Рішення

від 06.02.2023 по справі 462/5518/22

ЗАЛІЗНИЧНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 462/5518/22

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 лютого 2023 року суддяЗалізничного районногосуду м.Львова ІванюкІ.Д.,розглянувши уприміщенні судуу м.Львові упорядку спрощеногопозовного провадженнябез повідомлення/виклику/сторін цивільнусправу запозовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів «Самокат» про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на гаражний бокс,-

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з позовом та уточненнями до нього (а.с. 9-12) до відповідача про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 в Товаристві індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » /надалі ТІЗЕГ «Самокат»/ на АДРЕСА_1 від 01.02.2010 року, виданого на ім`я ОСОБА_2 . Свої вимоги мотивує тим, що з 1994 року він був членом Товариство індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів «Самокат» та самостійно за власні кошти збудував на виділеній йому земельній ділянці гараж, яким з цього часу постійно користувався. 10.07.2021 року, прийшовши до гаража, він виявив, що замки в дверях замінені і він не зміг потрапити у такий. Відповідач його син ОСОБА_2 повідомив йому, що на даний час даний гараж належить на праві власності йому і він забороняє йому користуватись таким. Після ознайомлення із документами кооперативу, йому стало відомо, що з незрозумілих причин вказаний гараж зареєстрований за ОСОБА_2 на підставі нібито написаної ним в 2004 році заяви про перереєстрацію гаража на ім`я сина. Про порушення даного права позивачу стало відомо лише 10.07.2021 року. На його звернення до голови Товариство індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів «Самокат» йому було видано копію супровідного листа за № 1/1069-2 від 01.12.1994 року щодо скерування комітетом Залізничної районної адміністрації ЛМРНД заяв для розгляду на засідання правління і прийняття в члени товариства громадян, в тому числі ОСОБА_1 та копію протоколу засідання правління гаражного товариства «Самокат» № 27 від 30.11.2004 року, на якому розглядалось питання щодо перезакріплення земельної ділянки під будівництва гаража за заявою ОСОБА_1 . Сама ж заява від імені ОСОБА_1 про перезакріплення земельної ділянки у правління Товариство індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів «Самокат» відсутня. Оскільки позивач весь період з 1994 по теперішній час сплачував членські внески та користувався гаражем і дізнався про відповідне свідоцтво про право власності на гараж, яке порушує його права, лише 10.07.2021 року, просить вважати поважними причини пропуску строку звернення до суду із даним позовом та позов задовольнити.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 10.11.2022 року справу прийнято до розгляду та відкрито у ній провадження, розгляд справи вирішено проводити в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Представник відповідача, діючи згідно із ордером № 1175230 від 15.12.2022 року, 23.12.2022 року подав до суду відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив. Зазначив, що позивач ОСОБА_1 є батьком відповідача. Після смерті матері у 2009 році відносини між сторонами зіпсувались, оскільки позивач знайшов співмешканку, яка негативно та вороже налаштована щодо відповідача та членів його сім`ї. Так, після смерті матері відповідача та дружини ОСОБА_1 останній прийняв рішення про те, щоб відповідач отримав у спадщину після покійної матері гараж у гаражному кооперативі, а