Постанова

від 19.02.2024 по справі 381/2279/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 лютого 2024 року місто Київ

справа № 381/2279/22

апеляційне провадження № 22-ц/824/483/2024

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача - Головачова Я.В.,

суддів: Нежури В.А., Соколової В.В.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу комунального підприємства Київської обласної ради "Рекламно-інформаційне агентство "Поліфаст", подану представником Леляком Ярославом Олександровичем, на рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області у складі судді Ковалевської Л.М. від 1 лютого 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до комунального підприємства Київської обласної ради "Рекламно-інформаційне агентство "Поліфаст" про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки при розрахунку,

в с т а н о в и в :

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до комунального підприємства Київської обласної ради "Рекламно-інформаційне агентство "Поліфаст" про стягнення нарахованої, але не виплаченої суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки при розрахунку.

Позов мотивовано тим, що у період з 30 березня 2017 року по 30 листопада 2019 року позивач перебувала в трудових відносинах з комунальним підприємством Київської обласної ради "Поліфаст" (на даний час назву змінено на комунальне підприємство Київської обласної ради "Рекламно-інформаційне агентство "Поліфаст"), обіймаючи посаду старшого інспектора з кадрів.

При звільненні з позивачем не було проведено повного розрахунку, хоча вона неодноразово зверталась до відповідача з вимогами щодо виплати заборгованості по заробітній платі, але нараховану заробітну плату так і не виплачено.

Крім того, з 1 грудня 2019 року по 30 серпня 2021 року між сторонами існували договірні відносини на підставі укладених договорів про надання послуг, за умовами яких позивач надавала відповідачеві послуги зі складення наказів, табелю робочого часу, надання відпустки працівникам та інше, а відповідач повинен був здійснювати щомісячну винагороду за надані послуги в розмірі 1 300 грн. на підставі акту прийому-передачі виконаних робіт.

У період з 1 грудня 2019 року по 30 серпня 2021 року вона виконувала умови договорів, доказом чого є відповідні акти прийому-передачі виконаних робіт, проте відповідачем умови договорів в частині оплати не виконувались, унаслідок чого виникла заборгованість.

Посилаючись на викладене, позивач, з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог та уточнення, просила суд стягнути з відповідача на її користь нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 38 848 грн. 72 коп.; середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 01 грудня 2019 року по 31 травня 2020 року в сумі 41881 грн. 84 коп.; заборгованість з виплати винагороди (гонорару) за надані послуги згідно з укладеними договорами № 01/12-19.18 від 01 грудня 2019 року, № 1/20-02/01 від 02 січня 2020 року, № 3/20-02/03 від 02 березня 2020 року, №7/20-01/04 від 01 квітня 2020 року, № 11/20-04/05 від 04 травня 2020 року, № 15/20-01/06 від 01 червня 2020 року, № 19/20-01/07 від 01 липня 2020 року, № 24/20-03/08 від 03 серпня 2020 року, №29/20-01/09 від 01 вересня 2020 року, № 34/20-01/10 від 01 жовтня 2020 року, № 40/20-02/11 від 02 листопада 2020 року, № 41/20-01/12 від 01 грудня 2020 року, № 2/21-02.01 від 02 січня 2021 року, № 6/21-01.02 від 01 лютого 2021 року, № 8/21-01.03 від 01 березня 2021 року, № 10/21-01.04 від 01 квітня 2021 року, № 12/21-05.05 від 05 травня 2021 року, №15/21-01.06 від 01 червня 2021 року, № 18/21-01.07 від 01 липня 2021 року, №22/21-02.08 від 02 серпня 2021 року в загальній сумі 21 976 грн. 50 коп.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Фастівського міськрайонного суду Київської області від 1 лютого 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з КП Київської обласної ради "Рекламно-інформаційне агентство "Поліфаст" на користь ОСОБА_1 нараховану, але не виплачену заробітну плату в сумі 38 848 грн. 72 коп. та середній заробіток за час затримки розрахунку, починаючи з 1 грудня 2019 року по 31 травня 2020 року в сумі 41 881 грн. 84 коп. Стягнуто з КП Київської обласної ради "Рекламно-інформаційне агентство "Поліфаст" на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати винагороди (гонорару) за надані послуги згідно укладених договорів № 01/12-19.18 від 01 грудня 2019 року, № 1/20-02/01 від 02 січня 2020 року, № 3/20-02/03 від 02 березня 2020 року, №7/20-01/04 від 01 квітня 2020 року, № 11/20-04/05 від 04 травня 2020 року, № 15/20-01/06 від 01 червня 2020 року, № 19/20-01/07 від 01 липня 2020 року, № 24/20-03/08 від 03 серпня 2020 року, №29/20-01/09 від 01 вересня 2020 року, № 34/20-01/10 від 01 жовтня 2020 року, № 40/20-02/11 від 02 листопада 2020 року, № 41/20-01/12 від 01 грудня 2020 року, № 2/21-02.01 від 02 січня 2021 року, № 6/21-01.02 від 01 лютого 2021 року, № 8/21-01.03 від 01 березня 2021 року, № 10/21-01.04 від 01 квітня 2021 року, № 12/21-05.05 від 05 травня 2021 року, №15/21-01.06 від 01 червня 2021 року, № 18/21-01.07 від 01 липня 2021 року, №22/21-02.08 від 02 серпня 2021 року в загальній сумі 21 976 грн. 50 коп.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач вимог закону при звільненні позивача не виконав, заборгованість по заробітній платі не погасив і виплату всіх сум, що належать ОСОБА_1 від КП Київської обласної ради "Поліфаст" в день її звільнення не провів, та

