Рішення

від 27.01.2023 по справі 442/6437/20

ДРОГОБИЦЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №442/6437/20

Провадження №2/442/160/2023

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 січня 2023 року Дрогобицький міськрайонний суд Львівської області в складі:

головуючої-судді - Грицай М.М.

секретар судового засідання - Антоненко В.О.,

з участю представника позивача адвоката Шабана В.Г.,

представника відповідача - адвоката Возняка В.Й.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дрогобичі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дрогобицький Агротехсервіс» про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства «Дрогобицький Агротехсервіс», в якій просить стягнути з відповідача на свою користь 80000 грн безпідставно утриманих коштів, інфляційні втрати у розмірі 209760 грн, три проценти річних у розмірі 28700 грн, що сукупно становить 318460 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що він був власником нежитлової будівлі (позначеної літ. «О-1») площею 366,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого 21.03.2008 приватним нотаріусом Юзефів О.Б., реєстраційний номер 217, який було укладено між ним ( ОСОБА_1 ) та Відкритим акціонерним товариством «Дрогобицький Арготехсервіс», правонаступником якого на даний час є Приватне акціонерне товариство «Дрогобицький Арготехсервіс». Вказаний договір було зареєстровано у Державному реєстрі правочинів, а право власності в Реєстрі прав власності на нерухоме майно.

Відповідно до п.2.1 згаданого договору він сплатив на користь відповідача 80000 грн, що стало підставою, відповідно до п.3.1.1 даного договору, для підписання акту передачі-прийому майна від 17.06.2008.

Однак, як вбачається з інформаційної довідки за №204271378 від 16.03.2020 з Державних реєстрів, речове право ОСОБА_1 на нежитлову будівлю площею 366,4 кв.м. припинено 02.01.2019 державним реєстратором на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2010 у справі №2-109/10.

Відповідно до рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2010 у справі №2-109/10 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21.03.2008, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефівим О.Б., реєстраційний номер 217 на нежитлову будівлю сараю для запчастин літ. «О-1», площею 366,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , реєстраційний №22496134, укладений між ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» та ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу визнаний недійсним у судовому порядку, згідно статей 216 та 1212 ЦК України просить стягнути з відповідача сплачені ОСОБА_1 кошти в сумі 80000,00 грн, так як такі утримуються відповідачем без достатньої правової підстави і не повертаються на усні вимоги.

Крім того, вважає, що відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України з відповідача слід також стягнути інфляційні втрати в сумі 209760,00 грн. за період з липня 2008 року по травень 2020 року та три проценти річних від простроченої суми у розмірі 28700,00 грн.

У судовому засіданні представник позивача адвокат Шабан В.Г. позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просить такі задовольнити. Доповнив, що платіжні документи немає змоги надати, оскільки такі не збереглися зі сплином часу. Зауважує, що сторонами був складений акт приймання - передачі, який за умовами договору виключає передачу нерухомого майна без здійснення повної оплати його вартості. У свою чергу, вказаний договір рішенням суду визнано недійсним з підстав перевищення повноважень керівника Товариства і жодного факту несплати коштів ОСОБА_1 за придбання приміщення судом не встановлювалося. Зазначив, що про припинення права власності на нерухоме майно ОСОБА_1 дізнався лише 16.03.2020 з інформаційної довідки Державного реєстру.

Представник відповідача адвокат Возняк В.Й. у судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просить відмовити у їх задоволенні. Підтримав викладене у письмових поясненнях, а також просить застосувати закон про пропуск строку позовної давності. Пояснив, що вказаний позов вважає безпідставним. Відповідно до умов договору покупець зобов`язаний був перерахувати кошти на рахунок Товариства, однак, позивач не надав письмових доказів проведення оплати. Доводи представника позивача про те, що акт приймання - передачі нерухомого майна свідчить про проведення оплати, на його переконання, є лише припущенням щодо здійснення такої оплати, враховуючи зокрема те, що в акті відсутні відомості про передачу покупцем коштів продавцю. Крім цього, звертає увагу, що рішення суду про визнання договору купівлі - продажу недійсним набрало законної сили у 2011 році, а позивач звернувся з даним позовом до суду лише у 2020 році, що тягне за собою застосування строків позовної давності.

Заслухавши учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, врахувавши також правові норми, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про таке.

Встановлено, що 21.03.2008 між Відкритим акціонерним товариством «Дрогобицький Агротехсервіс», в особі Голови правління Грибанова Сергія Петровича, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, укладено договір купівлі - продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефівим О.Б. та зареєстрований в реєстрі за №217. Предметом вказаного договору є нежитлова будівля сараю для запчастин, позначена на плані літ. «О-1», площею 366,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний №22496134. Згідно з пунктом 2.1 договору, вартість предмета договору, визначена сторонами, становить 80000 грн. Розділом 3 даного договору визначено обов`язки сторін, серед яких, продавець зобов`язався передати (п.3.1.1), а покупець - прийняти (п.3.2.1) предмет договору у власність згідно акту передачі - прийому нежитлової будівлі протягом десяти календарних днів з моменту остаточного розрахунку за предмет договору. Пункт 4 договору передбачав відповідальність сторін, зокрема, за невиконання чи неналежне виконання п.3.2.3. договору покупець несе відповідальність перед продавцем, а продавець за невиконання чи неналежне виконання п.3.1.1 договору несе відповідальність перед покупцем у вигляді пені, що не звільняє їх від обов`язку відшкодувати збитки у повній сумі понад неустойку.

З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, виданому 21.03.2008, вбачається, що вищезазначений договір купівлі - продажу зареєстровано вказаного числа за №2774972.

Як вбачається з витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки», 27.05.2008 зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, розташовану на АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі - продажу від 21.03.2008, за ОСОБА_1 .

Як вбачається з акту прийому - передачі нежитлової будівлі сараю для запчастин від 17.06.2008, такий складено Відкритим акціонерним товариством «Дрогобицький Агротехсервіс», в особі Голови правління Грибанова Сергія Петровича, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, про те, що продавець передає, а покупець приймає нежитлову будівлю сарай для запчастин площею 366,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В акті також прописано, що зазначений об`єкт продано за 80000 грн, а передача вищезгаданого нежитлового приміщення проводиться згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом за реєстровим №217. Цей документ підтверджує відсутність претензій у покупця до продавця стосовно придбаного ним майна.

Зважаючи на викладене, суд дійшов переконання, що сторонами вищевказаного договору було виконано усі істотні умови договору, оскільки позивачу передано у власність згідно акту передачі - прийому нежитлову будівлю, що не заперечується відповідачем, а такі дії, згідно з умовами договору, могли бути вчинені лише після остаточного розрахунку за предмет договору. Більше того, жодна із сторін не несла відповідальність, передбачену пунктом 4 цього договору, як і не зверталась із відповідними претензіями одна до одної, зокрема, за невиконання чи неналежне виконання п.3.1.1 та п.3.2.3 цього договору.

У той же час, з ухвали Апеляційного суду Львівської області від 26.12.2011 у справі за позовом ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» вбачається, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2010 визнано недійсним договір купівлі продажу від 21.03.2008, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефів О.Б. за реєстровим №217, нежитлової будівлі сараю для запчастин під літ. «О-1» площею 366,4 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 22496134, укладений між ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» ОСОБА_1 . Апеляційним судом встановлено, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про очевидне перевищення посадовою особою Товариства ( ОСОБА_2 ) своїх повноважень, оскільки об`єкти нерухомості, які на праві власності належали Товариству, останнім були реалізовані по суттєво заниженій ціні, меншій від ринкової, що однозначно суперечило принципам добросовісності, розумності і додержання інтересів Товариства, яких він зобов`язаний був дотримуватись при розпорядженні майном Товариства. Відтак рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29.12.2010 залишено без змін.

Отже, підставою визнання недійсності договору купівлі - продажу від 21.03.2008 слугувало встановлення факту перевищення своїх повноважень особою, яка при укладенні цього договору діяла від імені продавця ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс».

Із наданої позивачем інформаційної довідки, сформованої 16.03.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається, що 02.01.2019 до реєстру внесено відомості про скасування права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю сарай для запчастин, площею 366,4 кв.м., на АДРЕСА_1 , на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області суду від 29.12.2010. Крім цього, 06.02.2020 та 07.02.2020 зареєстровано право власності за іншою особою на підставі договору купівлі-продажу.

Таким чином, відомості про скасування права власності, зареєстрованого 27.05.2008 за позивачем, на нежитлову будівлю площею 366,4 кв.м., до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно внесено 02.01.2019, а в лютому 2020 року таке право зареєстроване за іншою особою, про що, у свою чергу, довідався позивач, як він стверджує, після сформування згаданої інформаційної довідки.

Наслідки визнання правочинів недійсними передбачені частиною першою статті 216 ЦК України, за якою у разі недійсності правочину кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Отже, цивільно-правовим наслідком визнання договору купівлі-продажу недійсним є повернення сторін договору (продавця і покупця) до первісного стану, тобто реституція, як спосіб захисту.

Оскільки судом встановлено, що позивачем ОСОБА_1 сплачено відповідачу кошти в розмірі 80000 грн. за нерухоме майно на виконання умов договору купівлі - продажу від 21.03.2008, а рішенням суду від 29.12.2010, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26.12.2011, вказаний договір визнано недійсним, у первісний стан шляхом реституції повертаються сторони договору, а тому відповідач ПАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» повинен повернути позивачу ОСОБА_1 отримані кошти в розмірі 80000 грн.

Зважаючи на те, що позивач просить також стягнути з відповідача інфляційні втрати та три відсотки річних на підставі ст.625 ЦК України, слід зазначити наступне.

Стаття 625 ЦК України визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання, її дія поширюється на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов`язань.

Отже, цією статтею регулюються зобов`язальні правовідносини і її дія поширюється на порушення грошового зобов`язання. При цьому, частина п`ята статті 11 ЦК України, в якій ідеться про те, що у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності деліктних зобов`язань, а не зобов`язальних правовідносин. З рішення суду зобов`язальні правовідносини не виникають, оскільки вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить у них ясність та визначеність. Тобто, у даному випадку, рішення суду про визнання договору купівлі - продажу недійсним потягло для сторін наслідки, передбачені частиною першою статті 216 ЦК України, за якою кожна зі сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину. Відтак повернення одержаного на виконання недійсного правочину не є безпосередньо грошовим зобов`язанням у розумінні статті 216 ЦК.

Щодо застосування статті 1212 ЦК України, на яку посилається позивач (і як наслідок, застосування ст.625 ЦК), то Верховний Суд у своїй постанові від 18 червня 2021 року у справі № 927/491/19 зазначив, що системний аналіз положень статей 11, 177, 202, статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним.

Таким чином, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень статті 1212 ЦК України. Виключенням є випадки, коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Також у постанові КЦС Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі №607/5422/16-ц зазначено: аналіз статті 1212 ЦК України вказує на те, що правова природа інституту безпідставного отримання чи збереження майна (предмет регулювання) це відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якою це відбулося. Тобто у разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Реституція як спосіб захисту цивільного права (частина перша статті 216 ЦК України) застосовується лише в разі наявності між сторонами укладеного договору, який є нікчемним або який визнано недійсним.

Таким чином, застосування у кожному конкретному випадку положень статей 1212 або 216 ЦК України залежить від обставин, за яких грошові кошти передавалися відповідачу.

Наявність між сторонами договору, який є нікчемним або який визнано недійсним, виключає можливість стягнення переданих на його виконання коштів на підставі статті 1212 ЦК України.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб із метою виникнення у майбутньому певних цивільних прав та обов`язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України (постанова КГС ВС від 12 серпня 2021 року у справі № 910/17567/19).

Системне тлумачення абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України та пункту 1 частини третьої статті 1212 ЦК України свідчить, що: (а) законодавець не передбачив можливість здійснення односторонньої реституції; (б) правила абзацу 1 частини першої статті 216 ЦК України застосовуються тоді, коли відбувається саме двостороння реституція; (в) в тому разі, коли тільки одна із сторін недійсного правочину здійснила його виконання, то для повернення виконаного підлягають застосуванню положення глави 83 ЦК України (постанова ВС від 27.11.2019 у справі №396/29/17).

Отже, застосовуючи у даній справі при вирішенні спору абзац 1 частини першої статті 216 ЦК України та виключивши можливість застосування положень статті 1212 ЦК України, суд дійшов висновку про неможливість застосування положень статті 625 ЦК України, а тому, на переконання суду, позовні вимоги підлягають до часткового задоволення в частині стягнення з відповідача в користь позивача коштів, сплачених останнім на виконання договору купівлі - продажу від 21.03.2008, та відмові в частині стягнення трьох відсотків річних та інфляційних втрат.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч.1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 10, 11, 81, 258, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дрогобицький Агротехсервіс» в користь ОСОБА_1 80000,00 (вісімдесять тисяч) гривень безпідставно утриманих коштів.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Дрогобицький Агротехсервіс» в користь ОСОБА_1 1073,60 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок) судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками, якщо апеляційну скаргу не подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відмінність тексту резолютивної частини повного рішення щодо стягнення "безпідставно утриманих коштів" з текстом резолютивної частини короткого рішення, спричинена виправленням, яке слід вважати вірним (у відповідності до ч.7 ст.259 ЦПК України).

Повний текст рішення виготовлено 06.02.2023.

Суддя Грицай М.М.