Рішення

від 25.01.2023 по справі 761/42860/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 761/42860/21

Провадження № 2/761/3699/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 січня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Романишеної І.П.,

за участі секретаря Решти Д.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Інституту електродинаміки Національної Академії Наук України про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Інституту електродинаміки Національної Академії Наук України про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи.

Обгрунтовуючи вказану вимогу ОСОБА_1 у позовній заяві вказує, що 16 листопада 2021 року наказом №93-к від 08 листопада 2021 року її було відсторонено від роботи без збереження заробітної плати у зв`язку з відсутностю щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої короновірусом SARS-CoV-2, строк відсторонення триватиме до усунення причини відсторонення. Позивач стверджує, що відсторонення її від роботи є неприпустимим та таким, що порушує її права, як громадянина України та працівника, а дії роботодавця незаконними та такими, що порушують низку нормативно-правових актів та основний закон - Конституцію України.

Ухвалою суду 16 грудня 2021 року відкрито провадження у справі, розгляд якої вирішено проводити за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29 червня 2022 року замінено первісного відповідача директора Інституту електродинаміки Національної Академії Наук України Кириленка Олександра Васильовича належним відповідачем Інститут електродинаміки Національної Академії Наук України.

Ухвалою суду від 29 червня 2022 року закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до розгляду по суті.

На адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, який на підставі ухвали суду від 25 січня 2023 року був залишений без розгляду, оскільки представником відповідача не було надано суду доказів поважності пропуску строку на його подання.

В судовому засіданні позивач 14 листопада 2022 року підтримала позовні вимоги, наголосила, що відсторонення її від роботи порушує її конституційні права, вважає спірний наказ відповідача незаконним та таким, що підлягає скасуванню.

Представник відповідача у судовому засіданні 14 листопада 2022 року, заперечив проти задоволення позову, вказав на необгрунтованість та безпідставність позовної вимоги.

В судове засіданні позивач та представник відповідача не з`явилися, були повідомленні про дату, час та місце розгляду справи. Позивач подала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, вказавши, що позов підтримує та просить задовольнити.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що позивач працює з 05 березня 2013 року в науково- організаційному відділі Інституту електродинаміки Національної Академії Наук України, на посаді палітурника.

На підставі наказу директора Інституту електродинаміки Національної Академії Наук України №93-к від 08 листопада 2021 року, позивача відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року без збереження заробітної плати, як співробітника інституту, яка не здійснила профілактичні щеплення від COVID-19 або не надала документальне підтвердження абсолютних противопоказань до проведення вказаного щеплення.

Оскаржуваний наказ було винесено директором Інституту, керуючись ст. 46, ч. 1 ст. 94, ч. 4 ст. 113 КЗпП України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ч.1 ст.1 Закону України «Про оплату праці», наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», Переліком медичних противопоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ України від 16 вересня 2021 №595, пунктом 41-6 постанови КМУ України від 09 грудня 2020 р. №1236, розпорядженням Президії НАН України від 13 жовтня 2021 р. №515, та на підставі подання керівників відділів та служб, повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 (накази директора інституту №143-ос від 20 жовтня 2021р., №155-ос від 8 листопада 2021 р.).

Статтею 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» передбачено, що працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я.

Наказом МОЗ України від 04 жовтня 2021 року № 2153 затверджено Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням (далі- Перелік № 2153). Відповідно до цього Переліку обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України цієї хвороби, підлягають працівники: 1) центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів; 2) місцевих державних адміністрацій та їх структурних підрозділів; 3) закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності; 4) підприємств, установ та організацій, що належать до сфери управління центральних органів виконавчої влади; 5) установ і закладів, що надають соціальні послуги, закладів соціального захисту для дітей, реабілітаційних закладів; 6) підприємств, установ та організацій, включених до Переліку об`єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83.

Позивач, як працівник наукової установи, за змістом вказаного наказу МОЗ України, підлягає обов`язковому профілактичному щепленню проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину. Разом з тим, вказаний перелік не є конкретизованим, та не містить переліку категорій професій працівників, яким необхідно мати відповідне щеплення.

Пунктом 41-6 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», який доповнено на підставі постанови КМУ №1096 від 20 жовтня 2021 року та набрав чинності з 08 листопада 2021 року, керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій визначено забезпечити: 1) контроль за проведенням обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 працівниками та державними службовцями, обов`язковість профілактичних щеплень яких передбачена Переліком № 2153; 2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена Переліком №2153 та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я; 3) взяття до відома, що: на час такого відсторонення оплата праці працівників та державних службовців здійснюється з урахуванням частини першої статті 94 Кодексу законів про працю України, частини першої статті 1 Закону України "Про оплату праці" та частини третьої статті 5 Закону України "Про державну службу"; відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома особам, які відсторонюються;строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили.

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 квітня 2020 року у справі № 761/12073/18 зазначено, що відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов`язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати. Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.

Частиною 1 статті 46 КЗпП України передбачено, що відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом допускається у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством.

Перелік підстав для відсторонення працівника від роботи, який визначений статтею 46 Кодексу, не є виключним; положення цієї статті передбачають можливість його розширення, проте лише актами законодавства України. До інших передбачених законодавством випадків належить, зокрема, відмова або ухилення від профілактичних щеплень працівників професій, виробництв та організацій, для яких таке щеплення є обов`язковим.