безпідставно не здійснив цього і по теперішній час, унаслідок чого вона має право на стягнення середнього заробітку за весь період затримки розрахунку, але не більш як за шість місяців. Встановивши також, що між сторонами у період з грудня 2019 року по серпень 2021 року існували змішані договірні відносини, за якими позивач виконувала щомісяця конкретну роботу, а відповідач будучи зобов`язаним сплатити винагороду (гонорар), не виконав своїх обов`язків, у зв`язку з чим визначені умовами договору суми винагород підлягають стягненню.

Короткий зміст вимог апеляційної скарг та їх узагальнені доводи

У поданій апеляційній скарзі представник КП КОР "Рекламно-інформаційне агентство "Поліфаст" - Леляк Я.О., посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Скаржник зазначає, що нинішній директор КП КОР "Рекламно-інформаційне агентство "Поліфаст" ОСОБА_2 призначена на посаду з 28 липня 2021 року і бухгалтерська документація по заробітним платам, інформація щодо спірних договорів їй не передавались, а тому вона не може підтвердити достовірність сум визначених як борг підприємства перед ОСОБА_1 , за виключенням Договору № 22/21-02.08 від 02 серпня 2021 року, наявного на підприємстві та підписаного особисто ОСОБА_2 .

Зазначає, що ОСОБА_1 перебувала на посаді старшого інспектора з кадрів і вела облік працівників і трудових договорів цивільно-правового характеру, забезпечувала належний облік та збереження відповідної документації, яка в подальшому не була передана новому директору при призначенні на посаду.

Довідка, яка згідно з висновком суду є документом для визначення заборгованості, є неналежним доказом по справі, оскільки вона, ймовірно, складена іншим позивачем у справі № 381/2275/22, яка перебувала на посаді головного бухгалтера і пред`явила до відповідача аналогічний позов.

Підтвердження формування та видачі вказаної довідки у КП КОР "Рекламно-інформаційне агентство "Поліфаст" немає, а сама довідка не передавалася; відсутні і цивільно-правові договори, на які посилається позивач.

Узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити рішення суду першої інстанції без змін. Зазначає, що під час розгляду справи в суді першої інстанції відповідач, зловживаючи своїми процесуальними правами, не скористався правом подачі відзиву на позовну заяву, у разі наявності обґрунтованих заперечень проти позовних вимог; до суду не було подано жодного доказу, який би спростовував заявлені позовні вимоги.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, відповідач не наводить власного розрахунку недоотриманих позивачем за час перебування в трудових відносинах сум заробітку (хоча це можливо зробити за даними звітів до ПФУ), а лише вказує про те, що поточний директор ОСОБА_2 призначена на посаду директора з 28 липня 2021 року та їй нібито не передавались договори, бухгалтерська документація по заробітній платі та

кадрові документи. Наведене спростовується тим, що договір №21/21-02.08 від 02 серпня 2021 року та акти здавання-приймання виконаних робіт від 30 липня 2021 року, від 20 серпня 2021 року, від імені відповідача підписані саме генеральним директором ОСОБА_2 .

Посилання у апеляційній скарзі на те, що копія довідки № 37 від 7 липня 2021 року відсутня на підприємстві і відповідач не може підтвердити її складання та видачу є необґрунтованими, оскільки довідка підписана колишнім директором ОСОБА_3 , а суми, які вказані в довідці повністю відповідають даним ПФУ за Формами ОК-5 та ОК-7, що були надані до суду та досліджені в судовому засіданні.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Судом установлено, що у період з 30 березня 2017 року по 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 працювала у комунальному підприємстві Київської обласної ради "Поліфаст" (на даний час назву змінено на Комунальне підприємство Київської обласної ради "Рекламно-інформаційне агентство "Поліфаст") на посаді старшого інспектора з кадрів (а.с. 18).

Наказом від 19 листопада 2019 року ОСОБА_1 звільнена з займаної посади 30 листопада 2019 року за власним бажанням на підставі статті 38 КЗПП України, що підтверджено копією наказу КП Київської обласної ради "Поліфаст" (а.с.21).

Згідно з довідкою про доходи від 7 липня 2021 року № 37 КП Київської обласної ради "Поліфаст" має заборгованість з виплати ОСОБА_1 заробітної плати та компенсації за невикористану відпустку, яка складає 43 848 грн. 72 коп.; заробітна плата за останні 2 календарні місяці роботи, що передували звільненню, становила 9 895 грн. 40 коп. (4 947 грн. 70 коп. за вересень 2019 року + 4 947 грн. 70 коп. за жовтень 2019 року).

