18/21-01.07 від 01 липня 2021 року, №22/21-02.08 від 02 серпня 2021 року в загальній сумі 21 976,50 грн. (двадцять одна тисяча дев`ятсот сімдесят шість грн. п`ятдесят коп.).

Допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, за один місяць.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку апеляційного оскарження.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 06.02.2023 року.

Суддя Л.М.Ковалевська