Частиною 6 ст. 12 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» визначено, що якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків.

Разом з тим, судом не встановлено, що саме у відповідності до ч. 6 ст. 12 вказаного Закону, позивач відмовилася від проведення відповідного щеплення.

Як встановлено судом, оскаржуваний наказ відповідача було прийнято на підставі подання керівників відділів та служб, повідомлення про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19 (накази директора інституту №143-ос від 20 жовтня 2021р., №155-ос від 8 листопада 2021 р.), у зв`язку з відсутностю профілактичного щеплення від COVID-19, або документального підтвердження абсолютних противопоказань до проведення вказаного щеплення.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Держава створює умови для повного здійснення громадянами права на працю, гарантує рівні можливості у виборі професії та роду трудової діяльності, реалізовує програми професійно-технічного навчання, підготовки і перепідготовки кадрів відповідно до суспільних потреб.

Зміст права на працю, закріпленого положеннями частин першої і другої статті 43 Конституції України, крім вільного вибору праці, включає також відповідні гарантії реалізації цього права. Вільний вибір передбачає різноманітність умов праці, проте сталими (обов`язковими) є гарантії захисту працівника від незаконного звільнення за будь-яких умов праці. Незалежно від підстав виникнення трудових правовідносин держава зобов`язана створювати ефективні організаційно-правові механізми для реалізації трудових правовідносин на рівні закону, а відсутність таких механізмів нівелює сутність конституційних прав і свобод працівника. Не може бути дискримінації у реалізації працівниками трудових прав. Порушення їх рівності у трудових правах та гарантіях є недопустимим, а будь-яке обмеження повинне мати об`єктивне та розумне обґрунтування і здійснюватися з урахуванням та дотриманням приписів Конституції України та міжнародних правових актів (абзаци перший і п`ятий підпункту 2.2 пункту 2, абзац дванадцятий пункту 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) у справі за конституційною скаргою ОСОБА_3 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої статті 40 Кодексу законів про працю України від 4 вересня 2019 року № 6-р(II)/2019).

Обмеження прав громадян, в тому числі на працю, можливе лише в умовах військового чи надзвичайного стану та мають встановлюватись виключно законами України. В даному випадку, обов`язкова вакцинація позивача з подальшим відстороненням її у разі відсутності щеплення лише тимчасово обмежило її право на працю з огляду на суспільний інтерес, оскільки трудовий договір з нею не розірвано.

У пунктах «а», «б» статті 10 Закону України Основи законодавства України про охорону здоров`я встановлено обов`язки громадян у сфері охорони здоров`я, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення.

В ухваленому рішенні у справі «Вавржичка та інші проти Чеської Республіки» ЄСПЛ зазначає «Суд визнає, що відсторонення позивача від роботи означало втрату заробітної плати і як наслідок позбавлення засобів існування. Однак це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме цей шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я».

Відповідно до практики ЄСПЛ порушення фізичної недоторканості заявника можна вважати виправданим дотриманням цілей охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційного захворювання (рішення у справі «Соломахін проти України» від 15.03.2012, заява № 24429/03).

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права.

З огляду на викладене, вимога держави про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб, з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я зацікавлених осіб, є виправданою. Тобто в даному питанні превалює принцип важливості суспільних інтересів над особистими, однак лише у тому випадку, коли таке втручання має об`єктивні підстави - тобто було виправданим.

Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч.4 ст.263 ЦПК України).

Як убачається з копії трудової книжки, позивач, займає посаду палітурника, матеріали справи не містять посадової інструкції, з якої б вбачалося функціональні обов`язки позивача за вказаною посадою. Разом з тим, суд, проаналізувавши завдання та обов`язки для професії палітурник документів, які обумовлені в Довіднику кваліфікаційних характеристик, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України 29.12.2004 №336 вбачає, що виконання завдань та обов`язків працівниками вказаної професії, передбачає лише технічну роботу, яка не включає виконання трудових обов`язків публічного характеру, що виключає потребу в захисті громадського здоров`я, а також захист здоров`я заінтересованих осіб, тому на переконання суду в даному випадку втручання в особисті права позивача не обумовлено об`єктивними обставинами, та не є виправденим.

У даній справі роботодавець не надав жодних доводів та доказів, що обмежувальний захід у виді відсторонення позивача від роботи, до якого він вдався і який мав для позивача негативні наслідки, сприяв досягненню заявленої мети запобіганню зараженню вірусом.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частинами 1-3 ст. 12, частинами 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на викладене, суд вбачає підстави для задоволення вимоги позивача про визнання незаконним та скасування наказу директора Інституту електродинаміки Національної Академії Наук України №93-к від 08.11.2021 року, в частині відсторонення позивача від роботи.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 12, 13, 76-81, 89, 258, 263, 265, 352-354 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Інституту електродинаміки Національної Академії Наук України про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи, - задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Інституту Електродинаміки Національної Академії Наук України №93-к від 08.11.2021 року в частині відсторонення від роботи ОСОБА_1 .

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Реквізити учасників справи:

ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

Інститут електродинаміки Національної Академії Наук України: м.Київ, прт. Перемоги, 56, ЄДРПОУ 05417236.

Повний текст рішення складено 06.02.2023 року.

СУДДЯ І.П.РОМАНИШЕНА