КП Київської обласної ради "Поліфаст" не провело повного розрахунку з ОСОБА_1 в день її звільнення.

З грудня 2019 року по серпень 2021 року між позивачем та КП Київської обласної ради "Поліфаст" існували договірні відносини на підставі укладених між нами цивільно-правових договорів (договорів про надання послуг) № 01/12-19.18 від 01 грудня 2019 року, № 1/20-02/01 від 02 січня 2020 року, № 3/20-02/03 від 02 березня 2020 року, №7/20-01/04 від 01 квітня 2020 року, № 11/20-04/05 від 04 травня 2020 року, № 15/20-01/06 від 01 червня 2020 року, № 19/20-01/07 від 01 липня 2020 року, № 24/20-03/08 від 03 серпня 2020 року, №29/20-01/09 від 01 вересня 2020 року, № 34/20-01/10 від 01 жовтня 2020 року, № 40/20-02/11 від 02 листопада 2020 року, № 41/20-01/12 від 01 грудня 2020 року, № 2/21-02.01 від 02 січня 2021 року, № 6/21-01.02 від 01 лютого 2021 року, № 8/21-01.03 від 01 березня 2021 року, № 10/21-01.04 від 01 квітня 2021 року, № 12/21-05.05 від 05 травня 2021 року, №15/21-01.06 від 01 червня 2021 року, № 18/21-01.07 від 01 липня 2021 року, №22/21-02.08 від 02 серпня 2021 року.

Відповідно до підпункту 1.2 договорів позивач надавала відповідачеві послуги: складання наказів, табелю робочого часу, надання відпустки працівникам та інше. Згідно з підпунктом 3.1. відповідач повинен здійснювати щомісячну винагороду за надані послуги в сумі 1 300 грн., підставою для оплати є двосторонній акт прийому-передачі виконаних робіт.

У період з 1 грудня 2019 року по 30 серпня 2021 року КП Київської обласної ради "Поліфаст" свої обов`язки щодо щомісячної виплати винагороди, незважаючи на оформлені належним чином акти здавання-приймання виконаних робіт, не виконувало, внаслідок чого, за уточненою заявою, виникла заборгованість з виплати винагороди (гонорару) за надані послуги в сумі 21 976 грн. 50 коп.

Позиція суду апеляційної інстанції

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення в цій частині, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права

Згідно з статтею 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться вдень звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівнику при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Підстави та межі відповідальності за затримку розрахунку при звільненні регулюються статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 6 листопада 1992 року "Про практику розгляду судами трудових спорів" у випадках стягнення на користь працівника середнього заробітку в зв`язку з затримкою видачі трудової книжки або розрахунку він визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з заробітку за останні два календарні місяці роботи. При цьому враховуються положення Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100.

Згідно з статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір).

До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті змішаного договору.

Згідно з частиною 1 статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Ухвалюючи рішення у справі, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, провівши відповідно до норм процесуального права детальний аналіз наявних в матеріалах справи доказів на підтвердження позовних вимог, а тому дійшов обґрунтованого висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості по заробітній платі та середнього заробітку за час затримки розрахунку, обчисленого відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року № 100 з урахуванням листа Міністерства соціальної політики України від 8 серпня 2018 № 78/0/206-18 "Про розрахунок норми тривалості робочого часу на 2019 рік", а також стягнення винагороди (гонорару) згідно з умовами договорів, укладених між сторонами, але не виконаними відповідачем щодо обов`язку по оплаті.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та підлягають відхиленню з таких підстав.

Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір.

У відповідності до частини 1 статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1 статті 81 ЦПК України).

Зазначаючи про неможливість підтвердити достовірність сум визначених як борг підприємства перед ОСОБА_1 , відповідач будь-яких належних доказів на спростування наданих позивачем доказів щодо правомірності заявлених вимог не надав, на наявність таких не вказав.

Доводи апеляційної скарги фактично обґрунтовані лише сумнівом відповідача щодо достовірності наданих позивачем доказів, проте відповідно до частини 6 статті 81 ЦПК України доказування, як і судове рішення, не може ґрунтуватися на припущеннях.

В той же час, позивачем на підтвердження заявлених вимог надані докази, які є належними щодо предмета доказування, допустимими, достовірність, яких відповідачем не спростована.

Відповідно до частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Будь-яких інших доводів щодо незаконності та необґрунтованості рішення суду першої інстанції, окрім наявності сумнівів в достовірності доказів, наданих позивачем на підтвердження заявлених вимог, які підлягають відхиленню з вищевказаних підстав, апеляційна скарга не містить.

Ураховуючи встановлені судом обставини, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судове рішення без змін.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу комунального підприємства Київської обласної ради "Рекламно-інформаційне агентство "Поліфаст", подану представником Леляком Ярославом Олександровичем, залишити без задоволення.

Рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 1 лютого 2023 року залишити без змін.

Поновити дію рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 1 лютого 2023 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий

Судді: