Постанова

від 05.06.2023 по справі 442/6437/20

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 442/6437/20 Головуючий у 1 інстанції: Грицай М.М.

Провадження № 22-ц/811/646/23 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2023 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді: Мікуш Ю.Р.

Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В.

Секретар Іванова О.О.

розглянувши у м.Львові в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників цивільну справу №442/6437/20за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства «Дрогобицький Агротехсервіс» на рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Дрогобицький Агротехсервіс»,- про стягнення заборгованості

в с т а н о в и в:

13 жовтня 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Дрогобицький Агротехсервіс» про стягнення грошових коштів в розмірі 318 460,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що він був власником нежитлової будівлі (позначеної літ. «О-1») площею 366,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу нежитлової будівлі, посвідченого 21 березня 2008 року приватним нотаріусом Юзефів О.Б., реєстраційний номер 217, який було укладено між ним ( ОСОБА_1 ) та Відкритим акціонерним товариством «Дрогобицький Арготехсервіс», правонаступником якого на даний час є Приватне акціонерне товариство «Дрогобицький Арготехсервіс» (далі по тексту ПАТ «Дрогобицький Агротехсервіс».

Відповідно до умов згаданого договору він сплатив на користь відповідача 80 000 грн, що стало підставою для підписання акту передачі-прийому майна від 17.06.2008.

Відповідно до рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2010 року у справі №2-109/10 визнано недійсним договір купівлі-продажу від 21 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефівим О.Б., реєстраційний номер 217 на нежитлову будівлю сараю для запчастин літ. «О-1», площею 366,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 , реєстраційний №22496134 укладений між ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» та ОСОБА_1 .

Зважаючи на те, що укладений між сторонами договір купівлі-продажу визнаний недійсним у судовому порядку, згідно статей 216 та 1212 ЦК України просить стягнути з відповідача сплачені ним кошти в сумі 80 000,00 грн, так як такі утримуються відповідачем без достатньої правової підстави і не повертаються на усні вимоги.

Враховуючи вищенаведене, просив стягнути з відповідача на його користь 80000 грн безпідставно утриманих коштів, інфляційні втрати у розмірі 209 760 грн. та три проценти річних у розмірі 28 700 грн, що сукупно становить 318 460 грн.

Рішенням Дрогобицького міськрайонний суд Львівської області позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Дрогобицький Агротехсервіс» в користь ОСОБА_1 80 000,00 (вісімдесят тисяч) гривень безпідставно утриманих коштів.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Дрогобицький Агротехсервіс» в користь ОСОБА_1 1073,60 грн (одну тисячу сімдесят три гривні 60 копійок) судового збору.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог оскаржив відповідач ПАТ «Дрогобицький Агротехсервіс». Вважає рішення суду незаконним, необгрунтованим та таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Звертає увагу на недоведеність з сторони позивача факту передання ним 80 000 грн відповідачу згідно умов договору купівлі- продажу від 21 березня 2008 року щодо купівлі нежитлової будівлі сараю для запчастин літ. «О-1» площею 366,4 кв.м., що знаходиться по АДРЕСА_1 . Стверджує, що оплата за згаданим договором в розмірі 80 000 грн позивачем здійснена не була.

Також зазначає, що позивачем пропущено строк позовної давності.

Просить скасувати рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2023 року в частині задоволення позову про стягнення 80000,00 грн та в цій частині ухвалити нове рішення про залишення позову без задоволення.

Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч.1ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Враховуючи те, що ціна позову у даній справі менша ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, апеляційна скарга підлягає розгляду без повідомлення учасників справи.

Згідно ч.2ст.247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 21 березня 2008 року між ВАТ«Дрогобицький Агротехсервіс» в особі Голови правління ОСОБА_2, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, укладено договір купівлі - продажу нежитлової будівлі, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефівим О.Б. та зареєстрований в реєстрі за №217.

Предметом вказаного договору є нежитлова будівля сараю для запчастин, позначена на плані літ. «О-1», площею 366,4 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний №22496134.

Згідно з пунктом 2.1 договору, вартість предмета договору, визначена сторонами, становить 80000,00 грн.

Розділом 3 даного договору визначено обов`язки сторін, серед яких, продавець зобов`язався передати (п.3.1.1), а покупець - прийняти (п.3.2.1) предмет договору у власність згідно акту передачі - прийому нежитлової будівлі протягом десяти календарних днів з моменту остаточного розрахунку за предмет договору. Пункт 4 договору передбачав відповідальність сторін, зокрема, за невиконання чи неналежне виконання п.3.2.3. договору покупець несе відповідальність перед продавцем, а продавець за невиконання чи неналежне виконання п.3.1.1 договору несе відповідальність перед покупцем у вигляді пені, що не звільняє їх від обов`язку відшкодувати збитки у повній сумі понад неустойку.

З витягу про реєстрацію в Державному реєстрі правочинів, виданому 21 березня 2008 року, вбачається, що вищезазначений договір купівлі - продажу зареєстровано вказаного числа за №2774972.

З витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно, виданого КП ЛОР «Дрогобицьке міжміське бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 27 травня 2008 вбачається, що зареєстровано право власності на нежитлову будівлю, розташовану на АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі - продажу від 21.03.2008 за ОСОБА_1 ..

Як вбачається з акту прийому - передачі нежитлової будівлі сараю для запчастин від 17 червня 2008 року, такий складено ВАТ«Дрогобицький Агротехсервіс» в особі Голови правління ОСОБА_2, з однієї сторони, та ОСОБА_1 , з другої сторони, про те, що продавець передає, а покупець приймає нежитлову будівлю- сарай для запчастин площею 366,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В акті також прописано, що зазначений об`єкт продано за 80000,00 грн, а передача вищезгаданого нежитлового приміщення проводиться згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом за реєстровим №217. Цей документ підтверджує відсутність претензій у покупця до продавця стосовно придбаного ним майна.

Згідно ухвали Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2011 року у справі за позовом ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» встановлено, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2010 року визнано недійсним договір купівлі - продажу від 21 березня 2008 року, посвідчений приватним нотаріусом Дрогобицького районного нотаріального округу Юзефів О.Б. за реєстровим №217, нежитлової будівлі сараю для запчастин під літ. «О-1» площею 366,4 кв.м., що знаходиться на АДРЕСА_1 , реєстраційний номер 22496134, укладений між ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» ОСОБА_1 . Апеляційним судом було встановлено, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про очевидне перевищення посадовою особою Товариства ( ОСОБА_2 ) своїх повноважень, оскільки об`єкти нерухомості, які на праві власності належали Товариству, останнім були реалізовані по суттєво заниженій ціні, меншій від ринкової, що однозначно суперечило принципам добросовісності, розумності і додержання інтересів Товариства, яких він зобов`язаний був дотримуватись при розпорядженні майном Товариства. Згаданою ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2011 року рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2010 року залишено без змін.

Підставою визнання недійсності договору купівлі - продажу від 21 березня 2008 року слугувало встановлення факту перевищення своїх повноважень особою, яка при укладенні цього договору діяла від імені продавця - ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс».

З наявної в матеріалах справи інформаційної довідки, сформованої 16 березня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається, що 02 січня 2019 року до реєстру внесено відомості про скасування права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю- сарай для запчастин площею 366,4 кв.м. на АДРЕСА_1 на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області суду від 29 грудня 2010 року. Крім цього, 06 лютого 2020 та 07 лютого 2020 зареєстровано право власності за іншою особою на підставі договору купівлі-продажу.

Постановляючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 сплачено відповідачу кошти в розмірі 80000,00 грн. за нерухоме майно на виконання умов договору купівлі - продажу від 21 березня 2008 року, який 29 грудня 2010 року судовим рішенням було визнано недійсним, що є підставою для здійснення реституції щодо сторін договору, а саме повернення коштів позивачу оплачених ним на виконання цього договору.

З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Згідно з ч.1, 2 ст.367 ЦПК України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Частинами першою та другою статті 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до частини першої статті 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Отже, цивільно-правовим наслідком визнання договору купівлі-продажу недійсним є повернення сторін договору (продавця і покупця) до первісного стану, тобто реституція, як спосіб захисту.

Колегія суддів вважає, що укладений між сторонами договір купівлі продажу 21 березня 2008 року нежитлової будівлі, посвідченого приватним нотаріусом Дрогобицького РНО Юзефівим О.Б. та зареєстрованим в реєстрі за №217, який в подальшому був скасований, сторонами вищевказаного договору було виконано усі істотні умови договору, оскільки позивачу передано у власність згідно акту передачі - прийому нежитлову будівлю, що не заперечується відповідачем, а такі дії, згідно з умовами договору, могли бути вчинені лише після остаточного розрахунку за предмет договору. Окрім цього, жодна із сторін не несла відповідальність, передбачену пунктом 4 цього договору, як і не зверталась із відповідними претензіями одна до одної, зокрема, за невиконання чи неналежне виконання п.3.1.1 та п.3.2.3 цього договору.

Відтак, беззаперечним є той факт, що ОСОБА_1 на виконання умов згаданого договору було сплачено ВАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» кошти в розмірі 80000,00 грн, які після визнання недійсним за рішенням суду договору купівлі продажу 21 березня 2008 року недійсним та вчинення дій щодо його виконання, підлягають повернення покупцю - ОСОБА_1 .

Згідно ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, позовна давність є строком для пред`явлення позову як безпосередньо особою, право якої порушене, так і тими суб`єктами, які уповноважені законом звертатися до суду з позовом в інтересах іншої особи - носія порушеного права (інтересу).

При цьому, правило частини першої статті 261 ЦК України містить презумпцію обізнаності особи про стан своїх суб`єктивних прав, відтак обов`язок доведення строку, з якого особі стало (могло стати) відомо про порушення права, покладається на позивача (аналогічні правові позиції Верховного Суду України викладені у справах №6-2469цс16 від 16.11.2016 року; №6-832цс15 від 28.09.2016 року; №6-2165цс15 від 14.09.2016 року; №6-152цс14 від 29.10.2014 року; №6-1503цс16 від 21.12.2016 року; №6-3029цс16 від 8.06.2016 року).

Згідно ч.3 ст.267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

19 серпня 2022 року представник ПАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» - Возняк В.Й. звернувся до суду з заявою про застосування строку позовної давності, покликаючись на те, що такий позивачем пропущено, оскільки спірний договір купівлі продажу укладений між сторонами 21 березня 2008 року було визнано недійсним рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 29 грудня 2010 року, яке ухвалою Апеляційного суду Львівської області від 26 грудня 2011 року залишене без змін.

Колегія суддів вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності з наступних підстав.

Згідно відомостей інформаційної довідки, сформованої 16 березня 2020 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, вбачається, що 02 січня 2019 року до реєстру внесено відомості про скасування права власності за ОСОБА_1 на нежитлову будівлю- сарай для запчастин, площею 366,4 кв.м. на АДРЕСА_1 на підставі рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області суду від 29 грудня 2010 року.

До моменту внесення згаданих відомостей (змін) до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно - фактичного виконання рішення суду, ОСОБА_1 був фактичним власником придбаної ним нежитлової будівлі - сарай для запчастин, площею 366,4 кв.м., на АДРЕСА_1 і саме з моменту внесення відповідних відомостей про скасування права власності за ОСОБА_1 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, в останнього виникло право вимоги до ПАТ «Дрогобицький Агротехсервіс» про повернення коштів в порядку ст.216 ЦК України

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Враховуючи вище наведене, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір з приводу стягнення коштів, районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Доводи апеляційної скарги ПАТ«Дрогобицький Агротехсервіс» не спростовують висновків суду, підстав для скасування оскаржуваного рішення немає.

Відповідно до ст.375 ЦПК суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Рішення суду першої інстанції в частині щодо відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення інфляційних втрат та трьох процентів річних не оскаржувалося, а тому не було предметом перегляду в суді апеляційної інстанції відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.1, 375; 383; 384; 389-391 ЦПК України,- суд апеляційної інстанції

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Дрогобицький Агротехсервіс»залишити без задоволення.

Рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 27 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України.

Повний текст постанови складено 08 червня 2023 року.

Головуючий Ю.Р.Мікуш

Судді: Т.І.Приколота

Р.В.Савуляк