сестра відповідача отримала квартиру, у якій проживала разом з батьками та в якій також був зареєстрований відповідач. При цьому відповідач мав відмовитись від будь-яких претензій на таку квартиру. У зв`язку із цим ОСОБА_1 написав заяву про припинення свого членства у гаражному кооперативі та передав свої права відповідачу. У 2009 році відповідач виготовив технічний паспорт від 30.11.2009 року на відповідний гараж на ім`я ОСОБА_2 , а 01.02.2010 року після звернення із заявою до Департаменту економічної політики Управління комунальної власності отримав спірне свідоцтво про право власності на гаражний бокс. З 2010 року відповідач користувався вказаним гаражем, як власник, та зберігав у ньому належний йому на праві власності автомобіль марки «Деу Ланос». Позивач постійно звертався до нього з проханням надати вказаний автомобіль йому користування, у відповідь на що він надав ОСОБА_1 доручення на право керування таким. У 2021 році відповідач продав вказаний автомобіль з метою придбання нового автомобіля марки «Опель Астра», який відмовився надавати у користування ОСОБА_1 , що було сприйнято останнім негативно. Після цього відносини між сторонами загострились, а у липні 2021 року ОСОБА_1 самовільно, без відома відповідача, прийшов у ТІЗЕГ «Самокат» та намагався проникнути у гаражний бокс № НОМЕР_1 . При цьому ОСОБА_1 нецензурно висловлювався на його адресу, заявляв, що у вказаному гаражі знаходяться його особисті речі. Для припинення протиправних дій позивача ним було викликано патрульну поліцію, яка припинила незаконні посягання ОСОБА_1 на його власність. Твердження позивача про здійснення ним будівництва гаража у 1994 році спростовується Протоколом № 10 засідання Гаражного товариства «Самокат» від 27.09.1996 року, з якого вбачається, що ОСОБА_1 був прийнятий в члени такого лише 27.09.1996 року. Згідно із Протоколом № 27 Гаражного товариства «Самокат» від 30.11.2004 року на підставі заяви ОСОБА_1 було перезакріплено земельну ділянку для будівництва гаражного боксу за ОСОБА_2 та одночасно прийнято його до членів ГТ «Самокат». Довідкою № 070 від 07.09.2009 року, виданою ТІЗЕГ «Самокат», стверджується, що ОСОБА_2 є членом автогаражного товариства «Самокат», розташованого на вул. Кульпарківській, 222-б в м. Львові згідно із рішенням виконавчого комітету Залізничної ради народних депутатів від 30.11.2004 року № 27 і йому належить гаражний бокс № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 , побудований на відведені товариству земельній ділянці згідно із рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради народних депутатів від 12.05.1994 року № 578, гаражний бокс введений в експлуатацію в 2005 році. Член автогаражного товариства ОСОБА_2 повністю вніс свій пайовий внесок. Вважає, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту, оскільки Верховний Суд у своїй постанові від 09.03.2021 року у справі №756/4120/16-ц (провадження № 61-7721св20) вказав, що для скасування свідоцтв про право власності на нерухоме майно має бути визнане недійсним та скасоване рішення органу, на підставі якого було видано вказане свідоцтво, однак наказ Департаменту економічної політики Управління комунальної власності на час подання позову є чинним. Окрім того, оскільки з моменту отримання відповідачем свідоцтва про право власності на гараж до моменту подання позовної заяви минуло близько 12 років, а позивачу добре було відомо про наявність такого свідоцтва та всі вказані події, просив застосувати до даних правовідносин наслідки пропуску строку позовної давності.

Позивач відповіді на відзив у визначений законодавством строк не подав, заяви про поновлення строку для подання такого до суду також не подано.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з`ясувавши дійсні обставини справи, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ч.1 ст.13ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статтями 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтею 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно ізст.5ЦК України актицивільного законодавстварегулюють відносини,які виниклиз днянабрання нимичинності. Актцивільного законодавстване маєзворотної діїу часі,крім випадків,коли вінпом`якшуєабо скасовуєцивільну відповідальністьособи. Якщо цивільні відносини виникли раніше і регулювалися актом цивільного законодавства, який втратив чинність, новий акт цивільного законодавства застосовується до прав та обов`язків, що виникли з моменту набрання ним чинності.

Статтею 328 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно,якщо іншепрямо невипливає іззакону абонезаконність набуттяправа власностічи необґрунтованістьактивів,які перебуваютьу власності,не встановленісудом. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 ЦК України).

Відповідно до ст. 19-1 Закону України «Про кооперацію» в редакції на час виникнення спірних правовідносин, член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного чи іншого відповідного кооперативу має право володіння, користування, а за згодою кооперативу - і розпоряджання квартирою, дачею, гаражем, іншою будівлею, спорудою або приміщенням кооперативу, якщо він не викупив це майно. У разі викупу квартири, дачі, гаража, іншої будівлі, споруди або приміщення член житлово-будівельного, дачно-будівельного, гаражно-будівельного, житлового, дачного, гаражного кооперативу чи іншого відповідного кооперативу стає власником цього майна.

Відповідно до п. 8-а Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 28.06.1991 "Про практику розгляду судами цивільних справ, пов`язаних з діяльністю гаражно-будівельних кооперативів" член ГБК, який повністю вніс пай за гараж, наданий йому в користування, набуває права власності на це майно і вправі розпоряджатись ним на свій розсуд - продавати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, вчиняти відносно нього інші угоди, що не є заборонені законом.

Відносини, пов`язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно на час видачі оспорюваного свідоцтва про право власності на гаражний бокс регулювались Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 03.08.2004 року в редакції, чинній на час видачі оспорюваного свідоцтва про право власності, та наказом Міністерства юстиції України «Про затвердження Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно» № 7/5 від 07.02.2002 із відповідними змінами.

Стаття 19 Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" від 03.08.2004 року в редакції, чинній на час видачі оспорюваного свідоцтва про право власності, визначала, що підставою для державної реєстрації прав, що посвідчують виникнення, перехід, припинення речових прав на нерухоме майно, обмежень цих прав, серед іншого є: свідоцтво про право власності на будівлю (частину будівлі), споруду.

П. 6.1. Тимчасового положенням про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України за № 7/5 від 07.02.2002 і зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 28.01.2003 за № 66/7387 оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна провадиться з видачею свідоцтва про право власності: органами місцевого самоврядування: членам житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу, товариства або об`єднання, які повністю внесли свої пайові внески. Згідно із п. 6.3 Тимчасового положення свідоцтво про право власності містить інформацію про дату прийняття рішення і прізвище, ім`я, по батькові керівника органу, який прийняв рішення.

На підставі ст. 19 Закону України Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень та Тимчасового положення про порядок державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно ЛМР розроблено Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, яке затверджене рішенням ЛМР №114 від 27.02.2009, відповідно до п. 4 якого оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна комунальної та державної форм власності проводиться районними відділами приватизації державного житлового фонду за місцем знаходження об`єкта нерухомого майна з видачею свідоцтва про право власності на підставі рішення виконавчого комітету, а на об`єкти нерухомого майна приватної форми власності на підставі наказу управління комунальної власності департаменту економічної політики. Підписання та реєстрацію наказу здійснюють особи, уповноважені на це начальником управління комунальної власності департаменту економічної політики. Свідоцтво про право власності на об`єкти нерухомого майна підписує керівник районного відділу приватизації державного житлового фонду за місцем знаходження об`єкта нерухомого майна чи інша уповноважена ним особа та скріплюється печаткою районного відділу приватизації державного житлового фонду.

Згідно із п. 6.3.1 та 7, 8 Положення про порядок оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, затвердженого рішенням ЛМР № 114 від 27.02.2009, для оформлення права власності на об`єкт нерухомого майна власники нерухомого майна до заяви, яка подається через відділ адміністративних послуг адміністративно-господарського управління на ім`я начальника управління комунальної власності департаменту економічної політики, зокрема, додають на об`єкти у житлових, житлово-будівельних, дачних, гаражних чи інших кооперативах, товариствах або об`єднаннях довідку кооперативу, товариства або об`єднання про внесення повного пайового внеску за об`єкт. Окрім цього, подається засвідчена копія технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна, виданого БТІ, а також зображення об`єкта нерухомого майна на оптичних і паперових носіях (тип оптичних носіїв CD, DVD; формати файлів JPEG, bmp, GIF); Засвідчена довідка БТІ про реєстрацію (відсутність реєстрації) права власності на об`єкт нерухомого майна, крім випадків оформлення права власності на новозбудовані об`єкти; Засвідчені у встановленому законодавством порядку копії свідоцтва про державну реєстрацію, установчих документів і довідки про включення у Єдиний державний реєстр підприємств, організацій, установ у разі, якщо заявником є юридична особа; Засвідчена фотокопія попереднього договору про укладення у майбутньому охоронного договору на пам`ятку (її частину) у разі оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, які є пам`ятками культурної спадщини. Зазначений перелік документів, які додаються до заяви для оформлення права власності на об`єкти нерухомого майна, є вичерпним та розширеному тлумаченню не підлягає.

Згідно із п. 17 Положення за наявності правових підстав управління комунальної власності департаменту економічної політики відмовляє в оформленні права власності на об`єкт нерухомого майна. Відмову підписує начальник управління комунальної власності департаменту економічної політики.

Судом встановлено, що 01.02.2010 року Департаментом економічної політики Управління комунальної власності від 01.02.2010 року було прийнято наказ «Про оформлення права власності на гаражні бокси» № НОМЕР_3 , яким вирішено оформити ОСОБА_2 право власності в цілому на гаражний бокс № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 в Товаристві індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_1 . Відділу приватизації державного житлового фонду Залізничного району наказано оформити та видати згідно із п. 1 свідоцтво про право власності на гаражний бокс. Підставою для прийняття такого наказу було подання ОСОБА_2 усіх необхідних документів, визначених Положенням, затвердженим рішенням ЛМР № 114 від 27.02.2009, а саме: заяви оформлення права власності на даний гаражний бокс, довідки ТІЗЕГ «Самокат» від 07.09.2009 року № 070 про його членство у гаражному товаристві «Самокат» та повне внесення пайових внесків, засвідченої довідки БТІ про відсутність реєстрації права власності на вказаний об`єкт нерухомого майна, довідку ТІЗЕГ «Самокат» прийняття його в члени гаражного товариства «Самокат» згідно із протоколом № 27 від 30.11.2004 року засідання правління гаражного товариства «Самокат», засвідченої копії технічного паспорта на об`єкт нерухомого майна. Наказ на час розгляду справи чинний, сторонами не оскаржується.

На виконання цього наказу Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР від 01.02.2010 року № 143-НЖ-3 ОСОБА_2 видано Свідоцтво про право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 в Товаристві індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_1 .

01.06.2010 року відповідачем зареєстровано право власності на вказаний гаражний бокс.

З наведеного вбачається, що свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не є правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто, оскаржуване свідоцтво про право власності не породжує виникнення у відповідача відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.

Оскільки позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про право власності на гаражний бокс № НОМЕР_1 , ряд НОМЕР_2 в Товаристві індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів « ІНФОРМАЦІЯ_1 » на АДРЕСА_1 від 01.02.2010 року на ім`я ОСОБА_2 є похідними від вимог про скасування наказу Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики ЛМР від 01.02.2010 року № 143-НЖ-3, на підставі якого видане оспорюване свідоцтво, проте останнє не оспорено позивачем в судовому порядку, та його незаконність в судовому порядку не встановлювалася, то підстави для задоволення позовних вимог відсутні..

Вказане узгоджується із практикою Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постановах від 27 червня 2018 року № 925/797/17; від 05 лютого 2020 року № 904/750/19; від 06.05.2020 року у справі № 120/4617/18-а; від 27 травня 2020 року; від 16 вересня 2020 року № 278/657/18 (провадження № 61-1327св19); від 09 березня 2021 року у справі № 756/4120/16-ц, (провадження № 61-7721св20).

Відповідно до ч.1, п.2 ч.2 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі відмови в позові - на позивача.

За таких обставин судовий збір слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 12-13, 81-82, 89, 264-265, 274-275, 279 ЦПК України, суд-

у х в а л и в:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Товариство індивідуальних забудовників та експлуатації гаражів «Самокат» про визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності на гаражний бокс відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Львівського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

При цьому, у відповідності до вимог п.3 Прикінцевих положеньЦПК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цьогоКодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином.

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_3 .

Суддя Іванюк І.Д.